Розвиток системи музично-естетичн




Сторінка1/19
Дата конвертації09.09.2018
Розмір6,71 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

На правах рукопису



СБІТНЄВА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 37.015.31:78-053.4/.6(477) «1950/1999»



РОЗВИТОК СИСТЕМИ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ І МОЛОДІ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 — Загальна педагогіка та історія педагогіки


Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук


Науковий консультант

Шевченко Галина Павлівна

доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Київ – 2016
ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................... 4

РОЗДІЛ I. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ТА ЕСТЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ....................................................... 22


    1. Передумови та розвиток традицій українського музичного виховання ............................................................................................................ 22

    1. Розвиток системи масового музично-естетичного виховання в першій половині ХХ століття ..........................................................................................56

    2. Сутнісна характеристика системи музично-естетичного

виховання ......................................................................................................... 89

Висновки до першого розділу ................................................................….......122


РОЗДІЛ 2. МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ В УКРАЇНІ У ПІСЛЯВОЄННІ РОКИ .........................................................125

2.1. Зміст і форми масового музично-естетичного виховання в післявоєнні 50 – 60-ті роки ...........................................................................................……......125



    1. Музично-естетичне виховання дітей і молоді в позанавчальній та позашкільній музичній діяльності....................................................................146

    2. Тенденції розвитку української музичної культури у ХХ столітті .............................................................................………………….......172

Висновки до другого розділу……………………………………………......199
РОЗДІЛ 3. СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІКА СИСТЕМИ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ В УКРАЇНІ У 70–80 РОКИ.....................................................................................……………….....203

    1. Концепції масового музично-естетичного виховання ХХ століття.......203

3.2.Стан та основні напрями музичної освіти дітей і молоді…………….....216

    1. Організаційні та методичні основи забезпечення музично-естетичного виховання……………………………………………………………………… 245

Висновки до третього розділу……………………………………………….278
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ МУЗИЧНО-

ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У 90-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

4.1.Культурологічний аналіз стану музично-естетичного виховання у 90-ті роки……………………………………………………… ................................ 284

4.2.Розвиток музично-педагогічної думки в Україні у 90-х роках ХХ

століття ………………........ ........................................................................300

4.3.Тенденції розвитку системи музично-естетичного виховання дітей і

молоді в Україні на початку ХХI століття…………………...........................319

Висновки до четвертого розділу………………………………………………334

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………………….340

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...351

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні реалії розвитку українського суспільства вимагають пильної уваги до питань духовного розвитку підростаючого покоління. Серед духовних цінностей – інтелектуальних, моральних та естетичних – особливого значення набувають у наш буремний час естетичні цінності і мистецтво, які, займаючи важливе місце у структурі духовних цінностей, сприяють формуванню художньо-естетичної культури особистості, розширюють горизонти світосприйняття та світобачення, створюють образи естетичної та художньої картини світу. Художньо-естетична культура вбирає в себе всі аспекти прояву естетичного і художнього, що проявляються у різних видах художньої творчості: літературної, образотворчої, музичної. Естетичний концепт лежить в основі художнього виховання, в тому числі і музичного, формує духовні потреби підростаючого покоління, емоційно-естетичне відношення до дійсності і мистецтва. Це визначається специфікою музики як виду мистецтва, емоційно-образним характером сприйняття музики і спілкування в процесі музичної діяльності, а також специфікою дитячого віку.

Звертаючись до історико-педагогічних скарбів України, ми знаходимо значні здобутки музично-естетичного виховання, яке формувало художньо-естетичну культуру поколінь ХХ століття, було важливою умовою розвитку культури українського суспільства, загального розвитку освіти і педагогічної думки в країні, вагомою складовою у всебічному розвитку дитячої особистості.

Формування української системи музично-естетичного виховання, здатної на основі сукупності вироблених у вітчизняній музичній педагогіці методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування, методичних документів здійснювати цілеспрямований, організований і контрольований процес музично-естетичної освіти, розвитку і виховання дітей на сучасному етапі є одним з найважливіших завдань. Сучасний стан національної системи музично-естетичного виховання потребує осмислення та вироблення стратегії розвитку, що буде відповідати вимогам, закладеним у державній концепції розвитку освіти України, стрижнем якої є розвивальна, культурологічна домінанта і спиратися на глибокі традиції українського музичного виховання, закладені ще на початку ХІ століття.



Наукова традиція вивчення музично-естетичної культури, визначення музичного виховання як одного з найважливіших факторів формування духовної культури особистості йде до нас ще з давніх часів. Незважаючи на різноманітність музично–педагогічних поглядів з часів античності і до сучасного часу, актуальною проблемою музично-педагогічних досліджень є питання впливу музики на внутрішній світ людини. Роль музики в релігійному, етичному, естетичному, патріотичному, емоційному, інтелектуальному вихованні підкреслювалася ще з давніх часів Аристотелем, Я. А.Коменським, Конфуцієм, Сократом, Платоном, Піфагором, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Г. Сковородою, К Ушинським.

Проблеми музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні знайшли своє відображення в наукових працях В. Дряпіки, Л. Коваль, Л. Кондрацької, О. Рудницької, Л. Масол, О. Михайличенка, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Ростовського, Л. Хлєбнікової, О. Щолокової.

Заслуговують на увагу розроблені концепції реформування мистецької освіти та музичного виховання в Україні (Т. Гризоглазова, І. Зязюн, Л. Коваль, Г. Масол, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Семашко, Т. Танько, Г. Шевченко, В. Шульгіна, О. Щолокова та інші); питання історичного розвитку музично-естетичного виховання: еволюції форм і методів навчання музики (Л. Коваль, Л. Масол, О. Михайличенко, В. Орлов, О. Ростовський, Г. Падалка, О. Рудницька та інші); питання розвитку естетичної культури засобами мистецтва, розвитку художньої свідомості, естетичного почуття, формування художнього смаку (О. Буров, В. Медушевський. А. Мелік-Пашаєв, Н. Миропольська, Б. Неменський, Г. Шевченко, Б. Юсов та інші).

У розвитку теорії і практики музично-естетичного виховання значним внеском стали наукові праці В. Крутоуса, М. Киященко, М. Лейзерова, Б. Лихачова, В. Мартинова, В. Михальова, О. Олексюк, Р. Семашко, Л. Смирнової, Т. Танько, Г. Шевченко та іншіх.

У галузі музично-естетичного виховання особистості, його змісту, форм і методів українським народом накопичено чималий досвід – діяльність провідних музикантівпедагогів, видатних композиторів, громадських діячів, літераторів, музикознавців, музикантіввиконавців та інших провідних фахівців української культури.

На жаль, однією із ознак сучасного українського суспільства є процес наступу маскультури на молодь, що сприяє вимиванню у неї національних духовних традицій, деградації естетичних ідеалів, естетичних смаків та культурної самосвідомості. Освітні та культурні інституції вимушені підпорядковуватись вимогам ринкових відносин. Ідеал гуманістичної людини все більше поглинається образом функціональної особистості, а через залежність від умов ринку мистецтво втрачає свою конструктивну суспільнорегулятивну функцію. На процес музично-естетичного виховання сьогодні негативно впливають ЗМІ, що значною мірою визначають рівень почуттєвого, когнітивного, художньо-естетичного, музично-естетичного розвитку підростаючих поколінь, який нерідко виходить за межі етичних та естетичних норм. Тому так важливо виховувати у підростаючих поколінь високий рівень художньо-естетичної культури, залучати до високих зразків національного і зарубіжного мистецтва, використовуючи позитивний вітчизняний історико-педагогічний, музично-естетичний досвід минулого.

Аналіз стану сучасного музично-естетичного виховання дозволив виявити низку протиріч:

між значущістю мистецтва в становленні особистості з високою художньо-естетичною культурою, культурою почуттів та посиленням тенденції раціонального розвитку особистості, що збіднює її внутрішній світ;

між медіатизованим простором з його негативним впливом на світогляд, емоційно-почуттєву сферу, процеси смислоутворення і ціннісними орієнтаціями, які вимагають модифікації естетичної свідомості, потреби в ідеальних естетичних образах, естетичних цінностях;

– вимогами суспільства до розвитку високого рівня музично-естетичної культури підростаючого покоління і його реальним станом;



– потребою надання вихованню дітей і молоді в Україні естетичної спрямованості та недостатньою увагою до музично-естетичного виховання у навчальних закладах.

З усуненням цих суперечностей повязана можливість здійснення ефективного музично-естетичного виховання підростаючого покоління.

Отже, актуальність зазначеної проблеми обумовлена нагальною потребою сучасного українського суспільства у формуванні високого рівня музично-естетичної культури підростаючого покоління, що забезпечує наявність художньо-естетичних потреб у спілкуванні з кращими зразками музичного мистецтва, високий рівень художнього смаку та художньо-естетичних ідеалів. Реалізації завдань формування у підростаючих поколінь музично-естетичної культури значною мірою сприяє узагальнений досвід художньо-естетичного виховання минулого, що є фундаментом для пошуку нових ідей, нових концепцій, нових теорій, що і зумовило вибір теми нашого дослідження «Розвиток системи музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні (друга половина ХХ століття».

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля «Духовність особистості:методологія, теорія і практика» (реєстраційний №0105U000264). Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Луганського Національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №11 від 27.05.2011 р.), узгоджено на засіданні Бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №9 від 29.11. 2011 р.).

Мета дослідження полягає в цілісному розкритті процесу розвитку системи музично-естетичного виховання в Україні у другій половині ХХ століття (методологічні та теоретичні його засади, науково-практичний досвід) для виявлення перспективних ідей, що сприятимуть ефективності процесів становлення і розвитку системи музично-естетичного виховання дітей та молоді у ХХI столітті.

Відповідно до мети було визначено такі завдання:

визначити історичні передумови розвитку системи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні в контексті розвитку української культури;

розкрити структуру та зміст системи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні у другій половині ХХ століття;

охарактеризувати стан музично-естетично виховання у післявоєнні роки;

зясувати вплив музично-естетичних концепцій на розвиток музично-естетичного виховання підростаючого покоління у другій половині ХХ століття;

визначити організаційно-методичну систему музично-естетичного виховання у 7080 роки;

  • розкрити основні тенденції розвитку системи музично-естетичного виховання у 90 роки.

Об’єкт дослідження - система музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні у другій половині ХХ століття.

Предмет дослідження – розвиток системи музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні у другій половині ХХ століття: концептуальні ідеї, структура, зміст, форми і методи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні у другій половині ХХ століття.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ століття, що пов’язано з розвитком музично-педагогічних ідей видатних педагогів-музикантів.

Нижня межа – 5060-ті роки ХХ століття – обумовлена відбудовою країни радянським народом після перемоги у другій Світовій війні, чим саме й пояснюється активність соціально-політичного руху, гуртування інтелектуальних і творчих сил національно налаштованої інтелігенції, активність пошуку у всіх галузях мистецької та музично-педагогічної діяльності.

Верхня межа – 90-ті роки ХХ століття – початок перетворень у незалежній Україні, який характеризується пошуком нової концепції музично-естетичного виховання, яка буде продовжувати найкращі традиції української культури.

Концепція дослідження базується на наступних положеннях:

розуміння процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні як важливої умови формування духовної культури особистості;

історичному та теоретичному досвіді, накопиченому суспільством і відтвореному у музичних творах митців, фольклорі, теоретичних працях;

практичній творчій діяльності видатних професійних виконавців, педагогів музикантів і представників аматорського мистецтва та залучення до цього дітей та молоді;

діяльності громадських і культурно-освітніх організацій з пропаганди музичного мистецтва, організації дитячої музичної творчості, пошуку нових технологій музично-естетичного навчання і виховання дітей та молоді;

роботі загальноосвітніх і професійних навчальних закладів, де розроблялися науково обґрунтовані методики музично-естетичного виховання дітей та молоді у різних видах творчої діяльності;

тенденціях розвитку музичного мистецтва — вокально-хорового, вокально-інструментального (розвиток та поширення серед молоді естрадної музики), народно-інструментального виконавства та музикування, що базувалось на історичних традиціях української художньої творчості.

Методологічну основу дослідження становлять:

єдність системного, синергетичного, історико-культурологічного, парадигмального, аксіологічного та компаративного підходів;

методологічні принципи історизму, детермінізму, наукової об'єктивності, єдності теорії і практики, що дозволяють одержувати комплексне уявлення про предмет дослідження;

філософські положення щодо взаємозв’язку та взаємообумовленості явищ і необхідності їх вивчення з урахуванням конкретних історичних умов;

ідеї про соціальну обумовленість освіти, системи навчання та виховання;

фундаментальні положення про цілісну структурність і діалектизм суспільних явищ;

концептуальні засади культурологічного підходу, за яким будь-яке соціальне явище розглядається як органічна складова загальнокультурного руху;

ідеї теорії історичної компетентності в індивідуалізованому просторі культури, розробленої з урахуванням специфіки соціально-культурного розвитку людства другої половини ХХ століття.

Для розв’язання поставлених завдань у дисертаційній роботі було використано наступні методи:



загальнонаукові методи теоретичного дослідження: індукція та дедукція, аналіз і синтез, аналогія, узагальнення, систематизація та класифікація. Ці методи забезпечили комплексне пізнання предмета дослідження, формування наукового апарату та концепції дослідження, виявлення сутнісних характеристик і закономірностей розвитку системи музично-естетичного виховання України, визначення можливостей удосконалення теорії і практики музично-естетичного виховання в Україні;

науково-історичні: джерелознавчий та історіографічний аналіз, описово-аналітичний; метод періодизації, порівняльно-історичний, ретроспективний та причинно-наслідковий аналіз стану практики музично-естетичного виховання в Україні, виявлення основних етапів, політичних, економічних, соціокультурних чинників і передумов розвитку системи музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні у другій половині ХХ століття.

Джерельну базу дослідження складають матеріали Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) м. Київа (ф. 408, 442), Державного архіву Луганської області (ф.2660, оп.1: спр.3, 16, 68, 90; оп.2: спр.15, 34, 41, 75; 2624, оп. 1: спр.1, 17, 28, 186), матеріали Національної наукової бібліотеки України ім. В. Вернадського, Луганської обласної наукової бібліотеки ім. М. Горького, законодавчі та нормативні акти, матеріали з’їздів, конференцій, нарад з народної освіти, навчальні плани, програми, методичні матеріали закладів освіти України другої половини ХХ століття, наукові праці вітчизняних педагогів, громадських та культурних діячів, публікації в періодичних педагогічних та громадсько-просвітницьких виданнях, узагальнюючі наукові праці з проблем історії розвитку освіти України (В. Андрущенко, М. Грищенко, М. Грушевський, М. Євтух, В. Курило, М. Левківський, М. Стельмахович, Б. Ступарик, М. Ярмаченко та ін.), методології історико-педагогічного дослідження (Л. Ваховський, В. Лутай, О. Сухомлинська та ін.), наукові праці з проблем розвитку естетичного виховання (О. Буров, Б. Лихачов, Б. Юсов, І. Зязюн, історії музично-естетичного виховання в Україні (О. Апраксіна, Л. Баренбойм, Д. Локшин, О. Шреєр-Ткаченко, Т. Шамаєва, В. Шацька), теорії і практики сучасної музичної педагогіки (В. Дряпіка, Л. Коваль, Г. Масол, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, Т. Танько, В. Черкасов, Г. Шевченко, В. Шульгіна, О. Щолокова та інші), сучасні дисертаційні дослідження, монографії, статті з проблем теорії та історії музично-естетичного виховання дітей та молоді, довідкова енциклопедична література. Значне місце відведено працям монографічного характеру, статтям з питань розвитку музично-естетичного виховання, опублікованим упродовж досліджуваного періоду. Проаналізовано періодичні видання, на сторінках яких публікувалися освітні документи, що регулювали діяльність в галузі музичної освіти, праці педагогів, а саме: збірка «Музика в школі» (1972-1987), «Радянська школа» (1945-1991, «Рідна школа» (1991-2014), «Мистецтво та освіта» (1996-2012).



Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

теоретично обґрунтована та розкрита змістовна сутність системи музичноестетичного виховання дітей і молоді в Україні у другій половині ХХ століття;

– з’ясовані передумови розвитку системи музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні: народні традиції музичної творчості; вплив відомих українських композиторів, якими на початку ХХ століття створювалися методики музичного виховання, друкувалися збірки дитячих творів;



з’ясовано особливості процесу розвитку системи музично-естетичного виховання в Україні у другій половині ХХ століття, на які в значній мірі впливав процес залучення дітей до музичної діяльності в першій половині ХХ століття;

розкрито концептуальні ідеї, зміст, структура, форми і методи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні у другій половині ХХ століття;

уточнено динаміку змін організації форм музичного навчання і виховання у різних навчальних закладах;

узагальнено досвід використання взаємодії мистецтв на музичних заняттях, який значно впливав на розвиток музичної культури дітей;

подальшого розвитку набули наукові уявлення про соціально-історичні, філософсько-світоглядні, психолого-педагогічні основи музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні;

у науковий обіг уведено оригінальні джерела, які розширили інформаційне поле з досліджуваної проблеми (фестивалі, конкурси, оригінальні форми музично-естетичного виховання, зокрема про персоналії вчителів музики Луганщини).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка