Розвиток банківського споживчого кредитування




Сторінка3/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2,25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Порівняльна характеристика споживчого кредитування та кредитування юридичних осіб наведена в табл. 1.2.
Таблиця 1.2 – Порівняльна характеристика споживчого кредитування та кредитування юридичних осіб




Споживче кредитування

Кредитування юридичних осіб

Мета

Кредитування кінцевого споживання

Виробничі цілі або придбання активів

Суб’єкт

Фізична особа

Юридична особа

Характер

Соціальний

Виробничий

Потреби, що задовольняються

Споживчі

Виробничі

Щодо соціально-економічного значення споживчого кредитування, необхідно зазначити те, що споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб населення, а саме, особистих потреб людей, адже надання споживчих кредитів населенню, з одного боку, піднімає їх платоспроможний попит, життєвий рівень загалом, а з іншого – прискорює реалізацію запасів товарів і послуг, що сприяє створенню основних фондів.

Таким чином, суб'єктами споживчого кредиту є банки, а також торговельні заклади як кредитори та населення як позичальник. Традиційно споживче кредитування здійснюється банками. У сфері кінцевого споживання виникає потреба входження у відносини кредитування на споживчі потреби такого суб'єкта, як торговельні організації, які здійснюють посередницьку діяльність з купівлі та продажу товарів та надання послуг. Кредит на поживчі потреби є засобом допомоги торговельним закладам при збуті товарів. Небанківські кредитні установи належать до суб'єктів споживчого кредиту. Об'єктом кредиту на споживчі потреби є витрати, що пов'язані з задоволенням потреб населення. Споживчий кредит це спосіб задоволення поточних потреб населення, сприяє пожвавленню торгівлі.

1.2 Класифікація банківського споживчого кредитування

Споживчому кредитуванню належить притаманне лише йому місцеу системі кредитних відносин та у практичній діяльності воно представлене значною сукупністю різноманітних видів, які можна класифікувати за різними ознаками.

Так, А.О.Єпіфанов, Н.Г.Маслак, І.В.Сало пропонують, перш за все, класифікувати банківське споживче кредитування наступним чином:

– споживче кредитивання з розстрочкою платежу, яке передбачає погашення значної суми боргу і відсотків за кредитом щомісячно рівними частинами. При цьому, наведений приклад поділяється, на пряме та непряме кредитивання;

– револьверне (відновлювальне) кредитування – надання позик позичальникам за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту або з використанням карткового рахунку;

– кредитування одноразового погашення, за яким виплата боргу і процентів за ним здійснюється одночасно. Ці кредити також називають бріджинг-позиками [19].

Подібна класифікація запропонована Х. Джонсоном, який розподіляє кредитування для населення за трьома основними напрямками:

– кредитування з погашенням у розстрочку:

– незабезпечене кредитування з погашенням у розстрочку;

– прямо забезпечене кредитування з погашенням у розстрочку;

– кредитування за рахунок кредитних карток;

– кредитування з одночасним погашенням у майбутньому [6].

Окрім зазначеного, Джонсоном виділяється кредитування у вигляді овердрафтної лінії та одноразово сплаченого кредитування, що використовуються банками для задоволення тимчасових потреб фізичних осіб у грошових коштах, наприклад, до моменту закінчення терміну депозитного договору або до сплати за новий будинок [21].

Узагальнимо класифікацію споживчого кредитування, яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою, згідно якої споживче кредитування класифікується за багатьма ознаками, а саме: за видами позичальників , видами кредиторів, методами погашення, термінами користування, характером кругообігу коштів, ступенем покриття кредитом вартості товарів та послуг, забезпеченням, цільовим спрямованням, методом утримування відсотків, укрупненими об'єктами тощо.

Для нашого дослідження найбільше значення має останній критерій. Так, за укрупненими об'єктами споживчі кредити поділяються на:

- кредити на поточні потреби;

- кредити на капітальні потреби.

Кредити на поточні потреби зазвичай носять короткостроковий характер та включають позики на невідкладні потреби, для придбання товарів та послуг, під цінні папери і т.д.

Кредити на капітальні потреби пов'язані з покупкою, реконструкцією та будівництвом об'єктів нерухомості.

Характерною особливістю споживчих кредитів, які надаються на укрупнені об'єкти, є те, що їх обсяг визначається як різниця між загальною потребою в коштах і їх наявністю у позичальника.

Наразі банки видають наступні кредити населенню на поточні потреби:

- кредити по пластикових картках;

- позички на придбання товарів широкого і тривалого користування (короткострокові до 1 року і довгострокові понад 1 рік);

- позички на невідкладні потреби;

- позички під заставу цінностей і цінних паперів;

- авто кредити [34].

Розглянемо більш детально виділені вище форми кредиту.

Погашення кредиту і відсотків проводиться банком автоматично, ¬ за рахунок нарахувань на поточний рахунок клієнта. Сума кредиту постійно змінюється, тому що клієнт у будь-який момент може скористатися овер-драфтом і погашення здійснюється за рахунок усіх коштів, які надходять на рахунок клієнта. У результаті ¬дебетове сальдо на рахунку клієнта змінюється на кредитове і навпаки. Часто банки обмежують¬термін існування дебетового сальдо, зазвичай, від декількох тижнів до кількох місяців. Позичальникам, котрі мають¬високу кредитоспроможність, банк може дозволити овердрафт, що має безперервний¬характер. У цьому¬випадку необхідно¬забезпечити з боку¬банку більш жорсткий¬контроль за фінансовим¬станом клієнта.

Відсотки за користування овердрафтом, як правило, нараховуються і сплачуються щомісяця. На¬рахування відсотків здійснюється на суму залишку на рахунку за овердрафтом на кінець дня за¬фактичну кількість днів користуванням¬кредитом.

Населення з допомогою кредитної картки використовує нарозповсюдженішу операцію – оплата товарів та послуг. Українські громадяни дуже охоче використовують кредитні¬картки при поїздках за рубіж, це дозволяє їм, крім загальних переваг, властивих карткам, одержати можливість вивезти іноземну валюту без одержання спеціального дозволу .

Банківськими картками передбачено участь трьох сторін: банка-емітента кредитної картки, її¬власника та торгової організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги.

Такі міжнародні фінансові асоціації, як Visa, American Express, MasterCard надають володарям їх пластикових карток використання овердрафту практично у всіх сферах обслуговування. Але кредити по пластикових картках більш розповсюджено за кордоном.

Оплата товарів та послуг може бути проведена за рахунок банківського кредитуй без наявності коштів на особовому рахунку клієнта.

На даний момент досить багато банків вже працюють як з вище зазначеними картками так і з картками власних емісій.

До основних факторів, які стримують розвиток кредитування за рахунок кредитних карток в Україні, відносяться:

- досить високі комісійні і відповідні тарифи комерційних банків на обслуговування;

- жорсткі вимоги банків щодо кредитоспроможності позичальників та умов кредитів;

- доволі низька платоспроможність потенційної клієнтури;

- слабка розвиненість інфраструктури ринку пластикових карток.

Також банки надають кредит овердрафт фізичним особам з відкриттям кредиту на поточні цілі на рахунку зарплатного проекту [37].

З поміж банківських кредитів населенню на споживчі потреби мають місце позички з придбання товарів широкого споживання.

Транспортні засоби, побутова техніка, меблі та інше в основному виступають об'єктами кредитування. ¬На відміну від інших видів позичок на поточні потреби населенню, дані кредити можуть видаватися як на короткостроковий, так і на довгостроковий період. Зазвичай, максимальний термін цих кредитів обмежується 2-3 роками.

Банки загалом виділяють наступні групи товарів, які можна придбати в кредит: побутова техніка, комп'ютери, комплектуючі, ноутбуки, цифрова техніка, металопластикові конструкції, опалювальне устаткування й меблі, аудіо-видеоапаратура, автомобіль та ін.

Видача кредитів на купівлю товарів тривалого користування можлива як у готівковій, так і в безготівковій формі, хоча вітчизняні банки переважно використовують для цих цілей розрахунковий чек, що дозволяє забезпечити цільове використання кредиту. Погашення кредиту здійснюється в терміни, передбачені кредитним договором. Погашення основної¬суми боргу, як і нарахування і сплата процентів за кредит, здійснюється позичальником щомісяця, починаючи з¬наступного місяця після його одержання. Завдяки цьому банк зменшує¬кредитний ризик.

Визначення величини кредиту на купівлю споживчих товарів мають місце вартість об'єкта¬кредитування, платоспроможність позичальника та вартість забезпечення.

Перший внесок готівковими коштами покупця, що купує товари в кредит, а також термін розстрочки¬платежу за них (термін кредиту) визначаються в залежності від вартості товару. Але існують банківські продукти, де не потребується перший внесок.

Сьогодні дуже стрімко розвивається кредитування на поточні цілі: банки розташовують своїх менеджерів з видачі споживчого кредитування прямо у магазинах, рекламують різні види своїх¬кредитних продуктів, навіть видають кредит лише при наявності паспорта. Це все прискорює¬реалізацію товарів і видачу позики.

Кредит під заставу цінних паперів видається під заставу акцій, облігацій і інших цінних паперів, які котируються на фондових біржах чи організованих позабіржових фондових системах. Найбільш виділяються акції, емітентом яких виступає банк, який кредитує. Закладені цінні папери приймаються банком на збереження. Їх видача позичальнику провадиться після повного погашення заборгованості за позичкою. Якщо позичальник не погашає позичку в строк, банк має право реалізувати отримані в заставу цінні папери. Цінні папери, як правило, мають високу ліквідаційну вартість, тому банк не вимагає додаткового забезпечення [28].

У зв'язку з невисокою платоспроможністю основної частини населення актуальними для вітчизняних¬комерційних банків є кредити під заставу цінностей, виражених переважно виробами з¬дорогоцінних металів. З метою максимального зниження ризику банк здійснює видачу кредиту позичальнику під реаль¬ну (відповідно до діючих тарифів, установлених Міністерством фінансів України) вартість застави у виді брухту дорогоцінних металів на суму, що не повинна бути меншою від суми кредиту, відсотків за користування ним та витрат, що пов'язаних з реалізацією цього майна.

Якщо банк вирішив надати кредит, позичальник надає на експертизу брухт дорогоцінних¬металів (у супроводі працівника кредитного відділу). Послуги по оцінці позичальник оплачує сам. Таким чином, найбільш повно та вдало споживче кредитування класифікується за багатьма ознаками, а саме: за видами позичальників, видами кредиторів , методами¬погашення, характером кругообігу коштів, термінами користування, ступенем покриття кредитом вартості¬товарів та послуг, цільовим спрямованням, методом утримування відсотків, ¬укрупненими об'єктами тощо. Для нашого дослідження найбільше значення має останній критерій. Так, за укрупненими об'єктами споживчі кредити поділяються на: кредити на капітальні потреби ; кредити на поточні потреби.

Кредити на поточні потреби зазвичай носять короткостроковий характер та включають позички на придбання товарів та послуг, на невідкладні потреби, під цінні папери тощо. Кредити на капітальні потреби пов'язані з придбанням, будівництвом та реконструкцією нерухомих об'єктів .


1.3 Особливості організації процесу банківського споживчого кредитування

Схема банківського споживчого кредитування в цілому є загальною для всіх банків і включає в себе основні етапи, відображені на рис. 1.2 [3].



Полотно 10

Рисунок 1.2 – Етапи банківського споживчого кредитування

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка