Урок №3 Тема: Уявлення про Землю в давнину




Скачати 116,7 Kb.
Дата конвертації05.02.2017
Розмір116,7 Kb.
Урок № 3

Тема: Уявлення про Землю в давнину. Уявлення про Землю єгиптян, вавилонян, індійців, греків, римлян, слов’ян. Зображення Землі на картах Ератосфена, Птолемея.

Мета: - ознайомити учнів з розвитком первинних пізнань про Землю,

- розвивати вміння працювати з картами атласу, порівнювати та зіставляти їх;

- продовжити виховувати пізнавальний інтерес до історії розвитку географічних знань.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник географії, фізична карта півкуль, глобус, портрети мандрівників, ілюстрації

Опорні поняття: географія, подорож, відкриття, Ератосфен, історія, куля, океан, Україна.

Базові поняття: фінікійці, давні греки, давні єгиптяни, Аристотель, Птолемей, модель, глобус.

Географічна номенклатура: Середземне море, Африка, Євразія, Атлантичний океан, Індійський океан.
ЗМІСТ УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Інтелектуальна розминка» -«Світлофор»

1. Як називається географічна на­ука, що вивчає клімат Землі?



  1. Чи вірите ви в те, що для сучасних географів зовсім не залишилось роботи?

  2. Чи вірите ви в те, що фізична географія вивчає населення та його розміщення?

  1. Чи вірите ви в те, шо для ґрунтов­ного вивчення географії як на­уки достатньо уважно прочитати підручник географії?

  2. Чи вірите ви в те, що в давнину люди мали точні знання про форму та розміри Землі?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена відгадка»

Колись давно спекотного літнього ранку зустрілись на курному шляху два подорожанина. Змучені довгою дорогою, вони були раді зустрічі та несподіваному відпочинку. Один мандрівник — старий і мудрий, другий — молодий, розговорилися, засперечалися.



  • Чи знаєш ти, що якщо йти багато днів і ночей поспіль у той бік, де ховається сонце, то вийдеш з того боку, звідки сонце вранці підні­мається на небосхил, тому що Земля наша куляста! — говорив старий.

  • Та що ти! Земля плоска, ніби млинець, який лежить на чотирьох стовпах, а небо величезна кришталева чаша! — заперечував молодий.

Довго точилася їхня суперечка, кожен намагався довести свою правоту. Сьогодні розмови про пласку Землю та трьох китів здаються нам смішними, а між тим багато часу минуло і багато відкриттів було зроблено, перш ніж науково довели кулястість Землі. Спробуймо подумки перенестися в давні часи та подивімося, як різні народи уявляли собі влаштування Світу.

Завдання

  • Намалюйте Землю так, ніби ви не знаєте про її форму.

  • Наведіть докази правильності вашого зображення.


IV. Вивчення нового матеріалу

Прийом «Проблемне питання»

Яку геометричну форму має наша планета Земля? Чому ви так вважаєте?


1. Уявлення давніх народів про будову Всесвіту. (Робота з рисунками підручника й атласу, розповідь вчителя)

Уявлення стародавніх людей про Землю базувались на знаннях про нав­колишні території, виходячи з власного досвіду. Також на їхні уявлення впливали й релігійні вірування. Немає нічого дивного в тому, що стародавні жителі пустелі могли уявляти собі Землю у вигляді пустельних територій, а жителів гір у вигляді вершин і міжгір'їв.

Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет.

Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу.

Спостерігаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря.

Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали спостереження за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища.

Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було.

2. Розвиток знань про Землю. Подорожі фінікійців і давніх греків (розповідь вчителя)

Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру.

Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході. Так уявляли собі Землю стародавні індійці

Грецький філософ Фалес (6 ст. до н.е.) вважав Всесвіт рідкою масою, всередині якої міститься великий пузир, що має форму півкулі. Угнута поверхня цього пузиря – небо; а на нижній плоскій поверхні, подібно до корка, плаває плоска Земля. Неважко здогадатись, що основою уявлень Фалеса про Землю як про плаваючий острів був відомий йому факт, що Греція лежить на численних островах.

Грек Анаксімандр (4 ст. до н.е.) вважав, що Земля має вигляд відрізка колони або циліндра, на одній з двох основ якого ми живемо.

Картина світу за уявленням древніх єгиптян: внизу - Земля, над нею - богиня неба; зліва і справа - корабель бога Сонця, який показує шлях Сонця по небу (зі сходу до заходу).

Середину Землі займає суша у вигляді великого круглого острова – „Ойкумени” (тобто населеної Землі). Її оточує океан. Всередині Ойкумени є морський басейн, що поділяє її на дві приблизно рівні частини: Європу і Азію. Греція є займає центр суші, а місто Дельфи стоїть у центрі Греції („пуп Землі”). Схід Сонця та інших світил на східній стороні неба, після того як вони зайшли за горизонт на заході, Анаксімандр пояснював рухом їх під Землею по колу. Небесне склепіння, яке ми бачимо, становить, таким чином, половину кулі; друга півкуля знаходиться під нашими ногами. Анаксімандр вважав, що Земля – центр Всесвіту. Земля за уявленням стародавніх греків

Послідовники іншого стародавнього світу Аристотель (4 ст. до н.е.) не тільки сприйняв вчення про кулястість Землі, а й перший науково довів це. Аристотель вказував, що якби Земля не мала форми кулі, то тінь, яку вона кидає на Місяць при його затемненнях, не була б обмежована дугою кола.

Новим етапом у розвитку науки стародавніх греків було вчення видатного астронома стародавнього світу Арістарха Самоського (кінець 4 ст. – перша половина 3 ст. до н.е.). Він висловив думку, що не Сонце разом з планетами рухається навколо Землі, а Земля і всі планети обертаються навколо Сонця.

Проте він не міг науково обґрунтувати свою думку; тільки через 1700 років це зробив геніальний польський вчений Копернік.

Стародавні греки пробували визначити навіть розмір Землі. Відомий письменник стародавнього світу Арістофан (друга половина 5 – початок 4 ст. до н.е.) у своїй комедії „Хмари” говорив про спроби визначити величину Землі. Перше досить точне вимірювання величини земної кулі, яке лягло в основу математичної географії, зробив Ератосфен Кіренський (2 ст. до н.е.) – старогрецький математик, астроном і географ. Як і Арістотель, він вважав, що Земля має форму кулі.

Отже, поступово уявлення про Землю ставали все більш правильними.

Географи стародавнього світу пробували складати карти відомих просторів – Ойкумени і навіть Землі в цілому. Карти ці були недосконалі і далекі від істини. Більш правильні карти з’явилися тільки в останні два століття до н.е.

Понад дві з половиною тисячі років тому вавілонські жерці вже знали, що Земля – куля. Вони навіть обчислили довжину земного кола. За їх розрахунками, вона дорівнювала 24000 миль. Щоб перевірити правильність цієї цифри, сучасні вчені прагнули встановити довжину тодішньої милі. Їм вдалось знайти старовавілонський запис, в якому говорилось, що миля дорівнює 4000 кроків верблюда. Якщо прийняти довжину кроку навантаженого верблюда за 80 см, то довжина земного кола, за обчисленням вавілонян, дорівнювала 76 800 км, що майже вдвоє більше, ніж у дійсності.



3. Карти Ератосфена і Птолеме. (Робота з атласом)

4. Перші географічні відомості про українські землі (Розповідь вчителя)

Перші географічні відомості про Україну належать стародавнім грекам. Так, Геродот (бл. 484 – бл. 425 рр. до н. е.) описав природні умови півдня України і життя скіфів, які заселяли цю територію. Цю територію описував також Гіппократ (460-370 рр. до н. е.). Описи півдня України наводять у своїх працях видатні античні географи Страбон (66 р. до н. е. – 20 р. н. е.), Птолемей (90 – бл. 160 рр.), римський натураліст Пліній Старший (23-79 рр.). Україна згадується в описах візантійських та арабських мандрівників у Х ст.



5. Докази кулястості Землі. (Робота в групах. Прийом «Творча лабора­торія»)

Люди вважали Землю плоским тілом. Ідея кулястості Землі виникла завдяки висновків Піфагора, у 6 столітті. Аристотель навів докази кулястості Землі. Під час місячних затемнень наша Землі відкидає круглу тінь. А круглу тінь можуть відкидати тільки кулясті тіла. Змінюються висота зір над горизонтом при русі. Розширюється дальність горизонту при піднятті вгору.

У 16 ст. були здійснені подорожі і зокрема, подорож Ф.Магелана, які свідчили, що Землі має форму кулі.

У 20 ст. завдяки польоту літаків, запуску штучних супутників і кораблів на фотографіях роблених космонавтами було видно, що Земля має форму кулі. Північний поліс трохи вищий південного, така форма називається кардіоїдою.

Внаслідок того що Землі освітлюється і нагрівається під різними кутами створюються такі теплові пояси, жаркий, 2 помірних, 2 холодних. Кулястість Землі створює і своєрідність клімату, формується різні ґрунти, рослинний покрив, тваринний світ.

Землі обертається навколо своєї осі із Заходу на Схід. Але раніше вважали, що Земля є центром Всесвіту. Найповніше геоцентричну систему світу обґрунтував грецький учений Птоломей. Він вважав, що по особливих сферах рухаються космічні тіла. Це вчення проіснувало 1,5 тис.р. Польський учений Копернік висунув нову геоцентричну систему, яка спростувала старі уявлення про Всесвіт.

Земна вісь – це уявлена лінія навколо якої обертається наша Земля.

Точки з яких виходять кінці уявної осі називаються полюсами.

На однаковій відстані від полюсів проходить лінія, яка називається екватором. Паралельно екватору проходять лінії, які називаються паралелями.

Колові лінії, які сполучають полюси називаються меридіанами.

Паралелі і меридіани утворюють градусну сітку по якій вивчають положення місць на Землі.

Докази обертання Землі

1) Відхилення падаючих тіл на схід. Всяке тіло, яке падає по прямовисній лінії відхиляється від виска на схід. Це тому, що при обертанні Землі навколо осі на висоті тіла рухаються з більшою швидкістю і при падінні вони зберігають за інерцією початкову швидкість. В результаті ніби переганяють точки, які знаходяться на поверхні відхиляють від прямовисної лінії, тому Земля обертається з заходу на схід.

2) Сплюснутість Землі коло полюсів. Відцентрова сила, яка виникає в результаті обертання.

Наслідки обертання Землі.

1)Зміна дня і ночі. Оскільки наша земна куля є не прозорою і освітлюється неоднаково, на тій стороні, яка освітлюється буде день, а на неосвітленому буде ніч. Це відбувається внаслідок обертання Землі навколо осі.

2)Усі тіла, які рухаються на горизонталі відхиляються праворуч, а вертикалі – ліворуч.

3) Припливи і відпливи. В океанах утворюються внаслідок притягання місяцем і сонцем води на Землю, яка обертається. Зміна їх внаслідок обертання навколо осі.

Потім учні виконують завдання 1 у практичній роботі № 3. Складання таблиці «Етапи географічного пізнання Землі».

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Експрес-тест»

1. Автор наукової праці «Посібник з географії»:

а) Ератосфен;

б) Геродот;

в) Птолемей.

2. Першим радіус земної кулі об­числив:

а) Піфагор;

б) Ерастосфен;

в) Аристотель.

3. Кулястість Землі підтверджує:

а) кругла тінь, яку відкидає Земля на Місяць;

б) тінь, яку відкидають предмети в полудень;

в) наявність зірок на небосхилі.

4. Давні мандрівники добре орієнтувалися на місцевості за допомогою:

а) приладів;

б)інтуїції;

в) зірок.

5. Першими давніми мореплавцями, які обігнули Африку були:

а) фінікійці;

б) візантійці;

в) єгиптяни.



Прийом «Творча лабораторія»

1. Порівняйте карти світу Ератосфена та Птолемея. Результати оформіть у таблицю.(Робота в парах, один учень виділяє спільне, другий – відмінне).



Спільні риси

Відмінні риси

Наявність меридіанів









Взаємоперевірка.

VII. Підсумок уроку

VIII. Інструктаж домашнього завдання



1-6 - §

7-9 – Підготувати власні питання до §



10-12 – Напишіть твір-мініатюру «Моя подорож з фінікійцями навколо Африки»



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка