Урок № музика мого народу (вступний урок до теми)




Сторінка1/5
Дата конвертації20.11.2018
Розмір0,73 Mb.
  1   2   3   4   5
Урок № 1. МУЗИКА МОГО НАРОДУ (ВСТУПНИЙ УРОК ДО ТЕМИ)    
Вступ
Літо, канікули, ліс, море, річка … Приємні зустрічі, спогади… Як їх багато! Скрізь, де б ви не відпочивали, що б не робили, вашою постійною супутницею була музика. Вона народжується під час праці й відпочинку, у хвилини радості і смутку. Особливо це стосується пісні.

З народного напившись джерела,


Як із Дніпра бере веселка воду,
О рідна пісне, знову ти прийшла
До матері й до батька – до народу.
О пісне! Від народу кров і плоть
Ти узяла, щоб лиш йому служити,
Тебе ніхто не може побороть,
Бо вільний дух твій – правдою повитий.
М. Рильський

Пісні живуть поруч із людиною багато тисячоліть. У них – минуле й сьогодення народу, його краса і велич.



Легенда про пісню
„Покажіть мені народ, у якого би було більше пісень”, - сказав Микола Гоголь про український народ та українську пісню. Послухайте легенду.
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи обрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Польщі одержали здатність до торгівлі, італійці дістали хист до музики…
Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів віночок із червоної калини.
- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
- Я – Україна, я плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з народу, у своїй хаті немає правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я вже всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог підняв правицю і зупинив її.
- Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Узяла дівчина-Україна подарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям та вірою понесла пісню в народ.
Живе пісня – живе Україна.

Відомості про створення пісні „Ще не вмерла Україна”
Кожна українська пісня має свою історію (створення, виконання…). Доля багатьох пісень схожа на долю нашого народу. Коли він оживав, воскресав – оживали, воскресали і його пісні. Коли його гнітили неволя і духовне рабство, – народна душа наче ховалася, завмирала, хоч ніколи не вмирала. Багато патріотичних пісень продовжували існувати нелегально, вселяючи в серця віру в краще майбутнє. Їх суворо забороняли, але вбити не змогли. Це стосується і пісні «Ще не вмерла Україна».
У 1862 році Павло Чубинський склав вірш «Ще не вмерла Україна, який одразу впав в око царським властям. Через рік Чубинський потрапив до заслання за свою незмірну любов до України, а заборонений вірш довгий час потайки читали і співали на різні мелодії.
Український композитор Михайло Вербицький склав свою мелодію до цього вірша. Саме його варіант мелодії найбільше закарбувався у пам’яті слухачів.
У 1990 р. пісня «Ще не вмерла Україна» вперше офіційно прозвучала в Києві у виконанні чоловічого хору з Польщі «Журавлі» під керівництвом Романа Реваковича. Послухайте її.

Слухання. Пісня „Ще не вмерла Україна”

Розповідь про гімн України
У 2003 р. перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла Україна» затвердили як держ
авний гімн України. Антоне, як ти гадаєш, чому саме її? Напевне, тому що історія пісні, її зміст і характер музики відповідають устремлінням українського народу.

Державний гімн – це офіційний національний символ держави, так само як державний герб і прапор.

Державним гімном починається кожен ранок країни. Його виконують на урочистостях, офіційних прийомах, а також на честь держави, яку представляють спортсмени – переможці.


На знак любові й поваги до своєї батьківщини державний гімн слухають стоячи, а військові при цьому віддають честь.

Слухання. Державний гімн України

Бесіда про професійну, народну музику та професійну в народному дусі
Пісня «Ще не вмерла Україна» пов’язана з іменами певних авторів, тому її віднесемо до групи професійних.

Пісні, автори яких нам відомі, називають професійними.

Є пісні, які складали талановиті люди з народу. Вони передавалася з уст в уста, від сім’ї до сім’ї, від села до села, від покоління до покоління. Їх називають народними.



Пісні, створені народом, називають народними.

На відміну від народних пісень, автори яких відомі лише у виняткових випадках, професійні пісні писали і пишуть композитори і поети.


Досить часто професійні пісні за своїм характером і змістом схожі на народні, тому їх називають професійними піснями, написаними в народному дусі, народному характері.
Послухайте декілька українських пісень і визначте, народні вони, професійні чи професійні в народному дусі.

Слухання. Визначення пісні
Пісня «Ой гиля, гиля, гусоньки, на став»
Прозвучала українська народна пісня «Ой гиля, гиля, гусоньки, на став».
Отже, пісня ця народна.

Слухання. Визначення пісні
Пісня „Балада про мальви”
Прозвучала пісня „Балади про мальви” на слова Богдана Гури і музику Володимира Івасюка. Отже, ця пісня є професійною.

Слухання. Визначення пісні
Пісня «Зоре моя вечірняя»
Ми прослухали пісню «Зоре моя вечірняя». Її можна віднести до професійних у народному дусі.
Професійну музику іноді важко відрізнити від народної тоді, коли вона написана в народному дусі, адже народні мелодії зберігаються в пам’яті композитора і своєрідно виявляються в його власних мелодіях.

Розповідь про пісню „Зоре моя вечірняя”
Пісня «Зоре моя вечірняя» написана видатним українським композитором Яковом Степовим на слова Тараса Григоровича Шевченка.
Поет, перебуваючи на засланні «в степу безкраїм за Уралом» написав поему «Княжна», уривок з якої став основою пісні «Зоре моя вечірняя». Мелодія пісні близька до народної, відзначається простотою і щедрістю. У творі оспівується, хоч і з сумом, краса української природи.
До цього уривку з поеми «Княжна» зверталися декілька композиторів. Микола Лисенко написав свою мелодію. Вона дуже близька за характером до мелодії Якова Степового, яку ми зараз розучимо.

Розучування. Пісня „Зоре моя вечірняя”
1. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою.
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
2. Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
3. Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась.

Підсумки уроку
Сьогодні ми дізналися, що українську музику можна умовно поділити на народну, професійну та професійну в народному дусі.
 


Урок № 2. ТРОЇСТІ МУЗИКИ    
Вступ
Музика – це особливий вид мистецтва. Вона тісно пов’язана з життям народу! І пісня в ній посідає важливе місце.
Пісня народжується під час праці й відпочинку, у хвилини радості і журби в серці народу. Вона вічна і завжди сучасна. Вона допомагає жити, вселяє віру в краще життя. Пісня – справжній скарб українського народу.

Продовження розучування пісні „Зоре моя вечірняя”
Пригадаймо одну з українських пісень, яку ми віднесли до професійних у народному дусі. Вона написана українським композитором Яковом Степовим на слова Т. Шевченка, але мелодія пісні близька до народної, відзначається простотою, щедрістю і ліризмом. У поєднанні з поетичним текстом вона відтворює картину природи тихої вечірньої пори.
Співайте пісню неголосно, плавно пов'язуйте звуки між собою.

Караоке. Пісня „Зоре моя вечірняя”
1. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою.
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
2. Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
3. Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась

Завдання. Підбір репродукцій до пісні „Зоре моя вечірняя”
Погляньте на репродукцій картин Тараса Шевченка і поміркуйте, які з них за сюжетом та настроєм більше підходять пісні «Зоре моя вечірняя» та доповнюють її образи.
Обґрунтуйте свій вибір.

Розповідь про троїстих музик
Народні пісні й награвання — улюблений вид музичної творчості українського народу.
У давнину виконавцями народних пісень і танцювальних мелодій були прості люди, які не тільки співали, але й виконували різні мелодії на музичних інструментах.
Це були невеликі групи музикантів у складі трьох виконавців – скрипаля, цимбаліста і бубняра. Такі групи музикантів називали троїстими музиками.

Легенда про троїстих музик
Гуцули склали легенду про троїстих музик.
(На фоні звучання троїстих музик звучить легенда)
Три легені – скрипаль, цимбаліст і сопілкар – закохалися в одну дівчину. Вибираючи собі нареченого, красуня запропонувала їм прилюдно змагатися у грі: чиє виконання визнають найліпшим – за того вийде заміж.
Кожен із парубків грав на своєму інструменті найулюбленішу мелодію. Та виконання було таким майстерним, що жоден не одержав переваги. Тоді дівчина звеліла їм грати одну й ту саму пісню, але й цього разу надзвичайно важко було виявити найкращого…
Залишилося останнє: грати легеням разом. Та від сумісної гри народилася нечувана досі чарівна музика і народ вирішив – не слід розлучати легенів. А музику ту назвали троїстою.

Відомості про сучасний склад троїстих музик
У наш час, залишивши за собою традиційну назву, українські інструментальні ансамблі значно розширили свій склад. Струнні інструменти представлені скрипкою, басолею або контрабасом, цимбалами, інколи – бандурою.
Духові інструменти представлені флейтою, кларнетом, сопілкою, зрідка – трубою.
Клавішні інструменти в українських ансамблях представлені баяном.
Ударні інструменти - барабаном разом із мідними тарілками чи барабаном із бубном.
Усі вони зустрічаються в народних ансамблях у різноманітніших поєднаннях. Проте є інструменти, без яких укомплектування неможливе – це скрипка і цимбали.
Зверніть увагу на своєрідне звучання троїстої музики та спробуйте визначити, які інструменти її виконують.

Слухання. Музика у виконанні троїстих музик

Підсумки уроку
Отже, сьогодні ми познайомилися з найпоширенішим типом українського народного інструментального ансамблю – троїстими музиками.
 

Урок № 3. ЖНИВАРСЬКІ ПІСНІ    
Вступ
Ми продовжимо розглядати взаємозв’язок музики з життям народу.

Поділ музики на професійну та народну. Слухання, завдання
Українську музику можна умовно поділити на професійну та народну. Послухайте дві пісні та визначте приналежність кожної з них до народної чи професійної (авторської). Що об’єднує їх, чим вони різняться?

Звучить пісня «Поле моє, поле» (на музику В. Філіпенка)


Звучить українська народна пісні «У неділю раненько»

Перша прослухана пісня „Поле моє, поле” на музику Віталія Філіпенка – професійна, а другий твір – «У неділю раненько» – народна.



Розповідь про жниварські обряди, жниварські пісні
Однією з головних подій літньо-осіннього циклу є і були жнива, адже саме вони є підсумком важкої річної праці хліборобів.
В Україні до початку жнив готувалися як до великого свята, а також як до важкої відповідальної роботи, коли доводилося працювати від світанку до смеркання, не зважаючи на спеку і спрагу. У перший день жнив одягнені у святкове вбрання селяни урочисто вирушали до схід сонця на поле, де найкраща жниця починала зачинку. Сніп із першого ужинку («воєвода») ввечері встановлювали на покуті.
На вижатому полі женці залишали кілька стеблин – «бороду», зерно з них витрушували у розпушену серпами землю – на майбутній врожай. Біля бороди, ніби дякуючи ниві, клали хлібину і воду, лягали і качалися по ниві, щоб повернути собі вироблену силу. З останнього вижатого збіжжя в’язали сніп («дід» або «останець»), що мав символізувати достаток, запоруку нового доброго врожаю, бо вилущене з нього зерно першим ляже в землю під час нового осіннього посіву. Жінки робили ще й вінок; його несла в село найкраща жниця. Прикрашений червоною стрічкою, останній сніп несли додому або господареві, який наймав женців.

Жниварський обряд сповнений поезії та пісень. Пісні, що виконують під час жнив, називають жниварськими. Їх умовно можна поділити на три групи:


1) зажинкові – ті, що величають справжніх жниць, перший сніп, бажають почати роботу в добрий час, пророкують хороший урожай;
2) власне жниварські – в них замість величальних мотивів звучать скарги на важку працю, втому, зажерливість господарів, які до ночі тримають голодних наймитів-женців на полі;
3) обжинкові – в них відчувається бадьорість, оптимізм, задоволення з того, що вдалося завершити найважчий етап хліборобського року; звеличуються роботящі руки, звучать піднесені й урочисті порівняння (віночок як сонце, як золото, звитий із перлів, він світить як зірка).
Отже, зміст жнивного обрядового циклу пісень – похвала ниві, врожаю, сонцю, господареві та трудівникам, незважаючи на те, що робота дуже важка і часто доводилося збирати хліб на чужому полі, працюючи на пана.

Демонстрація української народної пісні „Вийшли в поле косарі”

Пісні, що виконують під час жнив, називають жниварськими

Жнива – це дуже важлива подія. Тому про неї і склали безліч пісень.


Послухайте одну з них – українську народну пісню „Вийшли в поле косарі” – і поміркуйте, до якої групи жниварських пісень її можна віднести. Обґрунтуйте свої відповіді.

Аналіз прослуханого твору
Українську народну пісню „Вийшли в поле косарі” віднесемо до власне жниварських, адже в ній розповідається про сам процес роботи на полі.
Жниварські пісні відзначаються винятковою простотою і реалістичністю, надзвичайною щирістю та лагідністю. Вони ніби оповиті золотим промінням літнього сонця, образ якого в них незмінно присутній. Навіть мотиви втоми женців від важкої праці під гарячим сонцем можуть бути втілені у світлих образах.

Розучування пісні „Вийшли в поле косарі”

Караоке. Пісня „Вийшли в поле косарі”
Укр. нар. пісня „Вийшли в поле косарі” мінус
1. Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі.
Приспів:
Гей, ну те, косарі,
Бо не рано почали.
Хоч не рано почали,
Так багато утяли!
2. До обіду покосили,
Гострі коси потупили...
Приспів.
3. По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали...
Приспів.
4. Увечері холодком
Йшли додому всі рядком...
Приспів.
5. А в стоги як поскладаєм,
То добряче погуляєм!
Приспів

Підсумки уроку
Сьогодні ми познайомилися з одним із жанрів української народної пісенної творчості – жниварськими піснями.
 

Урок № 4. УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ    
Вступ
Ми познайомилися з одним із жанрів української народної пісенної творчості - жниварськими піснями, які оспівують працелюбність нашого народу, прославляють ниву, врожай, сонце, господаря та трудівників.
Але зв’язок музики і життя цим не обмежується. Сьогодні за допомогою музики ми розглянемо ще одну рису українського народу, яка втілена в піснях і танцях.

Розповідь про жартівливі пісні
А яку саме рису українського народу ми розглянемо?
Відповісти на це питання допоможе віршик. Слухайте уважно:
Негренята босоногі
Жартували з носорогом:
- Глянь, шкарпетку носоріг
Начепив собі на ріг.
Це – жарт.
Жарти властиві українському народові. Жартують дід із бабою, чоловік із жінкою, хлопці з дівчатами. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насміляться порозмовляти з дівчиною; з розсіяних, неуважних, скупих чи лінивих людей, адже жарт робить життя цікавішим.
Показати свій розум, дотепність і спритність допомагає людям музика. Пісні такої направленості називають жартівливими.

Демонстрація української народної пісні „Сіяв мужик просо”
Послухайте одну з жартівливих пісень. Зверніть увагу на її зміст, поміркуйте над характером твору, засобами музичної виразності, які сприяли розкриттю образу пісні.

Розучування пісні „Сіяв мужик просо”
У пісні „Сіяв мужик просо” жінка в’їдливо глузує над чоловіком. Музиці характерна жвавість, простота мелодії, чіткість ритму, навіть танцювальність.
Зверніть увагу! Музика другої половини кожного куплету повторюється, тому в нотному записі використовують знак „реприза”.

Караоке. Пісня „Сіяв мужик просо”
1. Сіяв мужик просо,
Жінка каже: «Мак»!
Жінка каже: «Мак»!
Ой, так чи не так,
Нехай буде з проса мак.
2. Зловив мужик рибу,
Жінка каже: «Рак»!
Жінка каже: «Рак»!
Ой, так чи не так,
Нехай буде з риби рак.
3. Зловив мужик сойку,
Жінка каже: «Шпак»!
Жінка каже: «Шпак»!
Ой, так чи не так,
Нехай буде з сойки шпак.
4. Купив мужик чіпець,
Жінка каже: «Сак»!
Жінка каже: «Сак»!
Ой, так чи не так,
Нехай буде з чіпця сак.
5. Купив мужик шапку,
Жінка каже: «Фрак»!
Жінка каже: «Фрак»!
Ой, так чи не так,
Нехай буде з шапки фрак.

Слухання. Українська народна пісня „Дівка в сінях стояла”
Прослухайте українську народну пісню „Дівка в сінях стояла”, поміркуйте, над чим жартує народ, що висміюється у творі.

Аналіз прослуханого твору
У пісні „Дівка в сінях стояла” у формі діалогу передано побутову сценку між дотепною дівчиною і парубком-боягузом, що не хоче виходити на побачення, бо в дівчини і батько лихий, і мати лиха, …і миші лихі.
Твір сповнений м’якого, але задирливого гумору.

Відомості про II частину «Української симфонії» М. Калачевського
Видатний український композитор Михайло Калачевський у II частині своєї «Української симфонії» використав мелодію заспіву української народної жартівливої пісні «Дівка в сінях стояла». II частина є майстерною симфонічною розробкою цієї пісні.
До речі, пригадаймо, що симфонія – це великий твір для симфонічного оркестру.
Послухайте II частину «Української симфонії» і прослідкуйте, як звучить народна мелодія на початку твору, як вона постійно розкривається новими гранями; у середньому епізоді змінює настрій (стає сумною), а в заключному – варіаційно розвивається.

Слухання. М. Калачевський. «Українська симфонія» (II частина)

Підсумки уроку
Сьогодні ми познайомилися ще з одним жанром української пісенної творчості – жартівливими піснями. У піснях цього жанру знайшов вияв природний гумор, відобразилися кращі якості людини праці – розум, спритність, дотепність. Цим творам притаманні жвавість, грайливість, повторення деяких уривків і танцювальність.
 


Урок № 5. КОЛОМИЙКИ    
Вступ. Коломийки - пісні карпатського краю
Перенесімося на західні землі України, до мальовничого Карпатського краю. Надзвичайно своєрідними тут є природа, побут народу, його звичаї, національне вбрання і, звичайно ж музика: її колорит і музичні інструменти.
Сьогодні ми розширимо свої знання про різні жанри української народної пісенної творчості.
Надзвичайно популярними в Україні є невеликі задерикувато-веселі й сатирично-жартівливі пісні, в яких стисло, але водночас дотепно й образно, змальовується життя народу, його морально-естетичні погляди. Їх називають коломийками.
Коломийка – це українська народна гуцульська пісня типу частівки. До речі, ця назва походить від міста Коломия, що на Івано-Франківщині.

Слухання. Коломийка
Послухайте коломийку, зверніть увагу на характерні особливості цього жанру.

Розповідь про жанр коломийок. Завдання
Коломийки виконують переважно з інструментальним супроводом. Причому спів нерідко поєднується з танцем, тому коломийки можна віднести до вокально-танцювального жанру.
Поєднання пісенної основи з хореографією надає коломийкам ще більшої жвавості, своєрідної життєвої динамічності й енергії.
Слід звернути увагу на характерні для цього жанру особливості: чіткий і гострий ритм, швидкий темп, своєрідну метро-ритмічну формулу, яка весь час повторюється. Вона є майже незмінною для всіх коломийок.
Проаналізуйте метро-ритмічну формулу та проплескайте цей ритм.
А також проговоріть текст коломийки у вивченому ритмі і нанижіть слова на запропоновану мелодію.
Підійдемо до калини,
Виберемо гілку,
І для нас мій батько зробить
Новеньку сопілку.
Навчимося на сопілці
Ми чудово грати,
Щоб усі пісні народні
Українські знати.

Розучування мелодії коломийок

Караоке. Коломийка «Підійдемо до калини»
Підійдемо до калини,
Виберемо гілку,
І для нас мій батько зробить
Новеньку сопілку.
Навчимося на сопілці
Ми чудово грати,
Щоб усі пісні народні
Українські знати

Слухання української народної пісні „Верховино, світку ти наш”
У народному побуті жартівливо-танцювальні коломийки часто зіставляються з ліричними, стриманими в русі заспівами.
Доречним прикладом є вже відома нам українська народна пісня „Верховино, світку ти наш”. Послухайте її.

Підсумки уроку
Отже, сьогодні на уроці ми познайомились сьогодні з жанром коломийок...
Так називають жартівливо-танцювальні пісні, назва яких походить від міста Коломия.
 

Урок № 6. КОЛИСКОВІ ПІСНІ    
Вступ
Колискова пісня, колискова –
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова –
То солодка материна мова.
М. Сингаївський!
Сьогодні ми познайомимося з іще одним жанром української народної пісенної творчості – колисковими піснями. Не злічити, напевне, цих пісень. У них – серце і душа народу, ніжність і ласка материнської мови.

Розповідь про особливості жанру колискових пісень
Колискові пісні – цей своєрідний фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйманням, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Усю ніжність, любов, бажання бачити свою дитину щасливою, розумною, здоровою і гарною мати вкладає у невибагливі слова і просту мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину.
Одним із найкращих взірців колискової є пісня «Ой ходить сон». Прослухайте її та спробуйте перейнятися настроєм цього твору.

Демонстрація української народної пісні „Ой ходить сон”

Розучування пісні „Ой ходить сон”
Розучуючи пісню, зверніть увагу на наспівність, протяжність мелодії, м’яке та спокійне дихання, уповільнений темп.
Виконайте колискову «Ой ходить сон» тихо, лагідно і спокійно. Співаючи, уявіть, що ви заколисуєте маленького братика чи сестричку.

Караоке. Пісня „Ой ходить сон”
1. Ой ходить сон коло вікон,
а дрімота коло плота.
2. Питається сон дрімоти:
«Де ми будем ночувати»?
3. — Де хатинка білесенька,
Де дитинка малесенька.
4. Туди підем ночувати,
І дитину колисати.
5. А в нас хата теплесенька,
А дитина малесенька.
6. Ідіть до нас ночувати
І дитину колисати
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка