Теорія виробництва




Скачати 352,09 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації04.01.2018
Розмір352,09 Kb.
  1   2   3


1



КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з мікроекономіки на тему:

Теорія виробництва

Виконала: студентка

факультету аграрного менеджменту

спеціальності: «менеджмент зовнішньо-економічної діяльності»

2 курсу 6 групи

Бенедишина Н. О.

Науковий керівник:

доцент Рудий М. М.

Київ - 2007

Зміст
ВСТУП

Розділ І Виробництво та виробнича функція

Розділ ІІ Виробництво в короткостроковому періоді

2.1 Стадії виробництва

2.2 Закон спадної граничної продуктивності

РОЗДІЛ ІІІ Виробництво в довгостроковому періоді. Ефект масштабу виробництва

Висновки

Список використаних джерел


Вступ
Теорія виробництва є однією з центральних в економічній теорії.

Виробництво – основа бізнесової діяльності. Фірми використовують виробничі фактори, які називаються також вхідними факторами виробництва. Виробництво визначається, як процес в результаті якого, вхідні виробничі фактори трансформуються у вихідну продукцію.

В курсовій роботі розкривається ринкова пропозиція і поведінка виробника, показується, як фірми можуть ефективно організовувати виробництво залежно від зміни вхідних факторів виробництва і вихідної продукції. Звертається увага на масштаби діяльності фірми; на зв’язки між усіма вхідними факторами і обсягами виробництва.

Учені економісти вважають, що існують деякі загальні закони виробництва, які можна більш-менш точно описати. Найважливіші серед них – закон спадної граничної продуктивності і закон ефекту масштабу – які розкриваються у роботі.

Розглядаються деякі проблеми, які мусить виконувати кожна фірма. Наприклад, якщо фірма хоче збільшити виробництво, то як їй діяти: найняти більше працівників, чи побудувати новий цех? Що доцільніше: щоб одне підприємство випускало різні види продукції, чи щоб кожна модель вироблялася на окремому підприємстві?

Також з’ясовується процес взаємодії факторів виробництва у формі виробничої функції; досліджуються взаємозв’язки між загальним, середнім та граничним продуктом на основі застосування графічних моделей, з чого можна буде зробити висновок, що виробничий процес фірми має свою внутрішню логіку, закономірні стадії, без знання яких неможлива організація ефективного й оптимального виробництва.



Розділ І Виробництво та виробнича функція
Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг.

Разом з тим, виробництво можна охарактеризувати як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир — робітник, директор підприємства — начальник цеху, робітник — робітник тощо) або соціально-економічний (власник — не власник, акціонер — акціонер) характер. Наочно виробництво як поєднання продуктивної системи та системи відносин можна розглянути на рис. 1.1. [1, 59-61]


Рис. 1.1. Виробництво як продуктивна система та система відносин


Фактори виробництва або ресурси – це блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції. Основні види факторів такі: капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницькі здібності.

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується у ньому. [2, 109]

Технологія — це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг. Вона матеріалізується:


  • у нових зразках обладнання;

  • у нових методах виробництва;

  • у новій організації праці;

  • у підвищенні загальноосвітнього та професійного рівня підготовки працівників.

У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі нашого аналізу припустимо, що технологічні зміни не відбуваються. Це припущення не змінить мотивів поведінки виробника, однак спростить процес пізнання. [1, 59-61]

Виробництво потребує не тільки ресурсів, але й часу. Щоб пояснити роль часу у виробництві, треба розрізняти три різні часові періоди.

Миттєвий період – це проміжок часу, протягом якого всі фактори виробництва залишаються незмінними, тобто виробництво є сталим.

Короткостроковий період – час, протягом якого фірма може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Протягом цього періоду змінні фактори, такі, як матеріали або праця, можна пристосувати до нових умов. Проте цей період недостатній, щоб змінити усі фактори.

Довгостроковий період – це такий проміжок часу, протягом якого можна змінити обсяги використання всіх без винятку факторів виробництва. [2, 109-110]

Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів (факторів виробництва – працею L та капіталом K) і максимально можливим випуском продукції (Q) описується виробничою функцією:


Q=f(J, K)
Виробнича функція показує, який максимальний обсяг випуску Q може бути одержаний при кожному конкретному наборі (L, K) витрачених ресурсів і незмінній технології. Зміна технології веде до зміни самої функціональної залежності.

В залежності від кількості факторів, виробнича функція визначається як однофакторна, двофакторна, багатофакторна. [3, 65]

В теорії виробництва традиційно використовується двофакторна виробнича функція.

Двофакторна виробнича функція у табличній формі подається у вигляді так званої виробничої сітки (таблиця 1.1). Кожна клітинка таблиці відображає максимальний обсяг випуску, який забезпечується відповідними обсягами факторів.


Таблиця 1.1

Кількість затрат праці, люд. год (L)

Затрати капіталу, машино-годин (K)

1

2

3

4

1

2

4

6

8

2

4

8

10

20

3

6

10

20

30

4

8

12

26

40

Для побудови графіка двофакторної функції слід вибрати в таблиці всі комбінації ресурсів, що забезпечують один і той самий обсяг випуску, і нанести точки з відповідними координатами на координатну площину (рис. 1.2). Так, випуску Q=8 відповідають точки А (1, 4), В (2, 2), С (4, 1). З’єднавши ці точки плавною кривою, отримаємо лінію, яка називається ізокванта. [2, 110-111]


Рис. 1.2. Карта ізоквант


Ізокванта – це крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів, які дозволяють отримати певний фіксований обсяг виробництва.

Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант.

Ізокванти мають певні властивості:


  • дві ізокванти, що відповідають різним обсягам випуску, не можуть перетинатись;

  • чим далі розташована ізокванта від початку координат, тим більший випуск Q відповідає цій лінії;

  • ізокванти опуклі в бік початку координат;

  • ізокванта не дотинається до осей координат;

  • нахил ізокванти до відповідної осі збільшується (зменшується) при збільшенні (зменшенні) відповідного фактора виробництва;

  • при збільшенні фактора виробництва ізокванта наближається до відповідної осі. [3, 66]

Для побудови виробничої функції в аналітичній формі, слід на основі використання відповідних економічних процедур обрати конкретний вид функціональної залежності та оцінити параметри обраної функції.

Ізокванти на рис. 1.2 найповніше можна описати за допомогою показникової виробничої функції:



де a, b, c – додатні постійні числа, що характеризують технологію виробництва. Кожний з показників степеня менший за одиницю. Виробнича функція, в якій b+c=1, має назву виробничої функції Кобба-Дугласа. [5, 213]

Лінійна виробнича функція (рис. 1.3) передбачає повне заміщення виробничих ресурсів, отже даний обсяг продукції може бути отриманий за допомогою або праці, або лише капіталу, або ж з використанням безлічі можливих комбінацій обох ресурсів:




Рис. 1.3. Ізокванти лінійної виробничої функції



Ізокванта, зображена на рис. 1.4, характерна для функції з фіксованими пропорціями використання виробничих факторів. Ця функція відома під назвою виробничої функції Леонтьєва:
[2, 112]

Рис. 1.4. Ізокванти виробничих функцій з фіксованими пропорціями.


Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, однофакторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукції Q.

Якщо взяти два вхідних фактори К і L, то лише одна пропорція К/L, що відображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягу продукції Q. [4 , 114-115]

У виробничій функції Леонтьєва неможлива заміна факторів, вхідні фактори використовуються разом тільки у фіксованій пропорції.

На рис. 1.5 представлена ламана ізокванта, яка відображає обмежену можливість заміщення ресурсів (лише в точках зламу) і наявності лише декількох методів виробництва.



Багато вчених і практиків вважають, що ламана ізокванта найбільш реалістично представляє виробничі можливості більшості сучасних виробництв. Однак традиційна економічна теорія зазвичай використовує плавні ізокванти, оскільки їх аналіз не вимагає застосування складних математичних методів. [6, 68]

Рис. 1.5. Ламані ізокванти


Розділ ІІ Виробництво в короткостроковому періоді
При зміні обсягів виробництва відбувається перехід від однієї комбінації ресурсів до іншої, що розміщені на різних ізоквантах. В короткостроковому періоді частина ресурсів (наприклад, капітал) залишається незмінною, тоді збільшення обсяг виробництва можна досягти лише завдяки нарощуванню змінних ресурсів (наприклад, праці). Тому обсяги виробництва можуть пересуватися вздовж лінії фіксованого капіталу K1A (рис. 2.1). Фірма може використовувати більше праці, рухаючись від однієї ізокванти до іншої. Співвідношення K/L вздовж цієї лінії зменшується, оскільки обсяг K на все більшу кількість L. [9, 120]

Рис. 2.1. Зміна обсягів виробництва


2.1 Стадії виробництва
В теорії виробництва є три важливі показники: загальний, граничний та середній продукти.

Загальний продукт (ТР) – загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах.


ТР=f(х, у, z...), або Q =/(К, L, М...),
де узмінний фактор; х, z... — сталі фактори.

Загальний продукт, виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталих, так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за певної комбінації вхідних факторів, залежить від:


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка