Технічний університет україни «київський політехнічний інститут» стратегічні напрями розвитку підприємств поліграфічної галузі, видавничої діяльності І книготоргівлі монографія Київ 2015




Сторінка5/15
Дата конвертації31.10.2017
Розмір5,09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

3.5. Вдосконалення процесу прийняття управлінського рішення щодо стратегії якості поліграфічних підприємств як результату управлінської діяльності

Управління якістю продукції є процес впливу керуючої системи на керовану, які об’єднані між собою каналами прямого та зворотного зв’язку. По каналу прямого зв’язку інформація у формі управлінських рішень надходить від суб’єкту управління до об’єкту, а по каналам зворотного зв’язку – сигнали та інформація про стан об’єкту управління, його реакція на управлінські дії (рис.13).




Рис.13. Схема взаємозв’язку суб’єкту та об’єкту управління якістю



Вчені розглядають управлінське рішення, що приймається для досягнення цілі, і як процес управління, і як його результат [90]. Тобто, досягнення якості продукції, як задача управління є результатом управлінських рішень спеціалістів поліграфічних підприємств, процес підготовки, прийняття та реалізації якого можна сформулювати у вигляді наступних етапів (рис.14).

Рис.14. Схема етапів прийняття та реалізації рішень в процесі управління

Якість управлінських рішень, що приймаються, оперативність доведення їх до виконавців багато в чому визначають ефективність всієї системи управління і, зокрема, структури апарату управління.

У науковій літературі запропоновані класифікації управлінських рішень за наступними ознаками: змістом (економічні, технічні, організаційні, соціальні, та ін.); часом (тимчасові, оперативні, регулярні); значенням (стратегічні, тактичні, оперативні); способом прийняття (одноосібні, колективні); ступенем вимогливості (обов’язкові, рекомендаційні) та інші.

Ефективність управління підприємством залежить від розробки та реалізації управлінських рішень, які відповідають зовнішнім та внутрішнім умовам функціонування підприємств та орієнтовані на сукупність загальних цілей розвитку. Під економічним розвитком підприємства, що діє в умовах конкуренції, розуміємо процес неперервного нарощування конкурентного потенціалу, тобто підвищення рентабельності, якості продукції та рівня задоволеності споживачів та акціонерів. Отже, якість продукції необхідно розглядати як стратегічний фактор, від ефективності управління яким залежить забезпечення стійкого положення підприємства.

На основі проведених досліджень, деякими вченими встановлено, що ефективність управлінського рішення залежить перш за все від його якості, тобто ступеню його відповідності характеру вирішуваних задач функціонування та розвитку виробничих систем, яке визначається сукупністю властивостей, що забезпечують здатність вирішувати встановленні завдання, а саме від:



  • якості отриманої інформації;

  • ефективності комунікаційного процесу;

  • кваліфікації персоналу;

  • своєчасності, тобто витраченого часу на прийняття рішення;

  • дотримання ієрархії в прийнятті рішень [117, с.145-148].

Прийняття стратегічних рішень забезпечує досягнення встановлених стратегічних цілей. Інтервалом між можливостями, зумовленими наявними тенденціями зростання підприємства, та бажаними орієнтирами, необхідними для зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі є так званий розрив – стратегічна прогалина. Її компенсують застосуванням стратегії розвитку підприємства. Стратегія управління якістю продукції не може бути загальною (корпоративною) стратегією розвитку підприємства, оскільки не має виключного права на вирішення питань про розміщення ресурсів. Проте, політика поліграфічного підприємства з питань якості повинна впливати на формування стратегічних цілей підприємства та подальшу їх реалізацію на тактичному рівні.

Тобто, як показав аналіз, об’єктом управління якістю на підприємстві є не лише продукція, але й інші об’єкти та процеси, значення показників оцінки яких характеризуватиме ефективність управління якістю продукції як результату управлінського рішення. Особливе значення має якість прийняття стратегічних рішень, в яких містяться способи реалізації загальних цілей підприємства та необхідні для цього ресурси. Вони виконуються через комплекс тактичних рішень. Тактичні цілі конкретизують стратегічну ціль, і відповідно, тактичні рішення необхідні для її досягнення, та визначають шляхи, що забезпечують досягнення планових значень параметрів якості. Проведений аналіз показав, що формування та забезпечення якості продукції можливе лише шляхом системного, комплексного здійснення управлінської діяльності в межах всього підприємства. Для забезпечення розвитку підприємства, управління якістю продукції повинне регулярно оцінюватись на основі розробленої системи методів та показників оцінки ефективності.

Управління якістю продукції залежить від ефективності прийняття управлінського рішення. Різні типи рішень потребують різних процесів їх прийняття, наприклад одноосібного або колегіального. При одноосібному управлінні якістю, яке має місце за лінійного підпорядкування працівників, керівник діє не консультуючись ні з ким з колективу. Ризик, пов’язаний з таким підходом полягає в тому, що існує ймовірність упустити важливу інформацію та знання, і не отримати належної підтримки підлеглих в процесі реалізації рішення.

З іншої сторони – процеси, що потребують загальної участі великої кількості осіб, при функціональній побудові організаційної структури, мають тенденцію до розсіювання рішень: процес прийняття рішень триває довго, ніколи не завершуючись. І якщо рішення приймається, то часто воно є компромісним з найменшим загальним знаменником.

Між цими крайностями є такі процеси прийняття рішень, як консультації та вирішення, і консенсус. Вони передбачають звернення керівника відділу управління якістю до підлеглих (або функціонально пов’язаних спеціалістів інших структурних підрозділів) за інформацією або порадою – індивідуально або в групі, з метою не стільки отримати згоду всіх, скільки заручитись підтримкою більшості, при цьому зберігаючи своє право самостійно приймати кінцеве рішення.

Вивчивши знання та позиції працівників, можна змінити моделі прийняття рішень. Про ефективність роботи відділу свідчать ресурси, які створює відділ, що будуть більшими за ті, які він споживає, зокрема приріст прибутку від діяльності за рахунок заходів вдосконалення управління якістю.

Обґрунтованість управлінського рішення потребує використання достатньо повної та достовірної інформації про стан підприємства та фактори зовнішнього середовища, ступінь відповідності рішення, що приймається задачам розвитку підприємства. Керівник повинен приймати рішення на основі точних математичних результатів, а інтуїція та досвід слугують їх істотним доповненням. При цьому, ціль прийняття управлінського рішення повинна бути чітко конкретизована, наприклад – за рахунок підвищення якості продукції забезпечити приріст валового прибутку на 3%.

Економічна ефективність заходів вдосконалення управління якістю продукції як результату управлінського рішення, розраховується на різних етапах його прийняття та реалізації:



  • етапі аналізу для визначення доцільності провадження змін;

  • етапі вибору оптимального варіанту проектних рішень (розрахункова ефективність);

  • етапі функціонування, коли визначається фактична ефективність.

Для її оцінки поширеними є наступні підходи: 1) формування одного підсумкового показника (адитивного або мультиплікативного), що залежить від часткових показників ефективності. Використання цього підходу дозволить компенсувати нестачу одних показників якості за рахунок інших, що є важливим коли рішення приймаються в умовах невизначеності; 2) в залежності від того, які заходи з підвищення ефективності планується здійснити та якої підсистеми управління вони стосуються, при прийнятті управлінського рішення один із показників оптимізують (наприклад, максимізують прибуток).

Прийняте управлінське рішення щодо реалізації обраного плану дій, спрямоване на максимізацію чистого прибутку, і залежить від динаміки інших показників діяльності, які характеризуватимуть реакцію об’єкта управління на дії суб’єкта. Збір, накопичення та обробка цих даних спеціалістами підприємств, відповідальних за виконання функцій управління якістю, в автоматизованих інформаційних системах поліграфічних підприємств, забезпечуватимуть спеціалістів інформацією, необхідною для здійснення управління. Формування баз даних потребує регулярної оцінки поточного стану управління якістю, здійснювану спеціалістами відділу управління якістю, для забезпечення якої пропонуємо збалансовану систему показників оцінки ефективності управління якістю продукції.

Розглянемо більш детально схему оцінки. Процес оцінки починається з визначення цілі управління якістю продукції та її декомпозиції за складовими, що пов’язані з основними підсистемами управління: фінансовою, кадровою, взаємодії з клієнтами та виробничою. Далі здійснюється збір та обробка внутрішньої та зовнішньої економічної, технічної, правової та іншої інформації. На її основі за складовими формується система показників, які максимально характеризують ступінь досягнення встановлених цілей управління якістю продукції.

Показники складової «Клієнти» характеризують зовнішнє оточення підприємства, а саме його взаємовідносини з замовниками та споживачами. Тут пропонуємо використовувати такі показники як об’єм та частка ринку, структура клієнтів, їх лояльність, ступінь задоволення вимог замовників за результатами проведених розрахунків, тощо. Показники складової «Внутрішні процеси» повинні відображати те, за допомогою яких процесів та їх груп, необхідних для управлінської діяльності спеціалістів, відбувається досягнення цілей зацікавлених сторін та фінансових цілей. Необхідно розглядати не всі процеси, які мають місце на підприємстві, а лише ті, що мають ключове значення для управління якістю продукції. Показники складової «Навчання та розвиток персоналу» призначені для характеристики здатності підприємства до розвитку, і фокусуються на наступних елементах: працівниках з їхніми здібностями, навичками та мотивацією; інформаційних системах з високим рівнем оперативності; організаційних процедурах, що забезпечують взаємодію між учасниками процесу та визначають систему прийняття рішень.

Фінансова складова містить ті цілі та змінні величини, які характеризують фінансовий результат управлінської діяльності. Фінансові показники є результуючими та виступають цільовими орієнтирами. Покращення показників інших складових збалансованої системи фактично є засобом досягнення поставлених фінансових цілей.

Для сформованої збалансованої системи показників встановлюються цільові значення та здійснюється їх порівняння з поточним рівнем, розраховуються комплексні показники за кожною складовою та інтегральний показник ефективності управління якістю продукції, який характеризує ступінь досягнення цілі управління якістю продукції, яка вважається досягнутою, якщо поточне значення інтегрального показника ефективності управління дорівнює 1. Тоді, ефект від управління отримано і можлива подальша реалізація стратегії діяльності підприємства. Якщо інтегральний показник ефективності менше одиниці – тоді необхідним є здійснення аналізу причин виникнення відхилень значень показників та оцінка факторів, що на це вплинули. Відповідно до результатів проведеного аналізу розробляються програми коригувальних заходів підвищення ефективності управління якістю продукції та здійснюється їх реалізація з урахуванням ресурсних можливостей підприємств.

Групування показників за чотирма складовими дає можливість не тільки оцінити ефективність заходів підвищення якості через приріст комплексних та інтегрального показників, але й дати оцінку ресурсній основі процесу управління та його результату. Порівняння поточного рівня показників з цільовими нормативами формує уявлення про ступінь реалізації мети управління, а також її реальність (тобто, здатність бути досягнутою).

На основі методу зведення показників у систему нами визначені основні етапи процесу формування збалансованої системи показників на поліграфічному підприємстві, дана їх характеристика та методи, що застосовуються (табл.7).



Таблиця 7

Формування ЗСП оцінки ефективності управління якістю продукції

Етап

Загальна характеристика

Етапу

Методи

1

2

3

І. Вибір показників

Вибір та систематизація показників, які доцільно включити до системи, відповідно до цілей управління якістю

Емпіричні та теоретичні методи пізнання

ІІ. Кореляційний аналіз показників

Визначення статистичної узгодженості показників: статичний опис величин ознак, визначення тісноти їх взаємозв’язку

Методи описової

Статистики



ІІІ. Уточнення переліку показників

Уточнення переліку показників системи за критерієм статистичної узгодженості їх значень та відповідності цілям управління якістю

Емпіричні та теоретичні методи пізнання












Продовження табл. 7

ІV. Розрахунок показників ефективності управління якістю продукції

Розрахунок значень комплексних показників за кожною з складових та інтегрального показника ефективності управління якістю продукції

Моделювання, мультиплікативна згортка

VI. Перегляд переліку показників зі зміною цілей управління якістю продукції

Зміна складу показників, відповідно до змін цілей управління якістю продукції

Емпіричні та теоретичні методи пізнання

Заключний етап - інтерпретація результатів дослідження для аналізу та виявлення причин того чи іншого рівня ефективності, а також розробки рекомендацій з метою його підвищення.



Розрахунок комплексних показників ефективності управління якістю продукції дозволяє оцінити вплив якості управлінських рішень спеціалістів окремих структурних підрозділів на якість кінцевої продукції та ефективність управління загалом на основі математичного моделювання. Для цього нами обрана лінійна функція: , де аргументами є комплексні показники ефективності управління, а результуючим – інтегральний показник ефективності управління якістю продукції. В загальному вигляді рівняння регресії, що відображає зв’язок між ефективністю управління якістю продукції та інших підсистем управління підприємством, що впливають на якість продукції виглядатиме:

, де (1)

у – інтегральний показник ефективності управління якістю продукції;



- значення комплексного показника ефективності за складовою збалансованої системи показників;

a, b – параметри функції;

n – кількість складових в збалансованій системі показників.

Максимум показника ефективності управління якістю продукції досягається при умові досягнення максимальної ефективності функціонування підприємства та задоволення вимог замовників. З урахуванням відносного характеру між цільовим (очікуваним) та фактичними значеннями, показники ефективності за складовими подано нами у вигляді математичних очікувань, що прямують до одиниці (табл.8).



Таблиця 8
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка