Трякіна ольга олександрівна




Сторінка4/32
Дата конвертації19.11.2018
Розмір7,67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

Висновки до розділу 1
Проведений аналіз психолого-педагогічної, економічної та юридичної літератури, а також нормативних документів, міжнародних конвенцій та угод з проблеми дослідження дозволив зробити низку висновків узагальнюючого характеру.

Проблема підготовки магістрів у галузі митної справи на засадах міжнародних професійних стандартів митників є актуальною та багатосторонньою.

Ґрунтовне дослідження ключових документів та проектів міжнародних організацій дає можливість констатувати той факт, що освітня галузь обрала шлях кардинальних реформ у напрямку уніфікації та глобалізації, поліпшення якості освіти, стандартизації її змісту. На тлі зазначених освітніх реформ сформувалися передумови розроблення та впровадження освітніх стандартів, що були викликані потребою встановити обов’язковий мінімум як освітніх послуг, так і їхніх результатів, високим рівнем відповідальності освітніх установ перед суспільством, виникненням законодавчого освітнього простору, що стандартизував окремі галузеві процеси.

Історико-педагогічний аналіз проблеми підготовки фахівців у галузі митної справи дозволив розкрити ґенезу досліджуваної проблеми як соціального й психолого-педагогічного феномену, визначити сутність основного поняття “професійні стандарти митників” та уточнити сутність понять “освітній стандарт”, “державний стандарт вищої освіти”, “галузевий стандарт вищої освіти”, “стандарт вищої освіти ВНЗ”, “професійна кваліфікація”. На основі визнаного тлумачення поняття “професійний стандарт” запропоновано авторське робоче визначення поняття “професійні стандарти митників”, під яким розуміємо вимоги до рівня знань, умінь та професійно значущих особистісних якостей фахівців у галузі митної справи, що сприяють ефективному виконанню професійних функцій у відповідності до посади, яку фахівець обіймає у системі митної служби.

Виявлено, що процес розробки професійних стандартів у багатьох сферах професійної діяльності, зокрема в митній справі, відбувався паралельно з процесом розвитку теорій уніфікованих освітніх стандартів. З огляду на це важливо, що процес розробки "концепції компетентності" визнано провідною ідеєю для сучасної національної системи освіти, а дослідження компетентностей як одних із вагомих критеріїв підготовки фахівців у вищих закладах освіти.

У ході дослідження доведено, що на європейському рівні системна дослідницька робота спрямована на розробку методології для визначення результатів навчання в контексті міжнародних, національних і інституціональних орієнтирів. У рамках цих досліджень результати навчання було класифіковано на трьох рівнях: міжнародному – в загальноєвропейських рамках кваліфікацій; національному – в національних рамках кваліфікацій, які зіставлені з обраною європейською структурою; інституціональному – у відповідних навчальних програмах, які узгоджені із національними рамками кваліфікацій.

З’ясовано, що сучасні митні адміністрації стикаються з однаковими проблемами у своїй діяльності. Відтак, шлях розв’язання цілком природно може виглядати як певна універсальна модель, яка через глобалізацію та прискорене зростання торгівлі (щоправда, істотно загальмоване нинішніми кризовими явищами) вимагає уточнення й формулювання нових пріоритетів. Акцентовано, що їх реалізація передбачає більш тісне міжнародне співробітництво, більш узгоджених і осучаснених процедур, дій та процесів, стандартизації вимог до рівня професіоналізму фахівців у галузі митної справи.

Наш аналіз показав, що Професійні стандарти ВМО відображають вимоги до професійних компетенцій митників, які характеризують і визначають рівень професійної компетентності фахівця. А механізм акредитації митних навчальних закладів при ВМО виступає як інструментом міжнародного визнання (дає змогу мобільним й активним навчальним закладам бути ключовими академічними гравцями з освітньої політики в галузі митної справи на національному та міжнародному рівнях), так і інструментом контролю з боку ВМО за процесом імплементації. Доведено, що проведення акредитації при ВМО митних навчальних закладів з метою надання їм визнання ВМО сприяє активізації процесів адаптації та впровадження міжнародних професійних стандартів на національних рівнях.



Установлено, що після прийняття Рамкових стандартів ВМО з безпеки і спрощення світової торгівлі, Україна взяла на себе зобов’язання проводити політику у напряму уніфікації Рамкових стандартів разом з модернізацією митних адміністрацій, покращенням кадрового потенціалу. З огляду на зазначені зміни, що відбуваються у глобальному митному середовищі, завдання адаптації міжнародних стандартів митників у процес професійної підготовки українських службовців визнано адекватною відповіддю на сучасні виклики митного ринку праці, зміною підходу до підготовки професіоналів.

Розділ 2. СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ У ГАЛУЗІ МИТНОЇ СПРАВИ
2.1. Підготовка магістрів у галузі митної справи: міжнародний контекст
Метою даного підрозділу є теоретичне обґрунтування підготовки магістрів у галузі митної справи на міжнародному рівні.

На думку вчених, зацікавленість питанням професійної освіти працівників митного відомства Україні на сучасному етапі викликана нижченаведеними причинами: по-перше, його ефективне функціонування безпосередньо залежить від добре продуманої та налагодженої системи добору, підготовки та перепідготовки кадрів; по-друге, нові тенденції в суспільних відносинах, господарстві, культурі та духовному житті народу дають постійний імпульс до перевірки діючої системи підготовки кадрів, оцінювання ефективності професійної освіти; по-третє, в період підготовки України до вступу в ЄС та, як наслідок, активізації процесів глобалізації з метою адаптації та впровадження уніфікованих міжнародних професійних стандартів митників, виникає необхідність у осмисленні розроблених в інших країнах підходів до різних напрямків діяльності митної служби, у тому числі й до підготовки кадрів [179, С. 144]. З цієї точки зору, вітчизняна система підготовки магістрів у галузі митної справи як невід’ємна частина загальної професійної освіти митників також потребує критичного аналізу та співставлення із існуючими міжнародними практиками, оновлення її змісту на засадах міжнародних професійних стандартів.

З метою запровадження найкращих практик у магістерські програми національної системи підготовки фахівців у галузі митної справи спочатку розглянемо міжнародну структуру професійної освіти митників у цілому та на конкретних прикладах. Зазначимо, що у ряді наукових праць [68; 115; 181; 240; 256; 276] вже проаналізовано існуючі системи професійної підготовки митників у окремих західних країн та з’ясовано їх зміст. Втім, детальне дослідження системи професійної підготовки магістрів у галузі митної справи ще не було зроблено.

Отже, перейдемо до визначення понять “професійна освіта”, “професійне навчання” і “професійна підготовка” та з’ясування їхньої сутності для галузі митної справи. Тут слід наголосити, що термін “професійна освіта” розуміють як сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності [44]; як процес і “результат оволодіння певним рівнем знань і навичок діяльності з конкретної професії та спеціальності [174, С. 88]. У “Словнику ключових термінів та понять професійної освіти” С. Вишнякова наводить тлумачення зазначеного поняття як “динамічного процесу і результату професійного становлення та розвитку особистості, що супроводжується оволодінням знаннями, навичками і вміннями з конкретних професій і спеціальностей для виконання спеціалізованих функцій у сфері оплачуваної праці” [33, С. 264]. У Проекті Закону України “Про професійну освіту” трактується загальне поняття професійної освіти, яка розглядається як “підготовка в навчальних закладах робітників та службовців кваліфікованої праці з усіх напрямків економічної діяльності; невід’ємна складова частина єдиної системи народної освіти” [215].



Спираючись на результати доробок вчених стосовно поняття “професійна освіта” (С. Батишев, С. Гончаренко, І. Зязюн, Н. Ничкало) [15; 54; 89; 155] та розглядаючи досліджуваний феномен з точки зору компетентнісного підходу до підготовки фахівців (Н. Бібік, І. Зимня, Дж. Равен, Л. Сохань, Л. Хоружа, А. Хуторськой) [24; 88; 224; 78; 283; 285], сутність поняття “професійна освіта працівників митної служби” будемо розглядати в широкому та вузькому розумінні. Отже, у більш загальному сенсі, професійну освіту працівників митної служби науковці розуміють з позицій системного підходу як неперервну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в навчальних закладах та інших ланках системи галузевої освіти кадрового складу митних служб для трудової діяльності в митних органах [179, С. 194; 294, С. 69], що регламентується законом України “Про державну службу” [83] та наказом Державної митної служби України “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу митної служби України” [199]. Це невід’ємна складова єдиної системи національної освіти з напрямком до інтеграції у світову систему освіти та Європейський освітній простір. У вузькому ж розумінні ми будемо трактувати зазначений феномен як процес і результат оволодіння певним набором компетентностей, необхідних для ефективного виконання робітничих функцій та завдань у галузі митної справи. Слушним є зауваження [179, С. 178], що професійна освіта фахівців у галузі митної справи має головним вектором розвитку централізацію та стандартизацію з метою впровадження єдиної освітньої політики в галузі митної справи.

Професійне навчання вчені розглядають як навчання в освітніх закладах на основі відносно закінченої загальної освіти студентів, що ґрунтується на філософській рефлексії, діалектиці безперервності та дискретності, єдності кількісних та якісних моментів у процесах розвитку (Л. Клінберг) [102]; як систематичний процес формування теоретичних знань, умінь та практичних навичок, необхідних для виконання майбутньої роботи (Н. Журавська) [79]. Слушним, на нашу думку, є зауваження, що у результаті професійного навчання фахівці повинні володіти сукупністю спеціальних знань у відповідності до профілю майбутньої посади, комплексом управлінських знань, а також набором умінь для ефективного виконання робочих завдань, професійного розвитку і вдосконалення [там само, С. 156]. У свою чергу, феномен “професійна підготовка” трактується як “процес оволодіння сукупністю спеціальних знань, умінь і навичок, які дозволяють виконувати роботу у певній сфері діяльності” [179; 41], “система організаційних і педагогічних заходів, що забезпечує формування в особистості професійної спрямованості знань, навичок, умінь і професійної готовності до діяльності” [27]. У цілому, на нашу думку, терміни “професійна підготовка” та “професійне навчання” дуже близькі за своїм значенням, тому у рамках нашого дослідження ми будемо використовувати їх як тотожні. Термін “професійна освіта”, у свою чергу, має більш широке значення та включає професійну підготовку як частину всього багатоетапного процесу.

Під професійною підготовкою фахівців митної служби України будемо розуміти, згідно із тлумаченням О. Павленко, “набуття ними освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня (бакалавра, спеціаліста, магістра) за спеціальностями, що забезпечують професійну діяльність митних органів” [179, С. 156].

Зазначимо, що нові вимоги до рівня професіоналізму працівників митних органів, викликані переглядом політики митних адміністрацій з метою глобалізації та уніфікації митних процедур, впровадженням міжнародних професійних стандартів митників, викликало зацікавленість освітян у дослідженні складових професійної освіти службовців митних органів, оцінці її результативності та осмисленні підходів до системи підготовки кадрів. Отже, деякі наукові праці та нормативні документи вже зробили перші спроби проаналізувати структури та методи професійної підготовки митників [329; 177; 193; 199; 307]. Так, порівняльне вивчення професійної підготовки у шести країнах Європейської спільноти (Німеччини, Іспанії, Франції, Італії, Нідерландів та Об’єднаного Королівства), проведене Міжнародним інститутом державного управління, проаналізувало типи, предмети і методи професійного навчання митників. Результат цього дослідження показав, що кожна країна розбудувала та впроваджує власну політику підготовки кадрів у галузі митної справи, спрямовану на пошук найкращої мотивації та найбільшої ефективності [240]. Найбільш детальне дослідження структури, змісту, методів та форм національної системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців Державної митної служби України було проведене вченим О. Павленко [179, С. 140 – 198] Проте, науковці відзначають, що зробити ґрунтовні висновки щодо процесу і методів професійного навчання митників нелегко завдяки обмеженості доступної інформації і відносної новізни досліджуваного феномену [там само, С. 156].

З урахуванням цих фактів, нами було з’ясовано, що професійна підготовка фахівців у галузі митної справи здійснюється на міжнорадному (30% від усіх освітніх послуг в зазначеній галузі), регіональному (10%) та національному (60%) рівнях, що зазначено у кількісних показниках на рис. 2.1.




Рис. 2.1. Діаграма кількісних показників розподілу освітніх послуг у галузі митної справи, що надаються ВНЗ (всі країни світу; станом на 2011-2014 рр.)

Таким чином, на міжнародному та регіональному рівнях професійна підготовка особового складу митних адміністрацій відбувається за допомогою механізмів та інструментів ВМО з метою уніфікації та імплементації міжнародних професійних стандартів митників через акредитовані ВМО заклади вищої освіти (на сьогодні академічні програми п’яти ВНЗ – Мюнстерського університету (Германія), Університету Канберри (Австралія), Університету Коста-Ріки (Коста-Ріка), Ризького технічного університету (Латвія) та Санкт-Петербурзького інституту бізнесу та права (Росія) – визнані ВМО як такі, що задовольняють вимогам міжнародних професійних стандартів митників) (див. додаток Ґ ).

Зауважимо, що університетам з акредитованими навчальними програмами видається міжнародний Сертифікат ВМО, що підтверджує право освітньої установи на навчання за всіма освітніми програмами спеціалітету та магістратури з митної справи під егідою ВМО та за її стандартами. Випускники зазначених університетів отримують міжнародний диплом та визнаються фахівцями світового рівня.

Наше дослідження виявило, що Центр митних та акцизних досліджень Університету Канберри є світовим лідером з професійної підготовки митних фахівців за вузькоспеціалізованими напрямами, такими як: міжнародне митне право, митне адміністрування, регулювання мит та акцизів і управління кордонами, програми яких розроблено з урахуванням існуючих світових тенденцій у сферах міжнародного митного законодавства, торгівельного права, адміністрування тощо. Визнаний ВМО як міжнародний провайдер освітніх послуг у галузі митної справи, він грає ключову роль в створенні навчальних програм очної форми навчання та розбудові системи дистанційної освіти на засадах Професійних стандартів ВМО.

На регіональному рівні механізмами ВМО для координації дій з уніфікації та імплементації міжнародних професійних стандартів митників виступають, по-перше, Регіональні Центри зі зміцнення інстутаційних спроможностей митних служб (Центри модернізації/ROCB), які спрямовують та контролюють роботу з розвитку митних служб регіону (наприклад, у 52 країнах Європейського регіону); по-друге, Регіональні навчальні центри (РНЦ/ RTC), які допомагають у впровадженні концепції глобалізації й уніфікації ВМО на регіональному рівні й у вирішенні завдань в галузі підготовки, підвищення кваліфікації кадрів у рамках регіональних програм. Розташування Центрів модернізації по регіонах та локалізація РНЦ зображено у додатку Д.

Крім того, окремі вищі навчальні заклади – Інститут менеджменту Східної та Південної Африки (ESAMI), АМСУ – надають можливість студентам із країн, що знаходяться у Східнопівденноафриканському та Східноєвропейському регіонах, отримати високоякісну професійну освіту в галузі митної справи, зокрема й на засадах впровадження міжнародних професійних стандартів митників.

Таким чином, професійна підготовка співробітників митних адміністрацій на міжнародному й регіональному рівнях відбувається за принципом імплементації міжнародних професійних стандартів митників на основі систематичного оновлення навчальних матеріалів у відповідності до сучасних міжнародних практик, використання інноваційних методів й технологій, електронних навчальних інструментів, різноманітних джерел обміну інформацією та досвідом.

2.2. Підготовка магістрів у галузі митної справи: національний контекст
На національному рівні професійна підготовка кадрового складу митних адміністрацій (для державного сектору) та фахівців у галузі зовнішньоекономічних операцій (для приватного сектору) здійснюється, насамперед, у навчальних закладах за різними рівнями кваліфікації (бакалавр, спеціаліст, магістр) та за різними формами підготовки (очна, заочна, дистанційна). Наприклад, академічні програми навчальних закладів, що входять до Міжнародної Мережі Митних Університетів/INCU, яка складається із близько 60 університетів, товариств митних брокерів та інших організацій зі всього світу, розраховані на довгострокове чи короткострокове навчання у певних галузях митної науки. Нами зроблено аналіз напрямків підготовки у 15 навчальних закладів цієї мережі та його результати наведено у додатку Е [301; 304; 305; 310; 318; 319; 320; 325; 335; 326; 344; 345]. Зауважимо, що INCU було створено з метою забезпечення ВМО та інші міжнародні організації єдиною точкою для контактів з університетами та науково-дослідницькими інститутами, які ведуть активну дослідницьку діяльність в митній галузі та у сфері професійної освіти, наповнення державного і приватного сектору висококваліфікованими фахівцями в сфері митного управління і адміністрування, міжнародної торгівлі та управління логістикою.

Наш аналіз виявив достатньо широкий спектр різнорівневих навчальних закладів та установ, які забезпечують потреби національних митних відомств. Слід підкреслити, що значна кількість з них не підпорядкована Державному управлінню фінансів та зборів, до структури якого в більшості країн належать й митні служби. На нашу думку, цей факт свідчить, по-перше, про однотипність для різних міністерств завдань з підготовки їхнього особового складу, що мають міжнародний та європейський характер і можуть вирішуватися в не галузевих навчальних закладах; по-друге, про визнання освітянами й міжнародними експертами потреби у наданні професійної підготовки у галузі митної справи не тільки фахівцям державних структур, а і приватних організацій з метою удосконалення партнерства між митними органами та бізнес-сектором та підвищення ефективності міжнародної торгівлі; по-третє, щодо завдань підготовки не існує справжньої “спеціалізації” головних навчальних центрів підготовки. Слід, однак, відмітити, що завдання, які вимагають глибших концептуальних та педагогічних досліджень, такі як модернізація підходів до підготовки фахівців з урахуванням міжнародних та європейських цілей, розробка навчальних курсів тощо, доручені тим інституціям, які мають сильний науковий потенціал у цій галузі (наприклад, Центр митних та акцизних досліджень Університету Канберри).

Як вже було зазначено, навчальні програми тільки двох з ВНЗ, що входять до структури Міжнародної Мережі Митних Університетів – Університету Мюнстера (Німеччина) та Університету Канберри (Австралія) – акредитовані ВМО як такі, що впроваджують міжнародні Професійні стандарти ВМО (інші навчальні заклади або вже акредитовані у відповідності до інших міжнародних й національних систем сертифікації, або не відповідають необхідному рівню впровадження Професійних стандартів ВМО у свої навчальні програми). Отже, саме ці два університети, з одного боку, готують службовців для роботи у державних чи приватних організаціях своїх країн (Австралії та Німеччини), які займаються питаннями зовнішньоекономічної діяльності, та випускають фахівців міжнародного рівня з іншого.

Крім того, Міжнародна Мережа Митних Університетів включає інститути, асоціація та федерації, які пропонують програми спеціалізованих курсів (наприклад, за такими темами, як класифікація товарів, походження товарів, експорт, елементи управління) для підготовки висококваліфікованого персоналу у відповідності до міжнародних стандартів. Наприклад, Інститут Торгівлі американської організації підготовки кадрів надає освітні послуги у сфері митного та експортного контролю, регулювання транскордонних процесів та готує митних брокерів для приватного сектора і фахівців у галузі комерційної діяльності [344].

Окрім академічного навчання, професійна підготовка митників в багатьох країнах світу відбувається на курсах підвищення кваліфікації, у рамках тематичних семінарів та тренінгів, на робочому місці за допомогою он-лайн курсів, виконання сумісних оперативних завдань із офіцерами інших правоохоронних служб, обміну досвідом.

Активну участь у розбудові вищої професійної освіти для підготовки фахівців у галузі митної справи приймають також держави на пострадянському просторі, що входять до Євразійського економічного співтовариства (далі – ЄврАзЕС) і Співдружності Незалежних Держав (далі – СНД). А саме, у Росії близько 30 вищих навчальних закладів готують митних службовців, провідну роль серед яких грає Російська митна академія, що надає випускникам кваліфікацію спеціаліста митної справи [159]. Метою підготовки кадрового складу російських митниць вважається задоволення потреб митних органів, тому підтримується тісний зв'язок системи підготовки кадрів з митними органами.

Професійна підготовка майбутніх митників Республіки Беларусь здійснюється у відповідності з нормативними документами Державного митного комітету Республіки Білорусь в наступних навчальних закладах: Білоруському державному університеті транспорту, Білоруському національному технічному університеті, Білоруському державному університеті на факультеті міжнародних відносин. Випускники отримують кваліфікацію спеціаліста митної справи та в подальшому обіймають різні посади у системі національної митної служби.

На території Республіки Казахстан більш ніж у 20 вищих навчальних закладах відбувається професійне навчання за спеціальністю “Митна справа”, кваліфікація – спеціаліст. Крім того, у процесі підготовки за митною спеціальністю, яка включена також до переліку юридичних спеціальностей, майбутні фахівці у галузі митної справи набувають знання з публічно-правових дисциплін, включаючи адміністративне, митне, податкове, кримінальне, кримінально-процесуальне, фінансове та страхове право.

У Республіці Азейбарджан провідне місце у навчанні кадрового складу митної служби відводиться Академії Державного митного комітету Азербайджану, яка була заснована розпорядженням президенту Азербайджану від 24 січня 2012 року [160] та за підтримки іноземних стратегічних партнерів, а саме ВМО, Світової організації торгівлі, Європейської економічної комісії ООН тощо. У 2014-2015 навчальному році розпочали навчання перші 40 студентів за спеціальностями "Економіка" та "Правознавство".

Таким чином, наш аналіз системи вищої професійної освіти у галузі митної справи країн ближнього зарубіжжя показав, що вона здійснюється тільки у рамках бакалаврських програм та програм з підготовки спеціалістів, а у деяких країнах (Туркменістан) і зовсім відсутня. В цілому у країнах, що розвиваються, спостерігається тенденція надання базової фахової підготовки на короткотермінових курсах підвищення кваліфікації часто при значній підтримці зарубіжних країн або існує поширена практика, коли співробітники митниць у багатьох випадках зовсім не мають відповідної спеціалізованої освіти у галузі митної справи.

На сьогодні професійна підготовка фахівців митної служби України регулюється Митним кодексом України (2012) [147], Законом України “Про вищу освіту” (2014) [82] та здійснюється:

у спецiалiзованих навчальних закладах митної служби України , до яких належать: Академія митної служби України (далі – АМСУ), Державний науково-дослідний інститут митної справи, навчальні центри Державної митної служби України, курси підвищення кваліфікації та кінологічного забезпечення, Регіональний навчальний центр [216]. Кількісні показники підготовки фахівців у галузі митної справи за цільовим замовленням з боку митного відомства України (2011 – 2014 рр.) надано нами у додатку Є (на прикладі АМСУ);

− в інших навчальних закладах Міністерства освіти і науки, які готують майбутніх митників за освітньо-кваліфікаційними рівнями – від молодшого спеціаліста до магістра – за спеціальностями, що забезпечують професійну діяльність митних органів Україні, на підставі державного замовлення від Державної фіскальної служби України (до складу якої на сьогодні входить митне відомство). Так, Харківський кооперативний торгово-економічний коледж випускає молодших спеціалістів за спеціалізацією “Товарознавство в митній справі”; Київський національний торговельно-економічний університет готує митних фахівців за спеціальністю “Менеджмент організацій і адміністрування”, спеціалізація – “Менеджмент митної справи” та за спеціальністю “Товарознавство та експертиза в митній справі” (освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр”); Вінницький національний аграрний університет надає освітні послуги з підготовки бакалаврів за фаховою програмою “Менеджмент митної справи”; Одеська національна юридична академія готує спеціалістів у галузі митної справи за напрямом “Правознавство”, спеціалізація “Правове забезпечення морської та митної діяльності”; у Тернопільському національному економічному університеті готуються спеціалісти за фаховим спрямуванням “Фінанси в системі митних органів” для зайняття посад у митній службі України; у Національному університеті харчових технологій відбувається підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” за спеціальністю “Товарознавство та експертиза в митній справі’; Національний транспортний університет випускає спеціалістів за спеціальністю “Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)”, спеціалізація “Організація митного контролю на транспорті”.

У цілому, даний напрямок професійної підготовки митників характеризується наступними тенденціями: по-перше, скороченням державного замовлення з боку національної митної служби щодо надання освітніх послуг її особовому складу, що викликано загальним скороченням штатних одиниць (з 18 000 атестованих осіб до 13 000) після об’єднання Державної митної служби та Державної податкової служби у єдине відомство (спочатку – у Міністерство доходів та зборів, зараз – у Державну фіскальну службу України) [208; 220] та з огляду на політичний та економічний контекст. Дійсно, саме в перші роки незалежної України постала необхідність у збільшенні чисельності працівників митних органів [200], а тому й у прийомі на роботу новоприйнятих, що потребувало забезпечити професійну готовність до митної служби. У подальшому необхідність у збільшенні кількості новоприйнятих працівників спадала. По-друге, жоден із згаданих навчальних закладів на сьогодні не має пріоритетного права працевлаштування своїх випускників на вакантні посади в митних структурах, що регулюється правилами державної антимонопольної політики (раніше такий привілей надавався АМСУ). Все це безумовно впливає на зацікавленість абітурієнтів навчатися за митними спеціальностями в рамках бакалаврських чи магістерських програм (спостерігається скорочення конкурсу в середньому на 30%) та вимагає від галузевих навчальних закладів, зокрема АМСУ, перегляду стратегії діяльності, пошуку нових замовників у державному й приватному секторах, оновлення навчальних програм, щоб мати конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг.

Проте, потреба у взаєморозумінні між митими структурами та бізнес-партнерами викликала необхідність у наданні професійного навчання в галузі митної справи не тільки майбутнім державним службовцям, а і працівникам комерційних організацій, діяльність яких зокрема пов’язана із зовнішньоекономічними операціями, логістикою міжнародних перевезень, правовим забезпеченням міжнародних торгівельних операцій, менеджментом процесів міжнародної торгівлі, товарною класифікацією тощо. Зокрема, Вищий навчальний заклад Укроопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі” (спеціальності – “Міжнародна економіка”, “Менеджмент” та “Товарознавство і торгівельне підприємництво”, освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр”) та Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (спеціальності – “Товарознавство і торгівельне підприємництво”, “Менеджмент” та “Професійна освіта (Економіка)”, освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр”) готують фахівців для комерційних організацій − суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, з боку яких висуваються вимоги, у тому числі, й до їх професійних компетентностей у галузі митних правил і процедур. Низка інших ВНЗ України, такі як, наприклад, Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини, Міжрегіональна академія управління персоналом включають до навчальних програм окремих спеціальностей дисципліни митного спрямування (наприклад, “Митна справа”, “Митне право” та інші), що надає можливість випускникам цих закладів обіймати посаду інспектора митної служби.

У свою чергу, постійне ускладнення умов діяльності та збільшення кількості функцій митних служб, підписання міжнародних угод та вступ до міжнародних і регіональних організацій зумовили потребу у висококваліфікованих митних службовцях із стратегічним мисленням та дослідницькими вміннями з вищою освітою у галузі митної справи, у тому числі, із дипломом магістра. На сьогодні, вищим навчальним закладом, який надає якісні освітні послуги у галузі митної справи у східній частині Європейського регіону, у тому числі, і за магістерськими програмами та на базі якого відкрито Регіональний навчальний центр Європейського регіону, що сприяє більш успішної імплементації професійних стандартів митників у навчальні програми, є АМСУ. В останні роки зацікавленість у професійній освіті за магістерськими програмами призвела до таких результатів: збільшилась кількість студентів-іноземців та розширилася географія студентів, які готуються в АМСУ за рівнями кваліфікації “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр” (зараз тут навчаються іноземні студенти з Молдови, Азербайджану, Росії, Вірменії, Туркменістану, Киргизстану).

Отже, АМСУ стала головним навчально-методичним закладом національної системи підготовки та підвищення кваліфікації митних офіцерів за очною та заочною формами навчання та майже єдиною академічною установою на пострадянському просторі, що готує фахівців у галузі митної справи за магістерськими програмами у рамках усіх акредитованих спеціальностей [218].

У нашому дослідженні професійну підготовку магістрів у галузі митної справи будемо розглядати у широкому розумінні як невід’ємну частину загальної професійної підготовки службовців митних органів та інших державних й комерційних організацій, діяльність яких стосується зовнішньоекономічних операцій, у вузькому розумінні – системним, цілеспрямованим й неперервним процесом навчання знанням, умінням та навичкам, розвитку професійно значущих особистісних якостей, що необхідні службовцям митних органів для ефективного виконання професійних завдань та надання кваліфікованих митних послуг з урахуванням сучасних тенденцій спрощення торгівельних операцій та сприяння безпеки світової торгівлі на засадах міжнародних професійних стандартів митників відповідно до вимог державних освітніх й професійних стандартів.

З урахуванням вищезазначених фактів, ми дослідили, що на світової арені освітніх послуг професійна підготовка магістрів у галузі митної справи надається:

− в статусі міжнародної освіти з одержанням випускниками диплома міжнародного зразка у рамках навчальних програм університетів, акредитованих ВМО: Мюнстерським університетом (Германія), Університетом Канберри (Австралія), Університетом Коста-Ріки, Ризьким технічним університетом (Латвія) та Санкт-Петербурзьким інститутом бізнесу та права (Росія);

− на регіональному рівні – Інститутом менеджменту Східної та Південної Африки, магістерська програма у галузі бізнес адміністрування (спеціалізація – митний менеджмент) якого розрахована на десять країн Східнопівденноафриканського регіону (студенти з Кенії, Республіки Малаві, Мозамбіка, Намібії, Сейшел, Королівства Свазіленд, Танзанії, Уганди, Замбії та Зімбабве мають можливість навчатися за денною чи дистанційною формами за цією спеціалізованою програмою); АМСУ, за магістерськими програмами з різних спеціальностей якої навчаються студенти з різних країн Східної Європи та Середньої Азії;

− на національному рівні – у рамках навчальних програм ВНЗ, що входять до складу Міжнародної Мережі Митних Університетів: Технологічного університету Делфта, факультет технології, політики і управління (Нідерланди), Інституту податкової служби Міністерства фінансів Танзанії (Танзанія), Університету Масаріка (Чехія), Університету міжнародного бізнесу та економіки (Китай); у рамках системи професійної підготовки іншіх національних ВНЗ різних країн світу з отриманням випускниками дипломів державного зразку.

Як вже було зазначено, на українських теренах професійна підготовка у галузі митної справи за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр” за денною та заочною формами навчання надається перш за все у відомчому вищому освітньому закладі – АМСУ, який з 2006 року став єдиним в Україні пілотним університетом з імплементації Професійних стандартів ВМО за сприяння програми ВМО PICARD [306, C. 40]. Слушним є зауваження [328], що зміст навчальних програм АМСУ розроблено у відповідності до Професійних стандартів ВМО. Зокрема, було доведено, що бакалаврські програми та програми спеціалітету денної та заочної форми навчання розроблено з урахуванням вимог ВМО до професійних компетенцій як стратегічних, так і оперативних менеджерів [там само, C. 3]. Проте, аналіз навчальних дисциплін магістерських програм з точки зору впровадження міжнародних професійних стандартів митників досі не було зроблено і тому буде запропоновано нами у підрозділі 2.2.

Наш аналіз виявив, що інші не відомчі навчальні заклади – Київський національний торговельно-економічний університет, Національний університет харчових технологій, Вищий навчальний заклад Укроопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі”, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка готують фахівців у галузі митної справи за магістерськими програмами як для роботи у фірмах – суб’єктах зовнішньоекономічної діяльності, так і для обіймання посад у різних відділах митного відомства України.



У цілому зазначимо, що специфікою професійної підготовки фахівців у галузі митної справи для потреб державних митних відомств країн СНД є те, що пріоритет надається галузевим закладам вищої освіти, які мають державну ліцензію на підготовку фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами і спеціальностями, що визначаються замовленням митної служби. Серед них АМСУ є відомчим ВНЗ, що навчає фахівців за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями – “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”. Проте, інші митні ВНЗ (наприклад, Російська митна академія) забезпечують професійну підготовку митників тільки на рівні “бакалавр” та “спеціаліст”. Щодо європейського та світового досвіду, професійна освіта фахівців митних органів має більш прагматичний характер (вважається, що спеціалістів з вищою освітою, яку вони отримали в академічних ВНЗ, дешевше перепрофілювати ніж навчати за повним циклом вищої освіти в галузевому ВНЗ). Тому навчання за магістерськими програмами відбувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, що було отримано у не митному ВНЗ .

Підсумовуючи, можна стверджувати, що професійна підготовка магістрів у галузі митної справи :

− має певну систему, одиницями якої є галузеві і не галузеві навчальні заклади, що знаходяться у відношеннях і зв’язках один з одним (на основі єдиних стандартів, об’єднанню у мережі) та підпорядковані єдиній меті (випустити професійних фахівців);

− характеризується цілеспрямованістю та результативністю;

− надається на міжнародному, регіональному й національному рівнях;

− здійснюється через мережу вищих навчальних закладів;

− характеризується тенденцією запровадження міжнародних інструментів ВМО (міжнародних професійних стандартів митників, найкращих практик, міжнародних конвенцій);

− рухає у напрямку розвитку політики регіоналізації ВМО (створення РНЦ, надання одним ВНЗ освітніх послуг країнам всього регіону);

− стає все більш якісною в результаті впровадження інноваційних навчальних технологій ВМО та інших міжнародних організацій;

− характеризується розширенням кола замовників (не тільки у державних службах, а і в комерційних організаціях).


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка