Технологія проектно-впроваджувальної діяльності: впровадження інновацій з використанням методу проектів Оксана мариновська




Скачати 293,67 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації30.10.2017
Розмір293,67 Kb.
  1   2
ББК 74.584(2)738.8

УДК 378.046.4


ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

впровадження інновацій з використанням методу проектів
Оксана МАРИНОВСЬКА,

доктор педагогічних наук, професор,



завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій
У статті розкрито теоретичні засади та досвід практичного використання технології проектно-впроваджувальної діяльності вчителів, що передбачає застосування методу проектів для впровадження інновацій.

Ключові слова: технологія проектно-впроваджувальної діяльності, метод проектів, інновації.

В статье раскрыты теоретические основы и опыт практического использования технологии проектно-внедренческой деятельности учителей, что предполагает использование метода проектов для внедрения инноваций.

Ключевые слова: технология проектно-внедренческой деятельности, метод проектов, инновации.

The theoretic principles of the technology and the experience of the practical using of the project-implementing activity of the teachers are described in the article. It expects the using of the method of projects for implementing innovation.

Key words: technology of the project-implementing activity, method of projects, innovation.
В умовах реалізації інноваційних перетворень в освіті особливо значущою є проблема формування готовності вчителів до усвідомленого вибору, апробації, адаптації та впровадження інновацій у навчально-виховний процес школи. Як показує практика, здійснення інноваційної освітньої діяльності на рівні навчального закладу для педагогів не виступає усвідомленою необхідністю реалізації стратегічних державних завдань реформування змісту освіти, оскільки вони не сприймають інновації як засіб вирішення конкретних проблем у професійній роботі, застосовують їх обмежено. Така ситуація обумовлена недостатньою розробленістю технологічного підходу щодо підготовки вчителів до застосування нововведень, організації їх науково-методичної та самоосвітньої роботи.

Вирішенню проблеми реалізації технологічного підходу як засобу модернізації освітньої галузі присвячено дослідження К. Баханова, І. Дичківської, Г. Селевка, А. Хуторського та інші, у яких ідеться про застосовування освітніх інновацій у навчально-виховному процесі школи. Дослідження проектної діяльності здійснювали Л. Ващенко, В. Гузєєв, В. Докучаєва, Л. Калініна, І. Осадчий та інші Використанню методу проектів у методичній роботі присвячено праці Т. Гришиної, Л. Забродської, В. Логвіна, Л. Хоружої та інші. Розроблено різні види проектної діяльності, зокрема, проектно-технологічної, проектно-рефлексивної тощо. Однак питання стосовно проектно-впроваджувальної діяльності, технології її здійснення не було предметом спеціального педагогічного дослідження.

«Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему, що передбачає найвищий ступінь педагогічної творчості» [2, 22]. Інноваційну та проектно-впроваджувальну діяльність поєднує те, що вони мають на меті «оновлення педагогічного процесу», засобами «внесення новоутворень». Проте інноваційна діяльність не зводиться тільки до застосування інновацій, а охоплює і процес їхнього розроблення, дослідно-експериментальної перевірки та апробації, тоді як проектно-впроваджувальна дає відповіді на питання: які «новоутворення» вибирати та як їх ефективно «вносити» у педагогічний процес.

Якщо інноваційна діяльність є процесом уведення інновацій у навчання, виховання та управління загальноосвітнім навчальним закладом, що охоплює повний «життєвий цикл» педагогічної інновації [1, 18], то проектно-впроваджувальна – заключні стадії даного циклу, а саме: усвідомлений вибір, апробацію, адаптацію та впровадження інновацій, експериментально перевірених та рекомендованих до застосування. Таким чином, проектно-впроваджувальна діяльність є типом інноваційної, оскільки передбачає цілеспрямований, планований та керований процес формування готовності вчителів у післядипломній освіті до впровадження найновіших досягнень науки в практику.

Сутністю проектно-впроваджувальної діяльності є те, що метод проектів виступає технологією впровадження освітніх інновацій, яка реалізується в роботі з дорослими в міжкурсовий період та на курсах, охоплюючи повний андрагогічний цикл.

Провідна ідея проектно-впроваджувальної діяльності така: готувати вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності доцільно шляхом залучення їх до реалізації цієї діяльності в умовах, коли процес підвищення кваліфікації здійснюється в максимально короткий термін, поєднуючи його з міжкурсовим періодом науково-методичної роботи. Отже, реалізуючи розроблені методистами та викладачами інституту регіональні науково-методичні проекти впровадження інновацій, педагоги набувають професійного досвіду самостійного розроблення та реалізації відповідних проектів.

Мета статті полягає в тому, щоб розкрити теорію і практику застосування технології проектно-впроваджувальної діяльності вчителями.



На підставі мисленнєвого експерименту зясовано сутність та структуру поняття «проектно-впроваджувальна діяльність», яка складається з таких компонентів: проблематизація, цілепокладання, концептуалізація, прогнозування, моделювання, конструювання, програмування, планування й реалізація, моніторинг [4, 63−83]. Вони були покладені в основу проектування цілісного технологічного циклу впровадження інновацій. Якщо результатом проектування є проект, то його реалізація в науково-методичній роботі виступає технологією проектно-впроваджувальної діяльності, оскільки охоплює низку послідовних дій учителя, спрямованих на досягнення передбачуваного результату. Таку діяльність можна вважати технологічною.

Цілісність циклу полягає в тому, що визначені структурні компоненти поняття перебувають у тісному взаємозв’язку, обумовленому відповідною технологічною логікою формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності, метою і передбачуваним результатом якої виступає готовність суб’єкта до здійснення такої діяльності. Проектування даного циклу включає цільові орієнтири технології, концептуальні ідеї, технологічну логіку, зміст і структурні компоненти, опис кількісних та якісних показників відповідного технологічного продукту, як пропонує фахівець у галузі проектування освітніх технологій Г. Селевко [8].



Технологія проектно-впроваджувальної діяльності – це конструювання процесу системного впровадження інновацій з використанням методу проектів у науково-методичній роботі, що забезпечує необхідний рівень готовності вчителів до застосування нововведень, виступає передумовою ефективності навчально-виховного процесу в школі.

Сутнісні ознаки технології проектно-впроваджувальної діяльності – процес конструйований поетапно, чітко алгоритмізований через послідовність професійних дій суб’єктів діяльності, суворо регламентований технологічною логікою підготовки вчителів до впровадження інновацій, проектований на технологічний продукт заданої кількості та якості згідно з критеріями та показниками визначених рівнів готовності вчителів до здійснення такої діяльності.

Специфічні ознаки технології обґрунтовують особливості поліфункціонування поняття «проектно-впроваджувальна діяльність» у різних сферах професійно-трудової діяльності, оскільки таку технологію можуть використовувати не тільки вчителі, але й керівники шкіл, методисти закладів післядипломної педагогічної освіти, викладачі. Вони її апробують, адаптують до конкретних умов та застосовують у практиці.

Модифікація будь-якої інновації – це її видозміна, що характеризується появою нових ознак, властивостей у конкретних умовах функціонування за збереження сутності, обумовлена особливостями її персоніфікації суб’єктами професійної діяльності. Розглянемо один з модифікаційних варіантів технології проектно-впроваджувальної діяльності, що застосовується вчителями.



Цільові орієнтири технології – розвиток професійного потенціалу вчителя як інтегрованого показника готовності до проектно-впроваджувальної діяльності.

Концептуальні ідеї. Проектно-впроваджувальна діяльність учителя передбачає: самостійне виявлення, осмислення та вирішення найбільш значущих професійних проблем з допомогою освітніх інновацій; морально відповідальний вибір нововведення для застосування у навчально-виховному процесі; реалізацію регіональних науково-методичних проектів упровадження інновацій, що забезпечують цілеспрямовану підготовку до здійснення проектно-впроваджувальної діяльності; розробку та реалізацію власного проекту впровадження інновацій; апробацію, адаптацію та впровадження інновації у вигляді одного з модифікаційних варіантів її застосування; персоналізацію впроваджуваної інновації, котра інтегрується в методичну систему вчителя, узгоджується з його образом світу; технологізацію педагогічного досвіду на основі впроваджуваної інновації; розширення його прав та свобод, саморегулювання професійної діяльності, що підвищує рівень персональної відповідальності за якість освіти учнів.

Технологічна логіка ґрунтується на взаємозв’язку та взаємообумовленості змісту і структурних компонентів поняття «проектно-впроваджувальна діяльність», які визначають послідовність етапів здійснення такої діяльності:

перший – проблемно-пошуковий – самостійне виявлення проблеми у професійній роботі (проблематизація, цілепокладання);

другий – науково-дослідницький – обґрунтування шляху її розв’язання з використанням освітніх інновацій (концептуалізація, прогнозування);

третій – практико-орієнтований – розроблення персонал-технології досягнення передбачуваного результату (моделювання, конструювання персонал-технології);

четвертий – упроваджувально-результативний – упровадження цієї технології у практику (програмування, планування й реалізація, моніторинг).

Як показує практика, локальний та епізодичний характер упровадження інновацій часто супроводжується порушенням технологічної логіки проектно-впроваджувальної діяльності. Наприклад, учитель на відкритому уроці демонструє застосування інновації (четвертий етап), реалізуючи розроблений поурочний план технологічного уроку (третій етап), а тоді починає осмислювати власні професійні дії (другий етап). Як результат, з’ясовує «ефективність» нововведення, його здатність вирішувати конкретні проблеми у професійній роботі (перший етап). Досить часто він доходить висновку, що інновації не є ефективними, бо не забезпечують досягнення мети. А чи була ця мета задана вчителем? Якими критеріями він керувався при виборі нововведення? На нашу думку, необхідно формувати готовність педагогів у закладах післядипломної освіти до проектно-впроваджувальної діяльності, зокрема, рекомендувати їм розробляти та реалізувати власні проекти впровадження інтерактивного навчання, технології розвитку критичного мислення тощо як одну з ефективних форм самоосвіти в міжкурсовий період.

Розглянемо теорію та практичне застосування технології проектно-впроваджувальної діяльності вчителя на матеріалі впровадження технології особистісно орієнтованого уроку з використанням методу проектів.
Технологічний паспорт проекту «Особистісно орієнтоване навчання»

Тип – інноваційний.

Вид – науково-методичний.

Цільове призначення – упровадження інновації (технологія особистісно орієнтованого уроку).

Тривалість – середня.

Автор-розробник проекту (учитель – прізвище, ім’я, по батькові; кваліфікаційна категорія (педагогічне звання); школа, район (місто)).

Тема проекту. Упровадження технології особистісно орієнтованого уроку

І етап – проблемно-пошуковий.



Проблематизація передбачає самостійне з’ясування та опис учителем важливої проблеми у професійній роботі, яка вирішуватиметься з допомогою інновацій, які є експериментально перевіреними та апробованими. Обираючи їх, він керується такими критеріями: нововведення повинно бути здатним вирішувати стратегічні державні завдання реформування змісту освіти, технологічно сумісним щодо розв’язання конкретної проблеми практики.

Проблема та її актуальність. Розроблення даного проекту зумовлено необхідністю виховання і розвитку особистості школяра. Ми бачимо, що в дітей спостерігається низький рівень мотивації до навчання. Вони безініціативні, безвідповідальні за власну роботу на уроці, що не сприяє формуванню їх ціннісного ставлення до знань. Це є наслідком того, що учні не вміють самостійно ставити цілі та їх досягати. Адже вони привчені діяти за прямою настановою вчителя, оскільки останній не залучає їх до визначення навчальних цілей уроку, його проектування. Учень тут не виступає співавтором, співтворцем. Низький рівень діалогізації навчального процесу, співпраці вчителя й учнів позначається на розвитку ціннісно-смислової сфери їх діяльності, сформованості ключових та предметних компетентностей. Звідси виникає потреба в оновленні навчально-виховного процесу, зокрема, в упровадженні технології особистісно орієнтованого уроку, автором якої виступає С. Подмазін.
Цілепокладання − орієнтує на визначення мети та завдань проекту. Так, мета проекту – формування готовності до проектно-впроваджувальної діяльності, зокрема, до застосування конкретної інновації. Завдання передбачають такі домінанти – теорія, практика, власний досвід упровадження інновації та продукт професійної роботи вчителя (методичні рекомендації, дидактичний матеріал, методичний посібник тощо).

Мета проекту

Формувати готовність до впровадження технології особистісно орієнтованого уроку



Завдання

1. Зібрати та систематизувати науково-методичний матеріал щодо технології особистісно орієнтованого уроку (С. Подмазін).

2. Ознайомитися з досвідом колег, які застосовують дану технологію, апробувати, адаптувати та впровадити її в практику роботи.

3. Узагальнити власний досвід застосування даної технології.

4. Укласти методичні рекомендації щодо застосування технології особистісно орієнтованого уроку.
ІІ етап – науково-дослідницький.

Концептуалізація забезпечує самостійне осмислення вчителем теорії та практики впровадження інновації. Адже на практиці часто має місце ситуація, коли вчитель-новатор «знає, що робить, а що робить, не знає». Тільки згодом він з’ясовує цільове призначення інновації, її концептуальні ідеї, технологічну логіку та прогнозований результат (технологічний продукт). На нашу думку, доцільно замислитися над цим ще тоді, коли починає освоювати нововведення. Тож, концептуалізуючи майбутню професійну діяльність учителя, рекомендуємо йому провести дослідницьку роботу, щоб описати теоретичну модель нововведення за визначеними вище параметрами та досвід його упровадження, опираючись на передовий педагогічний досвід учителів з даної проблеми, кращий досвід колег.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка