Урок №02. 10. 2014. Розділ І. Візуальні мистецтва Тема Архітектура світу




Скачати 342,84 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації23.10.2016
Розмір342,84 Kb.
1   2

1. Історія виникнення

Та́дж Маха́л — монумент, розташований за два кілометри від міста Агра (Індія), на березі річки Джамна. Збудований імператором Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своєї персидської дружини Мумтаз Махал (в дівоцтві Арумад Бану Бегум), також відомої як Мутмаз-Ул-Замані, племінниці впливового царедвірця при дворі індійського правителя. Будівництво зайняло 23 роки (1630-1652 рр.)

Гробниця Хумаюна - мавзолей могольського імператора (падишаха) Хумаюна в Делі, збудований за замовленням його вдови Хаміди Бану Беґум. Будівництво мавзолею почалося в 1562 році і закінчилося 8 років опісля (1565 р.). Проект усипальні належить відомому персидському архітекторові того часу Мірзі Гийасу, який уперше в Індії доповнив гробницю чітко розпланованим парком-садом.

2. Значення назви храму

Слова Тадж і Махал походять з мови урду. Тадж на урду означає корона або діадема. Махал означає палац, будинок або особняк. За іншою теорією назва Тадж Махал походить від «Тейо Махалая» назви бога Шиви мовою гінді.

Мавзолей названий на честь похороненого Хумаюна, предком якого був Тамерлан.

3. Особливості архітектури

Висота Тадж Махалу з маківкою досягає 74 м. В його основі лежить квадратна платформа зі сторонами понад 95 м. По кутах мавзолея розташовані чотири мінарети.

Стіни викладені полірованим мармуром, зовні в деяких місцях доповнені червоним піщаником. У вікнах та арках — ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані сурами із Корану арабськими літерами.

Більшість дослідників вважають, що Тадж Махал побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазур з Афганістану, сапфіри з Шрі Ланки, сердолік з Аравії.

У будівництві брало участь до 20 000 робітників. Ім'я архітектора невідоме, але поширена думка, що в розробці проекту брали участь найкращі архітектори Індії та інших країн Сходу на чолі з агрським архітектором Устад-Ісою. Не виключено, що одним з авторів був сам Шах Джахан, який мав високий художній смак.

Навколо Тадж Махалу Шах Джахан висадив сад, причому сам мавзолей знаходиться на початку саду. В центрі саду є мармурове водоймище. Вздовж зрошувального каналу з фонтанами висажені кипариси.

Напроти Тадж Махалу, на іншому березі Джамни, Шах Джахан хотів побудувати ще одну гробницю, для себе, тієї ж форми, що й Тадж Махал, але із чорного мармуру. Обидва мавзолеї повинні були з'єднуватись мостом. Та після того як син Аурангзеб усунув імператора від влади, плани не втілилися в життя. Після смерті Шаха Джахана поховали в одному склепі з Мумтаз Махал. На їхніх могилах лежать плити, прикрашені орнаментом із золота та срібла.



Ясно-рожевий двоповерховий мавзолей стоїть на масивній платформі заввишки до 7 м.
Він увінчаний уявним невагомим біломармуровим куполом. Найбільш сильний "ефект невагомості" куполу можна відчути, розглядаючи мавзолей з піднесеності Старої фортеці. Висота гробниці Хумаюна - 43 м

Цю споруду по праву називають "усипальнею будинку тимуридов", бо жодна гробниця Індії не містить такого числа могил могольских імператорів і їх родичів. Тут покоїться прах наслідного принца Дари Шикоха, дружини Хумаюна, придворної знаті. На цьому ж місці в 1857 р. останній з Великих Моголів Бахадур Шах здався в полон англійцям.

При вході в мавзолей справа можна побачити відокремлений високою стіною дворик, де коштує почорніла від часу, але прекрасна по формах гробниця Иса Хана, впливового аристократа часів Шершаха. Направо від гробниці - мініатюрна мечеть Иса Хана, побудована разом з усипальнею в 1547 р.

У південно-східному кутку саду стоїть гробниця з блакитним мозаїчним куполом, яка, як оповідає чутка, була побудована Бабуром на честь улюбленого перукаря. Відразу ж за стіною усього комплексу знаходяться відомі Араб-сараи, побудовані в середині ХVI ст. для аравійських паломників, Нила Бурдж (Блакитна Вежа) і деякі інші менш відомі




Висновок:

Тадж-Махал схожий за схемою із мавзолеєм Хумаюна, збудованим майже на століття раніше. Звертає на себе увагу зовсім різне ставлення до самої архітектурної маси в цих пам’ятках. Якщо в мавзолеї Хумаюна за лаконічними лініями фасаду відчувається монументальність форм і об’ємів будівлі і купола, то в Тадж-Махалі спостерігається безумовна тенденція до полегшення, розчинення в оточуючому просторі. Це проявляється в більш витягнутому догори силуеті, що підкреслюється чотирма мінаретами, які немов би обмежують той куб повітряного простору, в центрі якого височить мавзолей. Характерна в цьому відношенні «дематеріалізація» об’єму будівлі глибокими нішами в усіх його зовнішніх гранях, контрастна до округлої форми високо піднятого гладкого купола. Недарма вночі, при місячному сяйві, здається, що купол ніби висить у небі.



6. Работа над статею «Велика Китайська стіна».

1) Прочитайте статтю «Велика Китайська стіна».

2) Виділіть головні тенденції та означте їх ключовими словами або фразами.

3) Прослідити тісний зв'язок творів мистецтва з внутрішнім життям суспільства та його історією.

4) Доберіть до кожного уривку статі фоновий малюнок

Зразок


Вели́кий кита́йський мур́ (长城 cháng-chéng) - серія кам’яних та земляних укріплень в північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії проти вторгнень різних кочових племен. Найстаріша частина муру була збудована ще в п’ятому столітті до н.е. Пізніше, будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найбільш відомих частин муру збудована в 220-206 до н.е. першим імператором Китаю Цінь Ші Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін.

Великий китайський мур простягається від Шаньхайгуань на сході до Лобнор на заході по дузі, що приблизно розмежовує південні околиці Внутрішньої Монголії. Найбільш повне археологічне дослідження, з використанням передових технологій, останнім часом прийшло до висновку, що Великий мур з усіма його секціями простягається на 8,851.8 км. Ця довжина складається з 6259 км самих стін, 359,7 км траншей та 2 232,5 природних захисних бар’єрів, таких як гори та річки[1].. Уздовж усієї Великої китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у головних гірських проходах — фортеці. Великий китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін (17 століття).

До періоду Весни та Осені, який розпочався приблизно у 8 столітті до н.е., китайці вже були знайомі з технікою будівництва захисних стін. У період Воюючих царств з 5 століття до н.е. до 221 року до н.е., удільні князівства Цінь, Вей, Чжао, Ці, Янь та Чжуншань побудували протяжні укріплення для захисту своїх власних кордонів. Здатні витримати атаку легкої зброї, такої як мечі та списи, ці стіни будувались, головним чином, утрамбовуванням землі та гравію між щитами.

Цінь Ші Хуан-ді підкорив практично всі ворогуючі князівства та об’єднав Китай в 221 році до н.е., започаткувавши династію Цінь. Маючи намір запровадити централізоване правління і не допустити відродження колишніх регіональних правителів, він наказав зруйнувати ту частину муру, яка розділяла його імперію вздовж кордонів колишніх царств. Для захисту імперії від нападів кочових племен хунну з півночі, він наказав будувати нові мури щоб з’єднати вже існуючі укріплення вздовж нових північних кордонів імперії.

В 221 році до Р. Х. імператор Цінь Ші Хуан-ді наказав послати на кордон імперії 300-тисячну армію на чолі з полководцем Мен Тянем для будівництва між наявними земляними валами фортифікаційних укріплень із каменю та цегли, значна частина яких повинна була проходити в непрохідних гірських районах.

Мен Тянь спорудив 34 бази поблизу місць будівництва, які були добре пов'язані з дорогами, що ведуть у центр країни, по яких доставляли обози з будівельними матеріалами, провізією та робітничу силу. Звідти все це розподілялося по гарнізонним селищам, де жили будівельники.

Реконструкцію попередніх земляних валів та будівництво муру розпочали з будівництва башт, яких налічувалось близько 25 000. Вони були різного розміру та побудовані з різного матеріалу, але кожна представляла піраміду завширшки та заввишки близько 12 м. Відстань між ними була в «два польоти стріли», а з'єднувались вони товстою стіною заввишки близько семи метрів. По ширині стіни спокійно могла пройти шеренга із восьми чоловік.

Будівництво муру в основному було закінчено до 213 року до н. е. Крім 300 тисяч солдат, у будівництві стіни брали участь сотні тисяч мобілізованих селян. «Найдовшим цвинтарем світу» називають Великий китайський мур, де на будівництві загинуло близько 400 000 чоловік. Незважаючи на назву в самому мурі вони поховані не були.

Транспортування великої кількості матеріалів, необхідних для будівництва, було складним завданням, таким чином, будівельники прагнули використовувати місцеві ресурси. В районах гірських хребтів використовували камінь, в той час як будівельний матеріал із земляного ґрунту використовували для будівництва на рівнинах. Не збереглось жодних історичних документів, в яких би вказувалась довжина та місце проходження мурів династії Цінь. Більшість древніх мурів зруйнувались на протязі століть, і лише небагато секцій стіни дійшли до наших днів. Пізніше династії Хань, Сун, Північні та Цзінь ремонтували, відбудовували та розширювали частини Великого муру для захисту від північних завойовників.

Конструкція Великого муру була відновлена ще раз в епоху династії Мін. невдовзі після поразки китайської армії від ойротів в битві при Туму в 1449 році. Мін не вдалося підкорити маньчжурські та монгольські племена після цілого ряду проведених битв а тривалий конфлікт ліг тяжким тягарем на імперію. Мін прийняла нову стратегію захисту від кочових племен, яка полягала в будівництві муру вздовж північних кордонів Китаю. Визнаючи встановлення монгольського контролю над пустелею Ордос, стіна огинала південний її край, включивши, натомість, вигиб річки Хуанхе.

На відміну від попередніх укріплень Цінь, конструкція мурів, збудованих в часи династії Мін була міцнішою та більш складною завдяки використанню цегли та каменю замість будівельного матеріалу із земляного ґрунту. Оскільки набіги монголів повторювались періодично протягом багатьох років, Мін виділяє значні ресурси для відновлення та зміцнення муру. Секція стіни поблизу столиці Мін міста Пекін була особливо міцною. В 1440-1460-ті Мін також побудувала так званий "Ляодунський мур". Аналогічна за своїми функціями з Великим муром (відгалуженням якої, по суті, він був), але більш простіший за конструкцією, Ляодунський мур оточував сільськогосподарський центр провінції Ляодун, захищаючи її від потенційних вторгнень монголів з північного заходу та Чжурчжені з півночі. Хоча камінь та порожниста цегла використовувались в деяких частинах Ляодунського муру, в основному він становив собою земляну дамбу з викопаними ровами з обох сторін.

Наприкінці династії Мін, Великий мур допоміг захистити імперію проти маньчжурських вторгнень, що розпочалися близько 1600 року. Під командуванням Юань Чонгхуана армія династії Мін зуміла стримати маньчжурів в добре укріпленому проході Шаньхайгуань, не даючи можливості їм проникнути в центр Китаю. Маньчжурам, врешті-решт, вдалося перетнути Великий мур в 1644 році, коли у Саньгуй відкрив ворота проходу Шаньхайгуань. Маньчжури швидко захопили Пекін, розгромили нещодавно засновану династію Шан та опір Мін і встановили нову династію Цін.

Кордони володінь нових правителів включали тепер території, від яких виходила загроза і заради чого Великий мур будувався. Монголія стала частиною імперії, таким чином, будівництво та ремонт Великого муру були припинені. Він став не потрібним.

До використання цегли Великий мур будувався, головним чином, із земляного ґрунту, каміння та дерева. В часи династії Мін цегла активно використовувалась в багатьох секціях муру нарівні з вапном та каменем. Розмір та вага цегли полегшували роботу, у порівнянні з каменем та ґрунтом, тому будівництво пришвидшилось. До того ж, цегла могла витримувати більше навантаження та служити триваліший термін, ніж утрамбований земельний насип. Камінь може витримувати більше навантаження, ніж цегла, але він більш складний у використані. Камінь, висічений у формі прямокутника, використовувався при закладанні фундаменту, внутрішніх та зовнішніх частин муру та проходів. Парапети, найвища частина муру, були збудовані в більшості секцій, з отворами шириною 23 см та висотою 30 см.



ІV. Закріплення набутих знань у формі інтерактивного завдання:

Синтетична вікторина

Вчитель дає ознаки, поняття стилю, учні мають дати йому назву. Перелічування понять стилю потрібно проводити, використовуючи ключові слова.



V. Домашнє завдання:

  1. Зробіть порівняльний аналіз романського та готичного стилів в архітектурі.

  2. Складіть візуальний альбом з теми «Архітектурні пам’ятки Близького і Дальнього Сходу». Зробіть в даному альбомі малюнок фрагментів культових споруд.
1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка