Сайфудінова Г. П., вчитель художньої культури Худяківської зош І-ІІІ ст. Черкаської районної ради Черкаської області технології інтегрованого навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку художня культура



Скачати 174.17 Kb.
Дата конвертації30.10.2017
Розмір174.17 Kb.



Сайфудінова Г.П.,

вчитель художньої культури

Худяківської ЗОШ І-ІІІ ст.

Черкаської районної ради

Черкаської області
ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА

Розглянуто технології та практичне застосування інтегрованого навчання як одного із видів нестандартних (інноваційних) уроків. Пропонується приклад проведення такого уроку з художньої культури та світової літератури в 11 класі.
Розвиток особистості вчителя як конкурентоспроможного

фахівця проходить в процесі тієї життєдіяльності,

яка ставиться конкретними життєвими умовами.

Ю. Завалевський

За останні десятиліття світ дуже змінився і далі змінюється з неймовірною швидкістю. Чи встигає школа пристосуватися до таких змін, до надзвичайно складних завдань, які стають перед ними та людством в цілому? Виходячи з цього, метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій.

Переорієнтація освіти на особистість учня, формування людини, спрямованої на самовиховання, потребує дотримання таких принципів організації навчально-виховного процесу, як гуманізація та гуманітаризація; єдність загальнолюдського та національного; розвиток і саморозвиток учнів у процесі навчання; співробітництво, співтворчість; індивідуалізація та диференціація; оптимізація процесу навчання [1, с.129].

Навчитись учитися - це означає зробити так, щоб навчання стало для кожного школяра не тільки необхідністю, але й величезною радістю пізнання. У цьому учневі може допомогти тільки вчитель – «майстер педагогічної справи настільки добре знає азбуку своєї науки, що на уроці, в ході вивчення матеріалу, в центрі його уваги не сам зміст того, що вивчається, а учні, їх розумова праця, їх мислення, труднощі їхньої праці», - говорив Василь Сухомлинський.

Однією з виразних тенденцій оновлення навчання є пошук нестандартних (інноваційних) уроків. Педагогічна суть таких уроків полягає в такому структуруванні змісту й форми, які б викликали інтерес в учнів і сприяли б їхньому розвитку та вихованню. До нестандартних уроків належать серед найбільш поширених інтегровані уроки.

Як же народжується інтегрований урок? З чого? Завдяки чому? По-перше, з нестандартної педагогічної теорії. По-друге, із вдумливого самоаналізу діяльності вчителя. По-третє, і найголовніше - з відсутності штампів у педагогічній технології.

Шлях до мети - у пробудженні прагнення кожного учасника навчально-виховної роботи - і дорослого, і дитини - до спільної організації шкільного життя, розвитку відповідальності за спільну справу, що починається з відповідальності за себе, за свої дії, своє життя. Пошук співробітництва, співдружності, пройнятих гуманістичними взаємовідносинами, - основа побудови інтегрованого уроку.

Головне місце на таких уроках відводиться елементам творчого пошуку. У процесі проведення інтегрованих уроків педагоги вміло й ефективно керують принципами засвоєння і застосування знань, формують мислення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості, навчальні і трудові вміння.

Творча активність дитини на уроці не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створювати відповідну атмосферу. Творчість учителя породжує творчість учня. Найефективніший той урок, на якому на всіх і на все вистачає часу й уваги, коли всім цікаво вчитись.

Інтегровані уроки розвивають мислення і мовлення школярів, їхню увагу, пам'ять, спостережливість, кмітливість, ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне, уважне ставлення один до одного та багато інших позитивних якостей особистості, які так важливо закладати якомога швидше.

Інтегрований урок – це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах. Інтеграція (від лат. іnteger – повний, цілий) – це об’єднання в ціле раніше ізольованих частин. Інтегровані уроки ставлять за мету об’єднати споріднені блоки знань із різних навчальних предметів навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення, сприйняття, мислення, почуттів учнів. Це дає можливість пізнавати явище з різних боків, досягнути цілісності знань [8, c. 12].

Інтегрований урок може будуватись у межах одного навчального предмета (внутрішньопредметна інтеграція) або з інтегрованого змісту кількох навчальних дисциплін (міжпредметна інтеграція), або на змістовій основі інтегрованого курсу. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, географія-основи економіки, історія-література, історія-іноземна мова, література – художня культура, історія – художня культура, математика-фізика.

Дослідження показали, що інтегровані уроки, подібно до традиційних, можна класифікувати за такими ознаками:

І. За дидактичною метою:

- інтегровані уроки засвоєння нових знань ;

- інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;

- інтегровані уроки узагальнення і систематизації знань;

- інтегровані уроки контрольні уроки.

ІІ. За етапами навчальної діяльності:

1) вступні інтегровані уроки;

2) інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом;

3) інтегровані уроки формування понять, вивчення законів і правил;

4) інтегровані уроки застосування знань на практиці ;

5) інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;

6) інтегровані уроки повторення і узагальнення матеріалу[9] .

У процесі підготовки та проведення інтегрованих уроків беруть участь кілька вчителів, або один учитель, якщо він викладає предмети, що поєднуються в інтегрованому уроці. Мета інтегрованих уроків полягає у формуванні в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізації їх пізнавальної діяльності; підвищенні якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створенні творчої атмосфери в колективі учнів; виявленні здібностей учнів та їх особливостей; формуванні навичок самостійної роботи школярів з додатковою літературою, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективній реалізації розвивально-виховної функції. Їх завдання полягають у визначенні змісту та обсягу навчального матеріалу з тих навчальних предметів, які взяті на інтегрований урок відповідно до поставлених цілей та завдань; виборі форм та методів реалізації навчального матеріалу; виділенні об’єктивно існуючих зв’язків між базовими знаннями, які можна інтегрувати. При цьому необхідно врахувати специфіку кожного навчального предмета та його можливостей у розкритті загальних законів, теорій, ідей, які є інтегруючою основою кількох навчальних предметів. Необхідна також координація діяльності та дій учителів у процесі підготовки та проведення інтегрованого уроку. У ролі координатора виступає ведучий учитель із означеної проблеми. До його обов’язків входить, перш за все, конструювання змісту дидактичного матеріалу, визначення його оптимального обсягу й ролі кожного вчителя на уроці, засобів їх взаємодії та активізації діяльності учнів у процесі уроку, раціональної технології реалізації змісту інтегрованого уроку, досягнення мети [2, с. 44].

Технологія проведення інтегрованого уроку може бути різною. Це залежить від цілей, завдань, змісту уроку, способів діяльності, ситуацій, що виникають у процесі його проведення. Традиційно вона така: повідомлення теми, ознайомлення учнів із цілями та завданнями уроку, вступне слово ведучого вчителя чи учня (групи учнів), спілкування вчителів та учнів, коментарі, доповнення, опанування, рецензування, підбиття підсумків уроку.

До уроку готуються не тільки вчителі-предметники, а й учні, пишучи реферати, підшукуючи матеріал для індивідуальних повідомлень, ілюстрації.

Проведення інтегрованого уроку забезпечує формування в учнів цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу в їх взаємозв’язку та взаємозумовленості; сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування до процесів та явищ оточуючої дійсності. Доцільність інтегрованих уроків зумовлена завданнями інтеграції знань, умінь і навичок учнів з основ наук. Вони сприяють розкриттю наукових законів та умов їх прояву в різних галузях науки та сферах практичної діяльності; виявленню специфіки та можливості прояву закономірностей, законів, ідей, теорій в оточуючій дійсності; інтеграції діяльності вчителя із формування загально навчальних умінь і навичок учнів (навчально-організаційні, навчально-інформаційні, навчально-інтелектуальні); розкриттю багатогранності можливостей застосування набутих знань учнів у різних галузях науки та сферах діяльності; синтезу явищ, процесів із метою висунення нових ідей, розробки гіпотез; інтеграції діяльності вчителів щодо формування творчої особистості учня, розвитку його здібностей.

Інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом включають, головним чином, сприймання й усвідомлення учнями практичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами матеріалу, що вивчається.

Одним із таких видів уроку є поєднання знань із художньої культури та світової літератури в 11 класі. Особливістю розробки такого уроку є те, що обидва предмети читає один учитель та художня культура вивчається як профільний предмет. За календарними планами в часі співпадають теми:

художня культура (розділ «Японія» – «Філософія чайної церемонії», світова література (розділ «Японський письменник Ясунарі Кавабата. Роман «Тисяча журавлів») – «Чайна церемонія та її доля у ХХ ст.».

При такій можливості урок може бути спареним, що дасть можливість більше дізнатися як з теоретичної сторони про чайний обряд японців, так і провести його практично.

Перший урок проводиться у формі конференції, де учні діляться підготовленою інформацією про історію виникнення чайної церемонії та аспект цього обряду в романі «Тисяча журавлів».
ТЕМА. «Унікальність «тя-но-ю» та її літературна інтерпретація»

МЕТА: розвивати вміння учнів доступно знайомити слухачів з відібраним матеріалом, навчати самостійно опрацьовувати додаткову літературу, виховувати зацікавленість традиціями народів Сходу.

ТИП УРОКУ: ознайомлення з новим матеріалом.

ФОРМА УРОКУ: урок – конференція.

ОБЛАДНАННЯ: реферати та повідомлення учнів, ілюстрації японських краєвидів, портрет Ясунарі Кавабати, текст повісті «Тисяча журавлів».

ХІД УРОКУ

І. Організація класу.

ІІ. Ознайомлення з новим матеріалом.



  1. Повідомлення теми та мети уроку.

  2. Мотивація навчальної діяльності.

Японці значно більше, ніж інші народи, заглиблені «в себе», орієнтуються на особистісні фактори. Ця риса національної культури значною мірою обумовлена релігією - буддизмом, за якою кожна людина повинна зосереджуватися на власному духовному самовдосконаленні.

За результатом досліджень у галузі етнопсихології, більшість японців інтелігентні, виховані, ввічливі. Вони дуже вимогливі до чистоти, дисципліновані, із повагою ставляться до людей старшого покоління. Відданість, поклоніння батькам та обов'язок щодо них — специфічні риси японського менталітету. А ще японці дуже бережно відносяться до своїх традицій [7, с.95]. Про одну з яких, а саме про чайну церемонію, ми сьогодні поговоримо.



  1. Виступи учнів із випереджальними матеріалами.

А) Історична довідка.

Чайна церемонія (з яп. «тя-но ю») — специфічна ритуалізована форма спільного чаювання, що виникла в Середньо­віччі у Японії. Спочатку — одна з форм практики медитації ченців-буддистів, згодом стала невід'ємним елементом япон­ської культури, тісно пов'язаним із багатьма іншими культурними явищами.

Започаткував, розробив і впровадив ритуал чернець Дайо (1236—1308). У Дайо навчалися перші чайні майстри — та­кож ченці. Століттям пізніше священик Іккю Содзюн (1394— 1481), настоятель храмового комплексу Дайтокудзі в Кіото, навчив чайної церемонії свого учня Мурата дзюку (Сюко). Останній розвинув чайну церемонію і навчив її проведення сьоґуна Асікага Псімацу, давши традиції «путівку в життя». Так само, як і в більшості країн, у Японії все, що ставало звичаєм у правителя, миттєво ставало модним у підданих.

Мурата дотримувався покладеної в основу церемонії ідеї «ва-бі» — прагнення до простоти і природності, почасти, на про­тивагу пишноті та розкоші самурайських «чайних турнірів». Він об'єднав чотири основних принципи чайної церемонії: гармонію («ва»), шанобливість («кей»), чистоту («сей») і тишу, спокій («секі»).

Подальший розвиток чайної церемонії забезпечив Дзео Та-кено (1502—1555). Він почав використовувати для церемонії спеціальну будівлю — чайний будиночок («тясіцу»), якому, за принципом «вабі», було надано вигляду селянської хати із солом'яною стріхою. Саме він почав вживати в церемонії керамічний посуд грубої роботи. Учень Дзео Такено, видатний майстер чайної церемонії Сен-но Рікю (1522—1591), доопрацював чайний будиночок і ввів у практику створення саду («тяніва») і кам'яної до­ріжки («родзі»), що веде через сад до будиночка. Сен-но Рікю формалізував етикет церемонії, послідовність дій учасників і навіть визначив, які бесіди та якої миті слід вести під час церемонії, щоб створювати настрій спокою, відсторонення від турбот і прагнення до істини та краси. Отже, до XVI ст. чайна церемонія з простого колективного чаювання перетворилася на міні-виставу, яка в цілому розглядалася як одна з форм духовної практики і в якій кожна деталь, кожен предмет, кожна дія мали символічний зміст.

Доля Сен-но Рікю склалася трагічно: його естетичні принци­пи були протилежними до смаків Тойотомі Хідейосі, який віддавав перевагу пишним, багатим прийомам і дорогоцін­ному чайному приладдю (для нього 1585 року було навіть побудовано «огон тясіцу» — чайну кімнату, укриту золотою фольгою; усі чайні речі в ній були з чистого золота). Тому чайний майстер був змушений за наказом повелителя здій­снити ритуальне самогубство (1591). Проте, чайна церемо­нія розвивалася в руслі принципів, вироблених Сен-но Рікю, і провідною школою чайної церемонії стала заснована ним школа Сенке. Значний внесок у зміцнення позицій школи зробив онук Рікю, Сен Сота (1578—1658), який став третім іємото школи. Сини Сена Сота очолили три гілки школи Сен­ке: Омоте Сенке, Ура Сенке і Мусянокодзі Сенке.

Б) Різновиди чайних церемоній.

Нічна церемонія. Зазвичай проводиться при світлі місяця Гості збираються перед північчю. Завершується церемонія не пізніше ніж о 04:00 ранку. Особливістю нічної церемонії є те, що порошковий чай готують безпосередньо під час церемонії, перетираючи в ступці чайне листя, і заварюють дуже міцно.

На сході сонця. Церемонія починається о 03:00—04:00 ранку і триває до 06:00 ранку.

Ранкова. Проводиться зазвичай у сезон спекотної погоде (коли ранок — найпрохолодніший час), починається о 06:0С ранку.

Післяобідня. Починається о 13:00. Вечірня. Починається о 18:00 дня.

Спеціальну церемонію проводять в особливих випадках: свято, спеціально організована зустріч друзів, святкування якої-небудь події.

В) Місце проведення чайної церемонії.

Класичну чайну церемонію проводять у спеціально облад­наному місці. Зазвичай це територія, увійти на яку можна через масивні дерев'яні ворота. Перед проведенням церемонії ворота відчиняють, даючи гостеві можливість увійти, щоб не турбувати господаря, зайнятого підготовкою. На терито­рії «чайного комплексу» розташовані декілька будівель і сад. Деталі їх розташування не стандартизуються — у кожному конкретному випадку намагаються створити максимально естетичний ансамбль, що природно вписується у місцевість і створює враження «продовження природи». Безпосередньо за воротами розташовані допоміжні будівлі, де гості збира­ються перед початком церемонії. Головна будівля — чайний будиночок («тясіцу») — розташована в глибині чайного саду («тяніва»). Щоб потрапити туди, слід пройти садом кам'яною доріжкою («родзі»).

Існує кілька різних скорочених варіацій чайної церемонії для ситуацій, коли проведення її в «класичному» варіанті є неможливим. Можна обмежитися для проведення церемо­нії спеціальним павільйоном, окремою чайною кімнатою або навіть столом.

Г) Підготовка до чайної церемонії

Перед церемонією гості збираються разом в одній кімнаті, де їм подають гарячу воду в невеликих чашках. Призначення цього етапу — створити у гостей загальний настрій, пов'язаний з очікуванням майбутньої церемонії як важливої та приємного дії, зустрічі з прекрасним.

Потім гості вирушають садом до чайного будиночка. Перехід через чайний сад викладеною камінням доріжкою вважається дуже важливим — він символізує очищення від суєти, повсякденності, турбот, тривог і неприємностей. Споглядаючи рослини і камені саду, гості налаштовуються на зосередження і звільняють свідомість від усього суєтного.

У кінці доріжки, перед чайним будиночком, гостей зустрічає господар. Після стриманого вітання гості підходять до кам'яного колодязя і здійснюють обряд омовіння. Воду зачерпують маленьким ковшем на довгій дерев'яній ручці. Гість омиває руки, обличчя, прополіскує рот, після чого омиває після себе ручку ковша. Обряд омовіння символізує тілесну і духовну чистоту.

Після омовіння гості заходять до чайного будиночка і розташовуються там. Проходження через низький і вузький вхід символізує остаточний вихід за межі буденного світу, укриття від усього, що коїться зовні. Незручність входу і необхідність низько нахилитися, входячи всередину, символізують рівноправність учасників церемонії — вклонитися змушений кожен, незалежно від знатності, багатства, популярності та суспільного становища. Відповідно до звичаю традиційного японського будинку, заходячи у чайний будиночок, взуття гості залишають на порозі.

Коли гості входять до будинку та споглядають його прекрасну простоту, окріп уже готовий. Перед церемонією їм подають легку їжу і потім запрошують на невелику прогулянку. Далі — її найваж­ливіша частина — приготування порошкового зеленого чаю, що відбува­ється в абсолютній тиші. Одну велику чашу з напоєм передають по колу, починаючи з найповажнішого гостя, що символізує цілісність та єдність людей, які зібралися разом. Коли чаша стає порожньою, вона ще раз передається по колу, щоб кожен із гостей міг оцінити її зовнішній вигляд. Після найбільш медитативної частини церемонії гості починають бесіду, під час якої не говорять про справи та повсякденні хвилювання. Потім подається чай окремо кожному з гостей, як обговорюють будинок, його оформлення, красу саду, посуд, вислів на особливому сувої з ієрогліфами, що обов'язково повинен бути в наявності. Квіти у будинку міняються хазяїном на ті, що розпустилися повністю. Це символізує собою кінець церемонії. Хазяїн, вибачаючись, проводжає гостей та прибирає помешкання. Дуже важливо, щоб чайний будиночок залишився після церемонії в такому вигляді, як і був до неї, що символізує те, як гості та хазяїн цінують кожну мить життя [6, с.75 - 77 ].



  1. Бесіда:

  • Чим відрізняється японська чайна церемонія від чаювання європейців?

  • Який, на вашу думку, філософський зміст несе «тя-но ю»?

  • Що може дати європейцям використання такого обряду чаювання?

  • Де, крім спеціальної літератури, ми можемо ще дізнатися про чайну церемонію? (Із роману Ясунарі Кавабати «Тисяча журавлів»).

  1. Виступи учнів із матеріалами «Світової літератури».

А) Повісті «Тисяча журавлів» була присуджена премія японської Академії мистецтв. Це — лірична повість, тлом для якої автор обрав чайну церемонію. Чайний обряд — стародавній звичай, доведений японською естетикою до рівня високого мистецтва. Суть його полягає в тому, щоб дати людині можливість подумати над життям, віддатися роздумам, очистити душу від буден­них клопотів і суєти. Чайна церемонія покликана служити досягненню гармонійної єдності людини з природою та іншими людьми.

Як підкреслював сам автор, його метою не було описати чайну церемонію, а лише застерегти проти її сучасної вульгаризації. Но­сієм такого опошлення священного обряду виступає в повісті Тікако. Більша частина повісті присвячена висвітленню складних стосунків головного персонажа — Кікудзі з пані Оота, з дівчатами Фуміко і Юкіко [7, с. 94 ].

На сторінках повісті своїм окремим життям живе японська кера­міка — начиння для чайної церемонії. Стародавні чашки, яким по кілька сотень років, ніби відтінюють скороминущість людського життя, підкреслюючи тим його цінність.

Б) Вибіркове читання :

1. Опис чашки, чорної орібе.

2. Поведінка та манери хазяйки чайної церемонії.

3. Огляд чайного начиння.

4. Навчання чайному обряду.

5. Стародавні чашки: «карацу» і «сіно» [9].

В) Бесіда:

- Чи вдалося автору в повісті передати філософію чайної церемонії?

- Чи збережені при описі особливості японського чаювання?

- Чи простежується вульгаризація церемонії в повісті?

- Чи може служити опис чайної церемонії в повісті зразком для навчання цьому обряду?

6. Висновок.

Ознайомившись з історією розвитку чайної церемонії та її інтерпретацією в повісті «Тисяча журавлів», слід відмітити, що технічний прогрес призвів до часткового або і повного забуття кращих традицій народів. Саме духовна змістова чайної церемонії найкраще свідчить про це. Слід пам’ятати, що майбутнє можна побудувати на міцному фундаменті кращих зразків минулого.



Практична частина уроку

ОБЛАДНАННЯ: класна кімната повинна нагадувати японський чайний будиночок із застеленими на підлозі килимками (татамі), посередині приміщення – квадратна виїмка (хібаті), де на керамічному піддоні тліє деревне вугілля чи викладені дрова, столиком із підносами, шкатулками для зберігання чаю, чашкою для спільного чаювання і чашками для кожного із гостей, ложками і мішалками, чайниками для заварки японського та українського чаїв. Усі предмети повинні бути простими. Чашки ні в якому разі не натирають до блиску. На стіні навпроти вхідних дверей – ніша (токонома), прикрашена вазою з квітами чи ікебаною із гілкою сосни та сувоєм із написом: «Ніколи так не думаєш про друга, як дивлячись на сніг, місяць або квіти» Ясіро Юкіо. На дошці прикріплено зображення великої чашки чаю та аркуші із написами: «Гармонія», «Чистота», «Спокій», «Повага». Учитель, по можливості, одягнений у національний одяг японців (кімоно), учні теж.

Учні за власним бажанням (важливо) вибирають матеріал, який будуть представляти під час чайної церемонії: з художньої культури (японських художників та їхні картини, музику японських композиторів, історії керамічних виробів) чи із світової літератури (уривки з повісті Ясунарі Кавабати «Тисяча журавлів»).

І. Перевірка практичного засвоєння матеріалу:

- вхід до чайного будиночку (класної кімнати),

- розміщення гостей,

- вибір чашок для чаювання,

Підведення підсумку. Виправлення помилок, створення атмосфери чотириєдності душевного стану учасників дійства.

ІІ. Приготування чаю.

Готується чай на очах у гостей: господар звільняє листки від прожилок і подрібнює їх на порошок у фарфоровій ступці. (Характерним для японського способу заварювання чаю є те, що вода не доводиться до кипіння.) Такий чай буває дуже міцним, його не подають натщесерце, а спершу частують гостей легкими закусками. Солодощі, що подаються під час чайної церемонії, представляють собою зацукровані фрукти, тому їхній вибір залежить від пори року. Заливають заварку гарячою водою мовчки.

ІІІ. Практичне засвоєння знань і навичок.

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Існує чотири правила чайної церемонії: гармонія, чистота, повага (чемність), спокій. А з якими словами вони асоціюються у вас?

Я вважаю, що …

Приклади відповідей. (Гармонія у відносинах між людьми, гармонія людини і природи, гармонія чайного посуду та манери її використання. Чемність, повага передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, «зустріч почуттів» не за правилами поведінки, а через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихильна до добра. Чайний дім - це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям з поганими думками. Чистота повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні. Головне у чайному домі - тиша та спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями»).

2. Вправа «Занурення в красу».

Учні по черзі представляють свої самостійні знахідки.

З художньої культури (для прикладу: художники: Кавасе Хасуі «12 краєвидів Токіо», Аодо Дендзен «Пейзаж гори Асамаяма», графіка Фукуда Сігео;

музиканти: Куросава Кінко, Томіта Ісао;

кераміка: бідзенівська, кутанійська).

Із світової літератури ( уривки – опис алеї та вечірньої заграви з розділу «Вечірня заграва над лісом», вранішньої зорі з розділу «Подвійна зірка», роздуми героя про кохання та зраду, про красу та потворність, про смерть та вічність).

3. Рефлексія.

Запропоновані фрази, які учні повинні закінчити. Наприклад:

я познайомився з ...

було непросто ...

я добився ...

у мене вийшло ...

хотілось би ...

мені запам’яталось ...

я спробую ...

4. Колективне оцінювання роботи учнів на уроці.

Критерії:



  • доступність підготовленого матеріалу,

  • форма представлення,

  • актуальність,

  • новизна.

ІV. Домашнє завдання: провести дома для родини міні - «тя-но ю».

Інтегровані уроки розвивають творчі здібності учнів, дослідницькі вміння й навички, привчають до самостійності, індивідуальної, диференційованої роботи, що допомагає краще засвоїти матеріал.

При організації інтегрованого навчання з’являється можливість показати дитині світ у всьому його розмаїтті із залученням наукових знань, літератури, музики, живопису, що сприяє емоційному розвиткові особистості дитини і формуванню її творчого мислення. Реалізація цього способу дає змогу, не знижуючи програмних вимог, зробити навчально-виховний процес захоплюючим, цікавим для школярів, оптимізувати його за рахунок переструктурування змісту навчання і практичної зміни традиційної форми навчання – уроку [2, с. 44 ].

Специфіка інтегрованого навчання створює сприятливі умови для вияву творчості вчителя. Вона забезпечує певну свободу вибору теми, змісту, засобів, що використовуються в навчанні школярів. Творчість учителя породжує творчість учня.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ампілогова Л. Модульна організація уроку [Текст] – К.: Шкільний світ, 2008.

2. Богачик Т. Традиції та інновації у викладанні суспільних дисциплін [Текст] // Історія України. – 2005. - №36. – С 44.

3. Інтегровані уроки з предметів естетичного циклу/ Упоряд.: Л.Шелестова, Н Чиренко. – К.: Вид.дім «Шкільний світ», 2006.

4. Климова Л. Художня культура. 11 клас.: Підручник для загальноосвітніх навч. закл.:академічний рівень, профільний рівень / Л.В.Климова. – К.: Літера ЛТД, 2011, - С. 158 – 159.

5. Кондратюк Л. Усі уроки художньої культури. 11 клас. Рівень – стандарт. 2-е вид., - Х.: Видавнича група «Основа», 2012.

6. Кондратюк Л. Художня культура. 11 клас. Методичний посібник, - Х.: Видавнича група «Основа», 2012.- С. 75 – 77.

7. Паращич В. Світова література. 11 клас. Академічний рівень (Серія «Мій конспект»). – Х.: Вид. група»Основа», 2011.- С. 95

8. Створити цілісну картину світу. Інтегроване навчання в школі [Текст] // Завуч. – 2007. - №21. – С.12.

9. Столій І. Світова література. 11 клас. Підручник для загальноосвітніх навч. закл.: академічний рівень. Хрестоматія. – Х.: Вид. група»Основа», 2011.

10. ua.textreferat.com.



11. http://osyita.ua.
Каталог: uploads -> editor -> 5098 -> 407825 -> sitepage 11 -> files
files -> Особливості культур заходу і сходу Презентація до уроку (9 клас)
files -> Основи художньої культури
files -> Актуалізація опорних знань Вправа «Прдовж речення»
files -> Н. А. Лємешева, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради навчити людину жити в світі прекрасного
files -> Використання інфрмаційно комунікаційних
files -> Літературний процес на межі ХІХ-ХХ ст. Символізм – один із найзначніших мистецьких напрямів к. ХІХ – п. ХХ ст. Основні естетичні принципи та новаторство поетів-символістів
files -> Використання інформаційно комунікаційних технологій під час вивчення предметів
files -> Зміст уроку музичного мистецтва
files -> Розвиток творчого потенціалу учнів через ікт на уроках художньої культури Підготувала презентацію вчитель художньої культури Городищенської зош і-іііст. №1
files -> Урок №10 Тема. Засоби виразності живопису, ахроматичний, хроматичний колір, насиченість, світлота, відтінок, мазок, пляма, тонова розмивка. Вправи накладання фарб акварелі в техніці «сухим по сухому або багатошаровий живопис»


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка