Управління культури І туризму київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва на вічнім шляху до Шевченка




Сторінка14/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,36 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Указ

Президента України
Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка постановляю:

1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2013 року:

БОГОМАЗОВУ Дмитру Михайловичу, режисерові-постановникові - за вистави «Гамлет» У. Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька, «Гості прийдуть опівночі» А. Міллера Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра та «Щуролов» О. Гріна Київського театру «Вільна сцена»;

КОВАЛЕНКУ Леоніду Никифоровичу (Леоніду Горлачу), поетові - за книгу поезій «Знак розбитого ярма»;

ПЕЧЕРНОМУ Петру Петровичу, художникові - за серію керамічних тарелей за мотивами творів Тараса Шевченка.

2. Установити на 2013 рік розмір Національної премії України імені Тараса Шевченка 260 тисяч гривень кожна.
Президент України

В.ЯНУКОВИЧ


м. Київ

5 березня 2013 року

№ 116/2013

2.6. Міжнародний мовно-літературний конкурс імені Тараса Шевченка


Прес-служба МІНІСТЕРСТВа ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

9 лютого 2013 року в Автономній Республіці Крим, усіх областях України, містах Києві та Севастополі відбувся фінальний етап ІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. У фіналі змагалися 912 учнів 5-11 класів, учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації усіх форм власності та курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України.


Виконання конкурсних завдань тривало з 10:00 до 14:00. Для кожної вікової категорії тривалість змагань була різною: для учнів 5-7 класів – 2 астрономічні години; для учнів 8-9 класів – 3 астрономічні години; для учнів 10-11 класів, учнів професійно-технічних училищ, студентів і курсантів – 4 астрономічні години.
У день проведення фінального етапу конкурсу у всіх регіонах країни відбулися урочистості за участю керівників обласних державних адміністрацій, управлінь освіти і науки, інститутів післядипломної педагогічної освіти, письменників та поетів, літературних критиків, представників громадськості та ЗМІ.
Переможці ІІІ (ІІ) етапу мовно-літературних змагань та їх наставники були нагороджені дипломами та цінними подарунками від обласних державних адміністрацій та управлінь освіти і науки.
У рамках фіналу конкурсу пройшли літературні читання, презентації творчих альбомів та проектів, тематичні виставки тощо. Святкову атмосферу заходу забезпечили професійно-художні і творчі колективи загальноосвітніх навчальних закладів освіти, які вітали конкурсантів концертними номерами.
Завдяки зусиллям організаторів фінальний етап ІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка пройшов організовано та злагоджено, він засвідчив про широку популярність Конкурсу, його масовість та активність учасників.
Перевірка робіт учасників конкурсу триватиме до березня 2013 року. У травні, у м. Каневі Черкаської області, відбудеться урочисте нагородження переможців ІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка та їх наставників.
Відповідно до Указу Президента України від 1 вересня 2011 року № 884/2011 «Про Положення про стипендії Президента України переможцям Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка» 39 найкращим українським учням, студентам та з числа переможців цьогорічного конкурсу буде призначено стипендії Президента України.
Зауважимо, що до Конкурсу активно долучилися учні і студенти з числа українців, які проживають за кордоном. У зарубіжжі конкурс проходить з 15 січня до 20 лютого. Переможці конкурсу отримають дипломи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Цьогоріч Конкурс стартував на Полтавщині 9 листопада, у День української писемності і мови, а фінальний етап змагань проведено у переддень Міжнародного дня рідної мови. У І-ІІІ етапах Конкурсу взяли участь понад один мільйон осіб.
Довідково

Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, започаткований у 2010 році Указом Президента України від 30 вересня 2010 року № 928, проводиться Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти.


Відповідно до Положення, Конкурс проходить у чотири етапи: перший – на рівні загальноосвітніх навчальних закладів та військових ліцеїв у жовтні (для професійно-технічних та вищих навчальних закладів – у листопаді); другий – на рівні районів та міст обласного значення у листопаді; третій – на рівні Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя у грудні; четвертий, фінальний – на загальнодержавному рівні у лютому.

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246048966&cat_id=244277212
УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
№ 928/2010 від 30 вересня 2010 року
Про Міжнародний мовно-літературний конкурс

учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка
З метою піднесення престижу української мови і літератури у молодого покоління, стимулювання учнівської та студентської молоді до вивчення рідної мови, підвищення рівня загальної мовної культури та в рамках підготовки до відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка постановляю:
1. Започаткувати проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка як щорічного загальнонаціонального заходу, спрямованого на підвищення рівня знань з української мови і літератури, рідних мов і літератур, виховання у молодого покоління любові до мов Українського народу, забезпечення їх всебічного розвитку.
2. Заснувати, починаючи з 2011 року, 39 щорічних стипендій Президента України переможцям Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
3. Кабінету Міністрів України:

забезпечити розроблення та затвердження Положення про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка;

розробити та внести у тримісячний строк проект Положення про порядок призначення стипендій Президента України переможцям Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка;

сприяти організації та проведенню Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка;

передбачати під час доопрацювання проекту Закону про Державний бюджет України на 2011 рік та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для організації та проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка та виплати стипендій Президента України переможцям цього Конкурсу.
4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 30 вересня 2010 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
№571 від 1 червня 2011 року
Про затвердження Положення про

Міжнародний мовно-літературний конкурс

учнівської та студентської молоді

імені Тараса Шевченка
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Положення про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, що додається.
2. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту разом з Міністерством фінансів передбачати щороку в державному бюджеті кошти для організації і проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 1 червня 2011 р. №571

ПОЛОЖЕННЯ

про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка


1. Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі - Конкурс) проводиться з метою вшанування творчої спадщини Тараса Григоровича Шевченка, виявлення творчо обдарованої молоді, розвитку її потенціалу, виховання у молодого покоління поваги до мови і традицій свого народу, підвищення рівня мовної освіти в Україні.
2. Конкурс проводиться щороку з 1 жовтня до 10 березня.
3. Конкурс організовує та проводить МОНмолодьспорт.
4. У Конкурсі беруть участь учні 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїсти військових ліцеїв, учні професійно-технічних навчальних закладів, студенти і курсанти вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації усіх форм власності, учнівська та студентська молодь з числа українців, які проживають за межами України (далі - учасники Конкурсу).
5. Базовими предметами Конкурсу є українська мова і література, рідні мови та література національних меншин України.
6. До участі в організації та проведенні Конкурсу залучаються Національна академія наук, Національна академія педагогічних наук, Міноборони, МЗС, Мінкультури, а також представники творчих спілок, громадських та освітянських організацій, української діаспори.
7. МОНмолодьспорт розміщує щороку у вересні в засобах масової інформації оголошення про початок проведення Конкурсу.
8. Конкурс для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та ліцеїстів військових ліцеїв проходить у чотири етапи:

перший - на рівні загальноосвітніх навчальних закладів та військових ліцеїв у жовтні;

другий - на рівні районів та міст обласного значення у листопаді;

третій - на рівні Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя у грудні;

четвертий, фінальний - на загальнодержавному рівні у лютому.
Конкурс для учнів професійно-технічних, студентів і курсантів вищих навчальних закладів проводиться у три етапи:

перший - на рівні професійно-технічних та вищих навчальних закладів у листопаді;

другий - на рівні Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя у грудні;

третій, фінальний - на загальнодержавному рівні у лютому.


Фінальний етап Конкурсу проводиться за участю представників МОНмолодьспорту.
Конкурс для учнівської та студентської молоді з числа українців, які проживають за межами України, проводиться з 15 січня до 20 лютого в державах їх проживання.
9. Для проведення Конкурсу утворюються оргкомітети та журі:

першого етапу Конкурсу - керівником навчального закладу, в якому проводиться Конкурс;

другого етапу Конкурсу - управліннями (відділами) освіти райдержадміністрацій (міських рад) (для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та ліцеїстів військових ліцеїв), Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, головними управліннями (управліннями) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (для учнів професійно-технічних, студентів і курсантів вищих навчальних закладів);

третього етапу Конкурсу - Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, головними управліннями (управліннями) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та ліцеїстів військових ліцеїв);

фінального етапу Конкурсу - МОНмолодьспортом.
До складу журі включаються педагогічні та науково-педагогічні працівники загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, військових ліцеїв, науковці Національної академії наук та Національної академії педагогічних наук, представники творчих спілок.
Для проведення Конкурсу серед учнівської та студентської молоді з числа українців, які проживають за межами України, утворюються оргкомітети в державах їх проживання, які затверджують склад журі.
10. Завдання для кожної категорії учасників Конкурсу розробляються:

навчальними закладами, в яких проводиться Конкурс, - для першого етапу Конкурсу;

інститутами післядипломної педагогічної освіти - для другого та третього етапу Конкурсу;

МОНмолодьспортом - для фінального етапу Конкурсу, а також учнівської та студентської молоді з числа українців, які проживають за межами України.


Особи, що є розробниками завдань, забезпечують їх нерозголошення.
МОНмолодьспорт надсилає завдання для учнівської та студентської молоді з числа українців, які проживають за межами України, оргкомітетам у державах їх проживання через дипломатичні представництва України за кордоном.
Роботи учасників фінального етапу Конкурсу та Конкурсу, що проходить в інших державах, надсилаються до МОНмолодьспорту, де вони перевіряються журі та зберігаються протягом року.
11. Журі Конкурсу визначає за результатами кожного етапу Конкурсу, крім фінального, його переможців у кількості, що не перевищує 30 відсотків загальної кількості учасників відповідного етапу Конкурсу з урахуванням максимально набраних балів за виконані завдання відповідно до критеріїв їх оцінювання.
Переможцем будь-якого етапу Конкурсу не може бути учасник, який набрав менш ніж половину максимальної кількості балів.
12. У фінальному етапі Конкурсу від Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя беруть участь по три особи з числа учнів 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів та ліцеїстів військових ліцеїв, які є переможцями третього етапу Конкурсу, та по три особи з числа учнів професійно-технічних, студентів і курсантів вищих навчальних закладів (відповідно до напрямів навчання), які є переможцями другого етапу Конкурсу.
13. Переможці першого - третього етапу Конкурсу нагороджуються дипломами I, II і III ступеня та цінними подарунками.
14. Переможці фінального етапу Конкурсу нагороджуються дипломами МОНмолодьспорту I, II і III ступеня та цінними подарунками. Кількість переможців не може перевищувати 50 відсотків загальної кількості учасників такого етапу Конкурсу з орієнтовним розподілом дипломів за ступенями у співвідношенні 1:2:3.
Переможці Конкурсу серед учнівської та студентської молоді з числа українців, які проживають за межами України, нагороджуються дипломами МОНмолодьспорту I, II і III ступеня.
15. Учні 9-11 класів - переможці фінального етапу Конкурсу, які нагороджені дипломами МОНмолодьспорту I ступеня, мають право брати участь у IV етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури додатково до встановленої рейтингом кількості учасників команди відповідного регіону.
16. Переможці фінального етапу Конкурсу, які набрали найбільшу кількість балів (відповідно до підсумкових протоколів), рекомендуються МОНмолодьспортом для призначення стипендій Президента України (39 стипендій):

з числа учнів 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі ліцеїстів військових ліцеїв, - 21 особа, про три особи з кожного класу;

з числа учнів професійно-технічних навчальних закладів - три особи;

з числа студентів і курсантів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації - шість осіб;

з числа студентів і курсантів вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації - дев’ять осіб.
17. Розмір стипендій Президента України установлюється Кабінетом Міністрів України.
18. Педагогічні та науково-педагогічні працівники, які підготували переможців фінального етапу Конкурсу, нагороджуються в установленому порядку відомчими відзнаками МОНмолодьспорту та цінними подарунками.
19. В урочистій церемонії нагородження переможців фінального етапу Конкурсу беруть участь представники МОНмолодьспорту, Міноборони, МЗС, Мінкультури, Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, творчих спілок, громадських організацій тощо.
20. Фінансування Конкурсу, крім його фінального етапу, здійснюється Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, головними управліннями (управліннями) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управліннями (відділами) освіти райдержадміністрацій (міських рад), вищими навчальними закладами, які беруть участь у його проведенні, за рахунок коштів бюджету, з якого фінансується установа або заклад, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Фінансування фінального етапу Конкурсу здійснюється МОНмолодьспортом разом з Мінфіном за рахунок коштів державного бюджету згідно з кошторисом та інших джерел, не заборонених законодавством.
3. Київщина в творчості Т. Г. Шевченка

3.1. Літературна Київщина Кобзаря


*На території нинішньої Київщини під час першого приїзду молодого Тараса Шевченка в рідний край була написана перша на українській землі і перша з майбутньої революційної збірки « Три літа» поезія «Розрита могила». Вірш створений 9 жовтня 1843 р. у невеликому містечку Березань Переяславського повіту Полтавської губернії (нині місто обласног підпорядкування в географічних межах Баришівського району).

Яскравими сторінками в життєву та творчу біографію Кобзаря вписані дні і місяці його перебування в Яготині, де побачила світ присвяена княгині В. М. Рєпніній написана російською мовою поема «Тризна» (11.ХІ.1843).

В Переяславі, зупиняючись під час трьох своїх приїздів в Україну у щирого товариша, міського лікаря А. Козачковського, Т. Шевчеко написав поеми «Наймичка» (13.ХІ.1845) та «Кавказ» (18.ХІ.1845), посвяту Шафарикові до поеми «Єретик» (22.ХІ.1845), а також створив чимало малюнків, які дійшли до наших днів

25 грудня1845 р. в Переяславі тяжко хворий Т. Шевченко написав свій безсмертний «Заповіт». Покладений на музику, він півтора століття є фактично національним гімном українських патріотів, які співали й нині співають Кобзареві полум’яні слова стоячи.

Там же, в Переяславі, створено й останню поезію Кобзаря, написану на українській землі: «Якби-то ти, Богдане п’яний…». Вирвавшись з лабет київських жандармів після чергового арешту і повертаючись внелюбий йому Санкт-Петербург, Тарас Григорович під час короткої зупинки в Переяславі 18 серпня 1859 р. дав нищівну оцінку проросійській політиці Богдана Хмельницького, яка призвела до ліквідації козацтва та покріпачення України, зведення її до розряду Малоросії – безправної, забитої окраїни Російської імперії.

До древнього Переяслава линув наш Кобзар душею з казахських степів і холодного Петербурга в поезії «А.О. Козачковському», в рядках перекладу «Слова о полку Ігоревім», в повісті «Близнецы».

А яким плідним стало перебування поета в селі В’юнища на Переяславщині в грудні 1845 р.! За вісім днів – шість чудових поетичних перлин: 14 грудня – «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», 17 – «Холодний Яр», 19 – «Псалми Давидові», 20 – «Маленькій Мар’яні», 21 – «Минають дні, минають ночі…», 22 – «Три літа».

У Вишгороді на Межигір’ї поет задумав реалізовану вже в неволі поему «Чернець».

В с. Потоки тодішнього Канівського повіту Київської губернії, а зараз с. Потік Миронівського району Т. Шевченко бував і творив під час другого свого приїзду на Україну. Кілька робіт Кобзаря присвячені сестрі власника маєтку Н. Тарновській, з якою Т. Шевченко хрестив доньку місцевого диякона, зберігши на все життя симпатію до цієї щирої душею жінки.

У цьому ж ряду слід назвати місто Фастів і село Фастівець (Хвастівець) тоді Васильківського повіту Київської губернії, а нині фастівського району, де влітку 1846 р. Т. Шевченко записав від селянина М. Липського кілька народних пісень, які стали поштовхом до створення поезій високого патріотичного звучання «Чернець» і «Швачка».

В повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» згадується цілий ряд населених пунктів Київщини, зокрема Біла Церква, де поет ознайомився з чуловим парком «Олександрія».

В багатьох поетичних і прозових творах, в листах і щоденникових записах згадуються містечко Бровари тодішнього Остерського повіту Чернігівської губернії, містечка Баришівка і Бориспіль та село Андруші Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер у складі Переяслав-Хмельницького), містечко Трипілля Київського повіту (зараз село Обухівського району), повітові міста Васильків та Сквира Київської губернії, Богуслав, Тараща, Бровари, Яготин, села Зеленьки й Росава тодішнього Канівського повіту Київської губернії, а тепер Миронівського району та багато інших населених пунктів сьогоднішньої Київщини



Чудові люди, незабутні мальовничі пейзажі, славне минуле Київщини жили в серці Т. Г. Шевченка і в чужому краю, зігрівали його в тяжкому бутті серед безпросвітніх солдатських буднів. Через багато років вони пригадувались до найменших подробиць, щоб лягти на папір захалявних книжечок, повістей і «Щоденника». Це яскраво видно з поданих у книзі творів Кобзаря.
Список поетичних і прозових творів Т. Г. Шевченка, написаних на Київщині чи повязаних з нашим краєм
Розрита могила. Вірш. 9 жовтня 1843, Березань

Тризна. Поема. 11 листопада 1843, Яготин

Наймичка. Поема. 13 листопада 1845. Переяслав

Кавказ. Поема. 13 листопада 1845, Переяслав

Єретик. Поема. Присвята П.Й. Шафарику. 10 жовтня, Мар’янське – 22 листопада 1845, Переяслав

І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє. Поема. 14 грудня 1845, В’юнище

Холодний Яр. Вірш. 17 грудня 1845, В’юнище

Псалми Давидові. 19 грудня 1845, В’юнище

Маленькій Маряні. Вірш. 20 грудня 1845, В’юнище

«Минають дні, минають ночі…» Вірш. 21 грудня 1845, В’юнище

Три літа. Вірш. 22 грудня 1845, В’юнище

Заповіт. Вірш. 25 грудня 1845, Переяслав

Чернець. Поема. Фастівщина [червень 1845 – літо 1846] – Орська кріпость [друга половина 1847]

А. О. Козачковському. Вірш. Переяслав [1843-1847] – Орська кріпость [друга половина 1847]

Іржавець. Фастівщина, літо 1846 – Орська кріпость [друга половина 1847]

Швачка. Вірш. Фастівщина, літо 1846 - Кос-Арал [друга половина 1848]

Близнецы. Повість російською мовою. Переяслав [1843-1847] – Новопетровське укріплення [10 червня – 20 липня 1855]

Прогулка с удовольствием и не без морали. Повість російською мовою. Київщина [1843-1847] – Новопетровське укріплення [І частина орієнтовано 30 листопада] 1856, ІІ частина 16 лютого 1858

«Якби-то ти, Богдане пяний…» Вірш. 18 серпня 1859, Переяслав

Плач Ярославни. 1-ша редакція – 4 червня 1860, 2-га редакція – 14 серпня 1860, Санкт-Петербург

Н. Т. «Великомученице кумо!» Вірш. [2-6 грудня] 1860, Санкт-Петербург

Кума моя і я. Вірш. [Друга половина вересня - грудня] 1860, Санкт-Петербург
3.2. Мальовнича Київщина Шевченка
Серед включених до списку мистецьких творів більшість становлять натурні пейзажні етюди, виконані Т. Г. Шевченком аквареллю і сепією, замальовки та начерки краєвидів і людських постатей олівцем (в основному були виконані під час розкопок могил Переп’ят і Переп’ятиха неподалік Фастова).

Активно працював художник і в техніці олійного живопису. Серед робіт, які дійшли до нас – копія портрета М. Г. Рєпніна (оригінал Й. Горнунга), портрет дітей В. М. Рєпніна ( полотно, олія). У липні-серпні 1843 р. в маєтку Лукашевича в Березані Шевченко також виконав портрет Т. О. Маєвської.

Не будемо забувати, що за визнанням Шевченка він насамперед вважав себе саме художником. Тож, розглядаючи живописний доробок на Київщині, точніше можемо відчути й зрозуміти його стан і настрій під час перебування у нашім краю.

У цьому списку репродукуються роботи, виконані у Вишгороді, Березані, Яготині, Переяславі, селах Потоки, Андруші, В’юнище та інших населених пунктах Київщини і датовані 1843-1846 рр.

Особливий інтерес і цінність становить написані на Київщині два автопортрети молодого Шевченка, що дійшли до нас. Один був виконаний тушшю пером у 1843 р. в Яготині, другий – олівцем у 1845 р. в селі Потік нинішнього Миронівського району.

Враження від першої поїздки в Україну (головним чином це перебування в Києві і на Київщині) надихнули Т. Г. Шевченка на створення циклу художніх робіт під загальною назвою «Жвописная Україна».

Відомі звертання Шевченка до генерал-губернаторів кількох губерній України з проханням надати матеріальну допомогу для першого випуску «Живописной Україны» (6 картин, гравійованих на міді, по 3 карбованці сріблом в одному альбомі), датовані осінню 1844 р., в тому числі до Київського військового генерал-губернатора Д. Г. Бібікова (Шевченко зобразив його в поемі «Юродивый» в образі «капрала Гавриловича Безрукого»).

Перебування шевченка на Київщині в 1845 р. відображено блискучими натурними акварелями і сепією. Жвавість, з якою зображені композиційно-лаконічні, камерні сюжети, демонструє нам кращі якості Шевченка-пленериста. Особливо примітні сім етюдів, зроблених у Переяславі та на його околицях.

Очі художника жадібно вбирали красу рідної землі, знаходили і фіксували сюжети, залишаючи їх для сучасників і нащадків у чудових етюдах. Того ж 1845 р. наприкінці серпня в с. Потік (нині миронівського району) Шевченко створює свій відомий олівцевий автопортрет. Він відноситься до найбільш виразних і надзвичайно важливих за своїми художніми якостями. Це не просто документальний портрет в ряду інших, а глибоко психологічний твір, незамінне доповнення доповнення нашої уяви про Шевченка-художника, Шевченка-людину в один з найважливіших його життєвих періодів. Саме він став смисловим центром емблеми Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій» у київській області 19-22 травня 2004р.

В 1845 р. Шевченко одержує звання некласного художника (прохання в Раду Імператорської Академії мистецтв про одержання звання художника Шевченко, як учень К. П. Брюллова, направив 22 березня 1945 р. одночасно з проханням про сприяння в поїздці по Україні).

Перебуваючи на київщині в 1846 р., Шевченко створює серію начерків. Це роботи, виконані під час розкопок могил Переп’т і Переп’тихи (колишній Васильківський повіт, а нині Фастівський район Київської області).

Київщина – земля талановитих людей. Тут жили й живуть справжні майстри своєї справи, люди, що люблять життя і свою землю. Є серед наших земляків-сучасників і художники. Живописні твори Т. Шевченка дають чудову нагоду побачити свою землю очима генія, побачити його самого, подивитися в очі автопортретів, створених на Київщині, вловлюючи стан його душі.



Портрет, пейзаж, ілюстрації, начерки… Переглядаючи їх, відчуваєш тканину часу, відчуваєш багатство своєї історії, багатство тисячолітньої культури і велич народного духу. Творчість Шевченка-художника на Київщині наповнює нас вічним духовним змістом і змушує відчувати відповідальність за свої діяння, за долю своєї рідної землі.
Список художніх робіт Т. Г. Шевченка, написаних на Київщині чи пов’язаних з нашим краєм
Марія. Папір, акварель, бронза. Пб. 1840.

Вишгород. Начерк. Папір, олівець. (VІ. 1843 – ІV- ІХ. 1846).

Києво-Межигірський монастир. Папір, олівець (VІ. 1843).

Портрет Т. О. Маєвської. Полотно, олія (Березань, V – ІХ. 1843).

Портрет М. Г. Рєпніна. Полотно, олія (Яготин, не пізніше Х 1843 – не пізніше 10.І. 1844).

Автопортрет. Папір, туш, перо (Яготин, 23-26.ХІ. 1843).

Сліпий («Невольник»). Ескіз. Папір, олівець (Яготин, 23-26. ХІ. 1843).

Портрет дітей В. М. Рєпніна. Полотно, олія (Яготин, 1-10.І.1844).

Хата над водою. Папір, олівець (ІV – Х. 1845).

Михайлівська церква в Переяславі. Папір, акварель (VІІІ-ІХ. 1845).

Вознесенський собор у Переяславі. Папір, акварель (VІІІ-ІХ. 1845).

Церква Покрови у Переяславі. Папір, акварель (VІІІ-ІХ. 1845).

Андруші. Папір, сепія (VІІІ-ІХ. 1845).

Андруші. Папір, сепія (VІІІ-ІХ. 1845).

Било. Папір, олівець (ІV. 1845).

Комора в Потоках. Папір, акварель (кінець серпня, 1845).

Автопортрет. Папір, олівець (с. Потоки, кінець серпня, 1845).

Капличка. Папір, сепія (не раніше ІV.1845).

У В’юнищі. Папір, сепія (VІІІ- Х.1845).

На околиці. Папір, акварель (Літо 1845).

Кашовари. Начерк. Папір, олівець (1845).

Коло каші. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Пейзаж. Начерк. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Парубок з люлькою, голова селянина та хлопець з граблями. Начерки. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Селянин у брилі. Начерк. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Гурт селян та інші начерки. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Сільські будівлі. Начерки. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Китаївська пустинь. Троїцька церква. Начерк. Папір, олівець (ІV-ІХ. 1846).

Пейзаж. Начерк. Папір, олівець (ІV-ІХ. 1846).

Пейзаж. Начерк. Папір, олівець (ІV-ІХ. 1846).

Синагога. Папір, сепія (ІХ-Х. 1846).

Старець на кладовищі (другий варіант). Папір, офорт, акватинта (не пізніше 15. ІІІ. 1859).
3.3. Місця Київщини, пов’язані з творчістю Т. Г. Шевченка
Альта – невелика річка, що протікає територією Київщини. Кілька разів згадується в повісті «Близнецы».

Андруші – село переяславського повіту Полтавської губернії (тепер у складі м. Переяслава-Хмельницького Київської області). Шевченко згадував Андруші в поетичних і прозових творах та в листах. У листі до А. Козачковського 16. VІІ. 1852р. він писав: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши и за Днепр в Монастырище на гору… Чудный вечер!». В цьому селі створено два малюнки, які дійшли до нас. На обох ліворуч унизу чорнилом рукою Шевченка напис: «Андруші». На звороті малюнка – ще один малюнок олівцем «Било», виконаний не раніше, як у квітні 1845р.

Баришівкамістечко переяславського повіту Полтавської губернії (тепер селище міського типу, районний центр Київської області). Шевченко був у Баришівці до заслання. Він заїжджав сюди, щоб провідати Т. Бориспольця – батька свого товариша по Академії мистецтв П. Бориспольця. Згадка про Баришівку є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Ім’я Шевченка присвоєно одній з вулиць і фабриці художньої вишивки, а 1989 р. там відкрито пам’ятник Кобзареві.



Березань – містечко Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер місто обласного підпорядкування в географічних межах Баришівського району Київської області). Шевченко приїжджав у це село 1843р. до етнографа П. Лукашевича, тут 9.Х.1943 р. написав вірш «Розрита могила». Згадки про Березань та її околиці є в повісті «Близнецы» та в «Археологічних нотатках».

У місті встановлено погруддя Шевченка і пам’ятний знак «Розрита могила», одну з вулиць названо ім’ям поета.



Біла Церква – місто Київської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко бував тут кілька разів. У 1845 р. він приїжджав сюди, щоб оглянути відомий своєю красою парк «Олександрія» і ознайомитися з історичними та архітектурними пам’ятниками. Згадки про Білу Церкву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

У місті ім’ям Шевченка названо Центральний міський парк, площу, одну з центральних вулиць і середню школу. На честь Т.Г. Шевченка встановлено погруддя в центрі міста і в парку «Олександрія». З нагоди 190-річчя від дня народження Кобзаря та проведення у Київській області Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій» закладено камінь на місці майбутнього пам’ятника пророку України.



Богуслав – містечко Канівського повіту Київської губернії (тепер місто. Районний центр Київської області). Шевченко в дитинстві, коли був наймитом у попа Г.Кошиця, їздив до Богуслава на базар. Був він тут і 1845 р. Згадки про Богуслав є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Ім’ям Шевченка названо одну з центральних вулиць міста і середню школу, встановлено його бронзове погруддя.



Бориспіль – містечко Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко, очевидно, бував тут 1845-47 рр. Згадки про це містечко є в поемі «Сотник» і в повісті «Близнецы». Одну з центральних вулиць Борисполя названо ім’ям поета.

Бровари – містечко Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко бував тут у 1843 р. і 1845-47 рр. Коли в квітні 1847 р. заарештованого поета везли до Петербурга, він зустрівся в Броварах з матір’ю та нареченою М. Костомарова. В багатьох поетичних і прозових творах Шевченка є згадки про це містечко. Через Бровари 6 (18)V.1861 р. везли труну з тілом поета.

У Броварах на площі ім. Т.Г. Шевченка споруджено пам’ятник, а на місці, де була кінна поштова станція, відкрита присвячена Кобзареві пам’тна дошка.



Васильків – повітове місто Київської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко був тут у 1846 р. Зкадки про Васильків є в повістях «Прогулка с удовольствием и не без морали» та «Наймичка».

До 1000-ліття заснування Василькова в 1993р. Там відкрито пам’ятник Т.Г. Шевченка. Одну з вулиць і провулок міста названо ім’ям поета.



В’юнище – село переяславського повіту Полтавської губернії (село знесене у зв’язку зі спорудженням Канівського водосховища). Шевченко жив там у маєтку С. Самойлова в серпні та у грудні 1845 р. У В’юнищі написані поетичні твори «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Псалми Давидові», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа». Тут Шевченко виконав сепією малюнок «У В’юнищі». На ньому ліворуч унизу чорнилом авторський напис: «У В’юнищі». Малюнок входить до альбома 1845 року.

Вишгород – село Київського повіту Київської губернії (тепер місто, районний центр Київської області). Шевченко побував у цьому селі 1843 р. Тут він виконав начерк «Вишгород». Згадка про Вишгород є в поезії «Чернець».

Зеленьки – село Канівського повіту Київської губернії (тепер Миронівського району Київської області). У липні 1859 р. заарештованого шевченка везли з черкас у Київ через Зеленьки. У цьому селі 27.VІІ. він записав, імовірно від селянина Д. Сучка, народну пісню «Ой п’яна я, п’яна ».

На місці тодішньої корчми встановлений пам’ятний верстовий стовп з портретом Шевченка і текстом записаної ним пісні. Одну з вулиць села названо ім’ям поета.



Золотоніський шлях (згадується в «Археологічних нотатках» Т.Г. Шевченка) – шлях на Золотоношу – повітове місто полтавської губернії (тепер районний центр Черкаської області). Вважають. Що у самому місті Шевченко був 1845 р. Згадки про Золотоношу і Золотоніський шлях є в повістях «Наймичка» та «Близнецы».

Переп’ят, Переп’ятиха, Перепетівка – кургани VІ ст. до н. е. між селами Мар’янівка Васильківського та Фастівець Фастівського районів Київської області; визначні пам’ятки лісостепового населення, яке жило на території сучасної України за скіфських часів. Кургани були досліджені у 1845-46 рр. Разом з похованими знайдено посуд, прикраси, знаряддя праці тощо. Т.Г. Шевченко залучався до розкопок як художник. Там ним записано кілька народних пісень, зокрема про С. Палія та М. Швачку, створено ряд зарисовок, які дійшли до наших днів.

У 1999 р. до 185-річчя від дня народження Кобзаря встановлено пам’ятний знак «Переп’ят».



Переяслав – повітове місто Полтавської губернії (тепер Переяслав-Хмельницький, районний центр київської області). Шевченко бував тут 1845-47 рр. і в 1859 р. Жив у свого приятеля лікаря А. Козачковського. Вперше Шевченко приїжджав у Переяслав у серпні 1845 р. за завданням Археологічної комісії, щоб змалювати історичні та архітектурні пам’ятки міста. Тут він виконав малюнки «Михайлівська церква в Переяславі», «Вознесенський собор у Переяславі», «Церква Покрови в Переяславі», «Кам’яний хрест св. Бориса». Під час цього перебування поет разом з А. Козачковським їздив на прогулянку в Андруші й Монастирище. Жив Т. Шевченко у переяславі і з кінця жовтня до початку січня 1846 р. з перервами. Він тоді лікувався в А. Козачковського. Незважаючи на поганий стан здоров’я, поет багато працював. 13.ХІ. він написав поему «Наймичка», 18.ХІ. – поему «Кавказ», 22. ХІ. – посвяту Шафарикові до поеми «Єретик». У зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського в грудні Шевченко жив у с. В’юнище. Здоров’я його погіршало, і 25. ХІІ. Він повернувся до Переяслава, де написав «Заповіт».

За спогадами А. Козачковського, поет заїжджав до нього і в червні 1859 р. А. Козачковський нагадав Шевченкові кілька його ранніх творів, які поет на засланні забув. Шевченко записав їх. Заїжджав Кобзар до Переяслава і в серпні 1859 р. саме тоді він написав останній на українській землі вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний…»

Т. Г. Шевченко докладно описав архітектурні й історичні пам’ятки Переяслава та його околиць в «Археологічних нотатках» і в повісті «Близнецы». Згадки про це місто є в поемі «Великий льох», у вірші «Сон» («Гори мої високії») та в Шевченкових листах. Поет писав із заслання А. Козачковському 16.VІІ. 1852 р: «Много добрых воспоминаний сохранил я о старом Переяславе и о тебе, мой искренний друже!».

Колишній будинок А. Козачковського, де жив Шевченко, зберігся (в перебудованому вигляді). Тепер у ньому історичний музей, де є експозиція, присвячена перебуванню поета в Переяславі і на Переяславщині. Вулицю, на якій стоїть цей будинок, названо Шевченковим ім’ям. Перед будинком встановлено погруддя Шевченка. Ім’я Кобзаря присвоєно одній зі шкіл міста й бібліотеці.



Потоки – містечко Канівського повіту Київської губернії (тепер с. Потік миронівського району Київської області). Шевченко приїжджав сюди до Тарновських у серпні 1845 р. Він здружився з сестрою власника помістя Н. Тарновською, разом з нею хрестив дитину місцевого диякона. Завдяки їй збереглася значна частина поезій і малюнків Т.Г. Шевченка, схованих нею після арешту поета. «Любій кумасі», як часто писав у листах і посвятах Шевченко, він подарував один з найкращих своїх автопортретів, - себе зовсім юного в 1845 році і на схилі короткого віку в 1860 році – свій останній прижиттєвий «Кобзар» з автографом. Ій також присвячено поезії «Н.Т.» і «Кума моя і я».

За спогадами сучасників, у цьому селі Шевченко багато писав і малював. Збереглися виконані тут згадуваний вище автопортрет (папір, олівець, 17x13,3) і малюнок «Комора в Потоках» з альбому 1845 року, виконаний наприкінці серпня. Ліворуч унизу на малюнку чорнилом авторський напис: «Комора в Потоки». На звороті сепія «Кам’яні хрести в Суботові». Згадки про Потоки є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» та в Шевченкових листах.

Про відвідини села великим Кобзарем нагадує встановлена там меморіальна дошка.

Росава – село Канівського повіту Київської губернії (тепер Миронівського району Київської області). Шевченко був тут, очевидно, влітку 1845 р. За деякими гіпотезами він міг бути там і в 1859 р. Під час повернення до Києва під арештом після невдалої поїздки на Черкащину для придбання земельної ділянки. Згадка про Росаву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Одну з вулиць села названо ім'ям поета.

Супій – річка в Київській і Черкаських областях, яка неодноразово згадується у творах Т.Г. Шевченка. Ліва притока Дніпра (впадає в Кременчуцьке водосховище). Довжина 130 км., площа басейну 2000 км², переважна ширина річища 2-8 м., у пониззі – до 20. Використовують для водопостачання.

Сквира – повітове місто Київської губернії (тепер районний центр Київської області). Шевченко приїжджав сюди, очевидно, 1846 р. Перебування поета в цьому місті підтверджується зробленим тут записом пісні «Зажурився бідний сірома». У Сквирському повіті поет записав пісні «А в городі в Самарі», «Ой сидить пугач та на могилонці», «Чи я ж тобі не казала».

Тараща – повітове місто Київської губернії (тепер районний центр Київської області). Шевченко був тут, очевидно, 1845 р. Проїздом. Згадки про це місто є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». В Таращі встановлено погруддя Шевченка, одну з вулиць названо його ім'ям.

Трипілля – містечко Київського повіту Київської губернії (тепер село Обухівського району Київської області). Вважають, що Шевченко був тут проїздом влітку 1845 р. Згадка про Трипілля є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Межигірський Спасо-Преображенський монастир – православний монастир поблизу Вишгорода. Заснований 988 р. Зруйнований 1240 р. монголо-татарами. В ХVІ ст. Відбудований. Пізніше одержав від російських царів і українських гетьманів великі земельні володіння. У ХVІІ – ХVІІІ ст. був шпиталем для старих запорізьких козаків. Після секуляризації 1786 р. закритий. В 1798 р. на його території було засновано Межигірську фаянсову фабрику. В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. діяв як жіночий монастир. Під час забудови Межигір’я у 30-х рр. ХХ ст. Будівлі монастиря були розібрані.

Фастів – містечко Васильківського повіту Київської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко приїздив сюди влітку 1846 р. разом з художником Сенчилом-Стефановським за завданням Археологічної комісії, коли брав участь у розкопках могили Переп’ятихи поблизу Фастова. Згадки про колишнє полкове місто Гетьманської України, центр багатьох національно-визвольних повстань проти гнобителів є в поезіях «Швачка» та «Чернець».

У місті ім'ям поета названо вулицю й парк, встановлено погруддя Шевченка.



Фастівець (Хвастівець) – село Васильківського повіту Київської губернії (тепер Фастівець Фастівського району Київської області). Шевченко був у цьому селі в липні 1846 р., коли за завданням Археологічної комісії їздив у Васильківський повіт на розкопки могили Переп'ятихи. Він зробив чимало замальовок селян, які працювали на розкопках, записав кілька народних пісень, у тому числі 15.VІІ. від місцевого селянина М. Липського народні пісні «Під городом під Солидоном» та «Ой пише, пише наш імператор».

У Фастівці встановлено погруддя поета.



Яготин – містечко Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер місто, районний центр Київської області). Вперше Т.Г. Шевченко приїхав сюди з О. Капністом до Рєпніних у липні 1843 р. З жовтня 1843 р. до січня 1844 р. з перервами жив у яготині в Рєпніних. Тут зустрів людей, обізнаних з літературою і мистецтвом. На літературних вечорах поет не раз читав свої твори (поеми «Катерина», «Слепая» та ін.).

Вся родина Рєпніних приязно ставилася до Шевченка, але найбільше здружився він з В. Рєпніною. Там поет познайомився з сестрами Г. Псьол та О. Псьол, Ф. Фішером, Р. Штрандманом та іншими прогресивно мислячими людьми з найближчого оточення князівської родини. В Яготині шевченко виконав дві копії портрета М. Г. Рєпніна-Волконського, намалював портрет дітей В.М. Рєпніна а також перший створений на українській землі автопортрет (подарував його В. Рєпніній). Тут написав поему «Тризна» з присвятою: «На пам'ять 9-го ноября 1843 года, Княжне Варваре Николаевне Репниной». У містечку поет зробив фольклорні записи «Соколе мій, чоловіче» та «І ворони клюють…». Шевченко побував у Яготині й 1859 р. Згадки про це місто є в повісті «Близнецы», «Археологічних нотатках» та в Шевченкових листах. У листі з Оренбурга до В. Рєпніної 7.ІІІ.1850 р. поет писав: «Все дни моего пребывания когда-то в Яготине есть и будут для меня ряд прекрасных воспоминаний».

В місті зберігся колишній флігель маєтку Рєпніних, де жив Шевченко. В Яготині встановлено погруддя і пам'ятник поетові, ім'ям Шевченка названо історичний музей, вулицю і парк.
* Матеріал взятий з Київщина в творчості Т. Г. Шевченка [Текст] /Упорядники А. Гай, О. Дмитренко. – Біла Церква: Буква, 2004. – С. 6-7, 92-93, 97, 138-141, – ISBN 966-7195-38-4.
3.4. Бібліографія

(Київщина в житті та творчості Т. Г. Шевченка)




  1. Богдан, С. «У межигірського Спаса»: [про Межигірський монастир (Вишгород), шевченківські місця і твори про них] / С. Богдан // Слово Просвіти. – 2011. – 27 жовт. – С. 8.

  2. Бельчиков, Н. Тарас Шевченко [Текст]: критико- биографический очерк / Н. Большаков. – М.: Государственное издательство художественной литературы, 1961. С. 65-75.

  3. Вергунов, В. Він об’єднав Тараса Шевченка з молодогвардійцями [про життєдіяльність Василя Костенка, громадського діяча, який створив в Баришівці Київщини музей Шевченка] / Віктор Вергунов // Голос України. – 2012. – 6 черв. – С. 19.

  4. Войцехівський, Б. Брость калини у вінок Кобзаркві / Б. Войцехівський // Пам’ять століть. – 2008. - № 1-2. – С. 234-239.

  5. Глущенко, В. Великий Кобзар і Миронівщина [Текст]: краєзнавчий нарис / Віктор Глущенко. – Миронівка: Миронівський край, 1999. – 125 с. – ISBN 966-7320-00-6.

  6. Гузій, В. Броварські історизми у творчості Кобзаря / В. Гузій // Нове життя. – 2004. – 6 бер. – С.2.

  7. Горбатюк, В. Сходинки до Чернечої гори / В. Горбатюк // Київ. – 2002. - № 10. – С. 3-5.

  8. Євдокименко, О. «І мене в сім’ї великій…. Не забудьте пом’янути тихим, добрим словом» / О. Євдокименко // Баришівський вісник. – 2011. - №9. – С. 8-9.

  9. Жадько, В. Їду за кобзарем через золотоверхий Київ...: [розповідь про життя та творчість Т. Шевченка, про перебування його у Києві] / В. Жадько // Кримська світлиця. – 2011. – 7 жовт. – С. 8-9.

  10. Жулинський, М. «…І помоляться на волі невольничі діти»: [про життя поета у 1845 р. у Переяславі та його творчість цього періоду] / Микола Жулинський // Голос України. – 2013. – 22 берез. – С. 8-9.

  11. Жур, П. Шевченківський Київ [Текст] / П. Жур. – К.: Дніпро, 1991. – 287с. – ISBN 5-308-00918-Х.

  12. Київщина в творчості Т. Г. Шевченка [Текст] / Упорядники А. Гай, О. Дмитренко. – Біла Церква: Буква,2004. – 144 с. – ISBN 966-7195-38-4.

  13. Кирилюк, Є. Т. Г. Шевченко [Текст] / Є. Кирилюк. – К.: Державне видавництво «Художньої літератури», 1959. – С. 120-139.

  14. Красицький, Д. Шевченківські місця України [Текст] / Д. Ф. Красицький, Л. Є. Махновець, П. Г. Приходько та ін. – К.: Видавництво Академії Наук Української РСР, 1957. – 164с.

  15. Махінчук, М. Переяславська осінь Кобзаря / М. Махінчук // Урядовий кур’єр. – 2002. – 16 листоп. – С. 8-9.

  16. Мельник, В. Душа «Заповіту» [Тарас Шевченко і Переяславщина] / В. Мельник // Літературна Україна. – 2006. – 18 трав. – С. 1.

  17. Наумова, Н. Подорожуємо Тарасовими шляхами (Київ) / Н. Наумова // Дивослово. – 2004. - №3. – С.16-21.

  18. Наумова, Н. Шляхами Кобзаря від Києва до Чернечої гори / Н. Наумова // Дивослово. – 2005. - №5. – С.61-65.

  19. Нечитайко, О. Переяславська осінь Кобзаря / О. Нечитайко // Оберіг. – 2003. – 1 листоп. – С. 1.

  20. Поляничко, О. Литературно-мемориальный дом-музей Т. Г. Шевченко в Киеве [Текст]: фотопутеводитель / О. И. Поляничко, А. П. Матийко, В. Н. Кирда; фото В. И. Дедова и др. – К.: Мистецтво, 1981. – 127 с. – Рез. На англ., фр., нем., и чеш. Яз.

  21. «Розритій могилі» - 160 років // Березанські відомості. – 2003. – 11 жовтня. – С. 1.

  22. Святовець, В. Переяславські заповіти Тараса Шевченка / В. Святовець // Дивослово. – 2007. - №3. – С. 53-57.

  23. Сергієнко, Г. Шевченко і Київ [Текст]: історико-біографічний нарис / Григорій Сергієнко. – К.: Дніпро, 1987. – 326с.

  24. Силін, О. Він тут ходив, він тут любив, кияни! / Олесь Силін // Жінка. – 2013. - № 3. – С. 2-3.

  25. Силін, О. Остання оселя Тараса Шевченка в Києві / О. Силин // Українська культура. – 2007. - №3. – С. 28-29.

  26. Сингаївський, Я. Незабутня канівська днина / Я. Сингаївський // Обрій. – 2004. - №7. – 19-25 лют. – С. 5.

  27. Сом, М. Шевченків Переяслав / М. Сом // Літературна Україна. – 2005. – 15 груд. – С. 1.

  28. У 2014-му – 200-річний ювілей Тараса Шевченка. А чи знаєте ви, що свій знаменитий «Заповіт» Шевченко написав у Переяславі? [про поїздки Т. Шевченка до товариша А. Козачковського на Київщину] // Вісті Київщини. – 2012. – 19 квіт. – С. 5.

  29. Цимбалюк, М. П(р)очитання Апостола Тараса в Києві: [екскурсія шевченківськими місцями у Києві] / М. Цимбалюк // Слово Просвіти. – 2011. - № 10. – С.7.

  30. Червінський, В. Тарас Шевченко і Київський університет / Віктор Червінський // Нація і держава. – 2012. – 8 берез. – С. 5.

  31. «Я дуже щиро Вас люблю…»: [Текст]: Шевченко у розповідях сучасників / Упоряд., передм., прим. О. В. Ковалевського. – Х.: Прапор, 2004. – С 219-252. – ISBN 966-7880-86-9.

4. Методична література


4.1. Методичні розробки та сценарії


  1. Бондаренко, Н. Формовияви релігійної самосвідомості Тараса Шевченка / Н. Бондаренко // Укр. л-ра в загальноосвіт. школі. – 2007. - № 3. – С. 14-17.

  2. Безручко, Н. Ми чуємо тете, Кобзарю, крізь століття…: методичні поради / Н. Безручко // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 2. - С. 38-45.

  3. Білоусов, Є. Тарасове перо: [казка-розповідь про біографію поета Тараса Шевченка для учнів] / Євген Білоусов // Журавлик. – 2012. – №12. – С. 4-5.

  4. Василенко, О. Слухайте голос безсмертний Тараса: [сценарій] / О. Василенко // Позакласний час. – 2011. - № 2. – С.9.

  5. Вітер, В. Шевченко з плоті та крові (літературний сценарій докум. Фільму… «Гра долі») / В. Вітер, Г. Криворук // День. – 2011. – 18-19 лют.(№ 29-30). – С. 22-23.

  6. Вічне і живе Шевченкове слово: [урок про дитинство поета] // Розкажіть онуку. – 2013. - №3-4. – С.93.

  7. Гараздюк, О. Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка. Поема «Наймичка»: [урок у 9 класі] / Олеся Гараздюк // Дивослово. – 2012. - №3. – С. 20-22.

  8. Гілка печалі у долі Тараса Шевченка: [Літ.-муз. вечір] // Шкільна бібліотека. – 2004. - №1. – С. 26-28.

  9. Гордієнко, О. Жіночі образи західноєвропейської драматургії і поем Т. Шевченка. Урок порівняльного аналізу / О. Гордієнко // Зарубіжна література. – 2003. - № 5. – С. 26-28.

  10. Зарічна, Н. Дві «Катерини» Тараса Шевченка (урок у 9 класі) / Н. Зарічна // Дивослово. – 2011. - №3. – С. 29.

  11. Костюченко, В. Музи генія. Інтимна лірика тараса Шевченка. Літературно-музична композиція: [літературна розмова для і за участю студентів] / Валентина Костюченко // Дивослово. – 2012. - № 3. – С. 29-32.

  12. Мельник, О. Звучать Шевченкові слова // Укр. л-ра в загальноосвіт. школі. – 2007. - № 3. – С. 37-41.

  13. Мистюк, Л. Літературний вечір «На тебе дивлюсь, за тебе молюсь» / Л. Мистюк // Українська література в загально-освітній школі. – 2005. - №9. – С. 46-50.

  14. Народні усмішки та анекдоти про Т. Г. Шевченка // Позакласний час. – 2003. - №21. – С. 6.

  15. Народні прислівя приказки та частівки про Т. Г. Шевченка // Позакласний час. – 2003. - №21. – С. 5.

  16. Олійник, О. Вогнене слово Кобзаря: [сценарій] / О. Олійник // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 2. – С. 113-118.

  17. Остра, Н. Троянди Шевченкової любові: [про коханих жінок у житті Т. Г. Шевченка] / Н. П. Остра // Шкільна бібліотека. – 2011. - №2. – С. 119-123.

  18. Перехрестя долі Кобзаря: [Літературно-музична композиція-роздум] // Шкільна бібліотека. – 2005. - №10. – С. 141-144.

  19. Ришовська, С. Доля поета. Історія життєвого шляху Т. Г. Шевченка [Літ.-муз. вечір] / С. Ришовська // Шкільна бібліотека. – 2004. - №1. – С. 17-24.

  20. Роянова, А. Тарас Шевченко – нащадкам [літературний вечір до святкування дня народження Т. Г. Шевченка] / А. Роянова, С. Коваленко // Позакласний час. – 2013. - №3-4 – С. 105-107.

  21. Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь: [масовий захід] // Шкільна бібліотека. – 2005. - № 12. – С. 44-47.

  22. Шамрай, Л. Ми тебе не забули, Тарасе: [сценарій уроку, присвяченого вшануванню пам’яті поета Т. Шевченка; до роковин з дня його смерті] / Л. Шамрай // Шкільна бібліотека. – 2013. - № 7-8. – С. 2-4.

  23. Шевченківські автопортрети: [літературно-музична композиція] // Шкільна бібліотека. – 2007. - №2. – С. 19-22.

  24. Шипелюк, Л. Шевченкові думки переживуть віки / Людмила Шипелюк, Юлія Запальська // Позакласний час. – 2013. - №3-4. – С.13-14.

4.2. Сценарій



«Шляхами великого кобзаря. Т. Шевченко і Київщина»
Мірошник І.О.

Володарська ЗОШ І-ІІІст. №2
Мета: доповнити і поглибити знання учнів про Т. Г. Шевченка, набуті в попередніх класах; розвивати вміння учнів застосовувати свої знання; виховувати в школярів почуття поваги і любові до рідного краю, пошану до видатних діячів української культури.

Обладнання: мультимедійна презентація
Хід уроку

1. Повідомлення теми і мети уроку. ( Слайд 1), ( Відеофрагмент)

2. Вступне слово вчителя. Весь життєво-творчий шлях великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка органічно поєднаний з Укра­їною. Тут пройшло його дитинство, тут бував і жив він у 1843—1847 та 1859 рр., тут, на українській землі, над величним Дніпром-Славутою, народ поховав свого співця. Це земля його предків, що виростила поета, навчила любити й ненавидіти, земля, від якої живилася Шевченкова муза, земля, яку сходив він з краю в край, вивчаючи життя народу-трудівника, і яку оспівував у своїй творчості. ( Слайд 3)

І де б не бував поет — у Москві чи в Петербурзі, Нижньому Новгороді чи Казахстані,— думки його зав­жди линули до рідного краю, до милої серцю України, до її пригніченого, але нескореного, волелюбного наро­ду, з яким навічно зв'язав він свою долю.

Від трудящого люду Кобзар уперше почув сповнені скорботи і веселого завзяття пісні, від нього дізнався про героїчне минуле рідного краю, зрозумів велич лю­дей праці, пройнявся їхніми мріями і сподіваннями.

Перебуваючи на Україні, Шевченко вивчав її істо­рію, на власні очі бачив разючі контрасти життя покріпаченого краю, жахливі картини панської сваволі і зли­денне життя кріпаків.

Всі свої сили, весь свій багатогранний талант від­дав він служінню народові, боротьбі за його кращу долю.

Мало хто з поетів удостоївся такої шани і всена­родного визнання, як Шевченко. Немає, мабуть, на Україні куточка, де не знали б його поезії.

Мешканці багатьох міст і сіл на все життя зберегли спогади про перебування там Шевченка, із покоління в покоління передаючи розповіді про улюбленого поета, про місця, де любив бувати Кобзар, про його розмови з селянами.

Близько 100 населених пунктів, де побував Шевчен­ко, налічують дослідники на Україні. В одних він жив подовгу і залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом. Про перебування в деяких містах і селах розповідають спогади сучасників Кобзаря, про деякі згадує й сам поет. Перебування в одних підтвер­джується документально, в інших — згадується в усній творчості народу.

Побував Т Шевченко і на Київщині. ( Слайд 4) Благодатна земля Київщини щедро дарувала Кобзарю сили і натхнення. На території Київщини були створені поезії „Розрита могила”, безсмертний „Заповіт”, поеми „Тризна”, „Наймичка” і „Кавказ” та десятки інших чудових поезій. Плідно працював на Київщині Т. Шевченко і як художник: створив два чудові автопортрети, які знає весь світ, десятки портретів і малюнків. То ж помандруємо Шевченковими місцями Київської області.( Слайд 5)

А в цьому вам допоможуть учні - екскурсоводи.


1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка