Урок 11 Тема. Поняття файла. Ім’я та розширення імені файла. Каталоги (папки) файлів. Шлях до файла. Специфікація файлів. Стандартні імена зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв пеом. Функції та склад операційної системи




Скачати 430,1 Kb.
Дата конвертації26.10.2018
Розмір430,1 Kb.
Урок 11

Тема. Поняття файла. Ім’я та розширення імені файла. Каталоги (папки) файлів. Шлях до файла. Специфікація файлів. Стандартні імена зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв ПЕОМ. Функції та склад операційної системи. Класифікація операційних систем персонального комп’ютера. Операційна система Windows. Завантаження та завершення роботи з ОС. Інтерфейс ОС.

Дидактична мета. Вивчити поняття: файла, ім’я та розширення файла, каталоги (папки) файлі, шлях до файла, стандартні імена зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв. Узагальнити і систематизувати поняття операційна система. Вивчити функції та склад операційної системи, класифікацію операційних систем. Розглянути особливості завантаження і завершення роботи операційної системи Windows.

Хід уроку



  1. Оголошення і аналіз оцінок за тематичну атестацію і відповідно за тему.

  2. Актуалізація опорних знань.

Фронтальна бесіда з класом.

Орієнтовні питання.



  1. Перелічіть основні типи накопичувачів, що використовуються в сучасних комп’ютерах?

  2. Як записується інформація на магнітних дисках?

  3. Що таке інформаційна система? Охарактеризуйте програмну складову ІС.

  1. Мотивація навчання.

На сьогоднішньому уроці ми вивчимо одне з основних понять інформатики - поняття файла. А також детально розглянемо поняття операційної системи – головної програми на комп’ютері.

  1. Сприймання й усвідомлення:

Операційні системи (ОС) - набір програм, що завантажують ПК і керують його роботою, аж до вимкнення живлення. Їх завданням також є надання ресурсів апаратної частини ПК прикладним чи іншим програмам;

Одним з основних понять комп'ютерної системи є поняття файлу. Файл - це набір однотипної інформації, яка зберігається на диску під окремим іменем. У файлах зберігаються користувацькі документи, програми, аудіо- чи відеоінформація, тощо.

Ім'я файлу буває повним та коротким.

Повне ім'я має такий формат:



<ім'я файлу. розширення > <розмір> <дата> <Час>

а коротке:



<ім'я файлу >. розширення >.

<Дата> і <час> - календарна дата та час створення файлу, або його останньої модифікації.

<Розмір> - об'єм, який займає на диску файл у байтах.

<Ім'я файлу> - це набір літер латинського алфавіту, цифр або спеціальних символів (до 8 в DOS і до 255 у Windows)..

В іменах файлів можна використовувати такі спецсимволи:

\ @ » $ % А & ( ) - _ { } - ' " -

Заборонено використовувати в іменах файлів символи:

* ? + / \ І < > Для деяких ОС (наприклад DOS) заборонено використовувати в іменах файлів пропуск.

В іменах файлів не рекомендують використовувати символи національних алфавітів, оскільки деякі

-програми некоректно працюють з такими іменами, або взагалі відмовляються відкривати файли.

<Розширення> - це набір літер латинського алфавіту, цифр або спеціальних символів (аналогічно

імені) до 3 (або більше для ОС типу Windows), що визначає тип файлу. Розширення є не обов'язковим, але бажаним елементом в імені файлу. Відповідно до розширень є такі типи файлів:

.txt - текстові файли;

.exe, .corn - виконуючі файли, які можна завантажити на виконання;

.bat - пакетні (командні) файли - текстові файли, в яких записані команди DOS (є також виконуючими);

.sys - системні файли, що є складовою частиною певної ОС;

.pas, .bas, .c, .asm - тексти програм, написані однією з мов програмування ;

.ini, .cnf - конфігураційні файли різних пакетів програм;

.tmp, .$$$ - тимчасові файли, створюються прикладними програмами і при коректному завершенні роботи автоматично знищуються;

.bak, .wbk - попередня копія файлу;

.arj, .гаг, .zip. .zoo, .Ihz, .pak. .j, .ha. .cab - архівні файли;

.doc, .dot - файли документів і шаблонів текстового процесора Microsoft Word;

.dbf, .mdb, .mda - файли баз даних;

.xls - файли електронних таблиць Excel;

.bmp, .gif, .tif, .pcx. .jpg, .psd, .cpt, .cdr, .wmf, .dxf - файли графічних зображень;

.mp3, .wav, .cda, .aud - звукові та музичні файли;

.avi, .fli, .mpg - відео- та анімаційні файли;

.html, .htm, .htmis - web-сторінки.

Важливими для файлів є їх атрибути. Атрибут (Attributes) - це спеціальна мітка, що надає файлу :собливих характеристик. Атрибути є чотирьох типів:

• архівний (Archive) - отримує файл, що зазнав змін, або хоча б один раз копіювався після створення;

• невидимий (Hidden) - файли з таким атрибутом не показуються в списку файлів при виконанні команд DOS без вказання спеціальних параметрів;

• тільки для читання (Read Only) - файли з таким атрибутом не знищуються та не змінюються " гландами DOS;

• системний (System) - це поєднання властивостей атрибутів "невидимий" та "тільки для читання".

Каталог - це спеціальний файл. в якому міститься список файлів та інших каталогів. Крім вищенаведених атрибутів існує ще один спеціальний атрибут файлу, що називається Directory (каталог). Коли файл має такий атрибут, то він вважається каталогом. Попередні твердження не поширюються на поняття "кореневий каталог (root directory)", який є частиною системної ділянки диску.

Кожен каталог, як і звичайний файл, має своє ім'я. Винятком є кореневий каталог, який не має імені. Ім'я каталогу дають за тими ж правилами, що і файлам. Не рекомендується давати в імені каталогу розширення, для чіткого розмежування, між звичайними файлами та каталогами.

Основне призначення каталогів - систематизувати розміщення файлів на диску. Всі каталоги мають ієрархічну (деревоподібну) структуру.

На диску є один головний список - кореневий каталог, який не має імені і умовно позначається символом "\" (следж). Каталоги, що знаходяться в кореневому, називають каталогами першого рівня: (К1, К2, КЗ). Кожен з них є також списком, який містить файли та інші каталоги. Каталоги, що містяться в каталозі першого рівня називають каталогами другого рівня (К11. К12, К21 і тд.), які в свою чергу містять свої файли і каталоги третього рівня (К111, К221, К222) і т.д. Отже отримуємо ієрархічну структуру, яку через зовнішню схожість на дерево називають деревовидною.

Каталог, в якому ми в даний момент знаходимось, називається активним.

Поточий каталог даного диску - це каталог, який був останній раз активним на цьому диску.

К111 по відношенню до К11 називають підкаталогом, а К1 по відношенню до К11-надкаталогом.

Шлях, який потрібно пройти, щоб перейти з одного каталогу в інший, називають маршрутом.

При написанні шляху використовують такі правила:

1. При переміщенні в надкаталог ставлять дві крапки "..”

2. При переході в підкаталог пишемо ім'я каталогу. куди переміщаємось.

3. Окремі ділянки шляху розділяють символом "\" (следж). то це означає перехід в кореневий каталог.

4. Якщо следж поставити на початку шляху, то це означає перехід в кореневий каталог.

В операційних системах типу Windows поняття каталогу замінено на більш широке поняття - папки (Folder). Хоч на рівні диску, папка, це той самий каталог, вона має такі особливості:

• папкою може бути не тільки список файлів на диску, а й сам диск, комп'ютер, чи група комп'ютерів у мережі;

• ім'я папки, на відміну від каталогу в DOS, може містити до 255 символів. Часто використовують також ярлики (Shortcut), які є лише зв'язком файлу чи папки з папкою, в якій

знаходиться ярлик. Ярлики використовують для того, щоб швидко отримати доступ до файлів, що розміщені в різних папках.

Кожен диск, що використовується на ПК має своє ім'я. Імена дисків - це одна латинська літера і знак ":" після неї. Дисководи іменують, починаючи з літери "А". Переважно використовують один чи два дисководи, що мають імена "А:" та "В:". Жорсткий магнітний диск та інші приводи іменують, починаючи з літери "С", навіть у/випадку відсутності дисководів.

Для систематизації інформації на вінчестері, який на відміну від дискет містить великий об'єм інформації, часто його умовно розбивають на диски, які називають логічними. Сам вінчестер, дискети та інші носії, називають фізичними дисками. Розбиття вінчестера на логічні диски здійснюється по циліндрах, починаючи зі зовнішнього. Диск "С" завжди починається з нульового циліндру і закінчується на N ( наприклад, 10). Наступний диск починається з N+1 циліндру і закінчується М (наприклад, з 11 по 55).

Логічний диск "С" є основною зоною вінчестера (Primary), а інші логічні диски - розширеною (Extended). Основна зона вінчестера має статус А, тобто вона є завантажувальною.

Інформація про адреси логічних дисків та зони вінчестера записана у так званій таблиці розділів (Partition Table).

За допомогою таблиці розділів можна зарезервувати простір для різних операційних систем. Наприклад, Windows і Linux можуть завантажуватися на одному комп'ютері.

Таблиця розділів знаходиться в головному завантажувальному записі (Master Boot Record -MBR), який містить дані про те, який з розділів є активним і використовується для завантаження системи.

У головному завантажувальному записі зберігається також інформація про розташування завантажувальних записів як операційної системи активного розділу, так і решти операційних систем встановлених на вінчестері. При завантаженні, комп'ютер використовує цю інформацію для операційної системи, що відповідає даному розділу. Якщо на вінчестері є тілька одна операційна система, то її розділ можна розмістити на весь логічний диск. MBR на вінчестері має фізичні координати. 0,0,1 (0-сторона 0-циліндр 1-сектор) і займає один сектор (512 байт).

За таблицею Partition Table, на вінчестері, знаходиться завантажувальний сектор, його ще можна назвати блоком початкового завантаження (Boot Record - BR) першого логічного диску. BR є також на початку кожного логічного диску вінчестера. Дискети не мають логічного розбиття, тому в них початкові координати займає саме BR. Блок початкового завантаження завжди займає на диску один сектор (512 байт). Завантажувальний запис включає в себе блок параметрів BIOS (BPB). У ньому міститься інформація про фізичну характеристику диску, необхідну драйверам пристроїв. Вона включає в себе такі параметри:

• версія OS (8 байт);

• кількість байт в секторі (2 байти);

• кількість секторів в кластері (1 байт);

• кількість зарезервованих секторів, що використовуються для системної ділянки (2 байти);

• кількість копій таблиці файлової системи (1 байт);

• кількість записів кореневого каталогу (2 байти);

• кількість секторів на диску (2 байти);

• байт опису носія (1 байт);

• кількість секторів відведених для таблиці файлової системи (2 байти);

• кількість секторів на доріжку (2 байти);

• кількість головок запису - зчитування (2-4 байти);

• кількість прихованих секторів (2 байти). , В завантажувальний запис також входить інформація про місце знаходження системних файлів. У випадку їх відсутності, записана текстова фраза:

"Non system disk or system disk error. Replace and strike any key when ready"

Після BR на диску розміщені таблиці файлової системи. Файлова система - це структура організації, зберігання та пошуку інформації на диску. Тип файлової системи залежить від операційної системи і багато в чому визначає характеристики системи. Файлова система використовує певні таблиці для зберігання інформації, необхідної для доступу до файлів, записаних на диску. В операційній системі DOS використовується таблиця розміщення файлів - File Allocation Table (FAT), у Windows 9-х та ME - VFAT та VFAT32. а у Windows NT і 2000 - Master File Table (MFT) - основна (первинна) таблиця файлів. Далі ми опишемо характеристики цих файлових систем.

FAT можна уявити як таблицю, яка складається з двох колонок: у першій розміщений послідовний писок кластерів з ділянки даних диску, а в другій - список кодів, які дають спеціальну інформацію про кожний кластер. Якщо кластер використовується для зберігання даних певного файлу, то в другій колонці міститься номер наступного кластера цього файла (дані, які належать одному файлу, не обов'язково містяться у послідовних кластерах). В протилежному випадку лінійка другої колонки може містити один знаступних записів:

(0)000Н - кластер, що незайнятий інформацією і доступний для зберігання даних;

(F)FF7H - кластер має дефект і не може бути використаний для зберігання даних;

(F)FF0-(F)FF6H - кластер зарезервований і не може використовуватися для зберігання даних;

(F)FF8-(F)FFFH - останній кластер даного файлу.

FAT є настільки важливою, що операційна система зазвичай створює дві її копії. Перша копія є робоча, а друга - резервна і контрольна (порівняльна). Для адресації інформації в DOS на різних за об'ємом дисках використовують два типи FAT:

• 12-бітна FAT, на кожну адресу відводиться 12 біт (З шістнадцяткові цифри) - використовується в основному для дискет;

• 16-бітна FAT (4 шістнадцяткові цифри).

В наступних за FAT секторах розміщений кореневий каталог (Root Directory). Кореневий каталог - це спеціальне місце на диску. де міститься список файлів та каталогів.

Його величина не може бути змінена, але вона пропорційна загальному об'єму диску. Наприклад, максимальна кількість записів у кореневому каталозі жорсткого диску - 512. або 1024, в залежності від його типу.

Якщо диск системний, перші два записи в кореневому каталозі - це імена системних файлів. BR використовує ці записи, коли завантажується операційна система. Кожний запис в кореневому каталозі має довжину 32 байти і може містити інформацію про файли або підкаталоги.

У Windows 95 на основі 16-бітної таблиці FAT була створена удосконалена файлова система VFAT (Virtual FAT), що характеризується підтримкою довгих імен файлів (до 255 символів).

Наступною файловою системою, яка використовується у Windows 98 та ME є VFAT-32. Вона характеризується можливістю працювати з логічними дисками об'ємом до 2Т і файлами розміром до 4Г. Відмінність VFAT-32 від попередньої VFAT-16, полягає в тому, що адресація кластерів відбувається за допомогою 32-бітного коду (а не 16-бітного) - це дозволяє значно зменшити розмір кластера і збільшити максимальний розмір логічного диску. В свою чергу це дозволяє значно ефективніше використовувати дисковий простір, при великій кількості файлів малого об'єму, або файлів, об'єм яких не кратний об'єму кластера. Як відомо, кожен файл на диску поміщається в окремі кластери, навіть у тому випадку, якщо розмір файлу значно менший від розміру кластера. Часто використовують поняття slack (люфт) - тобто частина останнього кластера файлу, що залишається незаповненою.

Наприклад, для логічного диску об'ємом 1 Г.

1. Розмір файлу всього декілька байт - на диску він займає цілий кластер, тобто для VFAT-32 - 4К, a yVFAT-16 -16К.

2. Розмір файлу 135 К - на диску з VFAT-32 він займатиме 34 кластери, з них 33 повністю, а останній матиме люфт 1 К. Тобто, на диску він фактично займатиме 136 К. Для диску з VFAT-16 файл займає 9 кластерів і люфт становитиме 9К. фактично файл займає 144К. Отже, з наведених прикладів видно, що VFAT-32 значно економніше використовує дисковий простір.

Завантажувальний запис, таблиці розміщення файлів та кореневий каталог утворюють системну ділянку диску. За системною ділянкою знаходиться ділянка даних, в якій розміщується вся записана інформація. Порядок чергування інформації строго не визначений, але нова інформація завжди записується в перші вільні кластери диску. Файлові таблиці FAT є класичними зразками реалізації традиційного способу організації інформації на диску. Проте і FAT і VFAT мають певні недоліки: неможливість розмежування прав доступу до інформації між різними користувачами, а також, при наявності на диску великої кількості файлів, відчутне зниження швидкості пошуку інформації.

Тому, в операційних системах, які побудовані за технологією NT (Windows NT, 2000, ХР) використовують файлову систему NTFS (New Technology File System), яка в ролі таблиці розміщення файлів має Master File Tabte (MFT) - основна (первинна) таблиця файлів. Якщо на диску встановлено NTFS, то 12% від загального об'єму диску займає MFT, а решту - ділянка користувацьких даних. Особливістю NTFS є високий рівень структуризації: кожен елемент системи це файл - навіть службова інформація. MFT - це найважливіший файл, який є централізованим каталогом всіх інших файлів диску, і, як не парадоксально, себе самого. MFT живлений на записи фіксованого розміру (як правило 1 Кбайт), і кожен запис відповідає певному файлу (в загальному розумінні цього слова). Перші 16 файлів мають службовий характер і недоступні для користувача – їх називають метафайлами, причому перший метафайл - це сам MFT. Ці перші 16 елементів MFT - єдина частина диску, що має фіксоване положення. Цікаво, що друга копія цих елементів, для надійності, зберігається рівно посередині диску.

Як і у FAT каталог у NTFS - це специфічний файл, що містить посилання на інші файли і каталоги, створюочи ієрархічну структуру даних на диску. Внутрішня структура каталогу у NTFS - це двійкове дерево, забезпечує високу швидкість пошуку інформації. Це означає, що для пошуку файлу з певним іменем в лінійному каталозі, наприклад у FAT, операційній системі доводиться переглядати всі елементи каталогу, поки не буде знайдено потрібний. У двійковому дереві імена файлів розміщені таким чином, що пошук файлу здійснюється більш швидким способом - за допомогою отримання двозначних відповідей на питання про положення файлу. Питання, на яке двійкове дерево здатне дати відповідь така: в якій групі, відносно даного елементу, знаходиться потрібне ім'я - вище чи нижче.

Крім цього, NTFS має високу стійкість до відмов, вона може самостійно привести себе до коректного стану при практично будь-яких реальних збоях. Це можливо завдяки тому, що в NTFS всі дії побудовані на рівніі транзакцій - дій, які виконуються повністю і коректно, або зовсім не виконуються. В NTFS не може бути проміжних (помилкових, або некоректних станів), тобто квант зміни не може бути поділений, він або виконаний, або взагалі відмінений. Також в NTFS реалізовано динамічну компресію дисків, розмежування прав доступу до інформації різними користувачами, шифрування даних та встановлення квот.

Серед всіх ОС "найстарішою" є UNIX, яка розроблена понад 35 років тому. Пройшовши такий довгий шлях, ця ОС зараз доведена практично до досконалості. Вона надзвичайно високопродуктивна та надійна. Але, разом з тим, основними її недоліками є високі вимоги до апаратного забезпечення ПК і складність роботи з нею. Варто зауважити, що Unix практично не збереглася в первинному вигляді, а сьогодні досить популярні різні Unix-подібні ОС, наприклад, Linux, Sun Solaris та інші.

Перші ПК, створені в другій половині 70-х років, були побудовані на 8-розрядних мікропроцесорах Intel 8080, Motorola 6800, Zolog Z-80 і використовували відповідні примітивні ОС Найпопулярнішою операційною системою того часу для персональних комп'ютерів була 8-розрядна СР/М-80 (Control Program for Microcomputers) фірми Digital Research.

Вже на початку 80-х, з'явились 16-розрядні комп'ютери, яким потрібна була нова операційна система. Фірма Digital Research не була готова запропонувати IBM 16-розрядну операційну систему. Тим часом маленька на той час програмістська компанія Microsoft, керована молодим енергійним програмістом Білом Гейтсом (Bill Gates), встигла придбати права на 16-розрядну, систему 86-DOS у компанії Seattle Computer Products.

Гейтс переконав IBM перейти на виробництво ПК на базі 16-розрядного процесора. Так з'явився альянс корпорації IBM з фірмою Microsoft, що визначив подальшу долю розвитку ІВМ-сумісних ПК. Завдяки цьому фірма Microsoft з часом, перетворилась у найбільшу в світі фірму з виготовлення програмного забезпечення.

Абревіатура DOS означає Disk Operation System - дискова операційна система. Програми розроблені для СР/М-80, виявилось досить легко модифікувати для роботи під 86-DOS. Microsoft переробила 86-DOS і під маркою MS-DOS запропонувала фірмі IBM.

Таким чином у серпні 1981 року почалося виробництво комп'ютерів IBM PC з операційною системою DOS під назвою PC-DOS 1.0, яку пізніше почали називати MS-DOS 1.0.

Інтерфейс користувача MS-DOS з першої версії був орієнтований на використання командної стрічки символьного режиму. Починаючи з цієї версії, всі команди DOS розбиті на два типи - зовнішні, записані в окремі виконавчі файли, і внутрішні, код та імена яких вмонтовані в командний процесор. Введено спеціальний файл AUTOEXEC.BAT, який при завантаженні система автоматично виконує певну послідовність команд.

Для роботи MS-DOS 1.0. потрібно 64 К пам'яті, сама система займала всього 8 К на диску. Для завантаження програм і обробки даних система дозволяла користуватися 640К з 1 М адресного простору мікропроцесора 8088, це на той час було повністю достатньо. Ця ОС підтримувала тільки один тип магнітних носіїв - 5.25-дюймові дискети ємністю 160 К (SS/SD).

В травні 1982 року була випущена PC-DOS 1.1, яка дозволяла працювати з двосторонніми дискетами ємністю 320 К. Варто сказати, що контракт з IBM не дозволяв фірмі Microsoft пропонувати MS-DOS іншим виробникам персональних комп'ютерів, і тому влітку 1982 року ту ж саму версію ОС під іменем MS-DOS 1.25 було випущено для Texas Instruments. Compaq Computer та інших фірм, які приступили до виготовлення комп'ютерів, що сумісні з IBM PC

MS-DOS 2.0 була випущена в березні 1983 року разом з комп'ютером IBM PC XT, працювала з дискетами об'ємом 360 К і 10-мегабайтними жорсткими дисками. З появою дисків таких розмірів, виникла потреба у впорядкуванні інформації. Тому, у цій версії введено поняття каталогу та ієрархічної дерево видної структури каталогів. У MS-DOS 2.0 з'явилась можливість завантажувати в ОП додаткові драйвери для роботи з тими пристроями вводу-виводу, підтримка яких ядром операційної системи не передбачена. Поряд з цим з'явився файл CONFIG.SYS, в який можна було вносити параметри конфігурування ОС.

Версія MS-DOS 2.0 займала 24 К оперативної пам'яті і вимагала для роботи 128 К вільної пам'яті. - лабільною серед реалізацій MS-DOS другого покоління була версія MS-DOS 2.11, MS-DOS - версій третього покоління, з'явились одна за одною MS-DOS 3.0 (серпень 1984 p.), MS-DOS 3.1 (листопад 1984 p.), MS-DOS 3.2 ( грудень 1985 p.) і MS-DOS 3.3 (квітень1987 р.) - це стало важливим етапом в історії розвитку MS-DOS. З одного боку - система увійшла в добу свого найбільшого розквіту і отри мала широке розповсюдження, особливо версія MS-DOS 3.3, а з іншого - реально окреслила межі можливостей MS-DOS. Тоді стало зрозуміло, що не так довго чекати того часу, коли MS-DOS зійде з ринку операційних систем.

Звичайно, нове покоління MS-DOS мало багато вдосконалень. Наприклад, MS-DOS 3.2 підтримувала 3-дюймові 720-кілобайтні дискети і логічні розділи жорстких дисків об'ємом до 32 М, a MS-DOS 3.3 підтримувала 3-дюймові 1,44-мегабайтні дискети. В порівнянні з минулими версіями вона була більш надійною і стабільною.

Як всі попередні версії MS-DOS 3.3, не могла працювати з додатковими ресурсами мікропроцесорів 80286 і випущеного вже на той час 80386, використовуючи ті ж 640 К оперативної пам'яті. Причиною такого консерватизму була основна вимога до нових версій цієї ОС - всі вони повинні були успішно працювати з програмами, випущеними в період існування більш старих версій. Це вже тоді сприяло зародженню перших ознак морального старіння MS-DOS.

Ще одним недоліком MS-DOS був надзвичайно примітивний користувацький інтерфейс, який замикався на командній стрічці. І це тоді, як на ринку вже з'явився комп'ютер Macintosh фірми Apple з надзвичайно зручним графічним користувацьким інтерфейсом (Graphics User Interface, GUI), що мав вигляд набагато кращий, ніж командна стрічка IBM.

MS-DOS 4.0. яка була представлена у липні 1988 року, підтримувала розділи жорсткого диску об'ємом більше 32 М. З'явились нові сервісні засоби - драйвер програмного кешування для пришвидшення доступу до жорсткого диску SMARTDrive, команда MEM для перегляду вмісту оперативної пам'яті, нові можливості керування режимами пристроїв введення-виведення командою MODE, графічна оболонка для керування файлами і програмами MS-DOS Shell.

Але в MS-DOS 4.0. було багато помилок, від листопадового випуску цієї системи з номером версії 4.01 покупці також не були у захваті. Фірма Digital Research, яка виступала у ролі конкурента Microsoft на ринку операційних систем, запропонувала MS-DOS - сумісну систему DR DOS 3.41, яка також не мала особливого успіху. Більшість користувачів IBM PC віддавало перевагу MS-DOS 3.3, яка добре працювала і задовольняла всі їх потреби.

В червні 1991 року випущено MS-DOS 5.0. У цій версії було значно покращено управління пам'яттю, удосконалено оболонку MS-DOS Shell, яка має можливості переключання між прикладними програмами. Драйвер верхньої пам'яті HIMEM.SYS і драйвер емуляції розширеної пам'яті ЕММ386.ЕХЕ фактично прийшли в MS-DOS 5.0 з Windows, а менеджер програм оболонки MS-DOS Shell був створений на основі технології переключення MS-DOS-задач стандартного режиму Windows.

Крім того, в MS-DOS 5.0 з'явився Qbasic (повноекранний інтерпритатор мови BASIC), утиліта редагування омандної стрічки Doskey, ліцензовані у фірмі Central Point Software програми профілактики і відновлення видалених файлів і відформатованих дисків, а також зроблена перша спроба реалізації допомоги для користувача (help).

В цей же час було випущено практично ідентичні до MS-DOS 5.0, PC-DOS 5.0 (фірма IBM) DR DOS 5.0. (фірма Digital Research)

У квітні 1993 року була видана MS-DOS 6.0. в якій з'явилось багато додаткових зручностей і декілька нових службових програм, як оригінальних, так і ліцензійних. Серед них: програма DoubleSpace для динамічного стискування даних, система оптимізації використання оперативної пам'яті Mem Marker, які ліцензовано у фірмі Symantec, дефрагментатор диску і програма резервного копіювання, що ліцензовані у фірмі Central Point Antivirus.

Версія MS-DOS 6.2 (жовтень 1993 року) містила вдосконалену програму DoubleSpace і нову утиліту ScanDisk для перевірки коректності дискових даних і виправлення помилок. IBM також видала в 1993 році нову версію PC-DOS 6.3. Фірма Digital Research до того часу була придбана фірмою Novell. Саме Novell видала наступну версію DR DOS під іменем Novell DOS 7, в яку була включена система Personal NetWare для організації однорангової локальної мережі, після чого фірма звернула роботу по DOS.

Останні версії MS-DOS вийшли в 1994 році. Навесні була видана MS-DOS 6.21 без системи стиснення DoubleSpace. Це було пов'язане із виникненням юридичних протиріч між корпорацією Microsoft і фірмою Stac Electronic, виробником всесвітньовідомого пакету стискування дискових даних Stacker. В червні 1994 року видано MS-DOS 6.22 із програмою стискування DriveSpace, яка не порушує патентного законодавства і прав фірми Stac Electronics. Після кінцевого вирішення судових проблем було збережено право на існування всіх версій MS-DOS б.х і програм стискування даних, які входять у їх склад. MS-DOS 6.22 - це перша із операційних систем Mictosoft, в стандартну версію яких вбудована підтримка кириличних кодових сторінок і кириличних алфавітів на дисплеї і клавіатурі, але це була остання самостійна версія MS-DOS.

Операційні системи типу DOS як морально так і фізично застаріли, але користувачу потрібно мати базові знання по цій операційній системі, оскільки вони є базою для вивчення елементів більш складних операційних систем. Крім цього, якщо з певних причин (дія вірусів, помилки на диску, неправильні дії користувача) Windows чи інша операційна система не може завантажитись, то доведеться працювати в DOS і усувати проблеми чи переінстальовувати Windows з режиму DOS.

До ОС напрямку Windows відносять операційні системи Windows NT, Windows 95, Windows 98, Windows ME (Millennium Edition). Windows 2000, Windows XP та операційні оболонки Windows З.х. Всі операційні оболонки до Windows З.х включно є лише надбудовою над ОС DOS і не можуть працювати самостійно.

Офіційно днем народження Windows вважають виставку Comdex, що відбулась в листопаді 1985 року в Лас-Вегасі, на якій прес-конференція Microsoft плавно перейшла в презентацію нового програмного продукту - Microsoft Windows 1.0.

Перша версія Windows навіть на той час була досить примітивною: вікна на екрані не накладались, робота була повільною, модуль керування файлами MS-DOS Executive працював в текстовому режимі. Варто зауважити, що на той час вже були графічні операційні системи для Macintosh і графічна оболонка GEM фірми Digital Research. Windows 1.0 вимагала для роботи 256 KB оперативної пам'яті і двох дисководів.

Трохи пізніше створено оновлені версії 1.х, серед яких особливою є версія Windows 1.3. В ній значно збільшено швидкодію за рахунок підтримки розширеної пам'яті, хоча прикладні програми продовжували працювати тільки в основній пам'яті. Завдяки таким нововведенням для цієї версії Windows були створені Aldus PageMaker 1.0 і графічний пакет In-A-Vision фірми Micrograph.

Windows 2.0 була випущена в 1987 році. Тоді вперше з'явились кнопки максимізування і мінімізування та можливість накладання вікон. Крім цього, вперше була реалізована технологія динамічного обміну даними DDE (Dynamic Data Exchange).

У 1988 році Windows поділили на дві частини: Windows/286 і Windows/386. Перша використовувала специфікацію EMS 4.0, а друга використовувала віртуальну пам'ять і У86-й (віртуальний) режим процесора. Хоча продуктивність роботи даних версій Windows все одно була досить низькою.

Поява в травні 1990 року Windows 3.0 є переломним моментом у розвитку програм напрямку Windows. Вона була визнана кращим продуктом року. Windows 3.0 підтримувала захищений режим (Protected mode) процесорів класу 80286/80386 і надавала прикладним програмам до 16М оперативної пам'яті. За наявності не менше 2М пам'яті. Windows 3.0 використовувала віртуальну пам'ять, а також псевдобагатозадачність з кооперативним (cooperation) використанням процесорного часу. DOS-програми виконувались в окремому вікні. Вперше з'явились Program Manager, File Manager, Control Panel і лінійки прокрутки. Можливість адресування значно більшого об'єму пам'яті дозволила Windows працювати набагато швидше. Тому на початку 90-х років виробники програмних продуктів переорієнтувались на платформу Windows.

У квітні 1992 року з'явилась нова версія Windows 3.1. Спочатку вона проектувалась як невелике покращення версії 3.0, та в результаті виявилась практично новою операційною оболонкою. У Windows 3.1 до технології обміну даними DDE добавлено нову технологію OLE (Object Link & Embedding). Крім цього посилені можливості керування екранними об'єктами за допомогою маніпулятора "миша", зокрема і документовано технологію Drag-&-Drop, введено вікна діалогу та ін. В оболонку увійшли програмні засоби мультимедіа, які раніше постачались в окремому пакеті Windows Multimedia Extensions. Для розширення видавничих можливостей у Windows було вбудовано систему підтримки масштабованих True Type шрифтів. Завдяки цим нововведенням Windows 3.1 витіснила всі попередні версії Windows.

Незважаючи на значні зміни, Windows 3.1 залишилась 16-розрядною операційною оболонкою, явдбудовою на DOS.

На той час Microsoft паралельно вела роботи по створенню мережевої 32- розрядної ОС типу OS/2. розробленої IBM, яку спочатку називали OS/2 3.0, а потім NT (New Technology).

В 1993 році, практично без повідомлення, була випущена Windows 3.11. Різницю між Windows 3.1 та Windows 3.11 важко виявити на перший погляд. Вона полягає, в основному, в тому, що Windows 3.11 має можливості для організації однорангових локальних мереж. Крім цього є також незначні зміни в інтерфейсі удосконалено програму File Manager.

Восени 1993 року вийшла повністю 32-розрядна ОС Windows NT 3.1., яка мала дві поставки: Windows NТ Server - для керування роботою серверів комп'ютерних мереж та Windows NT Workstation – для встановлення на ПК - клієнтах мережі. Дана ОС підтримувала файлові системи DOS та попередніх версій Windows, але в ній вперше було реалізовано NTFS (New Technology File System). Незважаючи на явні переваги даної операційної системи, вона не отримала поширення, оскільки вимагала значних на той час апаратних ресурсів.

На деякий час в розробці операційних систем від Microsoft наступило затишшя. І, нарешті, восени 1995 року побачила світ комерційна версія 32-розрядної операційної системи Windows 95 (перші тестувальні копіії мали назву Chicago). Це був дійсно переломний момент в розвитку операційних систем – користувачі нарешті отримали дійсно добру ОС. Windows 95 є самостійною і не вимагає для своєї роботи системних файлів DOS. Сама MS-DOS виконується, як окрема задача (MS-DOS Prompt). Особливістю Windows 95 є зручний графічний інтерфейс користувача (GUI - Graphical User Interface).

Для взаємодії користувача з комп'ютером, як і інших об'єктів, що відрізняються своєю природою, гермою і способом введення-виведення інформації, потрібен проміжний "агент", який виконував би функції транслятора. Таким своєрідним "агентом", за допомогою якого взаємодіючі об'єкти розуміють один одного є інтерфейс. Інтерфейс - це, мабуть, одна з найважливіших частин будь-якої операційної системи (як, між іншим, і будь-якої прикладної програми), що визначає ефективність вирішення поставлених задач та зручність в роботі. Існує очевидна залежність між рівнем внутрішньої складності інтерфейсу і відповідними званнями користувача, що необхідні йому для використання цього інтерфейсу. Тобто чим простіший інтерфейс, тим більше спеціальних знань вимагається від користувача. В операційних системах типу MS-DOS був реалізований інтерфейс на базі командного рядка, який існує і до цього часу в Unix-подібних ОС. Але цей інтерфейс досить складний для користувача-початківця, оскільки йому необхідно пам'ятати велику кількість команд та їх параметрів (ключів.)

Основи сучасного графічного інтерфейсу користувача (GUI) почали закладати ще наприкінці 60-х років. Так, Айван Сазерленд (Ivan Sutherland) - винахідник інтерактивної віконної системи і Дуглас Енгельбарт Douglas Engelbart) - винахідник маніпулятора «миша», розробили систему двомірного зображення на екрані дисплею. Вона повинна була формувати явний візуальний і функціональний контекст для взаємодії користувача з комп'ютером, що практично важко реалізовувалось тогочасними апаратними засобами Концептуальною основою сучасного графічного інтерфейсу користувача були роботи, які проводились Е 70-х роках в Стенфордській дослідній лабораторії (Stanford Research Laboratory), Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute of Technology) та дослідного центру компанії Xerox в Пало-Альто.

Вперше GUI в сучасному його розумінні (вікна, що не перекриваються та можливість маніпулюванню графічними об'єктами за допомогою миші) був реалізований в таких системах, як Xerox Star (1981), Apple Lisa (1982) і Macintosh (1984).

Програмісти Microsoft, використовуючи власний досвід в реалізації графічних інтерфейсів користувача (у версія Windows до 3.11) і досвід усіх попередників, розробили простий і водночас потужний інтерфейс, що забезпечує природність спілкування з комп'ютером для всіх користувачів, починаючи від початківців і закінчуючи професіоналами. Особливо це важливо для початківців, тому що наочність і простота інтерфейсу дають можливість працювати і без глибоких знань програмного забезпечення.

Паралельно проводились розробки зі створення нової версії ОС Windows NT, які привели до появи в 1996 році версії 4.0 Інтерфейс Windows NT 4.0 схожий на інтерфейс Windows 95, але ця ОС має ряд переваг. Серед них:

• повністю 32-розрядна ОС, без підтримки 16-розрядних програм і драйверів;

• значно продуктивніша файлова система - NTFS з інтегрованим кодуванням, індексацією даних, керуванням компресією;

• гнучкіший інтерфейс користувача - завдяки динамічним меню завантаження, коли в кнопці Start автоматично розміщуються програми, які найчастіше завантажуються користувачем;

• добре розвинуті функції захисту, перш за все ієрархічні права користувачів, кодування файлів за допомогою локальних і загальнодоступних ключів;

• централізоване керування інструментами, користувачами і системними компонентами в Computer Manager;

• підтримка одночасно до 60 мов при відображенні і введенні інформації, завдяки системі кодування символів Unicode. Це дозволяє поміщати в текст японські та арабські символи і правильно їх відображати та дає цілий ряд інших можливостей.

На початку 1997 року випущено нову, вдосконалену версію Windows 95, що отримала назву Windows 95 OSR2 (OEM Service Release 2). В цій версії виправлено помилки попередньої Windows. Основне нововведення - 32-розрядна файлова система VFAT-32. з використанням якої розмір логічного диску може перевищувати 2Г, та ефективніше використовується дисковий простір.

День 25 червня 1998 року ввійшов в історію комп'ютерних технологій, як день офіційного представлення операційної системи Windows 98. Вона реалізована, як логічне продовження операційної системи Windows 95. ОС мала такі основні нововведенння: вбудовані засоби для роботи з Internet, документоорієнтованість, поновлену базу драйверів для Plug-and-Play пристроїв, підтримку шин USB та AGP, можливість під'єднання до одного системного блоку двох моніторів та ін.

В 1999 році вийшла Windows 98 Second Edition - друге видання популярної ОС, яка характеризується кращою швидкодією, бальшою надійністю, вбудованим броузером Internet Explorer 5.0, підтримкою нової шини Fire Wire (IEEE 1394).

В травні 2000 року фірма Microsoft випустила операційну систему Windows 2000. яку інколи називають Windows NT 5.0. Вона побудована за технологією NT і є продовженням даного класу операційних, систем. Основною відмінністю Windows 2000 від попередньої (NT 4.0) є вдосконалена файлова система NTFS5, яка додатково передбачає встановлення квот (обмежень) на запис інформації конкретними користувачами на певні диски. Крім цього Windows 2000 має вдосконалений інтерфейс користувача, добре підтримує технологію Plug & Play, і ефективно використовує нові технології в галузі апаратного забезпечення. На думку авторів, Windows 2000 є однією з найстабільніших ОС даного часу.

У вересні 2000 вийшла в світ Windows ME (Millennium Edition) - мультимедійноорієнтована операційна система, побудована на основі Windows 98. Основні нововведення, що реалізовані в даній ОС - це відновлення працездатності після різних збоїв - System Restore, вбудовані програмні засоби для : роботи з аудіо- і відеоінформацією, орієнтованість на роботу в комп'ютерних мережах, наявність драйверів нових пристроїв. Далі ми детально опишемо характеристики цих ОС

Фірма Microsoft випустила ОС Wndows ХР, яка поєднала в собі технології Winodws NT і Windows 9x.

ОС Windows 98/ME мають такі основні характеристики:

• графічний інтерфейс користувача (GUI), завдяки якому значно простіше (порівняно з DOS) виконувати програми, створювати і редагувати документи, працювати з дисками і комп'ютерними мережами.

Основною особливістю всіх графічних інтерфейсів користувача, і Windows 98/ME в тому числі, є наглядне, графічне відображення всіх об'єктів (документів, папок, дисків і т.д), а також результатів виконання певних операцій. Крім цього, основний принцип роботи - не набирай команди, а вибирай їх з меню. Тобто користувачеві не потрібно точно знати формат команди, ключі та інші параметри. Графічний інтерфейс Windows 98/ME, як і в інших передових ОС, включає в себе стратегію робочого столу (Desktop), тобто вигляд екрану у Windows максимально наближений до реального робочого столу ділової людини. Він містить такі елементи (детально вони будуть описані в розділі З):

- власне поверхню робочого столу з піктограмами, папками і ярликами та вікнами програм, що працюють;

- лінійку задач (TaskBar) з головним меню Windows - кнопкою Start (Пуск);

• вдосконалена файлова система VFAT-32, що характеризується підтримкою довгих імен файлів (до 255 символів) та можливістю працювати з логічними дисками об'ємом до 2Т і файлами розміром до 4Г. Відмінність VFAT-32 від попередньої VFAT-16 розглянуто в попередній частині;

• витісняюча і незалежна багатозадачність. Багатозадачність - це можливість одночасного виконання декількох прикладних програм. У Windows З.х для досягнення цієї мети використано механізм спільної (cooperative) багатозадачності. Тобто будь-яка програма, що працює у Windows З.х повинна час від часу "відмічатися" в черзі повідомлень (message queue) для того. щоб ОС могла передати керування іншій прикладній програмі. Програми, що не відмічались в черзі повідомлень досить часто, займають весь процесорний час та фактично припиняють виконання всіх інших програм і тому ОС не може нічого вдіяти з ними. На відміну від попередніх версій у Windows 98/ME реалізовано незалежну і витісняючу (preemptive) багатозадачність. В рамках цього механізму операційна система сама відводить певний час кожній з працюючих програм і по його завершенні передає керування іншій програмі. Це дозволяє ефективніше використовувати ресурси ПК і зменшує ймовірність того, що помилкова програма "підвісить" систему. Старі програми для Windows З.х - Win16 і DOS продовжують виконуватись в режимі спільної багатозадачності.

Кожна з працюючих прикладних програм (задач) виконується в своїй віртуальній машині. Віртуальна машина (Virtual Machine)- це частина загальних ресурсів комп'ютера, що відведена для виконання окремої задачі. Прикладна програма (задача) для своєї роботи вимагає використання всіх ресурсів ПК і "не бажає" ділити їх з іншими задачами. Windows розподіляє ресурси між задачами в залежності від їх "привілеїв", ізолюючи їх одну від одної. Тобто ОС "обдурює" задачу, повідомляючи їй про те, що вона буде використовувати окремий віртуальний процесор типу 8086, окремі ресурси пам'яті і т.д.

Завдяки такій організації багатозадачності у випадку, коли окрема задача "зависла" можна закрити ЇЇ не завадивши роботі інших програм і самої ОС - це називають частковим перезавантаженням. При цьому вивільнені ресурси віртуальної машини розподіляються між іншими задачами. Якщо задача "зависла" потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Alt+ Delete - з'являється вікно (мал. 3.1) зі списком працюючих задач. Якщо задача дійсно "зависла", то біля її назви виводиться повідомлення Not Responding (He отвечает). Потрібно вибрати таку задачу зі списку і натиснути кнопку End Task (Снять задачу). Існують й інші можливі варіанти:

кнопка Shut Down (Завершить работу) виконує закриття всіх задач і підготовляє ОС Windows до вимкнення живлення, а кнопка Cancel (Отменить) дозволяє повернутися в працюючу задачу і відмінити натискання комбінації клавіш Ctrl+Alt+Delete.

Незважаючи на всі вищенаведені можливості. інколи трапляється ситуація, коли одна із задач Windows 98/ME "зависає" так сильно, що часткове перезавантаження практично неможливе. Тоді єдиним виходом є повне перезавантаження ПК, тобто всіх програм і самої операційної системи. Воно виконується повторним натисканням комбінації клавіш Ctrl+Alt+Delete (в крайньому випадку натискають кнопку Reset). Зверніть увагу, що вся незбережена інформація в прикладних програмах буде втрачена;

• 32-розрядні драйвери віртуальних пристроїв - це драйвери захищеного режиму, що керують системними ресурсами (пристроями та програмами) так. щоб декілька задач могли отримати до них одночасний доступ. Вони віртуалізують системні ресурси таким чином, що кожній задачі здається, що конкретний пристрій встановлений на її машині і вона має на нього виняткові права. Драйвери віртуальних пристроїв зберігаються в файлах з розширенням vxd і підтримують всі типові пристрої -програмований контролер переривань (РІС), таймер, прямий доступ до пам'яті (DMA), дискові контролери, порти, клавіатуру і дисплей. Крім цього у Windows 98/ME у вигляді віртуальних драйверів пристроїв реалізовано: підтримку файлових систем VFAT і CDFS, дисковий кеш Vcache, мережеві протоколи, драйвери SCSI пристроїв і тд. Слід відмітити, що такий драйвер необхідний для кожного пристрою, що має програмне встановлювані режими роботи або здатний зберігати дані. Кожна з прикладних програм може змінювати стан такого пристрою, і тому потрібний спеціальний механізм, який при передачі керування новій задачі, повертав би пристрій до такого стану, як у попередній сесії. Більшість драйверів віртуальних пристроїв керують частинами апаратного забезпечення, але деякі з них керують і програмним забезпеченням, наприклад, резидентними програмами.

Використання у Windows 98/ME драйверів віртуальних пристроїв дозволяє значно збільшити швидкодію ОС, оскільки сучасні процесори виконують 32-розрядний код в захищеному режимі швидше ніж 16-розрядний код DOS - драйвера в реальному режимі. Крім того, швидкодія збільшується тому, що немає необхідності щоб процесор постійно переходив від реального до захищеного режиму. Серед 32-розрядних віртуальних драйверів слід виділити драйвер маніпулятора миші. що дозволяє однаковою мірою використовувати цей пристрій як у Windows так і в DOS-вікнах. У попередніх версіях Windows, що використовували звичайні 16-розрядні драйвери при переході в DOS-вікна для використання миші потрібно було завантажувати DOS-версію драйвера.

У Windows 98 реалізовано повну сумісність з ОС MS-DOS, оскільки поряд з 32-розрядними драйверами є можливість використання 16-розрядних, забезпечуючи існування режимів MS-DOS. На відміну від Windows 98 у Windows ME відсутній "винятковий" режим DOS, тобто всі DOS-задачі виконуються тільки у вікні Windows;

• використання віртуальної пам'яті. Віртуальна пам'ять (Virtual Memory) - це продовження оперативної пам'яті ПК на жорсткому диску у так званому файлі підкачки (Swap file). Це дає можливість значно розширити об'єм оперативної пам'яті, що необхідно у випадку одночасного виконання декількох програм, вимогливих до ресурсів, або при роботі з великими документами (графічними, відеозображеннями і тд.). Звичайно, швидкодія цієї пам'яті значно нижча, тому активна задача в ній працювати не може, хіба що зберігати частину власних даних чи редагованого документу. Крім цього, в цій пам'яті можуть знаходитись пасивні задачі. Коли задача, що знаходиться у віртуальній пам'яті стає активною, то вона витісняє з оперативної пам'яті попередню задачу в продовжену пам'ять. Windows 9x, на відміну від попередніх версій, автоматично змінює розмір файлу підкачки в залежності від потреб;

• документоорієнтована робота, тобто орієнтація при роботі не на прикладні програми, а на документи. Дана характеристика проявляється в тому, що на відміну від DOS, для створення чи редагування документу не потрібно здійснювати пошук, завантаження прикладної програми і в ній відкривати документ, а досить вибрати його зі списку файлів і завантажити мишею чи клавішею Enter. При цьому Windows 98/ME автоматично завантажує програму для редагування або перегляду даного типу документу. Ще однією ознакою документоорієнтованої роботи є наявність папки Му Documents, де зберігаються всі документи, що створюються Windows-програмами. Для завантаження документу, що був створений чи редагований останнім часом, у Start-меню є окремий пункт -Documents;

• підтримка технології Drag-and-Drop. В операційних системах з графічним інтерфейсом користувача вже давно існує зручний механізм перенесення і копіювання об'єктів, що має назву Drag-and-Drop (перетягни і опусти). Згідно з цією технологією, для того, щоб перенести певний об'єкт (наприклад, файл) досить встановити на ньому курсор миші, натиснути ліву клавішу і, утримуючи її, перетягнути його в місце призначення. Для копіювання об'єкту потрібно додатково утримувати натиснутою клавішу Ctrl і відпустити її тільки після клавіші миші. Аналогічно здійснюється знищення, відновлення, відкриття, друк і т.д. документу;

• підтримка технології Plug-and-Play. У Windows 95 вперше реалізовано технологію Plug-and-Play, згідно з якою операційна система бере на себе функції автоматичного визначення пристроїв. підключення драйверів і їх конфігурування. До цього підключення пристроїв складалось з досить трудомістких етапів: встановлення перемикачів на пристрої в певні позиції згідно вимог даного ПК, та складного настроювання драйверів у конфігураційних файлах. При цьому досить часто між пристроями виникали конфлікти, які було важко виявити і усунути. Для коректної роботи даної технології необхідно, щоб пристрій відповідав стандарту Plug-and-Play, та його підтримував BIOS. У наступних версіях Windows значно розширено перелік пристроїв, що автоматично розпізнаються ОС. Це особливо стосується Windows ME, яка має досить велику базу драйверів;

• вбудовані можливості для роботи з локальними та глобальними комп'ютерними мережами. У Windows 98/ME вбудована можливість роботи в однорангових локальних комп'ютерних мережах та використання ПК з даною ОС як клієнта мережі типу клієнт-сервер. Варто вказати також на орієнтованість ОС Windows 98/ME на роботу в Internet. Це підтверджується насамперед тим, що в Windows 98 вбудовано броузер Internet Explorer 4.0 (у Windows 98 SE - 5.0). а у Windows ME -Internet Explorer 5.5 - практично найпопулярніша програма для перегляду web-сторінок. Крім цього Windows 98/ME має повний набір Web-компонентів, тобто власне ІЕ та інші програми - Outlook Еxpress, NetMeeting і технологію Active Desktop. Інтернеторієнтованість Windows підтверджує і те, що практично з будь-якої папки є можливість швидкого зв'язку з мережею Internet.

Крім традиційних мережевих можливостей у Windows 98/ME входять такі комунікаційні програми:

Microsoft Fax - для відправки і прийому факсів, Microsoft Exchange - універсальна поштова скринька для повідомлень, що приходять по локальній чи глобальній мережі та ін.;

• використання масштабованих True Type шрифтів. В операційних системах з графічним інтерфейсом користувача вже давно використовуються масштабовані (scaleable) True Type шрифти. Стандарт True Type вперше був представлений в 1990 році фірмою Microsoft на конференції з видавничих систем в Сейболді. Пізніше підтримку цих шрифтів було реалізовано в операційній оболонці Windows 3.1. Це стало однією з основних складових великого комерційного успіху цієї програми. Та варто відмітити, що масштабовані шрифти використовувались і раніше на платформі

Apple Macintosh під назвою PostScript Type1. Сама назва True Type Font перекладається як "правильно зображуваний шрифт", тобто символи даного шрифта відображаються на твердій копії відповідно до вигляду на екрані. Масштабованість шрифту - це здатність плавно змінювати розміри символів без втрати якості. Ці властивості забезпечуються тим, що кожен символ шрифту описується відповідними математичними формулами, тобто шрифти є векторними. На відміну від цих шрифтів, в DOS використовуються растрові шрифти (bitmap), кожен символ яких описується як сукупність крапок. Недоліком растрових шрифтів є втрата якості при збільшенні символів шрифту і спотворення при друці. Ці шрифти простіші, а отже займають менше пам'яті. Вони також використовуються в Windows для сумісності з DOS-програмами та для відображення певних елементів вікон;

• використання технологій обміну даними. Вони забезпечують вільний обмін даними між різними типами прикладних програм через спільний для всіх буфер обміну (Clipboard). У Windows 98/ME ці технології отримали подальший розвиток і перехід всіх реквізитів ОС на найсучаснішу - OLE2. Вивченню технологій обміну даними присвячено розділ 10 цієї частини посібника;

• багатокористувацький інтерфейс Windows. У Windows 98/ME набув подальшого розвитку принцип багатокористувацького інтерфейсу, що закладений в попередніх версіях Windows. Він полягає в тому, що на одному ПК одночасно можна встановити декілька різних конфігурацій інтерфейсу Windows. Кожна з конфігурацій включає в себе: індивідуальний вигляд робочого столу, склад меню кнопки Start (Пуск), вигляд Web-сторінок Internet, підтримку локальної мережі і т.д. Це дозволяє працювати на одному ПК кільком користувачам, кожен з яких встановлює зручне для своєї роботи оточення, не руйнуючи конфігурації, що створив для себе інший користувач. Крім цього, конфігурацію користувача можна захистити паролем, щоб нею не могла скористатись інша особа.

У панель керування Windows 98/ME введено нову програму Users (Пользователи), що дозволяє легко створити своє зручне середовище і вказати які елементи будуть індивідуальними для даної конфігурації;

• системні засоби для обслуговування дисків та інструментальні засоби для виконання сервісних функцій. Продовжуючи традиції попередніх версій Windows і доповнюючи їх новими, в дану ОС входять програми для: діагностики і лікування помилок на дисках - ScanDik (Проверка диска), дефрагментації інформації на диску - Disk Defragmenter (Дефрагментация диска), очищення диску від зайвих файлів - Disk Cleanup (Очистка диска) та інші. Вивченню цих програм буде присвячено розділ 9 даної частини;

• централізована база даних про конфігурування операційної системи. На відміну від попереднє версій у Windows 95, 98 і ME вся інформація про параметри системи, конфігурацію апаратного програмного забезпечення зберігається в реєстрі (Registry). Це дозволяє в разі необхідності швидко змінити певні установки не вимагаючи від користувача редагування багатьох конфігураційних файлів;

• підтримка технології ММХ, що дозволяє в повній мірі використовувати можливості сучасних процесорів при роботі з аудіо- і відеоінформацією;

• підтримка AGP-шини, дозволяє сповна використати можливості шини AGP (Accelerated Graphics Port) і відеокарт, що розроблені для неї. Нагадаємо, що AGP - це високошвидкісна відеошина з тактовою частотою до 266 MHz, яка значно швидша, при передачі інформації від РСІ. Вона рекомендована для задач, які пов'язані з обробкою значних об'ємів графічної інформації. Це стосується, наприклад, видавничих систем (Desktop Publishing), програм для роботи з векторною і растровою комп'ютерною графікою, тримірного моделювання, обробки відеоінформації, систем автоматизації проектування, конструювання і виробництва (CAD/CAM/CAE). Windows 98/ME повністю підтримує AGP-шину і дозволяє прикладним програмам використати всі її переваги.

Крім цього Windows 98/ME підтримує ще один досить новий стандарт шин - USB (Universal Serial Bus) універсальну послідовну шину, що використовується в системах перевантажених периферійними пристроями, оскільки завдяки ланцюговій організації з'єднань не виникає недостачі в портах і слотах розширення;

• можливість одночасного використання на одному ПК двох дисплеїв. Ця можливість є досить корисною у тому випадку, коли потрібно продемонструвати певну інформацію для аудиторії глядачів (комп'ютерні презентації, навчання і т.д.). Тоді до одного ПК під керуванням Windows 98/ME підключають один монітор для оператора, а другий, переважно з діагоналлю великого розміру (19-22") - для глядачів. Ще одне застосування одночасного підключення двох дисплеїв - робота з прикладними програмами, які мають розвинуті інструментальні меню, котрі бажано виносити за ділянку роботи, наприклад програми для створення і редагування комп'ютерної графіки;

• вбудовані технології обміну даними, що дозволяють здійснювати обмін різними типами інформації між прикладними програмами. Детальніше вони будуть описані в окремому розділі;

• більша продуктивність роботи порівняно з попередніми версіями ОС Windows. Ця характеристика проявляється перш за все у значно меншому часі завантаження більшості прикладних програм та швидшому завершенні роботи ОС. Та варто звернути увагу на те, що завантаження Windows 98/ME проходить трохи повільніше, оскільки в процесі завантаження відбувається перевірка ресурсів локальної мережі;

Крім цього Windows ME має такі додаткові особливості:

• мультимедійноорієнтована. Тобто в Windows ME вбудовано програмні засоби для ефективної роботи з мультимедійною інформацією, наприклад програма Windows Movie Maker, яка призначена для запису, редагування, та ефективного зберігання відеоінформації;

• можливість відновлення системи після збоїв. Windows ME має в своєму складі програму System Restore, яка дозволяє відновити працездатність операційної системи після різного роду збоїв, чи аварійних ситуацій;

• покращений графічний інтерфейс користувача.

В операційній системі Windows 98/ME присутнє початкове меню (Startup Menu), що призначене для вибору різних режимів завантаження системи. Меню викликається натисканням клавіші F8, або Ctrl при початку завантаження операційної системи (до. або під час появи напису Starting Windows). При цьому з'являється меню з наступними пунктами:

1. Normal - стандартний, повний режим завантаження операційної системи з графічним інтерфейсом, багатозадачністю та іншими характеристиками Windows 98/ME. Цей режим виконується автоматично у тому випадку, коли користувач не входить в початкове меню і в системі немає помилок.

2. Logged (\bootlog.txt) - режим завантаження ОС зі зчитуванням в кореневому каталозі завантажувального диску текстового файлу bootlog.txt. в якому записуються всі драйвери і програми, що зажувалися при завантаженні Windows 98/ME минулого разу.

3. Safe mode - безпечний режим завантаження ОС, при його виконанні завантажується тільки мінімальний набірстандартних драйверів пристроїв. При цьому встановлюється VGA-режим роботи дисплею і Microsolt-драйвер миші. Поряд з цим стають недоступними мережеві ресурси, принтери, CD-ROM та інші пристрої.

Цей режим використовується в тому випадку, коли Windows 98/ME з певних причин не може бути завантажений в режимі Normal. У випадку, коли наявні пошкодження системного реєстру або ж користувач неправильно вийшов з ОС, Windows 98/ME автоматично пропонує вибрати цей пункт і по можливості виправляє виявлені помилки. При завантаженні в цьому режимі виводиться повідомлення - Windows is rinning in safe mode (Windows работает в безопасном режиме). Користувач має можливість змінити параметри Windows 98/ME в панелі керування і перезавантажити комп'ютер в режимі Normal.

4. Step-by-Step confirmation - режим з покроковим перепитуванням завантаження певних програм і драйверів. Використовується у випадку, коли Windows 98/ME в безпечному режимі завантажується, а в стандартному - ні, тобто неправильно працює певний драйвер. Для виявлення саме такого драйверу використовується даний режим.

5. Command prompt only - режим командного рядка MS-DOS. При виборі цього пункту початкового меню ПК завантажується у винятковому режимі, тобто з операційною системою MS-DOS ver 7.1, яка є складовою частиною Windows 98. Винятковий режим MS-DOS характеризується тим, що графічний інтерфейс, багатозадачність та інші можливості Windows 98 не використовуються, а тільки завантажуються системні файли (модулі) DOS і з'являється командний рядок. Цей режим використовується у випадку, коли файли ОС Widows 98 сильно пошкоджені і не можливе завантаження в будь-якому з попередніх режимів.

6. Safe mode command prompt only - безпечний режим командного рядка MS-DOS. Він досить схожий з попереднім режимом, але характеризується тим, що в процесі завантаження не виконуються конфігураційні файли MS-DOS: config.sys та autoexec.bat.

В початковому меню операційної системи Windows ME два останні пункти - Command Prompt only та Safe Mode Command Prompt Only відсутні, оскільки Microsoft припинила підтримку реального режиму DOS.

Для вибору найчастіше використовуваних режимів завантаження Windows 98/ME без входу в початкове меню можна використовувати такі "гарячі" комбінації клавіш:

F5 - Safe mode - безпечний режим завантаження ОС;

Shift+F5 - Command prompt only - режим командного рядка MS-DOS (тільки для Windows 98);

Shift+F8 - Step-by-Step confirmation - режим з покроковим перепитуванням.

Виходячи з розглянутого, зрозуміло, що Windows – складна багатозадачна операційна система з великою кількістю системних, виконуваних, конфігураційних та інших файлів та модулів. Тому, для коректно завершення сеансу роботи користувача з даною ОС потрібно виконати попереднє закриття всіх задач та самої Windows. При цьому всі працюючі задачі можуть автоматично завершити свою роботу при закритті Windows. Це спрацьовує навіть тоді, коли в них не збережені дані. Але перед цим видається запит на збереження зроблених змін. Зверніть увагу, що при завершенні сеансу роботи Windows 98/ME з незакритими DOS-задачами виводиться пропозиція завершити їх роботу звичним для них способом. При її підтвердженні відбувається перехід до відповідної задачі і користувачу надається можливість коректно її закрити.

Завершення сеансу роботи у Windows 98/ME потрібно виконувати вибором пункту Shut Down (Завершение работы) в Start -меню. При цьому відкривається вікно.

Воно складається з трьох опцій завершення роботи Windows:

• Stand by (Режим ожидания) - перевести операційну систему і апаратну частину комп'ютера в енергозберігаючий режим. Інколи його називають "режимом сну". При цьому на першому етапі виключаються найбільш енерговимогливі пристрої - дисплей, принтер, сканер і т.д. Потім - носії інформації: жорсткі диски, CD-ROM та інші. Цей режим називається режимом очікування (Standby). Після досить великого проміжку часу відбувається перехід на наступний етап - режим консервування (Hibernate). Тоді операційна система вивантажує з пам'яті користувацьку інформацію і частину власних модулів та переводить процесор в економний режим. При цьому комп’ютер залишається ввімкненим в мережу, але споживає незначну кількість електроенергії. Для виходу з цього режиму досить натиснути будь-яку клавішу на клавіатурі, або ж вистачить сигналу, який приходить з мережі чи модему. Зверніть увагу, що режим енергозбереження дозволяє значно економити електроенергію в тому випадку, коли комп'ютер ввімкнений, але користувач на ньому не працює. Робота цього режиму можлива тільки тоді, коли материнська плата, BIOS та периферійні пристрої відповідають стандарту Energy Star;

• Shut Down (Выключить компьютер) - дозволяє завершити роботу операційної системи і підготувати комп'ютер до вимкнення живлення. При виборі цього режиму операційна система закриває всі працюючі прикладні програми і документи в них, та вивантажує сама себе. Користувач повинен вимкнути живлення ПК тільки після того, як на екрані монітору з'явиться напис - Its now safe to turn off your computer (Теперь компьютер можно выключить). Якщо в ПК встановлено сучасну материнську плату, стандарту АТХ, то вимкнення живлення може відбуватися автоматично;

• Restart (Перезагрузить компьютер) - виконує перезавантаження комп'ютера і операційної системи, причому Windows 98/ME виконується в стандартному, тобто повному варіанті. Цей режим використовується у випадку, якщо, наприклад, користувач зробив зміни в конфігурації Windows 98/ME і операційна система пропонує для активізації внесених змін перезавантажити ПК;

У Windows 98 присутній ще один пункт - Restart in MS-DOS mode (Перезагрузить компьютер в режиме эмупяции MS-DOS). Він здійснює перезавантаження Windows 98 в режим MS-DOS, при цьому Windows вивантажується з пам'яті і користувач має можливість працювати з командним рядком MS-DOS. Відмінністю даного режиму від виняткового режиму MS-DOS, який вибирається командою Command Prompt Only з початкового меню, е те, що для повернення у Windows 98 досить набрати команду exit, а не перезавантажувати комп'ютер повністю.


  1. Підсумок уроку.

На сьогоднішньому уроці ми вивчили поняття файла. Розглянули що таке ім’я файла. Вивчили як позначаються зовнішні запам’ятовуючі пристрої комп’ютера. Вивчили поняття операційної системи, її функції та склад, класифікації операційних систем. Вивчили особливості ОС Windows. Розглянули особливості завантаження та завершення роботи операційної системи Windows.

V. Домашнє завдання.

§1, ст.127-144.

§2, пп.2.1-2.2, ст.144-149.

§1, ст.243-248, §2, ст.248.






База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка