Сашко Цвинтар: «Намагайся нікого не ображати і не давай нікому ображати тебе» 5 грудня 2015 року




Скачати 366,9 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації19.11.2018
Розмір366,9 Kb.
  1   2
Сашко Цвинтар: «Намагайся нікого не ображати і не давай нікому ображати тебе»
5 грудня 2015 року
Костянтин ЗОЗУЛЯ,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Що можна сказати про жінку із загадковим, досить епатажним псевдонімом «Сашко Цвинтар» («Саша Кладбище»)? Письменниця, поетеса, музикантка, учасниця гурту ZWYNTAR, акторка фанатського серіалу «Комиссар и Недобитки» за мотивами всесвіту книг і комп’ютерних ігор «War hammer» («Молот війни»), де грає роль суворого Комісара з мечом-бензопилою і коронною фразою «Підеш першим в атаку». Вона любить подорожувати. З кожної своєї поїздки вона привозить якісь життєві уроки, переосмислює свої цінності і набуває творчого натхнення. Дуже привітна людина, проста у спілкуванні. Її поезії та пісні звучать просто, але проникають глибоко в душу, змушуючи замислитися над нібито простими, але від того не менш важливими темами.

Про серіал, творчість і не тільки ми розпитали саму «Сашу Кладбище».


Коли і як виник псевдонім «Сашко Цвинтар»?

Так називається моя сторінка в livejournal, в якій з 2004 року я публікую, зокрема, вірші. Потім прізвисько лишилось і перейшло в реальне життя. Крім віршів публікувала там свої пости, це ж був найпопулярніший на той час майданчик для спілкування.



Розкажіть трохи про своє дитинство.

У дитинстві мені подобалися книги, активні ігри і фільми в жанрі фентезі. Найбільше подобалося читати. Я навіть не можу порахувати, скільки книг було прочитано, особливо пригодницьких та фантастичних. Із них найбільше запам’яталися Толкін, Булгаков, Кір Буличев, Стругацькі, Саймак, Сапковський, Успенський, Сальваторе і багато інших.



Чи давно Ви пишете вірші? Чи є у Вас улюблені поети?

Пишу давно. Улюблені поети на сьогоднішній день – Дмитро Биков, Дана Сідерос.



Що Вас надихає на творчість?

Буквально все. Щось окреме не можу виділити. Мабуть, найбільше — якісь події та подорожі.



До речі, чи багато Ви подорожуєте?

Як тільки є можливість – намагаюся це робити. Крім країн екс-СНД (Україна, Росія, Білорусь) подорожувала Азією: була в Індії, Непалі, Камбоджі, Таїланді.



Що Вам запам’яталось найбільше із цих подорожей?

Те, що скрізь у світі є дуже багато добрих і світлих людей. Можна жити в халупі без зручностей, їсти рис і при цьому бути щасливим і посміхатися іншим (цього багато в Індії і Камбоджі). Наша планета дуже цікава, і вона щоразу має чим тебе здивувати.



Якої філософії життя Ви дотримуєтесь?

«Намагайся нікого не ображати і не давай нікому ображати тебе».



Розкажіть про свою участь у гурті ZWYNTAR?

На початку 2015 мені треба було записати один трек, я попросила друзів із гурту «Цвинтар» допомогти, тим більше, що у нас із ними споріднені назви! Я прийшла на репетицію запису, ми прогнали мою пісню, потім я підспівала кільком їхнім пісням, так і залишилась.

Кожен грає на своєму інструменті, пісні пишуть усі учасники, деякі пісні пишуться колективно.

Виступаю з групою систематично, на даний момент у моєму житті це – основний творчий тандем, якому я приділяю уваги навіть більше, ніж сольним виступам.



Як Ви зацікавились грою «War hammer»? Чим саме вона так Вас захопила?

У той час у нас взагалі мало хто знав про Ворхамер, але я часто їздила у гості до своїх друзів у Москву — там вже було більш-менш розвинена Ваха-спільнота, вони весь час із захопленням мені розповідали про примархів, космодесант тощо – важко було втриматися і не приєднатися. Кілька подарованих фігурок, книги, потім пішли ігри типу Down of War – і все, поїхали. Всесвітом Ворхамер складно не захопитися, він поєднує безліч світів, історій, стилів, можливостей для фантазії. До того ж, він «живий», бо весь час змінюються редакції правил, дописуються нові книжки, виникають нові раси, нові історії. І, звичайно, там просто купа ПАФОСУ, і це теж захоплює!



Як ви потрапили на зйомки серіалу «Комиссар и Недобитки»? Чия ідея була – зняти такий серіал? З чого все починалось?

Мій друг, режисер Sam Aint, одного разу прийшов до мене на акустичний концерт, де, жартуючи, я виконала пісню «На мою девушку упал космодесантник». Він сказав, що в цієї пісні великий потенціал і запропонував зняти відео. Я спитала у друзів із команди «Атомний цирк», чи хоче хтось знятися, і тоді буквально за добу хлопці зробили собі з підручних матеріалів щось на кшталт костюмів Імперської Гвардії. У мене вже був комісарський костюм через те, що я пару разів грала комісара на страйкбольній грі під Києвом. Найскладніше було зробити космодесантника – наплічники ми вирізали з великого горщика для квітів, а кірасу - з утеплювача. Ну, тоді виїхали на локацію і зняли досить глумну імпровізацію, яка згодом стала кліпом. Процес зйомок був дуже веселим та ідіотським, це нам дуже сподобалося, тому ми вирішили зняти ще щось, і так потроху, серія до серії, протягом року зняли перший сезон «Комісару та Недобитків». Фактично можна сказати, що й ідея зйомок, і сюжети – повністю плід колективного розуму.



Образ веселого, але суворого і безжального комісара і його «в атаку підеш першим» взяті з книги чи з гри?

Швидше, з голови. Вислів про атаку придумали, коли думали над сюжетом, і чомусь самі від неї так проперлися, що потім вирішили її майже в кожну серію пхати, в тему чи не в тему.

Всі бажаючі можуть познайомитись із творчою сторінкою автора – http://vk.com/sashakladbische, а також зі спільнотою серіалу – http://vk.com/commissarandleftovers та спільнотою музичного гурту ZWYNTAR – http://vk.com/zwyntar_band

Сашко Цвинтар. Поезії

Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина...
Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина,

Отец мой с Донбасса, и русская – мать. …

Рожден я в Союзе. И вдруг – Украина!

И нужно учиться ее понимать.


Всё было другим – потому интересным,

Мне слог – и порядок здесь был незнаком.

Слова изучал я по сказкам и песням,

И мова мне стала вторым языком.


Поля колосились – и житом, и рожью,

Над ними, как прапор, цвела синева.

Мне пели Полтава, Донецк, Запорожье,

И Львов, и Хмельницкий дарили слова.


Хохлы с москалями тут жили едино –

Такой нам порядок был Господом дан.

И стало однажды, что в смуты годину

Мы против бандита пошли на Майдан.


Мы жгли и ломали, а после – чинили,

Мы стали с колен подниматься как раз…

Но вдруг нас и предали, и очернили –

Назвали фашисты фашистами нас!


И взяв эту ложь оправданием странным,

Россия – мой корень, опора и дух –

Не дав зарастить нам кровавые раны,

Предательски в спину ударила вдруг,


Кусок отрывая – без анастезии!

И вот, презирая изменников рать,

Я, русский по крови – я против России,

Что хочет краину мою разорвать!


Меня называют фашистом с экрана,

И я – за Россию быть должен, скажи?

Я против – не русских, но против тирана,

Речей его сладких и мерзостной лжи!


За то, что хотели свободы и правды,

Мы стали врагами России? Ну вот,

Надеюсь, теперь вы действительно рады:

Я – русобандера, мутант-патриот!


Зашлите нам клоунов новую стаю –

Оправдывать нужно кровавый навет!

Я двадцать три года по-русски читаю,

И только «спасибі!» я слышал в ответ,


Но вам-то виднее, что русский в опале,

Что Пушкина сборники жгут на костре.

Вот только не мы на Россию напали:

Россия свинью подложила сестре!


Но каждый из тех, кто заваривал кашу –

Скорей закатайте обратно губу,

И вон с Украины! А «вежливость» вашу

Засуньте себе вместе с газом в трубу.


Ах, карлик, ты думал, получишь на блюдце

Козачий наш край в этой подлой борьбе?

Но русские – русские, знай, не сдаются.

И мы не сдадим Украину тебе.



(джерело – http://journ.univ.kiev.ua/node/813)

Я пропустил очередное лето
Стою на крыше, глядя с парапета,

Как занялся рассвет на берегу.

Так много было выпито и спето,

Но как-то слишком быстро, на бегу.


Как будто бы я ждал чего-то с мая:

Вот-вот, настанет лето, и тогда!...

Как будто бы я жил, не понимая,

Как убегает время в никуда.


Подобно строчке важного куплета,

что вытравил из памяти этил,

Я пропустил очередное лето –

не сквозь себя, а мимо пропустил.


На горизонте – осень, и над нею

Багровый свет очередной зари.

Сегодня ночью стало холоднее

Снаружи и немножечко внутри.



(джерело: http://stihi.ru/2013/08/21/1291)

Маленький Рыцарь
С облака прыгает ангел вперед – белый, святой, крылатый.

Маленький рыцарь утром встает и надевает латы:

всѐ чин по чину, кирасу, плащ, клевер свой – на удачу.

Пусть будет трудно, а ты не плачь. Рыцари, брат, не плачут.


Сколько драконов и змей вокруг, всех я не одолею…

Только не выпусти меч из рук, станешь смелей и злее.

Так, только так; да запомни, брат – пусть и один ты в поле,

но всѐ же воин. Чего не рад? То твоя, братец, доля,


Правила жѐсткие у игры: маленький самый – водит.

Падают звезды, горят миры, даже друзья уходят.

Плакать нет силы. Разряд. Зажим. Доктор, я умираю?

Маленький рыцарь неустрашим – твердо идет по краю.


Маленький рыцарь свой страх забыл – золотом латы блещут,

крыльями снова орел забил, светом лѐг плащ на плечи.

Меч его яростный славы ждет, Головы срубит Зверю!

Маленький рыцарь идет вперед. Он победит. Я верю.



(із книги «Стихи 2002-2012: сборник», – К.: ЗАО «Випол», 2012. – ст. 5).

Автор фото – Лєра Бурлакова:



http://vk.com/b0ooo

Автор світлини –

фотограф із псевдонімом

Люк Скайуокер:



http://vk.com/obvioso
  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка