Розвиток банківського споживчого кредитування




Сторінка4/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2,25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Кожним із зазначених етапів вноситься власний внесок в якісні характеристики споживчого кредитування та визначається ступінь надійності та прибутковості останнього для банку. Отже, клієнт, який звертається до банку за отриманням споживчого кредиту, має надати заяву, що містить початкові дані про необхідний кредит: мету, вид та строк кредиту, розмір кредиту, можливе забезпечення [25].

До заяви мають додаватися документи, що є обгрунтуванням прохання про надання споживчого кредиту та поясненням причини звернення в банк. Всі ці документи є необхідною складовою частиною заяви. Їх детальний аналіз здійснюється на подальших етапах, після того, як представником банку буде проведене попереднє інтерв`ю з заявником та зроблений висновок щодо перспективності угоди.

Склад пакета супроводжуючих документів, що надаються в банк разом з заявою, наступний:

– податкові декларації, що є важливим джерелом додаткової інформації. Вони можуть містити дані, які є відсутніми в інших поданих документах. Окрім того, вони можуть характеризувати позичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків з частини прибутку;

– довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї (виплати податків, погашення кредитів, у тому числі за товари, що придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень);

– книжки розрахунків за квартирну плату, комунальні послуги;

– документи, які підтверджують прибутки за вкладами, цінними паперами;

– інші документи, що підтверджують інші доходи і витрати позичальника, а також його сім’ї (наприклад, розрахункові документи, які підтверджують витрати із утримання дітей в дошкільних установах, плату за навчання тощо).

Вказана заява надходить до відповідного кредитного працівника, яким після її розгляду проводиться попередня бесіда з майбутнім позичальником. Ця бесіда має важливе значення в процесі вирішення питання щодо майбутнього споживчого кредиту, оскільки дозволяє кредитному працівнику з’ясувати не лише важливі деталі кредитної угоди, а й скласти психологічний портрет позичальника.

В процесі бесіди рекомендується розподілити питання на декілька груп. Наведемо можливі приклади питань:

– питання, які пов`язані з погашенням кредиту: яким чином клієнт збирається погашати кредит; яку кількість готівки він отримує на роботі; чи має він спеціальне джерело погашення кредиту; чи наявні особи, які готові дати гарантію, та яке їх фінансове становище;

– питання щодо забезпечення кредиту: яке забезпечення буде передано в заставу за кредитом; хто є власником забезпечення; де зберігається забезпечення; чи контролює його клієнт та чи може потребуватися спеціальний дозвіл, щоб продати забезпечення; якою була процедура оцінки майна, що пропонується в якості забезпечення; чи псується забезпечення; якими є витрати на зберігання забезпечення;

– питання щодо зв`язків клієнта з іншими банками: клієнтом яких банків є в даний час клієнт; чи звертався клієнт до інших банків за споживчим кредитом; які причини того, що клієнт прийшов саме в цей банк; чи є у клієнта непогашені кредити та який їх характер [31].

В процесі оцінки особи клієнта банк зосереджує увагу на наступних моментах:

– порядність та чесність клієнта;

– професійні здібності клієнта;

– вік та стан здоров`я клієнта;

– наявність наступника клієнта (на випадок захворювання або смерті);

– матеріальна забезпеченість клієнта.

В процесі вирішення питання щодо споживчого кредиту для банку є суттєвим, чи має він справу зі своїм постійним клієнтом, для якого він вже відкрив рахунок і який вже користувався споживчими кредитами в цьому банку, чи з незнайомою особою, що вперше звернулася до банку.

Якщо з’ясується, що клієнт вже отримував у банку споживчий кредит і в банку не має до нього претензій, то це суттєво підвищує його шанси на отримання нового споживчого кредиту. Якщо клієнт не користувався кредитом, але має депозитний рахунок в цьому банку, то наявність суттєвого залишку на ньому та регулярне перерахування сум на цей рахунок також може свідчить про його високу платоспроможність.

Після бесіди кредитний інспектор має прийняти рішення: продовжити роботу з кредитною заявкою або відповісти відмовою. У випадку, якщо пропозиція клієнта не збігається в якихось важливих аспектах з принципами та положеннями політики, яку проводить банк в сфері споживчого кредитування, то заявка відхиляється. Одночасно, слід роз`яснити клієнту причини, за якими споживчий кредит не може бути наданий.

У випадку, якщо кредитний інспектор за підсумками попереднього інтерв`ювання приймає рішення продовжити роботу з клієнтом, то ним заповнюється кредитне досьє та спрямовується останнє разом із заявкою та документами, які надано клієнтом, у відділ з аналізу кредитоспроможності, де проводиться поглиблений та більш детальний аналіз фінансового стану позичальника.

Отже, необхідною та важливою передумовою надання будь-якого кредиту є аналіз кредитоспроможності¬позичальника. Аналіз кредитоспромоності¬клієнта передує укладанню¬з ним кредитного договору¬та дає змогу ви¬явити фактори ризику, що здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, та оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є¬невід'ємною частиною роботи банку з визначення можливості надання кредиту.

Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміють оцінку банком позичальника¬з погляду можливості та доцільності надання йому кредиту, визначення¬ймовірності повернення відповідно до кредитного договору. Аналіз кредитоспроможності клієнта дає змогу банку своєчасно утрутившись у справи боржника вберегти його від банкрутства, а за неможливості цього – оперативно призупинити кредитування.

У відповідності до Порядку формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями [30], банком здійснюється оцінка фінансового стану фізичної особи, якій надано кредит, у тому числі тієї, яка є суб’єктом господарювання, на підставі кількісних та якісних показників.

При цьому, кількісними показниками є:

- сукупний чистий дохід;

- накопичення на рахунках банку (інформація подається за бажанням клієнта);

- коефіцієнти, які характеризують поточну платоспроможність клієнта та його фінансові можливості виконати зобов’язання за споживчим кредитом Оптимальні значення цих коефіцієнтів установлюються банком самостійно з урахуванням видів кредитів і в залежності від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

Якісними показниками є :

- загальний матеріальний стан клієнта;

- соціальна стабільність клієнта;

- вік клієнта.

Останнім часом українські банки¬застосовують кредитний скоринг, що стає все популярнішим, хоча зарубіжні банки застосовують його досить давно й досить ефективно. Скоринг являє собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої банк¬визначає, наскільки велика ймовірність, що даний потенційний позичальник поверне кредит у встановлений строк. Розробці методик щодо організації споживчого кредитування присвячені дослідження О. Черняка, О. Терещенка, А. Камінського та інших авторів [48].

Серед українських банків одразу з'явилися бажаючі застосувати не-адаптовані західні інструменти зменшення кредитних ризиків, проте, акту-альною залишається проблема формалізованої оцінки факторів кредиту-вання в умовах економічної невизначеності.

Одним із можливих способів оцінки кредитоспроможності позичаль-ника є метод рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника. Для цього, як зазначалося вище, банк отримує від позичальника такі початкові дані: вік позичальни¬ка, стаж роботи, розмір заробітної плати, комунальні та квартирні витрати, плата за користування автостоянкою, за користування кабельним телеба¬ченням, інформацію про депозитні рахунки, сімейний стан, наявність кре¬дитної історії, наявність власної нерухомості.

Наступний крок - рейтингова оцінка позичальника, а саме, розглядаються доходи та витрати позичальника-фізичної особи, визначається узагальнений показник фінансового стану позичальника з урахуванням вагомості (коефіцієнт платоспроможності, платоспроможності сім'ї та ін.), потім підраховують суму балів.

За цим методом запропонована така рейтингова шкала, яка розроблена для умов нашого середовища та широко застосовується в банках України, за якою можна віднести позичальника до певного класу:

- якщо позичальник набрав менше 15 балів, то його від¬носять до класу Д;

- якщо від 15-20 – до класу Г;

- якщо від 20-25 – до класу В;

- якщо від 25-30 – до класу Б;

- понад 30 балів – до класу А [28].

Вперше техніка кредитного скорингу була запропонована американ-ським економістом Д. Дюраном у 1941 році. Для підбору позичальників за споживчим кредитом Дюран стверджував, що виведена ним формула мо¬же допомогти кредитному працівнику легко й швидко оцінити якість зви¬чайного претендента на споживчий кредит. Д. Дюраном виявлено групу факторів, що дозволяють, на думку фахівця, з до¬статньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отри¬манні споживчого кредиту. Ним використано такі коефіцієнти при нарахуванні балів [20]:

- щодо віку: 0,01 за кожний рік більше 20 років (максимум становить 0,03);

- щодо статі: жіноча – 0,4, чоловіча – 0;

- щодо терміну проживання: 0,042 за кожен рік проживання в даній місце¬вості (максимум становить 0,42);

- щодо професії: 0,55 за професію з низьким ризиком, 0 – за професію з високим ризиком, 0,16 – для всіх інших професій;

- щодо роботи в галузі: 0,21 – підприємства загального користування, державні установи, банки та брокерські фірми;

- щодо зайнятості: 0,059 за кожен рік роботи на даному підприємстві (максимум становить 0,59);

- фінансові показники: 0,45 – за наявність банківського рахунку, 0,53 – за володіння нерухомістю, 0,19 – за наявності полісу страхування життя.

Використовуючи ці коефіцієнти, Д. Дюран визначив межу, яка поді¬ляє позичальників з високою та низькою якістю, – 1,25 бала. Клієнт-фізична особа, який набрав більше 1,25 бала, може бути віднесений до групи ймовірного ризику, а той, котрий набрав менше 1,25 бала – небажаний¬для банку.

У процесі побудови скорингових систем, крім вищезазначених, у сучасній зарубіжній банківській практиці найчастіше враховуються такі характеристики клієнта: сімейний стан, кількість дітей, дохід, строк співробітництва з банком наявність телефону. Але, все ж таки, трапляються такі випадки, коли закладення тієї чи іншої характеристики в скоринг регулюється¬дежавою. Так, наприклад, у США комерційним банкам заборонено¬використовувати таку характеристику, як стать. Вітчизняні комерційні банки цю характеристику використовують; вона навіть є досить поширеною, так як є показовою (аналіз показує, що в середньому чоловіки розраховуються за кредит гірше, ніж жінки).

Скоринг дозволяє провести експрес-аналіз заявки на кредит дуже швидко у присутності клієнта. У французьких банках клієнт, який попросив споживчий кредит, заповнивши таку анкету, може отримати¬відповідь про надання чи відмову у видачі кредиту протягом кількох хвилин. Широке розповсюдження техніки кредитного скорингу для виявлення та оцінки ризиків в споживчому кредитуванні пояснюється наявністю¬великої кількості однотипних позичальників у цій сфері.

У розвинутих країнах, зокрема, в США, діють спеціальні юридичні норми і¬правила, що регулюють використання споживчих кредитів. Кредитори не мають права дискримінувати потенційних позичальників: за расовими, релігійними ознаками, національністю, сімейним станом, статтю (якщо від¬повідають основним критеріям відносно кредитних ризиків). Однак, кредит може отримати тільки громадянин певної країни.

Отже, скоринг – це сучасна ефективна технологія для кредитних рішень. Розробка скорингової моделі – процес сумісний, багатокроковий та ітеративний. Для розробки хорошої статистичної моделі необхідні «чисті», якісні дані. Для експертної моделі досвідчені співробітники кредитного відділу повинні, використовуючи свій досвід і знання, визначити ключові чинники, що описують кредитні ризики, і на основі спеціальних методик дати кількісну оцінку ступенів важливості того або іншого чинника.

Загалом, успішна діяльність банку багато в чому залежить від обраної стратегії управління ризиками. Метою процесу управління банківськими ризиками є обмеження або мінімізація їх, оскільки повністю уникнути ризиків не¬можливо. Для досягнення успіхів у сфері споживчого кредитування, бан¬кам потрібно створювати та розвивати системи управління ризиками, за допомогою яких керівництво банку зможе виявити, оцінити та взяти під контроль той чи інший ризик.

У випадку, якщо наявний позитивний висновок про кредитоспро- можність потенційного позичальника, банк приступає до розробки умов кредитної угоди. Цей етап називається структуруванням кредиту. В процесі структурування визначаються основні характеристики кредиту:

– ціль кредитування (на споживчі цілі чи придбання житла, нецільові кредити);

– сума кредитування (відповідно до цілей кредиту з урахуванням кредитоспроможності позичальника);

– порядок погашення кредиту (одноразово чи рівномірними внесками);

– строк кредитування (в залежності від цілей кредитування);

– забезпечення кредитування (застава, іпотека, гарантія, порука, страхування);

– ціна кредитування (процент за кредит, комісійні винагороди);

– інші умови кредитування.

Заключним етапом організації банківського споживчого кредитування є контроль.

При цьому, попередній контроль спрямований на забезпечення дотримання умов кредитування, розрахунків, що проводяться при здійсненні грошових операцій, і здійснюється до видачі грошових коштів клієнту.

Поточний контроль проводиться банком у процесі виконання кредитних операцій. При цьому, здійснюється контроль звітів про використання коштів та інших документів, контроль за цільовим використанням кредитів шляхом перевірки документів, представлених для оформлення кредиту, передбачених кредитною угодою, а також шляхом перевірки на місцях.

У відповідності до строків, що встановлені кредитними угодами, позичальниками надаються банку документи, що підтверджують витрати та цільове використання кредитів:

щодо будівництва, ремонту і реконструкції – відповідні акти приймальних комісій або довідки про реєстрацію будівель із вказівкою оціночної вартості або звіт про використання коштів кредиту з пред’явленням виправдних документів, чеки торговельних організацій;

– щодо інших кредитів – квитанції, чеки, рахунки торговельних організацій тощо, а за неможливості представлення їх, – письмові звіти клієнта про використання кредитних коштів.

Контроль за заставним нерухомим майном здійснюється щокварталу інспекційною комісією, висновки якої щодо зниження ліквідності заставного майна є підставою для переведення кредиту до більш ризикової групи чи перегляду вартості заставленого майна згідно ринкових цін.

Наступний контроль здійснюється після надання споживчого кредиту.

В банку в процесі споживчого кредитування здійснюється так званий подвійний контроль. При цьому, функцію контролера виконує кредитний працівник, матеріальне проведення цього контролю здійснюється в бухгалтерії за записом з особових рахунків.

Важливим для банку також є контроль за своєчасністю погашення наданих споживчих кредитів. Працівник банку на основі записів, зроблених бухгалтером у особових рахунках, проводить контроль за своєчасністю і повнотою надходження коштів у рахунок погашення боргу за кредитом та відсотків за користування ним.

Кредитним працівником формується кредитний календар, який стосується всіх кредитних угод, що знаходяться у кредитному портфелі. За сім днів до сплати чергових платежів за кредитом або відсотків кредитний працівник в процесі особистої зустрічі, телефонної бесіди чи письмово має нагадати позичальнику щодо необхідності внесення ним платежу до банку.

У випадку виникнення у позичальника, з об’єктивних причин, тимчасових фінансових труднощів, які можуть обумовити порушення графіку сплати відсотків за кредитною угодою, банк за його проханням може розглянути питання щодо перенесення окремих платежів за кредитом у межах терміну, визначеного кредитною угодою, користування кредитом, або пролонгації кредитної угоди.

У випадку виникнення простроченої заборгованості за наданими споживчими кредитами банк зобов’язаний без затримки вжити заходів для повного повернення боргів, і з майнових поручителів також.

Юридичну відповідальність за своєчасне вжиття заходів з повернення боргів несуть керівники банку, які видали даний споживчий кредит. Спори між банком і клієнтом вирішуються шляхом вчинення виконавчих написів, а також в судовому порядку. У випадку отримання повідомлення від працівника бухгалтерії про ненадходження у строк чергових платежів від клієнта, кредитному працівнику, разом із працівником служби безпеки банку та працівником юридичного відділу, слід вжити заходів впливу на боржника. Одночасно, банк повинен негайно звернутися до нотаріуса для здійснення виконавчого напису або до суду із позовом про примусове стягнення боргу.

У випадку забезпечення повернення кредиту заставою банк звертається до суду із позовом про стягнення на заставлене майно чи нотаріального органу у відповідності до положень Закону України «Про заставу». Грунтуючись на рішенні суду чи виконавчому написі нотаріальної контори, банком провадиться реалізація майна, що отримане в заставу.

Реалізація майна, прийнятого під заставу, проводиться згідно положень чинного законодавства. Із суми коштів, що виручені, погашається борг за відсотками та кредитом, також відшкодовуються витрати зі стягнення заборгованості та пені. У випадку, якщо вирученої від реалізації застави суми коштів недостатньо для погашення нарахованих процентів, пені та основного боргу, банку надане право пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна боржника або майнового поручителя, що необхідно зазначити в кредитній угоді та договорі застави. У випадку, коли при реалізації предмета застави отримана грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Таким чином, процес банківського споживчого кредитування поділяється на кілька етапів, кожен з цих етапів вносить свій внесок у якісні характеристики споживчого кредиту та визначає ступінь його прибутковості та надійності для банку: розгляд заявки на отримання кредиту, а також інтерв`ю з потенційним клієнтом; аналіз кредитоспроможності клієнта та ризику, пов`язаного з видачею споживчого кредиту; підготовка кредитної угоди та її підписання; контроль за виконанням умов угоди та погашенням споживчого кредиту.

Висновки до розділу 1

За результатами здійсненого дослідження зроблено наступні висновки: Досліджено сутність та зміст поняття споживчого кредиту. Зокрема, виокремлено науково-методичні підходи до визначення поняття споживчого кредиту, критичний аналіз яких дозволив запропонувати власне визначення аналізованої категорії, а саме, під споживчим кредитом запропоновано розуміти продажу підприємствами торгівлі товарів для споживання за наявності відстрочки платежу або надання фінансовими установами позичок населенню на придбання товарів для споживання, а також на сплату різноманітних витрат приватного характеру. Суб'єктами кредиту на споживчі потреби є комерційні банки і заклади, що здійснюють торгівельну діяльність, як кредитори та населення в якості позичальника. Зауважимо, що традиційно споживче кредитування здійснюється банками. Враховуючи специфіку сфери кінцевого споживання, нагальною є необхідність входження у відносини кредитування на споживчі потреби такого суб'єкта, як організації, що здійснюють торговельну діяльність і такі, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Кредит на споживчі потреби є також формою допомоги закладам, що здійснюють торговельну діяльність, у продажу товарів. До числа суб'єктів кредиту на споживчі потреби належать також й небанківські кредитні установи. Об'єкт кредиту на споживчі потреби – це витрати, що пов'язані із задоволенням потреб населення. Кредит на споживчі потреби є засобом задоволення відповідних потреб населення, сприяє зростанню торгівлі.

Виокремлено критерії класифікації споживчого кредиту, зокрема, найбільш повно та вдало споживче кредитування класифікується за багатьма ознаками, а саме: за різновидами кредиторів, різновидами позичальників, методикою пога¬шення, строками користування, характером кругообороту засобів, ступенем покриття кредитом на споживчі потреби вар¬тості товарів та послуг, забезпеченням, цільового спрямування, методикою утримання процентів, ук¬рупненими об'єктами тощо. Ми акцентуємо увагу на тому, що задля нашого дослідження найбільш велике значення має останній з перелічених критерій. Отже, за укрупненими об'єктами кредити на споживчі потреби розподіляються на: кредити на споживчі потреби; кредити на капітальні потреби. Кредити на поточні потреби, як правило, мають короткостроковий характер і містять позики на невідкладні потреби, на придбання товарів та послуг, під цінні папери тощо. Кредити на капітальні потреби пов'язані з придбанням, будівництвом, відновленням об'єктів нерухомості.

В процесі дослідження нами було з’ясовано, що процес кредитування на споживчі потреби розподіляється на кілька етапів, кожен з яких представляє свій внесок в якісні характеристики кредиту на споживчі потреби та визначає ступінь його надійності та прибутковості для комерційного банку: розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з потенційним клієнтом; аналіз кредитоспроможності клієнта та ризику, пов`язаного з видачею споживчого кредиту; підготовка кредитної угоди та її підписання; контроль за виконанням умов угоди та погашенням споживчого кредиту.

РОЗДІЛ 2


ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ТА ВИВЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

2.1 Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку споживчого кредитування в Україні

В економіці України ротягом останніх років відбувається поступове відновлення обсягів банківських кредитів, в першу чергу, наданих фізичним особам. З кожним роком кредитування стає все більш актуальним. Це пов'язано з тим, що соціум прагне ефективно розвиватися, функціонувати, але без розвитку банківської сфери, а саме, споживчого кредитування, неможливо підвищити життєвий рівень усіх верств населення. Отже, обсяг споживчих кредитів, наданих домашнім господарствам за період 2010-2012 рр., ілюструє табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Обсяг споживчих кредитів, наданих домашнім господарствам за період 2010-2012 рр., млн. грн. [2]

Обсяг споживчих кредитів, наданих домашнім господарствам

Період

Відхилення, 2012 р. до 2010 р., +/-

2010

2011

2012

Усього

209538

201224

187629

-21909

У тому числі у розрізі валют

 

Гривня

52478

71091

85384

32906

Долар США

67033

52602

37751

-29282

Євро

1873

1573

1181

-692

Інші валюти

1557

926

696

-861

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка