Тема. Написання опису куща калини за малюнком, власними спостереженнями, поданими словами




Скачати 293,57 Kb.
Дата конвертації20.03.2017
Розмір293,57 Kb.
Урок розвитку мовлення. 3 клас
Тема. Написання опису куща калини за малюнком, власними спостереженнями, поданими словами.
Мета. Вчити дітей за малюнком, власними спостереженнями, поданими словами складати опис калини; розвивати мовлення учнів, художні здібності учнів.

Розширити знання та уявлення дітей про калину як рослину – символ України, показати, як оспівували її український народ у давнину та письменники сучасності у віршах, прислів’ях, загадках.

Виховувати спостережливість, допитливість, любов до природи, бережливе ставлення до неї.
Обладнання. Малюнок куща калини, малюнки калини в різні пори року; вірші, прислів’я, загадки, інформація про калину, зібрані учнями; написані слова на плакаті; конверти з завданнями про калину; малюнки учнів.


Хід уроку
І. Організаційний момент.

Вчитель. Вже дзвінок нам дав сигнал,

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо,

Працювати починаймо!


ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Вчитель:

  • Шановні Чомучки! Ми певний час працювали над проектом «Калина». Всі ми знаємо, що калина являється символом України. Чому саме калина?

  • Сьогодні на засіданні Клубу Чомучок ми спробуємо це обміркувати, довести. Результатом клопітливої роботи будуть збірники пошукової діяльності кожної групи Чомучок, а також твір-опис калини, в якому ви спробуєте відтворити своє ставлення до цієї казкової рослини. Твір ви напишете після звіту Чомучок.

  • Шановні Чомучки! Чого ви чекаєте від сьогоднішнього засідання?

  • Про що хочете дізнатись? Чому навчитись? (Відповіді учнів.)

  • Любі мої, бажаю вам, щоб ваші сподівання здійснились, бажаю вам успіхів.

  • Головний Чомучко! Починаємо працювати?


Головний Чомучка:
У гурті зібралися ми знову,

Про калину ми поведемо розмову.


ІІІ. Виступ Чомучок.
1. Інформація про калину.

Головний Чомучка:

  • Чомучки з І групи довідались, що таке калина, яке її значення, чому в нашій країні люблять і вшановують калину.

(Демонстрація малюнків калини в різні пори року)
Доповідь І групи.

  1. Калина – це кущова рослина з білими невеликими квіточками та гіркими чи кисло-солодкими ягодами, зібраними в кетяг, а також – ягоди цієї рослини. (Тлумачний словник.)




  1. Плоди калини – невеличкі овальні ягідки яскраво-червоного кольору. Вони зібрані в ціле гроно і особливо помітні, коли на кущах вже немає листя.




  1. Після перших заморозків ягідки калини можна їсти. Вони мають гіркувато-солодкий смак.




  1. Ці ягідки разом з яблуками йдуть на виготовлення мармеладу, пастили. З калини готують різні смачні страви, печуть пироги, варять компоти, кисіль, варення, чай.

Під час варки ягідки калини втрачають свій гіркуватий смак.


  1. Калина відноситься до числа лікарських рослин. Вона лікує багато хвороб. Використовують і калиновий цвіт, і свіжо зрізану кору. Екстракти із кори – гарний засіб, який використовується при внутрішніх кровотечах, а також при судомах.




  1. Плоди калини вживають при нервовому збудженні, для пониження кров’яного тиску.




  1. варені з медом плоди їдять від кашлю, при охриплості. Вважається, якщо постійно вживати плоди калини, то покращується самопочуття хворого.

Настій плодів калини п’ють, як вітамінний загальнозміцнюючий

засіб. Свіжий сік використовують у дерматології та косметології для обличчя.



Головний Чомучка:

  • Калина полюбила українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду та цілющі властивості. Нема такого села чи міста, де б не росла, не квітла калина рясним, білим цвітом навесні й не рум’яніла червоними ягідками аж до зими.

  • В народі кажуть: «Червона калина від ста хвороб лікує».

  • Як ви це розумієте? (Відповіді дітей.)


Головний Чомучка:

  • А ще Чомучки приготували рецепт настою з калини для дітей. Пийте напій та будьте здорові!

Рецепт приготування настою плодів калини.

10г, або дві столових ложки сировини на 200 мл окропу. Вживати по третині склянки на день.


Вчитель:

  • Шановні Чомучки, що ви можете сказати про роботу цієї групи?

  • Що нового про калину ви дізналися?

  • Чому цю рослину люблять і шанують на Україні?




  • Отже, за її пишну красу та цілющі властивості калина стала символом України.

  • Гарно попрацювала ця група Чомучок, тому, з вашого дозволу, я вручаю їм нагороду – медаль «Знайко», адже вони так багато знають про калину. (Вручення нагороди)


2. Загадки про калину.

Вчитель:

  • Гарно працювали і Чомучки ІІ групи. Їх робота допоможе вам дізнатися про ознаки калини і використати їх у тексті-опису.


Чомучка:

  • Про калину складено багато загадок. Ми навіть не уявляли, що їх так багато. Хочете їх відгадати?


Загадки

  1. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Задивляється у воду

На свою дівочу вроду.

(Калина)


  1. Росте високо, горить багряно, ягоди червоні, сонця повні. (Калина)



  1. Зацвіла в долині, струнка і красива,

Цвіте, розростається, як називається?

(Калина)


  1. Весною зацвіла,

Влітку загоріла,

Червоні коралі

Восени наділа.

(Калина)


  1. В лісі на горісі червоні хустки висять.

(Калина)


  1. І не дівчина, а червоні стрічки має.

(Калина)


  1. Навесні білим цвітом зацвітає,

Восени червоним кетягом пригощає.

Над річкою червоним намистечком сяє,

Душу звеселяє.

(Калина)


  1. У пучечках невеличких

На кущі живуть сестрички.

Восени хто гляне –

Вмить добрим стане:

З гіллячок звисають,

Вогником палають.

Що ж це за красуня дивна?

То в гаю стоїть … (калина)
Вчитель:


  • Сподобались вам загадки, які підібрали Чомучки?

  • За якими ознаками ви впізнали, що це калина?

  • Які слова допомогли впізнати?

- Оцініть роботу цієї групи.

(Вручення нагороди – медалі «Впізнайко»)
3. Вірші про калину.

Вчитель:

  • Пошукова робота цієї групи також важлива, бо допоможе написати опис калини. Тож, слухайте уважно і запам’ятовуйте.


Чомучка:

  • Казкова ніжна краса калини задаровує людину. Здавна калини є символом краси, дівочості, кохання. Чарівну красу калини описано у віршах, піснях, оповіданнях.


Вірші.

  1. Калина

Гарно вбралася калина

У червоні намистини.

Стиглих ягід на обід

Принесе онукам дід.

Ласуватимуть малята,

Неначе в лісі пташенята.

Бабця випече пиріг –

Раптом гості на поріг?

Чай заварить на калині.

Завітайте до нас нині!




  1. Калина ця, як наша доля, квітне,

Вона Вкраїни рідної вінок.

А восени, як ватра, сполохне!

І кетяги дозріють, мов коралі,

Своїм осіннім кетягом сяйне

І звеселить осінні тихі далі.


  1. Калинонька

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте,

Розквітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонька, і мені…



Марія Познанська


  1. На морозі, як жарини,

В лузі ягоди калини.

Пух горобчики: жив-жив-жив!

Дзьобнув ягідку й ожив.

- Я ледь з голоду не згинув,

Красно дякую, калино!


  1. В нашому садочку в червонім віночку

Над самим струмочком виросла калина.

Листя з сонцем грає, в воду виглядає,

Гарну вроду має молода князівна.
Вчитель:


  • Чи сподобались вам вірші? Що вам сподобалось?

  • Який настрій виник при слуханні віршів?

  • Чомучки з цієї групи підібрали не тільки багато віршів про калину, але й ще пісні, легенди, оповідання. Вони пропонують прочитати їх на уроках позакласного читання. Чи згодні ви?




  • Любі Чомучки! Що ви можете сказати про роботу цієї групи?




  • Так, дуже гарно попрацювали Чомучки. Вони зібрали докупи вірші, пісні, легенди, оповідання, малюнки. Тому їм вручається також нагорода – медаль «Український віночок».


4. Прислівя про калину.
Чомучка:

  • Червона калина є символом нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб із калиною, а наречена прикріплювала до коні гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.

  • Виявляється, про калину складено багато прислів’їв. Наші Чомучки знайшли такі з них.


Прислівя

  1. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.




  1. Щоки червоні, як ягідки калинові.




  1. Молода дівчина така гарна, як калина.




  1. Про гарних дівчат кажуть:

Стоїть у дворі дівчинонька,

Як над ставом калинонька.




  1. Посади біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

Завдання для Чомучок «Збери прислівя»

(Чомучки роздають конверти з картками, на яких написані окремо слова до прислівя «Без калина нема України». Діти складають прислів’я та пояснюють його)

Чомучка:

  • Калина й Україна невіддільні настільки, що їх не уявляють одну без одної. Правду каже прислів’я: «Без калини нема України».


Вчитель:

  • Оцініть роботу цієї групи.

  • З джерела народної мудрості взяті прислів’я. Чомучкам цієї групи вручається медаль «Мудра Сова» за мудрі вислови і чудову роботу.


ІУ. Фізкультхвилинка

(проводить головний Чомучка)

Наш Чомучка йшов, йшов, йшов,

І калинку він знайшов.

Ось вона яка,

Калинка лісова.
У. Повторення про текст.
Вчитель:

  • І ще одне прислів’я знайшли Чомучки. Прочитайте його.

(Прислівя на дошці)

«Пройде година – достигне й калина»



  • Поясніть це прислів’я. (На все прийде свій час)

  • Тож, прийшов час показати своє відношення до калини. Зараз ми будемо писати твір-опис про калину.

  • Що таке текст?

  • Які бувають тексти?

  • Який текст ми називаємо описом?

  • З яких частин складається текс-опис?


УІ. Підготовча робота до написання опису.

  1. Розгляд малюнка калини.

  • Що це за рослина?

  • Це дерево чи кущ?

  • Який це кущ?

  • Давайте звернемося до художніх творів, які ви запропонували сьогодні: до віршів, до загадок, до прислів’їв.

  • З чим порівнюють калину у віршах, …?


Запис на дошці:

красуня;

чарівна фея;

дівчина-красуня;

молода дівчина;

молода князівна.



  • З чим порівнюють листя калини? Її віти?


Запис на дошці:

зелені коси;

святкове вбрання;

зелений вінок.


  • На що схожі ягідки калини?


Запис на дошці:

червоне намисто;

коралі;

червоні ліхтарики;

яскраві вогники;

червоні хустки;

червоні стрічки.


  • Ось і закінчилась наша підготовча робота. В результаті співпраці з вами з’явився словничок слів, який допоможе вам описати калину. Зверніть увагу на їх написання. А ще прочитайте словничок під малюнком калини на ваших картках. Ви також можете вживати їх в своєму творі.

  • Писати будемо у художньому стилі. Як це?

  • Подумайте, яку назву ви дасте своєму твору.

  • Дорогі діти, якщо вам важко дається початок тексту Мудра Сова пропонує вам допомогу. Картка №1 з мірою допомоги «Зачин», картка №2 з мірою допомоги «План тексту», картка №3 з мірою допомоги «Кінцівка».


Картка №1

з мірою допомоги

Зачин

Калина – чарівний пишний кущ. Особливо красивий він ранньої осені.



Картка №2

з мірою допомоги

- Який кущ?

- На що схожий?

- Яке листя?

- Які ягоди? На що вони схожі?

- Твоє ставлення до цієї рослини?




Картка №3

з мірою допомоги

Кінцівка

Калина – дуже красивий кущ. Він подобається всім, хто його бачить.


УІІ. Написання твору-опису
1. Вчитель:

- Шановні Чомучки! Уявіть, що ви стоїте ось біля цього пишного куща. (В кожній групі малюнок куща калини). Опишіть його.


Кожен букви в зошит пише,

Бо прийшов важливий час.

Рідна мова, найрідніша

В серці кожного із нас.





  1. Складання учнями твору-опису, написання його на листках з «книги» «Опис калини (творчі роботи учнів)»

  2. Перевірка написаного. (Діти читають свої твори. Усне оцінювання творів)


Вчитель:

  • Мені дуже сподобались ваші роботи, я вдячна вам за красиві твори. А над корекцією попрацюємо на наступному уроці.


УІІІ. Підсумок уроку.
Вчитель:

  • Любі Чомучки! Ось і закінчується засідання Клубу. Що вам сподобалось?

  • Чи здійснились ваші сподівання?

  • Що нового ви дізнались?

  • Чи змінилось ваше ставлення до калини?

  • То чому ж калина – символ України?

  • Чому навчились?

  • Що ви можете сказати про роботу вашої групи?

  • Хто в вашій групі працював найкраще?

  • Доповідь якої групи вам найбільше сподобалась? Чому?

  • Які питання ви б хотіли обговорити на наступних засіданнях Клубу Чомучок?


ДОДАТОК (пошукова робота учнів)

Загадки
Є в красуні-невелички

В зелених косах – білі стрічки.

Це навесні. А восени

Стають червоними вони.

(Калина)

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Задивляється у воду

На свою дівочу вроду.

(Калина)

За хатою у садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистинках

Стала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен – смик,

Та й укине на язик.

(Калина)

Зачаровує красою

Мати Україна,

Наче в лузі червоніє

Пишная… (калина)

Росте високо, горить багряно, ягоди червоні, сонця повні.

(Калина)
Зацвіла в долині, струнка і красива,

Цвіте, розростається, як називається?

(Калина)
Стоїть дід над водою

З червоною бородою.

Хто не йде – не мине,

За борідку ущипне.

(Калина)
Весною зацвіла,

Влітку загоріла,

Червоні коралі

Восени наділа.

(Калина)

У пучечках невеличких

На кущі живуть сестрички.

Восени хто гляне –

Вмить добрим стане:

З гіллячок звисають,

Вогником палають.

Що ж це за красуня дивна?

То в гаю стоїть… (калина)

Серед лісу вогонь горить.

(Калина)
В лісі на горісі червоні хустки висять.

(Калина)


І не дівчина, а червоні стрічки має.

(Калина)


У лісі на пролісі висить плаття червоне.

(Калина)
Навесні білим цвітом зацвітає,

Восени червоним кетягом пригощає.

Над річкою червоним намистом сяє,

Душу звеселяє.

(Калина)


Прислів’я

Пишна та корисна, мов червона калина.
Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Щоки червоні, як ягідки калинові.
Без калини немає України.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Посади біля хати калину, будеш мати долю щасливу.
Молода дівчина така гарна, як калина.
Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Про гарних дівчат кажуть:

Стоїть у дворі дівчинонька,

Як над ставом калинонька.

Прийде година – достигне й калина.

(На все прийде свій час)

Пісні про калину
Ой є в лісі калина

Пісня
Ой, є в лісі калина 2 р.

Калина, калина,

Комарики-дзюбарики, калина.
Там стояла дівчина, 2 р.

Дівчина, дівчина,

Комарики-дзюбарики, дівчина.
Цвіт калини ламала, 2 р.

Ламала, ламала,

Комарики-дзюбарики, ламала.
Та в пучечки в’язала, 2 р.

В’язала, в’язала,

Комарики-дзюбарики, в’язала.


Калинова пісня

(Сл. М.Сингаївського, муз. В.Верменича)
Калино весела, калино червона,

Люблю твоє листя та росяні грона. 2 р.
Сонцем знов налита, і сама від сонця,

Звисли, мов намисто, калинові гронця. 2 р
Сонечком налита, чистою росою,

Ой калино-цвіте, радісно з тобою. 2 р

Зацвіла в долині

(Сл. Т.Шевченка, муз. А.Філіпенка)
Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.
Любо-любо стало,

Пташечка зраділа,

Пташечка зраділа

І защебетала.
При долині кущ калини

Пісня
При долині кущ калини

Похилився до води.

Ти скажи, скажи, калино,

Як попала ти сюди? (Двічі)
Якось ранньою весною

Хлопець бравий прискакав.

Милувався довго мною,

А тоді з собою взяв. (Двічі)
Він хотів мене, калину,

Посадить в своїм саду,

Не довіз і в полі кинув,

Думав, що я пропаду. (Двічі)
Я ж за землю ухопилась,

Стала на ноги свої.

І на віки поселилась,

Де вода і соловї. (Двічі)
Не хитай калину, вітер,

Я тепер не пропаду.

Наді мною сонце світить,

І я на рік зацвіту. (Двічі)
На калині мене мати колихала

Пісня

На калині мене мати колихала,

Щастя й долі в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

Від земля ти сили й соку наберися. (Двічі)
Ті літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млина розцвітає,

Мого рідного синочка забавляє. (Двічі)
Виростай же, мій синочку, мій соколе,

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на зорі путь орлина

І в дорогу проводжає цвіт-калина. (Двічі)

Калина

Хоровод


(на вірші М. Познанської, муз. Рябчуна)
1. Ой підемо в садок, (Дві дівчинки виходять на

на долину, середину залу і зупиняються

Пострічаєм червону на відстані 4 метри).

калину.
2. Станем, станем (Потім ідуть дівчатка і

гарненько в рядочок, стають півколом).

Та завємо круг неї

віночок.
3. Круг калини (Утворюють перше коло

віночок звиваєм. навколо обох калин і,взяв –

шись за руки, ідуть по колу)
4. Всіх до себе на свято (Калинки танцюють в колі)

скликаєм.
5. Ой приходьте, малята, (Зменшують коло, тримаючись

на свято, за руки, перекидають руку на

У калинки намиста плече)

багато!

Розквітни, калино, на рідному полі
Пісня

Калино, калино, гірка в тебе доля,

тебе породила Вкраїни недоля.

Тебе породила Вкраїни недоля,

що бранкою часто була в ріднім полі.

Що бранкою часто булла в ріднім полі

і разом з народом боролась за волю,

Щоб щезла навіки гірка недоля.
Щоб щезла навіки гірка недоля,

Розквітни, калино, на рідному полі.

Ю. І. Павленко
Вірші про калину
Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона калина.
Пишається калинонька,

явір молодіє,

а кругом їх верболози

й лози зеленіють.
Щебече соловейко

В лузі на калині.

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.
Три явори посадила

Сестра при долині.

А дівчина заручена –

Червону калину

Т. Г. Шевченко
Калина

Колишися, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися,

Сонячним промінням розмалюйся,

Ще й з тим вітром буйнесеньким розцілуйся,

Ще й чистою росою вмийся чисто,

Надінь свої ягідки, як намисто.

Буде тобі, калинонько, так весело,

Як поглянеш в чисту річку як в глядило.

М. Підгірянка

Калинова гілочка під вікном

Манить мене білим цвітом, ніби сонечком,

Я до сонечка долоні простягаю,

До грудей духмяні квіти пригортаю

А калина біля броду
Білі квіти розпускає.

На свою чарівну вроду

Задивляється у воду

Соловейка виглядає.

Калина ця, як наша доля, квітне,


Вона Вкраїни рідної вінок.

А восени, як ватра, сполохне!

І кетяги дозріють, мов коралі,

Своїм осіннім кетягом сяйне

І звеселить осінні тихі далі.


Калина

Гарно вбралася калина

У червоні намистини.

Стиглих ягід на обід

Принесе онукам дід.

Ласуватимуть малята,

Неначе в лісі пташенята.

Бабця випече пиріг –

Раптом гості на поріг?

Чай заварить на калині.

Завітайте до нас нині!
Намисто

З калини зірвав я

Рясні ягідки,

Зробив я з намиста

Червоні разки.

Регочуть дівчатка:

  • Ото насмішив!

Хто ж бачив, щоб хлопчик

Намисто носив?

  • Ви, певно, дівчатка,

Забули про те,

Що в мене сестричка

Маленька росте!

Л. Компанієць
Калинонька

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте,

Розквітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонька, і мені…

Марія Познанська

Хто в хустині червоненькій

Став у лісі між дубів?

Може дівчинка маленька

Назбирать прийшла грибів?

Ні. Не дівчинка там стала,

То калина виростала.

Ту хустинку гаптувала

Щедра осінь золота

На морозі, як жарини,

В лузі ягоди калини.

Пурх горобчики: жив-жив-жив!

Дзьобнув ягідку й ожив.

Я ледь з голоду не згинув,

Красно дякую, калино!

Розсіваю понад ставом синім вечором,

Щоб румянились зорею понад берегом.

Щоб кетяги червоні наливалися,

Щоб калиною моєю милувалися.

Колишися, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися.

Сонячними променями розмалюйся.

З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.

А ще й срібною росою вмийся чисто.

Надінь свої ягідки, як намисто.

В нашому садочку в червонім віночку

Над самим струмочком виросла калина.

Листя з сонцем грає, в воду виглядає,

Гарну вроду має молода князівна.

Вітер догоджає, коси розплітає.

Уночі туманом сизим укриває.

А вона стріпнеться, сумно усміхнеться.

Вгору поглядає – сонечка чекає.
Я не груша, я не слива –

Я калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі,

У червоному намисті.

А чому ж я так прибралась?

Бо до свята готувалась!
Калино, калино, гілля зелене!

Ти простягаєш руку до мене.

Крізь безмір часу, понад роками

З калиновим полумям, ще й зірками.
Ой, калино, дівчина вродлива,

Мов казкова фея чарівна.

Ждеш своє кохання край села,

Бо цвіте твоя пора щаслива

Під крилом весняного тепла.

Оповідання про калину
Калина

Оповідання

Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат.

Сидить він у кімнаті коло маленького столу, пише ноти і разом стиха приспівує.

Невелика сестра наша, Таня, прибирає в кімнаті, слухає. Дядя співає:

Ой у лузі, в лузі

Червона калина…

То ж не калина –

Молода дівчина.

- Дядю, - питає його Таня, - а то вона тільки намастилася калиною?

Дядя засміявся.

- Буває й таке, - каже він, - тільки у цій пісні не про таку дівчину співають.

Далі повернувся до неї, починає розповідати.

- Це, може, так було.

Ішли двоє дорогою, дивляться – щось червоніє в лузі. Один каже: «Це калина співає».

А другий каже: «Коли ж це вона тут виросла? Це, мабуть, щось інше».

Підійшли ближче, придивилися, аж то дівчина така гуляла там, румяна та гарна, - ну, зовсім як калина.

З того часу тільки де виросла дівчина хороша та румяна, то про неї й кажуть: «Та дівчина, як калина».

- А то ще кажуть: «Дівчина, як повная рожа», - пригадала Таня.

- Кажуть і так – різно, що кому личить.

- А мені що личить? – жартуючи спитала Таня.

- Тобі? – подивився дядько на неї, а вона така повненька та кругленька. – А на тебе скажуть: дівчина, як качанчик…

Сказав дядя і сам засміявся.
Калина

Ми живемо в Україні. Любимо її гарну і співучу мову, її прекрасних людей, її пишну природу. Наша земля красива ї щедра. Росте і жито, і городина, цвітуть квіти, дзюркочуть річечки. Але особливу любов викликає у нас калина.

Росте вона по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссі, на лісових галявинах. Садять калину і біля хати, щоб навесні білим цвітом милувала, а взимку від застуди лікувала.

___________________________________________________


Калина

Найкраще подвір’я в нашому селі у бабусі Галини. Біля її хати ростуть вишні, бузок, шумлять явори. Під вікном посадила вона кущ калини. Поливала його, доглядала. Тепер щовесни у вікно заглядає калина білими китицями. Соловейко в’є на ній гніздо. Тьохкає, поки калина не відцвіте.

Восени на калині червоніють великі грона ягід. Узимку калинові ягідки дзьобають снігурі й омелюхи.

___________________________________________________


Калина

Стоїть при дорозі калина. Всі милуються нею. Гарна вона кожної пори року. Навесні вбирається калина у смарагдове листя з білим мереживом квіток. Духмяні запашні квіти милують око. Згодом на місці суцвіть з’являться важкі кетяги і зарум’яняться.

Прийде осінь. Прибереже для калини найчарівніші барви. Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто. Обережно притрусить його сніжком. Стане воно цілющим.

Так і стоїть калина та гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих.


Червона калина

Коли починає жовтіти на деревах зелене листя, а на густі трави лягають вже холодні осінні роси, на узліссі можна натрапити на розлогий кущ з червоними гронами. Це калина одягла свої самоцвіти і звеселяє ними осінній ліс. Не лякає її ані осіння непогода, ані зима з її холодами. Стоїть собі, радіє, пишається своїм вбранням, і не минають її ані люди, ані птаство, ані звірина.

Після перших приморозків плоди калини починають втрачати гіркоту, а добре приморожені, вони вже цілком їстівні й солодкі.

Гарна калина й навесні, уквітчана білими суцвіттями.

___________________________________________________

Калина

Калина – це невисокий, але пишний кущ. Вона росте на вологих місцях у лісі, в лузі. Садять калину і біля хати.

Весною вона зацвітає запашним білим цвітом. Кожна квіточка, ніби дівчина в білій хустині.

Восени важкі грона калини червоніють. Ягоди наливаються цілющим соком.

Взимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а червонясті кетяги палахкотять, мов ліхтарики.

Калину здавна шанують і люблять люди за її красу і лікувальні властивості.

___________________________________________________

Калина
Калина любить рости у лузі, біля верби. Весною калина розквітає і стає гарною. Мов дівчина в білому вбранні.

Ягоди калини люблять і люди, і птахи. На смак вони кислі і трохи гіркуваті, але дуже корисні: і лікують, і надають бадьорості.

Колись давно, проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб із калиною.

Коли в домі свято, на стіл поряд з хлібом кладуть калину.



Легенди про калину

Легенда про калину

Це було тоді, коли на Русь нападали орди татарські.

Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. І саме у розпалі гуляння на село напали татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, зявилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калина.

І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною.

Легенда про калину

Один парубок покохав вродливу дівчину калину. Але батько не дозволяв йому одружуватися з нею, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і калина. Запросила коханого до танцю, непомітно завела у сад, а тоді до річки. Тут їх і застала Ганна. «Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим», - промовила калина і потягнула Ганну у воду. Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як душогубку – на кручі.

І виріс там кущ з червоними гіркими плодами. Назвали його люди калиною.

І стала калина символом дівочої краси і кохання. Тому і використовують калину у весільному обряді!

Легенда про вербу й калину
Давно було це на землі вкраїнській,

що від набігів турок потерпала,

яку топтали полчища ординські,

поляки й московіти грабували.

В селі однім дві дівчини-красуні

від зайд ординських дивом врятувались

бо коли ворог на село насував,

вони від нього в лісі заховались.
Тих, хто не втік, в полон взяли татари,

старих батьків, сестричок зарубали –

посиротила їх ординська хмара,

хатина рідна пусткою їм стала.

Журились довго сироти-дівчата,

і від журби, що нагло на них впала,

плакучою вербою біля хати

й калиною гнучкою вони стали.
Отож до цих пір, щоб не забувати

про ті страшні часи на Україні,

вербу саджають люди біля хати,

а поряд – її сестру калину.
Чому калина калиною зветься

Легенда

Колись, дуже давно, жила жінка Вербена з дочкою Калиною. Красуня й трудівниця була Калинка. Вона викликала заздрість у злих людей. Дівчинка розуміла мову квітів, птахів, трав, і зранку до вечора доглядала за рослинами. Втомилася за день Калинка. Довго йшла та й заблукала. А ось і криниця. Тільки вода в ній була зачарована. Хотіла Калинка напитися, та прилетіла пташка і вибила крилом водицю. Тоді дівчинка набрала води в пригоршню, напилася і… Мати Вербена почула про біду своєї доньки, поспішила їй на допомогу. Та не встигла, тільки й побачила, як ноги в доньки перетворилися в стовбур калини. Безмежне горе і печаль матері. Вона своїм серцем розтопила, а сльозами розвіяла чари води з криниці. Тепер всі можуть пити цілющу воду. Саме ж мати перетворилась на вербу. Так і стоять вони поруч – верба і калина.



Відомості про калину
Калина – кущова рослина з білими невеликими квіточками та гіркими чи кисло-солодкими ягодами, зібраними в кетяг, а також – ягоди цієї рослини.

(Тлумачний словник)

Плоди калини – невеличкі овальні ягідки яскраво-червоного кольору. Вони зібрані в ціле гроно і особливо помітні, коли на кущах вже немає листя.


Після перших заморозків, ягідки калини можна їсти. Вони мають гіркувато-солодкий смак.
Ці ягідки разом з яблуками йдуть на виготовлення мармеладу, пастили. З калини готують різні смачні страви, печуть пироги, варять компоти, кисіль, варення, чай.
Під час варки ягідки калини втрачають свій гіркуватий смак.
Калина відноситься до числа лікарських рослин. Вона лікує багато хвороб. Використовують і калиновий цвіт, і свіжо зрізану кору. Екстракти із кори – гарний засіб, який використовується при внутрішніх кровотечах, а також при судомах.

Плоди калини вживають при нервовому збудженні, для пониження кров’яного тиску.


Варені з медом плоди їдять від кашлю, при охриплості. Вважається, якщо постійно вживати плоди калини, то покращується самопочуття хворого.
Настій плодів калини п’ють, як вітамінний, загальнозміцнюючий засіб. Свіжий сік використовують у дерматології та косметології для обличчя.
Настій квіток використовують в медицині для лікування кашлю, горла, ран.
1. Калина полюбила українську землю. На якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду та цілющі властивості. Нема такого села чи міста де б не росла, не квітла калина рясним, білим цвітом на весні й не рум’яніла червоними ягідками аж до зими.

В народі кажуть: «Червона калина від ста хвороб лікує».



П’ють її від кашлю, при серцевих недугах.
2. Червона калина є символом нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.


3. Калина й Україна невіддільні настільки, що їх не уявляють одну без одного. Правду каже прислів’я: «Без калини нема України».
4. Казкова ніжна краса калини зачаровувала людину. Здавна калина є символом краси, дівочості, кохання. Чарівну красу калини описано у віршах, піснях, оповіданнях.
Рецепт приготування настою плодів калини
10 г, або дві столових ложки сировини на 200 мл окропу. Вживати по третині склянки на день
Рецепт приготування настою плодів калини
10 г, або дві столових ложки сировини на 200 мл окропу. Вживати по третині склянки на день
Рецепт приготування настою плодів калини
10 г, або дві столових ложки сировини на 200 мл окропу. Вживати по третині склянки на день


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка