Тема 7 «Розподільча логістика»




Скачати 50,09 Kb.
Дата конвертації04.09.2018
Розмір50,09 Kb.

Тема 7 «Розподільча логістика»


1. Сутність розподільчої логістики

2. Канали розподілу в логістиці

3. Логістичні посередники у каналах розподілу

4. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах

5. Побудова системи розподілу

6. Деякі концепції збутової логістики


Процес відтворення капіталу і функціональні області логістики

Розподільча логістика


Розподільча логістика – це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Розподільча логістика — це частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу продукції, охоплюючи систему товароруху і виконуючи логістичні операції транспортування, складування, упакування та ін.

Комплекс задач розподільчої логістики


• упакування продукції;

• експедиційне обслуговування;

• управління збутом;

• збереження на складі готової продукції постачальника;

• складське господарство для готової продукції;

• транспортування продукції до складу споживача;

• транспортне господарство для перевезення готової продукції.

Функції розподілу


1) визначення споживчого попиту та організація його задоволення;

2) нагромадження, сортування та розміщення запасів готової продукції;

3) встановлення господарських відносин щодо поставки товарів та здійснення послуг споживачам;

4) вибір раціональних форм просування товару та організація торгівлі.


Функції розподільчої логістики


Функції планування:

• розробку перспективних та оперативних планів продажу;

• аналіз і оцінку кон’юнктури ринку;

• визначення споживацького попиту;

• формування асортиментного плану виробництва за замовленнями покупців;

• вибір каналів та товароруху;

• планування рекламних кампаній і розробку заходів стимулювання збуту;

• укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.



Функції організації:

• організацію складського і тарного господарства для готової продукції;

• організацію продажу і доставки продукції споживачам;

• організацію допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів;

• організацію каналів товароруху і розподільчих мереж;

• організацію проведення рекламних кампаній та заходів стимулювання збуту;

• організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;

• організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.



Функції контролю та регулювання:

• оцінку результатів діяльності;

контроль за виконанням планів;

• оперативне регулювання збутової діяльності підприємства з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

• оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;

• статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової діяльності.


Задачі розподільчої логістики


Завдання внутрішньої розподільчої логістики

Завдання зовнішньої розподільчої логістики

1) організація отримання та обробки замовлення;

2) планування процесу реалізації;

3) вибір виду упаковки, прийняття рішення про комплектацію, а також організація виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;

4) організація відвантаження продукції;

5) організація доставки та контролю за транспортуванням;

6) організація післяпродажного обслуговування.



1) вибір архітектури каналу товароруху;

2) організація роботи з учасниками каналу;

3) вибір стратегії розподілу готової продукції;

4) вибір стратегії ціноутворення;

5) організація заходів з просування продукції на ринок;

6) контроль за станом ринку продукції підприємства та аналіз позицій продукції у цільових сегментах.


Канали розподілу в логістиці


На відміну від маркетингу, який займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформований маркетингом попит з мінімальними витратами.

Канал розподілу – це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу – це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача.

Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.



Довжину каналу збуту визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.

Ширину каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. 

Переваги від використання каналів розподілу

  • економія коштів на розподіл продукції;
  • можливість вкладення зекономлених коштів в основне виробництво;
  • продаж продукції більш ефективними способами;
  • висока ефективність забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків;
  • скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.

Підприємства або особи, які утворюють канал, виконують ряд важливих функцій


1) проводять дослідницьку роботу із збору інформації, необхідної для планування розподілу продукції та послуг;

2) стимулюють збут шляхом створення і поширення інформації про товари;

3) встановлюють контакти з потенційними покупцями;

4) пристосовують товар до вимог покупців;

5) проводять переговори з потенційними споживачами продукції;

6) організують товарорух (транспортування і складування);

7) фінансують переміщення товарів каналом розподілу;

8) приймають на себе ризики, пов'язані з функціонуванням каналу.


Рівні логістичних каналів


Під час формування логістичних каналів необхідно пам'ятати, що залучення посередників, як правило, подовжує логістичні ланцюги.

Логістичний канал нульового рівня: включає виробника і споживача, тобто розподіл матеріального потоку здійснюється безпосередньо виробником.

Одно-, дво- і більше рівневі логістичні канали: включають одного або декількох посередників.

Наприклад, канал, який включає оптовика, дрібного оптовика і роздрібного посередника є трирівневим.

У багаторівневих каналах розподіл матеріальних потоків на початковому етапі здійснюється виробником, а потім посередницькими структурами.

Горизонтальні і вертикальні канали


Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох незалежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Максимально можливий прибуток окремого члена каналу може завдавати шкоди отриманню максимальному прибутку системою в цілому, оскільки жоден із членів каналу не має повного або достатнього контролю над діяльністю решти членів.

Вертикальні канали розподілу – це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї. Таким членом може бути виробник, оптовий або роздрібний посередник. Вертикальні канали виникли як засіб контролю за поведінкою каналу. Вони економічні та виключають дублювання членами каналу виконуваних функцій.

Підходи до формування ширини каналу


- ексклюзивний – фірма обмежує кількість оптових і роздрібних торгівців у географічному регіоні, використовує один чи два роздрібні магазини у конкретному торговому регіоні, яким надає виняткове право реалізувати свій товар.

Компанія прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні, свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту. В такій ситуації фірма, як звичайно, вимагає від посередника, щоб він не торгував товарами конкурентів. Ексклюзивний розподіл характерний для торгівлі новими автомобілями, дорогими парфумами, престижним одягом.

- селективний - фірма відбирає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ із достатнім обсягом продажу і прибутком. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довготермінового використання.

- інтенсивний - фірма використовує численних оптових і роздрібних торгівців. Її цілі — охоплення широкого ринку збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживача. Такий підхід характерний для торгівлі тютюновими виробами, жувальними гумками тощо.

Логістичні посередники у каналах розподілу


Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільчі центри, підприємства із сортування, затарювання та пакування готової продукції, вантажопереробні та інші підприємства.

Серед посередників у дистрибуції, які виконують підтримуючі функції, можна виокремити підприємства та установи фінансового сервісу (банки, фінансові компанії, клірингові та розрахункові центри і компанії і т.п.), підприємства інформаційного сервісу (інформаційно-диспетчерські центри, обчислювальні центри колективного користування, підприємства зв'язку і телекомунікацій і т.п.), страхові компанії, установи стандартизації, ліцензування та сертифікації і т.д.

Центральне місце серед посередників у дистрибуції займають торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати й інші вищезазначені функції, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, вантажопереробки, управління запасами, кредитно-фінансового обслуговування, передпродажного і післяпродажного сервісу і т.д.


Типи торгових посередників у каналах розподілу


Тип посередника

Ознака класифікації

Дилер

Від свого імені і за свій рахунок

Дистриб'ютор

Від чужого імені і за свій рахунок

Комісіонер

Від свого імені і за чужий рахунок

Агент, брокер

Від чужого імені і за чужий рахунок

Визначення кількості і типу посередників у каналі розподілу

  • Інтенсивний розподіл передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств.
  • Ексклюзивний розподіл передбачає навмисно обмежену кількість посередників, які торгують даною продукцією в межах збутових територій.
  • Селективний розподіл – це дещо середнє між методами інтенсивного та ексклюзивного розподілу. Селективний розподіл дозволяє виробнику досягти необхідного охоплення ринку за умови більш жорсткого контролю і з меншими витратами, ніж при організації інтенсивного розподілу.

Розподільчі центри у логістичних ланцюгах


Розподільчий центр – це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів:




  • поблизу від ринків збуту;
  • поблизу від виробництва;
  • проміжне розташування.

Розподільчі центри у логістичних ланцюгах

Основні завдання розподільчих центрів

  • цілодобове, всебічне обслуговування логістичного продукту;
  • надання різноманітних послуг у сфері складування, в т.ч.процедур комплектації та декомплектації вантажів, упакування, позначення, фітосанітарного контролю, а також забезпечення принципу «першим при йшло, першим вийшло»;
  • забезпечення можливості перевантаження товарів з одного засобу транспорту на інший; надання послуг ремонтними закладами, автозаправками, автомийками і спеціалізованими автомагазинами;

  • 4) надання фінансових та консультаційних послуг при виборі форм та методів обслуговування вантажу, юридичного та митного обслуговування.

Організація товаропровідної мережі

  • централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром)
  • децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

Проектування розподільчих систем


Під час визначення найбільш вигідної кількості розподільчих складських центрів виникає оптимізаційна задача: якщо збільшити кількість розподільчих складів у товаропровідній мережі, витрати на транспорт та оформлення замовлень знижуються, витрати на утримання складських запасів зростають, а загальні витрати досягають мінімуму за деякої кількості розподільчих складів.

Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення.


Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування.

Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси.

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод визначення центру ваги

  – вантажообіг і-го споживача;

  – координати і-го споживача;

Координати центру ваги вантажних потоків (Х-склад, У-склад), тобто точка, у якій може бути розташований розподільчий склад, визначається:

Розв'язання задачі розташування щодо відстані дає координати географічної точки, від якої сума відстаней до всіх пунктів попиту мінімальна. Головним недоліком цього підходу є нехтування вагою і часом. Застосування описаного методу має ще одне обмеження. На моделі відстань від пункту споживання матеріального потоку до розміщення розподільчого центру обчислюють за прямою. Через це модельований район повинен мати розвинуту мережу доріг.

n – кількість споживачів.


Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод визначення центру ваги

Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод визначення центру ваги

Точка території, що забезпечує мінімум транспортної роботи з доставки, у загальному випадку не збігається з знайденим центром ваги, але, як правило, знаходиться десь недалеко. Підібрати прийнятне місце для складу дозволить подальший аналіз можливих місць розміщення в околицях наеденного центру тяжіння.


Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод пробної точки

Дає змогу визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розташована на цьому відрізку і не належить до його кінців.

Лівий вантажообіг пробної точки – вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки.

Правий вантажообіг пробної точки – вантажообіг споживачів, розташованих праворуч від неї.

Ділянку обслуговування перевіряють, починаючи з крайнього лівого її кінця. Спочатку аналізують перший відрізок ділянки: на цьому відрізку ставиться пробна точка і підраховується сума вантажообігів споживачів, які знаходяться ліворуч і праворуч від поставленої точки. Якщо вантажообіг споживачів, які знаходяться праворуч, більший, то перевіряють наступний відрізок, якщо менший, то приймається рішення про розміщення складу на початку аналізованого відрізка.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою розміщення в ньому розподільчого складу, варто нанести на карту району координатні осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Визначивши координати споживачів, необхідно на кожній осі знайти методом пробної точки оптимальне місце розташування координати X і координати У шуканого вузла.

Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод пробної точки

Спочатку на прикладі окремого лінійного ділянки транспортної мережі розберемо суть методу. Нехай на ділянці дороги довільної довжини (ділянка АН, рис. 109), є 8 споживачів матеріального потоку: А, В, С, D, Е, F, G і Н. Місячний обсяг завозу товарів до кожного з них вказаний в дужках. Оптимальне місце розташування розподільчого складу легко визначити методом, який можна назвати як "метод пробної точки".

Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка обслуговується ділянки.

Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів


Метод пробної точки

Розглянемо варіант, представлений на рис., коли сума обсягів завезення ліворуч і праворуч від пробної точки чергового відрізка стає однаковою. Відзначимо початок цього відрізка - точку О як перше з можливих місць розташування розподільчого складу на ділянці обслуговування і продовжимо аналіз до появи відрізка, для пробної точки якого значення лівого обсягу завезення буде вище правого. Початок цього відрізка (точка Р) визначить останнім з можливих місць розташування розподільчого центру на ділянці обслуговування. Розподільчий центр може бути розташований у будь-якій з точок відрізка ОР дільниці обслуговування.


Побудова системи розподілу

  • Вивчення кон'юнктури ринку та визначення стратегічних цілей системи розподілу.

  • 2) Розрахунок прогнозованої величини матеріального потоку, що проходить через систему розподілу.

    3) Співставлення прогнозу необхідної величини запасів у системі в цілому та на окремих ділянках матеріалопровідного ланцюга.

    4) Вивчення транспортної мережі регіону обслуговування, складання схеми матеріальних потоків у межах системи розподілу.

    5) Розробка різних варіантів побудови систем розподілу.

    6) Оцінка логістичних витрат за кожним варіантом.

    7) Вибір для реалізації одного з розроблених варіантів.


Критерій вибору системи розподілу


Критерій мінімуму приведених витрат

де Вn – приведені витрати за варіантом;

Е – річні експлуатаційні витрати;

Т – річні транспортні витрати;

К – повні  капітальні  вкладення  в  будівництво розподільчих центрів, приведені за фактором часу (за нормою дисконту);

С – строк окупності варіанту.


Система DRP


DRP (Distribution requirement planning— планування розподілу) - дає змогу не тільки враховувати кон’юнктуру ринку, а й активно впливати на неї.
  • На першому рівні здійснюється агреговане планування з використанням прогнозів та даних про фактичні замовлення;
  • На другому — формується графік виробництва, складається специфікований план із зазначенням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції;
  • На третьому — за допомогою системи MRP розраховується потреба у матеріальних ресурсах та виробничих потужностях під графік виробництва.

Переваги та недоліки логістичної системи розподілу DRP


Переваги

Недоліки

1) поліпшення рівня сервісу за рахунок скорочення часу доставки і задоволення очікувань споживачів;

2) поліпшення просування нових товарів на ринок;

3) спроможність передбачити та попереджувати маркетингові рішення про просування готової продукції з низьким рівнем запасів;

4) поліпшення координації управління запасами готової продукції з іншими функціями фірми;

5) висока спроможність задовольняти вимоги споживачів за рахунок сервісу;

6) зменшення витрат, пов’язаних зі збереженням, транспортуванням, переробкою вантажів;

7) визначення оптимальних розмірів складських площ;

8) вибір оптимального виду транспорту;

9) поліпшення координації між логістичними функціями в дистрибуції і виробництві.


1) потреба в достеменно скоординованому прогнозі та поповненні засобів для кожного центру і каналу в мережі товароруху;

2) необхідність визначення страхових запасів у розподільчих центрах для уникнення можливої помилки при розподілі (методу прогнозування та прогнозу часу зміни попиту, неправильного прогнозування попиту, що впливає на розміщення складів або розмір запасів);

3) потреба у високій надійності здійснення логістичних циклів між розподільчими центрами та іншими ланками логістичної системи для планування запасів;

4) негайне відображення невизначеності будь-якого циклу (замовлення, транспортування, виробництва) на ефективності рішення;

5) часті зміни у виробничих розкладах.

DRP-2


Система DRP-2 («планування розподілу продукції») — використовують більш сучасні моделі та алгоритми прогнозування попиту, потреб у готовій продукції, чим забезпечується управління запасами для середньострокових та довгострокових прогнозів попиту на готову продукцію. У ній вирішуються комплексні питання управління виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю перевізного процесу та логістичного сервісу.

Концепція "QUICK RESPONSE" (QR) «ШВИДКА ВІДПОВІДЬ»


Суть концепції:

 Метод швидкого реагування, являє собою логістичну координацію між рітейлерами (retailer - роздрібний продавець) та оптовиками

 

Цілі і завдання:

 Покращення просування готової продукції в їх дистриб'юторських мережах у відповідь на додаткове зміна попиту

 

Ключові моменти:

 Реалізація цих концепцій здійснюється шляхом моніторингу продажів в роздрібній торгівлі і передачі інформації про обсяги продажів по специфікованої номенклатурі і асортименту оптовикам, і від них - виробникам готової продукції.

 

Переваги:

 Дозволяє зменшити запаси готової продукції до необхідного рівня, але не нижче величини, що дозволяє швидко задовольнити споживчий попит, і в той же час значно підвищити оборотність запасів.


Концепція Effective Customer Response (ECR) «ефективна відповідь споживачу»


Передбачає використання виробниками і роздрібними магазинами комп'ютеризованих систем для автоматичної обробки замовлень при виконанні однотипних операцій, що дозволяє стежити за переміщенням товарів в дистрибутивної мережі.

Галузеві дослідження з оцінки ефективності використання концепції ECR в США показали, що вона дозволяє заощадити до 10,8% споживчої ціни. Економія складається з чотирьох основних складових:

 

1. Більш ефективний асортимент і краще використання простору магазину (1,5%), краще використання торгових площ роздрібних магазинів завдяки зменшенню складських площ і збільшення оборотності складських запасів.



 

2. Більш ефективна система поповнення запасів (4,1%), постійне управління складськими запасами (наприклад, запаси постійно переміщаються замість типових постійних зупинок і нових запусків системи; автоматична система управління замовленнями замість ручної системи обробки замовлень).

 

3. Більш ефективне просування товарів (4,3%); зниження витрат на утримання складських запасів. Раніше угоди за низькими цінами підтримувалися завдяки великим запасам, часто переміщуються всередині системи в результаті спадів продажів.



 

4. Більш ефективний розвиток продуктів (0,9%), менше число невдалих спроб просування товарів на ринок, більш високу якість товарів.


Концепція "AUTOMATIC REPLENISHMENT" (AR) (автоматичне поповнення запасів)


Суть концепції:

Ще більш покращена концепція QR і CR



Цілі і завдання:

Забезпечує постачальників (виробників) готової продукції необхідним набором правил для прийняття рішень з приводу товарних атрибутів і категоріям.



Ключові моменти:

Категорія являє собою комбінацію розмірів, кольору і супутніх товарів, зазвичай представлених разом в певній торговій точці роздрібної мережі.



Переваги:

Шляхом застосування даної концепції постачальник може задовольнити потреби рітейлерів у товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстеження одиничних продажів і рівнів запасів для товарів швидкої реалізації. Ця стратегія дозволяє також зменшити витрати рітейлерів, пов'язані з поділом запасів і забезпеченням надійності їх поповнення.


Теми рефератів

  • Види посередників в міжнародній розподільчій логістиці
  • Розподільчі центри: сучасний досвід міжнародних корпорацій
  • Методи вирішення задач розміщення розподільчих центрів
  • Система DRP
  • Концепція "QUICK RESPONSE"
  • Концепція Effective Customer Response
  • Концепція "AUTOMATIC REPLENISHMENT"

Творче завдання

 

Виходячи з наявних типів посередників (дилер, дистриб’ютор, комісіонер, агент і брокер) знайти 4 приклади фільмів з описом і характерним прикладом у вигляді відео фрагменту кожного з них.



Бажано, щоб фільми були з однієї сфери активності (торгівля зброєю, наркотичними речовинами, нерухомістю, страхові послуги тощо).


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка