Тваринний світ Палеогею : Мадагаскарська підобласть




Скачати 64,36 Kb.
Дата конвертації05.11.2018
Розмір64,36 Kb.

Урок на тему : Тваринний світ Палеогею :Мадагаскарська підобласть

Веретеннікова Анна -4АГБ

Мета: розкрити закономірності поширення різних типів тварин , розвивати пам’ять і увагу ,виховувати у учнів дбайливого ставлення до тварин, проаналізувати вплив людини на тваринний світ, продовжити формування навичок роботи з картами, атласами, довідниками, матеріалами мережі Інтернет та іншими джерелами географічних знань; сприяти формуванню екологічної культури учнів

Мета: розкрити закономірності поширення різних типів тварин , розвивати пам’ять і увагу ,виховувати у учнів дбайливого ставлення до тварин, проаналізувати вплив людини на тваринний світ, продовжити формування навичок роботи з картами, атласами, довідниками, матеріалами мережі Інтернет та іншими джерелами географічних знань; сприяти формуванню екологічної культури учнів

Тип уроку:комбінований (вивчення нового матеріалу, набуття практичних навичок та вмінь).

Обладнання : підручники (Географія материків і океанів)(ст.128), карти атласів(фауністичне районування ст.18-19), зображення.таблиці.

Основні поняття та назви: тваринний світ, флора і фауна, акліматизація, реакліматизація.

План

План

1.Поняття про фауністичне районування

2.Мадагаскарська область

3. Тварини ендеміки Мадагаскарської області

4.Основні види тварин

5.Висновок.

Фауністичне (Зоогеографічне) районування суші— розділ поверхні Землі і окремих її територій на регіони, що відрізняються рангом, ступенем ендемізму, особливостями історичного розвитку і розселення їх фауни.

Фауністичне (Зоогеографічне) районування суші— розділ поверхні Землі і окремих її територій на регіони, що відрізняються рангом, ступенем ендемізму, особливостями історичного розвитку і розселення їх фауни.

Головними групами при районуванні сушіна вищі категорії (царства) служать хребетні, насамперед ссавці. За наявністю чи відсутністю окремих представників ссавців як правило виділяють 4 фауністичні царства і 8 областей:

  • до царства Арктогея відноситься Голарктична область;
  • до царства Палеогея — Ефіопська, Мадагаскарська і Індо-Малайська області;
  • до царства Нотогея — Австралійська, Полінезійська, Новозеландська області;
  • до царства Неогея — Неотропічна область.

Мадагаскарська область — фауністична область, що входить до фауністичного царства Палеогея.

Мадагаскарська область — фауністична область, що входить до фауністичного царства Палеогея.

До цієї області належать острів Мадагаскар, а також низка архіпелагів і окремих островів Індійського океану: Коморські, Сейшельські, Маскаренські й інші дрібніші острови. Величезний острів Мадагаскар (587 тисяч км²) досить різноманітний за природними умовами. Центральні частини його гористі, прибережні — рівнинні. Плоскогір'я в центрі острова заввишки в середньому 1000–1500 м (окремі вершини до 2600 м) позбавлені лісу, східні ж рівнини покриті густою тропічною рослинністю, а південний край острова має пустинний вигляд. Мозамбіцька протока (ширина 420 км) відділяє Мадагаскар від Африки, а Індійський океан — від Індо-Малайської області (відстань 3700 км).

Тенрекові (лат.Tenrecidae) — родина ссавців ряду тенрекоподібних (Afrosoricida).Родина об'єднує дуже різні за зовнішнім виглядом і розмірам тварини: довжина тіла у них коливається від 4 до 20 см (у видрового тенрека — до 60 см), довжина хвоста: 1-22 см. Більшість тенрекових, ймовірно, ще з крейдяного періоду ізольовано мешкають на Мадагаскарі і за цей час встигли утворити ряд спеціалізованих форм. Так, тенрек безхвостий (лат.Tenrec ecaudatus) нагадує американських опосумів; малий і великий тенреки — їжаків; зовнішнім виглядом довгохвості тенреки схожі на землерийок, рисові тенреки (Oryzorictes) — на кротів, видровий тенрек (Potamogale) — на видру.

Тенрекові (лат.Tenrecidae) — родина ссавців ряду тенрекоподібних (Afrosoricida).Родина об'єднує дуже різні за зовнішнім виглядом і розмірам тварини: довжина тіла у них коливається від 4 до 20 см (у видрового тенрека — до 60 см), довжина хвоста: 1-22 см. Більшість тенрекових, ймовірно, ще з крейдяного періоду ізольовано мешкають на Мадагаскарі і за цей час встигли утворити ряд спеціалізованих форм. Так, тенрек безхвостий (лат.Tenrec ecaudatus) нагадує американських опосумів; малий і великий тенреки — їжаків; зовнішнім виглядом довгохвості тенреки схожі на землерийок, рисові тенреки (Oryzorictes) — на кротів, видровий тенрек (Potamogale) — на видру.


Біологічна класифікація

Домен:

Ядерні (Eukaryota)

Царство:

Тварини (Metazoa)

Тип:

Хордові (Chordata)

Інфратип:

Хребетні (Vertebrata)

Клас:

Ссавці (Mammalia)

Інфраклас:

Плацентарні (Eutheria)

Надряд:

Афротерії (Afrotheria)

Ряд:

Тенрекоподібні (Afrosoricida)

Підряд:

Тенрековиді (Tenrecomorpha) (Butler, 1972)

Родина:

Тенрекові (Tenrecidae) (Gray, 1821)

Голова у тенреків подовжена, іноді з витягнутим в рухомий хоботок лицьовим відділом. Тіло вкрите хутром, жорстким щетинистим волоссям, або голками (підродина Tenrecinae). Передні кінцівки коротші від задніх. На передніх лапах 4 або 5 пальців, на задніх — 5. У напівводних видів на задніх лапах є плавальна перетинка. У видів підродини Tenrecinae хвіст рудиментарний; у довгохвостого мікрогала (Microgale longicaudata) він в 2,5 разу довший за тіло і має 47 хребців — це більше, ніж у інших ссавців, за винятком панголінів.

  • Голова у тенреків подовжена, іноді з витягнутим в рухомий хоботок лицьовим відділом. Тіло вкрите хутром, жорстким щетинистим волоссям, або голками (підродина Tenrecinae). Передні кінцівки коротші від задніх. На передніх лапах 4 або 5 пальців, на задніх — 5. У напівводних видів на задніх лапах є плавальна перетинка. У видів підродини Tenrecinae хвіст рудиментарний; у довгохвостого мікрогала (Microgale longicaudata) він в 2,5 разу довший за тіло і має 47 хребців — це більше, ніж у інших ссавців, за винятком панголінів.
  • Череп сильно витягнутий і вузький. Виличних кісток немає. Зубів 32-40. Хребців: шийних 7, грудних 15-19, поперекових 5-6, крижових 2, хвостових 7-47. Сосків від 2 до 12 пар. Сечостатевий і анальний отвори відкриваються в єдину клоаку. Сім'яники розташовуються в черевній порожнині в області тазу або у фіброзній внутрішній псевдомошонці (видровий тенрек).

Лемурові (лат. Lemuridae) — родина напівмавп ссавців ряду приматів ендемічних для Мадагаскару. У Стародавньому Римі слово «лемур» означало привид (або дух). Назва лемури було дано цій групі тварин, оскільки вони ведуть переважно нічний спосіб життя. Розмір цих тварин коливається від миші до невеликої собаки, деякі вимерлі лемури були розміром з велику собаку.

Лемурові (лат. Lemuridae) — родина напівмавп ссавців ряду приматів ендемічних для Мадагаскару. У Стародавньому Римі слово «лемур» означало привид (або дух). Назва лемури було дано цій групі тварин, оскільки вони ведуть переважно нічний спосіб життя. Розмір цих тварин коливається від миші до невеликої собаки, деякі вимерлі лемури були розміром з велику собаку.


Біологічна класифікація

Царство:

Тварини (Animalia)

Тип:

Хордові (Chordata)

Клас:

Ссавці (Mammalia)

Ряд:

Примати (Primates)

Родина:

Лемурові

Мешкають у тропічних лісах, добре лазять, бігають та стрибають по гілкам дерев. Мають хапальні лапи з добре розвиненими сильними пальцями, якими вони чіпляються за гілки або нерівності кори[1]. Харчуються плодами, ягодами, листям, квітами, деякі також корою, комахами, їхніми личинками. Більшість Лемурових активні вночі або у сутінках, вдень сплять у дуплах або гніздах. Живуть групами (4 — 10 особин) та навіть стадами (до 60 особин), інші парами та поодинці. Вагітність триває 2 — 5 місяців. Народжують 1 — 3 дитинчат.

  • Мешкають у тропічних лісах, добре лазять, бігають та стрибають по гілкам дерев. Мають хапальні лапи з добре розвиненими сильними пальцями, якими вони чіпляються за гілки або нерівності кори[1]. Харчуються плодами, ягодами, листям, квітами, деякі також корою, комахами, їхніми личинками. Більшість Лемурових активні вночі або у сутінках, вдень сплять у дуплах або гніздах. Живуть групами (4 — 10 особин) та навіть стадами (до 60 особин), інші парами та поодинці. Вагітність триває 2 — 5 місяців. Народжують 1 — 3 дитинчат.

Воалаво, або мадагаскарський гігантський хом'як (лат. Hypogeomys antimena) - великий ссавець ряду гризунів, що живе на заході Мадагаскару. Єдиний вид роду Hypogeomys.

Воалаво, або мадагаскарський гігантський хом'як (лат. Hypogeomys antimena) - великий ссавець ряду гризунів, що живе на заході Мадагаскару. Єдиний вид роду Hypogeomys.

Мадагаскарський гігантський хом'як досягає довжини від 30 до 35 см, його хвіст довжиною від 21 до 25 см. Шерсть бура зверху і біла знизу. Темно-коричневий хвіст виділяється на тлі цього. У тварини сильно збільшені вуха і задні ноги, внаслідок чого воно віддалено нагадує дикого кролика. Мадагаскарський гігантський хом'як займає на острові ту ж екологічну нішу, що і дикий кролик.


Царство:

Тварини

Тип:

Хордові

Клас:

Ссавці

Ряд:

Гризуни

Підряд:

Мишоподібні

Родина:

Незомііди

Рід:

Hypogeomys A. Grandidier, 1869

Вид:

Воалаво

Фоса (Cryptoprocta ferox) — вид котовидих родини Фаланукоі, що широко зустрічаються у не сильно порушених лісах Мадагаскару; на очищеному від лісу центральному плато відсутній. Діапазон проживання за висотою від рівня моря до 2600 м на гірському масиві Андрінгітра

Фоса (Cryptoprocta ferox) — вид котовидих родини Фаланукоі, що широко зустрічаються у не сильно порушених лісах Мадагаскару; на очищеному від лісу центральному плато відсутній. Діапазон проживання за висотою від рівня моря до 2600 м на гірському масиві Андрінгітра

Веде в основному поодинокий спосіб життя. Активна фоса головним чином на світанку й уночі з піком активності у години перед світанком, але є спостереження тварини й серед дня. Внутрішньовидова комунікація складається з довгоживучими мітками запахом, що характерна для обох статей, кількох акустичних сигналів (вигук загрози, нявкання самиці під час злягання, муркотіння), і візуальні сигнали (вираз обличчя і всього тіла). Легко вилазять на дерева і стрибають. Передні лапи використовуються для захоплення і притискання жертви до землі.


Біологічна класифікація

Домен:

Еукаріоти (Eukaryota)

Царство:

Тварини (Metazoa)

Тип:

Хордові (Chordata)

Клас:

Ссавці (Mammalia)

Ряд:

Хижі (Carnivora)

Підряд:

Котовиді (Feloidea)

Родина:

Фаланукові (Eupleridae)

Рід:

Cryptoprocta Bennett, 1833

Вид:

Фоса

Фаланук (Eupleres goudotii)— вид котовидих родини Фаланукові, що зустрічаються в лісах у східній та північній частинах острова Мадагаскар. Діапазон проживання за висотою: від рівня моря до 1025 м. Проживає в заболочених місцях або поблизу водно-болотних угідь в густих вологих тропічних лісах (схід) або сухих листяних лісах (західна частина ареалу). Рідко зустрічаються далеко від незайманих лісів.

Фаланук (Eupleres goudotii)— вид котовидих родини Фаланукові, що зустрічаються в лісах у східній та північній частинах острова Мадагаскар. Діапазон проживання за висотою: від рівня моря до 1025 м. Проживає в заболочених місцях або поблизу водно-болотних угідь в густих вологих тропічних лісах (схід) або сухих листяних лісах (західна частина ареалу). Рідко зустрічаються далеко від незайманих лісів.

Довжина голови й тіла: 450—650 мм, довжина хвоста: 220—250 мм, вага: 2—4 кг.

 Є жовтувато-коричневий зверху і світліший знизу. У підвиду E. g. major самці бурі, а самки сіруваті. Хутро пухнасте й м'яке, з густим підшерстям. Хвіст покритий досить довгими волосками, які надають йому пухнастий вигляд. Мордочка загострена; голова видовжена, вузька; зуби короткі, конічні. За деякими структурними особливостями нагадує віверу, за іншими — мангусту. Дрібні зуби схожі один на одного і нагадують зуби комахоїдної, а не м'ясоїдної тварини. Кігті порівняно довгі і не втягуються, або втягуються тільки частково. Ноги незвичайні як порівняно великими розмірами так і низьким положенням великих пальців на лапах.


Біологічна класифікація

Домен:

Еукаріоти (Eukaryota)

Царство:

Тварини (Metazoa)

Тип:

Хордові (Chordata)

Клас:

Ссавці (Mammalia)

Ряд:

Хижі (Carnivora)

Підряд:

Котовиді (Feloidea)

Родина:

Фаланукові (Eupleridae)

Рід:

Eupleres Doyère, 1835

Вид:

Фаланук

Fossa fossana (Фаналока) — вид котовидих родини Фаланукові, ендемічний для лісів східної частини острова Мадагаскар. Діапазон проживання за висотою: від рівня моря до 1600 м, але дуже рідкісний вище 1000 м. Проживає у вологій тропічній низовині, на середніх висотах, у прибережних лісах, іноді в болотистих районах. Здається, що цей вид не адаптувався до вторинного середовища проживання.

Fossa fossana (Фаналока) — вид котовидих родини Фаланукові, ендемічний для лісів східної частини острова Мадагаскар. Діапазон проживання за висотою: від рівня моря до 1600 м, але дуже рідкісний вище 1000 м. Проживає у вологій тропічній низовині, на середніх висотах, у прибережних лісах, іноді в болотистих районах. Здається, що цей вид не адаптувався до вторинного середовища проживання.

Довжина голови й тіла: 400—450 мм, довжина хвоста: 210—230 мм, вага: самці до 2 кг, самки до 1,5 кг.

Основний колір хутра сірий з червонуватим відтінком. Має 4 ряди чорних плям на кожному з боків і кілька чорних плям на зовнішньому боці стегон. Плями можуть зливатися, утворюючи смуги, на спинній частині хвоста є темно-коричневі поперечні смуги. Нижня частина тіла сірувата чи білувата з нечіткими плямами. Кінцівки стрункі, ймовірно адаптовані для бігу.

Кажани́, або лиликови́ді (Microchiroptera) — підряд ссавців з ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, або Chiroptera). Кажани є сестринською групою до підряду криланів — фруктоїдних рукокрилих (типовий представник — летюча лисиця). У спеціальній літературі кажанів нерідко позначають як Microchiroptera (на відміну від крилановидих — Macrochiroptera). Наука, що вивчає кажанів — хіроптерологія.

Кажани́, або лиликови́ді (Microchiroptera) — підряд ссавців з ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, або Chiroptera). Кажани є сестринською групою до підряду криланів — фруктоїдних рукокрилих (типовий представник — летюча лисиця). У спеціальній літературі кажанів нерідко позначають як Microchiroptera (на відміну від крилановидих — Macrochiroptera). Наука, що вивчає кажанів — хіроптерологія.

Щонайменше 27 видів кажанів мешкають на Мадагаскарі, включаючи гігантського плодоїдного кажана, відомого як летюча лисиця. 

Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Існує близько 1000 видів, і кажани становлять майже одну чверть усіх сучасних видів ссавців. В Україні представлені підковиками і кількома родами з родини лиликових (Vespertilionidae).

Хоча кажани досить поширені, у регіонах з інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства чисельність їхніх популяцій катастрофічно зменшується, і багато видів зараз знаходяться на межі зникнення. В Україні більшість видів внесено до Червоної книги України (2009).

Довжина тіла кажанів — від 2,5 до 14 см. Кажани є переважно комахоїдними рукокрилими. Кажани добре бачать, але орієнтуються у просторі за допомогою ультразвуку: випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20-120 кГц і тривалістю 0,2-100 мс. Нічні тварини.

Види, що мешкають у країнах з помірним кліматом (зокрема й в Україні), є перелітними або впадають у зимову сплячку — гібернацію.


Біологічна класифікація

Домен:

Еукаріоти (Eukaryota)

Царство:

Тварини (Animalia)

Тип:

Хордові (Chordata)

Клас:

Ссавці (Mammalia)

Ряд:

Рукокрилі (Chiroptera)

Підряд:

Кажани (Microchiroptera) (Dobson, 1875)

Дро́нгові (Dicruridae) — родина невеликих горобцеподібних птахів, поширена в тропічних районах Старого Світу. Назва «дронго» походить з однієї з тубільних мов Мадагаскару, де вона посилалася на один з видів, але пізніше поширилася на всю родину.

  • Дро́нгові (Dicruridae) — родина невеликих горобцеподібних птахів, поширена в тропічних районах Старого Світу. Назва «дронго» походить з однієї з тубільних мов Мадагаскару, де вона посилалася на один з видів, але пізніше поширилася на всю родину.
  • Найбільш ймовірно родина має індо-малайське походження, Африка була колонізована ними біля 15 млн років тому. Представники родини перетнули Лінію Воллеса біля 6 млн років тому.

    Це комахоїдні птахи, що зазвичай мешкають у відкритих лісах та чагарниках. Більшість видів чорні або темно-сірі, інколи з металевим відливом. Хвости у них довгі, деякі азіатські види мають складні узорі на хвості. Ноги короткі, птах сидить дуже вертикально. Деякі види відомі здатностями до мімікрії.

    Яйця ці птахи відкладають у гнізді, що створюється на дереві на великій висоті. Дронго дуже агресивні під час

    захисту гнізда і можуть атакувати набагато

    більших за розміром хижаків.


Біологічна класифікація

Домен:

Еукаріоти (Euraryota)

Царство:

Тварини (Metazoa)

Тип:

Хордові (Chordata)

Клас:

Птахи (Aves)

Ряд:

Горобцеподібні (Passeriformes)

Родина:

Дронгові (Dicruridae)

Тка́чикові (Ploceidae) — родина птахів ряду горобцеподібних. Общинний ткачик по розмірах ледве менше свого родича — горобця. Зверху тіло птаха — сіро-буре із сірими краями пір'я, знизу — блідо-піскове із чорними пестринами, горло чорне. Пісня — тривале цвірінькання. Самці досить агресивні й часто вступають у бійку із супротивниками прямо на літу. Ткачики харчуються переважно насіннями трав й інших рослин, причому годуються птахи теж зграями.

  • Тка́чикові (Ploceidae) — родина птахів ряду горобцеподібних. Общинний ткачик по розмірах ледве менше свого родича — горобця. Зверху тіло птаха — сіро-буре із сірими краями пір'я, знизу — блідо-піскове із чорними пестринами, горло чорне. Пісня — тривале цвірінькання. Самці досить агресивні й часто вступають у бійку із супротивниками прямо на літу. Ткачики харчуються переважно насіннями трав й інших рослин, причому годуються птахи теж зграями.
  • Закладає колонію одна пара птахів, потім до неї приєднуються сусіди, прибульці й нащадки. Основна частина колективного гнізда — товста куполоподібний водонепроникний дах, зроблений із сухих стебел трав і гілочок до 30 сантиметрів довжиною, накиданих на вершину дерева у вигляді величезної парасолі. Часто птахи цементують всю конструкцію грудками бруду. Нижня сторона цього гігантського спорудження поцяткована невеликими отворами, кожне з яких — вхід в індивідуальні ізольовані гніздові порожнини, вистелені пір'ям і волоссям. У такій колонії можуть жити кілька сотень пар.
  • Для кожної наступної кладки, що складає з 2 — 4 грязно-білих, з густими лілово-сірими плямами яєць птаха будують нове гніздо. Тому поселення постійно розростається за рахунок природного приросту членів колонії, які теж пристроюють свої індивідуальні гніздові камери й загальне житло. Нарешті, через кілька років опора, на якій розташовувалося пташине місто, не витримує ваги, і величезне спорудження падає на землю. Зруйноване гніздо птахи використають на будівництво інших поселень.

Біологічна класифікація

Царство:

Тварини (Animalia)

Тип:

Хордові (Chordata)

Клас:

Птахи (Aves)

Ряд:

Горобцеподібні (Passeriformes)

Підряд:

Співочі птахи (Passeri)

Родина:

Ткачикові (Ploceidae) Sundevall, 1836

Жаба-помідор, или томатний вузькорот (лат. Dyscophus antongilii) — вид жаб із сімейства вузькороті.

Жаба-помідор, или томатний вузькорот (лат. Dyscophus antongilii) — вид жаб із сімейства вузькороті.

Довжина тіла самців 6,0-6,5 см, самок 8,5-10,5 см, маса 40 і 220 г відповідно. Забарвлення однотонне, у самців від жовто-до буро-помаранчевої, у самок від червонувато-оранжевою до яскраво-червоною, що нагадує стиглий помідор, через що ці жаби і отримали свою назву. Таке яскраве забарвлення попереджає потенційних хижаків про те, що ця жаба неїстівна, при небезпеки у неї зі шкіри виділяється дуже липке і токсична біла речовина, здатне склеїти щелепи хижака (наприклад, змії), у людей воно може викликати алергічну реакцію. Шкіра жаби гладка, з двома бічними складками, під якими часто проходить темна поздовжня смуга, черевце біле. Молоді особини блідо-бурі. На передніх лапах перетинок немає, на задніх вони слабовиражені, присосок на пальцях немає. Голос складається з серії коротких низьких звуків, які повторюються після деяких інтервалів. Назва цієї жаби «сангонгон» походить від цих звуків.


Жаба-помідор

Домен: 

Еукариоти

Царство: 

Тварини

Тип: 

Хордові

Клас: 

Земноводні

Ряд: 

Безхвості

Родина: 

Вузькороті

Рід: 

Червоні вузькороті

Вид: 

Жаба-помідор

Уранія мадагаскарська, або Хрізірідія мадагаскарська (лат. Chrysiridia rhipheus) - вид денних метеликів роду Chrysiridia сімейства Урании (Uraniidae). Ендемік Мадагаскару. Вперше вид був описаний в 1773 році британським ентомологом Дрю Друрі і спочатку поміщений в рід Справжні вітрильники (Papilio). У 1823 році німецький ентомолог Яків Хюбнер відніс цей вид до роду Chrysiridia, в складі якого він перебуває і зараз. Розмах крил 70-110 мм. Луска, що покривають крила, створюють райдужний малюнок з червоних, жовтих, блакитних і зелених тонів на чорному тлі. Завдяки формі і забарвленні крил вважається однією з найкрасивіших метеликів у світі. Як і багато інших представників підродини Uraniinae, цей метелик володіє схожістю з представниками сімейства вітрильників (Papilionidae), яке проявляється в яскравому забарвленню крил і наявності на задніх крилах довгих виростів - «хвостиків»

Уранія мадагаскарська, або Хрізірідія мадагаскарська (лат. Chrysiridia rhipheus) - вид денних метеликів роду Chrysiridia сімейства Урании (Uraniidae). Ендемік Мадагаскару. Вперше вид був описаний в 1773 році британським ентомологом Дрю Друрі і спочатку поміщений в рід Справжні вітрильники (Papilio). У 1823 році німецький ентомолог Яків Хюбнер відніс цей вид до роду Chrysiridia, в складі якого він перебуває і зараз. Розмах крил 70-110 мм. Луска, що покривають крила, створюють райдужний малюнок з червоних, жовтих, блакитних і зелених тонів на чорному тлі. Завдяки формі і забарвленні крил вважається однією з найкрасивіших метеликів у світі. Як і багато інших представників підродини Uraniinae, цей метелик володіє схожістю з представниками сімейства вітрильників (Papilionidae), яке проявляється в яскравому забарвленню крил і наявності на задніх крилах довгих виростів - «хвостиків»


Урания мадагаскарская

Тип: 

Членистоногі

Клас: 

Комахи

Ряд: 

Чешуйкокрилі

Родина: 

Ураниії

Рід: 

Chrysiridia

Вид: 

Уранія мадагаскарська

Висновок:

Висновок:

Острів Мадагаскар відокремився від Африканського континенту ще до того, як з'явилися вищі мавпи, тому напівмавпи мали тут можливість безперешкодно розвиватися.

На острові мешкає 19 різних видів лемурів. їхня назва означає „дух мертвого". Ці тварини дістали її за те, що вони ведуть нічний спосіб життя і видають страшні звуки. Лемури - предмет багатьох досліджень. Найменшим з них є мишачий лемур (МісгосеЬиз тигіпиз). Найбільшим дослідники вважають куцохвостого індрі (Іпсігі іпдгі). Більшість видів лемурів мають хвилясту густу шерсть, дуже довгий хвіст і великі виразні очі, які озволяють тваринам чудово бачити у темряві.

Існує декілька видів лемурів, які є активними у денний час. Харчуються лемури в основному рослинною їжею; живуть на деревах у тропічних дощових лісах Мадагаскару.

Найвідомішим видом лемирів, поза всяким сумнівом, є котячий лемур (іетиг саііа). У нього, як і в інших видів, буває одне дитинча, дитинство якого проходить на спині у матері. Котячі лемури ведуть спосіб життя, подібний до способу життя павіанів або макак. Мишачий лемур у цьому відношенні схожий на ліщинового вовчка. У деяких видів лемурів розвинулися спеціальні пристосування, що трохи нагадують пташині. На Мадагаскарі немає дятлівїхню функцію виконує комахоїдна мадагаскарська руконіжка, або ай-ай.

Домашнє завдання

Домашнє завдання

-Параграф 38(опрацювати)

-Підготувати письмово повідомлення «Тварини Південної Америки»

Дякую за увагу !



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка