Ужгородська декларація «Країни – члени Ради Європи за сталий розвиток гірських регіонів Європи»




Скачати 164,51 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір164,51 Kb.


УЖГОРОДСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ

«Країни – члени Ради Європи за сталий розвиток гірських регіонів Європи»

Ми, учасники міжнародної конференції «Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів Європи», яка відбулася під патронатом Президента України та Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи в Україні у м. Ужгород 8-10 вересня 2010 року,

1. Відзначаємо, що гірські регіони займають близько 35% території Європи, на якій проживає понад 25% населення країн – членів Ради Європи, і тому потребують особливої уваги як з боку державних і територіальних органів влади, так і міжнародних інституцій спільної Європи.

2. Визнаємо виняткову роль гірських регіонів як джерела природних ресурсів, біологічного різноманіття та їх потужний рекреаційний потенціал, який забезпечує збереження світового кліматичного балансу на планеті. Таким чином, практично половина населення Європи є залежною від змін екологічної ситуації в гірських регіонах.

3. Усвідомлюємо, що гірські регіони, як правило, є периферійними територіями країн зі складними природними умовами, внаслідок чого їх економічний розвиток відстає від рівнинних територій.

4. Відзначаємо, що гірські регіони дуже часто є мультикультурним простором, де спільно мешкають представники багатьох національностей, які відчувають на собі вплив як периферійності своїх місцевостей, так і складних кліматичних умов.

5. Констатуємо, що екосистеми гір особливо чутливі до техногенного впливу, а наслідки змін, що відбуваються в них, породжують проблеми економічного, соціального, екологічного та іншого характеру, незалежно від міждержавних кордонів, і набувають загальнонаціонального та міжнародного масштабів.

6. Враховуючи масштабні кліматичні зміни та катаклізми, яких останнім часом зазнала Європа, вважаємо, що на всіх рівнях управління, від місцевого до наднаціонального, невідкладно мають бути вжиті заходи щодо вдосконалення управління гірськими територіями з метою їх соціально-економічного піднесення та забезпечення екологічної рівноваги.

7. Наголошуємо на тому, що особливу роль у здійсненні політики сталого розвитку мають відігравати органи місцевої і регіональної влади, які повинні демонструвати справжнє лідерство в розробці програм територіального планування, заохочувати транскордонну і міжрегіональну співпрацю, прискорення соціально-економічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності гірських територій.

8. Визнаємо, що особливу увагу в питаннях розвитку гірських територій потрібно приділяти впровадженню принципів сталого просторового розвитку і забезпеченню прозорого, публічного та адекватного управління згідно із завданнями, що виникають.

З огляду на вищевикладене,


9. Усвідомлюючи

особливий вклад гірських регіонів у збереження світового кліматичного балансу, запобігання природним катаклізмам і, відповідно, забезпечення прийнятних умов життя на планеті Земля, на чому наголошується в Декларації з довкілля і розвитку («Порядок денний на 21 століття», Ріо-де-Жанейро, 1992 рік), Декларації з питань довкілля і сталого розвитку в Карпатському і Дунайському регіонах (Бухарест, 2001 рік), Плані дій Світового Саміту з проблем сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 рік) і багатьох інших міжнародних документах, наукових дослідженнях і доповідях;

10. Посилаючись на:

а) Рекомендацію 14 (1995) Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи про Європейську хартію гірських регіонів, Рекомендацію 75 (2000) про проект Європейської рамкової конвенції гірських регіонів, Рекомендацію 130 (2003) про Європейську хартію гір;

б) Рекомендацію Парламентської Асамблеї Ради Європи 1638 (2003) про сталий розвиток гірських регіонів;

в) Висновок Комітету Регіонів ЄС COR 23/2008 «За зелену Книгу – відносно політики Європейського Союзу з питань гірських регіонів: європейське бачення гірських регіонів».

11. Враховуючи:

а) схвалення 14-ою пленарною сесією Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи звернення української сторони щодо підготовки окремої резолюції і рекомендацій про екологічну ситуацію в Карпатському регіоні, її соціальні наслідки та шляхи поліпшення;

б) рішення Комітету з питань сталого розвитку Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи про підготовку в 2009 – 2010 роках звіту «Сталий розвиток гірських регіонів і досвід Карпатського регіону»;

в) положення рамкових конвенцій «Про захист Альп» (Альпійська Конвенція), «Про охорону і сталий розвиток Карпат» (2003), «Хартії гірських народів-2000», програми Європейського Союзу «Натура 2000», Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни і природного середовища у Європі, а також директив Міністерської конференції із захисту лісів у Європі (MCPFE) та інших міжнародних угод;

г) керівні принципи сталого розвитку Європейського континенту СЕМАТ і положення Люблянської Ініціативи про сталий просторовий розвиток у басейні річки Тиси (2003).

12. Відзначаємо:

а) гірські регіони становлять виняткову природну, соціально-економічну та етно-культурну спадщину людства, є незамінним джерелом природних ресурсів, регенерації повітря і води та одним із основних кліматоутворюючих факторів на планеті Земля;

б) гірські регіони та високогірні території Європи є місцем проживання та життєдіяльності для трeтини населення Європи;

в) Карпатський регіон, як один із найбільших європейських гірських масивів, на території якого проживає близько 20 мільйонів чоловік і зростає третина видів флори континенту, відіграє особливу соціально-економічну роль та істотно впливає на формування клімату і водного балансу в Європі.

13. Констатуємо:

а) загальнопланетарні тенденції деструктивного розвитку гірських регіонів, зокрема: зменшення чисельності багатьох видів флори і фауни, розвиток масштабних ерозійних процесів, порушення гідрологічного балансу, висихання малих річок і гірських потоків, зменшення запасів питної води та погіршення її якості і, як наслідок, зниження рекреаційних можливостей гірських регіонів, з одного боку, а також погіршення умов проживання в них населення – з іншого;

б) екологічні лиха, що почастішали, та катастрофи в гірських регіонах Європи і, зокрема, в Карпатському регіоні: почастішання селів і зсувів, затоплення великих територій, кладовищ і могильників тварин, місць збереження хімічних речовин, у тому числі в результаті непродуманої господарської діяльності на цих територіях;

в) витрачання величезних європейських, національних, місцевих і регіональних матеріальних та фінансових ресурсів, спрямованих на усунення соціального, економічного і екологічного дисбалансу в гірських регіонах і наслідків, викликаних катаклізмами;

г) високий рівень безробіття, бідності, недостатній рівень побутового обслуговування і охорони здоров'я і, як наслідок, значну міграцію серед корінного населення гірських регіонів;

д) відсутність ефективної координації політики розвитку гірських регіонів і законодавчо закріплених, у тому числі актами міжнародного права, обмежень і особливих положень щодо можливих для цих територій видів господарювання;

е) стурбованість тим, що в порівнянні з Альпійським регіоном органи влади країн Карпатського регіону приділяють недостатню увагу сталому просторовому плануванню і соціально-економічному розвитку, підвищенню конкурентоспроможності гірських територій.

14. Підкреслюємо:

а) досягнення екологічної стабільності і сталого розвитку гірських регіонів Європи не може бути реалізоване зусиллями лише однієї або декількох країн, а вимагає об'єднання можливостей, тісної міжнародної і транскордонної співпраці;



б) зволікання з розробленням і прийняттям міжнародних і національних програм сталого розвитку гірських регіонів посилює небезпеку екологічних катаклізмів і погіршення здоров'я населення Європи з одного боку, а з іншого – загострення економічних проблем, зростання безробіття, зниження рівня життя населення і виникнення інших соціальних проблем в гірських регіонах;

в) місцеві і територіальні органи влади повинні відігравати активну роль у забезпеченні сталого розвитку гірських регіонів.

15. Вважаємо за необхідне зміцнити співпрацю країн, на території яких розташовані гірські регіони, та спрямувати її на спільне досягнення глобальних завдань:

а) впровадження стандартів екологічного законодавства Європейського Союзу в законодавчі акти країн – членів Ради Європи на національному, місцевому і регіональному рівнях;

б) розробку і впровадження міжнародних і національних програм розвитку гірських територій відповідно до вимог рамкових конвенцій та інших міжнародних угод про охорону гірських регіонів, сталий розвиток Карпат і Альп;



в) застосування на всіх рівнях просторового планування розвитку гірських регіонів керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту, визначених СЕМАТ, та принципів «трьох Е» сталого розвитку – збалансованості у екологічній , економічній та етно-культурній сферах;

г) внесення до міжнародних і національних законодавчих актів та програм положень, що визначають політику забезпечення сталого розвитку гірських територій і передбачають:

– здійснення реальної інституційної і фінансової підтримки розвитку транскордонної співпраці;

– проведення гнучкої політики підтримки місцевих ініціатив і планів соціально-економічного розвитку гірських регіонів;

– обов'язкове врахування інтересів і місцевих особливостей гірських регіонів, їх населення, а також раціональне використання ресурсного потенціалу цих територій;



– визнання міжнародної і загальнонаціональної цінності природного і культурного потенціалу гірських регіонів.

16. Закликаємо державні, регіональні і місцеві органи влади країн, на території яких розташовані гірські регіони, здійснити такі заходи для забезпечення їх сталого розвитку:



а) у соціально-економічній сфері:

перетворювати гірські регіони, зокрема Карпатський регіон, в культурні, туристичні й рекреаційні центри зі збереженням самобутньої культурної спадщини територій і створенням сучасної інфраструктури для відпочинку та оздоровлення людей, а також умов для вирощування і виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції;

реструктуризувати екологічно небезпечні галузі господарювання, перш за все лісозаготівельну і гірничодобувну, з урахуванням екологічного стану територій шляхом упровадження сучасних екобезпечних технологій, а також переорієнтацію на екологозбережні види діяльності суспільства;

забезпечити справедливе, ефективне і стале управління водними ресурсами, модернізацію служб у сфері водопостачання і каналізації, охорони водних ресурсів від забруднення;

посилити соціальний захист населення гірських регіонів, активізувати заходи щодо розвитку соціальної і транспортної інфраструктури;

сприяти соціально-економічному розвитку гірських регіонів шляхом стимулювання інвестиційної діяльності, приватного підприємництва і фермерства;

сприяти застосуванню в гірських регіонах екологічно чистих джерел енергії, в тому числі гідро- і вітрових електростанцій.

б) в екологічній сфері:

завершити формування національних екологічних мереж природно-заповідних територій як складових Загальноєвропейської екологічної мережі;.

організувати довгостроковий моніторинг екологічного стану гірських регіонів;



  • розробляти і впроваджувати за участю відповідних інституцій країн – членів Ради Європи та ЄС технології і програми захисту басейнів гірських річок і лісових масивів, оперативного попередження і ліквідації наслідків природних і техногенних катастроф на гірських територіях;

  • створити для Карпатського регіону та інших гірських територій єдину базу даних екологічної інформації, на основі якої розробляти щорічні карти змін екологічної ситуації та комп’ютеризовані системи екологічної безпеки територій;

  • здійснювати заходи щодо збільшення площ лісових насаджень, поліпшення їх водорегулювальної функції і попередження несанкціонованої вирубки лісу;

реалізовувати програми підвищення родючості ґрунтів і недопущення ерозійних явищ на гірських сільськогосподарських угіддях;

створювати адаптовані до умов гірських регіонів системи ефективного збору, утилізації і переробки побутових і виробничих відходів, а також підтримувати ініціативи органів місцевої і регіональної влади, територіальних громад, неурядових організацій щодо активізації робіт із утилізації хімічних, біологічних та побутових відходів, розвитку наукових досліджень, зорієнтованих на пошук екологічно безпечних місць для захоронення відходів та зменшення забруднення навколишнього природного середовища, відновлення порушених екосистем.

в) в етно-культурній сфері:

сприяти збереженню етно-культурного розмаїття гірських регіонів в умовах глобалізацій них викликів;

підтримувати та розвивати культурну своєрідність населення гірських регіонів;

здійснювати заходи щодо підтримки традиційних для гірських регіонів культури господарювання, ремесел та народних промислів;

забезпечувати збереження притаманних для гірських регіонів архітектурних стилів, гармонійне поєднання природного середовища та сучасних рукотворних об’єктів;

г) у суспільно-політичній сфері:

підтримувати ініціативи неурядових організацій по захисту навколишнього природного середовища;



забезпечувати належні можливості для участі населення гірських регіонів у процесі ухвалення рішень щодо планування їх територій, охорони і використання природних ресурсів гір;

підвищувати юридичну відповідальність підприємств і громадян за забруднення довкілля;

проводити системну інформаційну, освітню і виховну роботи з формування екологічної культури населення.

д) на міжнародному рівні:

активізувати розвиток транскордонної співпраці органів місцевого самоврядування гірських регіонів з питань сталого просторового планування, розвитку рекреаційної сфери і туризму, захисту навколишнього середовища і культурної спадщини, в тому числі шляхом підтримки єврорегіонів та створення транскордонних біосферних резерватів;

підвищити, в тому числі під егідою Ради Європи, координацію заходів, спрямованих на розв’язання екологічних і соціально-економічних проблем гірських регіонів і концентрацію фінансових ресурсів з цією метою;

сформувати Постійний секретаріат Карпатської конвенції на території однієї з країн Карпатського регіону;


  • підтримати втілення територіальної програми ЄС «Карпатський простір», виходячи з успішної реалізації програми «Альпійський простір»;

  • розробити в рамках Карпатської конвенції Карпатську стратегію.

  • рекомендувати урядам країн-членів Карпатської конвенції вжити заходи щодо прискорення введення безвізового режиму для громадян країн Карпатського регіону.

17. З метою вироблення єдиної стратегії вирішення проблем сталого розвитку Карпатського та інших гірських регіонів Європи закликаємо:

а) Комітет міністрів Ради Європи:

– ініціювати проведення у 2011 році спільної сесії Конференції європейських міністрів, відповідальних за регіональне планування (CEMAT), і міністрів, відповідальних за охорону довкілля, для визначення можливих шляхів вирішення основних екологічних та інших проблем сталого розвитку гірських регіонів;

надати Керівному комітету з питань місцевої і регіональної демократії (CDLR) повноваження для здійснення моніторингу і підготовки доповіді з питань виконання міжнародних нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього середовища і сталого розвитку в Карпатському та інших гірських регіонах країн – членів Ради Європи;

– врахувати рекомендації Конгресу Ради Європи щодо сталого розвитку гірських регіонів під час підготовчої роботи і при розробці рекомендацій для наступної Конференції міністрів країн – членів Ради Європи, відповідальних за територіальне/регіональне планування (СЕМАТ) у 2011 році;

– закликати Європейську Комісію сприяти здійсненню програм розвитку гірських регіонів Європи і Карпатського регіону зокрема, у тому числі проектів упровадження сучасних систем управління водопостачанням і каналізацією, очищення води, збору і утилізації твердих побутових відходів, створення рекреаційних центрів, захисту природної і культурної спадщини;

– виступити з ініціативою щодо заснування з метою мобілізації фінансових ресурсів європейських країн і міжнародних організацій «Екологічного гірського фонду Європи» для відшкодування збитків, завданих довкіллю внаслідок техногенних аварій.

б) Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи:

доручити спеціальній робочій групі Конгресу з питань міжрегіонального співробітництва підготувати аналітичний звіт про позитивні практики сталого розвитку гірських регіонів у рамках єврорегіональної і міжрегіональної співпраці;

звернутися до Європейського форуму по запобіганню катастрофам на місцевому і регіональному рівні з проханням включити в пріоритети своєї роботи питання запобігання природним і техногенним катастрофам в гірських регіонах і підготовку щорічної доповіді на цю тему;

в рамках підготовки пріоритетів Конгресу на 2011-2012 роки розглянути питання щодо підготовки Екологічної Конституції Європи як важливого кроку до реалізації висунутої Україною на 63-ій сесії Генеральної асамблеї ООН ідеї підготовки Екологічної Конституції Землі і створення структури екологічного захисту планети під егідою ООН;

створити в рамках Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи спеціальну робочу групу з питань сталого розвитку гірських регіонів Європи під назвою «Альпо-карпатська екологічна комісія» і наділити її такими повноваженнями:



  • проведення довгострокового моніторингу розвитку гірських регіонів Європи, у тому числі їх екологічного стану;

  • сприяння узагальненню та поширенню практики сталого розвитку гірських регіонів з метою забезпечення їх екологічної безпеки;

  • сприяння уніфікації природоохоронного законодавства, у тому числі в країнах Карпатського регіону, і приведення його до відповідних стандартів Європейського Союзу;

  • створення інформаційної бази даних, комп’ютеризованої системи екологічної безпеки та щорічних карт екологічно небезпечних територій в гірських регіонах Європи, у тому числі територій, що вимагають відновлення лісового покриву і створення систем протипаводкових гідротехнічних споруд, рекультивації порушених земель;

в) Центральні органи влади країн – членів Ради Європи підтримувати і заохочувати системні наукові дослідження проблем сталого розвитку гірських регіонів і проводити на місцевому і регіональному рівнях політику підтримки територіальних органів влади в реалізації їх повноважень у сфері соціально-економічного розвитку гірських регіонів;

г) Парламентську асамблею Ради Європи підтримувати співпрацю з Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи з питань сталого розвитку гірських регіонів, заохочувати обмін досвідом в галузі розвитку гірських територій, а також при розгляді відповідних юридичних і законодавчих заходів, що приймаються в різних європейських країнах.



18. Конференція підтримує та передає для подальшого доопрацювання та схвалення Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи підготовлені на базі цієї декларації попередні проекти Резолюції та Рекомендації Конгресу Ради Європи з питань сталого розвитку гірських регіонів та досвіду Карпатського регіону (додаток 1 і 2).




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка