Урок №6 українська середньовічна література XI-XV ст. Перекладна література. Біблія. Легенди: про створення світу, про перших людей адама І єву, про потоп на землі



Скачати 267,04 Kb.
Дата конвертації26.10.2018
Розмір267,04 Kb.
ТипУрок
Урок № 6

УКРАЇНСЬКА СЕРЕДНЬОВІЧНА ЛІТЕРАТУРА XI-XV ст. ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА. БІБЛІЯ. ЛЕГЕНДИ:

ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ, ПРО ПЕРШИХ ЛЮДЕЙ АДАМА І ЄВУ, ПРО ПОТОП НА ЗЕМЛІ

Мета: ознайомити школярів з особливостями розвитку

української середньовічної літератури ХІ-ХУ ст.; охарактеризувати перекладну літературу; пояснити роль християнства (Біблії) в духовному житті укра­їнського народу; опрацювати ідейно-художній зміст програмових біблійних легенд; розвивати культуру зв’язного мовлення, синтетичне мислення, вміння уважно сприймати навчальний матеріал, робити висновки, узагальнення; формувати кругозір, сві­тогляд учнів; виховувати зацікавлення і повагу до літератури інших народів, зокрема Стародавнього Сходу як невід’ємної складової української націо­нальної культури, прищеплювати любов до ближ­нього.

Тип уроку: засвоєння нових знань.



Обладнання: історичний матеріал українського середньовіччя, виставка «Найдавніші книги Київської Русі», Бі­блія, тексти біблійних легенд, дидактичний мате­ріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

  • Яке значення має книга в житті людини?

  • Чому книгу вважають джерелом знань?

  • Пригадайте легенду про хрещення Руси-України. Як народ

сприймав християнство?

  • Чим християнське вірування відрізняється від язичницького?

  • Що таке Біблія? В чому її значення для духовного розвитку

людини?

  • Як ви ставитеся до релігії?

  • Дайте визначення легенді як жанру фольклору. Які легенди

ви знаєте? З якою метою вони складалися?

  1. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

  1. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Діж, у якому немає книг, нагадує тіло без душі.

Цицерон

Все минає, а любов після всього зостається.

Все минає, а не Бог і не любов Г. Сковорода

  1. Вступне слово вчителя

  2. Письменники давньої літератури були активними діячами своєї епохи, більшість із них своєю невтомною працею над сло­вом, своїм високим ідейним горінням створювали міцні переду­мови для розвитку української літератури XIX і XX ст. Вони були борцями, просвітителями, проповідниками, мрійниками, любили прекрасне, мріяли про вдосконалення людини, суспільства й світу, їхні твори донесли до нас подих століть, глибокі патріотичні по­чуття, героїчну боротьбу за «вольність» і правду, живий інтерес до повсякденного життя, до найпекучіших його проблем. І нам слід їх пам’ятати, знати про їхній великий вклад у наше сього­денне життя, в нашу літературу.

  3. Особливості розвитку давньої української літератури

  • Вона була рукописною, її пам’ятки здебільшого не мали стій­кого тексту.

  • Не розвинулось ще почуття авторської власності, тексти ба­гатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат напи­сання.

  • Література ця великою мірою була зв’язана з церквою, з істо­ричними подіями, з тими чи іншими історичними особами.

  1. Жанри

Основні жанри давньоруської літератури: повісті, повідання, сказання, літописи, житія, слова, повчання, поеми, хождіння...

  1. Розвиток писемності після хрещення Руси-України (988)

Щоб зміцнити єдність держави, князь Володимир Святославо- вич у 988 р. запровадив християнство, утвердивши його як дер­жавну релігію. Річ у тому, що кожне східнослов’янське плем’я мало своїх язичницьких богів, а це нерідко призводило до не­згод на релігійному ґрунті. Спільна релігія усувала цю перепону до об’єднання (єдиний бог — єдина держава — єдиний князь).

Проте об’єктивно введення християнства сприяло зміцненню Київської держави, розширенню її зв’язків з іншими країнами, інтенсивному розвитку освіти, мистецтва, літератури.

Відомо, що вже за князя Володимира почали виникати школи «ученія книжного», у яких дітей тогочасної знаті навчали різних наук та іноземних мов. З цих шкіл виходили освічені люди, здатні вести державні справи, перекладати різні церковні, наукові та художні твори, головним чином з грецької та латинської мов.

Поряд з давньоруською мовою літературною стала й церков­нослов’янська (староболгарська), якою були написані релігійні твори — Євангеліє, Псалтир, Часослов та ін.

Книги в той час коштували дуже дорого. Писалися вони на пергаменті — спеціально вичиненій шкурі ягнят, телят, ко­зенят. За п’ятдесят аркушів пергаменту потрібно було заплатити стільки, як за двох коней (папір з’явився лише в другій половині XIV ст.). Процес переписування був дуже складним і повільним, бо кожна буква виписувалася окремо, а початкові букви кожного розділу (ініціали) вимальовувалися у вигляді птахів, звірів, бу­динків тощо.

На етапі завершення формування Київської Русі серед слов’ян поширюється писемність. Археологічні та інші джерела да­ють можливість визначити час опанування неупорядкованим

письмом (IX ст.). Так, раннє ознайомлення на Русі з писемністю за­свідчує літописне повідомлення про знаходження першовчителем Кирилом у Корсуні (Херсонесі) Євангелія і Псалтиря, написаних «руськими письменами». Також дослідження свідчать, що договір Олега з Візантією написаний болгарською мовою, але складений у Києві, а договір Ігоря — тодішньою праукраїнською мовою.

Особливий інтерес становить так звана софійська абетка, ви­явлена Є. О. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софій­ського собору у Києві. На думку вченого, «софійська» азбука ві­дображає один з перехідних етапів східнослов’янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі фонетичних особливостей слов’янської мови. Не виключено, що це алфавіт, яким користувалися ще за часів Аскольда і Діра.



  1. Особливості рукописної книги Київської Русі

Рукописна книга Київської Русі має певні, притаманні тільки їй, особливості. Уже майстрів перших відомих нам книг харак­теризували високий рівень художньої культури, довершений смак. Перше, що варто зазначити,— це різноманітні формати та обсяги книг залежно від змісту та призначення: або великий фоліант близько тисячі сторінок пергаменту чи паперу, або не­величка книжка кишенькового розміру. Вони виконані й ском­поновані гармонійно, а їх обсяг відповідає формату. Це свідчить про високий рівень майстерності переписувача та художника, які робили книгу.

У рукописній книзі провідне значення має шрифт — устав та напівустав, скоропис використовувався дуже рідко. Устав та напівустав давали можливість зробити красиву, ритмічно наси­чену сторінку. Як правило, текст писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним — перші рядки, звідки вираз «червоний рядок», а також окремі слова або речення, на які читач пови­нен був звернути особливу увагу. У рукописах великого формату текст компонувався у два стовпчики. У книжках малого розміру на кінцевих сторінках за наявності вільного місця текст закінчу­вався фігурним трикутником.

Перед писанням сторінки розлініювали писалом з рогу, без барвника, при цьому визначали також поля. Лівий бік завжди ідеально рівний, а рядки праворуч під це правило не підпадали. Порожнє місце заповнювали різними позначками: крапками, ри­сочками тощо; часто їх виконували кіновар’ю. Допоміжний апа­рат — колонтитули, колонцифри — також писали червоним ко­льором: це робило книгу святковою.

В оформленні староруської книги широко використовували декоративний елемент — в’язь. Це специфічний вид написання літер, коли назва або слово відігравали роль орнаменту, їх писали червоною фарбою, а в престижних виданнях і золотом.

Рукописна книга була насичена ініціалами, що виконували декоративні й символічні функції. Вражає їх розмаїтість: геомет­ричні, каліграфічні, рослинні, сюжетні та змішані мотиви. Не­рідко зустрічаються зображення сценок повсякденного життя, фігурки рибалок, сіячів, орачів, воїнів тощо. Ініціали-гіганти, що характерні для європейської книги, у руській майже не зу­стрічаються або трапляються дуже рідко, причому за кольором дуже барвисті: червоні, сині, жовті, зелені та золоті.

Широко і зі смаком на сторінці компонувалися заставки, їх завдання — привернути увагу читача до початку розділу. В од­ній книзі могло бути від трьох до шести заставок, але відомі ру­кописи, де їх набагато більше. У композиції окремих заставок уводилися зображення святих. Слід наголосити, що орнаменти будувалися на традиційних елементах та колористичних рішен­нях української народної творчості. В окремих випадках вико­ристовували кінцівки, ще рідше — рамки і таблиці.

Важливою частиною художнього оформлення рукописної книги були мініатюри. Вони поділяються на вихідні й ті, що, власне, від­кривають текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації «розсипані» по всьому тексту: чверть- та півсторінкові, на полях. Характерна особливість цього періоду — велика кількість ілюстра­цій, що становили цикли по два-три, а то й більше зображень. Окрім функції оздоблення мініатюри допомагали глибше засвою­вати зміст. Рукописи з великою кількістю ілюстрацій прийнято називати лицевими. Це прекрасні, високохудожні твори.

Усі рукописні книги «одягалися» в оправи для захисту та на­дання охайного вигляду. Для виготовлення оправи використову­валися добре висушені й оброблені дошки, які надійно скріпля­лися з блоком, їх покривали шкірою, а подекуди й коштовними тканинами, металевими прикрасами, які були багато орнаменто­вані. Обов’язковим елементом були орнаментовані застібки, від­литі з металу, найчастіше з бронзи.

За окремим замовленням обріз рукописної книги оброблявся спеціальним інструментом по кольоровому або золотому тлу. Ця техніка називалася басменням. Відтак, книга була схожа на ко­штовну річ або ювелірний виріб. Більшість майстрів рукописної книги невідома, лише зрідка ми знаходимо згадки про імена, але вони недостовірні. Напевно можна говорити про школу або

спрямування в оформленні книги, характерні лише для певного регіону, де активно використовувалися місцеві особливості деко­ративного мистецтва та кращі досягнення рукописання в Європі. Рукописні книги стали цінним надбанням нашої культури.



  1. Найдавніші рукописні книги Київської Русі

Першою ілюстрованою книгою, яка дійшла до нас, є «Остроми- рове Євангеліє», виготовлене у 1056-1057 рр. для новгородського посадника Остромира. Чудовою пам’яткою книгомистецтва став «Радзивилівський літопис», оздоблений 618 кольоровими мініа­тюрами, виготовленими у XV ст. з давньоруських оригіналів.

Природну основу тодішньої літератури становила усна на­родна творчість: пісні, перекази, легенди, заговори і заклинання. Особливе місце посідали пісні-билини. Відомі билини Київського і Новгородського циклів.

Прикладом високого книжного письма є «Ізборники» (1073, 1076 рр.), створені для великих київських князів Ізяслава та Свя­тослава Ярославичів. У них, крім фрагментів Св. Письма і пи­сань отців Церкви, теж знаходяться деякі історичні відомості і показник «ложних» і «праведних» книг. Книга відкривається розворотом, на лівому аркуші якого зображений князь Свято­слав із сім’єю, на правому — Спас на престолі. На третьому ар­куші — зображення орнаментованого триглавого храму, далі — чотири портретні мініатюри. На берегах книги — знаки зодіаку. Чудовими пам’ятками книжкового мистецтва були вже згадувані нами «Остромирове Євангеліє», «Радзивилівський літопис», «Юрі- єве Євангеліє» та ін.

Слов’яни мали дві азбуки — глаголицю і кирилицю. Кири­лиця була створена грецькими ченцями Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов’ян. Саме кирилицею написані всі відомі твори XI ст. і наступних століть: «Остроми­рове Євангеліє», «Ізборники Святослава» 1073, 1076 рр., «Слово про закон і благодать митрополита Іларіона», «Мстиславове єван­геліє», «Повість минулих літ» та ін.



  1. Перекладна література

Нові впливи й нові обставини життя, зокрема свіже зацікав­лення релігійними справами та питаннями, виявилися в ряді пе­рекладів книг Св. Письма мовою, найближеною до народної, чи так званою «посполитою». До найцінніших перекладів належить Пересопницьке Євангеліє з 1556-1561 рр. Назва його походить від монастиря в Пересопниці на Волині. Воно перекладалося «для першого виразумлення люду християнського посполитого».

Крім перекладної церковної побутувала і світська перекладна література. Це і збірки афоризмів, наприклад «Бджола», і при­родничо-наукові твори типу «Шестиднев» Іоанна Екзарха або «Фізіолог» і хронографи та історичні повісті.

Збірки афоризмів — це своєрідні антології стислих мудрих висловів, вибраних з Біблії за тематичним принципом: про добро і зло, про чистоту і невинність, мужність, правду, братолюбство, навіть про злих жінок.

«Шестидневів» було декілька. Найкращий із них — Василя Великого. Це коментар до біблійного повідомлення про тво­рення світу за шість днів, про астрономічні дослідження небо­зводу. Збірник «Фізіолог» — це окремі оповіді про рослини, тва­рин, каміння. «Християнська топографія» — перший підручник з географії.

Таким чином, перекладна література — це жанр давньої лі­тератури.


  1. Біблія

Однією зі священних книг, що зібрали мудрість тисячоліть, є Біблія. Кожне її слово потребує глибокого осмислення, оскільки вона вказує шлях до вершин духу.

Біблія прагне чітко виписати, що є добро, а в чому сутність зла.

Заповіді Господні твердять:


  • Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею

твоєю, і всім розумінням твоїм (Матвія, гл. 22:37).

  • Люби ближнього свого, як самого себе (Матвія; гл. 22:39).

«На цих двох заповідях Закон і Пророки стоять»,— твердить

святий Матвій.



Завдання. Знайти афоризми, афористичні вислови з Біблії, пояснити їх зміст. Деякі афоризми починає називати вчитель, а учні продовжують їх:

  • Люби ближнього свого, як самого себе.

  • Не копай яму іншому, бо сам у неї попадеш.

  • Не судіть, то й судимі не будете.

  • Блаженні вбогі духом.

  • Ви — сіль землі.

  • Суд Соломона.

  • Адамове ребро (за часів Адама).

  • У костюмі Єви.

  • Цікава, як праматір Єва.

  • Втрачений рай.

  • Едемський сад.

  • Змій-спокусник.

  • Каїн і Авель.

  • Каїнова печать (тавро братовбивства).

  • Хома невіруючий.

  • Вавилонське стовпотворіння.

  • Вавилонська вежа.

  • Вавилонський плач.

  • Голгофа (іти на Голгофу).

  • Тридцять срібників.

  • Терновий вінець.

  • Содом і Гоморра.

  • Віра без діла мертва.

  • Будьте, як діти.

  • Тьма кромішня.

  • Таємне стане явним (зрозумілим).

  • Книга за сіма печатками.

  • Піддати анафемі (відлучити від церкви).

  • Не від світу цього.

  • Зарити талант у землю.

  • Не сотворіть собі кумира (ідола).

  • Хто взяв меча, той від меча і загине.

  1. Біблійні легенди

    1. «Про створення світу».

      1. Вдумливе і виразне читання легенди з відповідним комен­тарем.

      2. Тема: розповідь про послідовність сотворіння Богом світу.

      3. Ідея: возвеличення прагнення Бога створити життя на землі.

      4. Основна думка: уславлення Творця всього живого на землі.

      5. Обговорення змісту легенди. Бесіда за питаннями:

  • Чому Бог розпочав свою діяльність з розподілу неба і землі?

  • Для чого Господу потрібно було світило? Що воно символізу­вало?

  • Яким чином світло розподілялося на «День» і «Ніч»?

  • Вмотивуйте, чи відчув Бог труднощі під час створення світу? Свої міркування обґрунтуйте.

  • 3 якого часу на землі розпочалося життя?

  • Як ви вважаєте, на що сподівався Господь, створюючи світ? Відповідь аргументуйте.

  • Чому спочатку на землі з’явилися вода, рослини і тваринний світ, а потім люди?

  • Чим викликано задоволення творця від своєї діяльності?

  • Чи все, на ваш погляд, було вдалим у діях Бога?

      1. «Мікрофон»: якщо вам було запропоновано створити Все­світ, що ви врахували б, здійснюючи цю відповідальну роботу?

    1. «Про перших людей Адаму і Єву».

      1. Виразне читання змісту твору, коментування його.

      2. Тема: розповідь про створення богом Ягве перших людей на землі і всього живого, покарання перших людей за неслух­няність.

      3. Ідея: возвеличення прагнення багато чого пізнати (Адам і Єва); засудження зла і підступності (Змій).

      4. Основна думка: Бог — Адамові: «.. .повік добуватимеш хліб свій у поті свого лиця — оратимеш землю й сіятимеш зерно, і ко­жен шматок хліба діставатимеш важкою працею».

Бог — Єві: «...у муках будеш родить дітей своїх».

      1. Композиція.

Експозиція: рішення Ягве створити людей на землі. Зав’язка: застереження Богом Адама і Єви від вживання пло­дів яблук із забороненого дерева, яке оберігав Змій.

Кульмінація: за неслухняність Ягве вигнав людей з раю і зму­сив їх тяжко щодня працювати.

Розв’язка: поширення людського роду на землі від Адама і Єви.

      1. Проблематика твору:

  • добро і зло;

  • мудрість і дурість;

  • дозвілля, відпочинок і щоденна праця.

      1. Опрацювання змісту твору. Фронтальне опитування.

  • Хто був творцем землі?

  • Який куток на землі названо раєм? Чим він приваблював себе? («В Едемі росли яблука, помаранчі, виноград, фіники, банани. І було там ще багато незвичайних дерев і квітів. В Едемі царювала вічна весна. Буяли троянди, ріка дзюрчала в тіні дерев, достиглі плоди падали на землю в густу траву»)

  • Чому Ягве вирішив створити людину? («...Але порожньо було у чудеснім саду. Не було кому купатися у річці, зривати квіти, збирати солодкі ягоди та відпочивати в тіні дерев. І вирішив Ягве: “Створю людину, подібну до себе”»)

  • Яким чином бог створював на землі все живе? («Узяв Ягве річкову глину, виліпив з неї людину, вдихнув у неї життя і назвав людину Адамом... Тоді виліпив бог з глини звірів і птахів, оживив їх і привів до Адама»)

  • Як ви вважаєте, чому перша людина була виліплена із річко­вої глини.

  • Чим, на ваш погляд, зумовлено те, що спочатку на землі з’я­вився чоловік, а потім жінка?

  • Яким було життя Адама з Євою у раю? («Разом вони гуляли, разом купались у річці, разом плели вінки з квітів, разом збирали плоди з усіх дерев»)

  • У чому в легенді полягало значення образу Змія?

  • Чим зумовлено те, що саме жінці Змій запропонував скушту­вати заборонений плід?

  • Про що розповів Змій Єві стосовно вживання яблука із забо­роненого Ягве дерева? («...Коли ви з’їсте заборонений плід, ви з Адамом станете такі ж мудрі та всемогущі, як сам Ягве»)

  • Як змінилися погляди людей на навколишній світ після вжи­вання ними забороненого плода? («...Подивилися один на одне й уперше побачили, що вониголі й засоромилися»)

  • Яке покарання отримали від Ягве люди і Змій? (ЯгвеЗмію: «За те, що ти намовив Єву з’їсти заборонений плід, пла­зуватимеш повік на пузі, й усі люди будуть тебе ненави­діти». ЯгвеАдаму: «...за те, що не послухався мене і з’їв заборонений плід, повік добуватимеш хліб свій у поті свого лицяоратимеш землю і сіятимеш зерно, і кожен шмат хліба діставатимеш важкою працею». ЯгвеЄві: «А ти... у муках будеш родити дітей своїх»)

  • Як змінилося життя людей після того, коли їх Ягве вигнав з раю? («Адам почав орати землю; він трудився з ранку до вечора, щоб зібрати врожай. У Адама з Євою народились діти. Коли діти виросли, вони збудували міста, насадили сади й роз­селилися по всій землі»)

  • Чому Адама і Єву вважають першозасновниками людського роду на землі?

  • Як у легенді простежується мотив гріхопадіння? Чим він зу­мовлений.

  • Чи можна Ягве вважати жорстоким? Чому він простив людей за їх неслухняність?

      1. Складання інформаційного ґрона: «Що є правдоподібним і фантастичним у легенді? »

Реальне

Обробка людиною землі у поті свого лиця

Єва народжує дітей

Люди збудували міста, посадили дерева, розселилися по всій землі

Фантастичне

Людина створена із річкової глини

Змій розмовляє

Ева створена з ребра Адама

Існування раю

Сила яблучного плода

Спілкування бога з людьми

      1. Примітка до легенди.

За християнським літописанням створення світу датувалося шеститисячним годом до Різдва Христова, від якого ведеться по­чаток нової ери.

Ягве — в іудаїзмі ім’я бога, що не вимовляється; буквально: Господь. Заборона («табу») на вимовлення імені божества вголос була притаманна багатьом релігіям первісних народів і пов’язу­валася з повір’ям, що марне виголошування божого імені неод­мінно приведе до нещастя. Взагалі ж характерною ознакою Біб­лії є те, що майже всі імена та географічні назви мають, крім номінативного, ще якесь конкретне додаткове значення, безпо­середнє чи переосмислене.

Едем — буквально: приємний, ніжний, делікатний. Мотив райського саду як певної поетичної алегорії користувався ве­ликою популярністю серед українських поетів другої половини XVII — по частку XVIII ст. Наприклад: «Сад божественних пі­сень» Григорія Сковороди.

Мотив створення людини з річкової глини має фольклорне походження.



Адам — буквально: людина, чоловік.

Для Біблії характерно пов’язувати акт надання імені з актом без­посереднього створення будь-чого. Наприклад: «І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло» (Книга Буття, І гл., З в.).



Єва — буквально: життя, жива.

Мотив фольклорного походження. Серед міфів багатьох наро­дів побутували перекази про наявність у райському саду «парних» дерев: життя і смерті, добра і зла, правди і кривди тощо.

Заборонений плід спочатку називався не яблуком, а грана­том.

Мотив хитромудрого підступного змія, який підмовляє ге­роя (героїню) до лихих дій, так само фольклорного походження. Звідси ідуть численні повір’я, пов’язані з неоднозначним сприй­няттям цієї істоти. З одного боку — «зміїна мудрість», з іншого — «зміїна» підступність, злість.

Порівняйте вирази «пустеля буття», «безлюддя» у розумінні як фізичному, так і моральному.

Мотиви гріхопадіння, вигнання з раю тощо користувалися ве­ликою популярністю в новітньому європейському живописі й лі­тературі.



    1. «Про потоп на землі».

      1. Виразне читання легенди або переказування її змісту.

      2. Тема: покарання Ягве людей, які в результаті вживання вина «ставали нерозумними і лихими, кривдили слабких, ви­хваляли самі себе й брехали одне одному».

      3. Ідея: засудження пияцтва, яке змушує людей деградувати, та возвеличення доброти і працьовитості (Ной).

      4. Основна думка: «І нехай прославиться усякий труд люд­ський!».

      5. Композиція.

Експозиція: умови, які сприяли рішенню Ягве здійснити все­світній потоп.

Зав’язка: звернення бога до Ноя, щоб той збудував ковчег і розмістився в ньому із своєю сім’єю, а також «привів до ков­чега по парі всіх звірів та всього птаства».

Кульмінація: жахливі наслідки від потопу на землі. Розв’язка: відмова Ягве в подальшому губити будь-що на землі.

      1. Проблематика твору:

  • праця і лінь;

  • добро і зло;

  • пагубний вплив на людину, образ її життя;

  • людина і природа.

      1. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:

  1. Чим займалися люди, розселившись на землі? («...Спочатку навчилися сіяти хліб, а потім стали вирощувати виноград і робити з нього вино»)

  2. Як вживання людьми вина пагубно впливало на них? («Вони... ставали нерозумними і лихими, кривдили слабких, вихваляли самі себе й брехали одне одному»)

  3. Що змусило Ягве покарати людей? («...Люди ставали все гір­шими й лютішими»)

  4. Чому бог зберіг життя Ною? («Він був добрий і роботящий»)

  5. Чи обдуманим було рішення Ягве знищити все живе на землі? Свої міркування обґрунтуйте.

  6. Якою була будова ковчега? («...Було три палубитри по­верхи: верхня палуба, середня й нижня... двері в ковчезі були збоку»)

  • Кого мав розмістити Ной у кораблі? («...Ввійдеш до нього зі своєю сім’єю... приведи ...по парі всіх звірів та всього птаства. Усіх, хто є на землі, навіть кажанів та черв’яків земляних... Збери насіння дерев і трав польових») Чим це зумовлено?

  • Що відбувалося в природі під час негоди, в результаті якої вся земля потопла у воді дощовій? («...Вдарив грім, пітьма накрила землю, нахилился гори, розверзлися небесаі хлинув дощ. ..Не можна було відрізнити, де небо, а де земля, де верх, а дениз. Усе буловода! Ніч стала як день, а деньяк ніч»)

  • Яким були наслідки потопу? («І зникли у вирі верхів’я гір, і потонули слони з левами, і лише величезний Ноїв ковчег кидали хвилі, мов тріску»)

  • 3 якою метою улюбленець бога випустив з ковчега спочатку ворона, а потім голуба?

  • Які зміни відбувалися на землі після того як зійшла вода і земля оголилася? («Ной посіяв у землю насіння дерев і роз­кидав по вітру насіння трав. І знов заколихалася під вітром степова ковила, загомоніли листям берези, в гущавині заку­вала зозуля»)

  • Через що Ягве вирішив більше не губити землю? Як це його характеризує?

  • Як ви вважаєте, чому ця легенда набула популярності серед багатьох народів світу?

      1. Примітка до твору.

Ной — буквально: той, що заспокоює, втіха. За легендою, Ной став родоначальником усього післяпотоптного людства.

Гора Арарат знаходиться на території сучасної Туреччини. Мотив повернення білого голуба, що сповіщав про кінець Все­світнього потопу, використав Григорій Сковорода у діалог «Бе- седа, наречения двоє, о том, что блаженним бьіть легко» та «Раз- говор, назьіваемьій Алфавит, или Букварь мира».



  1. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Проведення тестового опитування «Про створення світу»

  1. Місце зібрання води Бог назвав:

а) морем', б) озером; в) річкою; г) ставком.

  1. На третій день Господь вчинив:

а) небо; б) птахів і риб; в) два великих світла', г) дерева і траву.

  1. День, на який було створено «земну звірину за родом її, і ху­добу за родом її»:

а) третій; б) п’ятий', в) шостий; г) четвертий.

  1. Добром Бог назвав:

а) воду на землі; б) перших людей; в) світло', г) сонце і луну.

  1. Поруч зі світилами Господь «вчинив»:

а) тварин; б) морську рибу; в) людину; г) зорі.

  1. Бог відділив світило від темряви, бо воно, на його погляд: а) чарівне; б) добре', в) яскраве; г) сяюче.

«Про перших людей Адама і Єву»

  1. У давнину казали, начебто всю нашу землю створив великий, всемогущий бог:

а) Перун; б) Зевс; в) Ягве\ г) Посейдон.

  1. Едем у легенді — це:

а) чудесний, райський сад', б) місце, де лікувалися люди;

в) річка зі свяченою водою; г) земля, де нічого не росло.



  1. Бог створив Адама з:

а) піску; б) глини', в) каменя; г) вапняка.

  1. Після Адама на землі було створено:

а) дерева; б) гори; в) звірів і птахів', г) моря і ріки.

  1. Жінку для Адама бог створив з:

а) гілки дерева; б) слонової кістки; в) гірського каміння;

г) ребра першого чоловіка.

  1. Побачивши вперше жінку, Адам проголосив:

а) «Яка ти прекрасна!»', б) «Я захоплююсь тобою!»;

в) «Ти мені так потрібна!»; г) «Як це чудово!».



  1. За словами Змія, той, хто з’їсть яблуко із забороненого дерева: а) помре; б) стане мудрим і всемогутнім',

в) потрапить в інший світ; г) буде сильним і мужнім.

  1. Раніше забороненим плодом вважали:

а) гранат', б) банан; в) грушу; г) яблуко.

  1. Де бог створив чудесний райський сад? На:

а) заході; б) горі Арарат; в) узбережжі найбільшої річки;

г) сході.

  1. Єва у буквальному перекладі означає:

а) прекрасна; б) мудра; в) жива', г) працьовита.

«Про потоп на землі»

  1. З’явившись на землі, люди спочатку навчилися: а) шити одяг; б) ловити рибу; в) сіяти хліб',

г) вирощувати виноград.

  1. Через що люди ставали нерозумними і лихими? Коли: а) мали багато грошей; б) пили вино',

в) отримували владу над іншими;

г) не виявляли бажання навчатися.



  1. Ім’я «Ной» буквально означає:

а) веселий; б) сумний; в) той, хто заспокоює', г) справедливий.

  1. Гора Арарат, що згадується в легенді, знаходиться на терито­рії сучасної:

а) Німеччини; б) Франції; в) Польщі; г) Туреччини.

  1. Письменник, який використав у своїх творах мотив повернення білого голуба, що сповіщав про кінець Всесвітнього потопу: а) Т. Шевченко; б) І. Франко; в) Г. Сковорода',

г) С. Васильченко.

  1. На думку Господа, Ной був:

а) розумним і винахідливим; б) праведним',

в) хитрим і підступним; г) ледачим.



  1. Скільки днів і ночей ішов дощ, затоплюючи землю? а) Сорок', б) сім; в) сто; г) п’ятдесят.

  1. Перед потопом бог звелів Ноєві збудувати:

а) літак; б) корабель', в) багатоповерховий дім; г) вежу. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

  1. Робота на картках Картка № 1

  1. Що мав на увазі Господь, звертаючись до Ноя («Про потоп на землі»): «Я бачив тебе праведним перед лицем своїм»? Наве­діть переконливі аргументи.

  2. У чому, на ваш погляд, полягає закономірність створення Бо­гом землі і її оживлення. Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на легенду «Про створення землі».

  3. Едем у буквальному перекладі означає:

а) щасливий; б) приємний', в) сприятливий; г) земний. Картка № 2

  1. Порівняйте біблійну і народну легенди про створення світу. Чим зумовлено виникнення цих творів?

  2. Вмотивуйте, чи можна вважати Змія уособленням зла і під­ступності («Про перших людей Адама і Єву»)? Відповідаючи, посилайтеся на зміст легенди.

  3. Потопом Бог хотів людей («Про потоп на землі»):

а) залякати; б) знищити', в) перевиховувати;

г) перевірити на мужність.



Картка № З

І.Чим, на ваш погляд, пояснити те, що в легенді «Про потоп на землі» бог наприкінці твору уславлює будь-який труд люд­ський? Свої міркування обґрунтуйте.



  1. вважав Ягве, залякуючи людей, що вони, спробувавши заборонений плід, стануть такими мудрими і розумними, як він? Чим це зумовлено?

  2. На п’ятий день Бог «вчинив» («Про створення світу»):

а) пустелі; б) худобу, в) рослини; г) суходіл.

  1. Підсумок уроку

  2. Оголошення результатів навчальної діяльності

  3. Домашнє завдання

Підготувати розповідь «Моя улюблена легенда з Біблії», вміти тлумачити твори «Про Вавилонську вежу», «Про Мойсея» та де­сять заповідей зі Святого Писання.
Каталог: content -> files -> catalog1
catalog1 -> Урок 6 Тема уроку. Алотропія. Значення озонового шару для життя організмів на Землі
catalog1 -> Урок 7 Тема уроку. Загальні хімічні властивості неметалів
catalog1 -> Лабораторна робота №4 «Визначення опору провідника за допомогою вольтметра і амперметра» Мета
catalog1 -> Уроки №9, 10 зв’язне мовлення
catalog1 -> Урок-семінар-конференція 63(19) Види теплових двигунів. Екологічні проблеми використання теплових машин Мета
catalog1 -> Урок 11 Поняття файл. Ім'я та розширення імені файлу. Каталоги (папки) та підкаталоги файлів. Шлях до файлу
catalog1 -> Урок 19 Контрольна робота 2 з теми «Операційна система»
catalog1 -> Урок №23 Зв’язне мовлення Реферат на основі двох-трьох джерел
catalog1 -> Профілактика дитячих хвороб
catalog1 -> Урок 25 Прикладне програмне забезпечення навчального призначення. Навчальні програми для підтримки навчання фізики


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка