Урок музичного мистецтва в 8 класі Тема уроку: музика в діалозі з сучасністю. 2012 ТЕМА музика в діалозі з сучасністю. Розкриваючи



Скачати 188.87 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації24.11.2016
Розмір188.87 Kb.
ТипУрок
  1   2
Відділ освіти Підволочиської державної адміністрації

Підволочиський районний методичний кабінет

Новосілківська ЗОШ І-ІІ ступенів

Урок музичного мистецтва в 8 класі


Тема уроку:
МУЗИКА В ДІАЛОЗІ З СУЧАСНІСТЮ.

2012


ТЕМА 2. МУЗИКА В ДІАЛОЗІ З СУЧАСНІСТЮ.

Розкриваючи учням сутність теми, спираємося на наступні позиції:

  • кожен музичний твір є віддзеркаленням того чи іншого періоду становлення музичного мистецтва і тим самим набуває незаперечного історичного значення;

  • кожен новий стиль у мистецтві не лише закріплював власні ідеї та досягнення, а й підсумовував досягнення попередніх стилів;

  • процес історичного становлення мистецтва є наскрізним, а його періоди -епохи, стилі — взаємопроникливими;

  • аналізуючи творчість певного композитора, ми можемо розглядати її не лише у розрізі конкретної епохи чи стилю, а й усього процесу розвитку музичного мистецтва.

Таким чином, ми, слухачі музики, беремо безпосередню участь у діалозі музики з сучасністю, а отже й у процесі розвитку музичного мистецтва.

МЕТА: Познайомити учнів з творчістю Дж. Верді (на прикладі опери «Ріголетто») . Розвивати уміння спостерігати за інтонаційно-образною драматургією музичних творів, характеризувати особливості музичних образів на прикладі оперної музики. Формувати в учнів здібності щодо образного сприйняття та інтерпретації музичних творів, навички виконавського розвитку музики і здатність до висловлення власних суджень про особливості втілення гуманістичних ідей та життєвого змісту в музиці. Закріпити визначення понять серйозна (академічна) музика, опера, лібрето, музична драматургія, принципи драматургічного розвитку, музичний образ. Розвивати інтерес до оперної музики, та виховувати естетичний смак учнів.

ОБЛАДНАННЯ: баян, СD- прогровач, аудіозаписи, портрети композиторів, ілюстраціЇ до опери «Ріголетто». аркуші для групової роботи.

ТИП УРОКУ: комбінований.

ХІД УРОКУ.

I. МУЗИЧНЕ ВІТАННЯ.


Учитель:

Добрий день вам, діти, радий бачить вас!



Учні:

Добрий день учителю, здрастуй любий клас!



Всі:

Урок музики у нас

Запросив усіх у клас.

До, ре, ми, фа, соль, ля, сі



Привітаймось дружно всі.

II.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.


Вчитель:

Слухаючі музики, ми беремо безпосередню участь у діалозі музики з сучасністю, а отже й у процесі розвитку музичного мистецтва. Причому, наша роль у цьому процесі є беззаперечно значною, і як сказав відомий композитор Дмитро Шостакович: «Скарби музики невичерпні, як невичерпні її можливості у майбутньому. Вона буде вічно зростати й розвиватися, як вічно буде зростати і поширюватися людський дух».

На цьому уроці ми познайомимся з видатним італійським композитором

Джузеппе Верді (1813- 1901)

Джузеппе Фортуніно Франческо Верді народився 10 жовтня 1813 року у Ронколе, селі в провінції Парма, яка входила у той час до складу Наполеонівської імперії. Його батько тримав винний льох і бакалійну торгівлю, мати — Луїджі Уттіні, була прялею.

Дитинство Джузеппе було важким. Сім'я жила бідно. У сільській церкві він допомагав відслужувати месу. Музичної грамоти та грі на органі навчався у П'єтро Байстроккі. Помітивши потяг сина до музики, батьки подарували Джузеппе спінет. Цей досить недосконалий інструмент композитор зберіг до кінця свого життя.

На музично обдарованого хлопчика звернув увагу Антоніо Барецці — багатий торговець з сусіднього міста Буссето. Він вірив, що Верді стане не шинкарем і не сільським органістом, а великим композитором. За порадою Барецці в 1823 десятирічного Джузеппе Верді, що одержав початкові знання від сільського священика, відправили в школу сусіднього містечка Буссето. Так почалася нова, ще більш важка смуга життя — роки отроцтва і юності. У недільні дні Джузеппе відправлявся в Ле Ронколе, де грав на органі під час меси. Він уже проявляв музичні здібності й в 15 років почав виконувати в Ронколе обов'язки органіста. На хлопчика звернув увагу багатий купець А.Барецці з Буссето, що постачав крамницю Верді-батька й проявляв жвавий інтерес до музики. Цій людині Верді був зобов'язаний своїм музичним вихованням. Барецці взяв хлопчика у свій будинок, найняв йому кращого вчителя й оплачував його подальше навчання в Мілані.

В 1832 Верді не прийняли в Міланську консерваторію, оскільки він був старший від припустимого віку. Він почав займатися приватно з В. Лавін'є, який дав йому основи композиторської техніки. Оркестровкою й оперним письмом Верді опановував на практиці, відвідуючи міланські оперні театри. Філармонічне товариство замовило йому оперу Оберто, граф ді Сан-Боніфачо (Oberto, conte dі san Bonifacio), яка, однак, не була тоді поставлена.

Верді повернувся в Буссето, розраховуючи обійняти посаду церковного органіста, але через внутрішньо церковні інтриги одержав відмову. Місцеве музичне товариство призначило йому трирічну стипендію (300 лір); у цей час він написав ряд маршів й увертюру (sinfonie) для міського духового оркестру, а також писав церковну музику.

В 1836 Верді одружився з дочкою свого благодійника Маргаритою Барецці. Він знову відправився до Мілану, де 17 листопада 1839 «Оберто» був виконаний у театрі «Ла Скала» з успіхом достатнім, щоб забезпечити нове замовлення, цього разу комічної опери.

У 1840 році композитор пережив особисту трагедію — у короткий термін помирають його двоє дітей і жінка. Написана у цих обставинах комічна опера Король на день (Un giorno dі regno) провалилася, немилосердно обсвистана публікою. Верді, вражений провалом опери, заприсяг, що не буде більше писати опер і попросив директора розірвати укладений з ним контракт. Але директор Мереллі вірив у талант композитора і, давши йому отямитися, вручив лібрето Набукко (Nabucco) за мотивами біблійної історії про царя Навуходоносора. При читанні увагу Верді заполонив хор євреїв у вавилонському полоні, і його уява ожила. Успішна прем'єра Набукко (1842) відновила репутацію композитора.

Після Набукко були Ломбардці (І Lombardi, 1843), опера, що теж давала вихід пригнобленим патріотичним почуттям, а потім Ернані (Ernani, 1844) за романтичною драмою В.Гюго — здобуток, завдяки якому популярність Верді вийшла за межі Італії. У наступні роки композитор, за його власними словами, працював як каторжник. Опера писалась за оперою — Двоє Фоскарів (І due Foscari, 1844), Жанна д'Арк (Giovanna d'Arco, 1845), Альзіра (Alzira, 1845), Аттіла (Attila, 1846), Розбійники (І masnadieri, 1847), Корсар (Іl corsaro, 1848), Битва під Леньяно (La battaglia dі Legnano, 1849), Стіффеліо (Stiffelio, 1850). У цих творах поверхнева, а іноді й легковажна реміснича музика додається до слабкого лібрето. Серед опер цього періоду виділяються Макбет (Macbeth, 1847) — перший плід захопленого шанування композитором Шекспіра, а також Луїза Міллер (Luisa Miller, 1849) — видатний твір камерного стилю.

У 1848 році Верді продав свою нерухомість в Ле Ронколя, і за ці гроші він купив велику власність в Санто-Агата, недалеко від Буссето. З 1847 по 1849 Верді перебував в основному в Парижі, де зробив нову, французьку редакцію Ломбардців, названу Єрусалим (Jerusalem). Тут композитор зустрівся із Джузеппіною Стреппоні, співачкою, що брала участь у міланських постановках Набукко й Ломбардців і вже тоді зблизилася з Верді. Врешті решт, через десять років вони одружилися.

На період 1851—1853 припадають три зрілі шедеври Верді — Ріголетто (Rigoletto, 1851), Трубадур (Іl trovatore, 1853) і Травіата (La traviata, 1853). У кожному з них відбита особлива сторона хисту композитора. Ріголетто за п’єсою В.Гюго «Король забавляється» демонструє, крім уміння створювати живі, захопливі мелодії, нову для композитора оперну форму — більш зв'язну, з меншими контрастами між речитативом, що досягає характеру співучого аріозо, і арією, яка відхиляється від встановлених схем. Розвитку дії сприяють написані у вільній формі дуети й інші ансамблі, зокрема знаменитий квартет в останньому акті — видатний зразок уміння Верді відбити в ансамблевій формі конфлікт характерів і почуттів своїх персонажів.

Трубадур, заснований на іспанській романтичній мелодрамі, містить прекрасні зразки сильної, героїчної музики, у той час як Травіата за «сімейною драмою» Дюма-сина «Дама з камеліями» зачаровує пафосом почуттів.

Успіх цих трьох опер розкрив перед Верді нові можливості. В 1855 йому замовили твір для Паризької опери в характерному мейєрберівському стилі — Сицилійську вечерню (?) (Les vpres siciliennes). Для того ж театру він зробив нову редакцію Макбета (1865), а також створив Дона Карлоса (1867); для петербурзького Маріїнського театру написав Силу долі (La forza del destino, 1862). Паралельно зі здійсненням цих грандіозних проектів Верді працював над більш скромними операми в італійській манеріnbsp;— Симоном Бокканегрою (Simon Boccanegra, 1857) і Балом-маскарадом (Un ballo in maschera, 1859). Всі ці здобутки являють собою романтичні мелодрами, засновані на більш-менш правдивих історичних подіях. Хоча жодна з перерахованих опер не вирізняється досконалістю із драматургічної точки зору (цьому перешкоджає схильність Верді перескакувати без достатніх підстав від однієї ефектної сюжетної ситуації до іншої), всі вони демонструють зріст майстерності музичної характеристики й оркестрової драматургії (особливо це помітно в Симоні Бокканегрі й Доні Карлосі).

Після створення популярної трилогії Верді став шукати нового в Парижі. Проте його стосунки з французьким глядачами складалися не легко, і опери в Парижі справили менший вплив, ніж в Італії. Це були роки важкої роботи: Верді, можливо, нарешті писав не поспішаючи, втім музичний світ змінювався повільно, навіть в Італії. Цей період завершився експериментом у 1871 — Аїдою, оперою, дії якої розгорталися в стародавньому Єгипті.

Верді явно мав потребу в літературному партнері й він знайшов його в особі А.Гісланцоні, у співробітництві з яким народилося лібрето Аїди (Aida, 1871) — шедевра в стилі французької «великої опери», замовленої композиторові єгипетським урядом для виконання на відкритті Суецького каналу. У наступні дванадцять років Верді працював дуже мало, повільно редагуючи деякі свої ранні речі.

1874 року Джузеппе Верді написав Реквієм, поштовхом до написання цього твору стала смерть поета Алессандро Мандзоні, творчістю якого композитор захоплювався. Вперше Реквієм був виконаний у кафедральному соборі Мілана і згодом здобув світову популярність, щоправда католицькою церквою цей твір був визнаний «дуже театральним», і тому довго не допускався до виконання у церкві.

Ще більш плідною виявилася спільна робота Верді в його пізні роки з Арріґо Бойто (1842—1918), автором опери «Мефистофель» і видатним поетом. Спочатку Бойто переробив незадовільне лібрето Симона Бокканеґрі (1881). Потім він перетворив Шекспірову трагедію Отелло (Othello) у лібрето; цей шедевр Верді був поставлений в «Ла Скала» в 1887, коли композиторові було вже 74 роки. Музика цієї опери «безупинна», вона не містить традиційного для італійської опери поділу на арії та речитативи. Деякі сучасники Верді вважали, що на формування його пізнього стилю справив вплив Вагнер. Але насправді Верді прийшов до нього сам. Він майже не був знайомий з творчістю Вагнера.

Після Отелло в 1893 був створений Фальстаф (Falstaff): у 80 років Верді написав музичну комедію, що винагородила його за провал його першої музичної комедії «Король на годину». Отелло й Фальстаф увінчали прагнення Верді до створення дійсної музичної драми.



Коли його уразив параліч, він все ще міг внутрішнім слухом читати партитури опер «Богема» і «Тоска» Пуччіні, «Паяци» Леонкавалло, «Пікова дама» Чайковського, але те, що він думав про опери, написані його безпосередніми і гідними спадкоємцями, залишилося невідомим. Помер Верді в Мілані рано вранці 27 січня 1901 року.

Слухання Пісеньки Герцога з опери «Ріголетто» (1851р.) слід провести без підготовки з метою надання учнями характеристики цього персонажа опери.


Створення опери стало початком зрілого етапу у творчості композитора. В її основі лежить драма Віктора Гюґо «Король забавляється» (фр. Le Roi s'amuse), яка свого часу була заборонена для постановок. Щоб добитися дозволу від австрійської цензури, автори дещо змінили твір: Франциск I, король Франції, став герцогом Мантуанським, відповідно змінили імена інших персонажів. Герцог теж підходив для образу легковажного та розніженого правителя, який контрастує з бідним і знедоленим блазнем.

Верді змальовує персонажів у постійному розвитку і русі: блазень Ріголетто, який ще недавно сміявся з графа Монтероне, чию доньку обезчестив герцог, згодом відчуває такий самий розпач і сам перетворюється на батька, який пережив горе у сім'ї.

Музика опери сповнена глибокого драматизму, яскраво контрастна, психологічно глибока. Кожен персонаж — завершений образ, який вимагає від виконавця високого вокальної та сценічної майстерності. Завершені арії нерозривно пов'язані з драматичною дією на сцені і поза контекстом мають інше значення.

Несподіваним виявився образ горбаня на сцені. Загалом опера викликала багато суперечностей і контроверсій. В той час, коли після 1852 року твір вже ставили у Відні, Будапешті, Празі й Лондоні, прем'єра в Парижі відбулася лише 1857 року через протести Гюго, обуреного такою переробкою свого твору.

На теренах Російської імперії вперше виконана 1853 року в Петербурзі італійськими співаками, прем'єра російською мовою — 6 листопада 1878 року.
Слова автора опери: «Пісенька може бути твором мистецтва в тій самій мірі, що й великий оперний фінал, якщо в пісеньці є щирий настрій».
Надалі ставимо завдання учням послухати фінал опери італійською мовою і розповісти про відтворені в ньому події.

Слухаємо фінал опери «Ріголетто».

Після прослуховування аналізуємо обидва фрагменти опери, їх життєвий зміст та робимо висновки щодо майстерності і глибини його втілення видатним майстром оперної музики Джузеппе Верді. Ці висновки слід робити на рівні актуальності під­нятих оперою проблем людських стосунків для сучасної людини.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ.

Каталог: bitstream -> 123456789 -> 483
483 -> Сумський державний університет
483 -> Музичне мистецтво
483 -> Уроку №49 Завдання: птб на уроках з акробатики та гімнастики. Навчати перекиду вперед
483 -> Уроку №51 Завдання: Бесіда: «Значення коригувальної гімнастики для формування постави»
483 -> Конспект уроку з фізичної культури в 4 класі
483 -> Урок музичного мистецтва у 6 класі Тема уроку: 2012 Епіграфи до уроку: «Музика повинна викрешувати вогонь із людських сердець»
483 -> Уроку №62 Завдання: Удосконалювати техніку комбінації елементів вправ з рівноваги
483 -> Портфоліо педагогічного досвіду вчителя фізичної культури Кременецької зош – інтернат І – ІІІ ступенів


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка