Та його структура фінансові ресурси світового господарства




Сторінка11/11
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1,68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Ризики В РАЗІ синдикованоГО кредитуваннЯ [2, с. 167]

Вид ризику

Джерело ризику

Стратегія зниження ризику

Ризик, пов’язаний з діяльністю в даній країні

Здатність або небажання позичальників даної країни виконувати свої зобов’я­зання

Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості

Ризик, пов’язаний з можливістю неплатежу за кредитом

Здатність організації спла­чувати свої борги

Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості

Ризик зміни процентних ставок

Розбіжність вимог та зобов’язань за строками і зміни процентних ставок, які неможливо спрогнозувати

Приведення у відповідність активів до пасивів визначенням ціни кредиту на ролловерній основі (основі пролонгації)

Ризик регулювання (зміни практики державного регулювання)

Уведення резервних вимог чи податків на діяльність банків

Пункт контракту, що зобов’язує банк позичальника нести цей ризик


  • Ринок єврооблігацій
    та його інструменти


Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах.

Єврооблігація — облігація, розміщена за межами, як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів.

Іноземна облігація — облігація, розміщена внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни; валюта позики для позичальника є іноземною, а для кредитора — національною.

Види єврооблігацій:

Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою:

  • стандартні облігації;

  • облігації, що конвертуються в акції;

  • облігації з варантом чи сертифікатом на підписку;

  • багатовалютні облігації;

Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою:

  • облігації мінімакс;

  • облігації FLIP-FLOP;

  • облігації з регулюючими ставками;

  • облігації з фіксованою верхньою межею;

  • облігації з валютним опціоном;

Інші види облігацій міжнародних ринків:

  • облігації з нульовим купоном;

  • облігації, гарантовані іпотекою.

Організація випуску єврооблігацій

Перший етап. Звернення позичальника до банку, обраного керівником консорціуму чи керівним менеджером.

Другий етап. Створення гарантійного консорціуму.

Третій етап. Створення синдикату з розміщення.

Четвертий етап. Визначення витрат за емісією.

Звичайно витрати за емісією еврооблігацій на міжнародному ринку значно нижчі за вартість випуску схожих за основними параметрами облігацій на національному ринку.



Таблиця 12

Характеристика боргових ринків Європи [7, с. 331]

Країна

Характеристика

База для
розрахунку
процентів

Дозвіл
уряду
на емісію

Мінімальний строк
погашення

Виплати
купонів

Податок, що стягується на купонні платежі

Велико-
британія

Тільки
повідомлення

5 років

Піврічні

25 %

Факт 365

Франція

Повідомлення Казначейства, якщо сума перевищує 500 млн фр. Фр.

7 років

Річні

Ні

Факт / 365

Нідерланди

Повідомлення та схвалення проспекту

Ні

Річні

Ні

30 / 360

Німеччина

Так

Ні

Річні

Ні (для конвертованих — 25 %)

30 / 360

Швейцарія

Так, якщо сума більше 10 млн шв. фр.

Ні

Річні (півріч­ні для конвертованих)

35 % для національних емітентів

30 / 360

Австрія

Так

Ні

Річні

25 %

30 / 360

Бельгія

Так

5 років

Річні

10 %

30 / 360

Євроринок

Ні

Ні

Річні

Ні

30 / 360


Базові характеристики європейських боргових ринків у цілому подібні. Облігації на цих ринка випускаються місцевими чи муніципальними органами влади, національними корпораціями, а також нерезидентами.

Таблиця 13

Традиційна структура комісій [7, с. 334]

Вид комісії

5 років

7—10 років

Більше 10 років

За управління

0,375 %

0,375 %

0,500 %

За участь

0,375 %

0,375 %

0,500 %

За розміщення

1,250 %

1,150 %

1,500 %

Разом

2,000 %

2,250 %

2,500 %


Таблиця 14

Єврооблігаційні позики у 1998 р. [7, с. 293]

Організатор

Кількість

Сума, млрд дол.

JP Morgan

99

26,2

Deutsche Bank

150

25,7

SBC Warburg DR

102

24,0

CSFB

103

20,0

Merrill Lynch

129

19,6

ABN AMRO

91

19,2

Paribas

70

17,0

Morgan Stanley DW

92

13,8

Nomura Int

181

12,9

Barclays Capital

54

12,5


  • Єврооблігації в «євро»

З 1999 р. почалось проведення валютних операцій у євро та випуск єврооблігацій з номіналом у новій валюті. У зв’язку з цим ризик обміну валюти значно скоротився та далі зменшуватиметься з розширенням зони євро та входженням до її складу нових країн. Необхідність проведення єдиної економічної політики європейських урядів, пов’язана з бажанням стабілізувати курс євро, призведе до зменшення інфляційного ризику та ризику зміни економічних і правових умов гри на ринку. Одночасно зі зниженням ризиків розпочнеться й постійне зниження процентної ставки за єврооблігаціями.

Ціна євронот, що випускаються переважно країнами з високорозвиненою ринковою економікою, визначається на базі рейтингу позичальника, що присвоюється міжнародними рейтинговими агенціями. Зі створенням Європейського валютного союзу рейтингові агенції переглянуть систему рейтингів європейських країн у напрямі до їхнього зближення. Отже, прибутковість за їхніми єврооблігаціями буде також приблизно на одному рівні. Це приведе до пошуку інвесторами нових високоприбуткових інструментів, хоча ринок євроборгу буде ще довго приваблювати емітентів своєю стабільністю.

1998 рік уже можна назвати роком облігацій, деномінованих у європейській валютній одиниці.

Таблиця 15

Єврооблігації в «євро» [7, с. 295]

Організатор

Сума, млрд євро

Кількість

Paribas

15,2

16

SBC Warburg DR

10,2

13

JP Morgan

5,8

4

Merrill Lynch

3,6

5

CSFB

3,1

4

Goldman Sachs

2,0

1

Deutsche Morgan Grenfell

1,5

4

Societe Generale

1,3

4

Salomon Smith Barney

1,3

3

Barclays Capital

1,2

2


Зміни на фінансових ринках вплинуть у першу чергу на організаційну інфраструктуру та учасників ринку. Серйозні перестановки пройдуть серед європейських бірж. Буде створено нові ринки, а діючі втягнуться в новий виток гострої конкуренції.

Створення ЄВС підвищить конкуренцію серед банків та небан­ківських установ. За прогнозами західних експертів, у певних країнах дозвіл створювати фонди, які інвестують свої кошти в інструменти фондового ринку, порушить банківську монополію операцій на грошових ринках. У будь-якому разі банки втратять прибутки від операцій на ринку Forex.

Зі створенням ЄВС кожна емісія державних облігацій країн-учасниць буде здійснюватись у євро. Разом з тим європейські фінансові ринки збережуть деякі специфічні риси, пов’язані з різницею їхніх податкових систем, а також відсутністю єдиного позичальника (яким у США є Міністерство фінансів). Різниця в прибутковості буде відображати, як ринок оцінює ризик невиконання зобов’язань. Зросте значимість європейських валют у міжнародних портфелях цінних паперів: їхня частка за останні 15 років майже подвоїлась і досягла 40 %. Зростання попиту на євроактиви буде супроводжуватися збільшенням їхньої пропозиції.



  • Ринок єврокомерційних паперів (ЕСР)

Це ринок номінованих у доларах США комерційних паперів, випущених за межами США через європейську дистриб’ю­торську мережу. Інституціональна структура така ж, як і в євро-
облігаційного ринку: інвесторами є великі корпорації, банки, інвестиційні компанії.

Основні риси ринку ЕСР:

  • Строки погашення від 2 до 365 днів, звичайно 180 днів, що значно більше, ніж на американському ринку (30—90 днів).

  • Проценти з ЕСР розраховуються на базі 30/360 (у США за основу береться реальна кількість днів у місяці).

  • ЕСР торгується на базі спот; розрахунки проводяться через Euroclear чи Cedel на другий робочий день після дати операції.

  • ЕСР торгується більш активно порівняно з американським ринком, де комерційні папери внаслідок їхніх коротких строків, звичайно тримаються інвесторами до закінчення цих строків.

  • Ринок євронот

Євроноти випускаються позичальником за спеціально складеним графіком. Банки та брокерські компанії створюють об’єд­нання розміщення для реалізації нот серед різних інвесторів за встановленою ставкою. Розміщення проходить через систему бан­ківських торгів. Величина процентної ставки залежить від того, наскільки легко євроноти можуть бути розміщені.

Комісійні сплачуються за управління, за підтвердження — два рази на рік з невиплаченої частини кредиту; за використання — часто сплачуються лише починаючи з визначеного процента від суми кредиту.



Інструмент ринку — кредитні програми підтримки емісії євронот. Євроноти дуже схожі за своїми характеристиками з комер­ційними паперами. Відмінність лише в тому, що вони гарантуються інвестиційним банком або ж групою банків, які самі їх викуповують чи подовжують кредитну лінію позичальнику. Існує ціла низка видів євронотних програм: НИФ (NOTE ISSUANCE FACILITY, NIF), РУФ (REVOLVING UNDERWRI­TING FACILITY, RUF), СНИФ (SHORT—TERM NIF, SNIF) тощо.

Таблиця 16

Євроноти EMTNs, млрд доларів США [7, с. 293]

Організатор

1998 р.

1997 р.

Deutsche Bank

8,5

6,9

Merrill Lynch

7,7

4,1


  • Ринок деривативів (похідних цінних паперів)

Інструменти ринку:

  • облігації, забезпечені коштами на кредитних картах;

  • облігації, забезпечені закладними;

  • вторинні кредитні й облігаційні зобов’язання.

Таблиця 17

Ведучі андерайтери З похідниХ ціннИХ паперІВ [7, с. 294]

Організатори

Кількість

Сума, млрд дол.

Доля ринку, %

Morgan Stanley DW

150

26,0

15,0

Goldman Sachs

37

15,1

8,7

Merrill Lynch

66

14,7

8,4

JP Morgan

33

14,6

8,4

Lehman Brothers

66

12,6

7,2

CSFB

45

12,0

6,9

Salomon SB

39

11,2

6,4

Greenwich NatWest

24

8,8

5,1

Bear Stearns

31

6,6

3,8

Deutcshe

27

5,3

3,0


Фактори, що визначили активне зростання ринку похідних цінних паперів:

  • зростання споживчих кредитів у Північній Америці;

  • уведення євро;

  • масове знімання коштів з ощадних вкладів.

Імпульс для сучасного підйому сектору іпотечних облігацій було отримано з Австралії, коли в 1997 р. на євроринку було випущено дві великі європозики (1,7 млрд доларів), забезпечені австралійськими закладними. Після цього європейські банки почали сек’юритизацію іпотечних кредитів. При цьому фондування не було головною ціллю: ставки більшості європейських іпотек були вищими від банківських.

У секторі вторинних зобов’язань банки намагалися зменшити вплив ринкових ризиків, а також уникнути високих норм резервування за рахунок виходу за баланс відповідних активів.



Література

1. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 287—304.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 144—187, 390—447.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 375—416.

4. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 197—205. — (Серия «Homo faber»).

5. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — С. 301—369.

6. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 39—62.

7. Саркисянц А. Г. Система международных долгов. — М.: ДеКА, 1999. — С. 308—385.



План семінарських занять

1. Ринок євровалют.

2. Євровалютний міжбанківський ринок.

3. Євровалютне кредитування.

4. Ринок єврооблігацій та його інструменти.

5. Ринок єврокомерційних паперів.

6. Ринок євронот.

7. Ринок деривативів.



Термінологічний словник

Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, який розташований за межами країни, у якій випускається дана валюта, або будь-яка валюта, що зберігається в банку за межами країни її походження.

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Роловер — контрактний депозит, умови якого погоджуються між емітентом та депонентом.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Основна мета — розподіл ризику між учасниками, при цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою час­тину наданого кредиту.

Синдикований кредит — кредит, наданий синдикатом банків; при цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Теп — вид депозитного сертифіката з фіксованими строками.

Термінові депозити — кошти, вкладені депонентом на визначений час (як правило, менше року) під певний процент.

Транш — вид депозитного сертифіката, що ділиться на кілька частин та використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами.

Запитання для перевірки знань

1. Дайте визначення «євроринку» та «євровалюти».

2. Назвіть специфічні характеристики ринку євровалют.

3. Які ви знаєте інструменти ринку євровалют?

4. Розкрийте поняття євровалютного міжбанківського ринку та його інструментів.

5. Перерахуйте ризики, які несуть суб’єкти міжбанківського ринку.

6. Що таке «синдикація» та «синдикований кредит»?

7. Назвіть форми єврокредитів та як розраховується їхня вартість.

8. Дайте визначення інструментів ринку єврооблігацій.

9. Назвіть етапи організації випуску єврооблігацій.

10. Коротко схарактеризуйте боргові ринки Європи.

11. Що ви знаєте про єврооблігації в євро?

12. Назвіть основні риси ринку єврокомерційних паперів.

13. Дайте характеристику інструментам ринку євронот.

14. Що таке ринок деривативів та які його інструменти?

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Сучасні тенденції розвитку євроринку.

2. Євровалютний міжбанківський ринок.



ТЕМА 7. РИНОК МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Іноземні інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку. До майнових та інтелектуальних цінностей відносять гроші, цільові банківські депозити, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права й інші цінності.

Іноземні інвестиції здійснюються приватним та державним капіталом. За статистичними даними, 90 % надходжень капіталу в країни, що розвиваються, забезпечується приватним капіталом і лише 10 % — міжурядовими кредитами та капіталом міжнародних фінансових організацій.



  • Ринки акцій

Ринок акціонерного капіталу є одним із джерел на місцевих ринках кредиту, євроринках. Це важливий економічний інструмент, тому що ринки акцій можуть мобілізувати інвестиційні фонди та зменшити вартість купівлі капіталу для різних компаній.

Капіталізація ринку — показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акції на кіль­кість її акцій, що перебувають в обігу.)

Розрізняють три форми організації фондових бірж. Перша форма — приватна саморегулююча біржа (Нью-Йоркська, Лондонська, Амстердамська фондові біржі). Друга форма — установи, що контролюються державою (Франція, Італія, Бельгія). Третя форма — це напівнезалежні біржі. Вони приймають власні правила та інструкції, що затверджуються та переглядаються державою.

Національні ринки акцій відрізняють формою власності фондових бірж та регулюванням їхньої діяльності, членством у фондових біржах і методами встановлення рівня цін, роллю брокерів та дилерів, концентрацією курсової вартості акцій.

Існують кілька систем установлення рівня цін на фондових біржах: через систему аукціонів, через діяльність спекулянтів—професійних біржовиків — та комбінація першого та другого способів.

Трьома головними міжнародними ринками купівлі-продажу цінних паперів представниками різних країн є фондові біржі Нью-Йорка, Токіо та Лондона.



  • Інструменти ринку акцій

Акція — пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства.

Класифікація акцій:

За персоналізацією акцій (за способом передачі):

  • іменні акції;

  • акції на пред’явника.

За ступенем свободи обігу:

  • відкриті;

  • закриті.

За вартістю:

  • безкоштовні;

  • платні.

За участю в управлінні:

  • прості акції;

  • преференційні акції:

— кумулятивні й некумулятивні;

— відкличні та безвідкличні;

— конвертовані та неконвертовані;

— з фіксованою ставкою та без неї;

— з пайовою участю та без неї.


  • Ринок євроакцій

Ринок євроакцій — це ринок акцій, що продаються за межами країни, у якій знаходиться компанія, яка їх випустила. Перше місце за обігом іноземних акцій належить Лондонській фондовій біржі. Серед 300 акцій, що найактивніше котируються на глобальних ринках євроакцій, акції Японії, США займають нижчі позиції, ніж акції Німеччини, Швеції, Нідерландів.

Найпоширенішим засобом отримання міжнародного котирування є видача Американської розписки депонування (ADR, American depository reсeipt) або включення в міжнародну систему «Автоматизованого котирування на фондових біржах» (SEAQ). ADR, American depository reсeipt — договірний сертифікат, що видається банком США на території США для надання відповідних акцій, які зберігаються в банку-гаранті іншої країни, іноземній корпорації. Ці розписки купуються та продаються як акції, причому кожна з них відповідає визначеній кількості акцій. Міжнародна SEAQ — це лондонська система оперативного котирування на екранах, яка займає чільне місце в торгівлі іноземними акціями. На сьогодні вона не має прямих конкурентів.

Географічне положення Лондона, наявність розвиненої фінансової інфраструктури, доступність міжнародних котирувань SEAQ, ліберальні правила руху інформаційних потоків перетворюють Лондон на ідеальне місце для розміщення центру євроакцій.


  • Ринки акцій країн третього світу

Ринки акцій країн «третього» світу — це ринки країн, що розвиваються. Міжнародна фінансова корпорація щороку видає статистичний довідник про ці ринки. Термін «ринки, що розвиваються» охоплює три типи ринків: старі, давно створені ринки (Аргентина, Греція, Іспанія, Бразилія тощо); ринки, що розвинулись завдяки специфічним ситуаціям та обставинам (Сінгапур, Гонконг, Йорданія); та найновіші ринки (Південна Корея, Тайвань, Індонезія, країни СНД тощо). Ці ринки функціонують як сегментовані ринки довгострокового позичкового капіталу. Існує величезна кількість перешкод для іноземних портфельних інвестицій на цих ринках. Специфічні умови, що створили існуюче становище на ринках, що розвиваються (політична та економічна нестабільність, несприятлива грошово-кредитна та фінансово-бюджетна політика, максимальний рівень процентних ставок позик та банківських депозитів, недоліки інституціональної інфраструктури ринку та ін.), учені називають «стискуванням портфеля активів».

Як результат, названі ринки можна схарактеризувати, як неефективні, де курс цінних паперів не відображає реалій, ринки з неадекватним регулюванням, з недостатньою ліквідністю, з недостатнім попитом та пропозицією. Але ці ринки можуть створити прибуток, вищий за середній рівень.



  • Інвестиційні механізми
    та індивідуальні інвестори


Нині існує ціла низка проблем, з якими зустрічаються індивідуальні інвестори. Основна проблема — невеликий спектр інвестиційних операцій. Друга — достовірність джерел інформаційних потоків. Третя — наявність особистих дружніх контактів. Наступні — індивідуальна оцінка конкретних цінних паперів, розроблення адміністративних процедур для проведення інвестиційних операцій.

До інвестиційних механізмів для здійснення пайових вкладів у зарубіжні акції, що доступні індивідуальним інвесторам, відносять пряму купівля цінних паперів на зарубіжних ринках, використання Американських депозитних квитанцій (ADR) і три види інвестиційних фондів — фонд, що діє в одній країні, міжнародний та глобальний фонди. Використання перших двох інструментів не забезпечує професійного управління портфелем. Останні ж три, навпаки, забезпечують певні переваги інвестиційних рішень. Оцінку названих інструментів наведено в таблиці [2, с. 685].

  • Інституціональні інвестори

Інституціональні інвестори зустрічаються у своїй діяльності з тими самими проблемами, що й індивідуальні інвестори. Крім перерахованих труднощів, в інституціональних інвесторів існує проблема пошуку секторів ринку, які б були великими та ліквідними для того, щоб інвестори могли працювати тут, не викликаючи значних змін у рівнях цін. Для інституціональних інвесторів відкриті широкі можливості отримання оперативної інформації та інвестиційних послуг.

Однак, незважаючи на значні грошові ресурси, інституціональні інвестори середньої ланки частіше звертаються до послуг інших компаній, що спеціалізуються на міжнародних портфельних інвестиціях. Застосовуючи цей підхід до управління портфелями, інституціональні інвестори надають перевагу методам, пов’язаним з міжнародними та глобальними фондами.



Література

1. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 299—304.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 588—722.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 385—391.

4. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: Феникс, 1997. — С. 6—173.

5. Роджер Лерой Миллер., Дэвид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 104—116.

6. Рэй Кристина И. Рынок облигаций. Торговля и управление рисками: Пер. с англ.  — М.: Дело, 1999. — 600 с. — (Серия «Зарубежный экономический учебник»).

7. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 66—87.

8. Саркисянц А. Г. Система международных долгов. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1999. — С. 332—345.

9. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1999. — С. 1—95.



План семінарських занять

1. Іноземні інвестиції.

2. Ринки акцій.

3. Інструменти ринку акцій.

4. Ринок євроакцій.

5. Ринки акцій країн «третього світу».

6. Інвестиційні механізми та індивідуальні інвестори.

7. Інституціональні інвестори.



Термінологічний словник

Акція — пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства.

Акція на пред’явника — акція, в якій не вказується ім’я її власника.

Безкоштовні акції — акції, що розподіляються між існуючими акціонерами даного товариства безкоштовно (як правило, пропорційно кількості раніше отриманих ними акцій).

Відкриті акції — акції, що знаходяться у вільному обігу

Закриті акції — акції, що знаходяться в обмеженому обігу або ж взагалі без обігу.

Іменна акція — акція, в якій вказано ім’я її власника.

Іноземні інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелек­туальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку.

Капіталізація ринку — показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (реєстрація).

Платні акції — акції, що продаються емітентом інвестору в його власність.

Преференційна акція — свідоцтво пайової участі в капіталі корпорації, що дає право першочергового отримання активів компанії, але забезпечує менший контроль за управлінням корпорації.

Проста акція — свідоцтво на володіння долею капіталу корпорації, що дає власнику право голосу під час отримання долі прибутку.

Ринок євроакцій — це ринок акцій, що продаються за межами країни, в якій знаходиться компанія, яка їх випустила.

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «іноземні інвестиції».

2. Які ви знаєте основні ринки акцій?

3. Що таке капіталізація ринку?

4. Які ви знаєте три типи ринків, що розвиваються?

5. Що таке акція? Їхня класифікація.

6. Перерахуйте інструменти ринку міжнародних інвестицій для індивідуальних інвесторів.

7. У чому різниця між міжнародним та глобальним фондами?

8. Назвіть ризики, які виникають у інвесторів, що купують індивідуальні випуски цінних паперів.

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Лондонська фондова біржа.

2. Нью-Йоркська фондова біржа.



3. Токійська фондова біржа.







1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка