Урок 8 Тема Хімічні елементи, їх назви і символи. Поняття про уроку: Періодичну систему хімічних елементів Д.І. Менделєєва




Скачати 220,6 Kb.
Дата конвертації09.11.2017
Розмір220,6 Kb.
7 клас

Початкові хімічні поняття
Урок 8
Тема Хімічні елементи, їх назви і символи. Поняття про уроку: Періодичну систему хімічних елементів

Д.І.Менделєєва

Мета: сформувати поняття про хімічний елемент; ознайомити учнів із символами й назвами хімічних елементів за сучасною українською номенклатурою; ознайомити зі структурою Періодичної системи і принципами розташування хімічних елементів у таблиці; навчити користуватися періодичною системою для знаходження інформації про хімічні елементи.
Базові поняття

та терміни: хімічний елемент, атом, ядро атома, заряд ядра, Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва, період, ряд, група, порядковий номер
Тип уроку: крок засвоєння нових знань
Методи

навчання: пояснювально-ілюстративні – бесіда, розповідь; репродуктивні, частково-пошукові, дослідницькі, ігрові.

Структура уроку


  1. Організаційний етап …………………………………………….. 1 хв.

  2. Перевірка домашнього завдання ………………………………. 8 хв.

  3. Актуалізація опорних знань учнів ……………………………… 2 хв.

  4. Вивчення нового матеріалу ……………………………………... 20 хв.

    1. поняття про хімічні елементи

    2. назви і символи хімічних елементів

    3. Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва

    4. поширеність хімічних елементів

  5. Узагальнення та систематизація знань учнів ………………….. 7 хв.

  6. Домашнє завдання ………………………………………………… 1 хв.

  7. Підбиття підсумків уроку ………………………………………… 1 хв.


Хід уроку


  1. Організаційний етап




  1. Перевірка домашнього завдання:

Декілька учнів виконують завдання на картках:


Варіант 1.

  1. Чим відрізняються атоми від молекул?

  2. Чому в атомів з’являється заряд, якщо вони віддають або приймають електрони?

  3. Скільки електронів має атом із зарядом ядра +3? Скільки електронів має атом із зарядом ядра +10? Як вважаєте, який з цих атомів важчий


Варіант 2.

  1. З яких частинок складаються атоми? Який заряд мають атомні ядра і електрони?

  2. Як з атомів утворюються йони?

  3. Який заряд буде мати частинка, що утворилася при втраті трьох електронів йоном із зарядом +2?

Інші учні приймають участь в опитуванні:



  1. Сформулюйте визначення атома.

  2. Який заряд мають ядро атома та електрони?

  3. Сформулюйте визначення йона. Як утворюється ця частинка?

  4. Визначте, скільки електронів входить до складу атома, якщо заряд його ядра дорівнює +8.

  5. Визначте, який заряд має йон, що утворився внаслідок втрати атомом чотирьох електронів; внаслідок прийняття атомом трьох електронів.


3. Актуалізація опорних знань учнів

Згадуємо проблемне питання, що обговорювалося на минулому уроці: «Як можна пояснити існування в природі величезної різноманітності речовин?»; вчитель повторює відповіді учнів і заслуховує доповнення. Якщо чіткої відповіді не запропоновано, учитель повідомляє, що на цьому уроці учні зроблять ще один важливий крок до правильної відповіді. Учитель називає тему уроку й очікувані результати, просить учнів сформулювати свої «побоювання» щодо теми уроку. (Деякі учні страшаться вивчати назви й символи хімічних елементів і вважають, що всю Періодичну таблицю хімічних елементів їм потрібно знати напам’ять. Щоб нейтралізувати ці «побоювання», під час уроку слід використовувати ігрові моменти, цікаві факти та завдання»



  1. Вивчення нового матеріалу




    1. Поняття про хімічні елементи


Розповідь учителя

(Учні записують у зошитах основні визначення і приклади)


Ви вже знаєте, що всі речовини складаються з молекул, атомів або йонів. Молекули та йони утворюються з атомів. Отже, усе в природі складається з атомів. Усього на Землі та в космічному просторі виявлено 89 різних видів атомів, ще близько 30 видів добуто вченими штучно. Атоми певного виду називають хімічним елементом.

Атоми різних видів відрізняються за масою, розміром, будовою та зарядом атомних ядер. Атоми одного виду однакові за розмірами, мають приблизно однакову масу та подібну будову, але обов’язково – однаковий заряд ядра.

Заряд ядра атома – це найважливіша характеристика атома, з неї можна дуже багато дізнатися про властивості атомів і утворених ними речовин. Наприклад, за зарядом ядра можна визначити кількість електронів в атомі хімічного елемента; а їхня кількість визначає хімічні властивості сполук, утворених цим елементом. Ось чому більш точнішим буде, якщо ми скажемо: Хімічний елемент – це різновид атомів з однаковим зарядом ядра.

Атоми із зарядом ядра +1 – це один хімічний елемент, а атоми із зарядом +5 – інший.


Найдавніше поняття про елементи пов’язане з античним філософом Аристотилем, який створив першу картину світу. Згідно з нею всі тіла складаються з різних комбінацій п’яти елементів: землі, води, повітря, вогню й ефіру. І в перекладі з грецької мови слово «елемент» означає «складова частина».
Розглядаючи поняття «хімічний елемент», можна встановити аналогію з літерами. Як із невеликої кількості літер утворюється величезна кількість слів, так із невеликої (трохи більше 100) кількості атомів утворюються мільйони різних речовин. Елемент – це частина цілого. Ми й усе, що нас оточує, утворено хімічними елементами.

Академік О.Є.Ферсман образно назвав хімічні елементи цеглинками Всесвіту, а поет С.Щипачов у вірші «Читаючи Менделєєва» сказав:

Природа має лиш один секрет –

Чи тут, чи там, у Космосу глибинах,

Все: від малих піщинок до планет –

Із елементів складене єдиних.



    1. Назви і символи хімічних елементів


Розповідь учителя
Усі хімічні елементи мають назви й умовні позначення – хімічні символи. За основу українських назв елементів узяті їхні латинські назви. Назви хімічних елементів записуються з великої літери. Як символи хімічних елементів використовуються перші літери їхніх латинських назв.

Наприклад, хімічний елемент із зарядом атомного ядра +1 називається Гідроген, його символ Н відповідає першій літері латинської назви Hydrogenium. Хімічний елемент із зарядом ядра +8 називається Оксиген (від латинського Oxygenium) і позначається символом О. Якщо перша літера в назві елемента вже використовується для позначення іншого елемента, то до неї додається одна з наступних літер, наприклад, символ ГеліюНе, Меркурію Hg, (від латинського Hidrargirum).

Таку систему назв хімічних елементів запропонував шведський хімік Берцеліус у 1814 р.

А до цього існували різні спроби зображення символів хімічних елементів. Алхіміки кожний метал давнини співвідносили з назвою планети. Їхні алхімічні позначення не включали символів хімічних елементів, а являли умовне зображення речовин, за допомогою якого алхіміки «зашифровували» свої секрети, причому майже в кожного з них був свій набір подібних знаків, відомий лише йому самому.

У XVIII ст. у Франції хімічні елементи позначали у вигляді дуг, рисочок, кружечків, в які поміщували перші літери їх назв.

Символи та назви елементів – це літери хімічної мови. Цією мовою розмовляють усі хіміки світу. І вам також треба вивчити «алфавіт» хімічної мови, а для початку символи хімічних елементів, які часто зустрічатимуться на уроках хімії.


(Учитель звертає увагу учнів на плакат із назвами та символами елементів або відповідну таблицю в підручнику (ст. 53). Слід уважно розглянути різницю в українських та латинських назвах, вимову символів хімічних елементів, особливо в тих випадках, коли вимова і назва елемента різні. Варто розповісти учням деякі історії про виникнення назв хімічних елементів.)
Назви хімічним елементам переважно давали вчені, які вперше їх відкривали. Тільки елементи, відомі з глибокої давнини, мають назви, що склалися історично. Багато з елементів називалися з урахуванням їхніх властивостей або властивостей речовин, які вони утворюють: Карбон – той, що народжує вугілля; Оксиген – той, що народжує кислоти, Гідроген – той, що народжує воду, Флуор – руйнівний, Бром – смердючий (через запах брому). Назви деяких елементів пов′язані з мінералами, в яких вони вперше були виявлені: Алюміній, Літій, Бор та інші. Елементи називали на честь богів (Титан, Прометій) і вчених (Ейнштейній, Менделевій, Нобелій). У назвах деяких елементів звучать назви космічних тіл (Гелій, Уран, Телур, Селен), країн і континентів (Францій, Германій, Америцій). Хімічний елемент Аурум, з атомів якого складається золото, названий на честь богині ранішньої зорі Аврори через свій колір.


    1. Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва


Розповідь учителя
Усі відкриті на даний момент хімічні елементи зведені в таблицю – Періодичнусистему хімічних елементів Д.І.Менделєєва.
Періодична система елементів – це не просто список хімічних елементів, як може дехто подумати, це класифікація хімічних елементів, основана на особливостях будови їх атомів.
Періодична система містить у собі велику кількість залежностей та закономірностей, і, якщо навчитися її правильно використовувати, вона може стати доброю помічницею на уроках і навіть шпаргалкою.

Періодична система була складена на основі періодичного закону, відкритого в 1869 р. Д.І.Менделєєва. Періодичний закон ми розглянемо пізніше, а Періодичною системою будемо користуватися часто. Перша Періодична система мала всього 63 елементи. Вона відрізнялася від сучасної за виглядом. Зараз Періодична система має 120 елементів. Вона регулярно поповнюється щойно відкритими елементами, і поки вчені не можуть однозначно стверджувати, скільки всього елементів може існувати. На честь Д.І.Менделєєва хіміки називають Періодичну систему його ім’ям.


Періодична система має вигляд таблиці. Елементи в ній розміщені в певному порядку – у міру збільшення маси їхніх атомів. Кожний елемент має свій порядковий номер, і цей номер дорівнює заряду ядра атомів цього елемента.

(Учні роблять відповідні записи в зошитах і спільно з учителем наводять приклади хімічних елементів, визначають заряд ядра їх атомів і кількість електронів).

Існує багато різновидів зображення Періодичної системи: кругові, спіральні, пірамідальні, із розташуванням елементів зверху вниз і зліва направо. Найбільш загальноприйнятим є зображення у вигляді таблиці з розташуванням елементів зліва направо.
У Періодичній системі всі елементи об’єднуються в періоди – горизонтальні ряди елементів, і групи – вертикальні колонки елементів. У довгоперіодному варіанті Періодичної системи елементи об’єднуються в сім періодів і 18 груп, а в короткоперіодному також у сім періодів, але у вісім груп.

Перші три періоди називають малими, тому що їх становить невелика кількість елементів: перший період – тільки два елементи (Гідроген і Гелій), а другий і третій – по вісім. Решту періодів називають великими: четвертий і п’ятий періоди мають по 18 елементів, а шостий і сьомий по 32.

Групи об’єднують елементи з подібними властивостями. Деякі групи елементів мають назви, наприклад група лужних металів, або група інертних газів.

У нижній частині таблиці розташовані родини елементів лантаноїди і актиноїди. Ці елементи йдуть після Лантану (№ 57) і Актинію (№ 89) і формально належать до третьої групи. Проте розміщення цих елементів у таблиці зробило б її громіздкою і незручною, тому їх зазвичай виносять за її межі.


Кожний елемент має свою адресу в Періодичній системі. Щоб описати положення елемента в Періодичній системі, треба назвати його порядковий номер, а також номер групи та періоду. Наприклад, елемент Оксиген має порядковий номер 8, перебуває у другому періоді, шостій групі.

(Учні усно описують положення двох-трьох елементів за власним вибором).

Елементи, так само, як речовини або молекули, мають певні властивості. Найважливіші властивості елементів наведені в Періодичні таблиці – це порядковий номер (заряд ядра його атома), атомна маса та інші, про які ви згодом дізнаєтесь на уроках хімії.


    1. Поширеність хімічних елементів


Розповідь учителя
(Під час розповіді бажано використовувати діаграми або табличні дані.)

Атоми елементів, які зустрічаються в природі, розподілені в ній дуже нерівномірно. У космосі найпоширенішим елементом є Гідроген – перший елемент Періодичної системи. На його частку припадає близько 93 % усіх атомів Всесвіту. Близько 6,9 % складають атоми Гелію – другого елемента Періодичної системи. Решта – 0,1 % припадає на всі інші елементи.

Поширеність хімічних елементів у земній корі значно відрізняється від їхньої поширеності у Всесвіті. У земній корі найбільше атомів Оксигену та Силіцію. Разом з Алюмінієм і Ферумом вони формують основні сполуки земної кори. А Ферум і Нікель – основні елементи, які становлять ядро нашої планети.

В атмосфері найпоширенішим елементом є Нітроген, а в гідросфері – Гідроген.



Живі організми також складаються з атомів різних хімічних елементів. В організмі людини найбільше міститься атомів Карбону, Гідрогену, Оксигену та Нітрогену.


  1. Узагальнення та систематизація знань учнів


Бесіда
Учитель нагадує питання, яке обговорювали на початку уроку: «Як можна пояснити існування в природі величезної різноманітності речовин?» і просить учнів дати на нього чітку відповідь.
Завдання:

  1. Знайдіть у Періодичній системі елемент із зарядом ядра +79. Запишіть його символ, назву, порядковий номер. У якому періоді (великому чи малому) він перебуває? Скільки електронів міститься в атомів цього елемента?

  2. Виберіть один із елементів у Періодичній системі й запишіть у зошитах інформацію про цей елемент, яку можна отримати із Періодичної системи: назву елемента, символ, порядковий номер, положення елемента – період, група, заряд ядра атома, кількість електронів. (Це завдання виконується учнями індивідуально).


Вікторина «Хімічні елементи»
Клас об′єднується в команди по 5-6 учнів. Відповідаючи на запитання та виконуючи завдання, учні користуються Періодичною системою хімічних елементів, що наведена в підручнику. Завдання для всіх груп однакові. Відповідає команда, яка першою знаходить відповідь. Перемагає команда, яка надає найбільшу кількість правильних відповідей. Для підрахунків слід обрати «рахівників». Заздалегідь слід приготувати призи для переможців (наприклад, цукерки, що містять С, О, Н тощо).
Орієнтовні завдання:


  1. Розминка. (кожна правильна відповідь – 1 бал)

    1. Скільки елементів перебуває в перших трьох періодах Періодичної системи?

    2. Із скількох періодів і груп складається сучасна Періодична система?

    3. Які періоди Періодичної системи називають малими, а які – великими?

    4. Скільки елементів перебуває в третьому періоді?

    5. Скільки елементів перебуває в п′ятому періоді?

    6. Чому дорівнює порядковий номер елемента?




  1. «Символи». Установіть відповідність між символами хімічних елементів та їх українськими назвами. (завдання видаються командам на окремих аркушах. На них учні зразу ж пишуть відповіді і здають рахівникам, яким учитель повідомляє правильну відповідь. Кожна правильна відповідь – 1 бал).




    1. Ca а) Станум

    2. Cu б) Плюмбум

    3. Ag в) Купрум

    4. Sn г) Натрій

    5. Pb д) Кальцій

    6. Na е) Цинк

    7. Zn є) Арґентум




  1. «Літера». Випишіть із Періодичної системи всі символи хімічних елементів, що починаються літерою «С». Укажіть їх кількість. (3 бали)




  1. «Назви». (Кожна правильна відповідь – 1 бал)

    1. Знайдіть у Періодичній системі приклади хімічних елементів, які названі на честь учених.

    2. Знайдіть у Періодичній системі приклади хімічних елементів, які названі на честь планет.

    3. Знайдіть у Періодичній системі приклади хімічних елементів, які названі на честь географічних об’єктів.




  1. «Метаграми». Розгадайте мета грами. (Кожна правильна відповідь – 2 бали).

    1. В таблиці я – відомий елемент,

Та літеру зміни з одного боку,

Переконаєшся в один момент,

Що я не елемент вже, а протока.

(Фосфор і Босфор)




    1. Там, де «З», – мене цінують,

Я – коштовний елемент.

«З» на «Д» перейменують –

Я – теслярський інструмент.

(Золото і долото)




    1. У мікросвіті в згоді й мирі

Уже давно живуть два брати.

Із вісімками в «А» квартира,

У «О» - квартира сорок п’ята.

(Родій і Радій)


(Додаткові завдання див. в додатковому матеріалі до уроку).


  1. «Помилка». В одному з підручників з хімії було дано визначення: «Хімічний елемент – це речовина, усі атоми якої мають один і той самий заряд ядра». У чому помилковість визначення? (5 балів).




  1. «Сенкен». Складіть сенкен за темою «Хімічні елементи». (7 балів).

Для підказки командам можна роздати схеми для складання сенкенів.


Тема (іменник) __________________

Опис (два прикметники) ______________ ______________

Дія (три дієслова)______________ ______________ ____________

Ставлення (фраза – чотири

слова) ___________ ______________ _____________ ____________

Перефразування сутності, синонім (одне слово) _________________



  1. Домашнє завдання.




  1. Опрацювати § 5 підручника (ст. 50-56) завдання 5, 6 письмово, опрацювати § 6 підручника (ст. 59-63) завдання 4, 5 ст. 61 письмово.

  2. Вивчити напам’ять назви та символи 20 хімічних елементів.

  3. *Знайти в додатковій літературі інформацію про історію відкриття та походження назви одного з хімічних елементів. (Подати цю інформацію можна в будь-якому зручному для учнів вигляді: повідомлення, малюнок, вірш, схема, комп’ютерна презентація тощо).




  1. Підбиття підсумків уроку.

Учитель запитує, чи досягнуті очікувані результати, просить підвести підсумок уроку. Чого навчились? Які особисті відкриття зробили? Чи здійснилися ваші «побоювання» щодо теми уроку?



Додатковий матеріал до уроку
Еволюція символів хімічних елементів
Із давніх часів ученим було відомо декілька елементів: сім металів давнини (золото, срібло, мідь, залізо, олово, свинець) та сірка. Із цих самих часів люди намагалися дати назви та позначення.

Алхіміки вважали, що в природі існує лише сім металів за числом відомих в ті часи планет і ці сім планет пов’язані зі середовищем існування людини, його духовним станом, днем тижня, космосом. Тому кожний метал співвідносили з назвою планети. Алхімічні позначення не включали символів хімічних елементів, не характеризували складу речовини, а являли її умовне зображення, за допомогою якого алхіміки «зашифровували» свої секрети, причому майже в кожного з них був свій набір подібних знаків, відомий лише йому самому.

Першим значним кроком було зображення символів хімічних елементів, зроблене у Франції інженером Жаком-Анрі Гассефратцем та хіміком і лікарем Пьєром-Огюстом Аде. Вони ввели позначення хімічних елементів у вигляді дуг, рисочок, кружечків, в які поміщували перші літери французької назви елементів. Потім Дальтон почав застосовувати свої символи хімічних елементів.

Після цього шведський хімік Берцеліус запропонував за символи хімічних елементів приймати першу літеру їх латинських назв, а в разі збігу перших літер – використовувати і другу літеру. Так, для позначення Оксигену він узяв символ «О» - першу літеру від Oxygenium, для Гідрогену – «Н» – від Hydrogenium, для Карбону – «С» – від Carboneum. Ця система збереглася до наших часів.


Походження назв хімічних елементів
За назвою сполук, утворених елементами: Гідроген – той, що народжує воду [від грец. hydro (вода) та genos (рід, народження)]; Оксиген – той, що народжує кислоти [від грец. Oxys (кислий)]; Нітроген – той, що народжує селітру [від грец. nitron (селітра)]; Карбон – той, що народжує вугілля [від латин. carbo, carbonis (вугілля)].
За назвою небесних тіл Сонячної системи: Паладій – за іменем нещодавно відкритого (на той момент) в Сонячній системі астероїда Палада; Селен – від грецької назви Місяця; Уран – за назвою планети Уран; Гелій – від латинської назви Сонця; Нептуній – за назвою планети Нептун; Плутоній – за назвою планети Плутон; Телур – за назвою планети Земля (у давньоримській міфології Телурія – мати Землі).
На честь країн і міст: Галій – від латинської назви Франції; Гафній – від давньої латинської назви Копенгагена; Германій – від назви Німеччини; Ітрій, Тербій, Ербій, Ітербій – на честь французького міста Ітербію, в якому працювали першовідкривачі цих елементів і знайдено мінерал ітербіт-гадолініт; Кадмій – від грецької назви стародавньої фортеці міста Фіни; Купрум – від грецької назви острова Кіпр; Реній – за назвою річки Рейн; Рутеній – від латинської назви Росії; Скандій – за назвою півострова Скандинавія; Європій – за назвою частини світу Європа; Америцій – за назвою країни Америка; Каліфорній – за назвою штату Каліфорнія (США); Дубній – за назвою міста Дубно (РФ); Полоній – від латинської назви Польщі; Берклій – за назвою міста Берклі (США); Лютецій – від старої латинської назви Парижа «Лютеція».
За назвою мінералів, у яких відкриті елементи: Алюміній – від латин. плумен – галун; Барій – від мінералу барит; Бор – від мінералу бура; Кальцій – від латин. вапняк; Літій – від грецького камінь; Від латинської назви мінералу магнесіа; Цирконій – від мінералу циркон; Самарій – від уральського мінералу самарськиту, знайденого російським гірським інженером В.Є.Самарським.
За ім’ям відомих учених: Кюрій – на честь учений П’єра Кюрі та Марії Складовської-Кюрі; Ейнштейній – на честь Альберта Ейнштейна; Фермій – на честь Анрі Ферма; Менделеві – на честь Д.І.Менделєєва; Нобелій – на честь Альфреда Нобеля; Лоуренсій – на честь Лоуренса; Резерфордій – на честь Резерфорда; Борій – на честь Бора; Жоліотій – на честь французького фізика Фредерика Жоліо-Кюрі.
За кольором елементів та їхніх сполук: Берилій – зелений, за кольором мінералу смарагд; Вісмут – від нім. вайсмуттер (біла речовина); Аурум – за кольором металу; Індій – від іспанського індіго (яскраво-синій); Іод – від грец. іодес (фіолетовий); Іридій – від латин. іридіс (веселка); Арсен – від грец. арсенікон (яскраво-жовтий); Родій – від грец. родон (рожевий); Рубідій – від грец. рубідус (червоно-коричневий); Сульфур – від санскр. сира (світло-жовтий); Аргентум – від грец. аргос (білий); Хлор – від грец. клорос (жовто-зелений); Хром – від грец. кромос (колір); Цезій – від латин. цесіус (блакитний колір неба).
За іменами богів і героїв легенд: Ванадій – Ванадіс (ім’я давньоскандинавської богині); Кобальт – від німецького кобольд (домовик, гном); Ніобій – від грецького Ніобея (дочка Тантала); Меркурій – за іменем бога, заступника торгівлі і подорожей; Тантал – ім’я героя давньогрецької міфології; Титан – бог, що відрізнявся гордою і стійкою вдачею. Торій – на честь скандинавського бога грому і бурі; Прометій – за іменем давньогрецького бога Прометея.
За властивостями елементів та їхніх сполук: Нітроген (латин. та укр.) – безжиттєвий; Аргон – бездіяльний, інертний; Бром – від грец. смердючий; Калій – від араб. аль-калі (їдкий); Криптон – таємний, потайливий; Ксенон – чужий; Манган – від грец. манганес (той, що очищає); Натрій – від араб. натрон (миюча дія); Осмій – від грецц. осме (запах); Меркурій (гідраргірум) – від грец. рідке срібло; Фосфор – від грец. фосфорос (той, що світиться в темряві); Фтор – від грец. фторос (той, що руйнує); Стибій (антимоній) – від латин. протимонашеський.
Мета грами
Коли «Т», він – елемент,

Та врахуй такий момент:

Виправи лиш «Т» на «Р» ─

Деспот править відтепер.

(Титан і тиран)
Два елементи хімічних

Б′ють з мета грами, як дзвін:

З «Х» - елемент металічний,

З «Б» - неметал уже він.

(Хром і Бром)
Коли з «Н» - я радіоактивний

Елемент, який у світі знають.

Коли з «Л» - я гори, що й донині

Азію і Європу розділяють.



(Уран і Урал)
Я благородний, не люблю бурхливих сцен,

Бо я – інертний газ, я навіть сонний.

Та забери від мене букву «Н» -

Відразу стану кораблем Ясона.



(Аргон і «Арго»)
Цікаві історії
Колись в Саксонії, провінції Германії, добували срібну та мідні руди. Однак іноді рудокопи знаходили руду, яка зовнішнє нічим не відрізнялася від срібної, але, коли її починали плавити, отримати з неї дорогоцінний метал не могли. Більш того, при обпалюванні такої руди виділявся отруйний газ, що отруював працівників. Саксонці пояснювали ці неприємності втручанням нечистої сили – злого та підступного гнома Кобольда. Правда, люди говорили про те, що цей гном не злий, а справедливий, тому що наказує лише ледачих рудокопів. Однак у давні часи в Германії в церквах читали спеціальні молитви про спасіння гірняків від злого духу. З часом рудокопи навчилися відрізняти гарну срібну руду від поганої «нечистої», яку стали називати кобальтом, а пізніше кобальтом. Коли в середині XVIII ст. із такої руди отримали новий метал, його назвали кобальтом.
Ця історія також сталася в Германії, у тій самій Саксонії, у тих самих гірняків, тільки не з срібною рудою, а з мідною, і не з гномом Кобольдом, а з іншим гномом – Старим Ніком. Цей Нік був не таким злим, як Кобольд, але він дуже любив познущатися з гірняків. Він підсовував їм погану руду, з якої мідь не можна було добути. Так що не випадково Ніка не любили та вважали негідником, а отриману зіпсовану мідь називали «kupfernikel» («купфернікель») – «зіпсована мідь», або «мідь негідника». Коли в зіпсованій міді відкрили новий метал, першу частину слова «купфер» (мідь) відкинули, залишилася лише друга частина: «нікель» - негідник. Так з′явився новий елемент Нікол.
Інший мінерал-негідник зіпсував не мідну руду, а олов′яну. Якщо цей мінерал потрапляв до печі, кількість виплавленого олова дуже сильно зменшувалась, причому на поверхні розплавленого метала з′являлася піна. Непотрібний при виплавці олова мінерал-невидимку було дуже складно виділити від олов′яної руди. Гірняки вважали, що внього вовча поведінка, він з′їдає олово, а піну, що з’являється в розплавленому металі, вважали вовчою слиною. Певний час слова «вовча слина» - вольфрам, у гірняків було лайкою. З часом мінерал розгледіли, з’ясувалося, він утворює дуже маленькі кристалики, тому його так довго не могли знайти. Цей мінерал назвали вольфрамітом, а отриманий з нього метал – вольфрамом.
У попередніх історіях ми нічого не говорили про використання олова та свинцю. На жаль, ці метали на практиці майже не використовувались. Для зброї вони не підходили – дуже м’які., для посуду також: метали не витримували сильного нагріву, розплавлялися, втрачали форму. Єдине, що з них можна було робити, - це ґудзики, але і тут їх виштовхнула більш тверда і довговічна сурма. Правда, з часом з олова все ж таки почали виготовляти тарілки та ложки. Пригадайте історію про олов’яного солдатика, його матір’ю була олов’яна ложка.

Скоріше за все цими легкоплавкими та м’якими металами закорковували сосуди, причому на такій металевій пробці можна буд\ло без зусиль видавити гарячим предметом необхідні літери. Ці печатки, із сплавів олова та свинцю, на латинській мові називалися «plumbum» (плюмбум). Звідси і пішла всім відома назва «пломба». Оскільки закорковуванням сосудів займалися не хіміки, а простий люд, олово та свинець часто плутали і вважали різновидом одного металу – олова. Багато сторіч проіснували разом плюмбум альбум (біле олово) та плюмбум нігрум (чорне олово). Коли ж хіміки розібралися, олову дали другу назву «станум», а свинець так і залишився … оловом – «плюмбум». Ось така вийшла плутанина.


Сенкен

Сенкен – це вірш, який синтезує інформацію і факти в стисле висловлювання, яке описує чи віддзеркалює тему. Слово «сенкен» походить від французького слова «п’ять» і означає вірш у п’ять рядків. Такі вірші є чудовим інструментом для узагальнення понять та інформації, творчого формування думок та оцінки ступеня розуміння учнем матеріалу.

Перш, ніж використовувати методику сенкена, необхідно пояснити учням, як складати такі вірші. Далі треба продемонструвати це на прикладах (див. нижче). Потім запропонуйте учням скласти сенкен.

Сенкен можна складати індивідуально, у парах або групах. При цьому учні об’єднують свої зусилля, обговорюють тему, вибираючи кращий вірш, і складають один спільний вірш.

Під час складання сенкенів треба дотримуватися таких правил:


  1. Перший рядок має містити слово, яке одначає тему (іменник).

  2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (прикметники).

  3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (дієслова).

  4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

  5. Останній рядок складається з одного слова – синоніма до першого рядка, у ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.


Приклад:

Елементи


Хімічні та корисні

Існують, об’єднуються, будують

Душа здригається від величі

Цеглинки


Сенкен можна складати, використовуючи таку форму:

Тема (іменник) __________________

Опис (два прикметники) ______________ ______________

Дія (три дієслова)______________ ______________ ____________

Ставлення (фраза – чотири

слова) ___________ ______________ _____________ ____________

Перефразування сутності, синонім (одне слово) _________________


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка