Уроках «Художньої культури»




Сторінка3/7
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0,74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Автор: Журавель О.В., викладач предмета «Художня культура»

Рецензент: Сокол К.М., заступник директора Черкаського обласного навчально-методичного центру професійно-технічної освіти

Методичний посібник містить матеріали з впровадження творчих та інноваційних підходів з контролю знань на уроках предмета «Художня культура»

Пропонується працівникам ПТНЗ: викладачам предмету «Художня культура» з метою використання в навчальному процесі.

Підготовлено до друку методичною частиною

ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей».

Черкаси, вул. Онопрієнка , 4

Зміст

Вступ

І. Теоретична частина «Систематизація накопичених відомостей з питання контролю знань, умінь і навичок на уроках «Художня культура».

1. Значення контролю знань, умінь і навичок на уроках художньої культури.

2. Види, типи і методи контролю.

ІІ. Практична частина «Методика проведення контролю знань, умінь і навичок на уроках Художньої культури».

3. «Специфіка контролю на уроках художньої культури». Турнір знавців (конкурси «Жива газета», «Кросворд», «Ребус», «Перевірочні картки»)

4. Висновок

5. Література

6. Додаток № 1, № 2, №3, №4

Вступ

Естетична освіта починає грати все більшу роль в процесі переходу від педагогіки знань, умінь і навичок до педагогіки розвитку та виховання на основі знань, умінь і навичок. В умовах ідеологічного вакууму саме через мистецтво відбувається в основному передача духовного досвіду людства, що сприяє відновленню зв'язків між поколіннями. Зростає інтуїтивне розуміння того, що мистецтво найбільш ефективно допомагає дитині побудувати цілісну картину світу, що дозволяє приймати рішення в будь-яких життєвих ситуаціях. Тому курс художньої культури включений в число базових загальноосвітніх предметів у практиці вітчизняної освіти.

Потреба в методичних нововведеннях і залученні учнів до сучасних теоретичним знанням у галузі художньої культури дуже насущна в силу ряду причин. У першу чергу це актуально в світлі змін, які відбулися в останнє десятиріччя в нашій країні. По-друге, змінилися і самі реалії сучасної культури. Останнім часом життєва оточення не меншою мірою, ніж художній твір стає формою існування мистецтва. У результаті поняття «художня культура» розширюється, в нього включаються не тільки феномени високої культури, а й факти культури повсякденності, з якою тісно переплетені проблеми мас-культури.

У цих умовах завдання викладача художньої культури значно ускладнюються. Пріоритетними стають завдання: дати необхідні теоретичні знання і практичні навички «входження» у культуру, які будуть сприяти трансформації освітнього процесу в процес засвоєння історико-культурної спадщини, виховання «людини культури»; навчити учнів орієнтуватися у воістину безмежному океані художньої культури для подальшої адаптації в реаліях сучасного життя і вироблення власного вектора розвитку.

У результаті адекватної реалізації програми курсу створюються ефективні умови для досягнення таких результатів:

- Формується загальнокультурна компетентність учня;

- Формується комунікативна компетентність учня;

- Формується інформаційна компетентність учня;

- Формується соціальна компетентність учня.

Вирішення цих завдань потребує від учителя художньої культури багатогранної підготовки в різних областях знань, володіння теоретичними та методичними аспектами художньо-естетичної освіти. Учитель художньої культури повинен вміти:

- Самостійно і кваліфіковано будувати урок на основі принципів проблематизації змісту художньої культури, художньо-педагогічної драматургії.

- Виявляти широкі крос-культурні зв'язки єдності високої культури та культури повсякденної.

- Використовувати діяльні методи у викладанні предмета з метою зміни життєвих установок сучасних підлітків, їх переорієнтації на самостійне та критичне осягнення навколишнього життя.

- Розробляти контрольні заходи за курсом Художня культура, що є важливою ланкою навчального процесу, від правильної постановки якого багато в чому залежить успіх навчання.



Метою даної роботи є: дослідження системи контролю знань, умінь, навичок учнів на уроці художньої культури.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1) з'ясувати, які цілі проведення контролю знань і вмінь учнів на уроках художньої культури;

2) систематизування накопичених відомостей по проблемі контролю знань учнів;

3) розробка методики застосування різних форм контролю на уроці художньої культури.


Об'єкт дослідження: процес навчання в закладі профтехосвіти.
Предмет дослідження: Різні форми контролю знань учнів з художньої культури.

Без добре налагодженої перевірки і своєчасної оцінки результатів не можна говорити про ефективність навчання та ступеня формування загальнокультурної, комунікативної та соціальної компетентності учня.


У ході дослідження висунута гіпотеза:

«Cистематичне і всебічне використання різних форм контролю знань і умінь призводить до підвищення зацікавленості учнів у вивченні предмета, внаслідок якої буде підвищуватися ступінь засвоєння необхідних теоретичних знань і практичних навичок «входження» у культуру, які будуть сприяти трансформації освітнього процесу в процес засвоєння історико-культурної спадщини, виховання «людини культури».



Новизна роботи полягає в тому, що пропонуються конкретні види діяльності учнів, наводяться приклади контролю знань, умінь і навичок учнів при вивченні розділу. Також наводиться аналіз методичної літератури та досвіду практикуючих вчителів.

Практичне застосування. Дана тема може бути розглянута в курсі шкільної програми на уроках світової художньої культури, а також при викладанні дисциплін культурологічного циклу у середніх професійних закладах (культурологія, історія культур і цивілізацій, теорія культури).

Теоретична частина «Систематизація накопичених відомостей з питання контролю знань, умінь і навичок на уроках «Художньої культури».
1.Значення контролю знань, умінь і навичок на уроках художньої культури

Проблема контролю за навчальною діяльністю учнів не нова, і педагогічний досвід, накопичений у цій області багатий і різнобічний.

Контроль знань учнів є складовою частиною процесу навчання. За визначенням контроль - це співвідношення досягнутих результатів із запланованими цілями навчання. Деякі вчителі традиційно підходять до організації контролю, використовують його в основному заради показників досягнутого. Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння. Правильно поставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю оцінювати одержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхідну допомогу і добиватися поставлених цілей навчання, є так званою "зворотним зв'язком" між вчителем і учнем, тим етапом навчального процесу, коли вчитель отримує інформацію про ефективність навчання предмета. Все це в сукупності створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів і активізації їхньої самостійної роботи на уроках художньої культури. Так само добре поставлений контроль дозволяє вчителю побачити свої власні удачі і промахи.

Відповідно до вище сказаного, основна мета контролю знань і умінь полягає у виявленні досягнень, успіхів учнів; у вказівці шляхів вдосконалення, поглиблення знань, умінь, з тим, щоб створювалися умови для подальшого включення школярів в активну творчу діяльність. Виділяють такі цілі контролю знань і вмінь учнів:

-Діагностування та коригування знань, умінь і навичок учнів, передбачених програмою з художньої культури;

-Облік результативності окремого етапу процесу навчання;

-Визначення підсумкових результатів навчання на різному рівні.

- Виховання в учнів таких якостей особистості, як відповідальність за виконану роботу, прояв ініціативи. Конкретизація основної мети контролю пов'язана з навчанням школярів прийомів взаємоконтролю і самоконтролю, формуванням потреби в самоконтролю і взаємоконтролю.

Однак головною дійовою особою в процесі навчання будь-якого предмету є учень, сам процес навчання - це придбання знань і умінь учнями, отже, все, що відбувається на уроках, зокрема й контрольні заходи, має відповідати цілям самого учня, має бути для нього особистісно важливим. Контроль повинен сприйматися учнями не як щось, потрібне лише вчителеві, а як етап, на якому учень може зорієнтуватися щодо наявних у нього знань, переконатися, що його знання і вміння відповідають пропонованим вимогам. Дотримуючись специфіці предмета художньої культури, що вчиться в результаті контролю визначає:

- Рівень набутих знань в області основних видів і жанрів мистецтва, напрямів і стилів художньої культури, особливостей мови різних видів мистецтв;

- Рівень отриманих навичок, а саме: знання вивчених творів і співвіднесення їх з певним стилем, епохою, напрямком; установка стильових і сюжетних зв'язків між творами різних видів мистецтв;

- Вміння: користуватися різними джерелами інформації про художню культуру, виконувати навчальні та творчі завдання, використовувати набуті знання у практичній діяльності та повсякденному житті для: вибору шляхів свого культурного розвитку, вираження власного судження про твори класики та сучасного мистецтва, самостійної художньої творчості.

Може здатися, що зміна цілей контролю знань і умінь учнів - чисто теоретичне питання і нічого не міняє на практиці. Однак це не так. Якщо вчитель буде ставитися до контролю як до діяльності, важливої ​​для учнів, сама форма проведення його, обговорення результатів, перевірки може бути іншою. Так, наприклад, перевірка результатів та проставлення відміток може здійснюватися самими учнями. При такій формі перевірки вони відчувають значущість контролю, з'ясовують свої помилки, при проставленні позначок розвиваються самокритичність і відповідальність. Такий вид роботи ніколи б не з'явився, проте, якби вчитель розглядав мети контролю знань і умінь учнів лише як діагностування та обліку знань.
1.2 Функції контролю знань і вмінь учнів

Знання і розуміння функцій контролю допоможе вчителю грамотно, з меншою витратою часу і сил планувати і проводити контрольні заходи, досягати належного ефекту. Вчені-педагоги і методисти виділяють такі функції перевірки: контролююча, навчальна, виховна.



Контролююча функція вважається однією з основних функцій контролю. Її суть полягає у виявленні стану знань, умінь і навичок учнів, передбачених програмою, на даному етапі навчання. За допомогою контролю визначається базовий рівень для подальшого оволодіння знаннями, вміннями і навичками, вивчається глибина і обсяг їх засвоєння. Порівнюється плановане з дійсними результатами, встановлюється ефективність використовуваних вчителем методів, форм і засобів навчання.

Сутність навчальною, функції контролю полягає у вдосконаленні знань і вмінь, їх систематизації. У процесі перевірки учні повторюють і закріплюють вивчений матеріал. Вони не тільки відтворюють раніше вивчене, але і застосовують знання і вміння в нову ситуацію. Перевірка допомагає школярам виділити головне, основне в досліджуваному матеріалі, зробити перевіряються знання та вміння більш ясними і точними. Контроль сприяє також узагальнення та систематизації знань. Вважається, що уроки, на яких учні застосовують знання і вміння в нову ситуацію, сприяють розвитку мовлення та мислення, уваги і пам'яті учнів.

Сутність виховної функції контролю - в отриманні інформації про ступінь досягнення цілі навчання окремим учнем і класом в цілому - наскільки засвоєний і як глибоко вивчений навчальний матеріал. Контроль орієнтує учнів у їх труднощі і досягнення. Розкриваючи прогалини, помилки і недоліки учнів, він вказує їм напрями докладання сил щодо вдосконалення знань і умінь. Контроль допомагає учню краще пізнати самого себе, оцінити свої знання і можливості.

Діагностична функція необхідна для отримання інформації про помилки, недоліки і прогалини в знаннях і уміннях учнів і породжують їх причини труднощів учнів в оволодінні навчальним матеріалом, про кількість, характер помилок. Результати діагностичних перевірок допомагають вибрати найбільш інтенсивну методику навчання, а також уточнити напрямок подальшого вдосконалення змісту методів і засобів навчання.

Прогностична функція перевірки є отримання випереджаючої інформації про навчально-виховному процесі. У результаті перевірки отримують підстави для прогнозу про хід певного відрізка навчального процесу: чи достатньо сформовані конкретні знання, вміння та навички для засвоєння наступної порції навчального матеріалу (розділу, теми). Результати прогнозу використовують для створення моделі подальшої поведінки учня, допускає сьогодні помилки даного типу або має певні прогалини в системі прийомів пізнавальної діяльності. Прогноз допомагає отримати вірні висновки для подальшого планування та здійснення навчального процесу.

Розвиваюча функція контролю полягає у стимулюванні пізнавальної активності учнів, у розвитку їх творчих здібностей. Контроль володіє винятковими можливостями у розвитку учнів. У процесі контролю розвиваються мова, пам'ять, увагу, уяву, воля і мислення школярів. Контроль має великий вплив на розвиток і прояв таких якостей особистості, як здібності, нахили, інтереси, потреби.

Виховна функція полягає у вихованні в учнів відповідального ставлення до навчання, дисципліни, акуратності, чесності. Недарма В. О. Сухомлинський вважав, що найважливіше завдання перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів - зміцнення у учнів оптимістичного сприйняття життя, праці, в першу чергу - навчального.

Перевірка спонукає учнів більш серйозно і регулярно контролювати себе при виконанні завдань. Вона є умовою виховання твердої волі, наполегливості, звички до регулярного праці. Функції контрольного етапу, на мою думку, повинні відповідати сформульованим завданням контролю. Визначивши завдання як тільки лише діагностування знань і вмінь учнів, отриманих ними протягом вивчення даної теми (циклу знань), я вважаю, що функціями контролю повинні бути контролює і орієнтує. Сюди можна додати ще й виховує функцію, тому що будь-який вид діяльності впливає тим чи іншим чином на наш характер, а контроль, дійсно, привчає нас до кращого організації своєї діяльності, до дисципліни і відповідальності.

Виділення функції контролю підкреслює його роль і значення в процесі навчання. У навчальному процесі самі функції проявляються в різному ступені і різних поєднаннях. Реалізація виділених функцій на практиці робить контроль більш ефективним, а також ефективніше стає і сам навчальний процес.
1.3. Принципи контролю.

Контроль повинен бути:

а) цілеспрямованим,

б) об'єктивним,

в) всебічним;

г) регулярним

д) індивідуальним.

Розкриємо ці принципи контролю докладніше:

а) Цілеспрямованість передбачає чітке визначення мети кожної перевірки. Постановка мети визначає всю подальшу роботу з обгрунтування використовуваних форм, методів і засобів контролю. Цілі контролю припускають відповіді на наступні питання: що повинно перевірятися, хто повинен опитуватися, які висновки можна буде зробити на основі результатів перевірки, який очікується ефект від проведення перевірки. При конкретизації цілей контролю виходять з цілей виховання, розвитку і навчання учнів, які реалізуються на даному етапі навчання.

б) Об'єктивність контролю попереджає випадки суб'єктивних і помилкових суджень, які спотворюють дійсну успішність учнів і знижують виховне значення контролю. Об'єктивність контролю залежить від багатьох факторів. Серед них виділяють наступні: чітке виділення загальних і конкретних цілей навчання, обгрунтованість виділення та відбору об'єктів та змісту контролю, забезпеченість методами обробки, аналізу та оцінювання результатів контролю, організованість проведення контролю. Від вирішення цих питань багато в чому залежить об'єктивність і якість контролю.

в) Під всесторонностью контролю розуміється охоплення великої за змістом перевіряється матеріалу. Цей принцип включає в себе засвоєння основних ідей даного курсу, і засвоєння навчального матеріалу з певних змістовним, стрижневим лініях курсу, і знання учнями окремих і істотних фактів, понять, закономірностей, теорем, способів дій і способів діяльності. При такій великій кількості перевіряється матеріалу ускладнюється методика складання завдань, тобто пред'являються підвищені вимоги до методики виділення та збору об'єктів перевірки.

г) Під регулярністю мається на увазі систематичний контроль, який поєднується з самим навчальним процесом.

д). Індивідуальність контролю вимагає оцінки знань, умінь, навичок кожного учня.

2. ВИДИ, ТИПИ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

2.1 Види контролю

На різних етапах навчання використовуються різні види контролю:

1. Попередній.

2. Поточний.

3. Періодичний (тематичний, рубіжний).

4. Підсумковий.



Підставою для виділення цих видів контролю є специфіка дидактичних завдань на різних етапах навчання: поточний контроль проводять в процесі засвоєння нового навчального матеріалу, рубіжний застосовують для перевірки засвоєння значного обсягу вивченого матеріалу (теми, розділу); за допомогою підсумкового контролю виявляють ступінь оволодіння навчальним матеріалом з предмету, ряду дисциплін. Таким чином, всі ці види в якійсь мірі повторюють логіку навчального процесу.

Попередній контроль спрямований на виявлення знань, умінь і навичок учнів на уроках, який буде вивчатися. Щоб спланувати свою роботу, викладач повинен знати, хто що може і знає. Це допоможе йому визначити, на чому слід більше затримувати увагу учнів, які питання потребують більше часу, допоможе визначити індивідуальний підхід до кожного учня. Попереднім контролем фіксується (робиться зріз) вихідний рівень навченості. Порівняння вихідного початкового рівня навченості з кінцевим (досягнутим) дозволяє виміряти «приріст» знань, ступінь сформованості умінь і навичок. Попередній контроль є необхідною передумовою для успішного планування і керівництва навчальний процесом. Він дозволяє визначити готівковий (вихідний) рівень знань і умінь учнів, щоб використовувати його як фундамент, орієнтуватися на допустиму складність навчального матеріалу. На підставі даних попереднього контролю, що здійснюється на початку року, викладач вносить корективи в календарно-тематичний план, визначає, яким розділам навчальної програми слід приділити більше уваги на заняттях з конкретною групою, намічає шляхи усунення виявлених проблем у знаннях учнів.

Поточний контроль здійснюється в повсякденній роботі з метою перевірки засвоєння попереднього матеріалу і виявлення прогалин у знаннях учнів. Поточний контроль є одним з основних видів перевірки знань, умінь і навичок учнів. Провідна завдання поточного контролю - регулярне управління навчальною діяльністю учнів та її коригування. Він дозволяє отримати неперервну інформацію про хід та якість засвоєння навчального матеріалу і на основі цього оперативно вносити зміни в навчальний процес. Іншими важливими завданнями поточного контролю є стимуляція регулярної, напруженої діяльності; визначення рівня оволодіння учнями вміннями самостійної роботи, створення умов для їх формування. Проведення поточного контролю - це продовження навчальної діяльності викладача. Поточний контроль є органічною частиною всього навчального процесу, він тісно пов'язаний з викладом, закріпленням, повторенням і застосуванням навчального матеріалу. Поточний контроль здійснюється у всіх організаційних формах навчання. При цьому він може бути особливим структурним елементом організаційної форми навчання і може поєднуватися з самим викладом, закріпленням, повторенням навчального матеріалу. Цей контроль може бути індивідуальним і груповим. При організації поточного контролю необхідно домогтися свідомого, а не формального, механічного засвоєння учнями навчального матеріалу. Поточний контроль повинен займати невелику частину навчального заняття, щоб не приводити до поспіху при викладенні нового матеріалу і закріплення отриманої інформації. Не можна допускати великих інтервалів у контролі кожного учня. У цьому випадку учні перестають регулярно готується до занять, а отже, і систематично закріплювати пройдений матеріал. Головна функція поточної перевірки - навчальна. Так, після вивчення нової теми проводиться контрольно-перевірочна робота. У роботу включені основні поняття, терміни, що вивчалися на попередніх етапах навчання.

Періодичний (рубіжний) контроль здійснюється періодично в міру проходження нової теми, розділу і має на меті систематизацію знань учнів. Дозволяє визначити якість вивчення учнями навчального матеріалу за розділами, темами предмета. Такий контроль проводять зазвичай кілька разів на семестр. Прикладом рубіжного контролю можуть служити контрольні роботи, контрольно-облікові та обліково-узагальнюючі уроки, заліки. Періодичний контроль дозволяє перевірити міцність засвоєння отриманих знань і набутих умінь, так як він проводиться через тривалий період часу і не по окремих доз навчального матеріалу. Як вже було сказано, при цьому виді контролю охоплюються значні за обсягом розділи курсу і від учнів потрібно велика самостійна конструктивна діяльність. За допомогою періодичного (рубіжного) контролю узагальнюється і засвоюється цілий розділ (тема), виявляються логічні взаємозв'язки з іншими розділами, іншими предметами. Рубіжний контроль охоплює учнів всієї групи і проводиться у вигляді усного опитування, невеликих письмових, практичних рабіт. Проведення його зазвичай передбачається в календарно-тематичних планах роботи викладачів.

Підсумковий контроль здійснюється під час заключного повторення в кінці кожного семестру і навчального року, а також у процесі іспиту (заліку). Саме на цьому етапі процесу систематизується і узагальнюється навчальний матеріал. Підсумковий контроль спрямований на перевірку конкретних результатів навчання, виявлення ступеня оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок, отриманих в процесі вивчення світової художньої культури. Підсумковий контроль - це контроль інтегруючий, саме він дозволяє судити про загальні досягнення учнів. При підготовці до нього відбувається більш поглиблене узагальнення та систематизація засвоєного матеріалу, що дозволяє знання та вміння підняти на новий рівень. При систематизації та узагальненні знань і вмінь учнів виявляється більшою мірою і розвиваючий ефект навчання, оскільки на цьому етапі особливо інтенсивно формуються інтелектуальні уміння і навички. Підсумковий контроль здійснюється на перекладних, семестрових та кваліфікаційних іспитах, державних іспитах, захист дипломного проекту. З розвитком інформаційних технологій навчання все ширше використовується машинний контроль, який може використовуватися для будь-якого виду контролю. Найбільшого поширення набули різні види програмованого контролю, коли учням пропонується з декількох варіантів можливих відповідей вибрати правильний.
2.2 Типи контролю

Контроль буває різних видів і форм, а також може здійснюватися за допомогою різноманітних методів. У залежності від того, хто здійснює контроль за результатами діяльності учнів, виділяють наступні три типи контролю:

а) Зовнішній (здійснюється вчителем над діяльністю учня).

б) Взаємний (здійснюється учнем над діяльністю товариша).

в) Самоконтроль (здійснюється учнем над власною діяльністю).

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка