Теоретико-прикладні аспекти




Сторінка4/35
Дата конвертації08.01.2017
Розмір4,65 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

1.3 Виробничі функції: сутність, методичний потенціал


Особливий клас багатофакторних економіко-статистичних моделей становлять виробничі функції.

Виробнича функція – це рівняння (модель), яка описує причинно-наслідкові взаємозв’язки між затратами ресурсів (вхід) і випуском продукції (вихід) за наявного рівня техніки, технологій і робочої сили.

Виникнення такого рівняння обумовлено основними канонами економічної теорії: створення матеріальних благ – це результат взаємодії і взаємозв’язку трьох елементів (факторів) виробництва: робочої сили (жива праця), засобів праці і предметів праці (уречевлена праця).

Звідси, якщо існує взаємозв’язок між результатами виробництва (випуском продукції) і елементами виробництва (затрати, ресурси), то, природно, виникає потреба у формалізації цього взаємозв’язку, тобто у побудові відповідного рівняння, його реалізації і дослідженні.

Історично виробнича функція – це поняття агротехнічної та біологічної наук [7]. Однак в силу певних обставин, що склалися, розвиток понятійного і методичного апарату, практичне використання методу дослідження відбулося переважно у сфері економіки.

Вперше двофакторну виробничу функцію побудували американські дослідники Г. Кобб і П. Дуглас у 1928 р. на основі даних економіки США за 1899–1922 рр. [8]



, (1.3.1)

де уобсяг виробництва; К – обсяг функціонуючих виробничих фондів; L – витрати трудових ресурсів; А, α, β – параметри виробничої функції.

В практичних розрахунках обсяг виробничих фондів поділяється на складові – основні виробничі фонди і оборотні фонди, а модель із степеневої перетворюється у лінійно-логарифмічну, в результаті чого рівняння (1.3.1) набуває такого вигляду:

, (1.3.2)

де Х1 – витрати трудових ресурсів (чисельність виробничого персоналу; затрати робочого часу); Х2 – вартість промислово-виробничих основних фондів; Х3 – вартість оборотних фондів (обсяг використаних у виробництві матеріальних ресурсів).

В науковому середовищі визначились два напрямки у тлумаченні сутності виробничої функції.

Перша група науковців визначає виробничу функцію як залежність кінцевого продукту від затрат робочої сили, основних виробничих фондів, оборотних фондів та технічного прогресу [9, 10, 11, 12, 13].

Друга група авторів вважає, що таке трактування поняття виробничої функції є дещо звуженим, тому що за його рамки виходять зв’язки і залежності між низкою інших економічних показників.

Оскільки вказані першою групою визначення виробничої функції ототожнюються з поняттям функції «випуску», тому аналогічно пропонується позначити виробничими функціями всі зв’язки і залежності, що зустрічаються в економіці [14].

Виробнича функція визначається також як економіко-математичний вираз залежності результатів виробничої діяльності від факторів, що обумовлюють ці результати [15].

Отож, перша група науковців розглядає поняття виробничої функції у вузькому сенсі, друга – у широкому. Водночас пропонується також еклектичний підхід: розглядати поняття виробничої функції як у широкому, так і у вузькому сенсі [16].

В економічних дослідженнях, на нашу думку, доцільніше розглядати поняття виробничої функції у широкому сенсі, оскільки такий підхід вносить певну системність у сукупність взаємозв’язків і залежностей економічних показників і водночас дозволяє розширити їх коло, де можна використати ефективний апарат дослідження.

Дотримуючись цієї тези, в залежності від економічного змісту досліджуваного показника можна присвоїти відповідну функцію кожному окремому показнику, що характеризує певні результати діяльності підприємства, зокрема: функція випуску, функція продуктивності праці, функція собівартості, функція рентабельності тощо.

Такої ж термінології дотримуються інші автори, не акцентуючи при цьому уваги на класифікацію виробничих функцій [17].

У напрямку досліджуваної проблематики варто звернути увагу на своєрідний підхід до класифікації виробничих функцій, що пропонується окремими науковцями.

Так, рекомендується вважати виробничими функціями тільки ті моделі зв’язку, які відображають залежність прямих результатів виробництва (обсяг промислової продукції, надій молока, виробництво м’яса, валовий збір зернових тощо) від основних факторів виробництва.

У випадку ж, коли досліджуваними показниками є продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток і т. д., то всю сукупність таких залежностей слід об’єднати в економічні функції, а назву кожній окремій функції надавати у відповідності до економічного змісту показника [11].

Дотримуватися такої тези означає погодитися з парадоксальною думкою про те, що показники виробництва продукції у вартісному і натуральному вимірах не є у такій же мірі економічними показниками як і продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток тощо.

Апарат виробничої функції виник і розвинувся на основі методів кореляції і регресії, реалізується за допомогою методів кореляції і рецесії та є логічним продовженням останніх.

Оскільки в наукових виданнях існують поняття «виробнича функція» і власне «рівняння регресії», є необхідність розмежувати, розрізнити ці наукові терміни.

Формально, як це неодноразово зазначалося, більшість виробничих функцій відноситься до класу статистичних моделей, які досліджуються за допомогою методів кореляції і регресії. Із широкого кола моделей виробничі функції виділяються не тільки і не стільки орієнтацією на об’єкт дослідження – виробництво, на чому акцентується увага вище, скільки своїм змістовним характером, що дозволяє надати компонентам цих функцій економічний зміст. Аналіз виробничих функцій дозволяє не тільки встановити взаємозв’язок показників, але й отримати характеристики, що відносяться до ключових економічних понять – ефективність виробництва, темпи і пропорції економічного розвитку, роль і вплив науково-технічного прогресу, ціноутворення тощо [13].

Викладене дозволяє дійти висновку, що автор виділяє виробничі функції із системи статистичних моделей не за об’єктом дослідження, критеріями оцінки, а за змістовною сутністю рівняння та його параметрів.

Зауважимо принагідно, що у розмежуванні понять «рівняння регресії» і «виробнича функція», слід виходити із тих задач, які ставляться перед ними в економічних дослідженнях.

За допомогою методів кореляції і регресії встановлюється взаємозв’язок показників, визначається форма зв’язку, будується рівняння регресії, яке також називається кореляційним рівнянням (моделлю), розраховуються статистичні характеристики і первинні параметри рівняння. Аналітичні можливості зазначених методів дещо обмежені, і тому їхні результати не повністю відповідають задачам дослідження.

Математичні перетворення параметрів рівняння за допомогою диференціювання і отримання на цій основі таких показників, як коефіцієнт еластичності, граничний продукт, гранична норма зміщення та ін., у кожне з яких закладено певний економічний зміст, значно розширюють аналітико-прогностичні можливості рівняння, підвищують прикладне значення побудованих моделей і тим самим роблять цей метод ефективнішим, у порівнянні з методом кореляції і регресії. У таких випадках стверджується, що методи кореляції і регресії трансформуються в апарат виробничої функції.

Таким чином, використовуючи положення кореляційного і регресійного аналізу, апарат виробничої функції певною мірою удосконалює їх, піднімає на якісно новий ступінь.

Іншими словами, якщо параметри власне лінії регресії відповідають лише на питання «що?», то параметри рівняння виробничої функції додатково відповідають на питання «чому?», «наскільки?», «у якій мірі?».

Разом з тим було б помилково вважати межі між методами кореляції і регресії та апаратом виробничої функції непорушними. Розмежування цих понять врешті-решт умовне, і, безперечно, кожний дослідник з цього приводу може висловити свою точку зору, своє розуміння відмінностей між зазначеними методами дослідження.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка