Урок світової літератури в 10 класі Тема: Волт Вітмен. Життя і творчість. Поетична збірка «Листя трави». «Пісня про себе» програмовий твір збірки «Листя трави»




Скачати 187,16 Kb.
Дата конвертації21.11.2016
Розмір187,16 Kb.
Урок світової літератури в 10 класі
Тема: Волт Вітмен. Життя і творчість. Поетична збірка «Листя трави». «Пісня про себе» - програмовий твір збірки «Листя трави».
Волт Вітмен, космос. Манхеттена син.

Буйний, дорідний, чутливий, їсть, п’є,

народжує.

Не сентиментальний, не ставить себе

над чоловіками чи жінками, чи осторонь

їх, однаково сором’язливий та без –

соромний.

Волт Вітмен


Мета уроку: ознайомити учнів зі своєрідністю романтизму, біографічними даними та самобутністю творчості поета, збіркою «Листя трави»; поглибити знання учнів про своєрідність і новаторські відкриття В. Вітмена; формувати навички виразного читання та аналізу поетичного твору; виховувати інтерес до читання та любов до поезії.
Обладнання: портрет письменника, поетична збірка «Листя трави», тексти твору «Пісня про себе», публікація до уроку.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу та аналізу поетичного твору.
ХІД УРОКУ
1. Організаційний момент.
2. Демонстрація портрета.
3. Слово вчителя про поета.
Народився 31 травня 1819 року на острові Лонг – Айленд у родині бідного фермера.

1830 р. – трудові «університети»: складач та друкар у редакції газети.

У 18 років – сільський учитель.

1846 – 1848 рр. – журналіст, головний редактор газети «Бруклін дейлі ігл». Після звільнення працює теслею.

1855 р. – вперше побачила світ збірка «Листя трави».

Початок громадянської війни – вступає до лав борців проти рабства, доброволець в армії Півночі, санітар у госпіталі.

Присвячує кілька найкращих віршів пам’яті президента Авраама Лінкольна.

1865 р. – праця у Міністерстві внутрішніх справ та звільнення за «аморальну» книгу.

1873 р. – Вітмена розбив параліч, переїзд у штат Нью – Джерсі, м. Кемден.

26 березня 1892 року – смерть поета.


4. Елементи теорії літератури.

Романтизм – один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХУІІІ ст.. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині ХІХ ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.

Романтизм – світорозуміння, яке усвідомлює недосконалість оточуючого світу; літературний напрям, який відбиває світогляд романтиків. В художній творчості романтизм виявляється у показі ідеального героя, його духовного світу та його ідеалів, заради яких він вступає у боротьбу.

Основною рисою романтизму є трагічне двосвіття: герой усвідомлює недосконалість світу і людей, страждає від спілкування з ними і водночас бажає жити в цьому світі, з цими недосконалими людьми, мріє бути ними зрозумілим і прийнятим.
Романтичний герой – герой романтичного твору, який страждає від відчуження, від неможливості змінити своє становище та оточуючий світ. Він ідеальний: красивий зовнішньо і внутрішньо, здійснює вчинки у відповідності до своїх ідеалів, жертвує собою в ім’я цих ідеалів та людей, суспільства, якому він не потрібен.
Ліричний герой – образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Уявлення про ліричного героя складають на основі знайомства з його внутрішнім світом, який розкривається не через вчинки, а через переживання, душевні стани. Умовне поняття, на його основі створюється цілісне уявлення про творчість поета, його переживання, які відображаються у творі, але не в його особі. Ліричний герой не тотожний авторові.
5. Слово вчителя.

Критики одностайні у думці, що в Америці важко знайти письменника, який був би таким щирим і серйозним у пошуках життєвих цінностей, яким був Волт Вітмен. Джерело і пафос усієї його поезії закодовані у тріаді: «Що є людина? – що я? – що ти?».

Вітмен тривалий час залишався для переважної більшості американських читачів незрозумілим, хоч одне з тверджень американських критиків не потребувало доказів – це те, що Вітмен – поет глибоко релігійний, містичний. Справді, в системі поетичного мислення поета досить часто фігурують загальноприйняті поняття і означення: Бог, Душа, Релігія, Віра і т. п.

«Листя трави» - це переважно спроба мою власну емоційну та особистісну природу…, спроба докладно – від початку й до кінця – відтворити Особу, людське єство (мене самого в другій половині ХІХ ст. в Америці), і зробити це вільно і правдиво.

Перекладач збірки «Листя трави» Л. Герасимчук так визначає характерні ознаки книги:

Тема збірки – це сам Волт Вітмен;

сюжет – людина і Всесвіт;

ідея – одвічна і неухильна перемога людини.


6. Виразне читання уривків з поезії «Пісня про себе».
7. Теорія літератури.

Верлібр або вільний вірш – один з видів віршів, ритмічна єдність якого ґрунтується на відносній синтаксичній довершеності рядків (речення, синтагми) і на їх інтонаційній подібності. Вільний вірш не допускає переносів. В порівнянні з попередніми системами віршування верлібр не поділяється на стопи, рядки його мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих. Верлібр не використовує рим, тому не поділяється і на строфи.
8. Аналіз «Пісні про себе».
«Пісня про себе» - своєрідний поетичний маніфест Волта Вітмена.

Від видання до видання змінювалася і назва поеми:

1860 р. – «Поема про Волта Вітмена, американця»;

1880 р. – «Волт Вітмен»;

1881 р. – «Пісня про себе».

В поемі розкривається багато тем, вона сповнена космічної масштабності подій природного, соціального, духовного життя.

Автор вводить в поему нові засади бачення й зображення людини.

Основна ідея поеми – духовне зростання особистості та людства.

Традиції романтичної лірики та новаторство в поемі:

- тематика;

- мова;

- композиція;



- ритмодинаміка.

Волт Вітмен вводить до поеми верлібр та своєрідні «каталоги».


Каталоги – довгі переліки предметів, явищ, понять.
В поемі «Пісня про себе» найповніше висвітлена ідея злиття індивідуального буття з космосом.

Поема відкривається ліричним зачином: із за хрещених та запилюжених кімнат герой біжить на берег річки, де скидає з себе одяг – важкий тягар умовностей і незмінних правил – і дихає легко й вільно. Розчинившись у природі, він відчуває себе щасливим:

Я вдоволений, танцюю, сміюся, співаю…

У суцільному потоці образів нероздільні «пари подиху» героя і «дух земного сухого листя, звуки слів і пориви вітру». Природа – це головне, відносно чого ліричний герой поеми визначає себе. Він відчуває прагнення до гармонії навіть у найменшій часточці живого.

Людина показана у поемі як законне і кохане дитя природи. Вона досконала й прекрасна. Кому і навіщо вона має підкорятися, запитує поет. Чим пожежник, який бореться з вогнем, гірший за грецьких богів? А дружина машиніста з немовлям біля грудей, - хіба вона не Богородиця?

Вустами ліричного героя поет стверджує:



Я божественний усередині і зовні.

Я щодня, щогодини, щомиті бачу скрізь Бога,

На обличчях чоловіків і жінок… і на своєму обличчі.

У ліричного героя поеми багато облич. Він і загнаний раб, і старий артилерист, і заплакана вдова, і солдат, який спить. «Ці люди – я. Я відчуваю їх, вони мої, - говорить поет. – У мене є один центральний образ – спільна людська особистість, типізована через мене самого. Але моя книга змушує кожного читача стати головною дійовою особою, яка переживає кожен рядок».

У поемі розкриваються поняття кохання, щастя, життя і смерті. Взаємодіючи з природою, людина краще пізнає їх. Голос природи герой вважає досконалим і мудрим і, слухаючи його, зливаючись з ним, відкриває для себе світ:

Я виходжу до тривкого і суттєвого

від паростка великого чи малого.

Уночі герой іде на побачення зі Всесвтом. Він чує, як «шепочуться зорі на небосхилі про каламутний ставок в осінньому лісі, про місяць, що спускається по крутосхилах шелесткого смеркання». Він освідчується у коханні землі, звертається до моря.

Заради втілення своїх творчих задумів Вітмен виходить за межі поетичної системи романтизму (на відміну від романтиків, він вважає, що будь – який життєвий матеріал має естетичну цінність і потребує втілення у відповідних художніх формах), вводить вільний вірш і ритм, які передають рух самого життя.
9. Робота з підручником.

Відповіді на запитання, вміщені після тексту поеми «Пісня про себе».


10. Закріплення отриманих знань.

Робота з публікацією «Волт Вітмен».


11. Домашнє завдання. Підготувати розгорнуті відповіді – реферати на теми: «Пісня про себе» - програмовий твір збірки В. Вітмена «Листя трави»; «Новаторство Волта Вітмена»; «Сутність «я» в поемі «Псня про себе».


З ПОГЛЯДУ КРИТИКІВ

Найвидатніший американський поет-новатор, основоположник американської поезії. Творча спадщина Волта Вітмена складається з єдиної книжки поезій - ”Листя трави”, написаної білим” неримованим віршем.

Новаторство поета виявилося у постійному прагненні знайти і утвердити нові прийоми поетичного зображення дійсності, у багатстві і свіжості ідейного змісту його творчості.

Оптимістичний пафос поезій Вітмена ґрунтується на оригінальності його світогляду, безмежній вірі у людські можливості, здатності дивуватись і захоплюватись землею та Всесвітом.

1819—1892


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка