Стань дитині вірним другом, або як порозумітися з підлітком Доброго дня, шановні батьки!




Скачати 62,78 Kb.
Дата конвертації13.06.2017
Розмір62,78 Kb.
Мараховська Т. А.

Стань дитині вірним другом, або як порозумітися з підлітком

Доброго дня, шановні батьки!

Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поговорити про спілкування з вашими дітьми, про ті зміни, які відбуваються з кожним із них, розібратись у причинах таких змін і такої поведінки.

Сучасні діти, загалом, вражають батьків усе більшими проявами неслухняності, впертості, агресивності, небажанням учитися тощо. Дуже часто батьки думають, що діти потребують уваги, поки вони маленькі, а з часом це вже зайве, оскільки вони більше часу перебувають у школі та з друзями. Натомість підліток гостро потребує уваги дорослих, яку можна висловити так: «Облиште мене, але не залишайте самого!»

Поглянемо на це з фізіологічної точки зору. Ми маємо справу з підлітковим віком ( 11 – 15 років). У цей період провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом.

І знову ми повертаємося до того, наскільки важливим є спілкування з дитиною. Проте ви, мабуть, помічали за собою: щоразу з дитиною спілкуватися стає все складніше.

Підлітковий вік вирізняється такими специфічними новоутвореннями, як почуття дорослості, потреба у самоствердженні тощо.

Дорослішання — процес становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати свої вчинки, хоч йому ще складно передбачати їх наслідки. Його поведінка більш осмислена, не така імпульсивна, як у молодшого школяра, він краще володіє собою. Водночас у підлітків посилений негативізм щодо будь-яких вимог дорослих, яскраво виявлені ознаки емансипації (звільнення від залежності, утисків і обмежень), намагання будь-що демонструвати свою незалежність.

Потреба підлітка у самоствердженні

Постійна взаємодія підлітка з однолітками породжує прагнення посісти належне місце серед них, що стає одним із переважних мотивів поведінки та діяльності. Його потреба в самоствердженні настільки сильна, що задля визнання ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним настановам. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести аж до суїциду (самогубства). Тому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження вчителя у присутності друзів, вважаючи це приниженням особистості. На цьому ґрунті нерідко виникають конфлікти.



Стосунки підлітків та дорослих

Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, з його правами і можливостями. Тому розвиток підлітка супроводжується постійним рівнянням на дорослого.. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і страх за необхідність долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між учинками своїми і дорослих.

Намагайтеся у спілкуванні висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи Я-висловлювання («Я вважаю...», «Мені здається...», «Мені дуже неприємно...», «Я відчуваю...» тощо).

Коли ви говорите про свої почуття та побажання, повідомте саме про це, а не оцінюйте поведінку дитини. «Я-повідомлення» — це основа спілкування між близькими людьми. Коли ти кажеш: «Я гніваюся» замість «Ти мене розлютив», — це означає: «Я можу відповідати за свою злість і не вважаю, що в тебе є кнопка, на яку ти натискаєш, щоб я розлютився».

Часто люди переходять до «Ти-повідомлень» під час неприємностей. «Ти мене розізлив» — це спосіб звинуватити партнера у своєму гніві. Але коли ви говорите так, то починаєте відчувати свою безпорадність. Інколи замість «Я-повідомлення» використовують запитання: «Де ти тинявся так пізно ввечері?» — маючи на увазі: «Я так турбувався, коли тебе пізно ввечері не було вдома». Запитання такого типу часто перетворюють обговорення проблеми на сварку. Тому уникайте залякування, моралізування, погроз, сарказму, образливих порівнянь, наказів, осуду, принижень, прізвиськ; скажіть: «Я...».

Розглянемо алгоритм «Я-повідомлення», який допоможе через вираження ваших почуттів показати незадоволення діями дитини, поважаючи її гідність.

1. Опис ситуації, яка викликала напруження:

«Коли я бачу, що ти...»;

«Коли це відбувається...»;

«Коли я стикаюся з...».

2. Точне вираження власних почуттів у певній ситуації:

«Я відчуваю...»;

«Я не знаю, що й сказати...»;

«У мене виникла проблема...».

3. Визначення причин таких емоцій.

4. Опис бажаної поведінки.

Важливо розкрити перед дитиною весь спектр можливого розвитку подій.

Навчіться сприймати свого сина чи доньку такими, якими вони є, а не такими, якими б нам хотілося їх бачити. Спробуйте полюбити дитину цілком, із її вадами та поганими рисами. Пам’ятайте! Любити — це не означає потурати в усьому! Але знайте, що не буває зайвим сказати про свою любов, адже це шлях до серця ваших дітей.



Поєднання тем.

Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і сучасної молоді



Чим приваблює Інтернет дітей?

  • Різноманітне спілкування;

  • угамування інформаційного голоду;

  • пошук нових форм самовираження;

  • відчуття спільності та приналежності до групи.

Тривожна статистика

Дослідження компанії Київстар свідчать:



  • понад 28 % опитуваних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі;

  • 17 % без сумнівів діляться інформацією про себе і свою родину — розголошують адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі. Навіщо незнайомцям така інформація, діти, як правило, не замислюються;

  • 22 % дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;

  • 28 % дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоча б один раз спробували їх купити;

  • 11 % — пробували купувати наркотики;

  • близько 14 % опитуваних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги.

За статистикою:

  • школярів цікавлять такі ресурси Мережі, як YouTube, Google і Facebook, Wikipedia, MySpace, а також фан-сайти;

  • хлопчики легше сприймають інформацію, що несе зображення, а дівчата надають перевагу текстам;

  • до соціальних мереж хлопчики і дівчата виявляють однаковий інтерес;

  • хлопчики частіше за дівчат відвідують порнографічні сайти і сайти з еротичним змістом.

Що роблять діти в Інтернеті?

Спілкуються — знайомляться і шукають нових друзів у соціальних мережах, чатах, беруть участь у віртуальних форумах.

Навчаються і розвиваються — продивлюються контрольні, реферати і курсові роботи, читають новини, підвищують рівень знань, технічної і медійної освіченості.

Розважаються — грають, слухають музику, дивляться фільми і відеороліки.

У віртуальному середовищі діти прагнуть розслабитися й абстрагуватися від психологічних проблем реального світу, дати вихід емоціям, цікаво провести час. Мережеве спілкування може допомогти молодій людині в певній мірі перебороти внутрішньоособистісні і зовнішні конфлікти, що виникають у сімейних відносинах, відносинах з однолітками і т. ін.



Ознаки Інтернет-залежності:

  • повне поглинання Інтернетом;

  • потреба у збільшенні часу онлайн-сеансів;

  • наявність неодноразових, малоефективних спроб скорочення часу перебування в Інтернеті;

  • виникнення проблем з оточуючим середовищем (однолітками, членами родини, друзями); намагання приховати реальний час перебування в Інтернеті;

  • залежність настрою від використання Інтернету (виражається емоційним і руховим збудженням, тривогою, нав’язаними розмірковуваннями про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, вільними чи несвідомими рухами пальців, що нагадує друкування на клавіатурі).


Для підвищення безпеки вашої дитини

• Діти молодшого шкільного віку повинні виходити в Інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога у навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні.

• Навчіть дитину правилам конфіденційності і поведінки в Мережі.

• Роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки. Придумайте разом з дитиною нік, у яку не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль.

• Розкажіть дитині, що в Мережі люди можуть видавати себе за кого завгодно, тому слід ставитись обережно до нових віртуальних знайомих і в жодному разі не повідомляти їм будь-яку особисту інформацію.

• Навчайте дитину відрізняти правду від брехні.

• Проявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігноруйте запитання, що вона ставить. Якщо не знаєте відповіді на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в Інтернеті.

• Розкажіть дитині про ризики, які вона може зустріти у віртуальному просторі.



• Користуйтеся програмами батьківського контролю.
Я вам бажаю, шановні батьки, завжди мати порозуміння зі своїми дітьми. Але якщо раптом виникають якісь проблеми, з якими ви не в змозі впоратися самостійно, двері мого кабінету завжди для вас відчинені.

Дякую за увагу.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка