Технічний університет україни «київський політехнічний інститут» стратегічні напрями розвитку підприємств поліграфічної галузі, видавничої діяльності І книготоргівлі монографія Київ 2015




Сторінка1/15
Дата конвертації31.10.2017
Розмір5,09 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ


«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ, ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І КНИГОТОРГІВЛІ

Монографія

Київ 2015

УДК 665:005.2

ББК 37.8

Рецензенти:

І.Я. Антонов, професор кафедри готельно-ресторанного бізнесу Київського національного торговельно-економічного університету, доктор екон. наук;

А.І. Сухоруков, професор кафедри менеджменту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор екон. наук, професор, засл. економіст України


Колектив авторів: доктор пол. наук, проф. Ю. С. Ганжуров (гол. редактор, п.5.7), канд. ек. наук, ст. викл. Л. А. Пунчак (п. 3.4, 3.5, 5.1), канд. ек. наук, доцент Г. П. Грет (п. 5.2), канд. ек. наук, доцент З. В. Григорова (п. 5.6), ст.викл. О. М. Дем’яненко (п. 3.7), канд. ек. наук, доцент А. В. Кваско (п. 3.1, 3.2, 3.3), доктор ек. наук, доцент Я. В. Котляревський (п.1.1, 3.9), асист. О.Ю.Павленко (п. 4.3), канд. ек. наук, доцент Н.І. Передерієнко (п. 1.1, 3.8, 3.9), асист. М.В. Сірик (п. 1.5), канд. іст. наук, доцент Я. П. Сошинська (п. 3.6, 5.3, 5.4, 5.5), канд. ек. наук, доцент О. А. Сухорукова (п. 4.2), канд. ек. наук, доцент І. Б. Шевченко (п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 4.1).
Стратегічні напрями розвитку підприємств видавничоЇ галузі, поліграфічної діяльності і книготоргівлі [Електронний ресурс]: Монографія / під. ред. Ганжурова Ю. С. – Київ, 2015. – 283 с. - Режим доступу

ISBN


У монографії висвітлено теоретичні основи стратегічного менеджменту та його особливості на підприємствах видавничо-поліграфічної галузі. Особлива увага приділяється формуванню функціональних стратегій підприємств поліграфії та книжкової торгівлі. Проаналізовано сучасний стан галузі та обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку, розроблено рекомендації з підвищення ефективності видавничих, поліграфічних та книготорговельних підприємств.

Монографія орієнтована на широкий загал читачів – керівників і спеціалістів підприємств, науковців, викладачів, аспірантів, студентів.

Рекомендовано до видання рішенням вченої ради

Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут»

Протокол №7 від 10 грудня 2015 р.

УДК 665:005.2

ББК 37.8


ISBN © Колектив авторів, 2015 ISBN

ЗМІСТ






Передмова……………………………………………………………

6




РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи стратегічного менеджменту та його особливості на підприємствах видавничо-поліграфічної галузі…...............................................................................................

10


1.1

Сутнісно-змістовна характеристика процесів управління стратегічним розвитком підприємств ………………………………

10


1.2

Основні засади формування місії підприємств поліграфічної промисловості як елементу стратегії організації…..……………….

24


1.3

Управління змінами як інструмент стратегічного менеджменту…………………………………………………………...

35


1.4

Нові підходи до моделі управління змінами в організації …………

45

1.5

Еволюція поняття «ефективність» щодо функціонування та стратегічного розвитку економіки……………………………………

53














РОЗДІЛ 2. Методи стратегічного менеджменту

61

2.1.

Методи стратегічного аналізу в управлінні стратегічним розвитком підприємств……………………………………………..

61














РОЗДІЛ 3. Функціональні стратегії поліграфічних підприємств…………………………………………………………

67


3.1

Стратегія формування конкурентоспроможного потенціалу підприємства видавничо-поліграфічної галузі та його оцінка……

67


3.2

Управління стратегією конкурентоспроможністі поліграфічного підприємства…..……………………………………………………….

76


3.3

Стратегія вдосконалення організації виробництва та фактори, що впливають на її ефективність (на прикладі поліграфічних підприємств)…………………………………………..

86


3.4

Управління якістю продукції як складова стратегічного управління поліграфічним підприємством………….………………

97


3.5

Вдосконалення процесу прийняття управлінського рішення щодо стратегії якості поліграфічних підприємств як результату управлінської діяльності…………………………..…………………

119


3.6

Стратегічне управління якістю обслуговування споживачів у книготоргівлі………………………………………………………….

130


3.7.

Розроблення фінансової стратегії підприємства як складова фінансового управління……………………………………………….

142


3.8

Функціональна стратегія управління структурою капіталу поліграфічних підприємств ..………………………………………..

148


3.9

Вплив медіапланування на складові видавничої стратегії………….

156













РОЗДІЛ 4. Організаційна культура як елемент стратегічного менеджменту…………………………………………………………..

168


4.1

Основні теоретичні положення побудови успішної корпоративної культури на підприємствах поліграфії………………..……..………

168


4.2

НR-брендінг як складова кадрової стратегії видавничо-поліграфічних підприємств…………………………………………...

177


4.3

Організація мотивації праці на підприємствах поліграфічної галузі та шляхи її вдосконалення як складова організаційної культури………………………………………….……………….........

188





РОЗДІЛ 5. Аналіз стану та стратегічні напрями розвитку поліграфії та книгорозповсюдження……...………………………

199


5.1

Сучасний стан функціонування та стратегічні перспективи розвитку поліграфічних підприємств ……………………………..

199


5.2

Соціологічні аспекти ринку друкованої продукції ……….………

211

5.3

Стратегічні тенденції розвитку книжкового бізнесу……………….

214

5.4

Специфіка реалізації електронних видань: український і зарубіжний досвід ……………………………….……………………

227


5.5

Маркетингові рішення для книжкового ринку і стратегії збуту книжкових видань ..………………………………………………...

238


5.6

Соціальні мережі в просуванні видавничої продукції на стратегічну перспективу……………………………..……………...

245


5.7

Видавнича справа: проблеми педагогічної оптимізації…………….

250




ВИСНОВКИ…………………………………………………………..

259




Література…………………………………………………………….

261




СПИСОК СТАТЕЙ, ЩО ВИКОРИСТАНІ В МОНОГРАФІЇ………

280

ПЕРЕДМОВА


Процеси інтеграції України у міжнародну економічну спільноту, ратифікація Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, дали імпульс до формування стратегічного напряму розвитку української економіки.

Указом Президента України №5/2015 12 січня 2015 року була затверджена стратегія сталого розвитку «Україна – 2020». Основною метою концепції вказано «впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі [152]», а основний вектор розвитку – «забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя [152]». Це стане можливим тільки через розбудову сильної економіки та впровадження інновацій. Забезпечення стійкого зростання економіки можливе у разі створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, залучення інвестицій та підтримки інвестиційної активності, спрощення правил та умов міжнародної торгівлі.



Цей документ став дороговказом для розвитку усіх галузей промисловості України, зокрема і для видавничо-поліграфічної. Криза економічної та фінансової сфери, посилення конкурентної боротьби між підприємствами, нестача фінансових ресурсів для підтримання ліквідності їх діяльності, імпортна залежність галузі, зростання збитковості підприємств, необхідність постійної адаптації до сучасних умов господарювання зумовили актуальність досліджень перспектив функціонування видавничих, поліграфічних та книготорговельних підприємств. Стратегічний курс на інноваційний тип розвитку підвищить їх інвестиційну привабливість, ефективність діяльності та надасть потужні можливості для економічного зростання в умовах нестабільного економічного середовища.

Інтеграція системи стратегічного планування до загальної системи менеджменту є необхідною умовою забезпечення життєздатності та конкурентоспроможності підприємств видавничо-поліграфічної галузі, особливо в період ускладнення економіко-правового середовища підприємницької діяльності. Посилення інфляції, зменшення купівельної спроможності населення, відсутність кредитування, «викривлене» конкурентне середовище внаслідок «співпраці» бізнесу і влади, зміни в системі оподаткування, посилення тінізації товарообороту ускладнюють доступ до ринків та ресурсів. Це змушує підприємство постійно змінюватись, проте несподівані незаплановані зміни можуть часто призвести до руйнівних наслідків. Керівники організації повинно чітко визначити стратегічний напрям розвитку організації, послідовно досягати поставлені стратегічні цілі. Формування системи стратегічного менеджменту дасть змогу видавничо-поліграфічним підприємствам набути якісно нових властивостей. Як результат, отримаємо організацію, що здатна до саморозвитку, до постійного оновлення, до швидкої адаптації.

Забезпечення високої динамічної конкурентоспроможності потребує вдосконалення категорійного апарату, обґрунтування стратегічних пріоритетів розвитку із врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності та сучасного стану розвитку зовнішнього середовища видавництв, поліграфічних та книготорговельних підприємств.

Теоретичним та практичним аспектам стратегічного менеджменту присвячені наукові дослідження багатьох відомих українських та зарубіжних вчених, таких як І. Адізес, П.Ф.Друкер, Д.Коттер, П.Сенге, Г.Мінтцберг, І. Ансофф, І. О. Бланк, В. В. Ковальов, Д. Коттер, А. Мескон, А. А. Томпсон і А. Дж. Стрікленд, Г. І. Кіндрацька, Н. Н. Треньов, Р. А. Фатхутдінов, З. Є. Шершньова та інші. Попри вагомий внесок науковців та наявність значної кількості наукових праць, слід визнати доцільність удосконалення та необхідність подальшої розробки теоретико-методологічних засад стратегічного менеджменту, що і зумовило актуальність теми монографії.

Основна мета виконаного дослідження – поглиблене обґрунтування теоретичних положень щодо формування механізму стратегічного менеджменту, вдосконалення функціональних стратегій та розробка пріоритетних напрямів стратегічного розвитку видавничих, поліграфічних та книготорговельних підприємств.

Для досягнення мети було вирішено такі завдання:


  • Досліджена сутнісно-змістовна характеристика процесів управління розвитком поліграфічних підприємств;

  • Досліджено еволюцію поняття «ефективність» функціонування економіки;

  • Обґрунтовано основні засади формування місії підприємств поліграфічної промисловості;

  • Розглянуто механізм управління змінами як елемент стратегічного менеджменту;

  • Виявлено особливості формування, оцінки та управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства;

  • Окреслено напрями розробки фінансової стратегії підприємства та управління якістю;

  • Досліджено управління організацією виробництва та фактори, що впливають на її ефективність;

  • Розглянуто корпоративну культуру, НR-брендинг та мотивацію праці на поліграфічних підприємствах;

  • Здійснено аналіз сучасного стану поліграфії та книжкового ринку України;

  • Запропоновано пріоритетні стратегічні напрями розвитку видавничо-поліграфічних підприємств та підприємств книжкової торгівлі;

  • Розроблено рекомендації по підвищенню ефективності функціонування підприємств поліграфічної галузі та книготоргівлі.

В процесі наукового дослідження були використані такі методи як статистичні, економікоматематичні, експертних оцінок, соціологічні, прогнозування, абстрагування, порівняння, аналізу і синтезу, моделювання та формалізації, що формують системний підхід, системний аналіз та ін..

Над монографією працював авторський колектив кафедри організації видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: доктор пол. наук, проф. Ю. С. Ганжуров (гол. редактор, п. 5.7), канд. ек. наук, доцент Г. П. Грет (п. 5.2), канд. ек. наук, доцент З. В. Григорова (п.5.6), ст.викл. О. М. Дем’яненко (п. 3.7), канд. ек. наук, доцент А. В. Кваско (п. 3.1, 3.2, 3.3), доктор ек. наук, доцент Я. В. Котляревський (п.1.1, п. 3.9), асист. О. Ю. Павленко (п. 4.3), канд. ек. наук, доцент Н.І. Передерієнко (п. 1.1, 3.8, п. 3.9), канд. ек. наук, доц. Л. А. Пунчак (п. 3.4, 3.5, 5.1), асист. М. В. Сірик (п. 1.5), канд. іст. наук, доцент Я. Є. Сошинська (п. 3.6, 4.3, 5.4, 5.5), канд. ек. наук, доцент О. А. Сухорукова (п. 4.2), канд. ек. наук, доцент І. Б. Шевченко (п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 4.1).

Монографічне дослідження проведене працівниками кафедри в межах виконання науково-дослідної теми «Стратегічні напрями розвитку видавничо-поліграфічних підприємств» (номер державної реєстрації №0113U005481, 2013р.).

Монографія орієнтована на широкий загал читачів – керівників і спеціалістів підприємств, науковців, викладачів, аспірантів, студентів.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ

1.1. Сутнісно-змістовна характеристика процесів управління стратегічним розвитком підприємств

Сучасний етап розвитку економічної наукової думки характеризується переосмисленням традиційних підходів і методик управління соціально-економічними системами різних рівнів. Якщо в недалекому минулому вимірювання досягнень підприємств здійснювалося за допомогою таких методів управління розвитком господарюючих суб’єктів, які базувалися на управлінні фінансовими показниками діяльності, то сьогодні реалії сучасного бізнесу вимагають переосмислення основних факторів економічного розвитку. Існує думка, що на зміну старої парадигми: "Спочатку збереження, потім розвиток" прийшла нова парадигма "Збереження через розвиток", тому що якщо постійно займатися самозбереженням, не звертаючи увагу на навколишнє середовище і покладатися на власне суб'єктивне сприйняття, може відбутися саморуйнування соціально-економічної системи [74, с. 6].

Багато проблем теоретичного та прикладного характеру заважають ефективному та якісному розвитку підприємств. Необхідність удосконалення довгострокових механізмів управління підприємствами зумовлена глибинними структурними перетвореннями у світових економічних відносинах, які проявляються в усіх сферах суспільного життя:


  • динамічні зміни структури суспільних потреб, що викликають зникнення традиційних та активний розвиток нових ринків;

  • швидкий розвиток науково-технічної бази суспільного виробництва, що призводить до внутрішньої нестабільності виробничих систем;

  • зміни суспільної свідомості та відношення до економічної діяльності зумовлюють формування соціальних стереотипів чи моделей бізнес-діяльності;

  • глобалізація економічних відносин різних рівнів, що якісно змінює характер функціонування самих виробничо-комерційних систем, надаючи їм як нові можливості, так і генеруючи нові ризики.

Починаючи теоретичні дослідження розвитку підприємств, слід визначитися з ключовими загальнонауковими категоріями, що формують філософську базу досліджень. Ключовими поняттями поставленої наукової проблематики, які дозволяють її позиціонувати у понятійно-категоріальному полі економічної науки, слід вважати управління і розвиток.

Категорію управління слід аналізувати з двох основних позицій: 1) як процес; 2) як стан динамічного функціонування. Термін «управління» вживається стосовно усіх різновидів систем (соціальних, економічних, організаційних, біологічних, тощо) і передбачає зусилля щодо їх цілеспрямованих змін. Дана категорія виражає здатність підприємства як єдності соціально-економічної, матеріально-технічної та організаційно-технологічної систем зберігати свою визначеність, підтримуючи стан динамічної рівноваги між внутрішніми та зовнішніми чинниками діяльності.



Управління — це складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей.

Що до другої категорії, то існує декілька поглядів на сутність терміну «розвиток», які систематизовані та представлені в таблиці 1.



Таблиця 1.

Підходи до визначення терміну «розвиток»

п.п.

Визначення терміну

Базові складові

Автори

1

2

3

4

1

Розвиток розглядається як вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток являє собою не будь-яку зміну в структурі об'єкта, а тільки якісну зміну, зв'язану з перетвореннями у внутрішній будівлі об'єкта, у його структурі, що представляє собою сукупність функціонально зв'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей.

Вищий тип руху, якісна зміна в структурі об’єкту

Философская энциклопедия. Т.4 «Наука-логики»

Розвиток - рух уперед, формування нових рис, нових структурних характеристик об'єкта, його еволюція, поліпшення, удосконалення, прогрес, а також ріст і розширення.

Гапоненко О. Л.

Пакрухин А.П.

2

Визначення розвитку як переходу від одного якісного стану до іншого.

В першу чергу зміна

Маслеченков Ю. С.

Розвиток - це в першу чергу зміна, рух.

Ільїн В.В.,

Кулагін Ю. І.

Розвиток визначається як просування від простого до більш складного та ефективного.

Забродська Л.Д.

3

Розвиток являє собою саморух об'єкта - іманентний процес, джерело якого укладено у самому об'єкті, що розвивається. Розвиток виникає в результаті протиріч, боротьби нового і старого, боротьби "суперечливих, взаємовиключних, протилежних тенденцій", властивим об'єктам "природи", їхнього подолання, перетворення в нові протиріччя. "Розвиток є "боротьба" протилежностей".

Саморозвиток
Система протиріч

Философская энциклопедия. Т.4 «Наука-логики»

Термін визначається як саморозвиток (саморух), оскільки основним джерелом розвитку виступають внутрішні протиріччя .

Современная философия: Словарь хрестоматия.

Система протиріч, якісно різних етапів, щаблів, процесів, поступального росту й внутрішньої цілісності розвитку.

Гвішиані Д.М.

Продовження табл. 1

1

2

3

4

4

Розвиток - необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. Тільки одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін. У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформації або зникнення його елементів і зв'язків).

Необоротна, спрямована, законномірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів

Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В. Г. Панов

Кононенко І. В. с.6

Розвиток - закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів.

Фролова І. Т.

Розвиток визначається як сукупність змін, що ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища

Коротков Е.М.

Смирнов Е. А.

Отже, істотну характеристику процесів розвитку становить час: по-перше, всякий розвиток здійснюється в реальному часі, по-друге, тільки часовий фактор виявляє спрямованість розвитку. У цілому друга категорія визначає характер змін, які відбуваються у будь-яких предметах, системах, явищах.



Розвиток, як загальнонаукове поняття, характеризується кількома змістовними властивостями, що його визначають: 1) спрямованість; 2) швидкість; 3) результат; 4) причинність. Зазначимо, що в економічних відносинах розвиток володіє усіма перерахованими рисами.

На наступному етапі проведемо дослідження сутності терміну «розвиток підприємства», трактування якого з позицій різних науковців представлено в табл.2.

Таблиця 2.

Трактування терміну "розвиток підприємства"

Автор і джерело

Сутність терміну «розвиток підприємства»

1

2

Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. [90]

Довгострокова програма удосконалення можливостей вирішувати різні проблеми і здібностей до відновлення, особливо шляхом підвищення ефективності управління культурою організації.

Василенко В. О.

[19, с. 101]

Це не разові перетворення з метою досягнення «найкращого» (а тому і споконвічного) стану системи, а процес, що не припиняється в часі, плин якого не завжди відбувається постійно і безупинно, найчастіше йде стрибкоподібно з подоланням різних по глибині й охопленню криз.

Раєвнєва О. В.

[127, с. 110]

Унікальний процес трансформації відкритої системи в просторі і часі, який характеризується перманентною зміною глобальних цілей його існування шляхом формування нової дисипативної структури і переводом його в новий атрактор функціонування.

Щубравська О. В. [177, с. 37]

Процес переходу системи з одного стану в інший, що супроводжується зміною її якісних і кількісних характеристик.

Пономаренко В. С.

Тридід О.М., Кизим М.О.

[123, с. 62]

Процес кількісно-якісних змін у системі, ускладнення структури і складу, в результаті чого підвищується її опірність дестабілізуючому впливу зовнішнього середовища й ефективність функціонування.

Афанасьєв Н.В., Рогожин В. Д., Рудика В. І.

[4, с. 27]

Об'єктивна зміна тільки якісних характеристик системи, обумовлена як фундаментальними законами природи (єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості у якість, розвитку суспільства по спіралі і нагору), так і закономірностями функціону­вання конкретних систем (старіння устаткування, нагромадження досвіду і знань співробітниками, виснаження природних ресурсів) при якій формуються нові властивості системи.

У загальнотеоретичному аспекті категорія «розвиток» розкриває характер змін, які відбуваються у системі підприємства. Іншими словами, це послідовність переходів соціально-економічної системи підприємства з одного стану в інший від моменту його створення до дати його ліквідації. Слід особливо зазначити, що в рамках роботи підприємство трактується як організаційно відокремлена, економічно самостійна, відкрита соціально-економічна система, яка на основі внутрішнього стану взаємодіє з зовнішнім середовищем і виготовляє продукцію (товари, роботи, послуги).

Розвиток підприємства є незворотнім процесом, який забезпечує спонтанні чи керовані переходи від одного неповторного стану до іншого через процеси змін. Неповторність кожного конкретного економічного стану підприємства забезпечується неможливістю повного повторення різноманітності, якості, кількості та сили впливу факторів, які його визначили.

Першоосновою розвитку підприємств слід вважати різноманітні зміни (внутрішнього та зовнішнього характеру), які виступають результатом взаємодії економічних предметів (об’єктів), їх різних властивостей, рис і параметрів. Соціально-економічні зміни у системі підприємства носять об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини (власників, менеджерів, працівників, інвесторів, кредиторів тощо).

З метою позиціонування поняття «розвиток підприємства» в системі економічних категорій, можна рекомендувати вивчення характеру його зв’язків з основними загальнонауковими суміжними термінами (рис. 1.).

На основі проведеного формально-логічного аналізу категорії «розвиток» та поняття «розвиток підприємства», слід відзначити, що джерелом розвитку підприємства є об’єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.



Рис. 1. Логічний генезис поняття «розвиток підприємства»

Ключовим фактором у цьому процесі слід вважати протиріччя між обмеженими економічними ресурсами та необмеженістю економічних потреб людини. Таким чином, розвиток підприємств слід визначити на чотирьох рівнях, кожен з яких створює основу для наступних рівнів:


  1. Науково-теоретичному рівні: розвиток — це сукупність внутрішньо та зовнішньо обумовлених послідовностей переходів підприємства (чи окремих його підсистем) з одного стану відносної стійкості у інший, починаючи від моменту його створення до повного припинення функціонування.

  2. Методологічному рівні: розвиток підприємства — це постійні зміни структури, функцій, елементів, а також їх окремих властивостей, які дозволяють більш чи менш ефективно функціонувати соціально-економічній системі підприємства за умов динамічного середовища господарювання.

  3. Методичному рівні: розвиток підприємства — це процес поступової зміни кількісних і якісних характеристик окремих бізнес-процесів і цільової ефективності підприємницької діяльності у цілому.

  4. Прикладному рівні: розвиток підприємства — це постійні зміни (підвищення) цільової ефективності використання основних засобів, оборотних коштів, персоналу, земельних ділянок тощо у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах.

Як правило, термін "розвиток" вживається тільки у контексті прогресивних змін, що удосконалюють бізнес-процеси підприємства. Не слід забувати й про інші можливі напрямки розвитку підприємств — регресивні зміни, які цілком допустимі за певних обставин.

Отже, розвиток підприємства — процес кількісно-якісних змін у системі, в результаті чого підвищується її опірність впливу зовнішнього середовища й ефективність функціонування. Джерелом розвитку підприємства є об’єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.

Проблеми забезпечення ефективності розвитку підприємств належать до сфери стратегічного управління. Практичні результати визначення напрямків і кількісних параметрів розвитку підприємств втілюються у їхніх стратегіях, деталізуються у тактичних планах і доводяться до практичних заходів у рамках оперативних вказівок 1, та ін..

Розвиток соціально-економічних систем різних рівнів (в тому числі малих підприємств) буває спрямований (цілеорієнтований) та не спрямований (спонтанний). Крім того, слід виокремлювати свідоме та несвідоме управління, що передбачають різні процеси та мають різну структуру. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців дало можливість побудувати комплексну класифікацію видових проявів процесів розвитку на підприємстві (табл. 3).



Таблиця 3.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка