Урок «Чорнобиль чорний біль України»



Скачати 78,82 Kb.
Дата конвертації18.10.2018
Розмір78,82 Kb.
ТипУрок
Бібліотечний урок

«Чорнобиль – чорний біль України»
Бібліотекар. Чорнобиль – чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

Войцеховська Вікторія. 

«Журавлі»

Летить під небом журавлиний клин –

Посланець із минулого століття.

Де взявся він серед димів і сміття,

Мов сирота, у просині одна?

Старий вожак минає наш масив

І повертає в бік Пущі-Водиці…

Невже не знає бідолашна птиця,

Що там реактор трави оросив?

І ми злітаєм, мовби журавлі,

Хоч вже давно відбилися від клину,

Безсилі врятувати Україну –

Найкрасивішу часточку землі

Вікторія Івченко

Бібліотекар. Вірш «Журавлі» написано дев’ятирічною (на той час) Вікторією Івченко. Через декілька днів після катастрофи ця юна поетеса загинула. Дівчинка не витримала сильної радіації і померла… А скільки ще життів забрав Чорнобиль? Це ми дізнаємося коли прочитаємо все про Чорнобильську АЕС.

Шостенко Аня. Чорнобильська АЕС розташована на сході Українського Полісся. Енергоблоки знаходяться на березі річки Прип’ять, яка впадає у Дніпро.

Чорнобиль – невеличке миле містечко. Його назва походить від назви гірського полину чорнобилки. Місто це занурене у зелень, все у вишнях та яблунях.



Приходько Наташа. Улітку тут любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо-чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили. І здавалося, що напрочуд гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ від Чорнобиля.

Буржимська Марія. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилин над 4 реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.

Розпочалася пожежа…

Першим до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком.

За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Дибенка.

Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом власної совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

Гибель Таня. Вогонь, все лютував, не вщухав. Навкруги вогонь і задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.

Відвага… Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.



Бібліотекар. Ось список героїв, яким ми завдячуємо своїм життям, яких повинні пам’ятати протягом всього життя:

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кибенок

Сержант Микола Ващук

Старший сержант Василь Ігнатенко

Старший сержант Микола Титенок

Сержант Володимир Тищура
Діти виносять портрети героїв
Бібліотекар. Тож давайте вшануємо пам'ять про героїв-ліквідаторів хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Ренцевич Вероніка.

Лейтенанти – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили…

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню і в полум’я шугали.

Не до подвигів і не до звершень –

Ви ж собою людство заступали.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісні родоводу…

А лишилась вірності присяга –

Батьківщині. Матері. Народу.

М. Сингаївський



Войцеховська Вікторія. У перші години після аварії радіоактивні речовини поширювалися у західному напрямку. Пізніше, 26, а також 27 квітня напрямок переносу радіоактивних продуктів перемістився на північний захід, а 29 квітня – на північний схід. Зранку 30 квітня напрямок вітру змінився, почали забруднюватися райони, розміщені на південному сході від АЕС, у тому числі Київ. Таким чином, у перші дні після аварії, коли викидання радіоактивних речовин було найінтенсивнішим, їх випадання здебільшого зосередилось у північно-західних регіонах України, на південному заході та півдні Білорусії. Висота радіоактивного викидання становила в перші дні 1200 – 3000 м.

Войцеховський Назар. Значні викидання радіоактивних речовин відбулися в травні-червні та в наступний період ( аж до захоронення реактора в спеціально збудованому саркофазі). У зв’язку з великою радіоактивністю було відселено населення з 30-ти кілометрової зони навколо станції, в основному оконтуреної ізолінією дози випромінювання в 5 мР/год, встановлено так звану зону відчуження (20 мР/год), а також територію з тимчасовим відселенням частини населення – дітей і вагітних жінок – 3-5 мР/год (сюди увійшов і Київ). Всього за перший рік після аварії з зони відселення було евакуйовано 116 тис. чол. зі 186 населених пунктів, у тому числі з України – 90 тис. чол. із 75 населених пунктів.

Шостенко Аня. Радіоактивні речовини, які переважно містили йод -131 з періодом розпаду 8 днів, випали за перший тиждень на великій площі України (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Вінницька, Івано-Франківська області), Білорусії (Мінська, Брестська, Гомельська, Могильовська області), Прибалтики (район Риги, Клайпеди). Деяке забруднення цезієм-137 спостерігалося згодом в Швеції, Польщі, Фінляндії, Румунії, ФРН, Італії, Австрії (з густотою радіоактивного забруднення ґрунту близько 1 Кі/км.)

Приходько Наташа. Дослідження влітку 1986 року великої території європейської частини колишнього СРСР дало змогу виявити основні райони радіоактивного забруднення, яке проявилося у вигляді плям в різних регіонах, у тому числі на значній відстані від джерела забруднення.

У початковий період випадання радіоактивних речовин спостерігалося перевищення норм забруднення води в Прип’яті. Найбільше забруднення Київського водосховища мало місце саме біля впадіння в нього річки Прип’ять.



Буржимська Марія. Радіоактивне забруднення зафіксовано в Брянській, Калузькій, Тульській, Орловській, Курській, Смоленській і Тамбовській областях Росії; в Київській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Черкаській областях України; у Гомельській, Могильовській, Мінській, Брестській і Гродненській областях Білорусії.

У зоні радіоактивного забруднення проживає близько 5 млн. чол., у тому числі в Україні - 1,8 млн., у Білорусії – 2,4 млн. і в Російській федерації – 0,8 млн. чол. Упродовж тривалого часу проникали в організм людей крім уже названих також радіоактивні ізотопи цезію, цирконію, теллуру, неодиму, нептунію, рутенію, лантану. Причому Міністерство охорони здоров’я колишнього СРСР систематично занижувало показники радіоактивного забруднення. Розроблена в надрах цього міністерства 35-берна доза радіоактивності є занадто високим показником можливого забруднення людського організму. На початку 1991 року Верховна Рада України «знизила» цей показник у 5 разів – до 7 бер.



Ренцевич Вероніка. ЦІКАВО ЗНАТИ, що аварії на об’єктах атомної індустрії колишнього СРСР траплялися ще задовго до вибуху реактора на Чорнобильській АЕС. У 1951 році приблизно за 100 км від Челябінська на підприємстві «Маяк» було введено в експлуатацію перший в СРСР реактор для одержання плутонію, який використовувався для виготовлення атомної зброї. Відходи виробництва скидалися без належного очищення в річку Течу, вода якої використовувалася для купання, пиття тощо. У результаті 124 тис. чол. захворіли на променеву хворобу, в тому числі 28 тис. чол. у важких формах .

Восени 1957 року на цьому атомному підприємстві стався вибух. Радіоактивність поширилась на 23 квадратні кілометри, було викинуто в повітря майже половину чорнобильської дози.



Гибель Таня. Чорнобильська катастрофа досить швидко з екологічної та технологічної проблеми перетворилася на потужний політичний фактор. Аварія висвітлила всі суттєві вади командної системи: порушення технологічної дисципліни, норм і правил безпеки під час будівництва та експлуатації; безпечність та безвідповідальність учених; домінування при прийнятті рішень політичних факторів над екологічними, економічними і моральними; ігнорування союзним центром проблем та потреб республіки. Ніякими аргументами не можна було пояснити й те, що у республіці, на яку припадало 2,6% території СРСР у цей час було побудовано й будувалося близько 40% атомних енергоблоків. Наприкінці 1980-х Україна стала єдиною республікою у Радянському Союзі, де смертність населення перевищувала народжуваність. Під тиском цих факторів навіть найлояльніші радянські громадяни засумнівалися у цінностях системи, у рамках якої вони жили, розпочався процес глибоких змін у свідомості.

Бібліотекар. Тривалий час інформація про справжні масштаби і наслідки аварії замовчувалися: хоча вже 26 квітня 1986 року в Інституті ботаніки АН УРСР лічильники показали різке підвищення радіоактивності, перше офіційне повідомлення про Чорнобильську катастрофу з’явилось лише на 5 день після вибуху. До того ж воно було гранично лаконічним і з відчутним акцентом не на аварії, а на заходах з її ліквідації. У критичній ситуації ініціатори перебудови дуже швидко відмовлялися від ними ж проголошених демократичних лозунгів і поверталися до звичних методів дезінформації та замовчування.

Після аварії на ЧАЕС ситуація у ядерній енергетиці республіки так і не стабілізувалася. За три післячорнобильські роки енергоблоки атомних станцій України зупинялись 319 разів, скоїлось 11 аварій. Такий стан справ змусив республіканське керівництво у червні 1989 року звернутися до ЦК КПРС із вимогою припинити розміщення в Україні нових атомних станцій і збільшення потужності діючих АЕС. Але ця заява, як і багатотисячні мітинги та зібрані на них підписи громадян проти зловживань у ядерній енергетиці, були фактично проігноровані Москвою.



Пісня про Чорнобиль Йордана Дранчука,

перегляд тематичного відеоряду

Яблонська Каріна. «Дзвони Чорнобиля»

Страшна біда — Чорнобиль — чорна биль.


Тут згусток болю, смутку чорний дзвін.
І кожна згадка, то пекучий біль.
І людських доль гіркий-гіркий полин.

Була Земля — колиска для людей.


А зараз все закутала печаль.
На дні прийдешні й тисячі ночей
На землю чорна кинута вуаль.

Тут повні криниці́ і горя й сліз,


Запущена земля без добрих рук.
Он біля хати почорнілий віз,
Свій вік недовгий доживає крук.

Де сміх людський? Чом пісня не дзвенить?


Росте чорнобиль — вищий від колін.
Застиглий сум, а горе так струмить,
Що вистачить на кілька поколінь.

Найважчу ношу — цвинтарі приймуть,


Щоб зняти біль — немає слів таких.
Не в парки люди — до могил ідуть...
За що тяжкий спокутуємо гріх?

Росте чорнобиль — сліз гіркий пустир.


Дичавина наводить смертний жах.
Чого так плаче жалібно десь звір,
І пісню журно так співає птах?

Дзвоніте, чорні дзвони, кожну мить —


Душа і серце вирване з грудей.
Прийшла людина, щоб у світі жить,
Але життя тікає від людей.

А он малятко робить перший крок,


Щоб не упало — руку простягніть.
Нехай росте під сонцем між квіток...
Допоможіть йому, допоможіть! ( Надія Красоткіна)
Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
2014 -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
2014 -> Урок №02. 10. 2014. Розділ І. Візуальні мистецтва Тема Архітектура світу
2014 -> Програма фахових випробувань для бакалаврів напряму
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання
2014 -> Особливості дистанційної освіти в медицині д м. н. Уляна Лущик
2014 -> Основипсихогенетик и


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка