Урок 6 Героїчний епос українського народу. Думи. Різновиди дум (історико-героїчні, соціально-побутові). Кобзарі та лірники виконавці народних дум (О. Вересай, Г. Гончаренко, М. Кравченко та ін.). Сучасні




Скачати 117,87 Kb.
Дата конвертації13.06.2017
Розмір117,87 Kb.
Урок 6

Героїчний епос українського народу. Думи. Різновиди дум (історико-героїчні, соціально-побутові). Кобзарі та лірники – виконавці народних дум (О.Вересай, Г.Гончаренко, М.Кравченко та ін.). Сучасні виконавці: В. та М. Литвини, В.Нечепа, Національна капела бандуристів України. ТЛ: думи

Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й чудово виливати свої думки, свої мрії, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого боятись за своє майбутнє



Лев Толстой
Українські народні думи


 Оригінальним фольклорним жанром, відсутнім в інших народів, є народні думи. Це великі пісенно-розповідні твори на історико-героїчні та соціально-побутові теми, які виконуються речитативом, тобто протяжним проказуванням, наближеним до співу, під супровід музичного інструмента — кобзи, бандури, ліри. Найчастіше в думах розповідається про боротьбу нашого народу проти іноземних загарбників.

 У найдавніших думах змальовано страждання невільників у турецькому полоні («Невольницький плач»), їхню втечу в рідний край («Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»), оспівано подвиги захисників вітчизни («Дума про козака Голоту», «Самійло Кішка»). Ці твори сповнені глибоких патріотичних почуттів. Козаки, які потрапили в турецьку неволю, не можуть забути України, мріють повернутися


На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
У мир хрещений...

Героями кількох дум є козак Голота, захисник рідної землі, що «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота», і Самійло Кішка, який провів у неволі майже 25 років, але не скорився ворогу. Кішка організував повстання невільників на турецькій галері і повернувся в Україну.



                                                   Особливості народних дум
   Думи — фольклорний жанр, характерний для усної творчості українського народу. Ці пісенно-розповідні твори мають своєрідну композиційну будову: традиційний зачин, де вказується місце дії, основну частину, де зображуються важливі історичні події, і кінцівку, де уславлюються змальовані герої. В основній частині дуже часто трапляються трикратні звернення або повтори, як у народних казках.
   Характерними особливостями дум є нерівноскладовість рядків, дієслівне римування, вони не мають строфічної будови. Для надання цим творам образності вживають народнопоетичні засоби: постійні епітети, заперечні порівняння, персоніфікації, поетичні паралелізми, тавтологію, повтори, риторичні запитання, символи тощо.
Кобзарське мистецтво України
   Виконавців дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками  відповідно до  того,  в супроводі  яких музичних інструментів - кобзи, бандури чи ліри — звучать ці твори. Кобзарів за їхню суспільно значущу роль називають Гомерами країни на честь славетного грецького поета, автора епічних поем «Іліада» та «Одіссея».    Яскраві образи народних співців змалював Тарас Шевченко у вірші «Перебендя» та поемі «Гайдамаки». Здебільшого кобзарі були сліпими від народження або втрачали зір у полоні, тож змушені були мандрувати разом із хлопчиками-поводирями.
   Кобзарство - унікальне мистецьке явище, що засвідчує особливу пісенність та волелюбність нашого народу. Витоки його сягають глибини століть. Ще в XI ст. на фресках Софійського собору зображено народного співця з кобзою в руках. Найбільшого значення кобзарство набуло з виникненням Запорозької Січі в XV — XVI ст., про що свідчить відома народна картина, де зображено козака Мамая з бандурою.
Під час визвольної боротьби кобзарі завжди були з народом, підтримували його бойовий дух.
   Найвідомішими кобзарями XIX ст. є Остап Вересай, Михайло Кравченко, Федір Грищенко-Холодний, Гнат Хот-кевич, Федір Кушнерик, Гнат Гончаренко, Андрій Шут.

    
   Остап Вересай народився 1803 року в селі Калюжниці на Чернігівщині в родині кріпака. Батько Остапа був сліпим, грав на скрипці і цим заробляв на хліб. На четвертому році життя втратив зір і Остап. У 15 років хлопця віддали в науку до кобзаря. Вересай виявив надзвичайне музичне обдаровання, добру пам'ять, тож досить швидко опанував репертуар. Але кобзарську майстерність удосконалював упродовж усього життя.
   Остап Вересай мандрував по всій Україні, зворушуючи слухачів майстерним виконанням народних дум та пісень. Ще за життя став відомим далеко за межами України, особливо після того, як був запрошений Миколою Лисенком на III Археологічний з'їзд у Києві, де його спів слухав відомий французький професор Альберт Рамбо, а потім популяризував ім'я талановитого українця в Європі.
   Жив Остап Вересай у поневіряннях і злиднях, не маючи помешкання, аж поки відомий етнограф Павло Чубинський на громадські гроші придбав йому оселю в селі Сокиринцях на Чернігівщині, де він і помер у 1890 році.
       Кобзарів завжди дуже шанували в народі, допомагали їм чим могли. У романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада» безіменного кобзаря звали Божим чоловіком, що підкреслювало духовну чистоту персонажа.
У XX ст. кобзарське мистецтво не занепало завдяки зусиллям Єгора Мовчана, Павла Носача, Євгена Адамцевича. Останній створив знаменитий «Запорозький марш». За часів сталінських репресій більшість кобзарів знищили. У 1932 році за розпорядженням урядовців у Харкові на нараду зібрали двісті кобзарів, після чого вони безслідно зникли. Цей факт із сумом згадує поет Віктор Рафальський у вірші «Дума про кобзарів»:

 
Чом замовкли кобзи, кобзи голосисті?
Чом не чути, кобзи, рокіт ваших струн?

Заросли стежини, гей, у чистім полі,


І не пройде ними з кобзами співун.
Ой, скажи ж ти, вітре, де біліють кості

Довговусих мудрих сивих співунів,


Бо не знає ненька-Україна й досі,
Де лягли у землю двісті кобзарів.

   У 50—60-і роки набуло популярності тріо бандуристок у складі Ніни Павленко, Валентини Третьякової і Нелі Москвіної, славу яких згодом продовжило відоме тріо бандуристок «Дніпрянка» (Валентина Пахомова, Елеонора Пили-пенко-Миронюк, Юлія Гамова). Славу українських пісень і дум поширювала Державна капела бандуристів, якою керував в Україні Олександр Міньківський.

 Кобзарське мистецтво набуло розвитку наприкінці 80-х років XX століття. У 1989 році у селі Стрітівці Кагарлицького району на Київщині було відкрито школу кобзарів, з якою тісно пов'язали долю талановиті сучасні митці — брати Василь та Микола Литвини. Представником чернігівської кобзарської школи є Василь Нечепа, який представляє музичне національне мистецтво і багато розповідає про Україну на своїх концертах в Європі та Америці. У Переяславі-Хмельницькому відкрито музей, де представлено чимало речей кобзарів XIX — XX століть, зокрема й Остапа Вересая, лише кобз і бандур зібрано більше тридцяти.
1. Пригадайте, які види фольклору ви знаєте.
2. Назвіть особливості народних дум.
3.    Яких кобзарів минулого і сучасності ви знаєте?
4.    Які трагічні події відбулися у Харкові в 1932 році?
5.    Розкажіть про розвиток кобзарського мистецтва у другій половині XX століття.
6.    Чому кобзарі мали велику пошану в народі?
  
Прочитайте
Народні думи: «Дума про козака Голоту», «Хмельницький та Барабаш», «Втеча трьох братів з Азова», «Самійло Кішка».
Надішліть електронною поштою відповіді на запитання:

 1.    Які пісні називають історичними? Визначте їх тематику.


2.    Зазначте характерні особливості побудови народних дум.
3.    Чи справді героїчний вчинок здійснила Маруся Богуславка?
4.    Як трактується проблема гріха і покаяння у думі  «Буря на Чорному морі»?
5.    Проаналізуйте пісні Марусі Чурай, визначте їх автобіографічний характер.
6.    Розкажіть про кобзарське  мистецтво  як  унікальне явище української культури.
7.    Кого 3 відомих українських кобзарів минулого ви знаєте?
8.    Прокоментуйте подані на с. 36 висловлювання відомих діячів культури про український фольклор.
9.    Накресліть   таблицю   у   зошиті,   заповніть   її,   зіставивши особливості історичних пісень та народних дум.

                                                  Історичні пісні                               Народні думи


1. Тематика                                  ...                                                 ...
2. Спосіб виконання                     ...                                                 ... 
3. Композиційна будова      
4. Спосіб римування      
5. Строфічна будова      
6. Художні засоби   


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка