Теоретико-прикладні аспекти




Сторінка7/35
Дата конвертації08.01.2017
Розмір4,65 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   35

Глава 2
ПОБУДОВА І РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ


В основу використання математичних методів в економічних дослідженнях покладено, як це зазначалось у попередній главі, моделювання економічних процесів (явищ, об’єктів). Рівняння виробничої функції, відображаючи взаємозв’язок і взаємозалежність окремих економічних параметрів, є складовою частиною економіко-статис­тичних моделей.

Як і кожен складний процес побудова і реалізація виробничих функцій охоплює декілька етапів, зокрема:



  • постановка проблеми, її теоретичне і логічне формулювання;

  • вибір результативного і відбір системи факторних показників виробничої функції;

  • вибір і обґрунтування форми зв’язку виробничої функції;

  • збір і обробка початкової інформації;

  • розрахунок параметрів і характеристик виробничої функції;

  • оцінка статистичної надійності параметрів і характеристик рівняння виробничої функції і власне самого рівняння;

  • методи надання рівнянню виробничої функції статистичної надійності;

  • економічний аналіз і прогнозування на основі виробничої функції.

Узагальнюючи процес побудови виробничої функції, всі наведені вище етапи можна об’єднати у дві групи:

  • побудова і оцінка виробничої функції;

  • проведення економічного аналізу і побудова прогнозу на основі виробничої функції, яка відповідає встановленим вимогам.

2.1 Постановка проблеми, її теоретичне
і логічне формулювання


Вирішенню будь-якої проблеми передує завчасно визначена і чітко окреслена постановка задачі та її формулювання.

У постановці задачі повинні бути мета і призначення дослідження, методичний апарат дослідження, терміни проведення дослідження, замовники результатів дослідження, виконавці і відповідальні за проведення дослідження.

Коректна, точно сформульована постановка проблеми, врахування потенційних можливостей реалізації поставленої мети (організаційне, технічне, методичне, математичне, програмне забезпечення, наявність підготовлених кадрів) – все це сприяє успішному вирішенню поставлених задач.

Постановка проблеми повинна спиратися на фундаментальні положення економічної теорії, глибоке знання змістовної основи досліджуваної проблеми і, як наслідок, формулювання її необхідно здійснювати у відповідності з законами і категоріями економічної науки, природою досліджуваних параметрів (показників).

Глибока теоретична і логічна оцінка проблеми, аналіз об’єкта дослідження дозволяє забезпечити умови для створення теоретичної моделі, тобто сформулювати теоретичні положення про взаємозв’язок і взаємообумовленість її параметрів. Саме, спираючись на економічну теорію, слід встановлювати, які фактори визначають зміни досліджуваного показника і які напрямки їх дій. Самі ж собою моделі не можуть розкрити зміст економічних явищ, природу досліджуваних процесів.

Складність вирішення поставленої проблеми залежить насамперед від масштабності й особливостей об’єкта дослідження. Звідси і важливість ретельного аналізу об’єкта дослідження, який по суті визначає розробку аналітико-прогностичної моделі і вибір методів її реалізації.

Якщо дослідження проводиться неперервно, то й аналіз об’єкта дослідження також неперервно супроводжує весь процес дослідження, здійснюючи прямий і зворотний зв’язок між реальним об’єктом і аналітико-прогностичною моделлю.

Оцінка об’єктів починається вже на попередній стадії дослідження, коли визначаються цілі і задачі проведення аналізу та побудови прогнозів. Далі аналіз поглиблюється, стає конкретнішим і детальнішим. Лише детальний і поглиблений аналіз дозволяє розробити аналітико-прогностичну модель і вибрати відповідні методи дослідження.

Аналіз об’єкта прогнозування проводиться на всіх етапах побудови і реалізації аналітико-прогностичної моделі, забезпечуючи при цьому необхідну інформацію для уточнення, корегування моделі, хоча роль його на різних етапах неоднакова.

Таким чином, моделювання повинно спиратися на глибокі фундаментальні знання відповідної теорії й об’єкта дослідження, оскільки процес побудови виробничої функції є по суті результатом моделювання. Жодні математичні хитрощі без глибоких теоретичних основ досліджуваного процесу (явища) не допоможуть отримати об’єктивні знання про економічні категорії (показники) і, отже, успішно вирішити поставлені задачі з удосконалення і обґрунтування управлінських рішень.


2.2 Вибір результативного показника і відбір системи
факторіальних ознак


Науково обґрунтований відбір результативного показника і системи факторів є другим і найважливішим етапом побудови виробничої функції. Склад факторів визначає логічну структуру виробничої функції. Вибір системи показників, які включені у модель, повинен ґрунтуватися на якісному, ретельному аналізі природи досліджуваного явища, характері найважливіших причинно-наслідкових взаємозв’язках, рушійних силах розвитку досліджуваного об’єкта, про що зазначалось у попередньому параграфі.

У виробничій функції результативний показник виступає як залежна змінна рівняння. Враховуючи, що економічні дослідження здійснюються, насамперед, у напрямку залежної змінної, останню іноді називають об’єктом дослідження. Дотримуючись зазначеного принципу, можна незалежну змінну назвати також досліджуваним показником.

Об’єктом дослідження вибираються показники, які характеризують окремі сторони, результати діяльності підприємств, об’єднань, галузі.

Відібрані показники можуть відображати як цільове призначення функціонування підприємств (виробництво продукції у натуральному і вартісному вимірі), так і якісні сторони діяльності підприємств (продуктивність праці, фондовіддачу, собівартість продукції, прибуток, рентабельність та ін.).

Такий підхід до вибору результативного показника припустимий лише за умови, розгляду виробничої функції у широкому сенсі.

Важливою і, можливо, однією із найскладніших проблем побудови виробничої функції є відбір факторів, які визначають рівень досліджуваного показника.

Знання сутності, економічного змісту досліджуваного показника дозволяє розкрити його внутрішню структуру, природу, причинно-наслідкові взаємозв’язки. Суттєвим моментом у виборі об’єкта дослідження і факторів є науково обґрунтоване оперування економічними категоріями і показниками, що оцінюють ці категорії.

Так, економічна категорія «собівартість» характеризується такими показниками як затрати на 1 грн продукції (виготовлену або реалізовану), собівартість одиниці продукції певного виду, собівартість реалізованої продукції та ін.; «продуктивність праці» – виробіток на одного працюючого, виробіток за одиницю робочого часу, трудомісткість продукції. Аналогічно можна подати систему показників, які характеризують економічні категорії «прибуток», «виробнича програма», «рентабельність» та ін.

Рівень більшості економічних показників визначається дією значної кількості різноманітних факторів.

Дослідник рідко може назвати усі фактори, які у тій чи іншій мірі впливають на досліджуваний показник; однак, якщо він навіть і знає достатньо значну сукупність факторів, включення їх у модель або неможливе або небажане: одні невимірні, з других неможливо отримати інформацію, треті, як завчасно відомо, несуттєво впливають на досліджуваний показник. Нарешті, включення значного числа факторів робить модель громіздкою, незручною в дослідженні і у практиці управління. До того ж, як свідчить досвід, надмірне розширення складу факторів не завжди покращує кількісні характеристики виробничої функції.

У модель слід включити головним чином найсуттєвіші фактори, визначені на основі теорії або наукових гіпотез.

Щоб виключити суб’єктивну оцінку ролі окремих факторів у формуванні результативного показника, застосовується двостадійний відбір. На першій стадії в модель включаються всі можливі з точки зору теорії фактори; на другій – шляхом кількісного і якісного аналізу відсіюються невпливові фактори. Кількісна оцінка взаємозалежності окремих факторів із результативним показником вимірюється за допомогою тісноти зв’язку, про що детальніше буде описано у наступних параграфах.

На практиці по мірі можливості у виробничу функцію слід включити, насамперед, первинні, «глибинні» фактори, оскільки це дозволяє виявити основні внутрішні резерви виробництва.

До включених у модель факторів пред’являються певні вимоги.

По-перше, фактори, що входять до складу виробничої функції, повинні бути в причинно-наслідкових зв’язках із досліджуваним показником. Такі зв’язки встановлюються на основі сутності, економічної природи і внутрішньої логіки досліджуваного процесу (явища, об’єкта).

З урахуванням вищевикладеного, вагомого світоглядного і пізнавального значення набувають категорії «причина» і «наслідок». Визначення ланцюжка причинно-наслідкових зв’язків вельми важливе в економічних дослідженнях і особливо у побудові економіко-статистичних моделей.

Причинно-наслідкові зв’язки випливають із загального закономірного взаємозв’язку явищ світу. Але це не означає, що будь-який зв’язок є причинно-наслідковим, тобто принцип загального закономірного зв’язку світу поняття ширше у порівнянні з поняттям причинно-наслідкового зв’язку.

Причина завжди дієва, вона є свого роду джерелом розвитку, руху, тому вона неминуче породжує наслідок.

В економічних дослідженнях слід постійно виходити із передумови: одне і те саме явище в одному випадку може бути причиною, а в іншому – наслідком. Наприклад, прибуток є причиною (фактором) рівня рентабельності; сам же він є наслідком собівартості.

Між причиною і наслідком існує взаємодія. Причина породжує наслідок. Наслідок же, з одного боку, зазнає впливу зі сторони причини; з іншого боку, може стати причиною інших наслідків (принцип «ланцюжка»).

Необхідно відрізнити причину від умови. Ця відмінність випливає з того, що наслідок є результатом багатьох обставин. Умови створюють певну обставину для виникнення наслідку, причина ж породжує наслідки своєю активною дією.

Відсутність обґрунтованих економічною теорією причинно-наслідкових зв’язків між результативним показником і фактором призведе до так званої «фальшивої кореляції».

Якщо дослідження проводяться у малодослідженій галузі науки або практики, у якій загальноприйнята теорія про природу взаємозв’язків і взаємозалежностей відсутня, то дослідження можуть опиратися на висунуті робочі гіпотези, логічно обґрунтовані, але фактично не підтверджені. Реалізація моделей на емпіричних даних дозволяє підтвердити або, навпаки, спростувати висунуту гіпотезу. Відсутність теоретичних даних не повинна перешкоджати вивченню причинно-наслідкових взаємозв’язків у малодосліджуваних галузях.

В процесі проведення дослідження дослідник не завжди може рухатися протореним шляхом. Тому нерідко доводиться проявляти творчу сміливість у вивченні малодосліджуваних галузей, попри всі можливі помилки. У цьому випадку погоджуємося із А. А. Чупровим: «Хто довго роздумує, робить менше помилок, однак почасти лише тому, що, затримуючись в нерішучості, він не рухається з місця» [21].

По-друге, усі включені в модель фактори повинні бути кількісно вимірювані, оскільки процедура реалізації моделей передбачає дії тільки з кількісними ознаками. Змінні можуть бути виражені у різних одиницях виміру: натуральних, вартісних, трудових; абсолютних і відносних.

По-третє, серед факторів, відібраних у склад виробничої функції, не повинно бути таких, що знаходяться у тісному взаємозв’язку, який називається мультиколеніарним.

Наявність мультиколеніарності перешкоджає можливості встановити самостійний вплив окремого фактора, незалежного від іншого, на результативний показник. За наявності мультиколеніарності система нормальних рівнянь, на підставі яких розраховуються параметри виробничої функції, стає виродженою, і в такому випадку отримані результати не можна вважати надійними.

Для визначення мультиколеніарності розраховується система парних коефіцієнтів кореляції, які характеризують тісноту зв’язку пар факторів, що входять у виробничу функцію.

Чисто формально мультиколеніарним вважається взаємозв’язок, для якого коефіцієнт парної кореляції за абсолютною величиною наближається до одиниці.

В практичних розрахунках, враховуючи помилки спостереження, рекомендується вважати зв’язок мультиколеніарним, якщо коефіцієнт парної кореляції між двома факторами за абсолютної величини не перевищує 0,8 [7]. Висловлюється також думка, що мультиколеніарність має місце, якщо парний коефіцієнт кореляції між двома факторами не перевищує 0,7 [29].

Оскільки зазначені вище межі значення коефіцієнта парної кореляції для виявлення мультиколеніарності довільні і нічим не обґрунтовані, є намагання певним чином формалізувати цю проблему, зокрема [11]:

;

,

де 0 – індекс досліджуваного показника; i, j – індекси факторів.

Якщо зазначені умови (або хоч одна із них) не виконуються або близькі до одиниці, то рекомендується використати тільки один із факторів, зазвичай той, що має більший парний коефіцієнт кореляції з результативною ознакою.

По-четверте, в рівняння виробничої функції не допускається включення факторів, один з яких є частиною іншого. Якщо, наприклад, досліджується залежність продуктивності праці від озброєності праці, то неприпустимо одночасно в модель включати показники фондоозброєності і механоозброєності; у такій же мірі не припустиме спільне включення в модель основних фондів і виробничих фондів; цукристість заготовлених буряків і цукристість перероблених буряків.

По-п’яте, в рівняння виробничої функції неприпустимо включити фактори, які у певному поєднанні функціонально взаємопов’язані з досліджуваним показником. Враховуючи, що добуток фондовіддачі і фондоозброєності – це продуктивність праці (виробництво продукції на одного працюючого), зазначені фактори не повинні бути одночасно включені у функцію продуктивності праці.

По-шосте, кожен фактор може бути включений у рівняння виробничої функції тільки з однією ознакою: натуральною або вартісною, абсолютною або відносною. При недотриманні цих вимог моделям, а точніше їх параметрам, неможливо дати чітко визначену економічну інтерпретацію.

По-сьоме, при побудові виробничої функції слід використовувати мінімальну, але достатню кількість факторів (принцип простоти). Водночас неприпустима й інша крайність – довести кількість факторів до такого рівня, коли модель перестає відображати основні характеристики моделюючої системи (явища, процесу, об’єкта).

По-восьме, у рівняння виробничої функції варто, якщо це можливо, насамперед включати «первинні фактори», тобто абсолютні величини, які одержані в результаті реєстрації даних і не пройшли додаткової обробки. Фактори, що включаються в модель, повинні характеризувати економічну природу досліджуваного явища і мати придатний для практичних розрахунків зміст.

Нарешті, по-дев’яте, доступність і достовірність даних. Не варто для проведення економічних досліджень передбачати включення факторів, які за різних причин неможливо отримати, а також не перевірену на достовірність і точність інформацію.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   35


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка