Теоретико-прикладні аспекти




Сторінка14/35
Дата конвертації08.01.2017
Розмір4,65 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   35

Глава 3
ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ
АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ


Теоретико-методологічні основи будь-якого прикладного виду і напрямку дослідження повинні неодмінно бути апробовані на практичну цінність, оскільки лише матеріальний світ, реальне життя підтверджує або спростовує наші наукові постулати.

Що стосується економіко-статистичних методів та моделей, то вони мають наукову і практичну цінність лише за умови, коли результати їх реалізації виконують аналітичну та прогностичну функції в системі управління виробництвом.

Точність і достовірність побудованих прогнозів та проведення на їх основі стратегічного аналізу, як інформаційної бази стратегічного планування і управління, забезпечують прийнятність і ефективність використання економіко-статистичних моделей.

Дослідження на основі економіко-статистичних моделей, результати яких подані у третій главі, орієнтовані на систему кількісних і якісних показників діяльності підприємств різних галузей народного господарства України, переважно агропромислового комплексу, з урахуванням їх специфічних особливостей.


3.1 Кондитерська промисловість

3.1.1 Функція виробництва продукції


Серед особливостей, якими характеризується кондитерська промисловість, варто відмітити широкий асортимент продукції та вторинну переробку сировини. Цими та іншими особливостями зумовлюється склад факторів, які формують функцію виробництва (випуску) та інших показників в досліджуваній галузі, що кардинально відрізняє її від інших галузей харчової промисловості.

З огляду на особливості кондитерської промисловості найбільш прийнятною за складом факторів є класична виробнича функція з поділом виробничих фондів на основні й оборотні [38; 39]:


(3.1.1)

де у – обсяг виготовленої продукції; Х1 – чисельність виробничого персоналу, осіб; Х2 – середньорічна вартість основних фондів; Х3 – вартість використаних оборотних фондів.

Лінійно-логарифмічна форма зв’язку (3.1.1) нескладна у математичному і обчислювальному відношенні, достатньо добре узгоджується зі змістовним, якісним уявленням про взаємодію ресурсів і залежність випуску від затрат.

Модель (3.1.1) є абстрактною моделлю і формується на етапах вибору досліджуваного показника, відбору факторів і вибору виду рівняння.

Для перетворення абстрактної моделі в робочу, яку передбачено використати в економічних дослідженнях, необхідно, по-перше, наповнити її конкретним економічним змістом і, по-друге, як це зазначалось раніше, перевірити модель на логічну і статистичну адекватність.

Після реалізації методом найменших квадратів за даними кондитерської промисловості України модель (3.1.1) набула такого вигляду:


. (3.1.2)
Статистичні характеристики рівняння (3.1.2) наведені в табл. 3.1.1

Таблиця 3.1.1 – Статистичні характеристики функції виробництва



Статистичні характеристики

Умовне позначення

Величина

Множинне кореляційне відношення

η

0,998

t-критерій Ст’юдента:

табличний

tηт (p = 0,99)

3,25

розрахунковий

р

12,45

коефіцієнт детермінації

η2

0,996

Середня помилка апроксимації, %



0,61

F-критерій Фішера:

табличний

FТ (p = 0,99)

5,62

розрахунковий

Fp

185,90

d-статистика (критерій Дарбіна–Уотсона)

табличний

DТ (p = 0,95)

1,97

розрахунковий

dр

2,09

Проведенню економічних досліджень на основі параметрів аі та характеристик побудованого рівняння повинна передувати оцінка функцій виробництва на логічну і статистичну адекватність, на що акцентувалась увага у попередніх главах монографії.

Як зазначалось раніше, логічна адекватність рівняння – це здатність рівняння найточніше відобразити сутність, природу взаємозв’язків досліджуваних явищ (процесів, об’єктів). Відносно багатофакторних рівнянь оцінка логічної адекватності полягає, передусім, у відповідності знаків при невідомих xi природі взаємозв’язків кожного фактора з результативним показником y. Стосовно рівняння (3.1.2) зв’язки між факторами (ресурсами) і результативним показником повинні бути прямі. Тому додатні знаки перед параметрами рівняння (а1, а2, а3) цілком обґрунтовані, бо зростання (зниження) величини будь-якого фактора за умови гармонійного поєднання ресурсів, відповідно призведе до збільшення (скорочення) обсягу виробництва продукції.

Про статистичну адекватність рівняння (3.1.2) свідчить велике значення множинного кореляційного відношення, що ілюструє надзвичайно високу тісноту зв’язку між результативним показником (обсяг виготовленої продукції) та використаними виробничими ресурсами (x1, x2, x3), а також невелике значення середньої помилки апроксимації.

Перевищення розрахункових значень t-критерію Ст’юдента,


F-критерію Фішера та d-статистик у порівнянні з табличними значеннями свідчить про статистичну істотність (значущість) множинного кореляційного відношення та власне самого рівняння.

Величина коефіцієнта детермінації (η=0,996), який характеризує сукупний вплив факторів на зміну результативного показника, свідчить, що обсяг виготовленої продукції на 99,6 % залежить від використаних ресурсів, і лише на 0,4 % – від неврахованих факторів.

Про відсутність мультиколеніарності (тісного зв’язку між окремими факторами) свідчать такі значення парних лінійних коефіцієнтів кореляції: ;; , тобто rij < 0,8.

Тісноту зв’язку результативного показника (обсяг виготовленої продукції) з кожним фактором, що визначає його рівень, можна оцінити по значенню парного лінійного коефіцієнта кореляції: ; ; , тобто обсяг виготовленої продукції найбільш тісно зв’язаний з оборотними фондами.

Узагальнюючи вищевикладене, можна дійти висновку: побудоване рівняння відповідає всім вимогам, а тому без будь-яких застережень може бути використане для проведення економічного аналізу та складання прогнозу.

Коефіцієнти при незалежних змінних (ai) у лінійно-логарифмічних моделях, як це зазначалось у попередніх главах, є коефіцієнтами еластичності випуску за обсягом ресурсів. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки процентів зміниться результативний показник (обсяг продукції) при зміні обсягу певного ресурсу на 1 %, за умови фіксованого значення решти факторів.

Так, у досліджуваному періоді, за фіксованого значення інших факторів, приріст чисельності працюючих на 1 % сприяв збільшенню обсягу продукції у середньому на 0,17 %; приріст вартості основних виробничих фондів на 1 % забезпечив збільшення випуску продукції на 0,006 %; нарешті, зростання вартості оборотних фондів на 1 % сприяло зростанню обсягу продукції на 0,926 %.

Кондитерська промисловість відноситься до матеріалоємних виробництв, тому, природно, матеріальні витрати у найбільшій мірі сприяли зростанню обсягу виробництва продукції.

Якщо в рівнянні Σai = 0,170+0,006+0,926=1,102, тобто сума коефіцієнтів при невідомих у класичній виробничій функції більше одиниці, можна стверджувати про позитивний ефект зростання обсягу виробництва продукції у досліджуваній галузі.

На відміну від коефіцієнта еластичності, який характеризує відносний вплив окремих факторів xi на зміну результативного показника y, абсолютний вплив кожного фактора на рівень досліджуваного показника у логарифмічних та степеневих рівняннях оцінюється за допомогою показника «додатковий продукт» («гранична продуктивність», «гранична віддача»), що, як це зазначалось раніше, розраховується за формулою:

де – коефіцієнт еластичності для і-го фактора; – середнє значення результативного показника; – середнє значення і-го фактора.

Розрахована для досліджуваного об’єкта гранична продуктивність дозволяє зробити такі висновки: за досліджуваний період при фіксованому значенні інших факторів зростання чисельності працюючих на одну особу призвело до збільшення обсягу продукції 15,3 тис. гр. од.1; зі збільшенням вартості основних виробничих фондів на 1 тис. гр. од. виробництво продукції зростало на 0,7 тис. гр. од.; підвищення вартості оборотних фондів на 1 тис. гр. од. сприяло зростанню виробництва продукції на 0,9 тис. гр. од.

Економічний зміст факторів, включених у функцію виробництва (3.1.1), дозволяє дати реальну інтерпретацію показнику «граничної норми заміщення». Для досліджуваного об’єкта взаємозамінні лише фактори x1 (чисельність працюючих) та x2 (вартість основних виробничих фондів). Для цієї пари факторів гранична норма заміщення праці основним капіталом становить:

Це означає, що за досліджуваний період ефективність використання одного працівника щодо зростання обсягу виробництва рівноцінна додатковому вводу основних виробничих фондів в розмірі 21,9 тис. гр. од.

Класична виробнича функція дає можливість відповісти на питання, якою мірою кожен фактор сприяє зростанню обсягу продукції. З цією метою для лінійно-логарифмічного рівняння використовується така формула:

(3.1.4)

тобто темп приросту виробництва продукції за досліджуваний період визначається зваженою сумою темпів приросту факторів, причому в якості ваг виступають відповідні коефіцієнти еластичності.

Значення попередньо розрахованих середньорічних темпів приросту показників, що входять до складу функції виробництва (3.1.1), наведені в табл. 3.1.2

Таблиця 3.1.2 – Темпи приросту показників рівняння (3.1.2)



Показник

Умовне позначення

Середньорічний темп приросту, %

Обсяг виготовленої продукції



2,81

Чисельність працюючих



1,59

Вартість основних виробничих фондів



11,62

Вартість оборотних фондів



2,67
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   35


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка