Утримання Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області




Сторінка2/3
Дата конвертації07.08.2017
Розмір0,79 Mb.
1   2   3

Розділ 2. Порядок формування показників кошторису установи.

Основним документом, який визначає загальний облік, цільове надходження, використання і щоквартальний розподіл коштів бюджетних установ, є кошторис бюджетної установи.

Процедуру складання, затвердження та виконання кошторису бюджетних установ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» із внесеними змінами та доповненнями. У цьому порядку передбачено послідовність дій при затвердженні кошторису. Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється.

Кошторис бюджетної установи—основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення—це повноваження, надане головному розпоряднику коштів бюджету Бюджетним кодексом України, Законом України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради АР Крим, рішеннями місцевої ради про місцевий бюджет, яке дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Бюджетне асигнування—повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення та взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою у ході виконання бюджету.

Кошторис має дві складові:



Рис 2.1.

Загальний фонд включає обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків (повна економічна класифікація видатків містить всі коди економічної класифікації видатків згідно із наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження») на виконання бюджетною установою основних функцій.

У спеціальний фонд входить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою певних функцій.

Разом з кошторисом затверджують план асигнувань.

План асигнувань загального фонду бюджету—помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджений у загальному фонді кошторису бюджетної установи, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує впродовж року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів.

План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень)—помісячний розподіл бюджетних асигнувань затверджених у спеціальному фонді кошторису за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів, в розрізі доходів за кодами класифікації доходів бюджету. А план використання бюджетних коштів—розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за повною економічною класифікацією видатків.

План асигнувань загального фонду бюджету, спеціального фонду, помісячний план використання бюджетних коштів є невід’ємними частинами кошторису і затверджують разом із кошторисом. Форми зазначених документів єдині для всіх бюджетних установ і затверджені наказом Міністерства фінансів України №57 від28.01.2002року.

Кошторис доходів і видатків складають на календарний рік. Він затверджується керівником відповідної вище поставленої організації не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого здійснюється фінансування установи.

Одночасно з кошторисом на затвердження вище поставленої організації подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які формуються за рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів. [2]

У практиці бюджетного процесу виділяються такі види кошторисів:

- індивідуальні;

- зведені;

Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань (загального фонду та спеціального фонду), за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).

Враховуючи цю вимогу, бюджетні установи індивідуальні кошториси подають своїй вище поставленій організації.

Зведені кошториси і плани асигнувань—зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складають головний розпорядник, розпорядник вищого рівня для подання їх Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства.

Зведені кошториси не затверджують.



Кошторис—це план доходів і видатків бюджетної установи, який складається з двох частин: дохідної і видаткової.

Залежно від джерел утворення доходи бюджетної установи поділяються на два види:



  • доходи загального фонду бюджету;

  • доходи спеціального бюджету;

Доходи загального фонду—це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного для її утримання. Їх ще називають асигнуваннями (фінансуванням) з державного бюджету.

Доходи спеціального фонду—це надходження від плати за послуги, що надають бюджетні установи згідно із законодавством України, а також кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти та дарунки. Перелік доходів спеціального фонду визначає Кабінет Міністрів України.

У ході складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом не планують.

Дохідна частина спеціального фонду проекту кошторису формується на підставі індивідуальних розрахунків доходів і платежів та відрахувань до бюджету, які складають за кожним джерелом доходів. За основу цих розрахунків беруть показники обсягів надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувачів музеїв, виставок тощо.) та розмір плати в розрахунку за одиницю показника, який встановлюють відповідно до законодавства. На підставі перелічених показників визначають суму доходів на плановий період за кожним джерелом доходів з помісячним розподілом та урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначають доходи планового періоду, обов’язково повинен враховуватись рівень їхнього фактичного виконання за останній звітний рік, також очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники наводять в обсязі, зазначеному в формі розрахунку, і вони повинні вповні відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди

У видатковій частині кошторису бюджетної установи зазначають загальну суму витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також зі встановленням витрат, фінансування яких планується за рахунок бюджетних асигнувань і за рахунок надходжень зі спеціального фонду.

Якщо під час планування установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, або на не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки передбачені за рахунок надходжень зі спеціального фонду, їх передбачають у кошторисі за спеціальним фондом.

Форми документів (кошторису, планів асигнувань, лімітної довідки, штатного розпису тощо), що застосовують під час виконання бюджету, затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 57 від 28.01.2002.

Кошториси бюджетних установ складають перед початком бюджетного року усі установи на наступний бюджетний період, на який планують видатки.

Планування кошторису бюджетної установи здійснюється на підставі результатів економічних розрахунків з використанням показників звітності, яка складається за результатами діяльності розпорядників бюджетних коштів, враховуючи потреби установи та норми видатків на її утримання.

Складання і затвердження кошторису, як зазначалося вище, починається із розроблення проекту кошторису бюджетною установою. Цей документ містить приблизні показники, оскільки остаточні будуть визначені після погодження проекту із розпорядником вищого рівня.

Підставою для складання проектів кошторисів є відомості про граничні обсяги видатків бюджету загального фонду проекту державного бюджету на наступний рік. Ці відомості головним розпорядникам доводять Мінфін.

Для правильного та своєчасного складання проектів кошторисів головні розпорядники:


  • встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їхнього складання;

  • розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватись відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету у проектах кошторисів;

  • забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків з бюджету, правильності їхнього розподілу відповідно до економічної класифікації розподілу видатків, повноти надходження доходів, дотримання чинних ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

На підставі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подають Міністерству фінансів України для включення до проектів відповідних бюджетів. [2]

Бюджетний запит — документ, підготований розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний рік.

На підставі даних про граничні обсяги видатків на наступний рік і отриманих інструктивних матеріалів від розпорядників і нормативних документів бюджетні установи починають складання проектів кошторисів.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюють головні розпорядники так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

Проекти кошторисів складають усі установи на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який планують видатки з бюджету. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складають і затверджують для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.

У проектах кошторисів, у частині надходжень зазначають планові обсяги, які передбачається спрямувати на видатки з бюджету і з загального та спеціального фондів бюджетів, а також плановані обсяги позик, які надійдуть до спеціального фонду кошторису.

Складання кошторисів передбачає використання відповідних фондів бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація передбачає присвоєння кодів усім доходам і видаткам бюджетних установ.

Використовуючи коди, передбачені бюджетною класифікацією, головний бухгалтер бюджетної установи контролює правильність надходження та витрачання коштів відповідно до кошторису бюджетної устнови. Кошториси бюджетних установ складають і затверджують із зазначенням коду органу державної влади, що виділяє кошти (КВК), коду програмної класифікації видатків (КПК) за КЕКВ (коди економічної класифікації видатків).

Після затвердження державного бюджету проект зведеного кошторису узгоджують з його показниками.

Показники видатків або надання кредитів з бюджету, що включають до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків.

У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування—це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їхній помісячний розподіл, та інші показники, які згідно із законодавством повинні бути визначені на підставі нормативів. Форму лімітної довідки затверджує Мінфін.

Лімітна довідка видається Міністерством фінансів України, головним розпорядником.

Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів плані асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів.

Розпорядники нижчого рівня свої витрати узгоджують з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом повинна відповідати визначеному фонду оплати праці, а інші витрати—іншим встановленим асигнуванням так, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій. Зразок лімітної довідки наведено в додатках №7,10.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають в Мінфін уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду, спеціального фонду для складання і затвердження згідно з бюджетними призначеннями встановленими для головного розпорядника. Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального фонду та плани використанню бюджетних коштів повинні бути затверджені упродовж 30 календарних днів після затвердження розпису державного бюджету.

Розпис державного бюджету, затверджений Міністром фінансів України—розпис видатків загального і спеціального фондів державного бюджету на рік для головних розпорядників за програмною та повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.

Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету—розпис видатків загального фонду державного бюджету на рік за місяцями для головних розпорядників із функціональною та скороченою економічно класифікацією видатків бюджету. В додатках № 8,9,11,12 подано копії затверджених кошторисів доходів та видатків та плани асигнувань на 2007р. по УДК у Зарічненському районі по КПК 3501010 ,3504020

Затверджений розпис Державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду Державного бюджету Мінфін надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання. Державне казначейство протягом трьох робочих днів після затвердження зазначеного розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових частин.

Розпис Державного та місцевих бюджетів є підставою для затвердження:


  • кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду—усіма розпорядниками коштів;

  • планів використання бюджетних коштів—одержувачами.

Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вище поставленої установи, підпис якого скріплюється гербовою печаткою зі значенням дати.

Основні вимоги щодо внесення змін до кошторису

Зміни до кошторису та плану асигнувань вносяться у разі:


    1. необхідності перерозподілу асигнувань розпорядника;

    2. прийняття нормативного документа про передавання повноважень і бюджетних асигнувань одного розпорядника іншому;

    3. прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;

    4. прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету загалом на рік;

    5. прийняття рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначанням;

    6. внесення змін до закону про державний бюджет України.

Внесення змін до кошторису, планів асигнувань загального фонду бюджету складаються в обов’язковому порядку відповідні довідки, які затверджують і виконують у тому самому порядку, що й кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету. Форма довідки затверджена наказом Міністерства фінансів України за № 57 від 28.01.2002р.. У додатках№13,14 наведено зразок довідки змін, внесених до кошторису та плану асигнувань по УДК у 2007 році.

Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету не пере- затверджуються.

Вносячи зміни до кошторису важливо дотримуватися першочерговості забезпечення бюджетними коштами витрат на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання бюджетної установи. Витрати на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень та інші капітальні витрати не вважать першочерговими і тому такі витрати можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і за відсутності будь-якої заборгованості.

Зміни до штатних розписів вносять в порядку, встановленому для їхнього затвердження (додаток№15).

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів бюджетних установ за минулий рік уточнюють показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року зі врахуванням фактичного виконання плану цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення завищених асигнувань вносять зміни до кошторисів скорочуючи їхні обсяги.

Право на скорочення асигнувань надається Міністерству фінансів України. [7; 37-38]



Розділ 3. Первинний облік доходів і видатків установи

Будь-яка господарська операція повинна відображатись на місці її здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Таку реєстрацію господарських операцій називають первинним обліком, який є основою бухгалтерського обліку. Господарські операції відображають в бухгалтерському обліку методом їхнього суцільного і безперервного документування. Записи в бухгалтерському обліку здійснюють на підставі первинних документів.



Первинні документи—це письмові свідчення, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації установи на їхнє здійснення.

Первинний бухгалтерський документ—бланк встановленої форми, призначений для відображення господарських операцій. Первинні документи складають на бланках типових форм, а також на бланках спеціалізованих форм.
Рис. 3.1.

Первинні документи можуть класифікуватися за такими ознаками:



За порядком складання

За змістом

Продовження рис. 3.1.


обліку основних засобів

За змістом


обліку особового складу

За способом оформлення операції

одноразові

нагромаджувальні


Основним документом, який регулює загальні правила застосування первинних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказам Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складати українською мовою.

Первинні документи повинні бути складені у момент здійснення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. З оформленням кожної господарської операції первинним документом починається перша стадія обліку

Первинні документи для надання їм сили та доказовості повинні містити такі обов’язкові реквізити:


  • назва документа (форми);

  • номер, дата і місце складання;

  • назва установи від імені якої складено документ;

  • зміст, обсяг, одиниця вимірювання господарської операції;

  • посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

  • особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою доказову силу і не може бути підставою для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:



  • ідентифікаційний код установи;

  • підстава для здійснення операції;

  • номери рахунків за дебетом і кредитом;

  • назва казначейства (отримувача і платника коштів), номер його коду;

  • призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок тощо), із зазначенням його номера і дати;

  • код економічної класифікації видатків із зазначенням сум під час здійснення видатків з бюджету;

  • коди бюджетної класифікації доходів та термін платежу;

  • суму податку на додану вартість, або надпис «без податку на додану вартість». [7;127-129]

Первинні документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Записи у первинних документах , облікових регістрах повинні здійснюватися тільки чорнилом темного кольору, кульковими ручками, за допомогою принтерів та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів впродовж встановленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Вільні рядки у первинних документах підлягають обов’язковому прокреслюванню. Керівник установи забезпечує фіксування фактів всіх господарських операцій, що були здійснені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами (відділами), службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей та документів.

Відповідно до законодавства діяльність бюджетних установ здійснюється за рахунок коштів, що надходять х державного бюджету, і додаткових доходів отримання яких дозволено чинним законодавством України. Бюджетне фінансування—безповоротне, без відкладне виділення коштів з державного бюджету.

Здійснення операцій за доходами та видатками державного бюджету через органи державного казначейства обов’язкове для всіх розпорядників його коштів. При казначейській формі виконання державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах державного казначейства. Відкриття реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків визначено в Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах державного казначейства, затвердженому наказом ДКУ від 02.12.2002р. № 221.

Фінансування та оплата витрат проводяться органами державного казначейства за наявності відомостей про територіальне розташування мережі установ на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків.

Кошти, які надходять на рахунки розпорядників коштів вважаються отриманими доходами цього розпорядника і підтверджені випискою органу державного казначейства, в якому обслуговується даний розпорядник. Зразок виписки із реєстраційного рахунку подана в додатку №28..

Видатки розпорядників бюджетних коштів проводять органи ДКУ з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків розпорядників бюджетних коштів, здійснюючі платежі з цих рахунків. Підставою для видатків є платіжні доручення розпорядників коштів і зареєстровані в органах державного казначейства України зобов’язання та фінансові зобов’язання, які підтверджують цільове спрямування коштів.

Органи ДКУ приймають від розпорядника бюджетних коштів платіжні доручення і підтвердні документи, якими є первинні документи проведених установою господарських операцій на здійснення видатків:


  • акти виконаних робіт;

  • накладні;

  • товарно-транспортні накладні;

  • рахунки фактури;

  • трудові угоди;

  • заяви на перерахування коштів на карткові (вкладні рахунки) тощо.

Зразки первинних документів наведені в додатках№28,30,31,32

У бюджетній установі всі документи, пов’язані з фінансово-господарською діяльністю (чеки, платіжні доручення, розрахунково-платіжні та платіжні відомості, документи на видання ТМЦ тощо) підписує (візує) керівник бюджетної установи і головний бухгалтер, документи без підпису одного з них є недійсними і не приймаються до виконання.

Помилки в первинних документах виправляють закреслюючи неправильний текст або суму і надписуючи над закресленим правильний текст або суми. Закреслення виконують тонкою рискою так, щоб можна було прочитати раніше написане. Виправлення помилок у первинному документі повинно супроводжуватись надписом «Виправлено» і затверджено підписами осіб, які підписують документ, із зазначенням дати виправлення. У документах, якими оформлені касові та банківські операції виправлення не допускаються.

Особи, які склали і підписали документ, відповідають за достовірність даних, а також за своєчасне і якісне складання первинних документів. [9]



Розділ 4. Аналітичний і синтетичний облік доходів і видатків установи

4.1. Облік доходів і видатків загального фонду

Доходи загального фонду бюджетної установи—доходи у вигляді бюджетних асигнувань, що виділені із загального фонду бюджету на виконання основних функцій бюджетної установи.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа.

Облік доходів, що у кошторисі бюджетної установи належать до загального фонду, у розпорядників коштів ведеться на пасивному рахунку 70 «Доходи загального фонду», який, як зазначалося в розділі 1. поділяється на два субрахунки: 701 «Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи» та 702 «Асигнування місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи».

Для аналітичного обліку одержаних асигнувань використовується картка аналітичного обліку отриманих асигнувань, згідно порядком складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ, затвердженого наказом ДКУ від 06.10.2000р. №100.

Вона ведеться за кодами економічної класифікації видатків окремо для кожного коду програмної класифікації видатків. Картка відкривається на рік і ведеться окремо за загальним фондом.

За рядками (затверджено кошторисом на рік) заповнюються кошторисні призначення. Протягом року вони можуть коригуватися на підставі змін, що вносяться до кошторисів у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків.

Записи щодо отриманих асигнувань, що надійшли від вище поставленої установи, здійснюється на підставі виписок органом державного казначейства з реєстраційних, особових (поточних рахунків) відкритих в органах Держаного казначейства. Суми відізваних асигнувань записуються зі знаком «-» або чорнилом червоного кольору. Щомісячно в картці підраховується підсумок «усього асигнувань за місяць», «усього асигнувань за рік» та «залишок річних бюджетних призначень». Картка аналітичного обліку отриманих асигнувань підписується виконавцем та особою, що перевірила картку.

Планом рахунків для обліку асигнувань бюджетних організацій передбачено декілька рахунків:



  • 31 «Рахунки в банках»;

  • 32 «Рахунки в казначействі»;

  • 70 «Доходи загального фонду».

Для обліку наявності та руху коштів загального фонду, які розміщують на рахунках в органах Державного казначейства використовують рахунок 321 «Реєстраційні рахунки»- обліковують кошти, виділені розпоряднику із державного бюджету для утримання установи. Відповідно за дебетом субрахунку 321 відображається надходження бюджетних асигнувань на утримання установи, а за кредитом—його витрачання на підставі витягів із (поточного) реєстраційного рахунків.

Протягом місяця облік операцій з надходження бюджетних асигнувань загального фонду бюджету на реєстраційні (особові) рахунки установи ведуться в накопичувальній відомості руху грошових коштів—меморіальному ордері 2.

За кредитом субрахунку 701 відображають: суми бюджетного асигнування, що надійшло згідно із затвердженим кошторисом. У дебет субрахунку 701 записується сума доходів, що списується в кінці року на субрахунок 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом». Наведемо приклад бухгалтерських записів обліку асигнувань (Таблиця 4.1.).

Таблиця 4.1.

Кореспонденція з обліку асигнувань бюджетної установи



Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1.


Отримання асигнувань із загального фонду Управлінням (яке утримується а рахунок коштів державного бюджету)

321

701

2.


Списання рахунків залишків коштів, виділених асигнувань, невитрачених у поточному році

701

321


3.

Списання остаточними оборотами отриманих за поточний рік асигнувань загального фонду

701

431

Синтетичний облік доходів загального фонду ведеться в книзі журнал-головна форма №308.

Одним із головних завдань бухгалтерського обліку в бюджетній установі є постійних облік і контроль за видатками установи.

Усі видатки, що здійснюються в установі, що утримується за рахунок коштів державного бюджету поділяються на касові та фактичні. Бухгалтерські записи щодо збільшення чи відновлення касових видатків робляться на підставі виписок з реєстраційних (поточних) рахунків і доданих до них документів у накопичувальних відомостях—меморіальних ордерах.

Протягом місяця облік операцій по здійсненню видатків з цих рахунків ведеться в накопичувальній відомості руху грошових коштів загального фонду в органах державного казначейства форма 381 (бюджет)- меморіальний ордер 2.

Меморіальні ордери складаються за кожним рахунком окремо. [11]

Якщо в установі відкрито декілька реєстраційних рахунків, накопичувальні відомості ведуться за кожним рахунком окремо, з присвоєнням меморіальним ордерам номерів відповідно № 2-1, 2-2 і т.д..

Аналітичний облік касових видатків ведеться в картці аналітичного обліку касових видатків, форма та порядок заповнення якої встановлено наказом ДКУ від 06.10.2000р. №100 «Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядок їх складання». Облік касових видатків ведеться за кодом бюджетної класифікації, з виділенням видатків за фондом, за кожним рахунком, відкритим в органі Державного казначейства на ім’я установи.

У картках підбиваються підсумки за місяць і з початку року. У підсумку видатків суми, що надійшли на відновлення касових видатків, рахуються з мінусом. Картка аналітичного обліку касових видатків ведеться щомісячно та заповнюється щоденно бухгалтером на підставі виписок органу Державного казначейства.

Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням коштів бюджету із затвердженим кошторисом установи. Одна за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані але не виплачені. Касові видатки показують суму асигнувань, які одержала і витратила установа за окремими кодами економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань. Проте дійсні витрати коштів бюджетної установи, оформлені відповідними первинними документами і здійснені а рахунок відповідного фонду бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені відображають фактичні видатки.

Синтетичний та аналітичний облік проведених фактичних видатків ведеться за правилами, встановленими Державним казначейством України. Для обліку видатків бюджетних установ планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено 8 клас рахунків «Витрати». Зокрема видатки загального фонду державного бюджету обліковуються на рахунку 80 «Видатки із загального фонду» на субрахунку 801 «Видатки державного бюджету на утримання установи та інші заходи». На субрахунку 801 обліковуються фактичні видатки за рахунок коштів державного бюджету на утримання установи та на інші заходи. Видатки бюджетних коштів проводяться відповідно до затверджених кошторисів.

Після закінчення року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунку 801 в дебет субрахунку 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом».

В бюджетній установі облік фактичних видатків ведеться в картках (книзі) аналітичного обліку фактичних видатків. Вони ведуться щомісячно за кодами економічної класифікації видатків за загальним та спеціальним фондами. За кожним видом коштів як загального так і спеціального фондів облік ведеться окремо.

Записи в картку аналітичного обліку фактичних видатків здійснюються на підставі меморіальних ордерів. Суми відшкодованих фактичних видатків зазначають на зворотному боці картки. Усі видатки в картці накопичуються і підсумовуються з початку року. Після закінчення місяця у картці (книзі) аналітичного обліку фактичних видатків виводяться підсумки за місяць і початку року.

Синтетичний облік видатків загального фонду ведеться в книзі журнал-головна. [11]

Схему аналітичного та синтетичного процесу облікового процесу фактичних видатків бюджетної установи можна зобразити у вигляді схеми.

Рис 4.1.



первинні документи: накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, платіжні відомості тощо

меморіальні ордер № 4,5,6,8,13

книга журнал—головна


Таблиця 4.2.


Відображення в бухгалтерському обліку операцій а рахунок коштів загального фонду

Управління державного казначейства України в Зарічненському районі





Зміст господарської операції

КЕКВ

Кореспонденція

№ мемо-

ріального

ордеру


Касові

Фактичні

дебет

кредит

1.

Нарахована заробітна плата за лютий 2006



1111

801

661


5

2.

Утримано внески до Пенсійного фонду (0,5%-2%)






661

651

5


3.

Утримано внески до Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності (0,5%-1%)







661


652


5


4.

Утримано внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (0,5%)







661


653


5


5.

Утримано податок з доходів фізичних осіб (15%)






661

641

5


6.

Нараховано внески до пенсійного фонду(33,2%)



1120

801

651

5


7.

1


Нараховано внески до Фонду соціального страхування тимчасової 2

3

1120
4

801
5


652
6


5
7





втрати працездатності (1,5%)
















8.

Нараховано внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (1,3%)



1120

801

653

5


9.

Нараховано внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (0,2%)




1120


801


654


5


10.

Перераховано на карткові вкладні рахунки заробітну плату працівників

1111



661

321

2


11.

Перераховано внески до пенсійного фонду

1111




651

321

2

1120




651

321

2

12.

Перераховано до ФССТВП

1111




652

321

2

1120




652

321

2

13.

Перераховано до ФССБ

1111




653

321

2

1120




653

321

2

14.

Перераховано внески до ФССНВПЗ

1120




656

321

2

15.

Перераховано податок дох овід фізичних осіб

1111




641

321

2

16.

Перераховано на карткові вкладні рахунки кошти на службове відрядження

1141



362

321

2


17.

Списано витрати з під віту за видатками на службове відрядження


1140

801

362

8


18.

Отримано з магазину канцтовари:

  • вартість без ПДВ;

  • ума ПДВ

1131


1131


234


801

364


675

4,2


6,2

19.

Перераховано платежі постачальникам за канцтовари

1131




364

321

2,4


20.

Списано використані канцтовари




1131

801

234

13

1

2

2

4

5

6

7

21.

Нараховано за послуги:

- водопостачання;

- енергопостачання


1162


1163

801


801

675


675

6

6



22.

Перерахована заборгованість за послуги:

- водопостачання;

- енергопостачання

1162


1163



675


675

321


321

2,6


2,6

4.2. Облік доходів і видатків спеціального фонду

Бюджетні установи в результаті фінансово-господарської діяльності можуть отримувати в своє розпорядження кошти не лише з бюджету, а й з інших джерел. Кошти, які бюджетні установи одержують понад асигнування, що виділяються їм з державного бюджету, складають спеціальний фонд бюджетної установи.

Спеціальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи—кошти, що надходять на конкретну мету та витрачаються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень.

Спеціальний фонд складається з власних надходжень бюджетних установ та інших коштів спеціального фонду. До власних надходжень відносять плату за послуги, що надаються бюджетною установою, та інші джерела власних надходжень. Облік доходів спеціального фонду ведеться за єдиним планом рахунків і на одному й тому ж балансі що й видатки загального фонду. Операції з доходами спеціального фонду оформляють тими ж первинними документами, що й з бюджетними асигнуваннями, відносно них діє та сама класифікація видатків за кодами економічної класифікації.

Для зберігання коштів спеціального фонду і операцій з ними бюджетні установи відкривають спільні реєстраційні рахунки у відповідних органах державного казначейства.

Для обліку операцій на реєстраційному рахунку за коштами спеціального фонду використовують таі субрахунки:



  • 323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги»;

  • 324 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних коштів»;

  • 326 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду».

Операції з руху коштів на спеціальних реєстраційних рахунках відображають в меморіальному ордері 3.

В бухгалтерському обліку для обліку доходів спеціального фонду призначений рахунок 71 «Доходи спеціального фонду» з розподілом на шість субрахунків (711-716). У кредит субрахунків 71 рахунку записуються суми нарахованих доходів в розрізі видів за надані послуги та суми надходжень від інших видів доходів. У дебет відносять видатки протягом року.

Синтетичний облік доходів спеціального фонду ведеться у книзі журнал-головна форма №308. операції з нарахування доходів по спеціальних коштах обліковуються у накопичувальній відомості форми № 409 (меморіальний ордер 14), яку використовують для обліку операцій нарахування доходів спеціального фонду (субрахунки 711 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги», 712 «Доходи за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ», 713 «Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду»). На кожен вид доходів спеціального фонду відкривають окремі меморіальні ордери, які нумерують відповідно №14-, 14-2, 14-3.

Наприкінці місяця підводять всі підсумки та позицію «Сума оборотів а меморіальним ордером» у вигляді відповідної кореспонденції рахунків та переносять до книги журнал-головна.

Аналітичний облік доходів ведуть за кожним видом спеціальних коштів у книзі форми 297-б. аналітичний облік сум за дорученнями ведуть у книзі поточних рахунків і розрахунків 292.

Аналітичний облік доходів за спеціального фонду ведуть у книзі (картці) аналітичного обліку отриманих асигнувань та в картці (книзі) аналітичного обліку касових видатків за кодами бюджетної класифікації, статтями кошторису та видами спеціального фонду.

Облік фактичних видатків за рахунок коштів спеціального фонду бюджету згідно з кошторисами доходів та видатків ведеться на рахунку 81 «Видатки спеціального фонду», який розподіляється по 3 субрахунках.

За дебетом субрахунку 81 «Видатки спеціального фонду» ведеться облік фактичних видатків бюджетної установи, проведених за рахунок коштів спеціального фонду бюджету, а операції з відшкодування видатків відображаються за кредитом цих субрахунків.

В кінці року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунків 811,812,813 до дебету субрахунку 432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом».

Аналітичний облік касових та фактичних видатків за коштами спеціального фонду як і по видатках загального фонду ведеться в картках аналітичного обліку касових (фактичних) видатків встановлених наказом ДКУ №100 від 06.10.2000р. та окремо за кожним спеціальним реєстраційним рахунком в розрізі кодів бюджетної класифікації з виділенням видатків за джерелами формування спеціального фонду

В УДК В Зарічненському районі кошти спеціального фонду відсутні.

Розділ 5. Формування показників фінансової звітності установи про доходи і видатки

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов’язані скласти бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Бухгалтерська звітність ґрунтується на даних синтетичного ат аналітичного обліків і повинна відображати майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Типові форми бухгалтерської і статистичної звітності та вказівки про порядок їх заповнення і терміни представлення розробляють і затверджують відповідні міністерства і відомства України, а форми фінансової звітності з виконання кошторисів доходів і видатків Державне казначейство України.

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом і для бюджетних установ зокрема визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996 XІV який набрав чинності з 01.01.2000 року.

Фінансова звітність бюджетних установ відображає результати розпорядження коштами та майном держави уповноваженими на це суб’єктами відносин у сфері господарювання.

Розпорядники бюджетних коштів подають у повному обсязі фінансові звіти:


  • установі вищого рівня;

  • органу Державного казначейства України, в якому обслуговується.

Всі примірники фінансового звіту мають однакову юридичну силу.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють: на річну та проміжну (квартальну, місячну). Склад фінансової звітності бюджетних установ відображено в таблиці.

Таблиця 5.1.
Склад фінансової звітності бюджетних установ



Назва форми

місячна

квартальна

річна

1

2

3

4

5

1.

Баланс (№1)

-

+

+

2.

Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№2-д)

-

+

+

3.

Звіт про рух необоротних активів (№5)

-

-

+

4.

Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування (№6)

-

-

+

5.

Звіт про заборгованість бюджетних установ (№7д)

+

+

+

6.
1

Звіт про результати фінансової діяльності (№9)

2


-
3

-
4

+
5

7.

Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах (№15)

-

-

+

8.

Пояснювальна записка (включає текст та додатки)

-

+

+

Розпорядники бюджетних коштів складають та подають місячні фінансові звіти в обсязі, встановленому останніми.

Треба звернути увагу, що склад звітності, ступінь деталізації її показників визначається періодом, за який складається звітність. Місячна звітність більш деталізована ніж квартальна та річна, але її показники теж важливі, вони дають змогу отримувати інформацію для поточного контролю за дебіторською та кредиторською заборгованістю бюджетних установ. Оскільки фінансова звітність бюджетних установ повинна надавати інформацію про виконання кошторису доходів і видатків, то її показники побудовані так, щоб повністю виконати це завдання. Варто відзначити, що основними показниками фінансової звітності бюджетних установ є дані про кошторисні призначення, касові та фактичні видатки бюджетної установи, її дебіторську та кредиторську заборгованість.

Складаючи звіти за формою 2—про отримання та використання коштів загального фонду, за відповідними формами №4—про одержання та використання коштів спеціального фонду, за формою №7—про заборгованість бюджетних установ потрібно обов’язково підкреслити номер форми, а якою складається звіт, указати коди відомчої, програної класифікації видатків. Складаючи звіт за формою 7, крім цього потрібно зазначити назву загального чи спеціального фонду бюджету, за коштами якого складений звіт.

Фінансова звітність бюджетними установами подається до органів Державного казначейства, в якому обслуговується розпорядник та головному розпоряднику у встановлені ними терміни. Наведемо приклад термінів подачі фінансової звітності органу УДК та головному розпоряднику УДК в Зарічненському районі.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка