Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії



Сторінка1/5
Дата конвертації24.05.2018
Розмір0,71 Mb.
  1   2   3   4   5


Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти

Відділ гуманітарних дисциплін


Атестаційна робота
Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії

Слухач групи

підвищення кваліфікації

вчителів історії

Безносюк Марія Василівна, вчитель історії

НВК “загальноосвітня школа І – ІІІ ст. – дитячий садок”

с. Здомишель, Ратнівського району
Керівник роботи:

Мочкіна Л.І., методист відділу

гуманітарних дисциплін

До захисту


Відгук

Луцьк – 2012




ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………

Розділ І. Сутність поняття “критичне мислення”, його ознаки та параметри

Розділ ІІ. Методичні умови розвитку критичного мислення учнів

Розділ ІІІ. Застосування технології формування критичного мислення учнів на уроках історії: методи та прийоми

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

У сучасних умовах не тільки зростає значення гуманітарної освіти, а й змінюється її зміст, оновлюються форми та методи навчальної діяльності. Школа сьогодні має відігравати важливу роль, допомагаючи молодим людям стати поінформованими, активними, самостійними і творчими особистостями, здатними адаптуватися до стрімких змін у світі. Формування такої особистості вимагає нових підходів до навчання. Тому оновлення форм організації навчально-виховного процесу у Національній доктрині розвитку освіти визначено одним з пріоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти [3].

У час суспільних змін очевидним є те, що знання старіють досить швидко. «Самоцінність знань переосмислюється, – підкреслюється у Концепції розвитку загальної середньої освіти, – натомість зростає роль умінь здобувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення людини» [2]. Сьогодні залишається актуальним твердження видатного американського мислителя минулого століття Джона Дьюї, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні інформації учням, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення, навички мислення, котрі дають змогу адекватно оцінювати нові обставини і формувати стратегію подолання проблем, які в них криються.

Роки незалежності України характеризуються постійними змінами, особливо у сфері освіти. Разом з тим, аналіз шкільної практики показує, що сучасна школа продовжує залишатись установою, у якій навчають, а не створюють умови для навчання. Переважна більшість учнів не володіє такими мисленнєвими операціями, як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, порівняння. Незважаючи на те, що головною метою історичної освіти проголошений розвиток історичного мислення, мусимо визнати відсутність повноцінного втілення поставленої мети у навчальний процес. Дуже часто в загальноосвітній школі вивчення історії перетворюється на запам’ятовування дат, битв та історичних документів. Але при цьому ми чомусь забуваємо, що історики не стають великими спеціалістами лише тому, що являють собою «ходячі енциклопедії» дат, імен, баталій та історичних документів. Майже скрізь у відмінники зараховують тих, хто лише те й робить, що запам’ятовує дати, імена, баталії та інше. Але справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули на все життя або навчився відповідати на запитання у наших підручниках. Їх скоріше відрізняє уміння ставити перед собою проблеми. І судять про них у значній мірі по важливості проблем, за які вони беруться.



Актуальність теми. Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації виник в Україні, як і в деяких інших нових незалежних державах, наприкінці XX століття. Український учений, відомий дослідник проблеми критичного мислення О.В.Тягло, акцентуючи увагу на важливості і значущості розвитку критичного мислення особистості в умовах інформаційного суспільства, зазначає, що цей напрям сучасної освіти розвивається в освіті США та Канади вже майже півстоліття. Актуальність розвитку критичного мислення особистості зумовлена інтенсивними соціальними змінами, за яких виникає необхідність у її пристосуванні до нових політичних, економічних та інших умов, у вирішенні нею проблем, значна частина яких непередбачувана. Становлення інформаційної цивілізації, демократичний поступ країни визначають важливість критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Адже критичне мислення є не тільки наслідком демократії, а й важливим чинником її формування. На думку О.Тягла, здатність людини критично мислити забезпечує систематичне вдосконалення процесу і результатів розумової діяльності на основі критичного аналізу, розуміння та оцінки. Учений трактує критичне мислення як активність розуму, спрямованого на виявлення й виправлення своїх помилок, точність тверджень і обґрунтованість міркувань [24].

Достатньо широко розглядає підходи до визначення сутності зазначеної проблеми український дослідник С.Терно, визначаючи критичне мислення як наукове мислення, сутність якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих і зважених рішень щодо довіри до будь-якого твердження: маємо ми його сприйняти чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо. Він вважає, що основними рисами критичного мислення є такі вміння: робити логічні умовиводи; приймати обґрунтовані рішення; давати оцінку позитивних і негативних рис як отриманої інформації, так і самого розумового процесу; бути спрямованим на результат. Таке мислення характеризується контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю. Його використовують для розв'язування задач, формулювання висновків, оцінки та прийняття рішень. Ґрунтуючись на характеристиках поняття критичного мислення, можна визначити, що критично мисляча людина здатна ставити потрібні запитання, виділяти головне, визначати потрібну інформацію, розпізнавати необ'єктивні судження, відокремлювати факти від суб'єктивної думки, помилкову інформацію від правильної, визначати проблему, робити порівняння, виявляти причинно-наслідкові зв'язки, висувати варіанти рішення, передбачати наслідки, знаходити й наводити аргументи, робити висновки та перевіряти їх на практиці. [21]

Таким чином, робимо висновок, що питання розвитку критичного мислення особистості розглядається як нагальна проблема, що потребує вирішення.

Предмет дослідження – організація роботи з розвитку критичного мислення учнів на уроках історії.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні сутності поняття “критичне мислення”, в ознайомленні з характеристикою його ознак та параметрів, методичними умовами застосування технології критичного мислення в процесі навчання.

Безпосереднім результатом атестаційної роботи мусить стати створення певної системи педагогічних впливів, покликаних сприяти розвитку критичного мислення учнів.

Матеріали дослідження будуть використані в роботі методичних об’єднань вчителів, в процесі організації навчально-виховного процесу з реалізації змісту та вимог шкільних програм.

Ефективність дослідження визначатиметься умінням учнів використовувати когнітивні техніки і стратегії, які збільшують імовірність отримання бажаного результату, а також умінням продуктивно мислити, тобто набуття учнями таких якостей у процесі мислення, як контрольованість, обґрунтованість та цілеспрямованість. Отже, найважливішим показником ефективності дослідження має стати здатність учнів розв’язувати задачі, формулювати висновки, давати імовірнісну оцінку та приймати рішення.



Структура атестаційної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить ;;;;; сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури, додатків.

Розділ І. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ, ЙОГО ОЗНАКИ ТА ПАРАМЕТРИ
Останнім часом проблема визначення суті критичного мислення як моделі для навчання і виховання громадян суспільства майбутнього перебуває в центрі уваги зарубіжних і вітчизняних педагогів. Учений Метью Ліпман, фундатор Інституту критичного мислення США, підкреслює відповідність потреби розвитку критичного мислення завданню вдосконалення початкової, середньої та вищої освіти. Зазначене науковець пояснює поступовими зрушеннями, які відбуваються в освіті: спрямуванням процесу навчання на осмислення навчального матеріалу; стимулюванням самостійного мислення учнів, а не репродуктивного вивчення наук, а також формуванням у них умінь складати і висловлювати власні судження. Залучення учнів до процесу активного навчання, коли вони не просто запам'ятовують навчальний матеріал, а й запитують, досліджують, творять, вирішують, інтерпретують та дебатують за його змістом, вважається "найкращою практикою". На думку М.Ліпмана, критичне мислення є «майстерним, відповідальним мисленням, яке сприяє доброму судженню, оскільки воно: а) ґрунтується на критеріях; б) є таким, що самокоригується; в) є чутливим до контексту». [13]

Для лю­дей, що мислять критично, розуміння інформації є скоріше початковим, ніж кінцевим моментом навчання. У США вважають, що понад 25 % тих видів робіт, які люди виконуватимуть протягом XXI ст., поки що не відомі людству, а існуючі види робіт суттєво зміняться. Тому, щоб мати роботу у майбутньому, молодь має опанувати абсолютпо нові знання і навички. За приклад можна взяти інформаційний вибух, що триває й досі, але потужність якого зростатиме й надалі.

Немає сумнівів у важливості знань про факти. Велика кількість людей потребуватиме знань; аби день у день успішно здійснювати певну діяльність. Проте ідея про існування необхідного набору знань, що нібито можуть адекватно підготувати учня до їхнього майбутнього, знаходить тим менше підтримки, чим швидше змінюється суспільство. Складність укладання переліку такої колекції знань стає очевидною, коли розумієш, що сто відсотків відомого нам сьогодні становитиме лише 10 чи 15 % потрібного через 25 років. Крім того, постійно зростаючий обсяг знань поступово стає дедалі більш доступним для кожного. За допомогою електронних засобів комунікації, що поширюються майже в усіх сферах, школи та домівки стають інформаційними центрами з доступом до джерел інформації з усього світу.

Вміння просіювати інформацію та вирішувати, що важливо, а що ні, буде потрібне учням для успіху у світі, який швидко змінюється, їм необхідно буде вміти розуміти те, як різні частини інформації поєднуються або можуть поєднуватися між собою. Їм знадобиться вміння надавати відповідного контексту новим ідеям та знанням, оцінювати пові знахідки, оцінювати та відкидати нову інформацію. Учням потрібно буде усвідомлювати — критично, творчо та плідно — ту частину інформаційного світу, з якою вони стикаються, адже майбутні відкриття для тих, хто критично перевіряє інформацію та вибудовує свої власні реалії. Щоб добре вправлятися з інформацією, учням треба вміти застосовувати низку практичних навичок мислення, що дозволить. їм ефективно переробляти інформацію і значущі ідеї, які потім можна використати на практиці. Одним словом, діти мають стати тими, хто критично мислить та вчиться.

Критичне мислення включає сприйняття ідей та аналіз висновків із них, піддавання їх коректному скептицизму, зіставлення з протилежними думками, розробку системи доказів, підтримкувідповідної точки зору та визначення, позиції, що спирається на ці докази. Критичне мислення є складним процесом творчої інтеграції ідей і джерел, переоцінки та перебудови понять та інформації. Воно є активним та інтерактивним процесом пізнання, що відбувається водночас на багатьох рівнях. Найчастіше критичне мислення спрямоване па певну мету, але може бути і творчим процесом, де цілі не такі вже й ясні. Часто вважають, що через складність, критичне мислення можуть осягнути лише учні старшого віку. Проте це не так. Молодші школярі також можуть бути залучені до критичного мислення па відповідному рівні. Вони охоче беруть участь у розв'язанні непростих завдань і демонструють високий рівень здатності приймати рішення. Отже, критичне мислення можливе у будь-якому віці, проте без фундаментальних передумов навчання часто зводиться до подачі невпорядкованої маси “стратегій” та “інструкцій”.

Розглянемо, як трактують значення поняття «критичне мислення» закордонні та вітчизняні науковці.

У посібнику Джинні Стіла та його співавторів на питання «Що є критичне мислення?» знаходимо такі відповіді: «Мислення — це процес, подібний до читання, письма, розмови, слухання. Це активний, скоординований і складний процес, який передбачає міркування з якихось сутнісних питань. Мислення не існує поза контекстом. Тому відокремлення його від загального шкільного навчального плану або щоденного життя є далеко не кращим шляхом опанування критичного мислення». [19]

Отже, перше твердження: критичне мислення — це процес. Друге твердження: критичне мислення — це результат. Це момент у мисленні, коли критичний підхід стає природним шляхом взаємодії з ідеєю та інформацією. Це активний процес, який або стимулюється, або трапляється спонтанно, надає учневі можливість контролювати інформацію, піддавати її сумніву, об'єднувати, переробляти, адаптувати або відкидати. Це відбувається, коли учень ставить запитання типу: «Що ця інформація значить для мене?», «Як я можу використати ці знання?», «Як ці знання співвідносяться з тими, що я вже знаю?», «Чи є ця інформація корисною?», «Як я ставлюся до цих ідей?», «Якими могли б бути наслідки використання цих ідей для мене і для інших?»

Отже, спираючись на твердження Дж. Стіла, К. Мередіт, можна сказати, що критичне мислення — це складний ментальний процес, що починається із залучення інформації і закінчується прийняттям рішення. Його запровадження можливо у навчанні дітей будь-якої вікової групи, але за умов чітко виробленої системи і послідовності.

Автори «Практикуму по розвитку критичного мислення» вважають: «Критичний тип мислення застосовують при вирішенні задач, формуванні висновків, можливостей оцінки та прийняття рішень. Такий тип мислення характеризується контрольованістю, обґрунтуванням та цілеспрямованістю. При цьому учень використовує навички, що потрібні та ефективні у тій чи іншій ситуації і є типовими для завдання чи проблеми. [15]



Ці та ряд інших авторів у підсумку дійшли висновку, що для критичного мислення характерні побудова логічних висновків, створення узгоджених між собою логічних моделей і прийняття обґрунтованих рішень у разі, коли необхідно визначитися, чи відхилити будь-яке судження, чи погодитися з ним, чи відкласти його, щоб розглянути пізніше.

Слово «критичне», яке використовується у визначенні, передбачає оціночний компонент. Коли ми мислимо критично, то оцінюємо результати своїх процесів мислення — наскільки правильно прийняте нами рішення і наскільки вдало ми впорались із поставленим завданням.

Критичне мислення містить у собі оцінку власне процесу мислення — ходу думок, які сприяли формуванню нашого рішення. Критичне мислення інколи ще називають спрямованим мисленням, оскільки воно націлене на одержання бажаного результату [17].

Воно може бути представлене як специфічний різновид рефлексії, що спирається на елементарну логіку і, ймовірно, на відповідні конкретні науки.

Таким чином,.більшого результату в науковій і практичній діяльності досягнуть ті учні, які вчаться знаходити суперечності в темах, будувати захищені від нападів докази, шукати і знаходити аргументи і факти для. підтримки, а також уважно дослухатись до контраргументів і розмірковувати над відповідями, усвідомлювати свої помилки і прорахунки, активно шукати шляхи їх виправлення. Відповідно до цього технологія розвитку критичного мислення базується на використанні когнітивних стратегій, які збільшують можливість одержання бажаного результату.

Розглянемо наступне визначення критичного мислення, яке пропонує

А. Кроуфорд. [10] Він стверджує, що інформація є початковим, а не кінцевим пунктом критичного мислення. У своїй пізнавальній діяльності вчителі та учні, письменники і вчені критично осмислюють кожний новий факт. Щоб започаткувати нову думку, слід опрацювати багато фактів, ідей, текстів, теорій, даних, концепцій, тому що неможливо висувати нові концепції, маючи незначний запас знань.



Бразильський педагог Пауло Фрейде дотримується думки, що доцільно замінити традиційну «накопичувальну» освіту на освіту «проблемно-визначальну», За умов накопичувальної освіти голови учнів служать своєрідними «рахунками», на які вчителі «кладуть» знання. За умов же проблемно-визначальної освіти, вони займатимуться взятими з життя реальними проблемами. Автор вважає, що навчання відбуватиметься більш успішно, якщо учні, а згодом і студенти самостійно формулюватимуть завдання і, виходячи з власного життєвого досвіду, виконуватимуть їх. Значну увагу Фрейде приділяє питанням особистості: правильно організоване навчання робить зайвим тиск на учня. Його освітня концепція називається «вільною педагогікою».

Безумовно, можна погодитись з висновком про те, що розв'язання конкретної проблеми стимулює природну допитливість і спонукає до,критичного мислення. Тому є важливим питання про зміст проблеми, що ставить та чи інша навчальна програма чи ситуація.

Розв'язання життєвих проблем базується на реальній інтелектуальній діяльності. Накопичуючи дані, аналізуючи тексти, порівнюючи альтернативні точки зору, використовуючи можливість колективного обговорення, учні визначають коло поставлених перед ними проблем. Формують їх самостійно, шукають і знаходять від: повіді на запитання, що їх хвилюють.

Отже, виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок, що критичне мислення – це особливий вид розумової діяльності, що дозволяє людині порушувати і формувати коло проблем, вести дискусії, пропонувати шляхи розв'язання та доходити правильного судження з того чи іншого питання.



Розглянемо ще одне визначення критичного мислення, що подає Ричард Пауль і яке, на думку Д. Л. Десятова, є найбільш вдалим на сьогоднішньому етапі усвідомлення суті критичного мислення. [7] Ричард Пауль пропонує розуміти критичне мислення як засіб корекції та ліквідації помилок у процесі власного мислення особистості, яка перебуває у безперервному пошуку.

«Сприйняття, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової роботи, у тому числі і критичного мислення. Критичне мислення — це складний процес, що починається з ознайомленням з інформацією, а закінчується прийняттям рішення». Так трактує критичне мислення В. Д. Шарко. [26]

Отже, критичне мислення таким чином проявляється в здатності людини самостійно аналізувати інформацію; уміти бачити помилки або логічні порушення у твердженнях різних авторів або партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо справедливі; прагнення пошуку оптимальних й аргументованих рішень.

За К. Бахановим, критичне мислення як таке вміщує обрання ідей та перевірку можливості їхнього застосування, піддавання їх коректному скептицизму, порівняння з протилежними точками зору, моделювання таких систем доведень, на яких грунтуються відповідні точки зору, та обрання позиції, заснованої на цих структурах. [5]

Першою і, мабуть, найважливішою ознакою критичного мислення є самостійність. Кожна людина формулює свої ідеї, оцінки, переконання незалежно від когось іншого, ніхто не може мислити критично замість нас. Відповідно, мислення може бути критичним лише тоді, коли воно мас індивідуальний характер. Здобувши свободу, ми повинні розуміти, що найвищим її проявом є відповідальність як у вузькому її розумінні (за слово, вчинок, освіту), так і в більш широкому (за людину, країну, планету).

У той же час критично мисляча людина не так вже рідко погоджується з чиєюсь точкою зору, адже критичне мислення не обов'язково має бути оригінальним. Погоджуватися з чиєюсь думкою навіть приємно, адже це ніби доводить правильність нашої позиції. Для того щоб думати, самостійно розв'язувати складні питання, ми повинні мати достатньо свободи. Щоб ефективно навчати вільного мислення, необхідно навчити відповідальності ефективними способами діяльності.

Наступна ознака критичного мислення пізнання. Завдяки критичному мисленню традиційний процес пізнання набуває індивідуальності і стає осмисленим, безперервним і продуктивним.

Третя ознака — критичне мислення починається з постановки питань, усвідомлення проблем, які потрібно розв'язати. Людина допитлива за своєю природою. Проте справжній пізнавальний процес характеризується прагненням людини розв'язувати проблеми і відповідати на запитання, що виникають на основі особистих інтересів і потреб. Як наслідок, складність навчання критичному мисленню полягає в тому, щоб допомогти людині побачити нескінченну багатогранність оточуючих нас проблем.

Четверта — критичне мислення базується на переконливій аргументації. Критично мислячий учень розуміє, що можливі різні рішення однієї й тієї самої проблеми, знаходить їх, вибирає найкращу і доповнює обґрунтованими доказами, доводячи, що обране ним рішення найбільш доцільне у даній ситуації. Із вищесказаного можна зробити такий висновок, що критичне мислення містить у собі не тільки розвиваюче, пізнавальне, навчальне навантаження, а й виховне. Прищеплюючи самостійність і відповідальність, ми готуємо старанного працівника, глибокого науковця; підштовхуючи до пізнання, формуємо особистість з широким світоглядом; навчаючи усвідомлювати проблему, ставити питання і шукати на нього відповідь, допомагаємо становленню особистості, яка здатна розв'язувати прості і складні проблеми; не забуваючи про переконання через аргументацію, сприяємо формуванню в учнів активної життєвої позиції.

Необхідно зазначити, що навчальний процес на засадах критичного мислення має бути побудований так, щоб учні:

А) висловлювали власні судження, виділяли головне, робили висновки і порівняння, оперуючи доводами і конкретними фактами;

Б) здійснювали певне дослідження, вивчаючи окрему навчальну тему;

В) відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, звертаючи особливу увагу на аргументованість останніх;

Г) самостійно ставили питання, формували проблему й альтернативні шляхи її творчого рішення.



Це вимагає здатності, розуміння та вміння розмірковувати над тим, що людина знає, про що думає. Щоб це відбувалось, учні мають навчитися усвідомлювати свої знання. Часто учні недостатньо активізують свої попередні знання, що ускладнює осмислене сприйняття нової інформації. Щоб навчитися думати критично, учні мають дійти усвідомлення, що саме вони знають.

Рефлексія та критичний аналіз вимагають розважливого, твор­чого розгляду нового знання та можливостей його пристосування до вже відомого, а також того, як ці знання можна змінити, зважаючи на нову інформацію. Це активний процес. Він вимагає часу, уваги і прагнення вдосконалення. Це, як правило, не виникає спонтанно. Учням треба надати достатньо часу для актуалізації попереднього знання та забезпечити їх участь у систематичному процесі перевірки знань та переформування схем. Розвиток мислення — когнітивний і метакогнітивний процес водночас. Він когнітивний, оскільки учні мають сприймати зміст, тобто ідеї та поняття, інформацію та загальні знання. Він також і метакогнітивний, тому що школярі мають мислити про своє мислення.

Той, хто критично мислить, є активним і зацікавленим: працює систематично і розмірковує над своїми знаннями, щоб перевірити, як змінюється його розуміння світу в ході навчання.

Коли учні усвідомлюють та контролюють свій власний когнітивний процес, вони краще сприймають і розуміють нові ідеї, нові схеми та нові шляхи пошуку інформації. Внаслідок поглибленого усвідомлення власної системи поглядів, їхня схема стає більш гнучкою і стійкою. Учні краще розмірковують над новою інформацією, оскільки вони більше усвідомлюють власне мислення та можуть його контролювати. До того ж вони краще вправляються з новою інформацією, тому що більше впевнені у своїй здатності успішно поєднувати нові знання із попередніми. Це дає багато корисного.

Учні, які здатні ефективно керувати метакогнітивним процесом, мислять критично, менше піддаються впливу і менше залежать від випадкового тиску та настрою. До того ж вони більш відкриті до нових ідей та поглядів, бо можуть краще включити .їх до існуючих схем. Нарешті, люди що мислять критично, вільно комбінують ідеї та інформацію через те, що починають зі звичного та самоочевидного знання. Усвідомлюючи своє власне знання, вони виявляються краще підготовленими до творчого застосування цієї основи задля розв'язання проблем, формулювання поглядів та генерування нових ідей.

Досягненню вищезазначених результатів сприятимуть концептуальні основи технології критичного мислення, виражені в таких твердженнях:

  1. Знання має цінність лише тоді, коли воно зрозуміле і використовується концептуально.

  2. Майбутнє відкрите для тих, хто критично перевіряє інформацію та вибудовує своє власне переконання.

  3. Критичне мислення можна розвивати в умовах добре та спеціально організованого навчального процесу, бо навчання – це активна, розсудлива діяльність.

  4. Критичне мислення вимагає часу, уваги та мети.

Стратегічним напрямом розвитку в учнів критичного мислення є необхідність навчити їх ставити запитання:

1. Що я думаю про це?



2. Яка нова інформація відповідає тому, що я вже знаю?

3. Що я можу робити іншим чином після ознайомлення з новою інформацією?

4. Як ця інформація впливає на мої погляди?

На перший погляд, це зовсім нескладно, але ставити питання — досить непроста справа, треба знати, питання якого характеру можна пропонувати в даному випадку, кому його адресувати, сформулювати. В. Курилів вважає, що все залежить від мети. Він пропонує п'ять типів запитань, серед яких: образне (хто, що, де, коли?), пояснювальне (чому?), узагальнювальне (як?), запитання розмірковування та відкрите запитання (якби...). [11]

До того ж вони можуть бути різних видів складності. Фахівці радять дотримуватися під час постановки питань порад, на основі яких створюють алгоритм постановки питань:



1. Формувати питання конкретно, чітко.

2. Використовувати шість журналістських запитань з метою здобуття різнобічної інформації стосовно конкретного об'єкта:Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому?

3. Застосовувати «закриті» і «відкриті» запитання для досягнення поставленої мети;

а) «закриті» — це такі, на які можна відповісти лише «так» або «ні». Їх ставлять, коли потрібна згода або коли хочемо перевірити, чи стежить співрозмовник за власними думками.

б) «відкриті» — це питання, у відповідях на які учень може висловити власну думку. Їх ставлять, коли потрібно обговорити розв'язання проблеми та ін.

4. Бути готовим до того, що всі люди різні, навчитися сприймати їх такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що не піддається змінам.

5. Цінувати в кожній людині особистість, поважати її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з твоїми чи ні.

6. Прагнути зберегти обличчя « приємного співрозмовника».



У межах концептуальних основ технології критичного мислення виділяють такі параметри критичного мислення:

а) сприйняття інформації з одного або кількох джерел; аналіз її змісту або різних точок зору, вибір того варіанту, який тобі здається правильним; зіставлення його з іншими викладами або протилежними точками зору;

б) добір аргументів або розробка системи доказів на підтримку обраної позиції; прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.



Свої дії учні згідно з цими етапами можуть скоординувати, користуючись такою пам'яткою:

Пам'ятка:

1. Збір системи доказів на підтримку обраної позиції

2. З 'ясуйте сутність предмета вивчення. Дослідіть його.

3. Дайте оціпку різним тлумаченням і думкам, проаналізуйте
причини їх відмінностей та змісту.

  1. Узагальніть свої'міркування, навчіться робити висновок щодо
    власної точки зору стосовно даної інформації.

  2. Ясно та чітко обґрунтуйте свої позиції.

Пам'ятка

Необхідні умови щодо успішного проведення роботи



  1. Час. Щоб обмірковувати щось нове, треба з'ясувати, які вже
    існують думки та ідеї, обговорити їх, зробити висновки.

  2. Дозвіл. Для того, щоб процес мислення відбувався вільно, треба щоб учні мали право розмірковувати, записувати припущення, встановлювати їх очевидність або безглуздість. Коли учні розуміють, що їм це дозволено, вони більш активно беруть участь у процесі.

  3. Різноманітність передбачає створення такої атмосфери, яка б переконала учнів у тому, що від них очікують широкого діапазону різноманітних думок, ідей.

  4. Залучення учнів до процесу обговорення, підведення до розуміння власної відповідальності за прийняті рішення.

  5. Ризик є природною складовою навчання та творчості; Учитель
    повинен готувати учнів до цього.

  6. Повага і цінування думок інших. Лише за цих умов учні можуть бути впевненими в тому, що їхня думка щось означає для присутніх.

У даному розділі нами були розглянуті й узагальнені визначення поняття «критичне мислення», які пропонували відомі вітчизняні і зарубіжні науковці. Проаналізувавши їх, ми дійшли висновку, що ці визначення мають спільну головну думку: в основі даного методу закладено процеси, які зводяться до постановки питання і пошуку відповіді; до визначення проблеми і знаходження шляхів її розв'язання. Отже, проблемно-пошуковий аспект успішно сприятиме формуванню у молодого покоління творчого, конструктивного підходу до розв'язання проблем і пошуку відповідей на складні питання; розвиватиме вміння співпрацювати в колективі, аргументувати думки, висловлювати і доводити свою точку зору.

Також визначено і розглянуто ознаки методу критичного мислення, до яких належить самостійність і відповідальність, що сприятимуть підготовці старанного працівника, глибокого науковця. Спонукаючи до пізнання, ми формуємо особистість з широким світоглядом; навчаючи усвідомлювати проблему, ставити питання і шукати на нього відповідь, допомагаємо становленню особистості, яка здатна розв'язувати прості і складні проблеми, не забуваючи про переконання через аргументацію, сприяємо формуванню в учнів активної життєвої позиції.

Параметри, які має критичне мислення, сприятимуть виробленню особистого ставлення до об'єкта, аргументованості висновків, логічності викладу, здатності змінити позицію на основі контраргумента. Критичне мислення — це система прийомів з певними параметрами і ознаками, які допомагають учням не лише отримати нові знання, а й навчають їх аналізувати нову інформацію, сприяють виробленню вміння вибирати головне, найнеобхідніше; вчать дитину формулювати і ставити запитання, вести дискусію, відстоювати власну точку зору, критично оцінювати інформацію та застосовувати набуті знання на практиці. Критичне мислення містить у собі важливий виховний аспект, завдяки якому учням прищеплюється відповідальність, почуття колективізму, самостійність. Реалізація такого широкого спектра завдань неможлива без чітко розроблених прийомів, які використовуються на всіх етапах уроку залежно від типу заняття.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка