Розвиток банківського споживчого кредитування




Сторінка8/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2,25 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20
кредитне бюро на кожного позичальника формує спеціальну картотеку і за­безпечує максимальну безпеку інформації, допуск до якої отримують тільки особи, що мають на те спеціальний дозвіл; при цьому кожен допуск до бази даних обов'язково реєструється.

Найважливішим для кредитних бюро є захист інформації, адже не є секретом, що від викрадення, пошкодження та викривлення інформації щодо кредитних історій фінансові установи і позичальники зазнають істотних збитків. Так, 28.10.2003 р. - Федеральні органи США оголосили про те, що у Ехрегіап було викрадено 43 000 кредитних історій. Викрав дані колишній працівник IT компанії, яка розробляла програмне забезпечення для кредит­них бюро. Загалом збитки внаслідок викрадення становили 10 млн доларів.

Розповсюдження інформації бюро здійснюють за певну плату на запи­ти кредитних установ, які дуже швидко отримують відповідь з інформацією про потенційного клієнта. Зміст інформації про фізичних і юридичних осіб -потенційних позичальників, надаваний кредитній установі, залежить від:



  • країни їх мешкання;

  • даних про рахунки, які надають кредитні установи;

  • можливості доступу до офіційної інформації тощо.

Практично в усіх країнах діяльність кредитних бюро має відповідати вимогам інформаційної безпеки. Вона будується так, щоб робота бюро відпо­відала законодавству про банківську таємницю і не порушувала особистих прав і свобод громадян.

В Україні спроби створити організацію, яка б акумулювала інформа­цію та кредитні історії потенційних позичальників, робилися ще на початку 1990-х років. Уперше про потребу створення такого інституту на українсько­му ринку кредитування заговорили міжнародні фінансові організації. Однак висунуту Світовим банком в 2000 р. пропозицію українськими банками сприйняли прохолодно: про масове споживче кредитування (на придбання житла, автомобілів, побутової техніки, оплату навчання), широке запрова­дження кредитних карток тоді лише починали замислюватися. Із середини 2001 р. в нашій країні функціонує єдина інформаційна система "Реєстр пози­чальників", створена Національним банком України з метою одержання будь-яким комерційним банком інформації про своїх потенційних клієнтів, які мають прострочену заборгованість за кредитами. її учасниками стали близько 100 банків та інших фінансових установ. Однак незначний обсяг ба­зи даних Реєстру, відсутність затвердженого законом порядку надання інфор­мації, що втримується в ньому, стали перешкодою для подальшого розвитку цієї бази даних і її широкого використання у практиці кредитування [6].

Активне формування в Україні інституту бюро кредитних історій роз­почалося в 2003 p., коли не тільки стали проводити різноманітні конференції та круглі столи на цю тему, а й з'явилися перші проекти профільного закону. Щоправда, знадобилося майже два роки доопрацювання, аби законопроект "Про організацію формування та обігу кредитних історій" схвалила Верховна Рада України.

Закон було прийнято у червні 2005 p., і він набув чинності з 29 січня 2006 р. У ньому визначено принципи формування та ведення кредитних істо­рій, права їхніх суб'єктів, вимоги до захисту інформації, яка становить кре­дитну історію, а також порядок створення, діяльності та ліквідації бюро кре­дитних історій.

В аналітичній статті, розміщеній на сайті Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЕМА), представники якої разом із експер­тами USAID, НБУ й АУБ брали участь у розробленні профільного закону, зазначено, що "передбачений в українському законі захист прав суб'єкта кре­дитної історії дуже нагадує норми американського закону". У нашому законі діють більшість норм (див. довідку), реалізованих у США у 1996 р. (Закон про справедливе надання кредитної інформації - Fair Credit Reporting Act).

Порівнюючи вимоги до достовірності інформації в Україні та США, експерти зазначають, що в Україні поки що не реалізовано цілої низки норм, які містяться в FCRA:



  • українські кредитори не зобов'язані повідомляти споживачам про несприят­ливі дії, здійснені після отримання кредитного звіту, зокрема про відмову у видачі кредиту, погіршення умов кредитування, терміну, суми, відсоткової ставки. Це саме стосується неінформування кредитором позичальника про інші законні права споживача, включаючи право на звернення в бюро за одержанням безкоштовної копії звіту, щоб перевірити його достовірність чи повноту даних у ньому, а також, у разі потреби, право на спростування ін­формації;

  • закон не забороняє кредиторам, постачальникам інформації продовжувати надавати її в бюро, якщо їхні звіти є недостовірними;

  • закон не зобов'язує постачальників в автоматичному режимі повідомляти кредитне бюро про факти ідентифікаційного шахрайства з рахунком клієнта. Таким чином, коригування інформації в кредитному файлі може запобігти на невизначено тривалий термін від моменту їх виявлення зловживанням треті­ми особами кредитними коштами і добрим ім'ям клієнта; у законі нема вимоги до бюро стосовно розроблення й використання "стан­дартної" форми кредитного звіту, що зробило б його максимально інформа­тивним, зрозумілим, стандартизованим і зручним для розуміння клієнтом. Досвід інших країн підтверджує, що клієнтам часто досить складно зрозумі­ти зміст кредитного звіту, що призводить до психологічних проблем.

Згідно з Законом України "Про організацію формування та обігу кре­дитних історій" [1] (Далі Закон), бюро кредитних історій - це юридична осо­ба, діяльністю якої є виключно збір, зберігання, використання інформації, котра становить кредитну історію.

Кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фі­зичну особу, яка її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону.

Бюро створюється у формі господарського товариства. Засновниками бюро можуть бути юридичні та фізичні особи. Засновники бюро - юридичні особи повинні здійснювати діяльність не менше трьох років з дня реєстрації та не мати заборгованості зі сплати податків та інших обов'язкових платежів за останні три роки.

Статутний капітал бюро формується винятково за рахунок грошових коштів засновників бюро і має становити не менше п'яти мільйонів гривень.

Бюро розпочинає свою діяльність з моменту отримання ліцензії. Ліцен­зію надає Міністерство юстиції України відповідно до Ліцензійних умов на підставі заяви бюро і документів за умови відповідності бюро організаційним, технологічним та кваліфікаційним вимогам [3]. Положення бюро, за винятком питань щодо зберігання та захисту інформації, підлягають опублікуванню в офіційних виданнях протягом одного місяця з моменту отримання ліцензії.

Державне регулювання діяльності бюро здійснює уповноважений ор­ган, функції якого на сьогодні Кабінет Міністрів України поклав на Міністер­ство юстиції України [2]. У Мін'юсті для цього створено спеціальний відділ у складі Департаменту легалізації та регулювання діяльності бюро кредитних історій (ДЛРДБКІ).

Користувачем бюро може бути юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору із бюро надає і має право отримувати інформацію, що становить кредитну історію. Користувачами бюро можуть бути банки, небанківські фі­нансові установи, такі як кредитні спілки, та інші суб'єкти господарської ді­яльності, які надають послуги з відтермінуванням платежу або надають майно у кредит.

Відповідно до закону, інформацію для формування кредитної історії користувач надає до бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем. У разі відсутності письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, ви­користання та поширення через Бюро інформації про нього всі дані, що міс­титься у кредитній історії, вилучається. Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

В Україні вже понад три роки функціонують бюро кредитних історій (табл. 3.2). Основною метою їхньої діяльності є зниження кредитних ризи­ків банків та захист від недобросовісних позичальників.

Перше всеукраїнське бюро кредитних історій зареєстроване 29.07.2005 р. та створене за участю представників НБУ, Асоціації українських банків, Міністерства фінансів, 33 банків, 2 страхових і лізингової компанії та іс­ландської компанії Кредитінфо Груп. На сьогодні партнерами бюро є 44 банки, 2 страхові компанії, Асоціація українських банків, компанія Кредитінфо Груп.

Державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю Ук­раїнське бюро кредитних історій датована 6 червня 2005 р. Українське бюро кредитних історій було створене ЗАТ КБ "Приватбанк" спільно з іно­земною компанією "БікОптіма Лімітед". Партнерами бюро є 19 банків, 2 лі­зингові компанії та 8 кредитних спілок.
Таблиця 3.2 – Перелік бюро кредитних історій в Україні [2]

№ з/п

Найменування

Серія, номер та тер­мін дії ліцензії

Місцезнаходження, веб-сайт

1.

Закрите акціонерне товариство «Перше всеукраїнське бюро кре- дитних історій»

Серія АВ № 307656,

з 12.09.2008 по

26.01.2012


02002, м. Київ, вул. Марини Раскової,

буд. 11 http://www.pvbki.com



2.

Закрите акціонерне товариство

«Міжнародне бюро кредитних

історій»


Серія АВ№ 307651,

3 27.01.2007 по

27.01.2012


04050, м. Київ, | вул. Мельникова, 1 буд. 81-А http://www.ibch.info

3.

Товариство з обмеженою відпо­відальністю «Українське бюро кредитних історій»

Серія АВ№ 307653,

з 15.03.2007 по

15.03.2012


01001, м.Київ,

вул. Грушевського,

буд. 1-Д

http://www.ubki.com.ua



4.

Товариство з обмеженою відпо­відальністю «Бюро кредитних історій «Русский Стандарт»

Серія АВ № 307654,

з 20.07.2007 по

20.07.2012


04107, м.Київ,

вул. Половецька,

буд. 3/42


5.

Товариство з обмеженою відпо­відальністю «Бюро кредитних історій «Дата Майнінг Груп»

Серія АВ № 307655,

з 10.07.2008 по

09.07.2013


02025, м. Київ,

вул. Десятинна,

буд. 4/6

Закрите акціонерне товариство "Міжнародне бюро кредитних істо­рій" створене 27.01.2007 р. за участю АКБ "ТАС-Комерцбанк", ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", ЗАТ "Страхової компанії "ТАС", ЗАТ "Страхової групи "ТАС", ісландської компанії Кредитінфо Груп і Національної асоціації кредитних спілок України. Партнерами є 23 банки, 42 кредитних спілки, 4 страхових групи та 3 лізингових компанії.

Нацбанк своєю недавньою постановою зобов'язав усі кредитно-фінан­сові установи вимагати від клієнтів дозволу на внесення їхніх даних до бази бюро. Якщо ж клієнти відмовлятимуться, банк зобов'язаний резервувати в НБУ 100 % від суми виданого йому кредиту.

Однак, приватним особам і влас­никам бізнесу не варто спокушатися думкою про те, що інформація в кредит­ні бюро надходитиме винятково з їхнього дозволу. Приміром, Українське бюро кредитних історій уже сьогодні користується даними Держфінмоніто-рингу, яке володіє базою ідентифікаційних кодів всіх громадян України й ко­дів ЄДРПОУ підприємств, які хоча б раз мали відносини з банками. Анало­гічними, не зовсім офіційними базами користуються й інші бюро. З одного боку, це дає змогу їхнім клієнтам - фінансовим компаніям і постачальникам послуг - отримувати хоча б мінімальний набір даних про потенційних пози­чальників і покупців, з іншого, велика частина фігурантів цих баз дозволу на розміщення своїх даних у бюро не давала.

Відповідно, вся ця інформація є в обігу на ринку не зовсім легально й може бути передана третім сторонам (наприклад, акціонерам бюро) без жодних санкцій силових структур. Виходя­чи з цього, більшість банків, страхових компаній і продавців послуг з відтермінуванням платежу не поспішають передавати позитивні дані про сво­їх клієнтів до бюро, оскільки конкуренти можуть зробити сумлінному пози­чальнику вигіднішу пропозицію і забрати його. Таке ставлення і формує ос­новну проблему кредитних бюро в Україні - відсутність позитивної інформа­ції про позичальників [5].

Сьогодні в Україні загальна кількість банків, які є партнерами кредитних бюро, становить приблизно 90. Отже, велика кількість фінансових установ в Україні ще не користується послугами кредитних бюро.

У розвинених країнах зіпсувати кредитну історію – однаково що зіп­сувати репутацію. Бюро збирає дані не тільки про платежі щодо кредитів, але й про платежі за послуги зв'язку, паркування, комунальні послуги і т.ін. В Україні ж на сьогодні такої масштабної системи збирання і зберігання інфор­мації не існує.

Використовуючи досвід розвинених країн, на нашу думку, в Україні доцільним є злиття наявних бюро та створення єдиного центру кредитних іс­торій, у якому б акумулювались усі кредитні історії громадян держави. Тоді ж фінансова установа, ознайомившись з повною кредитною історією пози­чальника, яка була сформована з даних багатьох джерел, значно оперативні­ше прийняла б рішення про надання кредиту, причому з найменшим ризи­ком. Важливим також є створення кредитними бюро єдиної скорингової сис­теми для комерційних банків, яка б значно спростила і пришвидшила надан­ня кредитів та зменшила ризики з їх неповернення. На сьогодні українські кредитні бюро таких програм для банків не надають, оскільки на даному ета­пі відбувається нагромадження інформації.

Перспективи розвитку бюро кредитних історій в Україні проаналізовано в табл. 3.3.
Таблиця 3.3– Перспективи розвитку бюро кредитних історій в Україні

Пропозиції

Характеристика

Подальший розвиток за­конодавчої бази, шля­хом вдосконалення За­кону України "Про орга­нізацію формування та обігу кредитних історій"

Сюди можна віднести такі пропозиції:

зобов'язати кредиторів повідомляти споживачам про нес­приятливі дії, здійснені після отримання кредитного зві­ту, зокрема про відмову у наданні кредиту, погіршення умов кредитування, терміну, суми, відсоткової ставки;

заборонити кредиторам, постачальникам інформації, чиї звіти є недостовірними, надалі надавати інформацію до бюро;

зобов'язати постачальників в автоматичному режимі по­відомляти кредитне бюро про факти ідентифікаційного шахрайства з рахунком клієнта;

законодавчо утвердити вимогу до бюро стосовно розроб­лення й використання "стандартної" форми кредитного звіту, що зробило б його максимально інформативним, зрозумілим, стандартованим і зручним для розуміння клієнтом;

зобов'язати всі банки, кредитні спілки та інші фінансові установи, які надають кредити, стати учасниками того чи іншого бюро кредитних історій, які на сьогодні не є таки­ми учасниками. Це дасть змогу акумулювати всю інфор­мацію щодо кредитних історій позичальників і сприятиме значному зменшенню кредитних ризиків у банківській системі України



Здійснення банками піз­навальних заходів для позичальників щодо важливості формування ними кредитних історій

Розміщення інформації щодо важливості формування позичальниками кредитних історій разом з інформацією про умови кредиту на рекламних брошурах того чи ін­шого банку, в засобах масової інформації, також роз'яс­нювальні бесіди повинні здійснювати працівники банку, які займаються наданням кредиту

Створення кредитними бюро єдиної скоринго­вої системи для комер­ційних банків

Така скорингова система повинна враховувати пропози­ції та досвід усіх банків та фінансових установ, а передусім тих, які мають найменший відсоток неповернених кредитів

Формування єдиної ін­формаційної бази у виг­ляді єдиного центру кредитних історій

Злиття наявних кредитних бюро в єдиний центр

У багатьох країнах світу впровадження діяльності кредитних бюро призводить до зниження відсоткових ставок за кредитами, як наприклад у Чехії – приблизно на 3-4 пункти. Українські ж банки поки можуть обіцяти пози­чальникам лише пришвидшення прийняття рішення щодо надання кредиту.

Отже, відсутність єдиного бюро кредитних історій, можливості обмі­нюватися інформацією, скорингу бюро, а також теперішня фінансова криза -це ті чинники, які впливають сьогодні на неповернення кредитів та погіршен­ня ситуації у банківській системі.

Таким чином, оцінивши результати виконаних досліджень, можна їх узагальнити та окреслити основ­ні переваги діяльності кредитних бюро: зниження кредитних ризиків фінансових установ; підвищення ліквідності банківських активів; підвищення довіри до банківської системи. Аналіз функціонування бюро кредитних історій в Україні дає змогу узагальнити перспективи розвитку інституцій, які представлено вище. Цих заходів, на нашу думку, сьогодні треба вжити в умовах злагодже­ної та конструктивної роботи усіх гілок державної влади, саме вони покликані розвивати економіку країни та сприяти її процвітанню. Ефективне вирішення цих питань дасть змогу підвищити фінансову стабільність банківської системи України, що, відповідно, полегшить інтегра­цію України у євроспільноту.

3.2 Моделі аналізу діяльності конкурентів на споживчому кредитному ринку

Як зазначає В. Я. Вовк у статті «Матричні моделі аналізу діяльності конкурентів на кредитному ринку», для аналізу діяльності конкурентів в економічній літературі запропоновано безліч підходів, методів та моделей. Зокрема, для аналізу діяль­ності конкурентів запропоновано використовувати матричні моделі, що значною мірою полегшує процес стратегічного управління конкурентоспроможністю банку, дозволяє зіставляти конкурентів за різними па­раметрами і спрощує процедуру вибору конкурентної стратегії в умовах конкурентної боротьби. Найбільш опрацьованими в цьому аспекті є матриця М. Пор­тера, матриця А. А. Томпсона та Дж. Стрікленда, матриця технологічного портфеля, матриця BCG, матриця GE/McKinsey, матриця ADL/LC, матри­ця Shell/DPM. Використання зазначених моделей передбачає використання різних параметрів («конку­рентна позиція фірми» і «привабливість виду діяль­ності»; темпи зростання ринку і сегмент ринку, що об­слуговується фірмою; «продукт - ринок»; стадії жит­тєвого циклу продукту та конкурентної позиції орга­нізації; «розміри конкурентної переваги» та «кількість способів реалізації конкурентних переваг» тощо).

У загальному вигляді матричні моделі оцінки кон­курентної позиції суб'єкта господарювання можуть бути класифіковані наступним чином (рис. 3.1).


Таблиця 3.1 – Класифікація матричних моделей оцінки конкуретних позицій суб’єкта господарювання

Підстава класифікації

Види матричних моделей

Ріень стратегічного планування

БКГ, SWOT, Shell-DPM, АДЛ тощо. Вказані матриці на рівні підпри­ємства аналізують його бізнеси, тобто, допомагають здійснювати портфельний аналіз, а також аналіз си­туації в цілому.

Кількість досліджуваних квадрантів

матри­ці, що складаються з чотирьох квадрантів (матриці БКГ, оновлена БКГ, матриці І. Ансофа, А. Томпсона, Дж. Стрікленда тощо), з дев'яти («Дженерал-Елек-трік - Мак-Кінсі», Shell-DPM, М. Портера, Д. Стейне-ра, Ф. Котлера, матриця «стабільність - ефективність» тощо), з дванадцяти (матриця «оцінка становища під­приємства на ринку» А. Тищенка), з п'ятнадцяти (мат­риця вектор економічного стану підприємства) і мат­риці, що налічують більше ніж п'ятнадцяти квадран­тів («матриця балансу життєвих циклів» С. В. Хофера)

Об'єкт вивчення

матриці Shell-DPM, БКГ, матриця «стабільність – ефективність», матриця А. Томпсона, Дж. Стрікленда.

Етап стратегічного планування

матриці, спрямовані на аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища для обґрун­тування стратегічного напряму розвитку суб'єкта конкуренції (SWOT, «Дженерал-Електрік - Мак-Кінсі»), матриці, які використовуються на етапі ана­лізу позиції суб'єкта конкуренції на ринку (матриці С. В. Хофера, БКГ, оновлена БКГ), на етапі аналізу га­лузі (матриця Купера, Shell-DPM)

До переваг матричних моделей оцінки діяльності конкурентів можна віднести: простота у використан­ні, отримання об'єктивних результатів, які базують­ся на аналізі реальних результатах діяльності банку, і наявність можливостей оновлення оцінки відповід­но до змін впливу факторів на результати банківської діяльності.

Процедура оцінювання діяльності конкурентів передбачає застосування певної послідовності ета­пів, від успішної реалізації яких залежить адекват­ність отриманих результатів та ефективність розроб­леної конкурентної стратегії суб'єкта конкуренції [21].

Ураховуючи те, що кредитування є одним із най­більш дохідних напрямів розміщення банківських ресурсів, усі банки конкурують між собою з приводу збільшення клієнтської бази, нарощування кредит­ного портфеля і, як наслідок, збільшення конкурент­ної позиції на кредитному ринку. Але внаслідок того, що банки орієнтуються на обслуговування різних цільових груп клієнтів (реалізацію різних бізнес-на-прямів), здійснюють свою діяльність на різних рів­нях кредитного ринку (регіональному, національ­ному, світовому), рівень конкуренції на окремих сегментах кредитного ринку може відрізнятися, що обумовлює необхідність розроблення послідовності етапів аналізу діяльності конкурентів з урахуванням специфіки банківської діяльності на кредитному ринку.

Розроблена послідовність дозволяє проаналізува­ти діяльність основних конкурентів на кредитному ринку і на основі отриманих результатів розробити ефективну конкурентну стратегію, спрямовану на забезпечення сталої конкурентної позиції банку в умовах постійної зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.

Відповідно до запропонованої схеми послідовнос­ті етапів аналізу діяльності конкурентів на кредит­ному ринку на першому етапі здійснюється обґрун­тування цілей проведення аналізу діяльності кон­курентів [вихід на нові сегменти кредитного ринку, збільшення існуючої конкурентної позиції, захист іс­нуючої конкурентної позиції на ринку, вихід з ринку (скорочення) тощо].

Сутність другого етапу аналізу полягає у ви­значенні рівня кредитного ринку (регіональний, національний, світовий), визначенні існуючих кон­курентів на кредитному ринку в цілому або окремих його сегментах (кредитування фізичних осіб, креди­тування юридичних осіб, кредитування малого та се­реднього бізнесу тощо).

На третьому етапі здійснюється збір необхід­ної інформації про конкурентів та її системати­зація.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка