Урок української літератури, історії «Історична і життєва правда в «Україні в огні»




Скачати 178,49 Kb.
Дата конвертації28.10.2018
Розмір178,49 Kb.
Синельниківський професійний ліцей Дніпропетровської обласної державної адміністрації

викладач української мови та літератури вищої категорії ,

викладач-методист Стрельцова А.І.,

викладач історії вищої категорії , викладач-методист Вехнік О.І.


Інтегрований урок української літератури, історії
«Історична і життєва правда в «Україні в огні» О.Довженка.»
Мета: Дослідити історію написання кіноповісті О.Довженка «Україна в огні»; розвивати вміння аналізувати художній текст й осмислювати його, розкрити тему, ідею, проблематику твору; розвивати навички самостійної роботи учнів з додатковою літературою; вчитися давати правильну оцінку історичним подіям, які відбувалися на території України; формувати почуття патріотизму, національної гордості; поглибити знання про боротьбу своїх земляків з фашистами; цінувати мир на планеті, виховувати інтерес до творчої спадщини О.Довженка.
Обладнання: мультимедійний проектор, стенд «Сьогодні на уроці», портрет О.Довженка, виставка його творів, карта України періоду Другої світової війни, фрагмент фільму «Україна в огні», аудіозапис пісні «Перемога», малюнки та твори учнів.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Форма та методи робота в групах, бесіда

роботи:
Очікувані

результати: Учні знатимуть:

  • історію написання кіноповісті О.Довженка «Україна в огні»;

  • про боротьбу своїх земляків з фашистами.

Учні вмітимуть:

  • давати правильну оцінку історичним подіям;

  • характеризувати, аналізувати художній текст, визначати проблеми;

  • сформувати власне ставлення до історичних подій, які відбувалися на території України та рідного краю.


Епіграфи до уроку: «Війна, війна! І знов криваві ріки!

І грім гармат, і шаблі дзвін.

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн…»

О.Олесь

«Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю?» О.Довженко



ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

Бесіда з учнями



  • Охарактеризуйте історичні події 40-50 рр. ХХ ст.

(Друга світова війна 1939-1945 років стала жорстоким випробуванням для нашого народу, була найтяжчою з усіх воїн, які коли-небудь знала світова історія. Руйнуючи все на своєму шляху, війна загрожувала найдорожчому в житті кожного з нас – Вітчизні. Мова йшла про життя або смерть народів. І вони одностайно стали на захист рідної землі).

  • Яку роль відіграла українська література у період Великої Вітчизняної війни?

(Українська література відіграла важливу роль у справі згуртування народу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Своїм полум’яним словом письменники-патріоти піднімали бойових дух народу, зміцнювали єдність і дружбу наших людей, впевненість у перемозі).

(У загальнонародній боротьбі з кривавим фашизмом активну участь взяли поети, прозаїки, драматурги, художники, артисти. Понад сто українських письменників перебували в діючій армії та в партизанських загонах, боролися в антифашистському підпіллі).

  • Назвіть імена письменників, які творили в цей період

(О.Довженко, Микола Бажан, Андрій Малишко, Леонід Первомайський, Степан Олійник – військові й спеціальні кореспондент, працівники дивізійних і армійських газет. Ярослав Галан, Петро Панч, Олександр Копиленко – співробітники радіо. Платон Воронько, Василь Земляк, Юрій Збанацький – письменники партизани).

(Друга світова війна дала нові теми, а загальний стиль у літературному житті диктувався вже створеними умовами).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

  1. Оголошення мети і завдання уроку (тема не оголошується, її визначають самі учні, орієнтуючись на мету і завдання уроку).

  2. Вступне слово вчителя

Схилися над могилами солдатів

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково – дорослі і малі…

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві…

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них – для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники – орлята:

Тепер уже були б із них орли!

Схилися ж над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли!

М.Познанська


Учитель літератури:

Багато лиха й катастроф зазнало людство на шляху розвитку. Жахливі землетруси й засухи, голод і епідемія неодноразово знищували мільйони людей. Та й з усіх цих катастроф найстрашнішою стала не викликана силами стихії, не породжена природою, а творена руками самої людини – війна. Багато років приходила вона на землю, сіючи смерть і спустошення. Тисячі й тисячі гинули в її залізних обіймах на полях боїв, в окупації, у тилу від виснажливої праці.


Учитель історії:

Друга світова війна – одна з найтрагічніших сторінок історії людства і болючіших сторінок нашої країни, оскільки протягом тривалого часу Україна була театром військових дій. Уже в перші години Великої Вітчизняної війни шквальний вогонь частин вермахту і бомбові удари німецької авіації по містах і селах, комунікаціях, мостах завдали величезної шкоди радянським сухопутним військам, авіації, дезорганізували рух на залізницях і шосейних дорогах. У перший день війни гітлерівська авіація розбомбила 66 радянських аеродромів, знищивши 1200 літаків безпосередньо на землі. Чорноморський та Балтійський флот так само втратили третину кораблів на рейдах. Фронт проліг на 3000км. І на кожній його ділянці билися з ворогом Синельниківці.




Учитель літератури:

Десятки неперевершених виходили з-під пера письменників у часи війни, а ще більше після її закінчення. Не був винятком і Олександр Довженко. Пропонуємо вашій увазі уривок кінофільму за повістю О.Довженка.




  1. Перегляд уривку з кінофільму «Україна в огні».


Учитель літератури:

  • Епізод із якого кінофільму ви щойно побачили?

  1. Визначення теми, епіграфу та очікуваних результатів уроку.

  2. Знайомство з групами «Літературознавці», «Історики», «Дослідники», «Експерти» (оцінюють роботу учнів в групах).



ІV. Опрацювання навчального матеріалу

  1. Перевірка випереджувальних завдань (робота в групах)

«Літературознавці» - (з’ясовували історію написання кіноповісті «Україна в огні»)

  • «Кіноповість письменник почав писати на початку війни. Швидко написав, зняв фільм, сподіваючись визнання та вдячності. Але сталося навпаки: і кінофільм і повість були осуджені заборонені. Фільм узагалі не вийшов на екрани, а повість уперше опублікована після смерті письменника. Майже за всі кінофільми його критикували. Однак такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні», він ще не зазнавав. Для розгляду кіноповісті було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП (б) на якому й розпинали Довженка».

  • «Письменник не став на коліна, не благав прощення в Сталіна. Де ж брав він сили для боротьби проти сталінської системи? У свого народу, у його, хоч знівеченій і окраденій, але живій і чистій душі. У щирому зверненні до генсека Довженко писав: «Товаришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба тримати в чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм… у не вмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?».

  • «Послухаймо самого Довженка за що справді він був так тяжко покараний:

  • Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю.

Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист свого народу, коли отака велика загроза нависла над нещасною моєю землею. Україну знає лише той, хто був… на її пожарах сьогодні. Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика. Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями».

  • «Ми знайшли важливий факт: О.Довженко побудував сюжет кіноповісті майже цілком на «окупаційному» матеріалі, увівши лише кілька епізодів про боротьбу народних месників. Вірний правді життя і власним гуманістичним ідеалам, письменник чи не єдиний у всій тогочасній радянській літературі порушив проблему пересічної людини на війні і в тилу.

Вчитель літератури:

І щоб у цьому переконатися ми послухаємо другу групу – дослідників, які досліджували «Щоденник» Довженка. Які ж записи ви знайшли у роки Великої Вітчизняної війни?



«Дослідники» - (дослідження «Щоденника» О.Довженка).

  • 20 червня 1942 року

«Народ мій український чесний, тихий і роботящий, що ніколи в світі не зазіхав на чуже, потерпає і гине, спантеличений, обездолений в армійській катівні. Болить у мене серце день і ніч».

  • 12 липня 1943 року

«Розгром Південно-Західного фронту є одним з найтяжчих ударів по Україні. Тут загинула величезна кількість українців. Український чесний наш народ поніс найтяжчі жертви у цій війні. Бідні мої, рідні люди. Честь і слава і вічна пам'ять! Краще загинути в бою, ніж конати в животінні другорядного пасинка історії!»

  • «Сьогодні роковини моєї смерті. 31 січня 1944 року мене було перевезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу. Усе що було злотого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягара неправди і зла».

  • 26 листопада 1943 року

«Сьогодні я знов у Москві. Привіз з Києва стареньку свою матір. Сьогодні ж узнав тяжку новину: моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки. Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскно. І не тому що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються дрібні чиновники, перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» – це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо».

Вчитель історії: Яку правду мав на увазі О.Довженко, говорячи про «Україну в огні»?



«Історики» - (досліджували неприховану правду війни)

  • «Україна в огні»… Коли читаєш, стає моторошно від тих злочинів, що робили німці на нашій землі, стає страшно від того зла, що робили самі українці, зраджуючи себе і свою Батьківщину. Але все це – неприхована правда війни, неприхована правда історії українського народу.

Страшний був час! «Незліченними ешелонами вивозили в Німеччину українських людей», «клали цілі родини додолу вряд і стріляли, підпалюючи хати». Було і вішання, і ґвалтування жінок, було таке, що однімали дітей у жінок і кидали у вогонь. За діточками плигали туди і нещасні матері, щоб не жити після загибелі їхніх дітей. Горіли села, освітлюючи усе навкруги. Здалека можна було побачити страшні заграви, які відкликалися у серцях людей гнівними прокльонами та сльозами. За ці прокльони їх знову вбивали та гнали до Німеччини, як рабів, як волів. Страшне знущання, шо й зараз викликає гнів, гнів за зневажену, знівечену землю українську, гнів за знищених людей, за людей, почорнілих та посивілих за моторошні роки війни.

Але не треба закриватися від цієї страхітливої правди, говорячи, що все давно минуло! Ні, ця правда повинна залишитися, щоб постійно нагадувати Усім забудькуватим, що таке справжня війна, війна з крові, м’яса, війна з трупів та пожеж, війна із сліз та відчаю. Проте було не тільки це. Була ще і «класова боротьба», яка і в роки війни сіяла недовіру, підозрілість, пробуджувала лихі почуття. І йшли брат на брата, не шкодуючи кулі один для одного; і йшов син на батька, бо тремтіли тільки за своє життя. Не знали українські люди історії своєї, бо було відбито у них пам’ять партійними гаслами, портретами Сталіна та чужою ідеологією. Зрівняв усі народи цей «великий» вождь, забравши й історію, і Бога, і власну сім’ю у людей, де кожен ладен був викрити один одного, щоб отримати нагороду. Яка вже тут незалежність, коли чесне ім’я України було підло втоптано у багнюку?! Були такі люди, котрі розстрілювали всіх направо і наліво, не розібравшись у справі, відкинувши усе людське. Але були й такі, які віддавали своє життя за Україну, за її щастя, за її незалежність.

Ось страшна правда війни, ось страшна правда історії. Висітиме ця правда над нашим народом як повсякчасне нагадування про ті злочини, що робили самі українці, йдучи тернистим шляхом до своєї незалежності. І хай це нагадування назавжди залишиться в серцях людей, закликаючи ніколи більше не робити таких жорстоких помилок. Це нагадування про страшну війну хай назавжди відіб’є охоту розпочинати новий жах. Саме про це правдивий твір Олександра Довженка «Україна в огні».

  • «Нажаль, за життя О.Довженко не побачив свій твір опублікованим. «Україні в огні» судилася гірка доля. Твір був не тільки не втілений у задуманому фільмі, а й обернувся для автора справжнім лихом: саме через нього О.Довженко потрапив у немилість до Сталіна. Виявляється, філософська концепція «Україна в огні» не відповідала сталінським поглядам стосовно загостренням класової боротьби з просуванням радянського суспільства до соціалізму. Берія на засіданні політбюро вигукнув: «Ти вождю пожалів десять метрів плівки. Не хотів зобразити вождя. Гордість тебе заїла, от і гинь тепер. Що твій талант, якщо не вмієш працювати? Ти жодного епізоду в картинках йому не зробив. Пожалів!»


Вчитель історії:

  • Як О.Довженко відреагував на це?

  • 28 листопада 1943 року

«Заборона «України в огні» сильно пригнобила мене. Ходжу засмучений і місця собі не знаходжу. І все ж таки думаю: хай вона забороняється, Бог з ним, вона все одно написана… промову виголошено. Я написав оповідання чесно, отак, як воно є і як бачу життя і страждання мого народу».

Вчитель історії :

Чи характерні події змальовані в цій кіноповісті для Синельниківщини?

Очікувані результати:

м. Синельникове героїчно захищали 1-2 жовтня 1941р. від німецьких окупантів бійці 95-го прикордонного загону. Загинула третина особового складу.

В балці біля хутора Красного було розстріляно 500 євреїв міста.

Біля села Кислянка Синельниківського району знаходився концентраційний табір (матеріали знаходяться у збірнику Дніпропетровського держоблархіву «Спадщина» – наказ шефа Васильківської управи Штейбренна старості Дебальцівської сільуправи від 5 лютого 1943р.)

В результаті: Курсько-Орловської операції Червона Армія перейшла в рішучий наступ на великій території. Ставкою була поставлена задача розгромити ворога на Південному Крилі радянсько-німецького фронту, визволити Донбас і Лівобережну Україну; Крим і вийти до Дніпра, захопивши 22 плацдарми на його правому березі.

Війська Південно-Західного фронту вийшли до Дніпра південніше Дніпропетровська у вересні 1943 року.

21 вересня бійцями 25 гвардійсько-стрілецької дивізії; 44-гсд; 333-гсд; 35- гсд; 47-гсд; 57-гсд. було визволено м. Синельникове, а Синельниківський район з 19 по 25 вересня.

За наказом Верховного Головнокомандувача (№ 23 від 23.09.1943р.) за звільнення нашого міста від німецько-фашистських загарбників встановлено іменувати: 333-я Синельниківська стрілецька дивізія та 25-а гвардійська Червонопрапорна Синельниківська стрілецька дивізія.

За мужність при форсуванні Дніпра було присвоєно звання Героя Радянського Союзу синельниківцям: Петру Малишеву, Василю Адаменко, Миколі Мелашенко, Василю Авраменко, Дмитру Білокопитому, Якову Никоненко.

Наші земляки брали участь у штурмі Берліна: Яков Азаров, Григорій Петренко, Яков Нелюб, який стояв в караулі під час підписання Акта капітуляції Німеччини. Володимир Мельник захищав Ленінград 900 днів; Василь Голубченко стояв в караулі під час роботи Ялтинської конференції, Микола Марченко пройшов всю війну на Чорному морі на крейсері «Молотов».



  1. Учениця читає вірш «День Перемоги» Ф.Малицького

У день голубого квітучого маю

До тебе, людино, звертаюсь, волаю.

Залиш на хвилину щоденні турботи,

З собою побудь у глибокій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Усіх, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Батьківщину.

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув в бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим.



Учитель історії:

Зараз прошу всіх на уроці вшанувати пам’ять наших співвітчизників, полеглих під час Другої світової війни хвилиною мовчання.




  1. Звучить аудіозапис пісні «Перемога» (Петро Клименко)

  2. Робота з текстом (випереджувальні завдання, робота в групах)


Група 1.

Знайти прокоментувати авторські роздуми про бійців на фронті.



Очікувані результати:

«Відходили бійці по брудному шляху, оглядаючись на захід в тяжкому смутку. І, проклинаючи свої недоліки, які здавалися їм справжньою причиною відступу на схід, не знали вони, як багато великих діл судилося їм звершити, як багато судилося пролити крові на безкраїй своїй землі і які холодні калькулятори дозуватимуть їхню кров у заморських кабінетах».

«Бійці пролітали на танках, машинах чи просто бігли, гаряче і голосно дихаючи. Вони ще не вийшли з бою, очі їх дивились далеко вперед і горіли лютим огнем. Всі вони ще були в тому несамовитому стані готовності щохвилини забити ворога чи впасти мертвими, коли людина ще не цілком при собі. Плакали командири, не соромлячись своїх сліз».

«Все віддали… Поквиталися з життям, з війною з ворогами на всю силу. Не мудрували, не ховалися по резервах і тилах, не обростали родичами… на постах. Не видушували з малих своїх талантів великої користі, нехтували талантом, не любили виставляти напоказ ні в цілому вигляді, ні в пораненому, ні в яких доблестях, мало дорожили своїм – непоштиві, насмішкуваті й недбалі…».


Учитель історії:

  • В чому полягала трагедія бійців на фронті з точки зору істориків?


Група 2.

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про Україну.



Очікувані результати:

«Рідна земля здригалася під ними від вибухів снарядів і бомб, але вже вповзали в бій нові ворожі сили».

«О українська земля, як укривалась ти! Ріки кров’ю поналивано, озера слізьми та жалем… Степи гнівом утоптана прокляттям, та тугою і жалем».

«Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах».

«Не стало прекрасного села. Не стало ні хат, ні садків, ні добрих лагідних людей. Одні тільки печі і печища біліли серед попелу й вугілля, та де-не-де висіли трупи на ушулах чи на грушах. Нікому було ні плакати, ні кричати, ні проклинати».

Учитель української літератури:

Читає уривок «Яка була річка…» с. 93-94 («Україна в огні»)


Учитель історії:

  • Про що думали бійці і командири Червоної Армії на фронті під час запеклих боїв і під час відступу?

  • Що таке патріотизм у вашому розумінні?


Група 3.

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про українців під час війни.



Очікувані результати:

«Як бились люди! Немов цілі століття незламної упертості і бойових щедрот розкрилися раптом в Вернигорах, Труханових, Вовках і Якимахах. Рідна батьківська земля умножила їх гнів і силу бойового запалу. Вони немов уросли в землю, як один, і пішли в атаку якрах проти середини грізного німецького валу».

«З темних льохів, брудних ям, із-під зруйнованих печищ вилізали землистого кольору, чорні, погано одягнені люди… Якесь нивомвне тавро жаху й скорбот і того, що лежить за межами обурення і відчаю, упало на них, закарбувалось і довго-довго не зникне вже, як прокляття долі, до самої їх смерті».

«Звиклі до типової безвідповідальності, позбавленні знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії… вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі…».


Учитель історії:

  • Назвіть основні причини важких поразок Червоної Армії під час І етапу (відступі) війни з точки зору істориків.


Група 1 – 3

Учні демонструють свої малюнки та читають твори-мініатюри за повістю «Україна в огні».


Учитель історії:

  • Які загальнолюдські цінності виборов український народ під час Другої світової війни, за що Україна отримала повагу світової громадськості?


V. Узагальнення вивченого матеріалу

Учитель літератури:

У своєму безсмертному творі О.Довженко порушив надзвичайно важливі проблеми, актуальні, на жаль, і сьогодні.


  • Які, на вашу думку, це проблеми? (проблема національної самосвідомості людини і народу; трагедія Другої світової війни; сенс життя людини на війні і в мирний час).

  • Яка тема твору? (Реалістична передача поразок і відступів та героїзм українського народу в боротьбі з фашизмом, розвінчання сталінської концепції класової боротьби, критика відсутності національної гордості)

  • Визначити ідею.(Незламні сили й непохитність духу нашого народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом)

Отже, зробити висновок нашого уроку ми можемо словами самого О.П.Довженко: «Написав я «Україну в огні» з болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю».
VІ. Рефлексія (доповнити речення)

  • Урок мені допоміг зрозуміти…

  • Для себе я зробила висновок…

  • Найцікавішим на уроці було…

  • Я переконалася…

  • Я дізналася…

Учитель літератури:

Ось ми і відповіли на питання, які ставили перед собою на початку уроку.


VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів.

Слово надається експертам, які оцінюють роботу учнів на уроці
VІІІ. Домашнє завдання.

Написати лист ветерану Великої Вітчизняної війни.



Література


  1. Бишова Т.В. Інтегровані уроки. –К.:Шкільний світ, 2011

  2. Довженко О. Твори в п’яти томах. Том 2. Кіноповісті.-К.:Дніпро, 1991

  3. Довженко О. Твори в п’яти томах. Том 5. Записні книжки. Щоденник. Листи.-К.: Дніпро, 1985р

  4. Довідник з історії України (за заг.ред. І Підкови, Р.Шуста).-К., 2001

  5. Історія України: Навчальний посібник для 11 кл. /В.П.Шевчук, М.Г.Тараненко, Ф.Л.Левітас, О.В.Гісем.- Запоріжжя, 2001

  6. Кульчицький С.В., Коваль М.В., Лебедєва Ю.Г. Історія України: Підручник для 11 кл. середньої школи.-К., 1999

  7. Перемога. Вірші поетів України про Велику Вітчизняну війну/ упорядник І.І.Гончаренко.- К.: Радянський письменник, 1980

  8. Семенюк Г.Ф. Українська література. Підручник для 11 кл. (рівень стандарту, академічний рівень).-К.: Освіта, 2011

  9. Сергієнко А.А. Організація групової навчальної діяльності учнів на уроках української літератури. Навчально-методичний посібник.- Дніпропетровськ, 2007

  10. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Частина друга. 11 кл. К.: Генеза, 2007




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка