Теоретичні основи практики соціальної роботи




Сторінка1/17
Дата конвертації23.03.2017
Розмір4,97 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Теоретичні основи практики соціальної роботи

1.1. Значення теорій

для практики соціальної роботи

Методологія соціальної роботи ґрунтується на науко­вих знаннях, результатах досліджень та аналізі практич­ної діяльності соціальних працівників, її теоретичне об­ґрунтування постійно змінюється, розвивається відповід­но до потреб клієнтів і суспільства.

Розвиток теорій і моделей соціальної роботи зумовле­ний досягненнями споріднених наук (психології, соціоло­гії, філософії та ін.), осмисленням емпіричного досвіду, створенням нових методик роботи. Теорії сприяють пі­знанню загальних властивостей явищ, пояснюють події, збагачують ідеями, знаннями закономірностей, завдяки чому розвивається безпосередня практика.

Соціальна робота як парадигмальна теорія і практика

Соціальна робота відбувається в складному, змінному середовищі, там, де реалізовується взаємодія людей з їх­нім оточенням. Вона покликана допомагати людям якомо­га повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя, запобігати виникненню соціальних дисфункцій (порушень, розладів). У ній немає готових рецептів, як поводитися в кожному конкретному випадку, як спілкувати­ся з клієнтом, які техніки втручання застосовувати. Соці­альній роботі властивий творчий характер, синтез різних ідей і підходів. Оскільки вона є частиною суспільства, сус­пільним інститутом, її зміст і методи роботи змінюються відповідно до суспільних трансформацій, розвитку індиві­дуальних і групових потреб, а також можливостей органі­зацій, які її здійснюють.

Водночас соціальна робота вибудовує свою методоло­гію на здобутих у процесі досліджень доказових знаннях, аналізі реальної практики з урахуванням специфіки її контексту. Важливими для неї є теоретичні пояснення природи соціальних проблем і контексту їх розв'язання, ,,,» прийнятності застосування конкретних технік втручан­ня, обґрунтування практичних дій соціальних працівни­ків. Отже, практичне здійснення соціальної роботи відбу­вається у єдності з її теоретичним аналізом, прогнозуван­ням, моделюванням тощо.

Теорія соціальної роботи сукупність сформованих у процесі пізнавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і тех­ніки втручання.

З огляду на загальні ознаки теорії як системи понять, уявлень про дійсність і особливості соціальної роботи як науки, прикладної діяльності вчені по-різному обґрунто­вують і розкривають зміст поняття «теорія соціальної ро­боти».

Зосередившись на конкретних і повторюваних соціаль­них процесах у практиці соціальної роботи, російський на­уковець Євдокія Холостова, а також деякі українські дос­лідники тлумачать теорію соціальної роботи як науку про закономірності і принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, а також їх динаміку під цілеспрямованим впливом організацій­них, психолого-педагогічних і управлінських факторів при захисті громадянських прав і свобод у суспільстві. Од­нак це тлумачення не враховує знань, що допомагають зро­зуміти контекст соціальної роботи, використання на прак­тиці теорій різних дисциплін. Орієнтація на прикладний характер соціальної роботи простежується у виданні «Со­ціальна робота: Короткий енциклопедичний словник», в якому стверджується, що теорія соціальної роботи — це: 1) логічне узагальнення досвіду суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому зануренні в суть досліджуваного явища і розкриває його закономірності; 2) комплекс поглядів та ідей, які допомагають витлумачувати і пояс­нювати факти; 3) найрозвинутіша форма наукового знан­ня, яке цілісно відображає найважливіші зв'язки у певній галузі дійсності.

Певною мірою упускаючи з поля зору сутнісні ознаки теорії як абстрактних пізнавальних образів дійсності, зо­середжуючись переважно на потребах практики, сучасний британський фахівець Малком Пейн тлумачить теорію як «твердження стосовно того, чим є соціальна робота. Вона також визначає, що повинен робити соціальний працівник у різних ситуаціях». У кожній теорії, яка стосується прак­тики соціальної роботи, автор розглядає перспективу (зна­чення теорії для розвитку соціальної роботи), теоретичну базу (концепції та ідеї, на які спирається застосування теорії в соціальній роботі), модель практики (стратегії і техніки втручання, які пропонує конкретна теорія).

Теоретична традиція наукового осмислення соціальної роботи формувалася одночасно з вивченням сутності тако­го феномену, як соціальна роль, і сенсу благодійності як явища суспільного життя, а також у зв'язку зі спробами зіставити наукове пізнання соціальної допомоги з різнома­нітними психологічними і соціологічними доктринами. Автори ранніх теоретичних праць з питань соціальної ро­боти (друга половина XIX — початок XX ст.) розглядали вплив суб'єкта соціальної допомоги на здатність особис­тості поліпшити свої соціально-побутові і фінансові спра­ви. Теоретичне обґрунтування соціальної роботи стосува­лося справедливості конкретних форм допомоги, пошуку оптимальних варіантів діяльності соціальних служб, мето­дів вивчення умов життя людей і їх соціального розвитку.

У 20—60-ті роки XX ст. у соціальній роботі домінували психологічні моделі, які пропонували різноманітні техні­ки впливу на особистість клієнта, розвиток мотивації до змін. У середині століття завдяки досягненням соціології теорія соціальної роботи збагатилася її соціально-рефор­містськими і соціально-організаційними підходами. Поси­лення уваги до соціальних аспектів суспільного розвитку зумовило інтеграцію різних підходів і утворення на цій ос­нові комплексних моделей. А зосередження уваги на соці­ально-організаційних факторах визначило ранг найважли­віших проблем. Теоретико-методологічне обґрунтування соціальної роботи, її правових аспектів сприяло створенню правової основи технології соціального захисту, актуалізу­вало значущість загальнополітичної підтримки соціальної політики тощо. Водночас у теорії соціальної роботи все по­мітнішу роль починають відігравати системні уявлення про людину і суспільство. При цьому наголошувалося на необ­хідності реформ, спрямованих на забезпечення гармонійно­го, цілісного розвитку людини, спільноти, суспільства.

Для теорії соціальної роботи найважливіше з'ясувати, що є основою соціальних проблем — суспільні відносини, суспільство загалом, соціальне середовище чи людина, в якій зосереджені детерміновані природою основні причи­ни її особистих труднощів. Якщо вважати першопричи­ною соціальної дисгармонії суспільство, його устрій, то соціальна робота має спрямовуватись передусім на його ре­формування або радикальну зміну, зосереджуватись на соціальних чинниках, які вивчає соціологія. Погляд, згідно з яким першоосновою соціальних проблем є людина, наво­дить на висновок, що для досягнення гармонії необхідно насамперед змінити особу, а не соціальне середовище. Це відкриває простір для соціально-психологічного і соціаль­но-педагогічного напрямів соціальної роботи, створення закладів, які б займалися питаннями виховання, соціалі­зації, корекції та реабілітації.

Процес соціальної роботи є складним, потребує різно­планових знань. До того ж сучасна соціальна робота поєд­нує різноманітні наукові школи, моделі практики, засно­вані на теоретичних поглядах різних шкіл. Це дає підста­ви охарактеризувати її як парадигмальну (засновану на різних наукових і науково-практичних парадигмах і під­ходах) теорію і практику.

Теоретичне обґрунтування соціальної роботи постійно змінюється. Його розвиток на сучасному етапі зумовлений поширенням філософи постмодернізму (яка виходить із рівноправності різних уподобань, стилів мислення, плюра­лізму стандартів, унікальності кожного людського життя, неповторності життєвих подій, множинності істин). Суттє­во позначилися на цьому процесі новітні ідеологічні та полі­тичні концепції, особливо неолібералізм (політична доктри­на, яка розглядає свободу вибору як найвищу цінність), а та­кож соціальні і суспільно-політичні рухи, які обстоюють права дискримінованих груп. Тому в сучасній соціальній ро­боті співіснують індивідуалізовані і суспільні теоретичні під­ходи й моделі практики, які часом конкурують між собою у виробленні стратегій розв'язання соціальних проблем.

Попри існування численних теоретичних обґрунтувань практичної соціальної роботи, її сутнісно-функціональна характеристика може реалізуватися лише в дії, спрямованій на гармонізацію відносин між окремими індивідами, індивідом і групою, індивідом і соціумом, суспільних від­носин загалом, а також на забезпечення соціального добро­буту населення країни, формування почуття особистої від­повідальності за колективне благополуччя, стійкий розви­ток соціальної системи.

Класифікація теорій і моделей соціальної роботи

Соціальна робота є синтезом наукових концепцій і на­прямів практичної діяльності, міждисциплінарною нау­кою. У зв'язку з цим існують різні класифікації її теорій і теоретичні моделі, які мають у своїй основі певні ознаки:

1. Призначення теорій. За цим критерієм виокремлю­ють такі рівні теорій соціальної роботи (табл. 1.1):


  • теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи;

  • теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи;

  • теорії, що пояснюють світ клієнта.

Таблиця 1.1 Класифікація теорій соціальної роботи за їх призначенням


Тип теорії

«Формальна» теорія

«Неформальна» теорія

Теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи

Формальний письмовий виклад сутності і цілей соціальної підтримки (наприклад, марксистські, феміністські тощо)

Моральні, етичні, культурні цінності, на які спираються фахівці соціальної роботи

Теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи

Формальний письмовий виклад суті практичної соціальної роботи (наприклад, робота з випадками, сімейна терапія, групова робота)'

Індуктивно отримані, побудовані на досвіді теорії практики соціальної роботи

^

Теорії, що пояснюють світ клієнта

Формальний письмовий виклад концепцій і уявлень соціальних наук (наприклад, стосовно особи, подружжя, сім'ї, раси, класу, роду)

Використання соціальними працівниками досвіду і загальнокультурних теоретичних надбань (сім'я як суспільний інститут, нормальна поведінка, добре батьківство)

На кожному рівні класифікації функціонують формальні теорії, що пояснюють, як організовано, систематизовано бло­ки знань психології, соціології та інших дисциплін, а також неформальні ідеї, моделі, які використовують соціальні пра­цівники, часто несвідомо, для тлумачення повсякденних ситуацій. До «неформальних» належить теорія набутої безпо­радності (пояснює, чому внаслідок постійних невдач і відсут­ності впливу на те, що трапляється в житті, люди втрачають мотивацію, стають надмірно стурбованими, пригніченими, у них виникають труднощі в спілкуванні) і теорія активізації, або наснаження (передбачає підвищення впевненості і компе­тентності самооцінки клієнтів у відстоюванні власних прав).

2.Розробники (автори) теорій. Зважаючи на це, розріз­няють:



  • теорії, якими займаються вчені, їх стараннями обґрунтовано «великі теорії», які забезпечують концепту­альні підходи у поясненні соціальних явищ (наприклад, теорія систем, що пояснює взаємозв'язки між частинами цілого), і «теорії середнього рівня», що зосереджені на окре­мих аспектах суспільства (наприклад, теорія стигматизації, яка пояснює причини і наслідки негативного, упереджено­го ставлення до представників певних груп у суспільстві), а також теорії, засновані на практичних методах досяг­нення цілей (наприклад, орієнтована на завдання модель, яка пропонує чітку послідовність дій соціального праців­ника і клієнта у спільному розв'язанні проблем);

  • сформульовані фахівцями соціальної роботи теорії (концепції), тобто «ситуативні теорії», спрямовані на ­поглиблене вивчення ситуації, можливих наслідків влас­­них дій. їх виникнення зумовлене незалежністю соціаль­­них працівників під час аналізу подій від усталених теорій ­і методик, налаштованістю у кожному випадку добирати ­прийнятні засоби відповідно до цілей діяльності, експери­­ментувати на шляху до результату.

3. Суб'єкт-об'єктні відносини, їх особливістю є погляд­ на клієнта не як на активного суб'єкта соціальної роботи, а­ як на об'єкт отримання соціальної допомоги. До цієї групи ­належать такі теорії соціальної роботи:

  • теорія індивідуальної соціальної роботи, спрямова­­на на допомогу окремому індивіду чи сім'ї;

  • теорія групової соціальної роботи, що передбачає до­­помогу клієнтові через залучення його до роботи групи, ко­­ригування завдяки цьому його поведінки й становища;

  • общинна теорія (теорія роботи в громаді), спрямова­­на на активізацію учасників громади у розв'язанні колек­­тивних проблем;

—теорія соціального адміністрування і планування,­ зорієнтована на розвиток системи соціальних служб, впро­­вадження соціальних програм і послуг.

Проте теорії індивідуальної, групової, общинної (у гро­маді) соціальної роботи реалізуються скоріше як відповід­ні форми і методи діяльності соціальних працівників у розв'язанні соціальних проблем клієнтів, а не як теоретич­ні концепції. А теорія соціального адміністрування є то­тожною одній із функцій соціальної роботи.

4. Спорідненість теорій соціальної роботи із соціально-гуманітарними науками. Цю групу репрезентують:

—психологічно орієнтовані теорії, зосереджені на психо­­логічних, емоційних, а не на соціальних (структурних) чин­­никах виникнення у клієнта складних життєвих ситуацій;



  • соціологічне орієнтовані теорії, які зосереджують­ основну увагу на навколишньому (фізичному і соціально­­му) середовищі клієнта;

  • комплексно орієнтовані теорії, які однаково врахо­­вують психологічні і соціальні чинники виникнення у клі­­єнтів складних життєвих проблем.

Деякі вчені в цьому контексті ведуть мову не про тео­рії, а про теоретичні моделі, або моделі соціальної роботи, пропонують замість термінів «психологічно орієнтовані теорії», «соціологічне орієнтовані теорії», «комплексно орієнтовані теорії» вживати «психологічні моделі», «со­ціологічні моделі», «комплексні моделі», що є милозвуч­нішим (табл. 1.2).

Крім того, такий поділ теорій значною мірою умовний. Адже багато теорій, взятих за основу моделей соціальної роботи, є спільним надбанням соціальної психології, соціо-



Таблиця 1.2

Класифікація теоретичних моделей соціальної роботи за спорідненістю із соціально-гуманітарними науками


Група теорій

Характеристика групи

Теоретичні моделі, -> які застосовують у соціальній роботі

1

2

3

Психологічні моделі соціальної роботи

Сукупність теоретичних концепцій соціальної роботи, які ґрунтуються на пізнанні закономір­ностей психологічного розвитку і статусу людини в суспільстві

— Психодинамічна модель — Когнітивно-біхевіористська модель — Гуманістична модель


Закінчення таблиці 1.2


1

2

3

Соціологічні

Сукупність теоретичних

Системна модель

моделі соціальної

концепцій соціальної роботи, основою яких

— Екологічна модель — Соціально-

роботи

е пізнання законо­мірностей соціального

радикальна модель




розвитку, структу-

— Теорія ролей




рування суспільства,

і стигматизації




взаємодії його







соціальних інститутів




Комплексні

Сукупність теоретичних

— Кризове втручання

(біопсихосо-ціальні) моделі

концепцій соціальної роботи, які орієнтують на цілісне бачення

— Модель, зосере­джена на завданні — Сімейна терапія

соціальної

проблем захисту

— Психосоціальна

роботи

життєвих сил людини

терапія




як біопсихосоціальної істоти

— Соціально-







педагогічна модель

логії, філософії, літературознавства, суспільно-політичної думки або сформувалися на основі багаторічної практики соціальної роботи. А комплексні теорії за рубежем назива­ють біопсихосоціальними, оскільки вони враховують впливи біологічних, психологічних, соціальних факторів на думки, почуття, поведінку людей.

Попри умовність поділу класифікація, наведена у табли­ці, видається найраціональнішою, бо вона є універсальною і дає змогу обґрунтовувати цілі діяльності, обирати засоби (техніки) втручання, а також пояснювати стан клієнта і прогнозувати його поведінку.

Психологічні моделі соціальної роботи. До цієї групи належать теоретичні моделі, які вибудовуються на ідеї до­помоги клієнтові шляхом оптимізації його зусиль щодо використання особистісних і соціальних ресурсів для впливу на несприятливу ситуацію його життя.

Психодинамічна модель соціальної роботи є однією з найпоширеніших. Вона заснована на ідеї і техніках психо­аналізу — обґрунтованої австрійським психологом, психіат­ром Зігмундом Фройдом теорії, яка відводить важливу роль у поведінці особистості несвідомому (інстинктам, потягам), його гармонізації зі свідомістю. Психоаналіз суттєво розши­рив уявлення про сутність допомоги у соціальній роботі, сфокусував її на внутрішньому житті індивіда, розглядаю­чи дії та поведінку людини як наслідок процесу її мислення, а не особливостей міжособистісних чи соціальних відносин.

Психодинамічна модель пропонує ефективні техніки діаг­ностування соціального відхилення, прогнозування пер­спектив поліпшення внутрішнього стану особистості.



Когнітивно-біхевіористська (лат. со^пШо — пізнання, англ. Ьепауіоиг — поведінка) модель соціальної роботи ґрунтується на ідеї, яка акцентує на необхідності врахову­вати при наданні допомоги клієнтові особливості його мис­лення, установки, які спрямовують його дії. Суть цієї ро­боти полягає у сприянні набуттю клієнтом адекватних со­ціальним умовам навичок поведінки.

Гуманістична модель соціальної роботи вбачає головні резерви змін у самій людині, в закладених у ній силах доб­ра, психічного здоров'я і бажання самовдосконалюватися. Тому ця теоретична модель відводить клієнтам роль актив­них творців власного життя, стиль якого може бути обме­жений тільки фізичними або соціальними впливами. До­помога у виборі стратегії дій клієнта має враховувати по­шук ним власного життєвого призначення.

Соціологічні моделі соціальної роботи. Ці моделі зосереджують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних причинах виникнення складних життєвих си­туацій, соціальних нормах і соціальній патології, соціаль­ному контролі за поведінкою клієнта.

Системна модель соціальної роботи у сучасній практи­ці є найпопулярнішою. Відповідно до неї суспільство пос­тає як складна соціальна система, сформована із сукупнос­ті взаємопов'язаних соціальних організацій та інститутів, взаємодія яких впливає на життєдіяльність людини. Ґрун­тується ця модель на ідеї, що задовільне життя людини за­лежить від систем, які її оточують. Такою системою є сім'я, всередині якої існують взаємини між подружжям, дітьми і родичами; сім'я також включена у взаємодію з різноманітними соціальними інститутами — державою, системою освіти і виховання, економічними й іншими ор­ганізаціями. З цього погляду завдання соціальної роботи полягає у вивченні оточення клієнта, впливу на ньогр ін­ших людей, соціальних факторів.

Екологічна модель соціальної роботи розглядає допо­могу як діяльність, спрямовану на збереження рівноваги між клієнтом і навколишнім середовищем, як нейтраліза­цію негативних змін, які можуть спричинити у людини дезадаптивні процеси. Діяльність фахівців, які дотриму­ються цієї моделі, полягає у використанні активних мето­дів адаптації і соціалізації клієнта, забезпеченні відповід­ності між його внутрішнім станом і вимогами зовнішнього середовища. Водночас соціальні працівники можуть змінювати зовнішнє соціальне і фізичне середовище, дбаючи, щоб воно якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи акцен­тує на допомозі клієнтові в розвитку його соціальної само­свідомості, передусім її політичної і правової складових. Спираючись на ідеї марксизму (системи філософських, економічних, соціально-політичних поглядів, яка орієн­тує на ліквідацію методом революції класової нерівності, приватної власності, побудову пролетарського суспільс­тва) і радикального фемінізму (жіночого руху за зрівняння жінок у правах з чоловіками), прихильники соціально-ра­дикальної моделі, не знаючи психологічних пояснень '-* проблем клієнтів, закликають до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій. За їх переконаннями, мета допомоги по­лягає у підвищенні рівня самоконтролю та особистої відпо­відальності клієнта, самоактуалізації його можливостей у захисті та обстоюванні прав, протистоянні дискримінації.

Теорія ролей ґрунтується на ідеї рольової поведінки клієнта, який вибудовує свої вчинки відповідно до загаль­ноприйнятих і відтворюваних індивідуальною свідомістю моделей, схем. Рольова модель соціальної роботи звертає увагу на проблеми клієнта, пов'язані з очікуваною його по­ведінкою і бажаним розвитком на основі його минулого досвіду, розуміння значущості того, що має з ним відбути­ся, а також його уявлень про свою роль у житті.

Комплексні (біопсихосоціальні) моделі соціальної ро­боти. Сформовані вони на концептуальних підходах бага­тьох гуманітарних наук (соціології, психології, педагогіки, соціальної психіатрії та ін.). Цей процес був закономірною реакцією соціальної роботи на комплексний характер проб­лем багатьох людей з обмеженими можливостями, а також на необхідність використання теоретичних надбань, мето­дологій, технік з різних сфер людських знань і діяльності.

Модель кризового втручання орієнтована на допомогу клієнтові, який перебуває в стані глибокої і гострої психо­логічної кризи, що зумовлює необхідність оперативного втручання для виведення його з дезадаптивного стану.

Зосереджена на завданні модель пропонує чітку послі­довність діагностування проблеми клієнта і роботи з нею, що допомагає усвідомленню практичними працівниками раціонального процесу безпосередньої роботи з клієнтом.

Модель сімейної терапії довела свою ефективність у ба­гатьох ситуаціях, пов'язаних з необхідністю сімейного, часто й індивідуального консультування. Заснована вона на твердженні, що пояснення і подолання проблем взаємодії між людьми обумовлене їх розумінням минулих, а також актуальних на певний час взаємовідносин. Це означає, що головну увагу слід зосереджувати на проблемах, що виник­ли між людьми, а не в кожній конкретній людині.

Модель психосоціальної терапії є поширеною останні­ми роками у західних країнах. Вона передбачає тривалий супровід клієнта соціальним працівником, надає особли­вої уваги їх взаємовідносинам. Головне за цього підходу — виокремити проблеми із середовища клієнта, посилити сильні сторони його Я, а також механізми, за допомогою яких він зможе самостійно подолати свої проблеми за дос­татньої підтримки соціального працівника.

Соціально-педагогічна модель виходить із ідеї значущос­ті виховного впливу на процес соціалізації індивіда або соці­альної групи, здійснення якого відбувається через систему інститутів — сім'ю, школу, позашкільні заклади. Ці інсти­тути мають коригувати формування соціальних якостей особистості відповідно до суспільних цінностей, обмежува­ти або активізувати вплив певних зовнішніх факторів.

Соціальним працівникам доводиться відстежувати ефективність технік і методів, які пропонують теоретичні моделі, і за потреби змінювати план допомоги клієнтові. Проте не варто назавжди відмовлятися від використання певної теоретичної моделі. Адже, попри відсутність єдино правильної теорії, кожна з них має свої переваги та обме­ження, передбачає відповідний набір інструментів, технік втручання, знання яких і володіння якими дають змогу фа­хівцеві знаходити оптимальні рішення у найскладніших ситуаціях.

Взаємозв'язок теорії і практики соціальної роботи

Постаючи як певна гіпотеза, ідея і трансформуючись завдяки різноманітним дослідженням у цілісну систему знань, теорія отримує підтвердження або спростування в реальній соціальній практиці.



Практика соціальної роботи діяльність соціальних служб і пра­цівників щодо вивчення потреб клієнтів, груп і громад, узгодження плану спільних дій, надання необхідних послуг і консультування, розвитку їхньої самостійності тощо.

Здійснюється вона з метою сприяння оптимальній со­ціальній адаптації людей, сімей і груп населення у формах догляду, соціально-психологічного консультування, пред­ставництва і захисту їх інтересів, адміністрування, плану­вання тощо. Для цього соціальні працівники мають воло­діти необхідними методами, навичками роботи, заснова­ними на різноманітних знаннях і теоріях.

Згідно із дослідженнями, чимало соціальних праців­ників недооцінюють роль теорій у практичній діяльності. Свій скептицизм вони пояснюють наявністю конкурен­тних теорій, положення яких часто є взаємовиключними. Декого з них не задовольняє надто загальний характер теорій, що ускладнює використання їх при виборі стратегії і тактики дій стосовно конкретного клієнта. Проблематич­ним для них є і те, що теорії переважно наголошують на те­рапевтичних аспектах роботи, реформаторських заходах, дистанціюючись від правових і процедурних аспектів робо­ти, контрольних функцій соціальних працівників. А саме цим доводиться займатися більшості соціальних працівни­ків. Та й деякі вчені переконані, що первинною основою в соціальній роботі є практика, а наукове знання — вторин­не. На їх погляд, віддалене від практики знання лише пе­решкоджає соціальним працівникам надавати ефективну соціальну допомогу. Тому рух знання має відбуватися не від теорії до практики, а від практики до теорії.

Однак теорія не є протиставленням практиці, оскільки вона виростає з неї, задля неї розвивається, спрямовує її і збагачує, черпаючи в її надрах енергію свого розвитку.

Значущість теорії для практики соціальної роботи обу­мовлена такими чинниками:

а) теорія є важливим інструментом нагромадження,­систематизації знань, поглиблення розуміння дійсності.­Без теоретичного обґрунтування неможливі класифікація,­аналіз, з'ясування загальних особливостей, фактів, подій,­процесів, що відбуваються у соціальній роботі;

б) теорія збагачує практичну діяльність професійним­способом мислення, новими ідеями, пізнанням закономір­­ностей. Тому пізнання соціальної роботи не завершується­у навчальному закладі, а є безперервним процесом, що зо­­бов'язує соціальних працівників постійно аналізувати ре­­альну практику. Знання узагальненого досвіду, теоретич­­них концепцій сприяє пошуку оптимальних рішень у­складних ситуаціях професійного вибору, передбаченню­наслідків можливих дій. Адже мислення і дії людини зале­­жать не тільки від системи значущих для неї цінностей,­особистісних рис характеру, а й від ідей, які опанували­нею, її уявлень про дійсність;

в) теорія сприяє формулюванню питань, які перебува­ють поза межами загальновизнаних знань, уявлень. Деякі теорії стимулюють науковий пошук, суспільні дебати сто­совно соціальної роботи. Вони цінні для фахівців під час аналізу практичних проблем.

Оскільки теорії і практика соціальної роботи перебува­ють у постійному розвитку, соціальні працівники є не прос­то користувачами раніше сформованих теорій і практичної мудрості, а й творцями нових теорій. Часто вони синтезують фрагменти різних знань у нову систему, надають їй відпо­відної цілісності і втілюють у конкретну практику.

Кожен із соціальних працівників має право вибору стратегії втручання, що ґрунтується на певній теоретич­ній моделі (нерідко його обумовлюють місія і філософія соціальної служби). Цей вибір залежить від цілей втру­чання і потреб клієнта; відомостей про ефективність зас­тосування методики у подібних ситуаціях; можливостей клієнта, працівника і соціальної служби; наявності ресур­сів та ін.

Орієнтація на конкретні теорії значною мірою обумов­лює напрями діяльності і функції соціальних працівни­ків. Адже від вибору теорії залежить зміст і структура со­ціальної роботи. Так, реабілітаційні програми для людей, залежних від психоактивних речовин, формуються відпо­відно до теоретичних моделей, яких дотримуються фахів­ці, що здійснюють цю реабілітацію. Прихильники одних теорій віддають перевагу груповим заняттям, що мають на меті пошук клієнтами сенсу власного життя, інших — методам трудотерапії, що передбачає реабілітацію через залучення до трудового процесу і конструювання терапев­тичного середовища, або — активній роботі з сім'ями та зміні стосунків у них як передумові налагодження продук­тивних взаємин із середовищем. Наприклад, працівник, який допомагає клієнтові, що перебуває в стані депресії, може вибудовувати свою роботу, спираючись на різні теоре­тичні концепції. Якщо він вважатиме, що депресію спри­чинює досвід втрат у ранньому дитинстві, то ключовим методом його роботи буде соціально-психологічне консуль­тування (каунселінг). Будучи переконаним, що депресія зумовлена відчуттям безпорадності і безправності, він шу­катиме причин того, чому людина сприймає себе невлад­ною над власним життям і як вона може це здолати, які додаткові навички їй потрібні. У будь-якому разі фахівце­ві слід визначитися, якої теоретичної моделі він дотримується, які цінності сповідує, на яких концепціях вибудо­вує свою програму дій.

Усі теорії соціальної роботи є соціальне сконструйова­ними, адже на них впливає культура суспільства. На­приклад, пояснення вчинку людини соціальним праців­ником, який належить до християнського суспільства, відрізнятиметься від пояснення фахівцем, який репре­зентує мусульманський світ. Уявлення про поведінку лю­дини позначаються і на оцінюванні стану клієнта, очіку­ваннях від діяльності соціальних працівників, прийнят­ності для різних груп клієнтів методів і технік роботи. Тому соціальні працівники мають завжди пам'ятати про небезпеку виникнення упереджень щодо клієнтів, поро­джених релігійними переконаннями, етнічною належ­ністю, майновим станом, статтю, сексуальною орієнтаці­єю тощо, і повинні брати до уваги соціальний контекст, в якому відбуватиметься їх діяльність.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка