Урок-конференція Чорнобиль чорний біль Душевний і тілесний. Лиш чую звідусіль: «Чи ми колись воскреснемо?»



Скачати 175.56 Kb.
Дата конвертації18.10.2018
Розмір175.56 Kb.
ТипУрок
Тема. «Чорнобиль — біль і скорбота України»

Урок-конференція

Чорнобиль — чорний біль Душевний і тілесний.

Лиш чую звідусіль:

«Чи ми колись воскреснемо?»

Лиш чую звідусіль:

«Чорнобиль — чорний біль,

Його не забілити.

Він мов на рану сіль,

Мов щем несамовитий.»

Мета уроку:


  • ознайомити учнів із соціально-економічними наслідками Чорно­бильської катастрофи;

  • розширити та поглибити знання учнів про радіацію, її природу і вплив на живі організми;

  • виховувати об'єктивізм у підході до оцінки масштабу Чорно­бильської аварії;

  • розвивати самостійну пізнавальну діяльність учнів, уміння пра­цювати з науково-пізнавальною та періодичною літературою;

  • розвивати логічне мислення, творчі здібності учнів, уміння виді­ляти головне, систематизувати, узагальнювати, прогнозувати;

  • виховувати патріотизм, розуміння необхідності бути компетент­ними та професіоналами у будь-якій сфері людської діяльності.

Хід уроку

Вступне слово вчителя

Історія України має не тільки «білі плями» Середньовіччя, але й «темні плями» сучасності. Одна з них — Чорнобиль. Повільно, під тиском громадськості, правда про Чорнобиль пробилася паростками і побачила світ. Але багато чого так і залишилося невідомим. А ще не зібрані у повному обсязі унікальні свідоцтва очевидців, ліквідаторів, учених. Багатьох з них уже немає на цій землі, багато хто просто мовчить, але й ті, хто бачили те пекло, не хочуть знову ворушити наболіле.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Ніщо не віщувало біди. Це районне місто Київської області одержало свою назву від різновиду гіркого полину — чорнобилки. Саме в ту ніч, з 25 на 26 квітня, час став не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, секунди… О 1 годині 23 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано розірвало тишу велетенське полум’я.

Сигнал тривоги, який прозвучав тієї ночі на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року, сколихнув увесь світ. Він мав грізним попередженням людству про те, що колосальна енергія, схована в атомі, без належного контролю може загрожувати існуванню людей на планеті.

Чорнобильська біда ясно дала зрозуміти світу, що ядерна енергія, яка вирвалася з-під влади людства, не знає державних кордонів. Проблема забезпечення її безпечного використання і належного контролю над нею повинні стати турботою всього людства.

Тридцять років тому 26 квітня 1986 року, сталася страшна трагедія. Ця чорна дата провела у людській свідомості болісну межу, яка розділяє наше буття на до- і післячорнобильське. Ще й сьогодні ми не можемо сповна оцінити чи бодай осмислити наслідки фатального вибуху. Знаємо тільки одне: це — назавжди.



Учень 1. Причини аварії на ЧАЕС

27 вересня 1977 року був уведений в дію перший енергоблок Чор­нобильської АЕС. Тоді ще ніхто не знав про майбутню катастрофу, і лише одиниці розуміли загрозу експлуатації АЕС, пов'язану з малою кількістю кваліфікованих кадрів, низькою якістю матеріалів і облад­нання. Але, на жаль, це розуміння не дійшло далі виконавців проекту.

Другий енергоблок побудували і ввели в дію за рекордно короткий термін: один рік.

У 1981 році почав працювати третій енергоблок Чорнобильської АЕС.

Після запуску нового четвертого енергоблока потужність усієї стан­ції становила 4 мільйонів кіловат.

У березні 1986 року на Чорнобильській АЕС працювала велика ко­місія Міністерства енергетики та електрифікації СССР. Вона займалася п'ятим енергоблоком, який повинен був вступити в дію в тому ж році.

5 травня планувалося почати монтаж конструкції в шахті реактора п'ятого енергоблока, і комісія з Москви обіцяла приїхати знову.

Але так трапилося, що членів комісії розбудили о 3 годині ночі 26 квітня. Телефонувала чергова по Міністерству. Спеціальним кодом — дані про будь-які події на атомних об'єктах залишалися секретними — вона повідомила, що на IV енергоблоці Чорнобильської АЕС трапи­лась аварія, а точніше — пожежа.

Директор АЕС повідомив, що відбулося два вибухи. Чому? Поки що нічого не відомо. Обвалилася стеля у реакторному і частково у ма­шинному залах. Виникли пожежі в деяких приміщеннях, а також на даху турбінного залу.

Директор АЕС доповів про обстановку на IV блоці: реактор заглу­шений і під контролем, відхилень рівня радіації від норми немає.

Пізніше від директора прийшло нове повідомлення: пожежа роз­повсюдилася на інші приміщення, є жертви — одна людина отримала сильні опіки і не виживе, друга зникла — можливо, загинула.

О 6 ранку директор ЧАЕС повідомив, що на подвір'ї станції ви­явили графітові блоки і що в медпункт надходять люди із симптомами радіаційного ураження.

25 квітня 1986 року на IV енергоблоці ЧАЕС планували зупини­ти реактор для планово-попереджувального ремонту. Але перед за­глушенням ядерної установки керівництво ЧАЕС планувало провести деякий експеримент, суть якого полягала в моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пари.

25 квітня 1986 р. о 1 год 00 хв відповідно до графіка зу­пинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал почав знижувати потужність апарата, який працював на номінальних параме­трах, а о 1 год 23 хв сталися два вибухи. Причина першого — гримуча суміш, що утворилася внаслідок розкладання водяної пари, другого — розширення пари палива.



Таким чином, можна коротко визначити шість основних причин ава­рії на IV енергоблоці:

  • зниження оперативного запасу радіоактивності, тобто зменшен­ня кількості стрижнів-поглиначів в активній зоні реактора нижче при­пустимої величини;

  • несподіваний провал потужності реактора, а потім робота апара­та при потужності меншій, ніж було встановлено програмою експери­менту;

  • підключення до реактора усіх восьми насосів із перевищенням витрат по ІдТН;

  • блокування захисту реактора за рівнем води і тиску пари в барабані-сепараторі;

  • блокування захисту реактора по сигналу відключення пари від турбогенераторів;

  • вимкнення системи захисту, передбаченої на випадок виникнен­ня максимальної проектної аварії. — системи аварійного охолодження реактора.

Учитель. Зараз ми говоримо про жах, спричинений вибухом на ЧАЕС. Але були люди, які бачили його на власні очі, які боролися в ті страшні дні за життя людей усієї країни.

Учень 2. Очевидці Чорнобильської катастрофи

Моя розповідь про військових вертолітників — героїв Чорнобиль­ського неба.

Бойові машини, перевірені в сутичках із душманами, вперше злетіли в небо, щоб підставити свої борти під обстріл всепроникаючої ра­діації. Кабіни на той час ще не обкла-далися свинцем, а члени екіпажів не користувалися респіраторами. Ніхто з льотчиків не чекав відповід­них пам'яток та інструкцій. Бо вони з'явилися пізніше.

Вертолітники вийшли на передній план чорнобильського фронту. Він не вимагав ані патронів, ані снарядів. Треба було лише не схитну­тися, прийняти на себе невідому дозу опромінення і повернутися назад із необхідними даними повітряної розвідки.

Перед льотчиками відкрилася рана, яка випромінювала сотні рентгенів.

Покручена арматура, обгорілі металеві конструкції, розплавлений бетон. А під усім цим жахливе, чорне провалля туди, в пекло. З нього у простір виривалися речовини, здатні руйнувати і дотла винищувати все живе. На запаси пального ніхто не звертав уваги, бо вся вона була спрямована вниз. Треба все помітити, розрахувати і запам'ятати, щоб пізніше ніщо не заважало виконувати завдання: скидати мішки з піс­ком на незначну з такої висоти ціль.

Екіпажі повернулися зі значним об'ємом інформації. Може, верто­літникам здалося, а може, ні — над кратером енергоблока спостері­галося свічення повітря. Вчені кажуть, що то від інтенсивного випро­мінювання.

Здобуті дані, співставлені з тими, які ще раніше мав військовий льотчик капітан С.Володій, — він пролетів над АЕС раніше, коли на­віть не було де й приземлитися, лягли в основу маршрутних розробок для скидання мішків з піском.

Значною перешкодою для вертолітників стали дві п'ятдесятиметрові труби атомної електростанції. Що робити? Обминати їх чи піді­йматися якомога вище?

У першому випадку — з меншої висоти попадання точніше, зате з'являється можливість зіткнення з перешкодою. В іншому приціленість значно гірша.

Того дня нікого де хвилював ступінь опромінення. Скільки піску доведеться викинути і у чому — не турбувало найбільше.

Нікому навіть й на думку не спало, що, ризикуючи життям, люди здійснювали подвиг.



Учитель. А зараз розглянемо наслідки аварії на ЧАЕС.

Учень 3. Наслідки аварії па ЧАЕС

Внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року в навколишнє се­редовище потрапила значна кількість радіонуклідів, що призвело до погіршення екологічного стану великих територій України, Білорусі та Росії.

Але зараз головну радіо­екологічну небезпеку складають радіонукліди з великим періодом напіврозпаду. Крім того, ці радіонукліди (джерелом альфа - і бета – випромінювання, вони є токсичними хімічними елементами (особливо плутоній).

Радіоактивні речовини, які потрапили у навколишнє середовище стали складовою природних процесів обміну (зокрема у водному, пові­тряному та біогенному переносах).

Радіонукліди спочатку потрапили в атмосферу, потім осіли на грунтах, рослинах, поверхнях водних басейнів, дорогах. Радіону­кліди з поверхні грунтів під дією природних факторів мігрували в горизонтальному і вертикальному напрямках. Основну ролі, у мі­грації радіоактивних речовин у геологічному середовищі відіграють підземні води, забруднення яких виявили вже влітку 1986 року. Ра­діація у грунтові води потрапила переважно аерозольних» шляхом через криниці та інші свердловини. Крім того, атмосферні опади, що фільтруються через грунти теж вносили радіонукліди в підзем­ні води. Радіонукліди, що потрапили в грунтові води, рано чи пізно будуть винесені у по­верхневі водойми та Дніпро.

Радіонукліди, крім процесів енергообміну у неживій природі, були включені і в біогеохімічний цикл:

— поглинання рослинами;

— виділення надземними частинами і кореневими системами рослин радіонуклідів у складі окремих сполук, вимивання з листя дощами рух­ливих радіонуклідів, наприклад, цезію;

— продукти життєдіяльності тварин, які надходять у грунти у складі нових сполук;

— відмирання різних органів рослин;

— розкладання органічних решток мікроорганізмами, що супроводжується включен-ням радіонуклідів у склад бактеріальної маси або переходом їх у грунт.

Внаслідок Чорнобильської аварії відбулися найглобальніші ко­роткочасні викиди "радіоактивних матеріалів у атмосферу з одного джерела. Зі всіх викинутих з активної зони матеріалів наступні чо­тири елементи визначили радіологічний стан у постраждалих райо­нах: йод (переважно йод-131), цезій (цезій-134, цезій-137), стронцій (стронцій-90) і плутоній (плутоній-239, плутоній-240). Крім того, у викидах були присутні високорадіоактивні частки палива (гарячі частинки). Результати аеродозиме-тричного контролю радіаційного становища та аналізу навколишнього середовища, які почали про­водити невдовзі після аварії, показали, що найбільш забрудненим вия-вився район навколо реактора, який згодом став забороненою зоною. Зміни напрямку вітру і дощі протягом десяти днів після пер­шого викиду призвели до дуже нерівномір-ного розподілення радіо­активного забруднення території Білорусі, Росії та України.

Сильні дощі, а також місцеві умови сприяли виникненню ділянок («гарячих плям») з дуже високим рівнем поверхневої радіоактив­ності, потужність зовнішньої дози випромінення яких у 5000 разів перевищувала потужність дози від природного радіаційного фону. Після того, як викиди припинилися, змінився характер забруднен-ня, зумовлений радіоактивним розпадом хімічних елементів (переваж­но йоду-131, який майже повністю розпадається протягом 3 місяців) і природними процесами, що зумовило забруднення грунту.

Інформація, отримана внаслідок радіодозиметричного контролю й аналізу навколишнього середовища, була використана для скла­дання офіційних карт поверхневого забруднення, які показують рі­вень поверхневої концентрації цезію, стронцію і плутонію.

Результати за вмістом цезію-137 у грунті співпадали з рекомен­дованими значеннями. З іншого боку, в результатах по стронцію і плутонію спостерігалася тенденція до завищення їх вмісту у грун­ті в 4 рази. Подібна тенденція відмічалася при визна-ченні вмісту у молоці стронцію (до 9 разів) і цезію (до 3 разів).

Учитель. Аварія на ЧАЕС спричинила комплекс проблем. Тому за­раз ми розглянемо заходи для створення безпеки й усунення наслідків аварії.

Учень 4. Ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи

Під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи було вжито таких заходів щодо створення безпеки й усунення наслідків аварії:



  1. Пожежна охорона:

Гасіння пожежі, надання допомоги у радіаційній розвідці, робота по дезак-тивації заражених ділянок, частково зміна людей із караульної служби, ви-конання термінових доручень Урядової комісії;

  1. МВС:

Охорона громадського порядку, допомога в евакуації населення;

  1. Медична служба:

Допомога ураженим, організація йодової профілактики населення, застосува-ння медичних засобів захисту, евакуація у лікувальні заклади;

  1. Працівники АЕС:

Забезпечення роботи трьох енергоблоків, протиаварійна робота;

  1. Військові частини Міністерства оборони:

Основна допомога по дезинфекції міста, внутрішніх приміщень АЕС, приби-рання територій,.

  1. Загони цивільної оборони:

Евакуація, роботи, щодо усунення наслідків аварії;

  1. Відділ зв'язку:

Зв'язок усіх служб.

  1. Працівники автотранспортних підприємств:

Перевезення людей, вантажів, худоби.

  1. Працівники служби попиту:

Надання побутових послуг населенню.

Усього було евакуйовано 116 тисяч осіб, частина людей виїхала само­стійно.



Евакуація населення — організоване вивезення або виведення на­селення із небез-печних об'єктів або зон. Як захід радіаційного за­хисту вона забезпечила виконання основного завдання — не допус­тити опромінення людей дозами, небезпечними для здоров'я. Разом із тим, в аварійній ситуації не були своєчасно застосовані засоби ін­дивідуального захисту населення. У перші ж дні катастрофи у місто Прип'ять привез-ли більше 200 тисяч респіраторів, але їх не застосовували навіть у зоні підвищеного ризику (у радіусі близько 5 км від АЕС).

На складах Прип'яті і Чорнобиля були достатні запаси йодистого ка­лію. Однак ріше-ння про проведення йодної профілактики у деяких насе­лених пунктах тридцяти кіло-метрової зони було прийнято із великим за­пізненням (пізніше, ніж через дві доби), що різко знизило ефективність цього профілактичного заходу захисту, особливо для дітей.

У період випадання радіоізотопів із радіоактивної хмари, особливо в зоні біля реактора, де їх концентрація в повітрі інколи на декілька порядків перевищувала допустиму, важливим заходом захисту персоналу і населення були герметизація та екранування виробни-чих та житлових приміщень. Із деякою затримкою це було зроблено і на самій АЕС. Однак навіть у безпо­середній близькості від АЕС, у Прип'яті та інших населених пунктах, гер­метизацію приміщень до початку евакуації із них людей провести не вда­лося. Були встановлені також тимчасові допустимі рівні радіоактивного забруднення продуктів харчування і води, які зі стабілізацією обстановки коригувалися в бік зменшення. Залежно від рів-ня радіоактивного забруднення продуктів приймали рішення про повну заборону їх ужива-ння людиною і використан­ня для годівлі худоби або переробки, про зміну технології збері-гання тощо.

Ліквідація наслідків аварії на ядерних об'єктах переважно зводить­ся до проведення крупномасштабних дезактиваційних робіт. Ці роботи включають:

— дезактивацію промислового майданчика, будівель і обладнання ядерного енерге-тичного об'єкта;

— дезактивацію, населених пунктів, місцевості, шляхів, автотран­спортної та іншої техніки;

— санітарну обробку людей;

— знезараження одягу, взуття, продуктів харчування, фуражу, води та інших матері-альних засобів;

— проведення меліоративних робіт у радіоактивно забрудненій зоні.

Дезактивація передбачає також збирання, видалення, знезараження і поховання радіоактивних відходів у спеціальних пунктах (ППРВ) або спеціалізованих комбінатах (СК). Мета цих заходів — створення безпеч­них умов праці і проживання людей у зоні радіоактивного забруднення.

Дезактиваційні роботи на ЧАЕС почалися відразу після виникнення катастрофи силами і засобами обласної і міської служб знезараження території та споруд. На початку травня 1986 року у район катастрофи прибули спеціальні мобільні загони із знезараження.

Почалося планове проведення робіт і дезактивації території, будівель та споруд АЕС міста Прип'ять, населених пунктів у тридцятикілометровій зоні і за її межами силами розгорнутих частин і підрозділів військ ЦО, хімічних та інженерних військ Міністер-ства оборони СРСР. Однак у зв'язку із сильним радіоактивним забрудненням на значній території тридцятикілометрової зони і низькою ефективністю дезактиваційних робіт Урядова комісія прийняла рішення не проводити реевакуацію на­селення в цю зону, і дез-активацію населених пунктів зупинили.

Із 1 січ­ня 1990 року тотальна повномасштабна дезактивація населених пунктів, врахо-вуючи її низьку ефективність та невиправдано високі економічні витрати, була остаточно припинена.



Учитель. Протягом тридцяти років страх людей перед невидимою та нечутною радіаційною чумою не зменшився, він набуває форми все но­вих історій про жахи, що трапляються в Зоні. Кожна річниця аварії додає ще жару в цей котел чуток. А в цей час триває важка і неприємна, проте потрібна всьому світові праця по контролю ситуації навколо Сховища, на яке перетворився четвертий блок АЕС, та запобіганню рецедивів. По­дивимося на дані, що їх зібрано працівниками станції, і вирішимо для себе ступінь небезпеки.

Учень 5. Радіоекологія Чорнобильської зони відчуження

Тепер, коли розгорнуті роботи над перетворенням об'єкту Укрит­тя в екологічно чисту систему, знання радіоактивних полів навколо нього особливо важливе. Інтенсивність цих полів на різних відста­нях від Укриття та на різних висотах буде визначальним фактором стратегії трансформаційних робіт. У цьому полягає завдання про­грами «Сяйво».

Враховуються три джерела радіації: безпосереднє випромінювання з укриття, радіація з поверхні опроміненої землі та розсіяне випромі­нювання (з атмосфери). Щільність розсіяного випромінювання можна визначити, використовуючи метод «Монте-Карло» та програмне забез­печення, розроблене Курчатовським інститутом.

Основними методами вимірювання є:



  1. звичайний дозиметричний моніторинг (використовується на висоті до 1 м над поверхнею землі);

  2. використання спеціальних жердин (до 10 м);

  3. використання спеціальних платформ (50 м);

4) використання повітряних кульпроб та спеціальних радіокерованих дозиметрів (30—70 м).

Для виявлення концентрації радіоактивних аерозолів навколо Укрит­тя провели такий експеримент: чотири відкаліброваних поглиначі розта­шували навколо на відстані 60—100 м. Сьогодні фільтри міняють через кожні 10—15 діб. Забруднення фільтрів вимірюється гама-спектрометром. Дані по америцію та плутонію отримують, використо-вуючи ко­ефіцієнт кореляції з Се-144. Аналізуючи ізотопний склад, видно, що з усіх аерозольних радіоактивних забруднювачів найактивніші розпиле­ні частинки ядерного палива (так звані «гарячі частки палива»).

У 1990-му році провідні спеціалісти Курчатовського інституту запро­понували програ-му «Ареал». Головними завданнями цієї програми були:


  1. вивчення забруднення землі під бетоном, розтрощеним камінням та іншими мате-ріалами навколо Сховища;

  2. визначення шляхів міграції радіонуклідів (враховуючи їх надхо­дження до ґрунто-вих вод);

  3. вивчення динаміки поведінки фунтових вод (глибина, ступінь ра­діоактивного за-бруднення);

  4. аналіз впливу сховища на забруднення ґрунтових вод.
    Запропонували зробити систему свердловин навколо Сховища. Вони повинні були

5. знаходитися у південно-західній та північно-східній части­ні зони Укриття, тобто в точках входу та виходу ґрунтових вод.

Треба зазначити, що після аварії було зроблено багато свердловин як навколо Укриття, так і на його території з різною метою різними організаціями. Деякі з них, що пройшли крізь зони підвищеного за­бруднення розпиленими частками палива, були радіоактивними на­стільки, що їх використання не можна було продовжувати. Нарешті, після тривалого вивчення «гарячих» зон, підземних службових ліній та наземних транспортних шляхів та трубопроводів, у другій половині 1991 року були зроблені три перші свердловини.

У 1992—93 рр. було проведено міжнародний конкурс проектів стабі­лізації об'єктів Укриття та жорсткого контролю екологічної ситуації на­вколо нього. На конкурс подали понад 400 проектів. Чотири найреальніші проекти:


  1. повне поховання четвертого блоку;

  2. повний демонтаж блоку з ліквідацією всіх залишків палива:

  3. побудова Укриття-2 над першим з наступним демонтажем блоку.

4. повне залиття бетоном приміщень Укриття з можливістю його де­монтажу в далекому майбутньому.

Кожен із цих проектів має свої переваги та недоліки, проте найбільш універсальним та перспективним вважається третій.

З викладеного вище матеріалу можна зробити такі висновки:


  1. поля значного радіоактивного забруднення, що існували в примі­щеннях станції безпосередньо після аварії, зараз значною мірою посла­блені радіоактивним розпадом радіонуклідів з малим періодом піврозпаду та штучними заходами по знижен-ню забруднення. Сьогодні ізотоп цезію-137 має бути основним джерелом випро-мінення. Однак близь­ко 20-ти приміщень 4-го енергоблоку ще дають рівень радіації вище 30 рентген на годину.

  2. Заходи для осадження пилу, прийняті за допомогою мобільних та стаціонарних пристроїв, значно зменшили концентрацію радіоактив­ного аерозолю навколо Укриття. Після припинення активних робіт на об'єкті (1992—1995), включаючи свердлові роботи, триває зниження рівня аерозолю в атмосфері.

  3. Зважаючи на те, що 4-й блок знаходиться в безпосередній близь­кості до 1-го та 2-го блоків і в одному приміщенні з все ще працюючим 3-м, радіаційна ситуація на ньому може негативно впливати на робочих станції.

4. Одним із найважливіших завдань є вжиття всіх можливих заходів для запобігання надходження до Укриття води або принаймні обмежен­ня такого надходження. Ще потрібно контролювати розміщення води, вміст радіонуклідів та колоїдних часток пилу в ній. Ще один факт треба прийняти до уваги: півтонни палива поховано під Сховищем (під бетоном та камінням) та ще 3 тонни розпорошено поза Сховищем у межах зони відчуження. Це паливо омивається дощами та іншими природними водами і гіпо­тетично може забруднювати воду.

5. Аналіз активного шару, похованого під Сховищем, не виявив тен­денції його посування в бік ґрунтових вод.



Учитель. Ми розглянули причини та наслідки Чорнобильської ка­тастрофи, а також вплив на організм людини радіаційного випромінення. Актуальними залишаються проблеми ліквідації наслідків аварії та використання ядерної енергії. Є надія, що уряд України, усвідомивши пріоритетність вирішення екологічних проблем, розробить ефективну програму комплексної політики держави у галузі природокористування і природоохорони і знайде змогу її реалізувати. Адже втілення такої про­грами — це збереження України й української нації.

Жорстока ноче,

О, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна…

Ті, що пішли в огонь,ввійшли у стогін

І душу, болем зчорнену до дна.

І, може, стали ми від болю ближчі,

Четвертий блок заповнив думи вщерть…

Як відродить землі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть?

Рахунок буде 904.

Всіх поіменно – у незабуття…

І буде суд,який поверне віру,

Та не поверне молоді життя…

Хто квітень наш отак підступно зрадив,

Що стільки горя,

Аж рида весна?

І хто тепер

Такій біді зарадить?!

Щоб жив Дніпро

І щоб жила Десна.

І щоб, як завше,

Сад весняним шалом

Не як ілюзія –

Дивись здаля,

А істина.

Щоб стрілку не зашкалило

В дозиметрах, де зболена весна.

(З.Кучерява)




Каталог: zip -> urok
urok -> Урок 3 Мета уроку: освітня: закріпити вивчений матеріал в ході розв'язування задач
urok -> Робота газу
urok -> Закон термодинаміки. Адіабатний процес. Застосування першого закону термодинаміки до різних процесів. Урок 4 Нововолинське впу викладач фізики
urok -> Урок 6 Мета уроку: освітня : перевірити сформованість знань, умінь та навичок учнів з вивчаємої теми
urok -> Урок 5 Визначений інтеграл та його геометричний зміст
urok -> Урок 1 Первісна. Таблиця первісних. Мета уроку
urok -> Урок 3 Обчислення первісних, що задовольняють задані початкові умови
urok -> Панас галина іванівна
urok -> Урок 4 Розв’язування вправ


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка