Українські Січові Стрільці у Першій світовій війні: джерела та історіографія



Скачати 188,63 Kb.
Дата конвертації25.06.2017
Розмір188,63 Kb.
Микола Лазарович,

кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства Тернопільської академії народного господарства.



Українські Січові Стрільці у Першій світовій війні: джерела та історіографія

Боротьба за українську державність була змістом змагань для багатьох поколінь українського народу від найдавніших часів його історії. У ХХ ст., після багаторічної перерви, її першими відновили Українські Січові Стрільці, які своєю самопожертвою та своїми справами зайняли належне місце серед борців за волю України. З УСС пов’язанi яскравi етапи самовiдданої працi, спрямованої на пробудження й утвердження помiж українства почуття нацiональної гiдностi, iдеї соборностi й незалежностi держави. Їхню роль та значення в контекстi визвольної боротьби пiдкреслювали провiднi українськi полiтичнi та громадськi дiячi1. Зокрема, Симон Петлюра зазначав: «Вiд слiв i кличiв до дiла, вiд декларацiй до жертв, може крiвавих, i напевно крiвавих, во iмья полiтичної волi вкраїнського народу, – ось той шлях, на який ступило сiчове стрiлецтво в Галичинi пiд час вiйни»2. Високо оцiнював стрiлецький порив й Iван Франко, який, звертаючись до УСС, заявив: «Ви є дзеркалом моєї душi i моїх стремлiнь»3. (До речі, сам І. Франко значився в стрілецьких списках почесним УСС-м, а його син Петро, з благословення батька, пройшов у складі леґіону весь нелегкий бойовий шлях).

Проте значення стрiлецтва не обмежується лише тим, що воно стало першою в новiтнiй iсторiї України добровiльною вiйськовою формацiєю, яка збройною боротьбою зв’язала перервану нитку визвольних змагань. Українськi Сiчовi Стрiльцi ввiйшли в iсторiю ще й тому, що були силою, яка мала значний вплив на розвиток української полiтичної думки та на формування нацiональної психологiї. «На широку й тяжку, вкриту курявою й кров’ю путь, – як пiдкреслював Дмитро Донцов, – завернули вони нас iз тих манiвцiв, де тинялася наша полiтична думка перед страшним 1914 роком»4. Об’єднуючи кращi сили української молодi, захопленої iдеєю вiдбудови власної держави й об’єднання всiх гiлок українського народу, леґiон УСС у роки Першої свiтової вiйни перетворився в своєрiдний вiйськово-полiтичний органiзм, у середовищi якого тривав невпинний пошук найефективнiших шляхiв досягнення поставленої мети. Результати такої дiяльностi вплинули позитивно на весь подальший хiд нацiонального розвитку українського суспiльства.

Джерельною базою вивчення леґiону Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни є архiвнi матерiали й опублiкованi документи. Проте, необхiдно вiдзначити, що чи не найцiннiшi джерела зі згаданої тематики, головним чином ориґiнальнi документи, численнi архiвнi фонди, тогочаснi публiкацiї й таке iнше, були у переважнiй частинi знищенi внаслiдок воєнних подiй та планових акцiй комунiстичного режиму, який протягом всього часу iснування в Українi намагався затерти будь-якi слiди визвольної боротьби українського народу. Значна кiлькiсть матерiалiв знаходиться також поза межами України, зокрема в Польщi та США, i через низку причин ще практично недоступна для українських дослiдникiв. Така ситуацiя змушує активнiше використовувати, поряд з архiвними та опублiкованими документами, й iншi джерела (мова про них пiде трохи нижче) – що дасть змогу заповнити iнформацiйнi прогалини та об’єктивнiше проаналiзувати процеси, пов’язанi зі стрілецтвом.



Переважну частину архiвних документiв про дiяльнiсть леґiону УСС зберiгають у Центральному державному iсторичному архiвi України у м. Львовi. Вони зосередженi тут головним чином у кiлькох фондах. Найбiльшим за обсягом є фонд 353т. – Леґiон Українських Сiчових Стрiльцiв, що нараховує 279 справ, серед яких списки особового складу УСС (спр. 32-33, 39-50), їх рукописнi видання (спр. 225-231), листування (спр. 182-217), щоденники (спр. 223-224, 241), особистi документи (спр. 180-181), заяви добровольцiв з проханням про прийняття їх до стрiлецького леґiону (спр. 72-73), а також рiзноманiтнi накази (спр. 1-6), звiти (спр. 13-16), протоколи зборiв (спр. 12, 27) i т. п. Велика кiлькiсть матерiалiв, що характеризують дiяльнiсть стрiлецьких iнституцiй у Вiднi, зберiгається у фондi 352т. – Збiрна Станиця Українських Сiчових Стрiльцiв у Вiднi. Важливим є i фонд адвоката Володимира Старосольського (ф. 360), де серед iншого мiстяться документи про дiяльнiсть Бойової Управи та її взаємовiдносини з УСС (спр. 49, 486, 562), про становлення леґiону як української нацiональної формацiї (спр. 13, 49), про пiдготовку стрiлецтва до збройного повстання в Галичинi (спр. 14) та iн. Крiм цього, ряд матерiалiв, пов’язаних iз леґiоном УСС, знаходяться й в iнших фондах даного архiву (ф. 309чт. – Наукове Товариство iм. Т. Шевченка, ф. 359 – Осип Назарук – громадський діяч, ф. 361 Антон Крушельницький, ф. 368 – Степан Томашiвський, ф. 391 – Загальноукраїнська Культурна Рада, м. Відень. 1914-1918, ф. 395 – Бюро культурної допомоги для українського населення окупованих земель у Львові, ф. 581 – Колекцiя документiв про дiяльнiсть урядiв та армiй УНР та ЗУНР, ф. 640 – Петро Франко, ф. 771 – Володимир Левицький та iн.).

Центральний державний архiв вищих органiв влади та управлiння України зберiгає документи, що стосуються стрiлецької тематики, у трьох фондах. Ф. 4097 – Кiш Українських Сiчових Стрiльцiв, 1917–1918 рр. – представлений лише книгою наказiв Команди Коша УСС за 6. ХI. 1917 – 23. VI. 1918 рр. (спр. 1). У другому – ф. 4405 – Союз визволення України (СВУ) – знаходяться «Маніфест Головної Української Ради галицьких українців до українського народу з закликом стати на бік Австро-Угорщини у війні з Росією» (спр. 5), листування з офіцерами Українських січових стрільців Гаврилком, Гірняком, Саєвичем, Горянським, Палащуком та іншими про організацію на Волині шкіл; збір та надсилку для них підручників (спр. 22, 70, 129), листування з сотником Українських січових стрільців Вітовським Д. та його записки про стан релігійної пропаганди серед населення в м. Ковелі (спр. 131) та ін. Третій фонд – ф. 4465т. – Колекцiя окремих документальних матерiалiв українських нацiоналiстичних емiґрантських установ, органiзацiй i осiб – мiстить протоколи засiдань, реєстрацiйнi книги та фiнансовi звiти Бойової Управи УСС за окремi перiоди (спр. 22-26), матерiали про дiяльнiсть представникiв УСС на Волинi (спр. 306), ряд статей та спогадiв (спр. 593, 968), рукописнi видання стрiлецтва (спр. 221-222) тощо.

Деякi матерiали по темi знаходяться також у Центральному де­р­жав­ному iсторичному архiвi України у м. Києвi (ф. 365 – Жандарм­сь­кi установи тимчасового воєнного генерал-губернаторства Галичини), Державному архіві Волинської області (ф. 428 – Загальна українська школа у Володимирі-Волинськім, ф. 429 – Український окружна шкіль­на рада у Володимирі-Волинськім, ф. 430 – Шкільний інспекто­рат Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, ф. 519 – Ук­раїнський шкільний комітет у Володимирі-Волинськім), Державному архiві Тернопiльської областi (ф. 231 – Про діяльність «Січі», 1913-1914), Вiддiлі рукописiв Львiвської державної наукової бiблiотеки iм. В. Стефаника НАН України (ф. 9 – Фонд окремих надходжень; ф. 48 – Фонд Заклинських), Відділі рукописів і рідкісної книги ім. Ф. Мак­сименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка (№ 1350, ч. 1-2, Волинський записник Д. Вітовського), Родинному архіві Крип'якевичів, м. Львів (Спогади Савини Сидорович).

Важливим джерелом для вивчення проблеми є стрiлецькi публiкацiї воєнного перiоду, що з’являлися як окремими працями, так i збiрниками, опублiкованi документи, твори лiтературно-мистецької творчостi УСС, зокрема численнi поезiї, пiснi, нариси, новели, малярськi картини i т. п., а також стрiлецькi перiодичнi видання, як «Вiстник Пресової Кватири УСС», «Самохотник», «Самопал», «Усусу», «Червона Калина» – що виходили у леґiонi протягом 1915–1917 рр.

Окрему групу джерел становлять тогочаснi галицькi журнали та газети. Серед них особливу цiннiсть мають «Шляхи» (1915–1918 рр.) i «Свiт» (1917 р.), що прагнули виконувати функцiї стрiлецького органу, та «Будуччина» (1918 р.), яка була дуже близькою до стрiлецтва. Чимало надзвичайно важливої iнформацiї про УСС мiстили також у роки вiйни газети «Вiстник Союзу визволення України», «Дiло», «Свобода», «Українське Слово» та iнші. У мiжвоєнний перiод найбiльше до вивчення стрiлецької тематики спричинилися «Iсторичний календар-альманах Червоної Калини», що виходив як рiчник протягом 1924–1939 рр., та щомiсячник «Лiтопис Червоної Калини» (1929–1939 рр.), якi з номера в номер друкували матерiали з iсторiї леґiону УСС.

Iсторiографiю проблеми для зручностi аналiзу умовно можна роздiлити на кiлька перiодiв.

І. Дослiдження iсторiї леґiону УСС почалося ще в ходi Першої свiтової вiйни. Поштовх цьому процесовi великою мiрою дали самi стрiльцi, котрi вважали, що мусять залишити для нащадкiв згадку про свою боротьбу за волю України, яку вони започаткували в новiтнiй час. У цей перiод з’являється низка публiкацiй, що ознайомлювали українство краю зі стрiлецьким леґiоном, його метою та завданнями. Першою з них, якщо не рахувати численних статей у перiодичнiй пресi, була праця Володимира Темницького, члена Головної Української Ради та Української Бойової Управи, «Українськi Сiчовi Стрiльцi (Думки й уваги з приводу українського мiлiтарного руху)», яка вийшла в 1915 р. у Вiднi. Там автор проаналiзував довоєнний стрiлецький рух, вказав на його значення та безпосереднiй зв’язок iз леґiоном УСС. У роботi зазначалося, що основною метою стрiлецьких змагань є боротьба за українську державнiсть, наголошувалося на її надзвичайно великiй популярностi серед галицько-українського суспiльства.

Серед праць згаданої тематики цього часу варто також вiдзначити дослiдження пiдхорунжого УСС Осипа Назарука, десятника Василя Дзiковського, стрiлецькi лiтературнi збiрники та iншi матерiали5, в яких зосереджена значна iнформацiя з iсторiї стрiлецтва. Зокрема, О. Назарук велику увагу придiляв питанням внутрiшнього життя стрiльцiв, їх впливу на нацiональну свiдомiсть українського населення, подавав цiкавi статистичнi данi.

ІІ. У мiжвоєнний час найбiльше було видано книг мемуарного характеру. Їх писали колишнi свiдки i учасники стрiлецьких змагань, i цi книги є цiнним джерелом розглядуваного перiоду. Вони проливають свiтло на явища, що не знайшли належного з’ясування в iнших матерiалах, допомагають зрозумiти причини та взаємозв’язки деяких подiй, уточнюють окремi деталi, вiдроджують атмосферу взаємин i настроїв, що панували серед стрiлецтва. До кращих творiв мемуарної лiтератури стрiлецької доби належать спогади Мирона Заклинського, Миколи Голубця, Олени Степанiв, Степана Шухевича, Миколи Угрина-Безгрiшного, Михайла Галущинського та iнших авторів6. Певним недолiком цього жанру є те, що нерiдко подiї вiдтворюються iзольовано одна вiд одної, а їх аналiз має суб’єктивний характер. Однак, все це не применшує цiнностi робiт, що цiлком заслужено, поряд iз документальними матерiалами, становили (та й нинi становлять) основу для аналiтично-узагальнюючих дослiджень зі стрiлецької проблематики.

Ряд праць згаданого перiоду висвiтлюють подiї конкретного промiжку часу чи присвяченi окремiй темi зі стрiлецької дiяльностi. Зокрема, Софія Тобiлевич у спогадах7 розповiдає про побут УСС на Херсонщинi у 1918 р., показує їх ставлення до мiсцевого українства, характеризує стрiлецький леґiон як справжнє українське вiйсько, що бореться за нацiональнi iнтереси.

Темi освiти стрiльцiв присвячене дослiдження Миколи Угрина-Безгрiшного «Етапна гiмназiя»8, де вiн аналiзує дiяльнiсть гiмназiйних курсiв, якi функцiонували у роки вiйни у Кошi УСС, показує їх мету та завдання.



Питання, пов’язанi з пiдготовкою та проведенням Листопадової нацiональної революцiї, вiдображенi у роботах Дмитра Палiїва, Олекси Кузьми та Костя Левицького9, де, серед iншого, досить добре показано роль УСС у збройному перебраннi влади у Львовi та на провiнцiї, а також до певної мiри з’ясовано причини, чому стрільці не зумiли повноцiнно вплинути на хiд львiвських воєнних подiй.

Значне мiсце у бiльшостi зі згаданих робiт вiдведене неформальному лiдеровi та iдейному керiвниковi стрiлецтва сотниковi Дмитрові Вiтовському, який стояв на чолi фактично всiх нацiонально-полiтичних починань УСС. Йому також присвячено працю Мирона Заклинського10, в якiй автор зображує стрiлецького провiдника не тiльки як активного поборника української незалежностi, а й як людину, котра доклала максимум зусиль, щоб зорганiзувати сили стрiлецтва на реалiзацiю великої мети. В книзi наведено низку фактiв, що переконливо характеризують Д. Вiтовського як вправного командира, досвiдченого полiтика, людину надзвичайної чесностi та принциповостi.

Першi узагальнюючi працi з iсторiї леґiону УСС вийшли в серединi 30-х рокiв. Насамперед це колективнi роботи «Українськi Сiчовi Стрiльцi, 1914–1920» та «Iсторiя українського вiйська» i ґрунтовне дослiдження Осипа Думiна «Iсторiя Леґiону Українських Сiчових Стрiльцiв»11. Їх автори, окремi з яких були свiдками й учасниками дослiджуваних подiй, використали великий фактичний матерiал i, поряд iз аналiзом збройної боротьби стрiлецтва, в тiй чи iншiй мiрi розглянули й деякi інші питання. Зокрема, тут непогано проаналiзовано довоєнний стрiлецький рух, внутрiшнє життя леґiону, працю УСС серед українського населення та стрiлецьку творчiсть. Для свого часу цi роботи були значним вкладом у висвiтлення багатогранної дiяльностi стрiлецтва. Не втратили актуальностi вони й тепер, однак недостатня джерельна база дещо знижує їх наукову цiннiсть.

ІІІ. Пiсля встановлення радянської влади на захiдноукраїнських землях дослiдження будь-яких питань, пов’язаних зі стрiлецтвом, як i з нацiонально-визвольним рухом узагалi, були припиненi. Тодi подiбнi роботи вели тiльки за кордоном представники української емiґрацiї. Незважаючи, що брак необхiдних матерiалiв та коштiв iстотно обмежували працю, там у 50–70-х роках все ж таки вийшло близько пiвтора десятка дослiджень, присвячених Українським Сiчовим Стрiльцям. Це, зокрема, роботи Степана Рiпецького, Никифора Гiрняка, Михайла Гуцуляка, Михайла Островерхи та iнші12. Особливе мiсце в цьому ряду займає дослiдження С. Рiпецького «Українське Сiчове Стрiлецтво. Визвольна iдея i збройний чин», що, по сутi, стало першою працею, де зроблена спроба аналiзу нацiонально-полiтичної дiяльностi леґiону УСС. Розпочавши вiд зародження українського стрiлецького руху, автор простежує весь процес його становлення та розвитку, показує тiсний взаємозв’язок мiж стрiлецькими формацiями, акцентує увагу на тому, що стрiлецтво фактично було першим українським вiйськом новiтнього часу. В роботi також добре вiдображено питання оформлення нацiонального характеру леґiону УСС, подана характеристика стрілецьої суспiльно-полiтичної та нацiонально-визвольної дiяльностi, проаналiзовано її вплив на українське населення та роль у пiдготовцi i проведеннi Листопадової нацiональної революцiї. Дане дослiдження стало значним кроком уперед у висвiтленнi леґiону УСС не тiльки як важливого чинника української полiтичної думки, а й як фактора, що у великiй мiрi формував цю думку.

Значний iнтерес серед робiт стрiлецької тематики викликає i видання Головної Управи Братства УСС, яке вийшло в 1967 р. пiд назвою «За волю України»13. Це збiрник статей, спогадiв та документiв з iсторiї леґiону УСС. Серед його авторiв були Володимир Старосольський, Володимир Темницький, Василь Кучабський, Осип Назарук, Дмитро Вiтовський, Iван Балюк та багато iнших. Особливої уваги заслуговують опублiкованi тут документи з iсторичного архiву УСС (США) та бiблiографiя до iсторiї стрiлецтва, яку уклав С. Рiпецький. Все це дозволяє розглядати збiрник як цiнне джерело для дослiджень рiзних аспектiв стрiлецької дiяльностi.

IV. Сучасна iсторiографiя проблеми поки що обмежується лише кiлькома монографіями та науково-популярними працями Петра Арсенича, Володимира Гордiєнка,  Миколи Литвина, Кіма Науменка, Романа Матейка, Богдана Мельничука та деяких інших авторів14. Крім цього, протягом 1990-х – початку 2000-х років з’явилася низка публiкацiй в українськiй перiодицi15, де розглядаються деякi аспекти дiяльностi УСС, та кiлька збiрок стрiлецьких пiсень, поезiй та гумору16.

В останні роки в Україні захищено декілька кандидатських дисертацій, які прямо чи опосередковано торкаються питання збройної боротьби, національно-політичної та культурно-просвітницької діяльності УСС17.

Пiдсумовуючи огляд літератури, доводиться констатувати, що, незважаючи на певний інтерес істориків до стрілецької тематики, вона залишається недостатньо дослідженою. Досi нема ще комплексних узагальнюючих праць, присвячених з’ясуванню сутi й характеру дiяльностi УСС, їх ролi й мiсця в контекстi загальноукраїнської полiтичної думки; вiдсутнi й спецiальнi науковi дослідження, що розглядали б ту чи iншу сферу стрiлецького життя. Зокрема, це стосується таких проблем, як мiсце соборницької iдеї в iдеологiї УСС, їх лiтературно-видавнича та освiтня дiяльнiсть, роль у Листопадовiй нацiональній революцiї тощо. Бiльшiсть наявних робіт має описовий характер i нерiдко зводиться до констатацiї фактiв. До того ж матерiали, присвяченi стрiлецтву, тiльки в невеликiй частинi вийшли окремими виданнями, а решта їх i досi залишається недослiдженими у фондах архiвiв, а також у перiодицi рiзних країн свiту.




1 Див.: Грушевський М. Новий перiод iсторiї України за роки вiд 1914 до 1919. – К.: Либiдь, 1992. – С. 34; Донцов Д. Наша полiтична думка i стрiлецтво // Календар Червоної Калини на 1924 р. – Львiв – Київ, 1923. – С. 32; Липа Ю. Призначення України. – Львiв: Просвiта, 1992. – С. 215; Петлюра С. Анотацiя-рецензiя на «Стрiлецький календар-альманах на рiк 1917» // Книгарь. – 1918. – №  14. – С. 839; Солтикевич Я. Салют останньої сотнi. – Торонто, 1964. – С. 38-40.

2 Петлюра С. Сiчовi стрiльцi в лiтературi // Книгарь. – 1918. – №  9. – С. 498.

3 Солтикевич Я. Назв. праця. – С. 38.

4 Донцов Д. Наша полiтична думка i стрiлецтво... – С. 38.

 У 2002 р. професор Ярослав Малик та доцент Роман Ковалюк видали «Волинський записник Дмитра Вітовського» окремою книгою. Див.: Волинський записник Дмитра Вітовського (5.05.1916 – 5.03.1917) / За заг. ред. д-ра іст. наук, проф. Ярослава Малика. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 64 с.

5 Див.: Назарук О. Слiдами Українських Сiчових Стрiльцiв. – Львiв, 1916; Назарук О. Над Золотою Липою. В таборах Українських Сiчових Стрiльцiв. – Б. м., 1918; Дзiковський В. Коло Потутор. – Вiдень, 1917; Тим, що впали. Лiтературно-мистецький збiрник. – Львiв, 1917; Червона Калина. Лiтературний збiрник Українського Сiчового Вiйська. – Кiш УСС, 1918; Антольогiя стрiлецької творчости / За ред. Л.Геца та Б.Крижанiвського. – Постiй Вишколу УСВ, 1918 та iн.

6 Див.: Заклинський М. «А ми тую стрiлецькую славу збережемо». Спомини з визвольної вiйни. – Ч. 1-2. – Львiв: Всесвiт, 1936; Голубець М. Рiк грози i надiй 1914. – Львiв: Укр. бiблiотека, 1934; Степанiв О. На передоднi великих подiй. Власнi переживання й думки, 1912–1914. – Львiв: Червона Калина, 1930; Шухевич С. Видиш, брате мiй (8 мiсяцiв серед УСС-iв). – Львiв: Червона Калина, 1930; Угрин-Безгрiшний М. Нарис iсторiї Українських Сiчових Стрiльцiв. – Ч. 1. – Рогатин—Львiв—Київ: Журавлi, 1923; Галущинський М. З Українськими Сiчовими Стрiльцями. Спомини з рокiв 1914–1915. – Львiв: Дiло, 1934; Левицький К. Iсторiя визвольних змагань галицьких українцiв з часу свiтової вiйни 1914–1918. – Ч. 1. – Львiв, 1928; – Ч. 2. – Львiв, 1929; – Ч. 3. – Львiв, 1930.

7 Тобiлевич С. Рiднi гостi. Спогади з побуту УСС на Степовiй Українi. – Львiв—Київ: Червона Калина, 1922.

8 Див.: Угрин-Безгрiшний М. «Етапна гiмназiя» Українських Сiчових Стрiльцiв. – Рогатин: Журавлi, 1928.

9 Див.: Палiїв Д. Листопадова революцiя. З моїх споминiв. – Львiв, 1929; Кузьма О. Листопадовi днi 1918 р. – Львiв, 1931; Левицький К. Великий Зрив (до iсторiї української державностi вiд березня до листопада 1918 р. на пiдставi споминiв та документiв). – Львiв: Червона Калина, 1931.

10 Див.: Заклинський М. Дмитро Вiтовський. Спроба життєпису й характеристики. – Львiв: Всесвiт, 1936.

11 Див.: Українськi Сiчовi Стрiльцi, 1914–1920 / За ред. Б. Гнаткевича та iн. – Репринтне вiдтворення з вид. 1935 р. – Львiв: Слово, 1991; Крип’якевич I., Гнаткевич Б., Стефанiв З. та iн. Iсторiя українського вiйська (вiд княжих часiв до 20-х рокiв ХХ ст.) / Упоряд. Б.Якимович. – 4-те вид., змiн. i доп. – Львiв: Свiт, 1992; Думiн О. Iсторiя Легiону Українських Сiчових Стрiльцiв. – Львiв: Червона Калина, 1936.

12 Див.: Рiпецький С. Українське Сiчове Стрiлецтво. Визвольна iдея i збройний чин. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1956; Гiрняк Н. Органiзацiя i духовий рiст Українських Сiчових Стрiльцiв. – Фiладельфiя: Америка, 1955; Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року на Захiдних Землях України зi спогадами й життєписами членiв Комiтету Виконавцiв Листопадового Чину. – Нью-Йорк—Ванкувер, 1973; Островерха М. Грозна калини – в Українських Сiчових Стрiльцiв. – Нью-Йорк, 1962.

13 Див.: За волю України. Iсторичний збiрник УСС / За ред. С. Рiпецького. – Нью-Йорк, 1967.

14 Див.: Арсенич П. Сiчовi стрiльцi. – Iвано-Франкiвськ, 1990; Великочій В., Гаврилів Б. Дмитро Вітовський (1887-1919): Док. нарис. – Коломия: Вік, 1997; Гордiєнко В. Українськi Сiчовi Стрiльцi. – Львiв, 1990; Литвин М., Науменко К. Iсторiя галицького стрiлецтва. – Львiв: Каменяр, 1990; Литвин М., Науменко К. Українськi Сiчовi Стрiльцi. – К.: Знання, 1992; Лазарович М. Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність. – Тернопіль: Економічна думка, 2000; Лазарович М. Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни. – Тернопіль: Тайп, 2003. – 114 с.: іл.; Лазарович М., Лазарович Н. «Машерують наші добровольці…» – Тернопіль: Тайп, 2003. – 142 с.: іл.; Матейко Р., Мельничук Б. Воєнними дорогами синiв Галичини. УСС на Тернопiльщинi. – Тернопiль, 1991 та ін.

15 Див.: Горак Р. Дмитро Вiтовський // Дзвiн. – 1992. – № 1-2. – С. 130-142; Заброварний Б., Бернадський Б. Вклад Січових Стрільців у розвиток національної освіти на Волині / Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Вип. 1. – Луцьк, 1995. – С.63-68; Заброварний Б., Бернадський Б. Штрих до портрета Дм. Вітовського // «Роде наш красний…» Волинь у долях краян і людських документах. Т. 1. – Луцьк, 1995. – С.248-250; Каліщук О. Культурно-освітня діяльність українських січових стрільців на Волині: археографія питання // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Історичні науки. - № 3. – Луцьк, 2000. – С. 80-83; Лазарович М. Зародження українського стрілецького руху в Галичині: причини і наслідки // Розбудова держави. – 1996. – №3. – С. 53-58; Лазарович М. Літературно-видавнича діяльність Українських Січових Стрільців // Дзвін. – 2001. – №2. – С. 125-133; Лазарович М. Організація Українських Січових Стрільців // Тернопіль. – 1995. – № 4. – С. 61-64; Лазарович М. Просвітницька діяльність Січового Стрілецтва серед українського народу в роки Першої світової війни // Визвольний шлях. – 2000. – №3. – С. 20-42; Лазарович М. Українські січові стрільці в період розгортання національної революції в Наддніпрянщині: 1917-1918 роки // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: (Зб. ст. ). – К. , 1999. – Вип. 5. – С. 172-186; Лазарович М. Українські січові стрільці в революційних подіях у листопаді 1918 р. в Східній Галичині // Український історичний журнал. – 1998. – № 5. – С. 40-52; Макарчук С. Сiчовi Стрiльцi: Що стоїть за легендою? // Наука i суспiльство. – 1990. – № 3. – С. 20-24; Матисякевич З. Хто вони, Українські Січові Стрільці? // Радянська Верховина. – 1990. – №№ 88-100; Соловйов О., Соловйов С. Українські Січові Стрільці на Волині // Науковий вісник ВДУ. – Луцьк, 1996. – С. 99-103; Ходак Д. Дмитро Вiтовський – провiдник листопадового чину // Лiтопис Червоної Калини. – 1991. – № 2. – С. 45-49; Якимович Б. До початків відродження українського війська: стрийська сторінка в історії Українських Січових Стрільців // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Зб. наук. праць. Вип. 5. – Львів, 1998. – С. 693-702; Якимович Б. З iсторiї УСС // Пам’ятки України. – 1990. – № 1. – С. 58-63 та iн.

16 Див.: Як з Бережан до кадри. Стрілецькі пісні Романа Купчинського. – Тернопіль. 1990; Ой у лузi червона калина. Українські Січові Стрільці у пiснях. – Тернопiль, 1991; Стрiлецькi пiснi. Пiсенник. – К.: Музична Україна, 1992; Стрiлецька Голгофа: Спроба антології / Упоряд., авт. вступ. ст. і прим. Т.Ю. Салига. – Львів: Каменяр, 1992; Вісьта-вйо! (Сміються Українські Січові Стрільці. – Тернопіль, 1992.

17 Див.: Лазарович М. Українське Січове Стрілецтво: формування, ідея, чин. Спец. 07.00.01 – історія України. Автореф. дис… канд. іст. наук. – Львів, 1996; Бернадський Б. Волинь у роки Першої світової війни. Спец. 07.00.01 – історія України. Автореф. дис… канд. іст. наук. – Львів, 1999; Каліщук О. Роль галицької інтеліґенції в національно-культурному відродженні українців Волині (1914 – 1918 роки. Спец. 07.00.01 – історія України. Автореф. дис… канд. іст. наук. – Львів, 2003.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка