«Розвиток творчого потенціалу молодшого школяра як умова розвитку креативної особистості»



Скачати 192,57 Kb.
Дата конвертації12.11.2019
Розмір192,57 Kb.

Доповідь на тему:



« Розвиток

творчого потенціалу

молодшого школяра

як умова розвитку креативної особистості»



Настасівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Іванова Л.М.

2013р.

Щодня поспішаємо зранку до школи

  Щоб двері найменшим в світ знань відчинить,

   Щоб творчості іскру і віру у себе

    У кожному серці зуміть запалить.

Світ, в якому ми живемо, дуже швидко змінюється. Ми постійно адаптуємося до життя в ньому. Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають забезпечення формування креативної особистості учня на основі якісної освіти та розвитку його творчих можливостей самовдосконалення .

Мета державної політики щодо розвитку освіти, як записано в Національній доктрині розвитку освіти, полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя. Одне із головних завдань - формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів. Що ж таке креативність?
Креативність



Сreative (англ.)

Creation (лат.)

Творчий Створення

За схемою бачимо, що термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту. З нею пов’язані увага, фантазія, народження гіпотез тощо.

Отже, креативність -творчий потенціал особистості, здатний реалізуватись у творчому процесі та сформувати на цій основі гармонійну, всебічно розвинуту особистість.



Креативною називають таку особистість, яка прагне до творчої діяльності в усіх сферах життя, має широкі потреби та інтереси, здатна до творчого нестандартного мислення, вміє ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Засобом розвитку креативної особистості виступає креативна освіта,яка визначає таку організацію навчання, виховання і розвитку творчої активності, яка прагне отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності та самостійного створення нового.



Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.

Креативне навчання є не що інше як навчання творчості, і саме воно є також творчою діяльністю.

Розвиток творчого потенціалу особистості є одним із актуальних завдань сучасного суспільства. Тому і перед школою сьогодні, коли дитині потрібні не тільки знання, але й високий творчий потенціал, компетентність, сформованість особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною, поряд із традиційними завданнями, постають завдання творчого розвитку особистості. Найсприятливішим для розкриття й прискореного розвитку здібностей є молодший шкільний вік. Це найвідповідальніший етап дитинства, коли дитина хоче вчитися, учиться вчитися і вірить у свої сили. Розвиток творчого потенціалу вчителя є необхідною умовою творчості й організації педагогічного процесу.

Творчість – це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини в нову систему.

У творчій діяльності не допустимі такі фактори:

-копіювання;

-діяльність за шаблоном, готовим взірцем, правилом, алгоритмом;

-наслідування.

Творчість має на меті внутрішню досконалість, тобто , створюючи нове, людина творить саму себе
Прагнення до творчості викликається різними потребами:


  • фізіологічними;

  • прихильності та любові;

  • в особистій безпеці;

  • у повазі довколишніх, адекватному само оцінюванні;

  • у реалізації своїх здібностей, у самовизначенні;

  • у спілкуванні;

  • у самостійності, в успіхові.

Кожна дитина має певні здібності. Завдання вчителя – відшукати ці пагінці таланту і розвивати їх, дати можливість кожній дитині відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, допомогти дитині зрости в умовах успіху. У навчанні цінна не лише сама істина , але й сам процес її здобування, пошуку , спроби, помилки , усвідомлення прийомів розумової роботи – тобто все, що розвиває творчу думку школяра, привчає мислити і діяти самостійно. З перших днів навчання потрібно організувати в класі творче, духовне колективне життя, в якому діяльність кожного учня дарує йому радість активного пізнання , сповнює щастям спілкування з ровесниками.

Навчально – виховний процес потрібно наповнити такою творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних можливостей дітей . Ефективність роботи значно підвищується при дотриманні таких психолого-педагогічних умов:



  • коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання творчих завдань;

  • організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

  • коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягення поставленої мети.

Принципи організації навчання з метою розвитку творчого потенціалу молодшого школяра:

  • зв’язку з практикою життя;

  • саморозвитку;

  • оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності;

  • інформативності;

  • віри в сили і можливості дитини.

У психолого-педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої осо­бистості творча діяльність є життєвою потребою, а твор­чий стиль поведінки — найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою озна­кою вважають наявність творчих здібностей, які розгля­даються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.




.

Засоби розвитку творчих здібностей учнів

  • діалог «Учитель – учень»

  • діалог «Учень – учень»

  • діалог «Учень – учитель»

Творчі здібності пов’язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяль­ності. Творча дитина ставить завдання, використання яких вимагає простору більшого від школи, вміє знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, здатна дивуватися і пізнавати.

Критеріями здібності учнів до творчої діяль­ності є:

  • застосування нових підходів до розв’язання навчальних проблем;

  • комплексне і варіантне використання в на­вчальній практичній діяльності всієї сукупно­сті теоретичних знань і практичних навичок;

  • бачення нової проблеми у зовні знайомій ситуації, знаходження варіативних шляхів її розв’язання;

  • застосування науково-доказового вибору дій у конкретній навчальній ситуації;

  • проведення систематичного самоаналізу вла­сної діяльності дослідницької роботи з твор­чого узагальнення власного досвіду, досвіду інших;

  • прояв гнучкості під час обирання оптимально­го рішення у нестандартних ситуаціях

Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

  • умови, в яких формується дитина;

  • середовище, що її оточує;

  • характер її навчальної діяльності

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін:




Молодший шкільний вік — це важливий етап виховання творчого мислення дитини. Але у по­шуках методів розвитку творчого потенціалу слід ураховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку.

Особливу увагу потрібно звернути на такі мо­менти:

  • організувати спостереження. (Молодші шко­лярі «дивляться», але не «бачать»). Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, ново­му, тому що надає роботі оригінальності;

  • стимулювати творчу уяву. {Діти цього віку яскраво сприймають світ, для них характер­на особлива емоційність уяви.) Потрібно допо­могти зрозуміти побачене, почуте, пережите, а також віднайти зв’язки і відношення між явищами та предметами, тим самим закласти основи творчого мислення;

  • розвинути потребу творчості. Для цього слід створити атмосферу престижності творчо­го процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямува­ти її на творчість: запропонувати придумати загадку, казку, риму, самостійно знайти щось цікаве у природі та ін.;

  • підтримати позитивні емоції. (Відомо, що діти молодшого шкільного віку цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам.) Тому завдання педагога — дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці;

  • виховувати вольові риси характеру. (У твор­чому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру, як: самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішу­чість, здатність до ризику.) За словами вели­кого педагога А. С. Макаренка: «Відмова від ризику означає відмову від творчості». Одним із ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри;

  • будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості.

Для того щоб здатність до творчого мислен­ня не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, що активізуватиме творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, змагання, олімпіади тощо.

Учитель повинен створити джерело внутріш­ніх сил дитини, джерело, що дає енергію для по­долання труднощів і формування бажання вчи­тися. Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню про­дуктивності навчальної роботи, а також допомог­ти кожному учневі усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у на­вчанні.



Створення ситуації успіху має певний алго­ритм.

Створення ситуації успіху

Позбавлення страху

Авансування успішного результату

Прихований результат дитини

Високе оцінювання деталей

Мотивація

Мотивація активності

Персональна винятковість

Позбавлення страху — допомагає переборо­ти невпевненість у власних силах. {«Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи розв’язання проблем».)

Авансування успішного результату — допо­магає вчителеві висловити тверду перекона­ність у тому, що його учень обов’язково впо­рається з поставленим завданням. Це, у свою чергу, переконує дитину у її власних силах і можливостях. («У тебе обов’язково вийде», «Я навіть не сумніваюсь у позитивному ре­зультаті»)

Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності — допомагає дитині уникнути поразки. Досягають шляхом побажання. {«Можливо краще почати з...», «Виконуючи роботу, не забудьте про...»)

Мотивація показує дитині, заради кого, чого здійснюється діяльність, кому буде добре пі­сля її виконання. {«Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратися...»)

Персональна винятковість — визначає важ­ливість зусиль дитини в діяльності, що здій­снюється або здійснюватиметься. («Тільки ти міг би...», «Тільки тобі я можу доручити...»)

Мобілізація активності або педагогічне ви­конання спонукає до виконання конкретних дій. {«Ми дуже хочемо розпочати роботу...», «Так хочеться швидше побачити...»)

Високе оцінювання деталі допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а успішне виконання якоїсь окремої деталі. {«Найбіль­ше мені сподобалось у твоїй роботі...»)

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико-методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес, виходячи із поставленої мети.


  • Технології сприяння формуванню творчої особистості

  • технологія проектування;

  • технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;

  • технологія використання на уроці навчальних і на­вчально-творчих завдань;

  • технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності;

  • технологія навчально-виховного процесу як моделю­вання його змісту, форм, методів відповідно до поставле­ної мети.

Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка почи­нається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Основою творчості можна вважати пошукову ак­тивність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи, в ньо­го сяють очі, виникає безліч запитань.

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знання, які учень здобуває сам. Створенню умов для самостійного здобуття знань на уроках сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставимо певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і вис­новків.

При вивченні нового матеріалу пропонуємо школярам вирішити завдання, для розв’язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці.

Наприклад, при вивченні в 2 класі з предмету «Я і Ук­раїна» теми «Пори року. Зима» дітям пропонується така си­туація: «Ми зовсім не чуємо, як падають сніжинки. Вони безшумно опускаються на гілля, землю, дахи. А чому ж, бу­дучи такими легенькими, вони риплять під ногами?

Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. А вчитель підсумовує їхні відповіді: «Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато потрапляє під натиск, то й звук рипіння чути».

Творчість у будь-яких виявленнях — це складний сплав усвідомлених дій, чіткого розрахунку та інтуїтивних прозрінь.



Етапи творчості:

  • підготовчий етап (створення проблемної ситуації, по­становка проблеми, її аналіз);

  • процес вирішення проблеми;

  • інсайт (осяяння);

  • упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Існують такі методи стимулю­вання творчості:

  • метод евристичної загадки (розгадування загадок реалізується через:

персоніфікацію (сидить баба на городі у сто хустинок закутанакапуста);

упредметнення (стоїть посеред хати: чотири ноги, одна головастіл);

протиставлення (біле, а не сніг, солодке, а не медцукор);

  • метод комбінованих запитань ( дитині пропонується сукупність питань, за допомогою яких вона дає певну інфор­мацію. Наприклад, Хто?, Коли?, Куди?, Навіщо?, З ким?, Як довго?, Скільки тощо);

  • метод фокальних об’єктів (ознаки випадкових обєктів переносяться на той, який має бути вдосконалений. Наприклад удосконалюється «пензлик». Випадковий об’єкт - «лисиця». Отримуємо «рудий пензлик», «хитрий пензлик»

  • метод ліквідації безвихідних ситуацій ( наприклад, як заставити ледаря робити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття тощо);

  • метод «Техніка сили розуму»(вправи «Універсальність предмета»

(придумати приклади, де б можна використати даний предмет), «Світ у взаємозв’язку» (ким чи чим предмет був раніше чи стане потім); «Ігри на пропаж було б, якби зникли батьки? Учителі? Цукор?) тощо

Унікальною лабораторією розуму є уява і фантазія. Без них діти не сприймали б казок, не змогли б гратись , творити. Вони є невід’ємною складовою процесу навчання вищою і найнеобхіднішою здібністю дитини.

Саме уява і фантазія допомагають розпочати розвиток творчих здібностей школярів із казки.

Основним принципом роботи вчителів початкової школи є використання сучасних досягнень вікової психології, інноваційних технологій навчання для успішного розвитку пізнавальних, інтелектуальних, творчих, фізичних здібностей школярів початкової школи за умови збереження та підвищення резервів їх фізичного, психічного та соціокультурного здоров'я. У впровадженні інноваційних методів і технологій вчителі початкової школи перш за все керуються п'ятьма основними заповідями: 

 любити, вірити, знати, поважати та розуміти дитину як основний об'єкт і суб'єкт навчальної діяльності.

Люби дитину! Любов до дітей - серцевина педагогічної моральності, основа культури вчителя.

  Вір у дитину! Без віри в дитину, без довіри до неї вся педагогічна мудрість, усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються, як будиночки з піску.

   Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога і педагогічного колективу. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини - перше і найважливіше завдання педагога.

    Поважай дитину! Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання, які належить вирішити юній особистості.

Розумій дитину! Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне.  

Для того щоб кожна така особистість могла розвиватися, потрібно створити відповідне середовище. Сприятливе для розвитку. Саме таке середовище створене вчителями початкової школи.

Вчителі нашої початкової школи, навчаючи учнів, та, розвиваючи в них пізнавальні інтереси всю роботу спрямовують у такій послідовності: цікаво → знаю → вмію

А для того, щоб учням дійсно було цікаво, щоб вони не втратили інтерес до навчання,ми  намагаємось створювати всі умови для розвитку здібностей, творчого мислення учнів, самовираження їх особистості в різних видах діяльності. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Тому учням поряд із стандартними завданнями  пропонуємо такі, які вимагають мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості. Саме такі творчі, пізнавальні, інтелектуальні завдання допомагають нашим вчителям розвинути в учнів пізнавальні процеси – пам’ять, увагу, уяву, логічне мислення. Усі завдання творчого характеру розраховані на пошукову діяльність учнів, творче й уміле застосування набутих знань. Зміст завдань сприяє розвитку гнучкості й широти мислення, які необхідні для успішного розв’язання як навчальних так і життєвих задач. Усі творчі завдання допомагають вчителеві виявити індивідуальні особливості учнів, намітити перспективи подальшого розвитку творчого потенціалу кожної дитини, зробити навчання більш захоплюючим і цікавим.

Дуже подобається дітям така форма роботи як "Мікрофон". Учні вчаться говорити лаконічно і швидко. Нагадується лише правило під час відповіді.

Вправа «Очікування» 

Робота у групах, у парах не дає можливості розгубитися слабшим, кожний починає вірити у свої власні сили.У дітей формується позитивна мотивація до навчальної співпраці.

Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей у процесі набування знань є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра.

У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Учні привчаються до колективної дисципліни.

Важливість гри у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає свободу самовияву і творчості. Всі вчителі систематично проводять ігри з використанням інтерактивних технологій.

Також дуже широко і систематично використовується інсценізацію, що розвиває пам'ять, творчу уяву, креативне мислення, мову, мовлення, вміння спілкуватися, самостійність. Проводяться уроки  та виховні заходи з комп’ютерною підтримкою. 

Робота над розвитком пізнавальних, творчих. інтелектуальних здібностей підвищує продуктивність праці учнів. Вони цікавляться, що буде завтра, придумують свої завдання, вірші, загадки.

Творчі, пізнавальні, інтелектуальні здібності, як і інші здібності людини, вимагають постійного тренування. Завдання вчителя – збудити здібності своїх учнів, виховувати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв’яжуть кожну задачу, у тому числі і творчого характеру.

Тому на кожному уроці  вчителем повинні ставитися  такі завдання 

- запалити в дитячому серці вогник допитливості;

- збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;

- розвивати різні види пам'яті;

- розвивати уяву і фантазію;

- розвивати увагу, спостережливість;

- формувати мовленнєві вміння, комунікативно – творчі здібності;

- пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним;

- розвивати творче мислення;

- навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;

- виховувати національну самосвідомість, духовність.

       Серед шляхів розвитку творчих, інтелектуальних здібностей, пізнавальної активності, самостійності, самореалізації дітей  необхідним є використання в роботі з учнями початкових класів різноманітних завдань 

– навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних, творчих.

Розвитку пізнавальних, творчих, інтелектуальних здібностей учнів сприяють творчі завдання.

Учні початкових класів беруть участь у різноманітних конкурсах: «Кенгуру», «Грінвіч», «Олімпус» , «Колосок», «Собори наших душ», «Знавців української мови ім.. П.Яцика», з основ здоров’я.



Висновок: В початкових класах ми готуємо дітей до подальшого навчання в середній ланці, тому необхідно розвивати їх творчі здібності. У дитині треба обов’язково підтримувати будь – яке його прагнення до творчості, яким би воно не було. Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої, інтелектуальної особистості.

Видатний педагог В. О.Сухомлинський мудро підкреслив, що виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності .Що ж розвиток творчих потенціалів дає дитині? Така робота веде її до успіху, переконує дитину в тому, що вона успішна людина, живе в цьому світі для успіху в житті і може досягати цього успіху, починаючи з початкової школи .Тому залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію успіху», поважаючи дитину, ми в змозі виховати творчо працюючу особистість.Процес розвитку творчих потенціалів учнів тривалий і трудомісткий. Він не дає швидких результатів, але дуже важливий для подальшого успішного навчання учнів, творчого розвитку і життя.

Розвиток творчих здібностей вимагає від учителя наполегливої праці і любові, адже він сіяч добра, правди, знань, творець дитячих душ. Мабуть, саме це мав на увазі І. Драч, коли у «Думі про вчителя» вустами свого героя сказав:

Нема жахливішої роботи, ніж учительська.

Нема виснажливішої роботи від учительської

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в клекоті і чаді.

Але нема щасливішої долі,

 коли Людина з Твоїх рук, Учителю,

Іде у світ — на краплю світ людніє.

Отже, потрібно не формальне, а творче, розумне засвоєння і застосування педагогічного досвіду.

Тож бажаю вам успіхів у цій нелегкій справі!

Дитина - наче паросток тендітний

Свої долоньки сонцю простягає.

І тягнеться увись росточок плідний

Йому потрібні догляд і душа.

Учителі! На вас стоять держави,

І вам майбутнє на Землі вершить.

Відтак, плекайте сад, бо він не дасть врожаю,

Як добре не подбає садівник.  

Література:



  1. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта// Психология мышления. – М. Прогресс, 1969. – С.433 – 456



  2. Національна доктрина розвитку освіти. – www. zakon. rada. gov. ua

  3. Пометун О., ПироженкоЛ. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192с.

  4. Пономарьова - Семенова Р.О. Психологічні аспекти розвитку креативності обдарованої особистості// Обдарована дитина. – 2007. - №7.С.12

  5. Пономарьова - Семенова Р.О. Теоретико – концептуальні підходи до проблеми обдарованості й креативності// Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога. – К., 1998. С.19 – 26

  6. Романець В.А. Психологія творчості.:Навч. Посібник, 2-е вид., доп. = К.: Либідь, 2001. – 288с.

      1. Макрідіна Л. Сучасні технології навчання (Формування творчої особистості): Рідна школа-2002. с.46-49.

  7. РождественскаяН.В., Тол шин А.В.Креативность : пути решения и тренінги СПб .,2006

  8. Сологуб А. Технологія креативного навчання//Завуч.2005. №28. С. 19-24.

 



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка