Універсальна історія про звичайних диваків, або «Крий Боже прожити життя занудою!»




Скачати 122,3 Kb.
Дата конвертації19.11.2018
Розмір122,3 Kb.
Гузь Ольга Олександрівна, вчитель зарубіжної літератури НВК №26, місто Кропивницький

Старк Ульф. «Диваки і зануди»

Урок №62

Тема: Універсальна історія про звичайних диваків, або «Крий Боже прожити життя занудою!»

Мета: стисло ознайомити учнів з особистістю й творчим доробком сучасного шведського письменника Ульфа Старка; розкрити ставлення митця до проблем підлітків та проблем міжособистісних взаємин людей; розпочати аналітико-інтерпретаційне дослідження книги «Диваки й зануди», акцентувати увагу на особливостях розвитку сюжетної лінії та побудови системи образів твору; сприяти формуванню демократізації світогляду підлітків, виробленню морально-етичних норм у взаєминах.

Обладнання: слайд-презентація «Ульф Старк і його книги для дітей», трейлер серіалу «Диваки і зануди» (Швеція, 1988). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=FWD48IoU8jk

Епіграф:

Брехні немає, є лише кульгава правда.

Спіноза


Мені здається, печаль необхідна,

адже вона допомагає відтіняти радість.

Ульф Старк



Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Знайомство з Ульфом Старком, людиною і письменником

Перегляд слайд-презентації «Ульф Старк і його книги для дітей»

Бесіда «Яким я бачу й сприймаю Ульфа Старка як людину й письменника?» (на основі матеріалу підручника та додаткових інформаційних джерел, включаючи інтерв’ю митця)

- Що ви можете сказати про Ульфа Старка як про людину?

- Визначте провідні теми його творчості. (На думку критиків і читачів, Ульф Старк є справжнім спадкоємцем Астрід Ліндгрен, письменник не боїться відвертої розмови з юними, не оминає найважчих тем, чесно й з великою часткою гумору відтворює діалог поколінь. Не повчаючи, він серйозно говорить з дітьми про дружбу й ненависть, любов, жертовність і горе, про безпорадність дорослих і мудрість дітей та старих. У дитячих книгах йдеться про те, як непросто дорослішати й шукати себе.)

- Яку тему своїх творів Ульф Старк вважає ключовою? («Мені здається, більшість моїх книг - про дружбу, про дітей, які спілкуються і разом вирішують свої проблеми. Хоча, звичайно, якщо говорити про «Диваків і зануд», то там - так. Але там герої - підлітки, тобто вже не діти. Це такий особливий вік, коли людина дуже гостро відчуває, що вона одна на цьому світі. Але, що важливо, всі мої герої морально дуже сильні», - говорить письменник.)

- Назвіть твори Ульфа Старка, якими захоплюється читацька аудиторія в усьому світі. («Петтер і червоний птах» (1975), « Петтер і поросята-бунтарі» (1976), «Нехай танцюють білі ведмеді» (1986), «Диваки і зануди» (2002), «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» (2005), «Сикстен» (2005), «Моя сестричка — ангел» (2007), «Зірка на ім’я Аякс» (2009), «Чорна скрипочка» (2011), 2011 «Маленький Асмодей» (2011), «Мій друг Персі, Буффало Білл і я» (2015).)

- Які книги Ульфа Старка доступні українському читачу? («Диваки і зануди» (пер. зі швед. Галини Кирпи. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. — 160 с. — ISBN 978-617-679-173-7); «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» (пер. зі швед. Галини Кирпи ; іл. Ольги Гринюк. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — 72 с. — ISBN 978-617-679-215-4);«Маленька книжка про любов» (пер. зі швед. Галини Кирпи ; іл. Марії Фої. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — 112 с. — ISBN 978-617-679-338-0. Також Галиною Кирпою перекладені книги «Мій друг Персі, Бофало Білл і я», « Моя сестра – ангел». )

- Що вам відомо про літературні пріоритети Ульфа Старока? (Його кумирами в літературі є Астрід Ліндгрен, Чарльз Діккенс та Максим Горький.)

- Як Ульф Старк пояснює здатність сучасної шведської літератури спокійно говорити з підлітками про «тривожні» теми ( хвороби, різноманітні конфлікти, смерть)? ( Ульф Старк вважає, що за останні тридцять років світ докорінно змінився. Змінилося суспільство. Іншою стала родина. Тому для дітей тепер пишуть інакше. Митець вважає, що на історію дитячої літератури і взагалі на спосіб виховання дітей впливає історія країни. Шведська література для дітей позбавлена моралізаторства тому, що Швеція опинилася поза театром воєнних дій ХХ століття. Відразу після війни Астрід Ліндгрен та інші письменники хотіли створити в Швеції нову літературу , засновану на грі, на вільному спілкуванні з дитиною. Ця література мала би виховувати не солдата, а мирного жителя. Вони хотіли, щоб світ став мирним, щоб діти вчилися бути самостійними й вільними, щоб вміли фантазувати й мріяти. Проте він вважає, що хоча «Все змінюється: і суспільство, і батьки, і дідусі з бабусями, і діти, і культура, і автори теж. Всі ці зміни зумовлені доволі об’єктивними речами, але як кілька поколінь тому, так і тепер можна читати твори Астрід Ліндґрен чи пригоди Вінні Пуха. Можна писати, враховуючи досвід своїх попередників так, щоб достукатися до серця будь-якої дитини, не зважаючи на всі оці зміни і відмінності». Старк пише без моралізаторства й тиску на читача. Він сам говорить: «Я думаю, що це досить-таки оманливо, бо всі ми часто бачимо, що коли хтось пробує перетворити літературу на інструмент виховання високої моральності, гарної поведінки, то це справляє цілком протилежний ефект. Діти так створені, що коли їх повчаєш занадто багато, то вони чинять навмисно навпаки. Я сам з таких дітей, завжди так робив, та й зараз інколи роблю навпаки, коли мене намагаються занадто багато повчати.

Я намагаюсь підтримувати зв’язок із дитиною в собі, це таке своєрідне самонавіювання. Щоб не втратити цього, я практикую відтворення себе і тих шляхів, які я проходив у семирічному віці: заходжу додому, проходжу до кімнати, підходжу до батькового пальто, сягаю рукою до кишені, намацую там копійки чи якісь дрібнички, що побрязкують, забираю їх із собою, йду далі, сходинками вгору, шукаю маму, яка, певно, десь поруч.

На кухні вловлюю запахи, а потім заходжу у ванну кімнату, піднімаюсь на пальчики, щоб дістати до дзеркала і побачити у ньому себе семирічного. Так я намагаюсь, дивлячись у дзеркало, побачити себе дитиною. Власне, таку річ було б не зайвим робити і батькам, і вчителям».)

- Що ми знаємо про створення книги «Диваки і зануди»? Як сам автор ставить до цього свого дітища? («Книгу «Диваки й зануди» я написав 30 років тому. Але ви її переклали, її читають сьогодні, купують у книгарнях. Я також бачив дуже гарну виставу в Москві за мотивами цієї ж книги, і на неї теж дуже жваво реагували. Бо, скажімо, така тема, як сексуальність, завжди буде тим актуальним моментом, який завжди потребуватиме обговорення, попри те, коли книжку написано».)

- Чи можна твори Ульфа Старка вважати біографічними, адже у книзі ««Мій друг Персі, Бофало Білл і я» героя звуть так , як і самого письменника? (Ульф Старк: «Дуже багато. А про цю книжку взагалі можна сказати, що вона автобіографічна. Там навіть дідусь головного героя – це портрет мого власного дідуся. Й ось що, він був таким же запальним. А у дитинстві я також був закоханий у дівчинку Пію. У книзі є тільки одна неправда – це Персі, друг головного героя. Його ніколи не було в моєму житті. Але це як американський вестерн: Персі в ньому – каталізатор подій». Письменник розповідає, що й у інших книгах багато автобіографічного та з життя його власних дітей.)

- Дитячі книги Ульфа Старка у сприйнятті дорослих читачів здебільшого постають як філософські притчі, особливо такі як твори для малюків: «Зірка на ім’я Аякс» - про дружбу хлопчика й пса, «Маленький Асмодей» - про сестру, яка продала душу дияволу, щоб врятувати брата, «Чорна скрипочка» - про хлопчика, який не давав Смерті забрати його сестру. Як сам автор пояснює цю різницю читацького сприйняття? («Я пишу для себе. Я – дорослий, але в середині мене живе дитина. В середині кожного дорослого є така дитина. Коли я читаю будь-який текст, моя внутрішня дитина також його сприймає. Коли я читаю Астрід Ліндгрен, я можу заплакати. Хоча я дорослий, а її книги – для дітей. Мені потрібно зробити так, щоб мені самому сподобався текст моєї майбутньої книги. Тоді дорослим вона також сподобається. Навіть якщо мова йде про книжку-картинку для наймолодших.

Хоча останнім часом мене більш приваблюють книги, призначені не стільки для роздивляння, скільки для читання вголос. Виявилося, що у Швеції дорослі все рідше й менше читають уголос своїм дітям. Усі батьки хочуть, щоб діти щонайшвидше поснули.

Мама багато читала мені в дитинстві. У мене була надзвичайно жива уява, але моєму батькові це не подобалося. Але діти всі різні. Ось мій старший брат слухав ті ж самі казки, що і я, - мама читала нам обом. Але він реагував на них інакше. Вигаданий світ його зовсім не цікавив. Коли мама читала нам «Пеппі Довгупанчоху», я плакав, тому що мені було її дуже жалко й зовсім не смішно. Хіба це смішно, коли в дівчинки мама – ангел на небесах? А мій брат і мама багато сміялися разом. Це також питання характеру».)

-Чи є в творчості Ульфа Старка табуйовані теми? Чи варто з дітьми говорити, про політику? ( Ульф Старк: « У Швеції певний час була така тенденція в літературі – зображувати усіх дорослих ідіотами, особливо батьків. Це теж погано. Виникає запитання: навіщо дитині дорослішати, якщо всі дорослі – придурки. Тому в моїх книгах дорослі різні. Можуть бути запальними, як мій дідусь, але точно не ідіоти. У них у всіх добре серце».

«У книзі завжди має бути надія. Не можна дітей позбавляти її. Не можна лякати майбутнім. У них майбутнє – попереду. Зараз дуже багато антиутопій для дітей. Це не зовсім добре. Я написав книгу «Хлопчик, дівчинка і стіна». Це книга про палестинських дітей. Я їздив туди і бачив як вони живуть. Вони жили в таборах. Коли я запитував їх про майбутнє. Вони відповідали, що не думають про майбутнє. Воно для них не існує. Це благодатне підгрунтя для фанатиків. Якщо у людини немає майбутнього – з нею можна робити все що завгодно. Для неї ніщо не має значення. Дітям потрібна віра в майбутнє». Стосовно того, чи варто з дітьми говорити про політику, Ульф Старк вважає, що «кому як. Якщо дорослий ні про що інше не може думати – то, безумовно, можна. Я думав про це. У мене навіть є книга «Диктатор». Її також можна читати по-різному. Можна прочитати як книгу про наївні потреби диктатора, який хоче керувати буквально всім. Таке прочитання скоріш прийде в голову дорослим, але це ще й портрет маленької дитини. Діти бувають такими занадто вимогливими у певному віці. Вони хочуть бути головними розпорядниками життя».)

-Чому Старк не акцентує у своїх творах уваги на проблемах державної ідеології, громадянського обов’язку, патріотизму, а віддає перевагу інтересам приватної людини, особистості? ( «Книга, написана згідно якихось ідеологічних правил, - це смерть літератури. Добре, коли діти стикаються з різними ідеологіями у книгах. Це корисно. Адже одна ідеологія легко підміняється іншою, тому що всі вони схематично схожі.

А що до патріотизму – я можу писати про те, що мені подобається чи що я люблю в Швеції, але у мене навряд чи вийде патріотична книга. У Швеції багато мігрантів. Наше сприйняття країни – різне. Я із задоволенням пишу про шведську природу або про старовинні шведські традиції. Так книга «Літо у Великому лісі» - продовження книги «Різдво у Великому лісі» - розповідає про те, які гуляння відбуваються у Швеції на Івана Купалу.

Патріотизм базується на великому минулому країни. Щоб вийшло до нього апелювати, необхідна якась дивна сила – можливо, загроза із-за кордону. Тоді проростають патріотичні почуття. Або тобі здається, що все проти тебе, й ти хочеш захистити своє, власне. У Швеції немає відчуття загрози. Тому патріотизм у Швеції малоймовірний. Не одне століття пройшло з того часу, як Швеція була імперією.

У нас є політична партія «Шведські демократи». Вона, на жаль, зараз досить популярна. Її члени – популісти й демагоги. Вони якраз бояться зовнішнього світу, бояться мігрантів і намагаються закрити кордони. Це схоже на те, що відбувається в Угорщині, Франції, Фінляндії. Поділ на своє-чуже й уявлення про те, що прийдуть чужі й усе відберуть. Література ж базується на ідеї, що люди однакові».)

-Чи вважає Ульф Старк літературу засобом виховання? (Ні! Спираючись на власний досвід, він говорить: «Мій досвід говорить, якщо занадто часто говорити дітям, що потрібно робити, а що ні, то можна досягти рівно протилежного ефекту. Наприклад, мій батько вважав, що я буду гарним і добрим хлопчиком, якщо прочитаю «Дивовижну мандрівку Нільса з дикими гусками» Сельми Лагерлеф. А вийшло зовсім навпаки. Я прочитав і став поводитися як Нільс:не слухався з усіх сил, щоб стати маленьким, як він, і літати на гусях. Правда, в мене нічого не вийшло. Діти сприймають книги не так, як нам здається. Своїм дітям я читав «Вінні-Пуха», «Алісу в Країні Чудес», книги Астрід Ліндгрен, народні казки. Син любив Роальда Дала, а донька не дуже. Зараз моєму онукові чотири роки. Коли йому був рік, я написав книжку-картинку про створення світу. Вона має назву «Все це». А тепер я зробив серію з п’яти книг про Елмера – так звуть мого онука. У кожній з книг він виступає у новій професії: кухар, прибиральник, перукар, садівник, пожежник».)

- Які книги Ульфа Старка вам захотілося прочитати, дещо дізнавшись про письменника і його твори? Чому вони зупиняєте вибір саме на цих книгах?

ІV. Аналітико-інтерпретаційне дослідження тексту книги «Диваки й зануди» Ульфа Старка

а) Перегляд буктрейлера серіалу «Диваки і зануди» (шведською мовою)

б)з’ясування первинного рівня сприйняття твору

- Яке враження справила на вас книга «Диваки і зануди»?

- На що ви очікували, прочитавши назву твору? Чи справдилися ваші сподівання? У чому?

- Двома-трьома реченнями скажіть, про що ця книга шведського письменника Ульфа Старка. Визначте ключові точки у розвитку подій.

- Як ви вважаєте, цю книжку про шведських підлітків автор адресував тільки тінейджерам-співвітчизникам? Чи є національність у дитинства?

- Чи не видався вам цей твір до певної міри авторською провокацією? Які «незручні» для обговорення теми він підіймає у книзі?

- Чи ділилися ви враженнями від прочитання «Диваків і зануд» з батьками, з однокласниками, з друзями за межами школи? Що саме ви обговорювали?

- Чим ця книжка зачепила особисто вас? Чи знайшли ви у ній відповіді на запитання, що хвилюють вас особисто?

- Наскільки зрозумілим для вас стилем написано книгу «Диваки і зануди»? Чи були фрагменти, які вам хотілося пропустити? Чому?

- Чи є у вас запитання за текстом, на які ви хотіли б отримати відповіді?



в) герменевтична бесіда
Експрес-характеристика персонажів твору:

Симона - 12-річна дівчинка, живе з мамою та її бойфрендом Інґве; через помилку у новій школі дівчинку представляють як хлопця Симона.

Ольга - мама Симони, художниця.

Інґве - бойфренд Симониної мами, зануда.

Дідусь Іван - батько Ольги та дідусь Симони; втік з лікарні до родини; раніше грав в оркестрі на віолончелі; його дружина Катаріна (померла).

Ісак- новий однокласник Симони, у якого закохується дівчина.

Катті - однокласниця Симони; залицялася до неї, як до Симона, поки не зрозуміла, що це дівчина.

Плиска (пані Вершкове Тістечко) - вчителька Симони.

Аксельсон - набридливий сусід, що завжди пхає носа не у свої справи.

Кільрой - пес Симони, зникає на початку історії й повертається в її кінці.

- Скільки в часі тривають події, зображені у творі? Чи можна цей текст вважати щільним? (Події розвиваються впродовж усього одного тижня, але їх настільки багато, що текст дійсно сприймається як досить щільний, перенасичений подіями.)

- Чому головній героїні довелося переїхати до іншого мікрорайону? Доведіть, що мати керувалися лише власними егоїстичними бажаннями і зовсім не думала про доньку. (Переїзд було призначено на день народження Симони. Мати про цю подію зовсім забула.)

- Чи можна родину Симони вважати повноцінною? Як часто ми спостерігаємо в реальному житті за подібними ситуаціями? (Скоріш, ні. Егоїстична мати влаштовує своє особисте життя, мало уваги приділяє своїй єдиній доньці. Дівчинка самотня, вона належить сама собі.)

- Що було болючою втратою для Симони під час переїзду? ( Загубився пес Кільрой, її вірний друг, з яким вона була нерозлийвода й ділила свої радості й печалі. Тепер її самотність абсолютна.)

- Що стало головною проблемою для Симони після переїзду на нове місце? («щонайзанудніший зануда» Інґве буде жити з ними.) Як ви особисто ставитеся до материною «вибору»?

- Який сенс мала втеча дідуся з лікарні? Чому він дав драла звідки у жіночих чоботях та самих кальсонах? Як його втечу сприйняли в родині Симони?

- Яка подія, по-вашому, рухає сюжет книги? ( Життя викинуло з Симоною коника. Недолуга й неуважна вчителька прийняла новеньку дівчинку за хлопчика (її нешведське ім’я у черговий раз завдало Симоні прикрощів!). )

- Поясніть, чому Симона не суперечила, що вона не хлопчик? Чому почала видавати себе за представника протилежної статі? Як ви думаєте, чому це їй досить легко вдалося? ( Її сприймають як «зовнішню» істоту. Нікому немає діла до того, що діється в душі дівчинки. А їй так потрібна підтримка і розуміння, адже Симоні дванадцять років.)

- Розкажіть про подвійне життя головної героїні. Чи завжди їй легко вдавалося вводити оточуючих в оману? Чия підтримка допомагає їй долати труднощі? Чому це саме дідусь?( Саме дідусь-дивак, як ніхто інший, без слів розуміє Симону. Він для неї – «добрий мудрий Бог», який приємно пахне землею. З дідусем у дівчинки пов’язані найщасливіші моменти дитинства, про які вони щоночі згадують, лежачи на ліжку і роздивляючись нічне небо: «І ми разом заходилися згадувати то се, то те, не помічаючи, як збігав час. На мене, ніби в дитинстві, війнуло прохолодою лісів, де росла чорниця й малина, де витикали з трави свої голови гадюки, яких ніхто не боявся, хоч вони й крутили ними. Я пам’ятала, як ми відразу висихали після дощу чи плавання під гарячим сонцем. Наші спогади мерехтіли серед ночі, як сонячні прогалинки».)

- У чому полягає сенс боротьби дівчинки з «маленькими демонятами»?

- Яку роль у її житті відіграють Катті та Ісак? Доведіть, що Симона опинилася в дуже скрутній ситуації.



V. Рефлексія

- Розподіліть персонажів твору на «диваків» і «зануд».

- Чому, по-вашому, Симона належить до «диваків»?

- На чиєму боці, по-вашому, симпатії автора, диваків чи зануд? Аргументуйте.

- Доведіть, що життєві ситуації, у яких опиняється головна героїня Симона, мають універсальний характер.

- Зверніть увагу на епіграфи до уроку. Яким чином вони перегукуються з книгою «Диваки і зануди» Ульфа Старка?



VІ. Визначення домашнього завдання:

Усім:1. Ще раз переглянути ключові епізоди книги «Диваки і зануди».

2. Спробувати сформулювати проблеми цього твору, записати у робочий зошит.



VІІ. Аргументація і виставлення оцінок за урок


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка