Та його структура фінансові ресурси світового господарства




Сторінка5/11
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1,68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Рис. 9. Форма ф’ючерсного контракту


Фінансовий ф’ючерс — це контракти на купівлю чи продаж певного фінансового інструменту за завчасно узгодженою ціною протягом визначеного місяця в майбутньому (у певний день цього місяця).

Види фінансових ф’ючерсів

За суб’єктами:

  • угоди хеджерів;

  • угоди спекулянтів;

— арбітражні;

— торгівля спредами;

— відкриття позицій.

За об’єктами:


  • процентні ф’ючерси;

— короткострокові;

— довгострокові;



  • валютні ф’ючерси.

Валютний ф’ючерс — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за яким продавець бере на себе зобов’язання продати, а покупець — купити визначену її кількість за встановленим курсом у вказаний строк.

Особливості ф’ючерсних угод:

  • будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише зі згоди іншої сторони контракту;

  • покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту;

  • стандартизована форма валютних контрактів зі специфічно обумовленою сумою валюти та стандартизованими датами валютування;

  • правила випуску та обігу валютних деривативів поширюються також на ф’ючерсні валютні контракти;

  • торгівля ними здійснюється тільки на біржовому ринку.

Учасники ф’ючерсних ринків

Міжнародна практика:

  • клієнт;

  • брокер;

  • біржа;

  • уповноважена особа;

  • клірингова палата;

  • торгівельно-комерційний центр;

  • банк;

  • розрахункова фірма.

Національна практика:

  • клієнт;

  • банк (дилер);

  • біржа;

Розрахунок маржі

Для ф’ючерса на купівлю валюти:

М = К (Сб – Спок),

де М — величина маржі в грн;

К — обсяг угоди за ф’ючерсом (кількість валюти, яку купують), у доларах;

Сб — курс долара, який котирується на міжбанківській валютній біржі в день закриття позиції (продажу ф’ючерса) у грн/дол.;

Спок — курс долара на купівлю валюти в угоді за ф’ючерсом у грн/дол.;



Для ф’ючерса на продаж валюти:

М = К (Спр – Сб),

де Спр — курс долара на продаж валюти в угоді за ф’ючерсом у грн/дол.


  • Опціонні валютні контракти

Валютний опціон — угода, що дає право (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом у визначений момент у майбутньому.

Опціонна премія — грошова сума, яку покупець опціону сплачує за його придбання.

Фактори, що впливають на премію: внутрішня цінність опціону, строк опціону, рухомість валют, процентні витрати.

Типи опціонів:

  • Опціон-пут — дає право продати валюту в майбутньому за ціною, зафіксованою в даний момент;

  • Опціон-кол — дає право купити валюту в майбутньому за ціною, зафіксованою в нинішній момент;

  • Опціон пут-кол — «стелаж».

Стилі опціонів:

  • європейський — опціони можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

  • американський — опціони дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов’яза­ний з коливанням курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на отримання прибутку.

Опціон на купівлю дає власнику право придбати валюту, високо оцінену ринком, за нижчим курсом і отримати прибуток.

Цей прибуток визначається за такою формулою:

Пк = (Р1 – Р0)n – Цп

або

Пк = (Р1 – Р0 – Ц)n,



де Пк — прибуток від опціону на купівлю;

Р1 — курс валюти на ринку на момент виконання опціону (курс спот);

Ро — ціна страйк, опціонний курс;

n — кількість валюти, яка купується за опціоном;

Цппремія опціону, ціна опціону.

Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену ринком, за вищим курсом та отримати прибуток.

Цей варіант визначається за такою формулою:

Ппр = (Р0 – Р1 – Ц)n,

де Ппр — прибуток від опціону на продаж;

Ро — страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти).

Інституціональна класифікація опціонів:


  • позабіржові опціони;

  • біржові опціони.

Позабіржові опціони — виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною (тобто обмінним курсом), величиною премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згоди сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

Біржові опціони — це стандартні контракти, у яких зазначено вид опціону (кол або пут), ціну страйк, дату виконання, обсяги контракту, величину премії та якими торгують на біржах.

Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації з опціонів різних видів з неоднаковими цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії та отримати додатковий прибуток.



Стратегії проведення опціонних угод:

  • стратегія «спред» (вертикальні та горизонтальні спреди):

— «кол-спред ведмедя»;

— «кол-спред бика»;

— «пут-спред бика»;

— «пут-спред ведмедя»;

— «спред метелика»;


  • комбінації:

— «короткий стредл»;

— «довгий стредл»;

— «короткий стринг»;

— «довгий стринг».

Що стосується особливостей механізмів реалізації валютних опціонів, принципів ціноутворення на ринку та інших параметрів цих деривативів, можна сказати, що це є чи не найскладніші з існуючих сьогодні валютних інструментів. Торгівля валютними опціонами проходить на валютній ф’ючерсній біржі, тому між правилами торгівлі цими цінними паперами є багато спільного. Тут діють єдині положення.


  • Своп-операції

Своп-операція — валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими валютами. Не створюють відкритої позиції та тимчасово забезпечують валютою без ризику, пов’язаного зі зміною курсу.

Строки: від 1 дня до 6 місяців, рідко зі строком виконання до 5 років.

Здійснюються між: комерційними банками; комерційними й центральними банками; центральними банками країн.

Способи застосування:

  • Як інструмент для придбання іноземної валюти на обмежений період за фіксованим обмінним курсом (на основі схеми «своп» — спот проти форварду).

  • Для швидкого реагування на зміни в очікуваних вхідних та вихідних валютних потоках скороченням чи подовженням строків своп-контрактів, які вже було укладено (на основі схеми «своп» — спот форвард проти форварду)

Нині отримали поширення комбінації з процентною ставкою, опціоном, золотом, цінними паперами, кредитами, депозитами.

Типи свопів:

  • процентні;

  • валютні;

  • валютно-процентні;

  • диференційні.

Валютні свопи — операції з обміну валюти з фіксованим валютним курсом на валюту з плаваючим валютним курсом.

Процентні свопи — операціїї з обміну валюти з фіксованою процентною ставкою проти плаваючої ставки або ж із плаваючою ставкою проти плаваючої, але в іншому режимі.

Валютно-процентні свопи — комбінації згаданих свопів.

Диференційні свопи — свопи з нетто-платежем однієї сторони на користь іншої під час укладання угоди.

Класичні свопи, залежно від послідовності виконання операцій «спот» та «форвард», поділяються на репорт та депорт. Репорт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасно купівля на умовах «форвард». Депорт — купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».



Класифікація свопів:

  • звичайні (операції репорту та депорту);

  • тижневі — своп s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах «спот», а друга — на умовах тижневого споту;

  • одноденні — своп t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування «завтра», а зворотна — на умовах «спот»;

  • форвардні (форвард—форвард).

Для класичних своп-угод (репорт і депорт) використовуються два валютні курси — спот і аутрайт. Останній визначається за стандартною методикою: курс спот плюс (мінус) форвардна мар­жа (премія або дисконт).

Структура контракту на укладення своп-угод:

  • предмет контракту;

  • умови анулювання свопу;

  • умови кредитування;

  • відповідальність сторін;

  • інші умови.

  • Арбітражні операції

Валютний арбітраж — операції з валютами для отримання прибутку через використання у визначений час існуючих на фінансових ринках розривів між курсами та процентними ставками з касових і строкових операцій (розрив має бути більший за величину операційних витрат).

Основний принцип — купити фінансовий актив дешевше й продати його дорожче.

Види:

  • часовий валютний арбітраж (валютна операція для отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі);

  • просторовий (часовий) валютний арбітраж (передбачає отримання прибутку за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках);

  • простий арбітраж (виконується з двома валютами);

  • складний арбітраж (крос-курсовий) — виконується з трьома й більше валютами.

Література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради. — 2001.— № 5—6. — Ст. 30 (зі змінами, внесеними ВРУ від 10 січ. 2002 р. № 2922-ІІІ).

2. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лют. 1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

3. Про порядок регулювання та аналізу діяльності комерційних банків: Інструкція, затв. постановою Правління Національного банку України від 14 квіт. 1998 № 141.

4. Правила випуску та обігу валютних деривативів: Затв. постановою Правління Національного банку України від 7 лип. 1997 р. № 216.

5. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному рин­ку України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 18 берез. 1999 р. № 127 (зі змінами та доповненнями, унесеними постановами Правління Національного банку України від 24 берез. 1999 р. № 139 та від 15 верес. 1999 р. № 456).

6. Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 23 верес. 1996 р. № 245.

7. Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабі-
нету Міністрів України від 19 лют. 1993 р. № 15-93 «Про систе-
му валютного регулювання і валютного контролю»: Затв. постановою Правління Національного банку України від 4 лип. 1997 р. № 212.

8. Про впорядкування операцій на міжбанківському валютному ринку України: Постанова НБУ від 16 квіт. 2002 р. № 140.

9. Про внесення змін та доповнень до Положення про валютний контроль: Постанови НБУ від 14 берез. 2001 р. № 106 та від 19 груд. 2001 р. № 530.

10. Бункина М. К., Семенов А. М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие. — М.: Юрайт, 1998. — С. 37—65.

11. Валютный рынок и валютное регулирование. Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 1996. — С. 103—170.

12. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 81—144.

13. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Л. Н. Красавиной. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 333—375.

14. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 156—382.

15. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 3—127.

16. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 39—66.



План семінарських занять

1. Валютний ринок: поняття, основні категорії.

2. Структура валютного ринку та його об’єми.

3. Інструменти валютного ринку.

4. Поняття валютної операції та валютних цінностей.

5. Класифікація валютних операцій.

6. Спот-ринок.

7. Строковий ринок.

8. Форвардні валютні операції.

9. Ф’ючерсні валютні операції.

10. Опціони.

11. Свопи.



12. Арбітражні операції.

Термінологічний словник

Арбітражери — суб’єкти строкового валютного ринку, які здійснюють купівлю іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку для отримання прибут­ку на різниці у валютних курсах і в різні періоди.

База котирування — базова валюта.

Валюта котирування — валюта, що котирується.

Валютна операція — операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті; увезенням, вивезенням, переказом і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютна позиція — співвідношення вимог та зобов’язань у певній валюті оператора валютного ринку (відкрита та закрита).

Валютний ринок — це сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів.

Варіаційна маржа — це сума, яку покупець або продавець контрак­ту (залежно від руху курсу) повинен внести для підтримання відкритої позиції на ринку.

Відкрита валютна позиція — розбіжність вимог та зобов’язань у визначеній валюті.

Внутрішня цінність опціону — прибуток, який би міг отримати його власник за негайного виконання.

Дата валютування — це дата фактичного надходження коштів у розпорядження сторін операції.

Довга відкрита валютна позиція — вимоги з купленої валюти перевищують зобов’язання з продажу тієї самої валюти.

Закрита валютна позиція — збіг вимог та зобов’язань у кожній валюті.

Компенсаційна маржа — величина, нижче за яку значення початкової маржі не повинно опускатися протягом усього терміну відкритої позиції.

Коротка відкрита валютна позиція — зобов’язання перевищують вимоги з визначеної валюти.

Котирування валют — фіксація курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті на даний момент.

Маржа — відносна величина спреда.

Маржа — це різниця між курсами валют на день відкриття
та закриття позиції або на день укладання та на день виконання контракту (позитивна — виграш (дохід), а негативна — програш (збиток).


Обернене котирування — вираження ціни національної валюти в одиницях національної валюти.

Переказ — наказ банку банкові-кореспонденту в іншій країні виплатити за вимогою свого клієнта визначену суму в іноземній валюті зі свого рахунку.

Повне котирування — курс покупця та продавця, згідно якого банк купить або продасть іноземну валюту за національну.

Позиційні спекулянти — підтримують відкриті позиції протягом довгого періоду — до кількох місяців; вони повинні мати великі грошові суми та можливості виймати їх з обороту на значні строки.

Початкова маржа — внесок клієнта для забезпечення контракту (initial margin).

Процентні витрати — зміна процентних ставок у валюті, в якій має бути виплачено премію.

Пряме котирування — вираження ціни іноземної валюти в одиницях національної валюти.

Рухомість валют — розмір коливань визначених валют у минулому та майбутньому.

Своп-ставка — форвардна маржа (премія чи дисконт), виражена в пунктах або в абсолютних долях відповідної валюти відносно долара США.

Скальпери — грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінці кожного робочого дня.

Спекулянти — суб’єкти строкового валютного ринку, які свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту валютну позицію.

Спред — різниця між курсом купівлі та продажу валюти, розрахована в базових пунктах.

Строк опціону — строк, на який укладено опціонний контракт.

Трейдери — суб’єкти строкового валютного ринку, які купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі біржі за комісійну винагороду.

Фіксинг — процедура котирування, яка складається з визначення та реєстрації міжбанківського курсу послідовним зіставленням попиту та пропозиції для кожної валюти.

Хеджекери — суб’єкти строкового валютного ринку, які здійснюють конверсійні операції, намагаючись закрити свої відкриті валютні позиції.

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «валютного ринку» та його структури.

2. Інструменти валютного ринку.

3. Визначте поняття валютних операцій. Яка їхня класифікація?

4. Що таке котирування валюти? Які види котирувань ви знаєте?

5. Які правила розрахунку крос-курсу?

6. Дайте характеристику спот-ринку.

7. Дайте характеристику форвардного ринку.

8. Що означає котирування 5,6342 FRF/USD?

9. Назвіть «велику фігуру» в попередньому котируванні.

10. Назвіть базисний пункт, валюту котирування та базу котирування в попередньому котируванні.

11. Що таке валютна позиція учасника валютного ринку?

12. Якщо банк купує єни за швейцарські франки, то як зміниться його валютна позиція?

13. Дайте визначення ф’ючерсних контрактів.

14. Розкрийте поняття своп-операції.

15. Поняття опціонного контракту, його види та стилі.

16. Назвіть види учасників валютного ринку згідно їхніх функцій.

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Інструменти міжнародного валютного ринку.

2. Арбітражні валютні операції.

3. Валютний ринок: його структура та об’єми.
1. Світовий фінансовий ринок та його структура.

Особливості фінансового ринку: *великі масшаби. .. Це зумовлено діяльністю позикового мультиплікатора – коефіцієнта, який показує зв’язок між депозитами та збільшенням позикових операцій шляхом створення міжбанківських депозитів., *відсутність чітких просторових та часових меж. Фінансовий ринок безперервно функціонує, преодолевая обмеженість годинних поясів у пошуку оптимальних умов для кредитно-фінансових операцій. *інституційна особливість. З інституційної точки зору світовий фінансовий ринок – це сукупність фінансових установ, крізь які здійснюється рух позичкового капіталу у галузі МЕВ. *обмеження доступу кредиторів на світовому ринку позичкових капіталів. Головними кредиторами на цьому ринку є ТНК, держави, міжнародні валютно-кредитеі та фінансові організації, *універсальність світового ринку позичкового капіталу. На ньому здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції. *спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найновішої комп’ютерної технології. *вартість кредиту на світовому ринку позичкового капіталу. В неї входять відсотки та різні комисійні, *диверсифікація секторів світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринок Діяльність світового кредитного ринку тісно пов’язана з світовим фінансовим ринком.

Світовий фінансовий ринок спеціалізується в основному на емісії цінних паперів та їх купівлі-продажу. Попит формують підприємства, у тому числі банки, шляхом емісії цінних паперів, а також держава, яка видає займи. Розрізняють іноземні т міжнародні облігаційні займи. Класичні займи у формі вільного випуску облігацій на іноземному ринку цінних паперів заснованих на принципі єдності місця, валюти та біржової котировки. Також у 70-х р виник ринок єврооблігацій. Єврооблігаційний займ має деякі особливості: *розміщується одночасно на ринках ряду країн на відмінність від традиційних іноземних облігаційних займів, *емісія здійснюється банківським консорциумом або міжнародною організацією, *єврооблігації купляються інвесторами різних країн на основі котировки їх національних бірж… Ринок єврооблігацій – одне з головних джерел фінансування середньострокових та довгострокових інвестицій ТНК. Держави використовують єврооблігаційні займи для покриття дефіцита держбюджета та рефінансування старих зайомів. Ринок євровекселів невеликий за обсягом. Він включає загалом короткострокові єврокомерційні папери та середньострокові векселі. Світовий ринок євроакцій став розвиватися з 1983 р. З випуском облігацій, що конвертуються у акції, відбувається інтеграція цих сегментів світового фінансового ринку.
2. Євроринок та особливості його функціонування.

Євроринок – частина світового ринку позичкового капіталу, на якомй банки здійснюють депозитно-позичкові операції у євроівлютах. Євровалюта – валюта, яка переведеня на рахунки іноземних банків та яка використовується ними для операцій в усіх країнах, включаючи країни-імпортера цієї валюти. Хоча євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць. Ринок євровалют, спочатку євродоларів, виник з кінця 50-х р. На розвиток впливали наступні фактори: *об’єктивна необхідність у гибкому іжнародно-валютному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, *введення конвертованості головних валют з кінця 50-поч 60-х, *національне законодавство стимулювало розміщення коштів банків і фірм у іноземних банках з метою отримання прибутку. Особливості: *великий розмір: обсяг-брутто – 4,5 трлн дол.. Це зумовлено діяльністю позикового мультиплікатора – коефіцієнта, який показує зв’язок між депозитами та збільшенням позикових операцій шляхом створення міжбанківських депозитів., *відсутність чітких просторових та часових меж, *інституційна особливість – відокремлення категорій євробанків та міжнародних банківських консорциумів. Костяк створюють транснаціональні банкі. *обмеження доступу кредиторів на світовому ринку позичкових капіталів. Головними кредиторами на цьому ринку є ТНК, держави, міжнародні валютно-кредитеі та фінансові організації. *використання конвертованості валют головних країн і ЕКЮ в якості валюти кредитних та фінансових угод. На ринку євровалют домінує долар США. Також здійснюються операції з євромарками, євроєнами.. Термін “євровалюта” відноситься к коштам не тільки у Західній Європі, а і за її межами. *універсальність світового ринку позичкового капіталу. На ньому здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції. 2/3 операцій євроринка здійснюються на міжбанківському ринку, *спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найновішої комп’ютерної технології. Угоди на євроринку здійснюються по телефону, теелфаксу…, *вартість кредиту на світовому ринку позичкового капіталу. В неї входять відсотки та різні комисійні. Специфіка відсоткових ставок на євроринку – відносна самостійність по відношенню до національних ставок. Оскільки євробанки не підпадають під дію місцевого законодавства та не обкладається податком на прибуток, то вони можуть  проценти по своїм кредитам, зберігаючи високі прибутки, *більш висока прибутковістьоперацій в євровалютах, ніж в національних валютах, *диверсифікація секторів світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринок.

Форми єврокредиту:* надання єврокредиту по твердій ставці на весь строк в повній сумі, *на різних умовах: +для кредитування інвестиційний банк звичайно надає усю суму однарозово відразу після підписання угоди або через певний час. Погашення кредиту відбувається повністю чич частково, +найбільш поширений релловерний кредит, який передбачає максимальний ліміт, в межах якого кредитор має право отримати кредит у необхідному обсягу на початок кожного проміжного строка його використання, + в крдитній угоді фіксується дати перегляду відсоткової ставки та обсяг позички.
3. Ринки золота та сучасні особливості їх функціонування.

У світі існують спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна його купівля-продаж. Золото на ринки поставляється у вигляді стандартних зливків:

• міжнародного зразка в 400 тройських унцій (і2,5 кг) з пробою не менш як 995;• великих зливків з пробами від 900 до 9і6,6 і вагою в кілька кілограмів;• малих зливків від 1005 до 990 г. Об'єктами операцій на ринках золота виступають також золоті монети як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети.

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:• у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лондон, Женева та ін.) — іі;• в Америці — і4, в тому числі п'ять у США;• в Азії — 19;• в Африці — 8.

Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюриху.

Залежно від режиму, який надає держава, ринки золота поділяють на:• світові ринки (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Ду-бай та ін.);• внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жа­нейро); • місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);• чорні (Бомбей та ін.).

Загальна кількість золота, якою користується сьогодні людство і яке знаходиться в банках, у приватних осіб, у ви­гляді монет, зливків, прикрас, накопичувалася тичоліттями. З і493 по і993 рр., тобто за 500 років, було взято на облік іі0 тис. т вдобутого золота.У середньому на планеті щорічно видобувається близько і350 т цього благородного металу. Найбільшим у світі видобувачем золота є Південно-Африканська Республіка (близько 70% загальносвітового видо­бутку золота щороку).

З економічної точки зору розрізняють наступні джерела попита на ринку золота: *промислово-битове використання у ювелірному виробництві, інших галузях, *приватна тезаврація та інвестиції. Як реакціяна нестабільність економіки, грошового обігу… попит на злитки, нагороди.., *спекулятивні угоди, *купівля золота центральними банками.

Організаційно ринок золота є консорциумом з декількох банків, уповноважених здійснювати угоди з золотом. Вони є посередниками між покупцями та продавцями.

До 1974 р було багато готівкових угоди з золотом, які здійснювались через 48 г після їх заключення.зараз на ринку форвардних операцій розрізняють 3 види операцій з золотом: 1.хеджування з метою страхування ризику зміни ціни золота. 2.спекулятивні срочні угоди, 3.арбітражні операції з золотом які аналогічні валютному арбітражу.

Види акціонів золота: *”класичний метод” (покупці, в заявках яких ціни више рівня встановленого продацем, платять ціну, вказану в заявці), *”голандський” (продавець встановлює єдину ціну, по якій задовольняються усі заявки з більш високими цінами).

ТЕМА 5. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТНИЙ РИНОК


  • Міжнародний кредитний ринок
    та його структура


Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі міжнародного кредитного ринку можна виділити міжнародний ринок боргових цінних паперів та міжнародний ринок банківських кредитів і його особливий сегмент — євроринок.

Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів.

Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань.

Теоретики традиційно розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- і довгострокових капіталів (ринок капіталів). На наш погляд, така структуризація є досить умовною, оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу в інший.



Оператори кредитного ринку:

  • основний оператор (світовий банк);

  • корпоративні позичальники;

  • банки та фінансові інститути;

  • держави.

  • Міжнародний кредит: поняття,
    принципи, функції та форми


Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Джерела міжнародного кредиту:



  • частина капіталів (грошова форма) підприємств, тимчасово вивільнена в процесі кругообігу.

Принципи кредитування — це правила поведінки банку та позичальника в процесі здійснення кредитних операцій:

— повернення;

— терміновість;

— платність;

— матеріальна забезпеченість;

— цільовий характер.



Кожен банк відпрацьовує свій варіант цих принципів. Наприклад, найпростіший набір відомий в англомовних країнах як «Три с» — character (репутація), capability (потенційні можливості), capital (капітал).

Принцип повернення — обов’язкове повернення коштів.

Принцип терміновості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.

Принцип цільового кредитування — це визначення конкрет­них об’єктів кредитування, що допомагає банку приймати більш зважені рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, слугує певною мірою гарантією забезпечення їхнього повернення.

Принцип забезпеченості  гарантія погашення кредитів — має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

Принцип платності — означає, що за продаж на визначений термін грошових коштів потрібно сплатити процент.

Функції міжнародного кредиту:

  • перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;

  • економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;

  • прискорення концентрації і централізації капіталу.

Базові елементи кредитування:

  • суб’єкти кредитування;

  • об’єкти кредитування;

  • забезпечення кредиту.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка