Трякіна ольга олександрівна




Сторінка3/32
Дата конвертації19.11.2018
Розмір7,67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

. Концептуальні підходи до професійної підготовки митників

Хоча професія митника відома ще з часів Римської імперії [300; 338], питання професійної підготовки фахівців у галузі митної справи стало вкрай актуальним у 20 столітті, коли створення міжнародних організацій, таких як Світової Організації Торгівлі, Конференції ООН з торгівлі та розвитку, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співтовариства та ВМО, призвело до зміни акцентів у роботі митних адміністрацій з вузько територіального до національного, а потім й до регіонального і міжнародного. Як наслідок, цей процес розширив коло ролей та відповідальностей, що було покладено як на окрему митну установу, так і на кожного співробітника митної адміністрації [347]. Отже, паралельно із зростанням обсягів і темпів міжнародних перевезень людей, вантажів й засобів передачі інформації роль митних органів багатьох країн світу ставала все більше міжнародною. Таким чином, й до сьогодні митні органи працюють в середовищі зростаючої складності і зіткаються із високими вимогами, під які вони адаптують свої організації, структури і методи роботи, щоб ефективно виконувати свої функції і обов'язки та задовольняти мінливих потреб виробників, імпортерів, експортерів, уряду й суспільства [68].

У світлі специфіки професійної діяльності митних службовців сформувалася тенденція пошуку якісних програм підготовки фахівців у галузі митної справи на засадах узгоджених стандартів. Як стверджують експерти ВМО [341, С. 60 – 61], спочатку цей процес був не системний і не скоординований: спостерігалося брак конкретної освітньої політики й системи, відсутність скоординованого управління процесом професійної підготовки серед навчальних закладів та чітко окреслених вимог з боку роботодавців, невизначеність навчальних потреб й нерозуміння критеріїв, за якими повинні були вимірюватися навчальні результати, Як наслідок, зміст підготовки або не відповідав посаді співробітника, або виявлявся не результативним з точки зору досягнення конкретних цілей митних служб.

Однак, картина кардинально змінилася у результаті створення Європейського Союзу та єдиного митного законодавства для всіх країн-членів, що серед іншого поклало відповідальність за організацію та впровадження професійного навчання фахівців на засадах уніфікованих стандартів, оцінку якості професійних знань та вмінь персоналу, розвиток кадрової політики на митну адміністрацію кожної окремої країни.

Крім того, в умовах існування “суспільства знань” виникла потреба у “більш широкому тлумаченні поняття освіти: безперервності навчання протягом життя, коли особа потребує таких компетентностей, щоб бути здатною опановувати знання, оновлювати їх, вибирати те, що потрібне в певному контексті, постійно навчатися, розуміти вивчене настільки, щоб бути здатним пристосовуватись до мінливих умов діяльності [36, С. 15]. Тому питання принципів освіти впродовж життя, яку ми розуміємо згідно із тлумаченням В. Мадзігона [134] як “сукупність взаємопов’язаних компонентів, підпорядкованих цілям розвитку, виховання і навчання підростаючого покоління та дорослих людей (особистостей), удосконаленню їх професіоналізму”, стало ключовим у дослідженнях багатьох освітян [44; 63; 69; 88; 106; 110 тощо]. Стосовно професійної підготовки фахівців у галузі митної справи ту ж саму ідею підкреслили голова Ради ВМО М. Данн [311, С. 17] та вчені А. Крупченко [110], О. Павленко [176], які зазначили важливість безперервного навчання співробітників митних адміністрацій (від базової вищої освіти до професійного вдосконалення у процесі самоосвіти, підвищення кваліфікації) як адекватну відповідь на складні умови професійного середовища.

Зазначені тенденції зумовили дослідження в галузі удосконалення рівня професіоналізму митних офіцерів, які очолила ВМО (заснована у 1950 році як незалежна міжурядова організація, що діє з метою поліпшення діяльності митних адміністрацій). Зокрема, з метою створення “потужної організації, кожен учасник якої має необхідні знання, вміння, бажання та можливості досягати особистісних успіхів таким чином, щоб сприяти майбутнім досягненням організації у цілому” [348, С. 30], ВМО запропонувала розпочати Програму партнерства в галузі митних академічних досліджень та розвитку (PICARD), в рамках якої було проведено низька конференцій, присвячених питанням ефективних методів й технологій навчання співробітників митних служб, уніфікації і стандартизації галузевих кваліфікацій митників. Результатом обговорень групами експертів та освітян з різних регіонів світу (у 2008 р. – на конференції у Шанхаї, у 2009 р. – на конференції у Коcта Ріці) стали міжнародні уніфіковані Професійні стандарти ВМО для митної професії.

В подальшому з метою впровадження цих стандартів у навчальні програми ВНЗ, що надають професійну освіту майбутнім фахівцям у галузі митної справи, у 2010 році на конференції в Абу-Дабі ВМО запровадила механізми акредитації університетів. На сьогодні існує п’ять навчальних закладів у різних регіонах світу, академічні програми яких визнано ВМО як такі, що задовольняють критеріям акредитації [309, С. 31]. Ще одним позитивним наслідком проведення згаданих конференцій стало рішення видавати щомісячний науковий журнал ВМО, який й до сих пір є цінним джерелом довідкової інформації та орієнтиром для митних адміністрацій в умовах нового стратегічного середовища, а також флагманом співпраці між ВМО та академічним світом.

Крім того, ВМО ініціювала Програму розвитку інституціональних спроможностей митних адміністрацій (the WCO Columbus Programme 2009). За визначенням експертів ВМО, ця Програма є “набором певних дій, що направлено на підвищення рівня знань, умінь, навичок й поведінки кожного окремого співробітника та удосконалення інституціональних структур і процесів… ” [341, С. 8]. Саме у рамках цієї Програми планування, зміна методів управління та професійна підготовка особового складу митних адміністрацій в умовах глобалізаційних процесів стали стратегічними пріоритетами у пошуках найефективніших інструментів модернізації митніх підрозділів. Крім того, ключові принципи концепції модернізації митних служб, зокрема стосовно розвитку й навчання особового складу сприяли впровадженню міжнародних стандартів підготовки митників, розробки механізмів та інструментів їх імплементації.

Зауважимо, що головними інструментами модернізації митних адміністрацій стали міжнародні угоди та конвенції – Гармонізована система опису та кодування товарів, переглянута Кіотська Конвенція, Конвенція про тимчасове ввезення товарів (Стамбульська конвенція), переглянута Арушська декларація (Декларація Ради митного співробітництва щодо кваліфікованого управління та доброчесності в митниці), Рамкові Стандарти ВМО з забезпечення безпеки та спрощення процедур міжнародної торгівлі; одночасно дійовими механізмами виявилися – Довідник ВМО з розвитку інституціональних спроможностей, Діагностична Рамка для виявлення потреб модернізації митних адміністрацій, Митні прототипи [230], Методологія вимірювання часу оформлення товарів, Керівництво з методів удосконалення професійної етики митників, електронні навчальні модулі. У цих документах, серед іншого, увагу акцентовано на пріоритетних напрямах міжнародного співробітництва з теоретичних та практичних питань професійного навчання державних службовців, які насамперед стосуються вивчення досвіду з формування змісту та організації навчання; вивчення міжнародного досвіду управління професійним навчанням; розширення практики підготовки навчально-методичних та довідково-інформаційних матеріалів, зокрема з використанням можливостей інформаційних технологій; створення за міжнародної підтримки навчальних та інших центрів із питань професійного навчання державних службовців [179, С. 120].

Більш того, щорічні конференції, вузькоспеціалізовані семінари (наприклад, семінар з питань скоординованого управління кордонами, що відбувся у 2009 р.), навчальні програми для експертів, програми допомоги країнам-членам ВМО у реформуванні митних адміністрацій, як показала практика, не тільки сприяли процесу модернізації на організаційному, структурному та функціональному рівнях, а і забезпечили підґрунтя для підвищення рівня професійних компетентностей особового складу, зокрема у таких вкрай важливих на сьогодні сферах діяльності митників, як митна оцінка, система тарифної класифікації товарів, правила походження товарів, управління ризиками, правоохоронна діяльність та сприяння міжнародної торгівлі [341, С. 5].

У 2009 році експерти ВМО також презентували “Перелік компетенцій особового складу митних органів”, який відображає “особистісні якості та вміння, якими службовець повинен опанувати з метою досягнення результатів під час виконання професійних завдань” [там само, С. 74]. Зазначимо, що саме ці компетенції разом із Професійними стандартами ВМО (2008 р.) узагальнили вимоги до професійних знань, умінь та навичок фахівців у галузі митної справи та стали основою для рекомендацій щодо запровадження методів й технологій професійного навчання співробітників митних органів, опису посадових обов’язків службовців керівних та не керівних посад. Зазначені компетенції поділено на наступні групи: ключова компетенція – розвиток особистості (PD – personal development), що включає в себе: когнитивні компетенції (Thought); соціальні компетенції (Emotion); професійні компетенції (Strength). Детальний опис цих груп зроблено у додатку А.

Зауважимо, що з метою набуття зазначених компетенцій фахівцями у галузі митної справи було створено міжнародну Мережу Митних Університетів (INCU) та підписано Меморандум про взаєморозуміння між ВМО та сімома університетами з різних регіонів світу, що сприяло обміну знань в сфері митної справи й міжнародної торгівлі та зініціювало наукові дослідження в галузі спрощення торгівельних процесів, безпеки ланцюга постачань, координації дій з управління кордонами, партнерства бізнес-сектора та митних адміністрацій, ефективних методів збору податків, методів оцінки успішності виконання професійних завдань тощо.

Водночас, у цілях впровадження регіональної стратегії інституціонального розвитку та удосконалення рівня знань співробітників митних органів на регіональному рівні було створено Регіональні Центри зі зміцнення інституціональних спроможностей митних служб (Центри модернізації/ROCB) та Регіональні Навчальні Центри (РНЦ/RTC), які сприяють поширенню Професійних стандартів ВМО серед навчальних закладів й центрів підвищення кваліфікації у 6 регіонах світу. Зазначимо, що у кожному окремому регіоні цей процес відбувається по-різному, відповідно до потреб регіону: у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, наприклад, головні зусилля акредитованих експертів ВМО націлені на координацію та раціоналізацію знань з найактуальніших митних питань; у Амерікансько-Карибському регіоні – впроваджується унікальна платформа обміну інформацією щодо координації управлінських методів, проектів модернізації митниць та обміну навчальними матеріалами й ресурсами; на території Південноафриканського регіону – створюється загальнорегіональний портал для обміну навчальними стратегіями, програмами та матеріалами, розробленими фахівцями у галузі митної справи цього регіону [346, С. 33].

Таким чином, ВМО як основний провайдер освітніх послуг у галузі митної справи окреслила стратегічні пріоритети своєї співпраці з митними ВНЗ з метою актуалізації і удосконалення професійної підготовки особового складу митних адміністрацій, що включили: 1) розробку концепції та координацію впровадження цієї концепції (Програма PICARD, що була ініційована у 2008 році); 2) стандартизацію та уніфікацію професійних кваліфікацій митників (Професійні стандарти ВМО, опис професійних компетенцій у рамках Програми розвитку інституціональних спроможностей митних адміністрацій); 3) адаптацію, апробацію та пілотну імплементацію Професійних стандартів ВМО на міжнародному й регіональному рівнях; 4) моніторинг успішності процесу уніфікації та імплементації стандартів через акредитовані ВМО навчальні заклади; 5) запровадження стандартів у національні навчальні програми університетів, курси підвищення кваліфікації, дистанційні навчальні курси та платформи електронного навчання.



У цілому, наш аналіз виявив, що професійна освіта митників пройшла шляхом трансформації та модернізації з наголосом на стандартизацію та уніфікацію на міжнародному, регіональному та, як наслідок, національному рівнях більшості розвинутих країн світу. Трансформаційні процеси відбувалися протягом трьох послідовних етапів (див. рис. 1.1), головною метою яких було і залишається максимальне зближення процесу навчання та професійних вимог, розробка більш технологічних та ефективних навчальних механізмів, впровадження міжнародних уніфікованих стандартів митної професії у зміст навчальних програм ВНЗ.

Рис. 1.1. Процеси модернізації професійної освіти митників

Отже, на першому етапі було визнано факт зміни професійного середовища митників, викликаного ускладненням процесів міжнародної торгівлі та появою нових шляхів та методів незаконного перевезення товарів за допомогою використання найсучасніших інформаційних технологій, що зумовило потребу у нових, більш ефективних підходах до професійної підготовки митників. Головним завданням на цьому етапі для освітян та експертів міжнародних організацій став пошук таких навчальних механізмів, які б гарантували тісний зв'язок між академічним навчанням та професійним контекстом митників. На другому етапі відбулася розробка спеціалізованого контенту навчальних програм, різноманітних навчальних технологій, навчально-методичного забезпечення з акцентом на застосуванні інноваційних методів – модулів електронного навчання ВМО, які засобом моделювання майбутньої професійної діяльності навчають необхідним знанням та вмінням, що відображено у змісті Професійних стандартів ВМО. На останньому етапі, який триває й досі, відбувається оцінка результатів впровадження зазначених навчальних механізмів у професійну підготовку митників, активний пошук можливостей подальшої модернізації й оптимізації процесу професійної підготовки митників.

Проте, не зважаючи на достатній рівень розробленості теоретичних основ та практичних механізмів й стандартів професійної підготовки митників на міжнародному рівні, процес їх імплементації у навчальні програми українських фахівців у галузі митної справи триває доволі повільно і підчас неефективно, що перешкоджає виконанню професійних завдань на належному рівні за допомогою відповідних професійних компетенцій у складних умовах міжнародної торгівлі та руйнує імідж національної митної служби в цілому. Нажаль, українські митники не завжди спроможні оперативно діяти у складних ситуаціях, адекватно оцінювати ризики, вірно класифікувати товари, керуватися нормами міжнародних конвенцій й угод, координувати дії із іншими правоохоронними органами України та іноземних країн, грамотно застосовувати рідну й іноземні мови в усній та письмовій комунікації тощо. Причиною зазначених недоліків, на нашу думку, є брак теоретичних знань щодо ключових тенденцій та спрямованості митних процесів на міжнародному, регіональному й національному рівнях, вмінь застосовувати ці принципи на практиці, нездатність використовувати інноваційні електронні навчальні платформи у процесі самоосвіти. Тому, адекватною відповіддю на існуючи виклики щодо підвищення рівня професіоналізму українських фахівців у галузі митної справи є адаптація концепцій й інструментів професійної підготовки митників, які розроблено міжнародними організаціями (концепції покращення інституціональних спроможностей митних адміністрацій та концепції створення регіональних навчальних центрів, змісту Професійних стандартів ВМО, найкращих практик, електронних навчальних платформ), у зміст навчальних програм ВНЗ України, що готують фахівців у галузі митної справи та в галузі зовнішньоекономічної діяльності.
1.3. Професійні стандарти Всесвітньої митної організації як інструмент уніфікації кваліфікаційних характеристик митників
Світові процеси стандартизації систем та форм професійної підготовки, національних систем професійних кваліфікацій, спрямованість на уніфікацію професійних стандартів та кваліфікаційних рамок торкнулися і мали вплив й на сферу професійної підготовки у митній галузі та призвели до розробки теоретичної та практичної основи концепцій професійних стандартів співробітників митних служб як інструменту уніфікації кваліфікаційних характеристик митників.

Водночас, нагальна потреба у висококваліфікованих фахівців митних департаментів, які здатні працювати в умовах глобального розвитку міжнародної торгівлі та ефективно вирішувати професійні завдання, а також вміють опанувати економічними, політичними та юридичними знаннями та застосовувати сучасні інформаційні технології, зумовила необхідність у пошуку освітянами та експертами у галузі митної справи, насамперед експертами ВМО, відповідних форм, методів та засобів професійного навчання, змістовному наповненні дисциплін, створенні умов для формування у студентів здатності до самостійної, творчої професійної діяльності.

Отже, професійні стандарти в якості інструменту уніфікації та стандартизації певного набору знань, навичок та поведінки фахівців митних адміністрацій, які необхідні, щоб ефективно виконувати регулювання міжнародної торгівлі з метою задоволення національних цілей, почали відігравати значну роль у процесі модернізації професійної підготовки професіоналів у галузі митної справи. Як наслідок, спеціалізовані навчальні програми було розроблено в окремих країнах, але до недавнього часу, не було ніякої координації або стандартизації цих індивідуальних зусиль.

Тому з 2005 року під егідою ВМО, яка є єдиною міжурядовою організацією, що спеціалізується на митній справі і співпрацює з митними адміністраціями та митними навчальними закладами 174 країн з 6 регіонів світу, почався процес об’єднання та уніфікації багатьох індивідуальних інтересів і розробок у сфері професійної підготовки митників, щоб створити набір загальних, визнаних на міжнародному рівні стандартів для професійного розвитку керівного складу митних адміністрацій.

Отже, експерти ВМО започаткували дослідження щодо уніфікації професійних стандартів у рамках митної професії, зокрема, проаналізували методи й технології, необхідні для підвищення професіоналізму митних службовців, та вперше розглянули саме професійні стандарти в якості інструментів імплементації таких стратегічних міжнародно-правових актів, як Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (переглянута Конвенція Кіото) від 1999 р. та Рамкові стандарти ВМО з безпеки і спрощення світової торгівлі від 2005 р., які регламентують митні процедури шодо спрощення торгівельних операцій, боротьби з порушеннями митних правил, збирання мит та податків [149; 227]. З урахуванням цих факторів, у травні 2008 року ВМО у рамках програми PICARD, головне завдання якої полягає в розробці та імплементації стандартів професійного навчання та підвищенні кваліфікації митників [328, С. 3], та у співпраці з Міжнародною Мережею Митних Університетів завершила розробку професійних стандартів для підготовки кадрового складу митних служб. Подальшого розвитку ідеї впровадження професійних стандартів митників у програми професійного навчання, зміцнення зв’язків між академічними установами та регіональними/національними навчальними центрами набули у стратегічному документі PICARD 2020 [349], що було прийнято на шостої конференції PICARD в Женеві у вересні 2011 року.

На думку українських вчених [175], міжнародні Професійні стандарти ВМО є стандартами змісту освіти (content standards), тому що вони задовольняють критеріям, які висуваються зарубіжними та вітчизняними експертами до розробки, оцінювання та застосування освітніх стандартів [164, С. 5], а саме: 1) вони визначені та проголошені в документах, що визначають мету і завдання освіти; 2) зазначені стандарти включені в сучасну освітню систему підготовки митників і відповідають стратегії вирішення освітніх проблем; 3) стандарти містять у собі характеристики діагностики і судження; 4) стандартами передбачено переважно кількісне вимірювання навчальних досягнень; 5) стандарти є універсальними; 6) стандарти є порівнюваними; 6) стандарти є реальними щодо їх упровадження.

У нашому дослідженні ми поділяємо погляди науковців та експертів ВМО, які розглядають Професійні стандарти ВМО у якості набору вимог до рівня професійних компетенцій митників, що включає такі критерії, як: вимоги до рівня загальних та вузькогалузевих знань, професійних вмінь та професійної поведінки керівного складу митних служб середньої й вищої ланки – оперативних і стратегічних менеджерів (переклад з англійської термінів “operational managers” та “strategic managers”) [330]. У нашому дослідженні терміни “Професійні стандарти ВМО” та “міжнародні професійні стандарти митників” розглядаємо як тотожні.

Згідно із характеристикою Професійних стандартів ВМО, що надано її експертами [там само, С. 9, 29], оперативні менеджери – це начальники митних департаментів, відділів та митних постів, керівники середньої ланки державних служб; стратегічні менеджери – голова регіональної митної адміністрації, голова державної митної служби, начальник стратегічного департаменту, керівники вищої ланки державних служб.

Як виявило наше дослідження, міжнародні Професійні стандарти ВМО, які налічують 17 вимог до рівня загальноосвітніх і професійних знань, 19 вимог до рівня професійних вмінь та 6 вимог до рівня професійної поведінки стратегічних менеджерів та 16 вимог до рівня загальноосвітніх і професійних знань, 20 вимог до рівня професійних вмінь та 5 вимог до рівня професійної поведінки оперативних менеджерів, включають: 1) загальний опис функцій та типових задач діяльності стратегічних і оперативних менеджерів; 2) можливі посади в системі митної служби та інших службах/організаціях, що займаються питаннями митної справи; 3) кваліфікаційні характеристики фахівця (вимоги до рівня професійних знань й вмінь); 4) вимоги до інших професійно значущих особистісних якостей. Вони, з одного боку, описують ті компетентності (знання, вміння та особистісні якості), що мають бути результатом професійної підготовки та критеріями її якості, а з іншого визначають кваліфікаційні характеристики керівних посад митних адміністрацій.

Крім того, структура міжнародних Професійних стандартів ВМО відображає у більшості її складових галузеві кваліфікаційні вимоги до професійної діяльності випускника вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” у галузі митної справи, що підтверджується фактом вже існуючих магістерських програм, розроблених на основі впровадження Професійних стандартів ВМО у професійну підготовку акредитованих ВМО міжнародних університетів [321].

У цілому, Професійні стандарти ВМО є інструментом уніфікації професійних кваліфікацій митників та стандартизації вимог до якості професійної підготовки фахівця у галузі митної справи. Як показує наш аналіз, вони передбачають опанування митниками знаннями та вміннями з різних галузей науки: політичної, економічної, юридичної, технічної тощо; наявність високого рівня сформованості професійної, організаторсько-управлінської й комунікативної компетентностей, етики поведінки та професійно значущих особистісних якостей; володіння іншомовними вміннями. Більш детальний опис Професійних стандартів ВМО із конкретизацію кожного виду професійних знань, вмінь та поведінки зроблено нами у додатку Б.ати пробл

Треба зауважити, що експерти ВМО розробили лише професійні стандарти для керівного складу митних адміністрацій з акцентом на стратегічні, аналітичні та комунікативні вміння. Це зумовлено гострою необхідністю високоякісної підготовки керівників митних органів у світлі сучасних завдань спрощення міжнародної торгівлі та забезпечення її безпеки, тому що саме менеджери будь-якого рівня відігравають ключову роль у формуванні та запровадженні стратегії та політики митних адміністрацій, координації та управлінні внутрішніми і зовнішніми процесами [341, С. 61]. Про важливість формування й розвитку управлінських здібностей свідчать і результати нещодавнього опитування співробітників 700 державних та приватних організацій у Сполученому Королівстві. Зокрема, вони показали, що найбільша кількість навчальних потреб (65% від загальної кількості опитуваних) відноситься до сфери опанування управлінськими та лідерськими знаннями та вміннями (див. додаток В).

Фактом, підтверджуючим зацікавленість у розвитку управлінських компетенцій фахівців, що обіймають різні посади в митній системі України, є такі цифри: протягом 2011-2012 рр. 4813 працівників (з них 1622 керівники митних органів та їх структурних підрозділів) підвищували свій професійний рівень за програмами семінарів, тренінгів, лекцій з лідерства та ефективного управління, що складає 29% загальної чисельності працівників митної служби. Тому, запровадження міжнародних Професійних стандартів ВМО у систему підвищення кваліфікації та самоосвіти менеджерів митних органів сприяє вирішенню сучасного завдання підвищення рівня професіоналізму керівників.

Отже, розробка та визначення змісту професійних стандартів митників відбулася, а зараз триває етап адаптації та апробації цих стандартів на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Зокрема, на міжнародному рівні: 1) за сприянням програми PICARD створено Міжнародну Мережу Митних Університетів (INCU) та у навчальні програми університетів цієї мережі впроваджено Професійні стандарти ВМО; 2) підписано Меморандум про Взаєморозуміння між ВМО та 7 пілотними університетами, яким передбачено співпрацю у напрямку забезпечення професійної підготовки персоналу митних адміністрацій з урахуванням змісту міжнародних професійних стандартів, зміцнення інституціонального розвитку та проведення наукових досліджень. Зазначені університети, у числі яких – Університет Мюнстера (Німеччина), Університет Канберри, Центр митної підготовки (Австралія), Університет Коста Ріки, Ризький технічний університет (Латвія), Міжнародний інститут бізнесу та права (Росія), Університет Зайєда (Об'єднані Арабські Емірати), Університет Кирила і Мефодія, факультет економіки (Скоп'є, колишня Югославська республіка Македонія); Університет Гавра (Франція), Лідс Метрополітен Університет (Великобританія), пропонують акредитовані ВМО бакалаврські та магістерські програми та навчальні програми для підвищення кваліфікації керівників митних адміністрацій [331, С. 32]; 3) на засадах міжнародних професійних стандартів митників створено та запроваджено у навчальний процес Університету Канберри програми дистанційної освіти [348, С. 30]; 4) розроблено та запроваджено у процес самоосвіти співробітників митних органів нову платформу електронного навчання CLiKC (the Customs Learning and Knowledge Community), яка пропонує актуальні навчальні теми з митної тематики, можливість обміну знаннями та досвідом між учасниками цього навчання з метою постійного вдосконалення професіоналізму щодо питань оцінки ризиків, пост-аудиту, митного контролю, впровадження міжнародних конвенцій стосовно гармонізації митних правил та процедур тощо [299, С. 25]; 5) створено та періодично видається Міжнародний Митний Журнал, в якому публікуються останні наукові досягнення та передовий досвід у митній сфері, ідеї стосовно методів та засобів підвищення професійних компетенцій митників.

У рамках політики регіоналізації на регіональному рівні – ініційовано роботу п’яти Регіональних центрів модернізації та п’ятнадцяті Регіональних навчальних центрів ВМО у шести регіонах світу з метою створення національних систем професійної підготовки митників на основі уніфікації навчальних планів, програм, методів та технологій підготовки митників на теріторії кожного з регіонів; розроблено механізми оцінки пріоритетів і потреб митних адміністрацій окремих регіонів для підготовки проекту регіонального навчального плану, які містяться у Діагностичній Рамці ВМО; акредитовано ряд університетів, які можуть надавати професійну освіту в галузі митної справи на засадах міжнародних професійних стандартів митників студентам з різних країн означеного регіону (наприклад, Інститут менеджменту Східної та Південної Африки, що пропонує освітні послуги для 11 країн Східнопівденноафриканського регіону) [303, С. 38 – 39].

Найбільш ефективні дослідження з очевидними результатами, на наше переконання, було проведено експертами Європейського регіону. Про це свідчать наступні факти: у 2007 році вони розробили Митні прототипи Європейського Співтовариства, що мали на меті модернізацію митних служб країн Європейського регіону та приведення всіх рівнів їх функціонування – нормативного, структурного, технічного й кадрового – у відповідність зі стандартами ЄС [307]; у 2013 році Рішенням Європейського Парламенту було затверджено Програму дій для митниці у Співтоваристві на 2014-2020 період (Митниця 2020) [333], якою серед іншого передбачено сприяти взаємодії між національними навчальними закладами, особливо шляхом: спільної розробки змісту навчальних програм, у тому числі, електронних навчальних модулів; інтегрування загальноприйнятих стандартів професійної підготовки митників в їх національні навчальні системи; гарантування того, що посадові особи мають доступ до безперервної професійної підготовки, необхідної для оволодіння професійними знаннями та вміннями; забезпечення мовної підготовки, необхідної для встановлення достатнього рівня мовної компетенції [там само, Стаття 10].

За останні роки в рамках політики підвищення ефективності виконання професійних завдань та у світлі зобов’язання країн-членів ВМО та ЄС дотримуватися законодавчих норм та правил, окреслених у міжнародних конвенціях й угодах, програмах дій стосовно кадрової політики митних адміністрацій, науковці європейських країн почали приділяти найбільшу увагу питанню визначення стандартів успішності діяльності у галузі митної справи (англ. customs performance standards) [308; 313; 316]. Наше дослідження виявило, що зазначені стандарти є набором індикаторів (таких показників, як виконання плану дій, бюджетних зобов’язань щодо збирання податків, мінімізації правопорушень, оформлення товарів у мінімальні терміни, прозорість усіх процедур, відсутність затримок та надлишкової документації, етика поведінки тощо), за якими вимірюється ефективність діяльності конкретної митної адміністрації (організаційний рівень) або окремого службовця (особистісний рівень), визначаються недоліки та шляхи їх усунення. Втім, кожна країна вимірювала ефективність діяльності державної митної служби за власними індикаторами, що призвело до значних розбіжностей на європейському просторі.

Отже, з метою гармонізації стандартів успішності митної діяльності у 2014 році державними та приватними експертами ЄС та ВМО було запропоновано Рамку компетенцій Європейського Союзу для митної професії (далі – Рамка ЄС) [315, С. 25]. Вона включила чотири рівні – рівень ключових пріоритетів митної діяльності, рівень професійних компетенцій митника, рівень оперативних компетенцій митника та рівень управлінських компетенцій митника (див. додаток Г). За словами експертів, “Рамка компетенцій ЄС для митної професії – це узгоджений стандарт, який встановлює вимоги до знань, навичок і поведінки, необхідних митному персоналу ЄС, і який також визначає посадові обов’язки фахівців у галузі митної справи у державних та приватних організаціях” [313]. Зазначимо, що Рамка ЄС забезпечує механізм для подальшого вдосконалення діяльності митної організації та дозволяє:



  • визначити коло компетенцій, які потребують розвитку;

  • окреслити навчальні потреби;

  • оцінити співробітників на основі встановлених стандартів;

  • вдосконалити стандарти успішності діяльності;

  • поліпшити операційний й кадровий рівні.

Аналіз змісту Рамки ЄС дозволяє зробити деякі важливі для нашого дослідження узагальнення:

▪ професійні компетенції відображають в основному професійні якості й вміння особистості, що сприяють кращому виконанню професійних функцій; оперативні компетенції – знання конкретних сфер митної діяльності та вмінь компетентно та оперативно діяти у цих сферах; управлінські компетенції – знання принципів, процесів й методів керування людськими ресурсами, фінансами, проектами тощо, необхідні вміння та професійно значущі особистісні якості, які необхідні для успішної реалізації цих знань на практиці;

▪ важливою передумовою забезпечення спрощення імпортно-експортних операцій, безпеки торгівлі та дотримання учасниками зовнішньоекономічних операцій законодавчих положень, сприяння професійному спілкуванню на всіх рівнях – зовнішньому (з керівництвом Єврокомісії, ВМО та інших міжнародних організацій, з митними адміністраціями інших країн-членів ЄС та ВМО, з іншими державними та прикордонними відомствами, з бізнес-структурами та користувачами митних послуг) та внутрішньому (всередині митних відомств та їх підрозділів) експертами ВМО та митних адміністрацій Євросоюзу визнано комунікативну компетенцію митника – знання принципів управління комунікаційними ситуаціями, що виникають у процесі здійснення митної діяльності, та вміння опанувати письмовим й усним мовленням (згідно із визначенням, що міститься у Рамці ЄС) [315, С. 24]. На наше переконання, для здійснення ефективної письмової й усної комунікації із державними службовцями, представниками комерційних організацій, громадянами іноземних країн та співробітниками й керівництвом міжнародних і європейських інституцій, користування професійною та навчальною інформацією іноземними мовами, що входить до кола професійних завдань службовців митних адміністрацій, у тому числі, й України [205] опанування іншомовною компетенцією, яку розуміють як здатність до міжкультурного іншомовного спілкування [234, С. 24], є питанням дуже важливим і таким, що потребує конкретних інструментів та технологій розвитку необхідних знань та вмінь;

▪ у більшій частині Рамка ЄС відображає зміст Професійних стандартів ВМО, тільки у термінах компетенцій та для усіх посад митних органів, зокрема описані компетенції корелюють із вимогами до знань, умінь та особистісних якостей, що складають контент міжнародних професійних стандартів.

Насправді дуже важливим є факт, що Рамка ЄС для митної професії стала досить ефективним інструментом: на її основі вже розроблено дві європейські навчальні програми з підвищення кваліфікації фахівців у галузі митної справи ЄС: одна – для державного сектору, друга – для приватного; репрезентовано Комплект еталонних програм професійної підготовки фахівців у галузі митної справи для отримання освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр” та “магістр” для зіставлення із існуючими програмами підготовки фахівців, створення або модернізації їхньої структури, оновлення навчальних матеріалів.

Таким чином, процес оновлення й акредитації навчальних програм професійної підготовки особового складу митних адміністрацій на основі розробленої структури компетенцій митників зараз триває в країнах-членах ЄС і, на нашу думку, відображає загальну світову тенденцію гармонізації навчальних систем й технологій на основі загальновизнаних стандартів. З урахуванням нещодавнього підписання урядом України політичної й економічної частин асоціації з ЄС, впровадження політичних, економічних й соціальних реформ, пов’язаних із рухом країни до отримання членства в ЄС, входження до загальноєвропейського освітнього простору, та, як наслідок, прагнення реформувати систему національної освіти, у тому числі, й професійну, ми вважаємо за доцільне використовувати Рамку ЄС для митної професії як основу для оновлення змісту магістерських програм митного спрямування, визначення результатів фахової підготовки особового складу державної митної служби.

Як вже було наголошено, з 2009 року експерти ВМО почали процес розробки практичних механізмів реалізації міжнародних стандартів митників на національному рівні, що включають, перш за все, процедуру акредитації митних навчальних закладів при ВМО з метою визнання їх навчальних програм як таких, що задовольняють вимогам ВМО до якості професійної підготовки митного персоналу. Цей механізм дозволяє мобільним і активним ВНЗ бути ключовими академічними гравцями з освітньої політики в галузі митної справи на національному і міжнародному рівнях.

Крім того, відбувається процес апробації міжнародних професійних стандартів митників у навчальні програми ВНЗ окремих країн. Так, на території України у відповідності до прийнятих зобов’язань щодо імплементації уніфікованих міжнародних стандартів безпеки, модернізації митного відомства, професійного вдосконалення його кадрового складу [196; 197; 206], що зумовлено приєднанням до Рамкових стандартів безпеки і спрощення світової торгівлі (2005 р.), Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (2006 р.), підписанням Декларації про наміри щодо впровадження Рамкових стандартів ВМО на національному рівні і затвердженням Концепції модернізації діяльності митної служби України [214; 86; 296], зазначений процес проходить за наступними етапами:

− обґрунтування теоретико-методологічних засад впровадження уніфікованих міжнародних професійних стандартів митників у вітчизняну систему професійної підготовки фахівців у галузі митної справи (О. Павленко) [179];

− аналіз існуючих навчальних програм професійної підготовки особового складу митної служби України з точки зору співставлення їх контенту із вимогами міжнародних професійних стандартів митників (О. Павленко, В. Ченцов) [306];

− підготовка пакету нормативних документів з метою отримання Академією митної служби України (далі – АМСУ) – єдиного на сьогодні пілотного вищого навчального закладу України з адаптації та впровадження міжнародних Професійних стандартів ВМО (у рамках програми ВМО PICARD) – акредитації у відповідності до стандартів професійної підготовки митників ВМО (працівники митної служби України, співробітники Регіонального навчального центру на базі АМСУ);

− розробка/оновлення навчальних планів, програм, матеріалів, спецкурсів у рамках фахових дисциплін на засадах впровадження міжнародних професійних стандартів митників з метою удосконалення професійних компетентностей (команда викладачів-предметників АМСУ);

− ознайомлення із інноваційними технологіями навчання, що було запропоновано науковцями ВМО та ЄС – платформою електронного навчання ВМО CLiKC та електронними навчальними модулями ЄС (на базі АМСУ);

− обмін практичним досвідом та останніми науковими дослідженнями між вченими, експертами й фахівцями у галузі митної справи різних країн світу, у тому числі, й в області підвищення рівня професіоналізму митників засобом ефективних навчальних інструментів на засадах впровадження міжнародних Професійних стандартів ВМО, що здійснюється за допомогою наукового збірника “Митний науковий журнал МИТНИЦЯ” (видається АМСУ).

Ми вважаємо, що зазначені тенденції сприяли формуванню теоретичних основ розбудови національної системи професійної підготовки фахівців у галузі митної справи на засадах міжнародних професійних стандартів митників, допомогли розпочати процес її модернізації у відповідності до існуючих міжнародних практик. Проте, ґрунтовний аналіз існуючої системи професійної підготовки магістрів у галузі митної справи України з точки зору впровадження міжнародних професійних стандартів митників у навчальні програми та, як наслідок, оновлення цих програм за допомогою інноваційних інструментів й механізмів ВМО ще не було зроблено. Відтак, в наступній главі ми будемо досліджувати питання організаційної структури, змісту, форм, методів й технологій вітчизняної системи підготовки магістрів у галузі митної справи з метою її подальшого оновлення на засадах міжнародних професійних стандартів митників.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка