Тема. Кримські гори. Географічне положення, межі, розміри. Особливості природних умов і ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поділ на природні області. Природоохоронні території




Скачати 71,85 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір71,85 Kb.
Тема. Кримські гори. Географічне положення, межі, розміри. Особливості природних умов і ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поділ на природні області. Природоохоронні території. Основні заходи щодо раціонального використання та охорони природних умов і природних ресурсів

Мета: сформувати в учнів знання про чинники формування, закономірності та прояви висотної ландшафтної поясності Кримських гір; природу і географічне положення та межі природних областей Кримських гір; з’ясувати особливості природи Кримських гір у порівнянні з природою Українських Карпат, причини виникнення і прояв стихійних природних явищ і процесів у горах; сприяти змінам у рівнях розумової діяльності учнів через навички мислення високого рівня — аналіз, синтез, оцінювання; закріпити вміння працювати з різними джерелами географічної інформації — літературними, картографічними, статистичними.


Тип уроку: комбінований.
Обладнання: фізична карта України, картосхема Кримських гір, ілюстрації.

ХІД УРОКУ


I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Прийом «Бліцопитування»
• Перелічіть особливості географічного положення Українських Карпат.
• Назвіть тектонічну структуру, до якої належать Українські Карпати.
• Назвіть, з яких гірських порід переважно складаються надра Українських Карпат.
• Назвіть та покажіть на карті основні гірські масиви та хребти Українських Карпат.
• Назвіть та покажіть на карті фізико-географічні області Українських Карпат.
IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності
Учитель. На півдні території України, на Кримському півострові є ще одна гірська система — Кримські гори. Наше завдання з’ясувати особливості природи цієї гірської області та порівняти їх з особливостями природи Українських Карпат.

IV. Вивчення нового матеріалу


Прийом «Творча лабораторія»
Учні одержують завдання в малих творчих групах підготувати за текстом підручника, картографічними матеріалами відповіді на пункти плану типової характеристики фізико-географічного району. На підготовку дається 7–10 хв. Основні тези занотовують, використовуючи прийом «шпаргалка». Для впорядкування одержаної інформації з питання фізико-географічних областей Кримських гір можна використати наступну форму:

Назва фізико-географічної області

Географічне положення

Особливості клімату

Особливості ґрунтово-рослинного покриву

Після закінчення роботи в групах учні презентують результати роботи для усього класу.


Основні моменти нового матеріалу
Кримські гори простягаються із заходу на схід на 180 км, завширшки 50–60 км. Схили гір асиметричні: північні довгі і пологі, південні — круті, з чим пов’язана неоднорідність їх ландшафтної висотної поясності. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельних пасом: Головне (найвище), Внутрішнє і Зовнішнє. У своїй основі гори складені тріасовими і юрськими породами: сланцями, пісковиками, вапняками. Головне пасмо утворене масивними вапняками юрського періоду. Тектонічними рухами, річищами річок воно розбите на окремі гірські масиви: Ай-Петрі, Ялтинську яйлу, Бабуган-яйлу, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-яйлу, що підносяться над Південним берегом Криму на 800–1000 м.
У формуванні рельєфу Кримських гір основна роль належить тектонічним та денудаційним процесам. У районі Бахчисарая ними утворені долини, своєрідні гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен тощо.
На Південному березі Криму трапляються вулканічні породи, якими складені масив Карадаг, г. Кастель, г. Аюдаг тощо.
У приморській смузі Південного берега Криму хвилі інтенсивно підмивають пухкі породи, зносять їх у море. Тому берегова смуга, так необхідна для будівництва міст і курортів, руйнується. Від руйнування береги захищають інженерними спорудами. Будують підпірні стінки, що запобігають зсувам, буни і хвилеломи, що зменшують руйнівну силу морської стихії.
У Кримських горах розвинулись середньо- і низькогірні, пасмово-улоговинні широколисто-лісові, мішано-лісові, передгірні лісостепові, гірські лучні, прибережно-схилові, субтропічні середземноморські ландшафти.
Широколисто-лісові ландшафти сформувалися в межах передгірних куестових пасом. Куестово-лісові ландшафтні місцевості належать до найвищих ділянок Внутрішнього пасма, де переважають низькорослі дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах. Низькогірні лісові місцевості характерні для пасмових знижень з бурими гірськими лісовими і коричневими ґрунтами. На північному схилі Головного гірського пасма поширені широколисто-лісові ландшафти з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах, у гірсько-долинних місцевостях — з бука на бурих гірських лісових ґрунтах. Видові відмінності ландшафтів пов’язані з неоднорідністю геологічної і морфологічної будови гірських пасом, висотою місцевості.
У Кримських горах зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів. У даній місцевості створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадазький заповідник і заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники (Великий Каньйон Криму, Новий Світ тощо), пам’ятки природи (Демерджі-яйла, гора Кішка тощо).
Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо і Кримську південнобережну субсередземноморську.
Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішнє і Внутрішнє пасма, де переважають лісостепові ландшафти: дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах, що чергуються з лучними степами на чорноземах. Річна сума опадів становить 550 м, сума активних температур — 3000– 4500 °С. Річний стік зарегульований водосховищами. Трапляється карст — улоговини, лійки тощо.
В області понад 30 заповідних об’єктів (заказники — Кубалач, Качинський каньйон, пам’ятки природи — Мангуп-Кале, Бельбецький каньйон тощо).
Область Головного гірсько-лучно-лісового пасма досить різноманітна щодо ландшафту. На північному схилі до 750–800 м поширені горбисто-улоговинні низькогір’я з бурими гірськими ґрунтами під дубовими лісами (дуб пухнастий, скельний). Вище цього поясу тягнуться глибоко розчленовані середньогір’я під буково-грабовими і буково-сосновими лісами на бурих гірсько-лісових і дерново-буроземних ґрунтах. Вище 1000 м на межі з яйлинським поясом високостовбурні букові ліси змінюються приземистим буковим криволіссям. Верхній ландшафтний пояс Головного пасма утворюють середньогір’я під гірсько-лучними степами (яйли) на гірсько-лучних чорноземновидних ґрунтах і гірських чорноземах. Тут поширені різноманітні карстові форми рельєфу. Найбільш цікавими для туристів є карстові печери Криму. Розвитку карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових порід, кліматичні умови. На Головному пасмі буває за рік від 1000 (на заході) до 600–700 мм (на сході) опадів, причому 50–60 % у вигляді снігу. Клімат яйлинського поясу прохолодний (середні температури липня +15… +16°, січня –4 °С). Головне пасмо є акумулятором підземних вод, які, розтікаючись на південні та північні схили, дають початок струмкам і річкам.
На північному схилі Головного пасма утворились глибокі ущелини — каньйони. Найбільший з них — Великий каньйон — унікальний витвір природи.
В третинний період, коли в Криму відбувалися горотворні процеси, в єдиному вапняковому масиві відбувся розлом. Потім під дією води тріщинувата смуга навколо розлому перетворилася в глибокий каньйон. Довжина його 3 км, глибина — 350 м. По дну каньйону протікає р. Кокотка (р. Аузун-Узень) з чистою прозороюводою. Схили каньйону дуже круті, для виходу з нього на масив Ай-Петрі потрібні альпіністська підготовка і спорядження. Оскільки каньйон вузький, то під час дощу швидко переповнюється водою, тому перебувати там небезпечно.
На сухих південних схилах Головного пасма та кам’янистих урвищах поширені напівчагарники. В карстових лійках і улоговинах росте бук, на скелястих кручах зростає тис ягідний.
На південному схилі Кримських гір широколисто-лісові ландшафти утворюють низькогірний ярус з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах і прияйлинський середньогірний ярус з бука і дуба на бурих гірських лісових ґрунтах.
Своєрідності ландшафтній структурі надають вулканічні низькогір’я з розрідженими ялівцево-грабовими та дубовими лісами на коричневих ґрунтах. Вулканічні ландшафти типові на масиві Карадаг. Тут поширені рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники на коричневих ґрунтах. Східний Крим і Карадаг — невисокі гори (300–500 м), але близькість моря, загостреність форм, значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Карадаг — музей вулканічних порід просто неба.
Тут можна побачити вулканічну лаву юрського періоду — «чортів комин», химерні фігури вивітрювання вулканічних порід.
Кримська південнобережна субсередземноморська область охоплює прибережну смугу від мису Айя на заході до Планерського на сході, її територія складена верхньотріасовими, юрськими сланцями і вапняками. Положення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція приморських схилів сприяли розвитку ландшафтів середземноморського типу. Це найтепліша природна область в Україні: середні температури липня +23,5… +24 °С, січня +4… +2 °С. Сума активних температур найбільша в Україні — 3700–4100 °С, річна кількість опадів недостатня: 577 мм (Ялта), 430 мм (Алушта), 323 мм (Судак). Максимум їх припадає на осінньо-зимовий період.
Природна рослинність Південного берега Криму представлена низькорослими лісами, заростями чагарників і напівчагарників, сухостійких трав. Тут поширені пухнастий дуб, деревовидний ялівець, дика фісташка, суничне дерево, скумпія, плющ тощо. На значних площах природна рослинність замінена парковою з рослин, завезених з різних частин світу. Тут прижилися кипарис, лавр, магнолія, платан, ліванський кедр, мексиканська сосна тощо. До значних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва належать: Фороський, Місхорський, Лівадійський, Масандрівський, Гурзуфський. Найбільшою науковою установою з акліматизації тропічних і субтропічних рослин є Нікітський ботанічний сад.
V. Закріплення вивченого матеріалу
Прийом «Аукціон»
• Назвіть складові частини Кримських гір.
• Вкажіть особливості геологічної будови Кримських гір.
• Назвіть особливості кліматичних умов Кримських гір.
• Назвіть особливості живлення та режиму річок Кримських гір.
• Назвіть несприятливі фізико-географічні явища, які характерні для Кримських гір. Поясніть причини їх утворення та поширення.
• Назвіть нові терміни та поняття, які ви вивчили упродовж уроку.
VI. Підсумки уроку
Прийом «Мене вразило…»
Учні називають по черзі один факт, з вивченого упродовж уроку матеріалу, який їх вразив.
VII. Домашнє завдання


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка