Та його структура фінансові ресурси світового господарства




Сторінка2/11
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1,68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Розташування офшорних банківських центрів

Європа

Лондон

Париж

Швейцарія

Люксембург

Франкфурт

Брюссель

Амстердам

Нормандські острови

Західна півкуля

Нью-Йорк, Маямі, Лос-Анджелес, Сан-Францис­ко — 80-ті роки

Торонто

Нассау

Панама

Кайманові острови

Бермудські острови

Барбадос

Антигуа

Нідерландські Антиль-
ські острови

Азія

Токіо

Сінгапур

Гонконг

Тайбей

Маніла

Вануату

Бахрейн — 70-ті роки


  • Ринки золота

Ринки золота — це спеціальні центри купівлі-продажу золота. Золоті аукціони — продаж золота з публічних торгів. Об’єк­тами операцій на ринках золота є стандартні злитки, старовинні, сучасні ювілейні та сувенірні монети, листи, пластинки, дріт, золоті сертифікати (документи, що засвідчують право їхнього власника отримати визначену кількість золота). Щодо режиму свого функціонування ринки золота класифікуються на: світові ринки (Лондон, Цюрих, Дубай, Гонконг та ін.); внутрішні вільні ринки (Стамбул, Париж, Мілан, Ріо-де-Жанейро); місцеві контрольовані (Афіни, Каїр); чорні (Бомбей та ін.).

Організаційно ринок золота — це консорціум кількох банків, вповноважених проводити операції з золотом — готівкові угоди з золотом (строк виконання через 48 год після укладення); операції з акціями золотодобувних компаній; строкові (форвардні, ф’ю­черсні свопи) операції з золотом. На ринку форвардних операцій з золотом проводять хеджування, спекулятивні строкові угоди, арбітражні операції.



Золоті аукціони — це продаж золота з публічних торгів. Розрізняють кілька методів установлення цін на золотих аукціонах. Класичний метод (метод ціни заявки) полягає в тому, що покупці, котрі вказали у своїх заявках ціну, вищу від установленої продавцем, платять ціну, указану в заявці. Згідно з Голландським методом, продавець установлює єдину ціну, за якою реалізуються всі заявки з вищими цінами.

Поняття «ціна золота» потрібно розглядати у двох аспектах: офіційна та ринкова ціни. З 1933 по 1971 роки казначейство США фіксувало офіційну ціну золота — 35 доларів за унцію, потім, у зв’язку з девальвацією, — 38 та 42,22 долара за унцію. Звичайно, ринкова ціна не збігалася з офіційною ціною золота. Тому остання довго була об’єктом міждержавного регулювання. Лаж — надбавка до офіційної ціни золота, виражена в кредитних грошах (обчислюється в процентах та виникає за перевищення ринковою ціною золота офіційної). На ринкову ціну золота впливає велика кількість економічних, політичних і спекулятивних чинників.

У світі функціонують також ринки інших дорогоцінних металів — срібла та платини.

Література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч­ник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 121—133.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 227—271.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 325—416.

4. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 190—210. — (Серия «Homo faber»).

5. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеб­лій. — К.: Основи, 1999. — С. 74—85.

6. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — 496 с.

7. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — С. 675—688.

8. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово.-екон. ун-т, 2000. — С. 11—31.



План семінарських занять

1. Фінансові ресурси світового господарства.

2. Поняття та структура міжнародного фінансового ринку.

3. Процеси інтернаціоналізації фінансових ринків.

4. Основні елементи та умови міжнародного фінансового центру.

5. Характеристика найважливіших фінансових центрів.

6. Офшорні банківські центри.

7. Ринки золота.



Термінологічний словник

Золотовалютні резерви — фінансові активи, що зберігаються для можливих майбутніх витрат.

Офіційні золотовалютні резерви — державні фінансові активи, що забезпечують платоспроможність країни за її міжнародним фінансовим зобов’язанням.

Офшорні центри — території, де діють податкові, валютні та інші пільги для тих резидентів, які базують свої рахунки та компанії на цих територіях, але здійснюють господарські операції тільки з іншими країнами.

Паперові офшорні центри — зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім.

Світовий фінансовий центр — скупчення банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, інші фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом в особливо великих масштабах.

Фінансова допомога — надання зарубіжним країнам фінансових активів на умовах більш пільгових, ніж комерційні.

Фінансовий ринок — це система ринкових відносин, де об’єктом операцій виступає грошовий капітал, та яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.

Фінансові ресурси світу —– це сукупність фінансових активів усіх країн, міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій та міжнародних фінансових центрів світу.

«Функціональні» офшорні центри — займаються депозитними операціями та надають позики.

Навчальні завдання

1. На контурній карті світу розмістити всі відомі світові фінансові центри.

2. Проведення ділової гри «Світові фінансові кризи: їхні причини, анатомія та наслідки».

За допомогою пропонованого плану розробити сценарій типової фінансової кризи:



  • визначення фінансової кризи;

  • фактори, що спричиняють кризу;

  • анатомія фінансової кризи (послідовність подій);

  • додаткові події кризи;

  • наслідки.

3. Проілюструвати розроблений сценарій на конкретних прикладах (використовуючи матеріали рефератів).

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «фінансові ресурси світу» та механізм їхнього перерозподілу.

2. Що таке фінансовий ринок?

3. Структура світового фінансового ринку.

4. Характеристика процесу формування міжнародного фінансового центру.

5. У чому особливості таких світових фінансових центрів, як Лондон, Нью-Йорк, Токіо?

6. Що таке офшорні центри? Які є види офшорних центрів? Навес­ти приклади.

7. Розкрийте поняття «ринки золота» та золоті аукціони. Визначте особливості їхнього функціонування.

8. Назвіть і дайте коротку характеристику видів ринків золота та операцій із ним.

9. Що таке офіційна та ринкова ціни золота?

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Лондон — світовий фінансовий центр.

2. Нью-Йорк — світовий фінансовий центр.

3. Токіо — світовий фінансовий центр.

4. Офшорні банківські центри.

5. Світові ринки золота.

ТЕМА 4. ВАЛЮТНІ РИНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ


  • Валютний ринок: поняття, основні категорії

Валютний ринок — це:

  • офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції;

  • сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів;

  • сукупна сітка сучасних засобів зв’язку, що з’єднують національні та іноземні банки й брокерські фірми;

  • сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

  • інтернаціоналізація валютних ринків;

  • широке використання електронних засобів зв’язку;

  • безперервність здійснення операцій;

  • уніфікована техніка валютних операцій;

  • страхування валютних та кредитних ризиків;

  • переважання спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними;

  • нестабільність валют.

Функції валютних ринків:

  • обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу;

  • формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;

  • надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово-кредитної політики центрального банку.

Основний товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті.

Суб’єкти валютного ринку:

  • державні установи (переважно центральні банки та казначейства);

  • юридичні та фізичні особи;

  • комерційні банківські установи;

  • валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж;

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які об’єднуються у світову систему.

  • Структура валютного ринку

  • За суб’єктами:

— міжбанківський (прямий і брокерський).

  • За терміновістю операцій:

— спот-ринок;

— форвардний ринок;

— своп-ринок;

— клієнтський;

— біржовий: торгівля через валютну біржу; торгівля деривативами.


  • За функціями:

— обслуговування міжнародної торгівлі;

— суто фінансові трасфери (спекуляція, хеджування, інвестиції).



  • Відносно валютних обмежень:

— вільні;

— обмежені.



  • За застосуванням валютних курсів:

— з одним режимом;

— з кількома режимами.



— глобальні;

— регіональні;



— внутрішні.

Таблиця 6

Приблизний розподіл угод з
іноземною валютою
на світових фінансових ринках

Назва угоди

Проценти

«Спот»

67

«Форвард»

5

«Своп»

28

Разом

100


Таблиця 7

Об’єм валютних операцій по фінансових
центрах та категоріях операцій [12, с. 84—85]


А. Об’єм щоденних у деяких фінансових центрах, млрд доларів

Фінансові центри

1979

1980

1983

1984

1986

1989

1992

Нью-Йорк

17

18

26

35

50

130

192

Лондон

25

50

49

90

187

303

Токіо

2

6,7

8

48

115

128

Разом

44

92

188

432

623

Франкфурт

11

17

Цюрих

10

20

Париж

4

5

Сінгапур

3

8

Гонконг

3

8

Разом

75

150


Б. Щорічний об’єм торгових операцій за їхніми категоріями

Валютна операція

млрд доларів

% від загальної суми

Торгівля товарами

3200

2,0

Послуги

600

0,375

Прибуток від іноземного інвестування

600

0,375

Рух довгострокового капіталу

600

0,375

Фінансові операції

155 000

96,875

Разом

160 000

100,00


  • Інструменти валютного ринку

  • Переказ (телеграфний чи електронний) коштів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання).

  • Банківські векселі на пред’явника.

  • Комерційні тратти.

Здійснюючи переказ, банк продає клієнту іноземну валюту за національну. Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити використання кредиту та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних переказів спеціального коду («ключа») дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу).



Банківський вексель — вексель, виставлений банком даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погашаючи в такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Банківський чек — письмовий наказ банку-володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) — вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника.

  • Поняття валютних операцій
    та їхня класифікація


Валютна операція

У широкому розумінні

  • конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці.

У вузькому розумінні —

  • операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті; увезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Рис. 6. Класифікація валютних цінностей




Рис. 7. Класифікація валютних операцій


Конверсійні операції:

  • угоди з негайною поставкою: угоди типу «today», «tomor­row», «spot»;

  • строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

  • угоди типу «swap»;

  • валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний арбітраж.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

  • установлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

  • самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

  • досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій за міжнародними розрахунками;

  • робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки вповноважених банків;

  • установлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або вповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

  • відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;

  • нарахування процентів на залишки на рахунках;

  • надання овердрафтів (особливим клієнтам, згідно з рішенням керівництва банку);

  • надання виписок під час здійснення операції;

  • оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;

  • виконання операцій з розпорядження клієнтів коштами на своїх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

  • списування сум, передбачених законодавством;

  • контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

  • купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;

  • інкасо іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;

  • випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

  • купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

  • оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;

  • організація роботи й порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції з залучення та розміщення валютних коштів:

  • кредитні;

  • депозитні;

  • з цінними паперами;

  • лізингові;

  • форфейтингові;

  • факторингові.

  • Спот-ринок

Спот-ринок — це ринок негайної поставки валюти.

Основні учасники — комерційні банки, які ведуть операції з:

  • напряму з клієнтами-підприємствами приватного та державного секторів;

  • на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

  • через брокерів з банками та клієнтами;

  • з центральними банками країн;

Валютна операція «спот» — це купівля-продаж валюти за умов її поставки протягом двох робочих днів від дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

Звичаї спот-ринку:

  • Здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування процентної ставки на суму поставленої валюти.

  • Операції здійснюються переважно на базі комп’ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня.

  • Існування твердих валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, повідомлені йому валютні курси є обов’язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти

Ці звичаї не зафіксовано в спеціальних міжнародних конвенціях, але їх точно додержуються всі учасники цього ринку.

Торгівля на ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют (котирування валют). Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, оскільки виключають необхідність додаткових розрахунків. Котирування за прямим методом на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти дорівнює 0.



Пряме котирування дорівнює 1/ Обернене котирування

Крос-курс — співвідношення між двома валютами, що є похідними від їхніх курсів відносно третьої валюти (звичайно долара США).

Таблиця 8
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка