Та його структура фінансові ресурси світового господарства




Сторінка1/11
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1,68 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК
ТА ЙОГО СТРУКТУРА

  • Фінансові ресурси світового господарства

Фінансові ресурси — капітал у грошовій формі (фінансові активи, фінанси).

У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу, що формується в процесі кругообігу капіталу. Фінансові ресурси належать приватним особам, компаніям, національним і міжнародним організаціям, державам. Вони нерівномірно розподілені між країнами й тому постійно переміщуються між ними. Цей рух фінансових активів набирає форми міжнародного руху капіталу. Разом з тим частина фінансових ресурсів зайнята в обслуговуванні платежів, що виникають у міжнародній торгівлі товарами та послугами, за передачі знань (технологій) і міжнародної міграції населення. Цей рух фінансових активів у світі набирає форми міжнародних валютно-розрахункових відносин або фінансування міжнародної торгівлі.



Фінансові ресурси світу

У широкому розумінні

— це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу.



У вузькому розумінні

— це ті фінансові ресурси, які використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто у взаєминах між резидентами та нерезидентами.



Фактори, що впливають на рух фінансових потоків:

  • стан економіки;

  • взаємна лібералізація торгівлі країн-учасниць ГАТТ/ВТО;

  • структурна перебудова економіки;

  • масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв;

  • міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок;

  • зростання масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків;

  • випередження вивозом капіталу торгівлі товарами та послугами.

Основні канали руху світових фінансових потоків:

  • Валютно-кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (зокрема особливого товару — золота) і послуг.

  • Зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал.

  • Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами.

  • Валютні операції.

  • Перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо.

Основні характеристики світових фінансових потоків:

  • Єдність форми (грошова форма у вигляді різних фінансово-кредитних інструментів).

  • Місце реалізації (сукупний ринок — специфічна сфері ринкових відносин).

  • Поняття та структура світового
    фінансового ринку


Фінансовий ринок

З функціонального погляду

— це система ринкових відносин, де об’єктом операцій є грошовий капітал, і яка здійснює акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.



З інституціонального погляду

— це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків, та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами й позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в інших постійно виникає попит на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки вирішують цю суперечність на рівні всесвітнього господарства.

Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів.



Функціональну структуру світового фінансового ринку зображено на рис. 5.


Рис. 5. Механізм перерозподілу
фінансових ресурсів світу [4, с. 191]


З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної частини світового фінансового ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому ринку для отримання мак­симальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих спекулятивних операцій на грошовому ринку. Ці фінансові кошти часто називають «жаркі гроші».

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національ­них ринків, тісно взаємодіють з ними та мають низку специфічних відмінностей.

Відмінності світових фінансових ринків від національних:

  • величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);

  • відсутність географічних кордонів;

  • цілодобове проведення операцій;

  • використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;

  • учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;

  • доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;

  • диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;

  • специфічні — міжнародні — процентні ставки;

  • стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання комп’ютерів.

Для того, щоб набути статусу міжнародного, кожен фінансовий центр має пройти відповідний еволюційний процес.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:

  • розвиток місцевого ринку;

  • перетворення в регіональний фінансовий центр;

  • розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.

Основні умови міжнародного фінансового центру:

  • економічна свобода;

  • стабільна валюта та стійка фінансова система;

  • ефективні фінансові інститути й інструменти;

  • активні та мобільні ринки — комплексні ринки;

  • сучасна технологія та засоби зв’язку;

  • фінансові спеціальні знання та людський капітал;

  • підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення сприятливих умов для міжнародних потоків капіталу.

Найбільш активно переливання фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах (фінансових центрах світу). До них належать: Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург — у Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. У майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Кейптаун, Сан-Паулу, Шанхай та ін. У світові фінансові центри перетворились деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови.

Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.

Серед нових фінансових центрів, якщо брати до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, у Європі — ринки Польщі, Чехії, Угорщини та Росії, в Азії — Індії, Індонезії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду, Тайваню, Філіппін і, особливо, Китаю з Гонконгом, в Африці — Південно-Африканської республіки, а в Латинській Америці — Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики, Чилі.

Величина цих ринків невелика, але зміни кон’юнктури та інші ризики — значні. Однак високий рівень прибутковості та швидкі темпи зростання багатьох цих ринків приваблюють іноземних інвесторів. У 1996 р. чистий приплив капіталу на ці ринки з-за кордону перевищував 200 млрд доларів на рік, але в 1997—1999 рр. він знизився через фінансову кризу, яка охопила багато нових ринків.

Найважливішими та найбільшими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо. Денний оборот на трьох найбільших ринках у 1973 р. становив 20—30 млрд дол. США; у 1983 р. — 60 млрд; у 1995 р. — 1,3 трлн і в 1998 р. — 1,5 трлн дол. США.


Ринок довгострокового позичкового капіталу

Первинний ринок:

  • цінні папери, випущені урядом та фірмами Об’єднаного Королівства;

  • єврооблігації, випущені іноземними позичальниками.

Вторинний ринок:

  • внутрішні акції;

  • зареєстровані на Міжнародній фондовій біржі цінні папери компаній;

  • незареєстровані цінні папери;

  • першокласні цінні папери (державні облігації, що випускаються Банком Англії);

  • цінні папери фірм з фіксованими процентними ставками;

  • опціони;

  • іноземні акції.

Ринок короткострокового капіталу

  • Паралельний грошовий ринок:

— міжбанківський ринок;

— стерлінгові депозитні сертифікати;

— доларові депозитні сертифікати;

— цінні папери місцевої влади;

— цінні папери фінансових компаній;

— міжфірмові цінні папери;

— короткострокові комерційні євровекселі;

— стерлінгові короткострокові векселі.



  • Валютний ринок:

— операції спот;

— операції на строк;

— ф’ючерси;

— опціони;

— арбітражні операції.


  • Функціональна структура Нью-Йоркського
    світового фінансового центру


Ринок довгострокового позичкового капіталу:

  • Акції.

  • Облігації:

— іпотечний ринок (вторинний ринок закладних);

— ринок державних облігацій (цінних казначейських паперів);

— ринок промислових облігацій;

— позики цільовим підприємствам;

— ринок закордонних облігацій (доларові облігації, випущені іноземцями в Нью-Йорку).

Ринок короткострокового капіталу:


  • казначейські векселі;

  • цінні папери федеральних агенцій США;

  • вкладні сертифікати, що передаються;

  • федеральні резервні фонди й угоди про купівлю цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною;

  • банківські акцепти (акцептовані банком векселі);

  • комерційні короткострокові векселі;

  • позики дилерам та брокерам.

Валютний ринок:

  • валютна інтервенція на національний валютний ринок;

  • валютні свопи з іншими центральними банками;

  • операції з міжнародними організаціям.

  • Токіо як фінансовий центр

Токіо став міжнародним фінансовим центром тільки після 1970 р., коли іноземні позичальники почали випускати тут
облігації в єнах, а пізніше в іноземній валюті. Зміцненню позицій Токіо як одного з найважливіших центрів у процесі глобалізації фінансових ринків сприяла лібералізація ринків єни й капіталу.

Функціональна структура

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

  • акції;

  • процентні державні облігації (довгострокові, середньострокові);

  • дисконтні державні ноти й векселі;

  • облігації муніципалітетів;

  • енергетичні цінні папери, гарантовані державою;

  • помислові облігації;

  • іноземні облігації в єнах;

  • конвертовані облігації;

  • облігації з підписними сертифікатами.

Ринок короткострокового капіталу:

  • ринок онкольних позик (позики коштів між банками);

  • казначейські векселі;

  • обліковий ринок векселів;

  • депозитні сертифікати;

  • короткострокові комерційні векселі;

  • ринок Генсаки.

  • Офшорні банківські центри

Фінансові центри «офшор» — це світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції, переважно з нерезидентами, в іноземній для даної країни валюті.

Офшорні банківські центри тісно пов’язані з євровалютним ринком. Однак їх можна розглядати як окрему категорію міжнародних фінансових центрів, що виконують посередницькі функції для позичальників та депонентів. Основною причиною привабливості офшорних банківських центрів є мінімальне офіційне регулювання, практична відсутність податків та контролю за управлінням портфелями цінних паперів банків.

Офшорні банківські центри почали з’являтися з 1960 р.

Основні властивості:


  • відплив та приплив коштів майже не регулюється;

  • операції мають суто міжнародну основу та не зачіпають внутрішню економічну й фінансову політики;

  • наявність високоефективних місцевих і міжнародних засобів зв’язку та транспортної інфраструктури;

  • наявність надійних взаємовідносин з фінансовими органами влади промислово розвинених країн;

  • існування за умов внутрішньої політичної стабільності й забезпечення таємниці операцій;

  • наявність ефективно та стабільно функціонуючих центральних банків;

  • основна (або альтернативна) мова — англійська;

  • легка доступність та розміщення в часових поясах, що знаходяться між поясами, де розташовані найважливіші ринки;

  • висококваліфікована робоча сила.

Види офшорних банківських центрів:

  • «паперові» центри (зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім);

  • «функціональні» центри (займаються депозитними операціями й наданням позик).

Основні типи офшорних ринків:

1-й тип — Нью-Йоркський;

2-й тип — Лондонська модель;

3-й тип — «податкове сховище».



Таблиця 5
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка