Уроки до курсу «людина І світ»




Сторінка9/9
Дата конвертації09.09.2018
Розмір2,59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

III. Вивчення нового матеріалу

Для української національної культури основоположною і базовою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також географічні умови, особливості історичного шляху, а також взаємодія з культурою інших етносів. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття Київською Руссю у X ст. християнства.

Труднощі, що виникали на історичному шляху України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., польсько-литовська експансія в XIV—XVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX—XX ст.), були тим базовим чинником народної культури, що вплинув на формування вітчизняної традиції. Це було зумовлене тим, що в українців була відсутня національна культурна еліта, оскільки, починаючи з XVI ст., феодально-боярська знать прийнявши католицизм, долучилась до польської культури, а з кінця XVIII ст. козацька старшина у переважній більшості була зрусифікована.

Справжніми творцями і носіями культури увесь цей час залишались духовенство, козаки, ремісники селяни.

Українська культура тривалий час розвивалась як народна: у ній значне місце посідали фольклор, народні традиції, які зумовили її особливу чарівність і колорит. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сягають культури Київської Русі, став можливим розквіт української культури XVI—XVII ст. і культурне відродження XIX ст.

Проте мали місце і негативні наслідки такого розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу чимало талановитих людей, що народилися і виросли в Україні, згодом залишали її і пов’язували своє подальше життя і творчість з російською, польською та іншими культурами. Разом з тим самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту за доби Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення; давні традиції книгописання; орієнтація на провідні центри Європи, зокрема на візантійську культурну традицію; роль України-Руси як центру християнства у східнослов’янському світі, як центру наук і вищої освіти; меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників — Костянтином Острозьким, Петром Конашевичем-Сагайдачним, Іваном Мазепою та ін. — все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, літератури, досягти значних успіхів у науці.

Відомий дослідник української культури Іван Огієнко зазначав, що українській культурі від самого початку були притаманні відкритість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, необхідно зазначити, що творча спадщина Григорія Сковороди, Феофана Прокоповича, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка була спрямована на розв’язання таких питань, як сутність та умови людського щастя, сенс людського існування. На відміну від суспільної думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур’я намагались подолати шляхом запровадження досягнень технічного прогресу, зростання продуктивності праці, соціальних експериментів, українські мислителі закликали до іншого. «Сродна праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкода втратити благополуччя, обмежити життєві потреби, віддавати перевагу духовного над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, які пропагували провідні українські мислителі. Ці погляди згодом знайшли відображення у європейському екзистенціалізмі, а в наш час вони набули особливого значення для усього людства.

Український народ має багату і бурхливу історію. За тяжких, складних умов йому доводилось захищати свою волю від ворогів, виявляти витривалість в умовах поневолення. Ця боротьба виховала в українців найяскравішу, найхарактернішу рису — волелюбність. Тому й не дивно, що саме цей народ наприкінці XVI ст. створив Запорізьку Січ, яка стала найміцнішим бастіоном демократії та свободи не тільки для себе, але й для сусідніх народів. Тому і всю творчість народу пронизує тема боротьби за волю і незалежність. Свої волелюбні прагнення й творчу вдачу українці відтворили у фольклорі, витворах ужиткового прикладного мистецтва (картинах, вишивці тощо).



Виступи учнів із захистом проектів

1. «Особливості формування української культури протягом історії».

2. «Видатні українці та їх внесок у світову культуру».

3. «Видатні українці та їх внесок у світову науку».

4. «Українська діаспора у світі».

5. « Мислителі української діаспори «

Обговорення проектів. Рецензування.

IV. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготуватися до «круглого столу» за темою «Я — член сім’ї, громадянин держави, громадянин планети Земля».

УРОК34

Я — член сім’ї, громадянин держави, громадянин планети Земля

Мета: прищеплювати почуття патріотизму та відповідальності за свою Батьківщину; виховувати почуття поваги і любові до державних символів, до культури і традицій народів, що проживають на території України, почуття толерантності та патріотизму.

Тип уроку: систематизації та узагальнення. Форма проведення уроку: «круглий стіл».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Основна частина уроку

Ведучий — вчитель.

Учасники: учні класу.

►► Я громадянин України

На Дельфійському храмі було викарбувано: «Пізнай самого себе». Саме із самопізнання й починається визначення мети життя. Поняття «Я» дуже складне. Кожна людина бачить себе по-різному. Тому розрізняють «реальне Я» — те, якою уявляє себе людина; «динамічне Я» — те, якою людина хоче стати; «фантастичне Я» — якою вона бачить себе у мріях; «майбутнє Я» — якою вона може стати.

Досвід людства показує, що по-справжньому пізнати себе і стати краще змогли лише ті люди, що діяли на благо інших людей. Щоб отримати ту долю, якої ви прагнете, треба уважно вивчати і свідомо формувати свій характер. Формується характер під впливом трьох умов: спадковості (того, що відрізняє людину від народження від інших людей); суспільного середовища, самовиховання. Характер проявляється у звичках, манерах людини, ставленні до навколишньої дійсності.

Кожен член суспільства є представником тієї чи іншої соціальної групи, тієї чи іншої нації. Всі ми, хто живе в нашій країні, незалежно від соціальної і національної приналежності, — громадяни своєї Вітчизни, своєї держави.

►► Що ж таке держава і що означає бути громадянином своєї країни?

У сучасному світі існує багато держав. Всі вони пройшли шлях історичного розвитку. Українська держава має свою історію. Сьогодні наше суспільство і держава переживають важкі часи. Триває становлення української незалежної держави. Давно відомо: щоб держава добре виконувала свої завдання, захищало права громадян, необхідні 3 гілки влади. У нинішній Конституції нашої країни закріплено принцип поділу влади. Законодавча влада належить Верховній Раді. Функції виконавчої влади покладено на Кабінет Міністрів України. Самостійність і право діяти незалежно від інших гілок влади визнаються і за органами судової влади. Президент України є главою держави.

Громадянство — це стійкий політичний правовий зв’язок людини з державою. Бути громадянином — значить користуватися певними правами і нести необхідні обов’язки по відношенню до своєї держави. Ці права та обов’язки визначено в Основному Законі країни — Конституції. З-поміж найважливіших прав людини — право на життя, свободу, особисту недоторканність, на вільну працю, відпочинок, на освіту, вільну участь у культурному житті суспільства, право на свободу думки, совісті і релігії.

Конституція України наділяє громадян широкими правами і свободами. Громадяни нашої країни рівні перед законом незалежно від походження, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії.

До того громадянина, що не виконує свої обов’язки, держава застосовує різні заходи впливу, які можуть бути дуже суворими або відносно м’якими. Свідоме та сумлінне виконання своїх обов’язків, засноване на розумінні їх необхідності, вміння правильно користуватися своїми правами не на шкоду оточуючим, активна й осмислена участь у політичному житті країни, готовність відстоювати демократичний правопорядок — ось ті громадянські якості, які так необхідні сьогодні кожному члену нашого суспільства.

У Загальній декларації прав людини записано: «Кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство». Ці положення увійшли в нову Конституцію України.

Життя сьогодні швидко змінюється. Україна стала на демократичний шлях розвитку, на шлях створення правової держави, яка визнає за кожною людиною особисту недоторканність, свободу, незалежність, здатність самостійно вирішувати, що для неї важливо, цінне, вигідне.

Зв’язок людини з суспільством і державою чудово описує давнє словосполучення — «громадянин Батьківщини». Отже, як бачимо, держава також повинна підкорятися законам, володіти встановленими законом правами, а також нести відповідальність перед громадянином.

Люди давно зрозуміли величезні переваги порядку і страшну, руйнівну силу безладу. Важко позначаються на долях людей розбрат, сварки, нетерпимість, що переростають у нескінченні війни, революції, міжусобиці. Людям завжди був необхідний такий регулятор поведінки, який допоміг би їм спокійно домовитися щодо найгостріших проблем. Норми права внесли в життя суспільства елементи загальної угоди, громадянського миру, діалогу, домовленості.

Взаємозв’язок права і свободи чудово описав Еммануїл Кант у своєму категоричному імперативі: роби так, щоб свобода твоїх вчинків була сумісна зі свободою кожного й із загальними законами. Всі наші права точно визначені й записані в правових документах, прийнятих ООН, зокрема, Загальній Декларації прав людини, Міжнародній хартії прав людини, а також у Конституції та інших юридичних паперах, що стосуються прав людини.

Наша Конституція включає в себе певний набір цінностей, у тому числі й моральні:



  • віра в добро і справедливість;

  • цінності демократії: стверджувальні права і свободи людини; цінності патріотизму: вшанування пам’яті предків; цінності міжнародного співробітництва: усвідомлення себе частиною світового співтовариства;

  • цінності соціального світу: ствердження громадянського миру і злагоди.

У переліку цивільних прав, проголошених у Загальній Декларації прав людини, одним із вихідних є право на свободу переконань. У людини в процесі життя формуються особисті погляди на світ, людей, самого себе. Жорсткі погляди називаються переконаннями. Переконання утворюються внаслідок роботи нашого розуму. Кожен громадянин з часом формує особисті переконання та за умови дотримання законів і моральних норм обирає згідно з цими переконаннями ту чи іншу лінію поведінки.

Хто рухається вперед у знанні, але відстає у моральності, той більше прямує назад, ніж вперед. Арістотель



Запитання для «круглого столу»

1. Людина вчиняє добре, сподіваючись на винагороду. Чи можна оцінити цей вчинок як моральний? Чому ви так вважаєте?

2. Що таке громадянин? Що означає сьогодні бути гідним сином Батьківщини?

3. Як ви розумієте слово «цінність»? Чому сором і правда — цінності особливі, унікальні?

4. У мудреця запитали: «Яке життя найкраще?» Він відповів: «Коли ми не робимо того, що засуджуємо в інших». Яка ваша думка?

5. Чи вважаєте ви себе людиною, у якої є ідеали? Якщо так, то які вони?

6. Що ви можете сказати про рівень життя основного населення України?

7. Яке рішення ви приймете, якщо матимете можливість вибирати місце постійного проживання? Чому?

8. Що для вас є вищою моральною цінністю?

9. Чи можна прожити життя, маючи гроші, але не маючи ідеалів?

10. Чи згодні ви із судженням: «Батьківщина, добра чи погана, завжди залишається Батьківщиною»?

11. Якій музиці ви віддаєте перевагу?

12. Ваше ставлення до ідеї: «Любов до іншої людини починається з любові до себе»?

13. Що таке людська гідність і як вона відрізняється від почуття власної гідності?

14. Який зміст ви вкладаєте в слова «повага до закону»? Чому закони недостатньо просто знати, а необхідно поважати?

15. Чи вважаєте ви себе патріотами своєї Батьківщини. Якщо так, то чому? Чи може патріотизм бути модним чи не модним в певні періоди історичного розвитку?

16. Чи відчуваєте ви себе громадянином планети?

17. Що може зробити людина для планети Земля?



Ведучий. Послухайте «лист» про життя заможного і бідного громадянина України і дайте відповіді на запитання.

«Лист від вашого однолітка»

Нещастя бути багатим. Зараз чимало людей виступають проти багатих, кажуть, що їх треба зітерти з лиця землі. Але що стали б робити бідні без багатих? Адже багаті подібні до джерела. Вода не могла б зрошувати всі ділянки землі, якби не було каналів. Крім того, у багатих є свої прикрощі, про які бідні, мабуть, ніколи не замислюються. Ось кілька прикладів:

  • багаті ніколи не бувають задоволеними, їх завжди турбує думка про те, як влаштувати життя і збільшити свої статки;

  • вони завжди бояться злодіїв, вони платять більше податків, ніж бідні;

  • вони руйнують своє здоров’я, вживаючи занадто поживну і вишукану їжу, надмірно віддаючись насолодам;

  • їм заздрять і у них багато ворогів;

  • вони часто наражаються на небезпеку;

  • вони погано розуміють потреби близьких своїх;

  • нарешті, їм завжди загрожує небезпека розоритися і стати бідним.

Щастя народитися бідним. Бідняки мають численні переваги, а саме:

  • вони задоволені малим: у них менше турбот;

  • вони охочіше працюють; вони не бояться злодіїв;

  • вони рідше ризикують захворіти через надмірності;

  • вони краще розуміють потреби своїх близьких;

  • вони завжди плекають надію бути багатими.

Запитання

1. Чи згодні ви з позицією автора?

2. Що, на вашу думку, краще?

IV. Підсумок уроку

Якщо мене спитають, де я народилася, я відповім: «На Землі». Я вважаю, що власне факт мого народження на земній кулі робить мене громадянином світу.

Будь-яка людина має право на громадянство. Громадянином, за визначенням тлумачного словника Ожегова, є «особа, яка належить до постійного населення даної держави, що користується його захистом і наділена сукупністю прав і обов’язків».

Утім, як мені здається, належати до будь-якої держави не можна, оскільки це означало б втрату свободи, потрапляння в рабство. Як приклад можна привести Німеччину часів Другої світової війни, коли Гітлер у кожному німецькому громадянина «виховував» патріота, що мав плекати у собі ознаки арійця і ненавидіти решту людей.

«Патріотизм — релігія скажених» — так вважав Оскар Уайльд. Адже саме патріотизм, що культивує думку про відчуття себе громадянином з величезними правами, найчастіше стає причиною нескінченних міжнародних чвар.

Тож, на мою думку, аби уникнути цього, кожному з нас перш за все необхідно розвинути в собі почуття громадянина світу, почуття єдності всього народу, що проживає на землі. Я — громадянин світу.



УРОК 35

Резервний

Література

1. Бізбіз Т. 0.,Авраменко В. О., Чабан Л. Г. Людина і світ. 11 клас. Розробки уроків. — X. : Вид. група «Основа», 2010.

2. Вілков В. ТО., Ніколаєвський В. М., Омельченко В. В., Салтовський О. І. Людина і світ: Навч. посібник. — X., 2001.

3. Волков Ю. Г., Поликарпов В. С. Человек: Энциклопед. словарь. — М.: Гардарики,1999.

4. Гісем О., Мартишок О. Основи філософії. Людина і світ. 11 клас. Філософський тренінг. — Тернопіль: Богдан, 2003.

5. Гісем О., Мартинюк О. Основи філософії. Людина і суспільство. 11 клас. Філософський тренінг. — Тернопіль: Богдан, 2003.

6. Гуревич 77. Современный гуманитарный словарь-справочник . — М., 1999.

7. Діденко В. Ф., Кондрашова-Діденко В. І. Людина і світ. — К., 1998.

8. Зарубіжні українці: довідник. — К., 1991.

9. Кремінь В. Г. Філософія. — К., 2004. — С. 313-316.

10. Ладиченко Т. В. Методичні рекомендації щодо вивчення курсу «Людина і світ». — X.: Вид. група «Основа», 2005.

11. Людина в сучасному світі. — К., 1997.

12. Міхнєвська Н. В. Що таке пізнання? // Історія та правознавство. — № 1. — 2010.

13. Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів. — К., 1994.

14. Нестеренко В. Г. Вступ до філософії: онтологія людини. — К., 1995.

15. Павліченко П., Літвіненко Д. Соціологія. — К., 2002.

16. Петренко Г. Г. Культура спілкування // Історія та правознавство. — № 7. — 2010.

17. Политология / Под ред. М. Василика . — М., 1999.

18. Політологія / За ред. О. Семківа. — Львів, 1993.

19. Рябов С., Томенко М. Основи теорії політики. — К., 1996.

20. Світ і людина, суспільство: Хрестоматія / За ред. Р. А. Арцишевського. — К., 1997.

21. Теорія та історія світової і вітчизняної культури (керівник А. Бичко). — К., 2004.

22. Філософія: Навч. посібник (курс лекцій) / За ред. І. Ф. Надольного. — К.: Т-во «Знання», 2001.

23. Філософський енциклопедичний словник. — К., 2002.



24. Человек: Философский энциклопедический словарь. — М.: Наука, 2000.

25. Хамітов Н. Історія філософії: проблема людини. — К., 2006.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка