«Універсальна десяткова класифікація (унд) та бібліотегно бібліографічна класифікація (ббк)»




Скачати 132,86 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір132,86 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і

Природокористування
Кафедра економіки і підприємництва

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТА

(НАУКОВИЙ РЕФЕРАТ)

«Універсальна десяткова класифікація (УНД) та бібліотегно - бібліографічна класифікація (ББК)»

Виконав студент:

Музика В.М.


спеціальність ЕП

курс 2, группа 22

Науковий керівник роботи:

Козир Л.С.

Рівне 2008

Зміст


Вступ

1.Пошук наукової інформації та робота з джерелами………………….4

2.Універсальна десяткова класифікація (УДК)…………………………7

3.Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК)……………………..11

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Відомі дві універсальні системи:

- універсальна десяткова класифікація (УДК);

- бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).

В основу універсальної десяткової класифікації (УДК) покладено принцип розподілу, у відповідності до якого вся сукупність знань та напрямів наукової діяльності умовно розділена на десять відділів, кожен із яких поділяється на десять підрозділів, які також мають розподіл на десять додаткових розділів, отримуючий власний цифровий індекс. Ця система є основою бібліографічних та реферативних видань для організації систематичних каталогів науково-технічних бібліотек.

УДК є міжнародною системою класифікації друкованих творів і документальних матеріалів, що відповідає таким вимогам, як міжнародність, універсальність, мнемонічність та надає можливість відображення новітніх досягнень науки і техніки без будь-яких суттєвих змін у її структурі.

За класифікацією ББК науки розташовується в певній послідовності. Класифікація починається з суспільних наук, а далі науки розташовуються у послідовності об’єктів, що вивчаються: природа, суспільство, мислення. Прикладні науки — технічні, сільськогосподарські, медицина й інші

1. Пошук наукової інформації та робота з джерелами

Джерело наукової інформації — це документ, що містить у собі науковий факт. Документальні джерела містять основний обсяг, що використовується у науковій діяльності, та поділяється на первинні та вторинні.

У первинних документах, як правило, знаходиться наукова інформація, а у вторинних — результати аналітичної та логічної обробки.

Оцінка документальних джерел містить такі критерії аналізу, як повнота та достовірність поданої інформації, наявність теоретичних узагальнень та критичних перевірок. Оскільки джерела різноманітні як за структурою, так і за змістом, тому необхідно їх чітко розрізняти, вміти не лише користуватися, а й правильно та швидко знаходити необхідне.

Для цього треба чітко уявляти, де і як їх можна знайти. Майбутній пошуковець повинен звернутися до наукової, спеціальної, профільної бібліотек, різних як за змістом літератури, що в них знаходиться, так і за призначенням її використання задля опрацювання каталогів.

У довідково-бібліографічному відділі є система каталогів та картотек, де зібрані всі джерела, що дозволяють відповісти на питання, пов’язані з відбором необхідної літератури. Завданням цього відділу є мета допомогти у виборі необхідного кола джерел, що стануть підґрунтям у подальшому науковому пошуку. Іноді література енциклопедичного характеру представлена у бібліотеках у так званих відкритих фондах, що, по-перше, економить час, надаючи можливість користування нею без допомоги книгосховищ, а, по-друге, допомагає збільшити кількість використаної літератури.

В основі опрацювання інформації покладено принцип централізованої обробки наукових документів, результатом чого є інформаційні видання серед яких:



  • реферативні журнали (РЖ)основні інформаційні видання, до яких входять анотації, бібліографічні описи літератури;

  • бюлетені сигнальної інформації (СІ) — включають бібліографічний опис літератури, що виходить за окремими галузями знання, основне завдання якої полягає в оперативному інформуванні про всі наукові та технічні новини;

  • експрес-інформація, що вміщує розширені реферати статей, опис винаходів та інших публікацій, які дозволяють отримати найповніше уявлення про першоджерело, не звертаючись до нього;

  • аналітичні огляди, що дають уявлення про тенденції розвитку певної галузі науки, техніки, мистецтва;

  • реферативні огляди, які в цілому передбачають ту ж саму мету, що й аналітичні, але на відміну від них носять описовий характер;

  • бібліографічні картки, що містять повний бібліографічний опис джерела інформації.

Реферат є важливим документом з точки зору наукового знання. Історія реферування наводить приклади найрізноманітніших текстів, що орієнтовані на різні сфери читачів та можуть слугувати основою ефективного способу наукової комунікації.

Перш ніж класифікувати реферати, є сенс виявити їх специфіку в аспекті семантичної структури, стилістичних та лексико-граматичних особливостей тексту. З’ясування цих особливостей допоможе виокремити необхідну інформацію, що підлягає реферуванню.

У реферативних журналах уміщено реферати, які є аналітико-синтетичними переробками тексту, що несуть головну інформацію про об’єкт дослідження. Реферативний журнал найбільш популярний серед бібліографічних джерел. У його структурі виділяють такі складові:


  • бібліографічний опис;

  • реферативний текст;

  • посилання, примітки.

Існують два способи передачі змісту оригіналу, що підлягає реферуванню:

  • інтерпретація;

  • цитата.

Нерідко використовують обидва способи при реферуванні джерела.

На заключному етапі реферування звертають увагу на стиль і мову написаного. Найважливіші думки мають бути висловлені на початку реферату не залежно від того, де вони були висловлені у першоджерелі.

Реферати розглядаються не як заміна першоджерела, а як змістовний виклад основних ідей автора.

Каталоги та картотеки існують у будь-якій бібліотеці у довідково-інформаційному відділі, під яким розуміємо перелік документальних джерел інформації.



Каталоги — це система накопичення та збереження даних про літературу, що наявна у бібліотеці.

Картотека — перелік усіх матеріалів, виявлених з певної тематики.

Існує три види каталогів:



  • абетковий;

  • систематичний;

  • предметний.

Абетковий каталог дозволяє встановити, які твори того чи іншого автора, відомого дослідникові, наявні у бібліотеці.

У систематичному каталозі картки згруповані в логічному порядку відповідно до галузей знань, за допомогою яких можна з’ясувати, які саме твори наявні у бібліотеці, та підібрати необхідну літературу. Послідовність розташування карток систематичного каталогу завжди відповідає певній бібліографічній класифікації.

Відомі дві універсальні системи:


  • універсальна десяткова класифікація (УДК);

  • бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).



2.Універсальна десяткова класифікація (УДК)

УДК є міжнародною системою класифікації друкованих творів і документальних матеріалів, що відповідає таким вимогам, як між народність, універсальність, мнемонічність та надає можливість відображення новітніх досягнень науки і техніки без будь-яких суттєвих змін у її структурі.

УДК використовується для організації як вузькоспеціалізованих довідково-інформаційних фондів, так і багатогалузевих, та охоплює всі області людських знань. Її розділи органічно пов’язані між собою, і зміни одного розділу вимагають змін в інших розділах.

В основі структури УДК — принцип десяткових дробів. Для позначення відділів застосовуються арабські цифри, зрозумілі у всіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою. Десятковий принцип структури дозволяє безмежно розширювати її шляхом додавання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи в цілому.

Індекси УДК побудовані так, що кожна наступна цифра, що приєднується до індексу, не змінює попереднє значення, а лише уточнює, визначаючи більш конкретне поняття.

Таблиці УДК поділяють на основні та допоміжні.

Крім того, до УДК належать алфавітно-предметний покажчик, методичні вказівки до багатьох розділів, а також знаки, за допомогою яких здійснюється побудова індексу.

Основна таблиця містить у собі поняття, специфічні для певних галузей науки, техніки, мистецтва тощо. До допоміжних таблиць віднесені повторювані поняття, загальні для всіх або багатьох розділів (загальні визначники), або ті, що застосовуються лише в одному розділі (спеціальні визначники).

Відповідно до десяткової системи всю сукупність знань розділено на десять основних класів:

0. Загальний відділ.



  1. Філософія. Психологія.

  2. Релігія. Теологія.

  3. Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка тощо.

  4. (Вільний)

  5. Математика та природничі науки.

  6. Прикладні науки. Медицина. Техніка.

  7. Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт.

  8. Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство.

  9. Географія. Біографія. Історія.

Кожен з цих класів поділяється на 10 розділів, кожен із яких у свою чергу поділяється на 10 підрозділів. Для полегшення читання і для кращої наочності після кожного третього знака ставиться крапка.

Так, наприклад, загальний відділ має такі підрозділи:

00 – Загальні питання науки і культури.

001.8 – Методологія.

001.817 – Підготовка та оформлення доповідей і дисертацій.

001.89 – Організація наукової та науково-дослідної роботи.

001.891 – Наукові дослідження. Методи дослідження.

Розділ класу 7 – Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт — має підрозділи, що розкривають його змістовну наповненість, а саме:

71 – Планування у межах адміністративно-територіальних одиниць. Ландшафти, парки, сади.

72 – Архітектура.

73 – Пластичні мистецтва.

74 – Прикладне мистецтво. Художні промисли.

75 – Живопис.

76 – Графічні мистецтва. Графіка.

77 – Фотографія, кінематограф та подібні процеси.

78 – Музика.

79 – Видовищні мистецтва. Розваги. Ігри. Спорт.

Кожен із підрозділів також має власну підструктуру, що уточнює та розкриває його, а саме:

7.01 – Теорія та філософія мистецтва. Принципи композиції, пропорції, засоби оптичних ефектів.

7.012 – Дизайн. Композиція.

7.014 – Ордери.

7.014.3 – Тосканський ордер.

7.014.4 – Доричний ордер.

7.03. – Періоди та фази мистецтва. Школи, стилі, віяння.

7.032 – Мистецтво Стародавнього світу. Античні стилі.

7.032(37) – Стародавнього Риму.

7.032(37)’01 – Раннього Риму.

7.032(37)’02 – Класичного Риму.

7.032(37)’04 – Пізньої Римської імперії й т.д.

78 – Музика.

78.01 – Естетика. Філософія. Смак. Теорія музики.

78.08 – Характеристики, види музичних творів. Форми музичних творів.

78.081 – Окремі частини інструментальних творів.

78.083 – Жанрові форми.

781 – Теорія музики. Загальні питання.

781.2 – Загальна теорія музики.

781.4 – Гармонія. Контрапункт. Мелодія.

781.5 – Музичні форми. Види музичних творів.

782 – Театральна музика. Опера.

784 – Вокальна музика і т.д.

УДК має великий набір різних знаків (символів), основне призначення яких – фіксування відношень між поняттями, відображеними в документах, та утворення правильного пошукового образу, що забезпечує повноту та точність пошуку інформації.

Знак приєднання +(плюс) означає наявність у документі двох і більше формальних особливостей і застосовується для з’єднання як основних індексів, так і визначників.

Знак поширення / (скісна риска) призначений для скорочення нотації (умовних позначень) при збереженні логічності ділення і для узагальнення ряду послідовних індексів, які не мають у таблиці загального (родового) індексу. Застосування знака поширення веде до розширення значення індексу УДК.

2. Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).
За класифікацією ББК науки розташовується в певній послідовності. Класифікація починається з суспільних наук, а далі науки розташовуються у послідовності об’єктів, що вивчаються: природа, суспільство, мислення. Прикладні науки — технічні, сільськогосподарські, медицина й інші уміщені між суспільними науками.

Такий індекс розподілу складається з літер абетки:



  • А – суспільні науки;

  • Б – загальні науки:

    • фізико-математичні;

    • хімічні;

    • науки про Землю;

    • біологічні та інші.

Крім того, основні таблиці ББК відображають розподіл цілого на частини: родових понять —на видові, структури — на складові її елементи, де індекси отримують своє значення.

Прийнята в такому каталозі класифікаційна система передається за допомогою карток-роздільників, на яких пишуться індекси та назви відділів, рубрик від загальних понять до конкретних з урахуванням деталізації того чи іншого розділу класифікації.

На самому полі картки-роздільника пишеться перелік розділів, у яких розкривається зміст даного індексу. Усередині кожної рубрики картки можуть бути розставлені за алфавітом (прізвища авторів) або за роком видання книги.

У предметному каталозі бібліографічні записи розташовані за алфавітом предметних рубрик. Такий каталог використовується для підбору матеріалів із вузькоспеціалізованих питань.

Завданням предметного каталогу є групування літератури за її змістом, але на відміну від систематичного, література у ньому об’єднана єдиними рубриками, незалежно від того, з яких позицій вона викладена.

У предметному каталозі в єдиному місці зосереджені матеріали, які у систематичному були б розкидані в різних місцях.

Про вибір літератури частіше говорять, що мова йде про багатоманітність, але однорідну. Щоби вибрати необхідну літературу, треба знати ієрархію складності навіть однорідної тематики.

Висновок

УДК використовується для організації як вузькоспеціалізованих довідково-інформаційних фондів, так і багатогалузевих, та охоплює всі області людських знань. Її розділи органічно пов’язані між собою, і зміни одного розділу вимагають змін в інших розділах.

В основі структури УДК — принцип десяткових дробів. Для позначення відділів застосовуються арабські цифри, зрозумілі у всіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою. Десятковий принцип структури дозволяє безмежно розширювати її шляхом додавання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи в цілому.

За класифікацією ББК науки розташовується в певній послідовності. Класифікація починається з суспільних наук, а далі науки розташовуються у послідовності об’єктів, що вивчаються: природа, суспільство, мислення. Прикладні науки — технічні, сільськогосподарські, медицина й інші уміщені між суспільними науками.

Крім того, основні таблиці ББК відображають розподіл цілого на частини: родових понять —на видові, структури — на складові її елементи, де індекси отримують своє значення.


Список використаної літератури


  1. Кірьянов В.Е. Основи наукових досліджень. Начальний посібник.- Рівне: НУВГП, 2007.-286с.

  2. Гордійчук А.С, Стахів О.А. Економіка підприємства ,- навчальний посібник.- Рівне, РДТУ, 1999-2477с.

3.Сайт економічна бібліотека

http://library.if.ua/book/5/189.html

4. Реферати Українською мовою



http://www.referaty.com.ua./refinfo.php?refid=9079





База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка