Творчий проект



Сторінка1/5
Дата конвертації11.03.2019
Розмір2,11 Mb.
  1   2   3   4   5
творчий проект

Формування національної самосвідомості особистості через музично-хореографічні рухи на уроках мистецтва в початкових класах


Виконала:

Бондаренко І.В.

План

Вступ


1.Актуальність теми

2.Національна самосвідомість особистості

3.Музично-рухові навички дітей молодшого шкільного віку

4.Приклади музично-хореографічних рухів для 1,2,3 та 4 класу

Висновок

Література


Застосування практичної складової цього посібника на уроках музичного мистецтва в загальноосвітній школі допоможе вчителеві виконати цілий спектр не тільки навчальних, а й розвивально-виховних завдань, сприяє активному пізнанню навколишнього світу, традицій і обрядів свого народу, стимулює спілкування, надає можливість прикрасити шкільні свята яскравими виступами українського національного забарвлення




Виховуючи дітей для майбутнього,

кращого устрою світу, ми тим самим

поліпшуємо майбутній устрій світу.

Е.Кант
Одним з найважливіших завдань сучасної школи є формування творчої, мислячої особистості. Головною метою школи, як зазначено в концепції загальної середньої освіти, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та таких індивідуальних здібностей особистості, які забезпечать їй досягнення життєвого досвіду та успіху. Тому зараз все більше уваги приділяється питанням творчого розвитку дітей, де головним завданням виступає розвиток ї творчих здібностей засобами мистецтва, у тому числі фольклорно-танцювального.

Музика та хореографія є мовою серця, найніжніших почуттів світу емоцій людини. Вони дають поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові образи. Ось чому елементарними основами музичної освіти повинні володіти всі без винятку, і найперше завдання нашого часу полягає у тому, щоб знайти найефективніші форми і методи розвитку творчих здібностей дітей.

У молодшому шкільному віці важлива роль належить самовираженню дітей через власну художньо-творчу діяльність. Враховуючи психофізіологічні особливості школярів цього віку - необхідно залучати їх до творчої діяльності в музичному, хореографічному, образотворчому, театральному та інших видах мистецтва.

Найкращі творчі здібності дітей виявляються у грі, яка поряд з навчальною, є провідним видом діяльності молодших школярів, тому пропоную увійти в світ мистецтва і розвивати творчість школярів шляхом створення на уроках в початкових класах театральної гри з використанням фольклорно-танцювальної діяльності. У цьому полягає актуальність теми.

Предмет дослідження - система фольклорно-танцювальної, ігрової діяльності, яка забезпечить формування національної самосвідомості особистості.

Національна самосвідомість виражається в суб'єктивному переживанні людиною своєї індивідуальності, як цілісність та унікальність, які визначаються національною належністю та почуттям спільності з конкретним етносом. Національна самосвідомість - продукт соціалізації та результат освоєння індивідом культури, традицій, звичаїв свого народу. Ґрунтується на уявленні про своє походження, усвідомлення себе як представника людства з особливими природно-біологічними, анатомо-фізіологічними, культурними цінностями та роллю в житті народу, до якого себе відносити.

Формування національної самосвідомості починається змалечку і йде поступово. Все має національне значення: колискові пісні рідної матусі, вишитий рушник на стіні у вітальні, українські народні казки, які розповідала бабуся, перші слова до батьків, дотепні прислів'я, гуморески, співучі пісні, почуті на справжньому святі у бабусі та дідуся в селі.

У дитячому садочку діти залучаються до елементарних дій, пов'язаних з фольклором та етносом України, розучують поспівки, пісні, ігри, танці. У школі ця робота продовжується і набуває нового значення. Педагоги своїм особистим прикладом прищеплюють любов до народної творчості і до рідної мови.

Програма мистецтва в початкових класах загальноосвітніх шкіл визначає концептуальні підходи до музичної освіти учнів, конкретизує музично-освітні завдання, розподіляє художньо-педагогічний матеріал, враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку національної та світової музичної культури. У програмі реалізовано ідею загальної музичної культури. Суть програми - ставлення до музичного мистецтва як до невід'ємної частини духовного життя народу; у визнанні провідної ролі фольклору в музичному навчанні; у зверненні до народної творчості; у розгляді української музичної культури в єдності з музикою інших народів; у розкритті естетичного змісту української народної і професійної музики на основі осягнення учнями суті й особливості музичного мистецтва.


Соціальне середовище, в якому формується особистість, треба розуміти не тільки як оточення, але й як систему можливостей, вимог та очікувань, яка виконує конструктивну й диригентські функції щодо цього процесу. Це множина відгуків та очікувань складним чином відображається в самій архітектурі свідомості та почуттів особистості у наборі алгоритмів, стандартів та правил поведінки й діяльності в її пізнавальній структурі.

Зупинимось на фольклорно-танцювальному аспекті художньо-естетичного навчання та виховання.

Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні школярів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові і фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію. У системі естетичного виховання воно недооцінюється, тому предмет "хореографія" не набув статусу базової дисципліни. Елементи ритміки та хореографії застосовуються на уроках фізичного виховання, музичного мистецтва, у позаурочній діяльності учнів. Завдяки участі в музичних іграх, танцях, учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва, а також традицій народу світу. Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної самосвідомості патріотичних почуттів. Різноманітні ігри, лічилки, казки, пісні, що залучають дітей до фольклору - це доступна й цікава форма навчання й виховання.

Складнощі екологічного і економічного характеру в нашій країні вплинули на загальний стан здоров'я школярів, що зумовило низький рівень їхнього фізичного розвитку. Духова діяльність е необхідною, оскільки рухи всіляко зміцнюють організм. Процес хореографічного виховання добре впливає на подолання труднощів у стосунках між хлопчиками й дівчатками. Сумісне виконання танців, зокрема парних, участь у масових іграх і забавках вчить доброзичливому та уважному становленню дин до одного, формує риси гуманності, людяності, а також національного усвідомлення. Емоційно забарвлена музика, різноманітність видів танців зацікавлюють і приваблюють учнів шкільного віку. Практичне оволодіння хореографічними навичками сприяє розвитку творчої активності, фантазії та уяви, здібності до імпровізації.

Основу професійних знань складають відомості про різні види хореографічного мистецтва (бальний, народний, сучасний, пластичний танець), про виразні засоби хореографії (рух, малюнок, музика, костюм), про національні особливості танців, їх назви, положення рук, тулубу та інше. Сформованість професійних знань сприяє свідомості та виразності танцювальної діяльності дитини. До хореографічних умінь та навичок відносять координованість, ритмічність та просторову організацію рухів, технічність, музичність та артистичність їх виконання, творчу інтерпретацію.

Великі можливості для формування національної самосвідомості містить у собі український музичний фольклор. Чимало пісень (в тому числі календарно-обрядових) супроводжували трудову діяльність людей. Під час виконання таких пісень діти створювали конкретні сюжетні образи, виконували відповідальні дії, придумані ними художні ролі (дівчина збирає квіти для вінка; сівачі, що засівають поле; селяни, що збирають урожай, господарки, які печуть хліб і готують вечерю на свят вечір, та інші).

Музика, мелодія, чарівність музичних звуків - важливий засіб морального та розумового виховання людини, джерело благородства серця та чистоти душі. Музика відкриває людям очі на красу природи ,моральних відношень, праці. Завдяки музиці в людині пробуджується уява про піднесене, величне, прекрасне не тільки в оточенні, але і в самому собі. Музика - могутній засіб самовиховання і джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розвиток дитини.

Народна музика має увійти до свідомості учнів як безпосередньо живе, хвилююче мистецтво. Музична творчість українського народу - нев'януча окраса його духовної культури. Творча діяльність учнів виявляється на уроках через хоровий спів, імпровізацію пісенних мелодій, інсценування сюжетів пісень, складання елементарних танців, темброво-ритмічний супровід тощо.

У дитячому танцювальному виконавстві поряд з руховими навичками яскраво проявляються музично-рухові навички та навички виразного руху (Н.Вєтлугіна, А.Кєнєман). У зв'язку з тим, що у виконавській діяльності дітей вони взаємозалежні й проявляються одночасно, К.Тарасова називає їх "музично-руховими" навичками, а А.Пасинкова, С.Руднєва та А.Шевчук навичками музичного руху.

Дітям молодшого шкільного віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою. У шість-сім років зароджується здібність до художньо-театральної діяльності. Сюжетно-рольова гра, яку Л.Виготський назвав "дев'ятим валом шкільного виховання", у молодших школярів гармонійно змінюється захопленням ляльковим театром, театром іграшки, інсценуванням казок, байок, віршів, загадок.

Етно-фольклорні засоби початкового поля художнього виховання в українській педагогіці були характерні для діяльності й спадщини композитора, фольклориста, педагога Василя Верховинця. Він є автором-укладачем збірки ігор з піснями й танцями "Весняночка", більшість з яких створена на основі українських народних мелодій.

Така широка палітра художньо-творчої діяльності дає змогу при використанні фольклорно-танцювальних засобів у навчально-виховному процесі з одного боку, врахувати потреби, здібності і можливості дітей, реалізуючі індивідуальний підхід з іншого - формувати національну самосвідомість учня, виховувати почуття згуртованості, колективізму.

Неможливо уявити дитину без рухів. Тому вчителями початкових класів буває важко примусити дітей сидіти, бути спокійніше. Перехід дітей з дитсадочка, де вони вільно гуляли на майданчиках, до школи, де треба «відсидіти» чотири або п’ять уроків проходить важко і ніякі фізкультурні хвилинки допомогти тут не в силах. Головне в дитячому розвитку – рухливі ігри, а на уроках музики – музичні ігри, де діти залучаються до прекрасного мистецтва – музики.

Довгий час моєю післядипломною роботою була тема «Обрядовий фольклор України». В школі з молодшими школярами я поставила декілька інсценувань: «Різдво», «Свято Василя та Маланки», «Благослови, мати, весну зустрічати», «Вечорниці», «Зустріч Святого Миколая».

При цьому звернула увагу на те, що діти з задоволенням виконують рухи, полюбляють співати та імітувати прості побутові дії. Тому, значне місце на своїх уроках музики, я приділяю рухливим іграм та інсценуванню пісні, розучуванню танцювальних рухів, хороводів.

З першого класу на кожному уроці 10-15 хвилин – розучування або повторення вивчених дій під музику. Приставний крок, стрибки на місці, маршовий крок, плески в долоні, оберти навколо себе, пластичні махи руками – все підійде для того, щоб прикрасити виконання пісні або танцю. При цьому ми вирішуємо ще ось які напрямки:



  1. Розвиток почуттів темпу та ритму;

  2. Отримання знань про національну самосвідомість;

  3. Розвиток основних напрямків уваги та пам’яті;

  4. Розвиток та формування емоційної виразності;

  5. Нормалізація рухового автоматизму;

  6. Розвиток уяви;

  7. Розвиток вірного дихання;

  8. Загальна регуляція м’язового тонусу;

  9. Закріплення знань та вмінь, отриманих на інших заняттях.


І клас 2 урок

Після знайомства з учнями, бесіди про літні музичні враження, починаємо співати улюблені пісні з мультфільмів. Доречно розповісти про співацьку постанову, показати як правильно стояти чи сидіти при співі, розповісти про вправи розспівування. Сьогодні ми з вами і розучимо одну з поспівок.

1.Співаю сама.

2. Прошу дітей повторити, пояснюю, хто така "кума".

3. Потім розучуємо слова і мелодію поспівки «Кумо, кумо, що варила?».

4.Розучуємо рухи.Всю вправу виконуємо стоячи біля парт.



«Кумо, кумо, що варила?»



Хлопчик стоїть обличчям до дівчинки («куми»), простягнувши руку до неї, співає «Кумо, кумо, що варила?».

Дівчинка, уперши руки в боки, похитуючись справа наліво, відповідає: «Борщ, борщ…», - нахиляє корпус уперед, тримає руку перед собою долонею вгору: «Пироги».

За бажанням дітей (а таких багато) викликаю хлопчика і дівчинку, і вони перед усім класом виконують цю поспівку з простими рухами.



І клас І семестр «Про що розповідає музика?»
Поспівка «Печу, печу хлібчик».

Кожен з дітей уявляє собі тісто і, викладаючи його з правої на ліву долоню, викачують хлібину. (З першого по четвертий такти мелодії), на оклик «шусть у піч!» - саджають хліб у піч так: руками беруть уявні лопати посередині, потім роблять випад на ліву ногу, згинаючи її трохи в коліні і, нахиляючи корпус вперед, заносять лопати в печі, швидко скидаючи з них хлібини.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка