В. О. Науменко вступ




Скачати 472,76 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації09.04.2017
Розмір472,76 Kb.
  1   2   3
В.О.Науменко

ВСТУП

Читаючи, намагайся зрозуміти світ і своє місце в ньому з користю для себе і для оточуючих тебе; пізнавай себе, щоб розвивати індивідуальні здіб­ності, збагачуй себе тим досвідом, що одержиш з прочитаного.


ВСТУП


Читання дітей - це показник інтелектуального, морального, культурного, творчого потенціалу. Тому сьогодні важ­ливими є питання становлення читача, який творчо і пов­ноцінно осягає літературне надбання поколінь, уміє працюва­ти з текстом, сприймати художній твір як мистецтво слова.

Методичний посібник побудований на змісті навчального комплекту, до якого входить підручник «Літературне читання», «Зошит з літературного читання», книга з літературного читання «Перлинка».

Завдання методичного посібника:

  1. Розкрити методику формування навички читання, умінь працювати з текстом на уроках літературного читання.

  2. Запропонувати вчителю шлях підготовки учнів до спри­ймання поетичної мови твору, що пролягає від фольклорних творів до авторських віршів, які нагадують дитячі пісні, ав­торських загадок, лічилок, скоромовок.

Фольклорні твори постають одночасно і скарбницею національних знань, і засобом формування уявлень про народ­ну творчість, жанр і про звукову образність (ритм у лічилках, повторення однакових звуків у словах скоромовки), словесну образність (у загадках, прислів’ях, приказках).

3.Показати особливості монографічного підходу до читан­ня, який створює можливість для спілкування з декількома творами одного автора, у результаті чого з дитячих вражень природним шляхом випливають уявлення про письменника.

4.Орієнтувати вчителя на читання творів у порівнянні. Та­кий підхід формує уявлення про взаємозв’язок, динамічність елементів літературного твору.

5.Запропонувати зразки уроків літературного читання творів різних жанрів із залученням матеріалу «Зошита з літературного читання», «Перлинки».
Розділ 1.Методичні основи проведення уроків літературного читання за навчальним комплектом

Значення і завдання уроків літературного читання


Читання в початкових класах є одночасно предметним і міжпредметним умінням. Навичка читання, уміння працюва­ти з текстом формуються на різних уроках. Мистецтво ж сприймати художній твір, дар співпереживання розвивається на уроках читання за допомогою літератури.



Література - найважливіший засіб прилучення дітей до за­гальнолюдських цінностей, джерело формування особистості. Вона включає читача в процес пізнання і самопізнання. Відкриває світ прекрасного, світ зразкової мови, формує став­лення до життя, морально-естетичні ідеали, впливає на рівень культури, вихованості, освіченості людини. Під час читання розвиваються мислення, уява, пам’ять.

Успішно реалізувати ці функції літератури можна за умови збереження особливостей в організації читацької діяльності учнів початкових класів і забезпечення наступності в процесі літературного читання в початковій і середній ланках школи. Зберігаючи тенденцію до формування навички читан­ня, умінь і способів роботи з художнім і науково-художнім текс­том, читацької самостійності (традиційних завдань читання в початкових класах) навчально- методичний комплект з літературного читання орієнтує на навчання учнів чи­тати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова. Щоб залучитися до літератури, дитині потрібні спеціальні чи­тацькі вміння, розвинені літературні здібності, які визначають рівень літературного розвитку для спілкування з мистецтвом слова. Тому в орієнтовних зразках уроків розроблений відповідно до жанрових особливостей літературний аналіз, під час якого учням відкривається краса художнього слова, закладаються основи майбутньої літературної освіти, виховується інтерес до читан­ня в процесі спілкування з яскравими художніми творами, естетичні, моральні почуття..

Добір матеріалу для читання, методика його опрацювання підпорядковані таким особливостям:

  • з перших кроків на шляху засвоєння дитиною світу літе­ратури привертається її увага до естетичної суті худож­нього твору, моральних проблем, які збуджують думку, тривожать почуття;

  • навчання читати художній твір відбувається з урахуван­ням психології його сприймання дитиною;

  • літературний розвиток здійснюється паралельно з форму­ванням навички читання, умінь працювати з текстом, поступовим зростанням самостійності в читацькій діяль­ності дитини.

Зміст підручника «Літературне читання» спрямований на досягнення мети:

  • виховання засобами художнього слова естетично розвине­ної, творчої, духовно багатої особистості;

  • формування читача, який творчо і повноцінно осягає літе­ратурне надбання поколінь, володіє загальнонавчальними вміннями роботи з текстом, має літературні здібності сприймати художній твір як мистецтво.

Досягнення мети навчання читати передбачає розв’язання таких завдань:

  • розумовий, моральний, естетичний розвиток учнів засоба­ми художнього твору;

  • формування уявлень про навколишній світ; гуманістич­них поглядів на життя, відчуття приналежності до національної культури;

  • формування і розвиток повноцінної навички читання - способу читання, правильності, темпу, виразності, усвідомленості;

  • введення дитини у світ багатої української та зарубіжної дитячої літератури; розширення кола читання, вироблен­ня вмінь працювати з текстами літературних творів;

  • накопичення художніх вражень;

  • формування інтересу до читання дитячих книжок, умінь їх вибирати, самостійно читати, сприймати втілені в них естетичні, загальнолюдські цінності;

  • забезпечення літературної освіти і літературного розвитку дітей молодшого шкільного віку;

  • розвиток мовлення, творчих здібностей.

Розгляд на уроках літературного читання художнього твору як мистецтва слова, як особливої естетичної форми пізнання світу неможли­вий без літературознавчих уявлень про створення художньо-ес­тетичного образу засобами слова та сформованості умінь аналізувати твір. Основним засобом створення художнього об­разу є слово. Слово діє в єдності свого звучання і значення. Воно здатне виражати наші почуття, викликати уявлення, йому властива емоційність. Письменник відбирає слова, шліфує їх, щоб вони в тексті заграли своїми образно-семантичними відтінками. У цьому проявляється його індивідуальний стиль. Звідси особлива увага в підручнику, зошиті до нього до роботи зі словом. Щоб дитина наблизилась до розуміння авторської позиції, впізнава­ла авторський стиль у змалюванні картин життя, природи, потрібне спілкування з декількома його творами. На думку К.Д. Ушинського, найчас­тіше одного впливу дитяча душа не усвідомлює, не перетворює його в певне відчуття. А починається усвідомлення тільки тоді, коли два враження викликають у ній акт порівняння. Отже, заглиблення в світ творів одного автора створює можливості для формування літературних здібностей, літературного смаку і вимагає читання творів у порівнянні, коли одна й та сама кар­тина життя, природи викликає різні враження, почуття, думки.

Порівнюючи, дитина включається в діалог з автором, героєм твору. Цей процес впливає на повноцінне сприймання ху­дожнього твору (з одного боку) і формування діалогічного мис­лення, потрібного сучасній людині для самозростання, уміння здобувати знання в зіставленні різних джерел інформації (з другого). Ці положення визначили особливості вибору та систе­матизації літературного матеріалу за принципами: жанровим, тематично-жанровим, художньо-естетичним, літературознав­чим, монографічним.

  • Добір текстів для читання зроблено з урахуванням можли­востей на їх основі формувати естетичні, загальнолюдські, ду­ховні цінності, заглиблюватися в тему і жанр, навчати розуміти авторську індивідуальність, самостійно відкривати особливості художнього тексту, одержувати літературознавчі уявлення, оволодівати вмінням аналізувати художній твір.

Розвиток мовлення на уроках літературного читання розглядається в тісному взаємозв’язку з літературним розвитком, з розширен­ням і збагаченням художнього сприйняття, з розвитком відтво­рюючої уяви, широкої сфери почуттів, спостережливості, логічної та емоційної пам’яті, творчих здібностей. Оскільки художнє сприйняття здійснюється на основі розуміння мови літературного твору, природно виникає необхідність спеціаль­но організованої роботи над мовою художнього твору. Тому для читання пропонуються твори, які пробуджують естетичні по­чуття, емоційний відгук, власні думки в читача.

Літературознавчий принцип передбачає формування в учнів під час аналізу твору уявлень про тему, основну думку, сюжет, композицію, засоби художньої виразності, жанр. Завдання з читання до художнього та науково-художнього творів диференціюються. У ході аналізу художнього твору ро­бота спрямовується на навчання сприймати художньо-естетич­ний образ, емоційно відгукуватися на описані події, оцінювати вчинки персонажів і розуміти мотиви їхньої поведінки, порівнювати вчинки героїв твору, визначати авторське і власне ставлення до них; уміти детально, вибірково, коротко передати зміст прочитаного, висловити свої думки. Під час читання науково- художніх творів необхідно навчати учнів в канві художнього твору визначати наукову інформацію, усвідомлювати її.
Особливості підручника «Літературне читання»

Зміст підручника «Літературне читання » спрямований на досягнення мети, розв'язання завдань, визначених у програмі; моделює систему навчання учнів читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яка включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити.

Відкривається підручник зверненням автора до учнів, спрямованим на встановлення контакту з маленькими читачами, на щиру і ефективну взаємодію. Точку зору автора, допомогу у розумінні художніх творів діти відчуватимуть на сторінках читанки: чи погоджуєшся ти з висловленою думкою, якщо так чи ні – доведи свою думку з опорою на текст. Таким чином, створюються умови для ведення діалогу. Деякі тексти перериваються запитаннями, учні включаються в діалог з автором твору, його героями. Тексти казок, оповідань, віршів із сюжетною лінією мають продуману систему завдань , які допомагають дитині визначити моральний зміст твору, поміркувати над його вчинками, мотивами поведінки, подумати над тим, як би вона діяла в аналогічній ситуації. Читання в особах, постановка «живих картин» ( розіграй поведінку персонажа твору , а друзі нехай впізнають розігрувань ситуацію) , інсценізація, розповідь від імені персонажа створює можливості учневі поставити себе на місце іншого, пройнятися почуттями, думками героя твору.

Створення ситуації вибору завдання, читання віршів з пам'яті, які насамперед подобаються дитині, робота в парі, малій групі, колективні розмірковування над складними проблемами твору, висловлювання власних думок, різноманітність творчих робіт на основі прочитаного, наявність підказок у текстах творів та завданнях до них створюють можливості для оволодіння учнями читацькою компетентністю.

Структура підручника

У підручнику два розділи: з народного джерела і з літературної скарбниці. Входження дітей у світ літератури починається з фольклорних творів: дитячих пісень (пісні-небилиці, забавлянки, заклички, інсценівки, ігри); загадок, прислів’їв, приказок, скоромовок, лічилок.

Кожен запропонований твір розкриває загальнолюдські цінності, особливе для українського народу. Наприклад, у дитячій пісні «Два півники» - всі працюють ( і дорослі, і діти), відпочинок поєднують із піснею, танцями. У народних творах для дітей фігурує число два ( пара). Як у цій пісні в образі вовка чатує небезпека, так і в інших ( «Подоляночка» - дівчинка припала до землі) звучить відгомін історії нашого народу, який потерпав від набігів ворога. Можливо, у «Подоляночці» і відображений той момент: дівчина намагалася злитися із землею, щоб її не помітили.

Аналіз загадок, в яких втілена кмітливість і спостережливість народу, прислів’їв, приказок, казок, в яких увіковічнена народна мудрість, оповідань, наповнених приказками, прислів’ями, казок із відгадуванням персонажами загадок спрямовується на виховання поваги до закладених у них цінностей, формування власних оцінних суджень, бажання знати і звертатися до перлин усної народної творчості у житті, усвідомлювати приналежність до свого народу. Тому кожен жанр УНТ вивчається окремими блоками (скринька пісень-небилиць,…скринька загадок), що дає можливість дітям усвідомити жанрові особливості кожного твору, сприйняти їх як самостійні художні твори. Методика вивчення малих жанрів УНТ у підручнику розроблена так, щоб діти усвідомили їх як перлини народної творчості, скарбницю народної мудрості, навчилися сприймати художню, звукову образність, ритм і зміст. Тому у підручнику запропонована робота із загадкою як ознайомлення із перенесенням ознак, а отже із метафорою. Спостерігаючи за тим, як вона загадана, відгадуючи її, дитина робить перші кроки до розуміння метафоричної мови. Основою роботи з прислів’ями є навчання усвідомлювати узагальнено-метафоричний зміст. Скоромовки подаються як твори, які мають витончене звукове оформлення, а лічилки – чіткий ритм. Яскраве, мелодійне звукове оформлення допомагає “почути” твір, пройнятися настроєм, відчути його естетичну цінність. Читаючи у наступному розділі твори різних жанрів, особливо пейзажну лірику, діти вслухатимуться у звучання, помітять, що звукові повтори, звуконаслідування допомагають “почути”, якими звуками наповнена описана картина. Нагадаємо, прийом звукового увиразнення мови називається звукопи­сом. Звукопис - це звукові повтори і звуконаслідування. Повторення в словах однакових приголосних - це алітерація. Повторення однакових голосних - асонанс. Передача словом звуків природи - звуконаслідування.

Чапля зшила черевички

І мерщій пішла до річки.

Платон Воронько

Йшла синичка до кринички –

загубила черевички.

Ганна Чубач

Читаючи ці рядки, уявляємо в черевичках чаплю і синичку, чуємо як ч-апля йде до рі-ч-ки, а сини-ч-ка до крини-ч-ки (ч-ч-ч - човгають вони черевичками).



Тремчу в кущах - ні звуку,

і раптом, як на злість,

під лапою моєю

суха ломака - трісь!

Оксана Сенатович

Читаємо перший рядок і ніби завмираємо разом з переля­каним зайчиком. Звуконаслідуванням «трісь» тиша пору­шується. І ми вже очікуємо найстрашнішого.

Одним влучним звуковим штрихом створений звуковий об­раз, передано відчуття, пов’язані з ним.

Разом з цим діти навчаються правильно читати кожен вид усної народної творчості: вибирати тон ( таємничий, бадьорий, лагідний), темп (повільний, пришвидшений, швидкий), силу голосу, витримувати паузи, виділяти голосом логічні центри, підкреслювати промовлянням звукопис.

У розділі «З народного джерела» подаються і авторські вірші, багаті на емоційно забарвлені слова, які надають їм наспівності, роблять їх схожими з дитячими піснями; авторські забавлянки, заклички, загадки, скоромовки. Читання фольклорних і літературних творів у порівнянні передбачає формування в учнів понять “автор твору”, “авторське ставлення”, цілеспрямоване розширення і впорядкування читацького світогляду (жанри, усна народна творчість, літературна творчість). Такий підхід покликаний забезпечити не механічне розпізнавання авторських творів ( діти з радістю повідомляють відповідь: тут написаний автор), а усвідомлення авторського привнесення в художній твір. Перше таке відкриття діти зроблять під час читання загадки Леоніда Глібова.

Розділ завершують народні казки: українські і народів світу, які навчають розуміти добро і cпонукають його робити, розкривають інші грані життя. Способом творення сюжету запропонованих казок є нанизування подій (кумулятивні казки), тому під час читання пропонується скласти продовження основної частини тексту казки за поданою схемою. Особливістю підручника є наявність у ньому схем, які використовуються з метою формування уявлення в учнів про повтор у казці, розвиток умінь створювати казки за аналогією, навчання різним видам переказу, формування умінь порівнювати складену казку з оригіналом, розвиток швидкості і правильності читання. Звертаємо увагу вчителя, що до чотирьох народних казок запропоновані на першому форзаці схеми. Вони урізноманітнюють роботу з казками, зацікавлюють дітей до творчості і спостереження за способом творення казки. Казки, які дітям знайомі, відкриваються іншими гранями. Уроки з казками варто так і назвати: уроки творчості, уроки відкриття таємниць.



У розділ «З літературної скарбниці» входять такі структурні одиниці: «Поетична майстерня», чотири «Поетичні збірки», «Оповідання», «Літературні казки». Зміст творів «Поетичної майстерні», методичний апарат до них спрямований на підготовку учнів до розуміння поетичного слова, поезії в цілому. Зміст, художні особливості творів, послідовність їх опрацювання, система завдань спрямовані на поглиблення в учнів уявлення про звукову і мовну образність: про звукопис (асонанс, алітерацію, звуконаслідування); риму, ритм, настрій твору. Після такої підготовки учні включаються в читання поезії.

Перша поетична збірка – це твори Тараса Шевченка і Лесі Українки ( класична поезія), наступні збірки -поезія, написана для дітей у різні періоди. Перша і третя збірки в основному представлені пейзажною лірикою. У другій і четвертій – пейзажна лірика і сюжетні вірші.

Мова віршів яскрава, багата на порівняння, епітети, емоційно забарвлені слова, метафори, звукопис, звуконаслідування. Такі вірші хочеться вивчити напам'ять і виразно прочитати їх. (Вчитель буде підтримувати інтерес дітей, заохочувати до вивчення віршів, створювати в класі ліричну атмосферу).

Предметом аналізу ліричного вірша є живописний образ. Завдання до віршів спрямовані на формування в дітей умінь уявляти описану картину, «побачити» її й «почути» звуки, якими вона наповнена, усвідомити роль художніх засобів у створенні художнього образу.

Крім віршів, у збірку включені прозові твори з метою створення умов для комплексного сприйняття художнього образу. Наприклад, у другій поетичній збірці вміщені вірші Олександра Олеся( с.60-65). Перед читанням вірша «В небі жайворонки в'ються» пропонуються рядки , в яких ідеться про майстерність поета у змалюванні картин природи: «Олександра Олеся називають королем української поезії».У вірші за допомогою дієслів Олександр Олесь описує спів жайворонка, милується ним, ніби запрошує прислухатися, почути цю неземну красу. Поет відібрав слова, відшліфував їх, щоб вони у тексті заграли різними відтінками. У цьому проявився його індивідуальний стиль. Опис Олеся Гончара доповнює враження, одержані від читання вірша. Завданням - вибрати з обох текстів слова про жайворонка, запам’ятати їх і розповісти «Як співає жайворонок» завершується робота над поетичним твором. В учнів розширюється уявлення про художнє слово: слово здатне виражати почуття, йому властива емоційність, воно допомагає уявити, почути, викликає бажання відчути це (адже є можливість, тільки б захотіти, тільки б не проходила мимо нас така краса).

Розвиток мовлення учнів початкових класів розглядається у тісному взаємозв’язку з літературним розвитком засобами підібраних творів, із розширенням і збагаченням художнього сприйняття, з розвитком відтворюючої уяви, широкої сфери почуттів, спостережливості, логічної та емоційної пам’яті, творчих здібностей під час роботи над мовою художнього твору.

До читання поезії пропонується монографічний підхід. Він дає можливість:


  • налаштувати дітей на сприймання творів певного автора, оскільки перед читанням віршів діти ознайомлюються з узагальненою думкою про творчість поета;

  • наблизити їх до розуміння авторської позиції, адже читач спілкується з декількома творами поета. Ознайомлюючись з творами одного автора, діти одержують певні враження, “із дитячих вражень природним шляхом випливають уявлення про письменника” (Стоюнін В. Я.);

  • збагачувати емоційний досвід шляхом тривалого впливу автора на душу дитини;

  • розвивати відчуття авторського стилю виявом уваги до авторської індивідуальності, шляхом порівняння творів різних авторів (за настроєм, що його викликає одна і та сама картина життя, почуттями, художніми засобами). Як відзначав К. Д. Ушинський, одного впливу душа не усвідомлює, не перетворює його у певне відчуття. Усвідомлення в душі починається тільки тоді, коли два враження викликають в ній акт порівняння. Повторне перечитування, порівняння спрямовується на навчання учнів розуміти художній твір в цілому і насамперед – відтворювати в уяві кожен елемент твору. У дітей розвивається потреба в читанні не лише для інформації, а й для радості спілкування з художнім твором, з його автором;

  • занурити в жанр, тему.

Тому під час відбору та розташування творів для монографічного читання враховувався принцип різноманітності зображених картин, точок зору на одну й ту саму картину життя, природи; настроїв; багатства художніх засобів, емоційної виразності, глибини змісту. Це твори, які сповнені оптимізму, теплоти, щирості, відзначаються багатством художніх засобів, емоційною виразністю, глибиною думки, чіткістю авторської позиції.

Наприклад, у підручнику учням пропонується три твори, в яких створений художній образ віхоли ( «Баба Віхола» Ліни Костенко, Анатолія Камінчука, Катерини Перелісної); дві заклички з однаковим зачином, кінцівкою і різною основною частиною; народні казки і літературні, створені на їх основі; народні і авторські заклички, забавлянки, загадки, скоромовки; казки різних народів з однаковою сюжетною лінією, основною думкою і різними персонажами. Порівнюючи, дитина включається у діалог з автором, героєм твору. Цей процес впливає на повноцінне сприймання художнього твору, для учня створюються умови самостійно відкривати особливості художнього тексту, одержувати літературознавчі уявлення, оволодівати умінням аналізувати художній твір (з одного боку) і формування діалогічного мислення, потрібного сучасній людині для самозростання, вміння здобувати знання у зіставленні різних джерел інформації (з другого).

Оповідання згруповані за емоційною спрямованістю, основою описаних подій ( пригодницькі, гумористичні, на основі реальних подій), співвідношенням наукового повідомлення і художнього ( науково- художні). У науково-художніх творах наукові факти подані на фоні цікавої реальної ( О.Копиленко, А.Волкова), казкової ( Ю.Старостенко, Ю. Ярмиш) розповіді. В оповіданнях утверджуються вічні істини: що є найдорожчим, найціннішим для людини, у них піднімаються проблеми, над розв’язанням яких актуально задуматися сучасній дитині.

У кінці розділу діти познайомляться із казками зі скриньок казок українських письменників та зарубіжних.

Із літературних казок першою є шедевр української казкової творчості – казка Івана Франка «Лис Микита». Мова твору, хитрість лиса і тупуватість вовчиці – на поверхні казки. Яскраві малюнки, які передають характер персонажів, можна запропонувати оживити: що відчуває вовчиця, які думки снують у голові лиса? Разом з тим доцільно організувати дослідження, чи змінився образи лисиці (лиса), вовка (вовчиці) в літературній казці порівняно з народними. Діти вже мають літературну основу для цієї роботи: вони зустрічалися з вовком і лисицею у казках «Колобок», «Лисичка-сестричка», «Жбан меду»(сербська казка) і пригадають казку «Лисичка – сестричка і вовк - панібрат».

У казках Юрія Ярмиша, якого називають «українським Андерсеном», діти спостерігатимуть за авторським ставленням до героїв народної казки, авторською майстерністю переробки змісту, яка щоразу акцентує увагу все на ті й самій основній думці – де дружно, там не сутужно, там лад. А одночасно письменник дає дітям ключ до створення нових казок на основі народної.

Про «моє і наше», « я та інші» йдеться в казці Василя Чухліба. Спостереження за описом зайчика, його думками і переживаннями, авторським добором слів ( приплентався капловухий заєць) приводить дітей до відкриття: за тим, як описує автор подію, героя, визначаємо авторське ставлення, його оцінку.

Скринька казок зарубіжних письменників представлена казками Шарля Перро і Ганса Крістіана Андерсена. Звертаємо увагу, казка «Попелюшка, або Соболевий черевичок» подається оригінально: діти складуть її початок за серією сюжетних малюнків. Такий прийом враховує обізнаність дітей з твором, спрямований на формування умінь ділити текст на частини і складати план, а чи не найважливіше, на сприйняття змісту в поєднанні уявлюваних картин з живописними.



Навчально- методичний апарат визначає послідовність роботи з художнім твором, враховує особливості сприйняття жанру. З перших кроків на шляху оволодіння дитиною читацькою компетентністю привертається її увага до естетичної, пізнавальної суті художнього твору, моральних проблем, які збуджують думку, хвилюють почуття.

Характер запитань визначає, з чого починати смисловий аналіз твору: із сюжету, образів чи проблеми, акцентується увага на жанрових особливостях, компонентах твору (розповіді, описах, портретах, висловлюваннях персонажів, вчинках), відтворенні в уяві прочитаного, розумінні емоційної спрямованості твору, визначенні позиції автора і власного ставлення до прочитаного, основної думки. У виборі послідовності аналізу часто допомагає заголовок до твору: наприклад, як дихає верба (Василь Струтинський, с.126). Як вона дихає, будемо читати і шукати відповідь на поставлене запитання. В результаті зрозуміємо, що автор наділяє її властивостями людини: верба відчуває стихію, вона бореться з вітром, важко дихає. Їй так само важко переносити вітер і дощ, як і Сергійкові.


Ознайомлення учнів з літературними поняттями

Система роботи з ознайомлення учнів з літературознавчими поняттями, які необхідні для аналізу твору, чітко простежується за виносками над текстом твору ( персонаж твору формується під час читання народної дитячої пісні «Два півники»; герої казки, головний герой – на змісті казки «Колобок», схеми до неї – діти наочно переконуються, що персонажі змінюються, а колобок залишається; розвиток подій, вчинок героя казки, зачин, основна частина казки, кінцівка; настрій твору - на вірші Н.Забіли «Дощ іде», автор прямо називає настрій персонажа і визначає причину і т. ін.). Зміст поняття розкривається завданнями до тексту. Кожне літературне поняття розкривається учням на одному творі, засвоєння відбувається у системі творів одного жанру, переноситься на інші жанри. Добір і розташування текстів проводився із врахуванням їх можливості розкрити учням зміст поняття. Наприклад, поняття «художній образ» розкривається учням на віршах Платона Воронька (вередує ведмежа, вередує дівчинка, бо не хоче каші)- автор створює художній образ вередливих діточок. Ще раз з цим художнім образом зустрічаємося, читаючи оповідання Олега Буценя «Настуська - вередуська»(у книзі «Перлинка)».



Рубрики.

Зміст підручника «Літературне читання» включає додатковий матеріал. Він позначений символами:

( лілія) - помічай незвичайні слова та вислови;

(жар-птиця)- ознайомся з інформацією самостійно.

Під знаком «лілія» (символ краси, красномовства) подаються образні мікротексти (віршовані, прозові рядки і запитання до них), постійна робота з якими налаштовує розум дитини на розшифрування поетичного коду, збагачує її внутрішній світ образами. Спочатку ці слова виділені, потім учень знаходить їх за ознакою «новизни», незвичності, поступово збільшує кількість образних вражень.

Інформаційний зміст підручника «Літературне читання» умовно позначений «жар-птицею»- ознайомся з інформацією самостійно. Разом з тим, зроблені посилання на джерела інформації: словники – тлумачний, синонімів, епітетів, на енциклопедії, антології творів автора; зміст деяких творів, поданих у підручнику, доповнюється додатковими текстами під рубрикою «Чи знаєш ти», якими спрямовується увага учнів на формування умінь самостійно знаходити в тексті потрібну інформацію.

Завдання під умовним знаком золотий ключик (відкрий таємниці твору; виконай завдання зі скриньки) реалізовують мотиваційний і розвивальний аспект підручника «Літературне читання ». Це рубрики: Коли твір відкриває свої таємниці (читаючи, розмірковую, уявляю, придивляюся, прислухаюся) –рубрика об’єднує твори різних жанрів на одну тему, щоб їх зрозуміти ( а читання –не що інше, як розгадування таємниць, захованих у словах і за їх межами), треба поміркувати, уявити описану картину, почути звуки, якими вона наповнена; а також рубрика «Завдання зі скриньки усної народної творчості» ( і т.д. за структурою підручника). У цій рубриці розроблені завдання випереджувального характеру на змісті творів, які будуть читатися. На основі набутого читацького досвіду, творчого прогнозування учні розв’язують завдання. Можливості для перевірки якості виконання або пошуку правильної відповіді відкриваються пізніше, під час читання та аналізу творів цього розділу. Така організація ї навчальної діяльності має ознаки проектної.

Малюнки в підручнику.

Малюнки до текстів, виконані на сторінках підручника «Літературне читання», несуть функціональне навантаження.

За ними можна:


  • передбачити місце дії, персонажів, їхні дії (с. 75 : затишна кімната, двоє ведмежат сплять, ведмедиця колише маленьке ведмежа. Воно хитро усміхається, спати й не збирається. Йому гарно з мамою.Заголовок вірша „В лісі є зелена хата”. За заголовком і малюнками, уважно розглянувши їх з дітьми, можна передбачити, що і в який час відбувається в лісі у зеленій хаті;

  • визначити внутрішній стан персонажів твору (с.122: усміхнені обличчя бабусі і хлопчика, хлопчик задоволений, що допоміг старенькій одинокій бабусі);

  • пояснити значення слів (ремезове гніздечко, с. 96, сприйняти художній образ (баба Віхола, Пряля), порівняти, як створив цей образ художник, і як поет (баба Віхола у творах Ліни Костенко, Анатолія Камінчука, на малюнках с. 82, 94);

  • зрозуміти емоційну спрямованість твору (с. 95, вірш „Котики вербові”) та ілюстрація до нього: вербові котики мякі і ніжні, осяяні сонцем. Вони випромінюють тепло, викликають посмішку.

  • передбачити персонажів твору, зорієнтуватися у темі (с.115, взуття і одяг дітей, бурхлива хвиля, собака виносить хлопчика з води – все спрямовує думку, що події, про які будемо читати, відбуваються на далекій Півночі, суворому краї).

Отже, працюючи над малюнком, необхідно:

  • навчати дітей звертати увагу на кожну деталь (предмети, колір);

  • навчати визначати внутрішній стан персонажів (вираз об­личчя, постава, жести - художники яскраво передають це на малюнку);

  • виховувати уважність до барв, їхніх відтінків, навчати ро­зуміти переданий ними настрій зображеної картини;

  • придумувати діалоги за змістом малюнка;

  • організовувати обговорення: як письменник змалював картину життя за допомогою слів, як художник її уявив і зобразив за допомогою фарб.

Учитель має цілеспрямовано використовувати кожен малю­нок. З ним можна працювати на етапі «До читання» з метою пе­редбачення змісту твору, пояснення значень слів; на етапі «Під час читання» (знайти в тексті описаний епізод, відображений на малюнку; визначити, чи так діти уявляють цю картину, як зобразив художник, чи такий в їхній уяві виник художній об­раз), на етапі «Після читання» (порівняти малюнки, виконані до творів, у яких описана одна й та сама картина; поміркувати, чому художник ілюстрував цей епізод, а не інший).

Таким чином, до одного й того самого малюнка, але з різни­ми завданнями, учитель може звертатися на уроці не один, а кілька разів.
Формування навички читання

Навичка читання вдосконалюється під час виконання учнями завдань, розроблених у зошиті, оволодіння видами читання (читання вголос, мовчки), аналізу, особливо порівняльного, виконання спеціальних вправ, які активізують мислення під час читання. Одним із прийомів, який налаштовує учнів на розуміння прочитаного, є читання з передбаченням подій ( тексти перериваються запитаннями), передбачення змісту твору за заголовком, малюнками. Оскільки у підручнику «Літературне читання» твори подаються через порівняння, виникає необхідність часто звертатися до прочитаного: перечитувати, пам’ятати зміст, автора, художні образи і засоби його творення. Такий підхід впорядковує читацький кругозір дитини, впливає на удосконалення навички.

Для досягнення виразності читання робиться особливий акцент на формуванні умінь визначати настрій твору, уявляти описані картини, розуміти підтекст, вибирати засоби інтонаційної виразності: тон, темп читання, силу, тембр голосу, логічні наголоси, паузи, міміку, жести.

Завдання до текстів орієнтують на навчання учнів змінювати темп, вибирати спосіб читання залежно від виду читання, поставленої мети: пошукове читання вимагає пришвидшення темпу; поглиблене потребує читання і засвоєння змісту у звичному для читача темпі. Акцентується увага на навчанні учнів читати і перечитувати емоційно яскраві частини тексту. Цілеспрямоване навчання читати мовчки відбувається з другого семестру. У друому класі переважає читання вголос, особливо під час читання віршів.

Розділи, окремі одиниці розділів розроблені так, щоб учень не лише під керівництвом вчителя, а й самостійно зміг їх опрацювати. Додаткові й основні твори, випереджувальні завдання, система запитань і завдань до тексту, узагальнюючі завдання в рубриці «Повтори і пригадай», творче застосування набутих знань, умінь визначають рух учня в оволодінні пізнавальною, комунікативною, загальнокультурною, літературною компетентностями.

Вдумливе використання змісту підручника “Літературне читання” дасть можливість проводити уроки літературного читання як уроки виховання почуттів, емоційної культури. Зміст не переобтяжує дітей зайвою інформацією. Він спонукає думати, уявляти, розуміти настрій і почуття, усвідомлювати прочитане.



Особливості змісту книги з літературного читання «Перлинка»
Зміст посібника особистісно зорієнтований. Про це вже читаємо у вступі: любий читачу! Кожен твір написаний для тебе. Візьми в душу ту цінну перлинку, яку в нього вкладено.

У «Перлинці» збережені ті самі структурні компоненти, що й у підручнику. З її творами пропонується працювати:

на уроці з метою розширення уявлень учнів про творчість письменника, жанри і удосконалення вмінь працювати з ними; для індивідуального читання, роботи в парах, групах; для навчання читати мовчки; для самостійного домашнього читання.

Для зручності, у змісті витримана та послідовність читання творів, що й у підручнику. У змісті посібника зроблено більший акцент на формування самостійності учнів під час читання, самостійне відкриття знань, засвоєння моральних, пізнавальних, естетичних цінностей кожного твору. З цією метою подаються узагальнюючі схеми в образній формі ( наприклад, усна народна творчість подається як клубочок, який відмотуємо і визначаємо її види; з аналогічної схеми діти дізнаються, які твори називаємо малими жанрами); в інформаційному тексті для самостійного читання в реченнях виділені важливі для усвідомлення змісту слова, а до них після тексту запитання чому..? ( Зауважимо, що цим прийомом варто користуватися під час навчання учнів розуміти мову художнього твору, виробляти звичку міркувати, думати: постав до кожного виділеного слова запитання «чому? Дай на нього відповідь).

Узагальнення знань про загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, дитячі пісні проводиться під час виконання творчих або ігрових завдань: вивчи народні загадки, склади усну розповідь за поданим початком, про рослини розповідай загадками; вивчи п’ять скоромовок, працюючи в групі, зіграйте в гру «хто кого перескоромовить»; склади коротку розповідь, у якій використай приказку чи прислів’я з поданих; працюючи в парі, уявіть себе на сцені театру, розіграйте розмову бабусі з покупцем; спробуй скласти скоромовку за останніми словами в кожному рядку ( гра «буриме»). У пісні «А продай,бабусю, бичка» йдеться про бичків різних кольорів: сірого, лисого, мурого, полового, білого, чорного. Серед них, як бачимо, три слова для дітей треба пояснити ( це зроблено у виносках), а для закріплення і для поєднання словесного і зорового сприймання пропонується завдання: які кольори згадуються у пісні? Намалюй трикутники і зафарбуй олівцями таких кольорів.

Народні казки подаються в цілому, що має двоєдину мету. По-перше, читаючи їх, учні порівнюють свій варіант продовження основної частини казки з оригіналом. Під час читання учні ще раз переконуються у наявності в казці повтору і способів творення казок шляхом нанизування подій (зазначимо, такі казки називаються кумулятивними; «кумуляція» в перекладі з латинської мови означає «нагромадження» - термін не повідомляється дітям) . По-друге, казка вже дітям знайома, вони її читають майже з пам'яті,отже, зростає темп читання, але пильності потребує правильність читання.

Коло читання казок народів світу розширюється за рахунок англійської народної казки «Сорочаче гніздо». Ця казка цінна своєю виховною метою: умій урок вислухати до кінця – одна виховна лінія; якщо спілкуєшся з кимось, звертай увагу, як тебе слухають,- друга лінія; пізнавальною – казка дає відповідь, чому в різних птахів різні гнізда; літературною – у словах горлиці вчувається скоромовка (виховуємо чуття звукової образності), казка твориться за зразком кумулятивної; навчальною- текст легко ділиться на частини. Після казки подається науковий текст з інформацією про те, як роблять гнізда птахи, які є персонажами казки. Порівнюючи описане в казці і в тексті, учні побачать відмінності, зроблять висновок: наукові відомості точні, правильні, а в казці є вимисел, адже це казка.

У «Перлинці» багато завдань на вибір, на виконання в парі, групі. Зміст теми, яка розроблена в підручнику, доповнюється ігровим матеріалом (для відчуття рими – гра «складно- нескладно», доповни рядки вірша; для відчуття звукової образності – прочитай вірші, голосом підкресли звукопис: гуркотіть тихіш-ш-ш маш-ш-шини, ш-ш-шурхотіть тихіш-ш-ше ш-ш-шини).

У рубриці «Коли твір відкриває свої таємниці» твори підібрані так, що дітям відкривається таємниця визначення настрою в них: автор використовує слова, якими настрій передається, тобто прямо його називає: веселі, сумні, сльози, радісна (втіха), веселі (щедрівки) і пояснює, чим він викликаний ( у даному випадку зимовими картинами, зокрема, віхолою, сніжинками). «Намальовані» словами у творах картини можна намалювати олівцем, фарбами. Яскраві малюнки, на яких художник передав емоції дітей, цікаво запропонувати «оживити»: уявіть, що малюнки ожили. Що б відбулося? (полетіли сніжки, чувся б сміх і плач). Висновок: одне й те саме кожен сприймає по-своєму.

Поетичні враження доповнюються пізнавальними. У цій рубриці пропонується короткий науковий текст про розмір сніжинок, який викличе захоплення і здивування, а отже бажання більше дізнатися про сніжинки, які, як ми вже дізналися, можуть викликати сміх, радість, сльози і захоплення. Такий інтерес покликане задовольнити науково-художнє оповідання Алевтини Волкової «Зимова казка». У першому абзаці автор твору створює картину снігопаду, тихого і красивого. Придивимося – побачимо сніжинки, трішки фантазії – побачимо їхній танець (то піднімаються вгору, то ніби притискаються до землі), як танцюють – весело. Звідки виникло відчуття тиші? Будемо читати уважно, ніби «під мікроскопом», знайдемо слова, якими автор про це говорить: жодного звуку, чути тихесенький шепіт. Ось цим абзацем і закінчився художній текст, а далі починається науковий із термінами: льодяні кристалики, сніжинка завжди шестигранна, алмазний пил з найдрібніших сніжиночок. Але автор вкраплює і в цей текст художні засоби, зокрема емоційно-забарвлені слова, що не характерно для наукового тексту. Але знання про сніжинки, їхню форму, одержані через художнє сприйняття, особливі. Працюючи в парі, своє сприйняття сніжинок діти втілять у сніжинки, які виріжуть тут же в класі. Можна уявити враження дітей, коли вони порівняють всі сніжинки, вирізані кожним.

Під час читання творів «Поетичної збірки», зокрема, після читання прекрасних віршів Тараса Шевченка, слухання пісень на ці слова, діти знайомляться з новим мистецтвом передачі почуттів, зображення картин природи- живописом. Пропонується репродукція картини Миколи Пимоненка «Вечоріє», зміст якої співзвучний рядкам із вірша «Зоре моя вечірняя». Твір розглядається після того, як діти прочитали кілька поезій Тараса Шевченка, зрозуміли їх настрій, викликаний тугою поета за Україною. Спочатку діти розглядають живописний твір і діляться враженнями, настроєм, який він викликав (спокій). Потім шукають, яким рядкам вірша відповідає зображене на картині, розглядають, хто зображений, який час ( намальоване село в минулому -одяг дітей, хатинка), які фарби переважають, як темніє поле, садочок). Це справді той куточок України, за яким сумував поет на чужині. Художник тонко відобразив вечір в Україні.( Варто дітям повідомити, що в минулому році 2012 відмічали 150- річчя від дня народження українського художника Миколи Пимоненка).

Друга репродукція картини Івана Вельца «Українська ніч. Зима» пропонується після читання віршів про зиму, в яких природа зображена як жива істота: в ній все думає, відчуває. У вірші Ліни Костенко баба Віхола турбується, що в «полі мерзне житечко», а клени у вірші Вадима Скомаровського «стояли в журбі і тривозі», « а серед ночі зима сивоброва їх одягнула у теплі кожухи». Ось цим рядкам і відповідає пейзаж Івана Вельца: ніч, темно, земля, дерева і кущі, хатинки вкриті снігом. Тільки на передньому плані відсвічує він голубизною.

Білизною і красою виграє зима в інших віршах Вадима Скомаровського. Краса радує людину. І після читання цих віршів («Білий сніговій», «Сплять над озером ялинки») варто запропонувати відшукати рядки, які відповідають зображеному художником ( де калина, де шипшина, де черешенька мала? Все зима …замела. А ось слово запушила не підходить, дерева на картині сплять не в інеї). Варто запропонувати назвати вірш, який співзвучний настрою зимового пейзажу. Це вірш «Сплять над озером ялинки». В обох творах сон у природі, спокій.

Для самостійної роботи можна запропонувати дітям розповісти про ту деталь на картині, яка особливо вразила, щось нагадала або викликала бажання скласти свій твір ( наприклад, в таку ніч мандрують казки).

Поетичні збірки і оповідання доповнюють сторінки підручника «Літературне читання» як новими творами, так і новими авторами. При цьому наводиться інша інформація про письменників, зміст якої допоможе дітям повноцінно сприйняти твори. Наприклад, у підручнику ми читаємо про Анатолія Костецького і три його вірші. У «Перлинці » діти мають змогу прочитати цікаву інформацію самостійно про мрію дитячого письменника з дитячого садка стати письменником, прочитати вірш «Осінній клен» і з'ясувати почуття, викликані золотим осіннім листопадом, відчути сум і тишу, вивчити цей яскравий, емоційний вірш напам'ять.

У другому класі поглиблюється уявлення учнів про мову віршів: явища природи наділені здатністю переживати, думати, розмовляти; мелодійності звучанню надають емоційно – забарвлені слова. Тому дітей треба ознайомити із «Вечірньою піснею» Володимира Самійленка, вивчити її, читати з пам'яті.

У «Перлинці» яскраві малюнки, художник зумів передати емоції персонажів. Працюючи з малюнками, про це треба вести мову.

Зауважимо, що зміст підручника створює гарні можливості для навчання учнів думати над змістом заголовка: перед читанням твору і під час його аналізу. Так, оповідання Юрія Старостенка має такий заголовок: «Хто ж винен?» Розглянемо малюнок до тексту. Чимось стурбований ведмедик, лукаво усміхається єнот. Дерев торкнулася рука осені з жовтими фарбами. Хто і в чому винен? Будемо читати оповідання і шукати відповідь на запитання, сформульоване у заголовку. Як бачимо, автор сам запропонував шлях аналізу – пошуковий. Таку послідовність роботи пропонує Василь Сухомлинський з оповіданням «Де беруться срібні павутинки». Цей твір надзвичайно цікавий ще й тим, що в структуру оповідання включена казка, і дітям цікаво буде її знайти, поміркувати. Або оповідання Володимира Сенцовського «Привези мені, тату, сонце». Що ми називаємо ще словом сонце? Що з ним порівнюємо і чому вибираємо таке порівняння? На всі запитання, що пов’язані із заголовком, можна знайти відповіді у тексті. Цей твір приверне увагу дітей своєю образною мовою, має викликати зацікавленість помічати яскраві слова за ознакою їх новизни і незвичності використання: далечінь, оповита серпанком, щербатий гай, лапаті хмари. Ці слова і вислови виділені в тексті, треба дітям уявити описані картини, відчути смак художнього слова. Звичайно, вся робота з таким твором полягає в читанні – відкритті таємниць. Остання розкрита таємниця в творі – чи привіз тато сину сонце і як він це зробив.

У «Перлинці» казка Юрія Ярмиша «Їжачки» вміщена для того, щоб продовжити роботою над темою «Дружба, друзі», розв’язанням літературних завдань ( українська казка, написана письменником на основі власної вигадки); розширенням уявлення про багатозначність слова, формуванням вміння співвідносити зміст казки із змістом малюнка (місце і час дії, емоції персонажів, спроба в уяві оживити малюнок: що побачимо, що почуємо).
Особливості роботи за зошитом з літературного читання

У зошиті з літературного читання розроблені завдання, які виконуються на етапі «до читання» твору і після його читання.

До читання твору проводяться завдання, які готують дітей до правильного, в міру швидкого, усвідомленого, виразного читання. Розроблені вони на матеріалі текстів творів, які читаються на уроці. Це завдання на формування точності і швидкості зорового сприймання, чіткої правильної вимови, правильного дихання під час читання, від якого залежить сила голосу, розвиток усвідомленості читання ( словникова робота, активізація мислення), розвиток оперативної пам'яті.

Для визначення місця вправ у структурі уроку керуватися умовними позначеннями. Методика проведення вправ описана у вступі до зошита, а більш повно в розділі методичного посібника «формування навички читання».

Завдання виконуються усно, письмово ( підкресли, познач, зафарбуй, допиши, добери, вкажи стрілочкою).

Завдання «підкресли в словах спільну буквену частину» розвивають точність зорового сприймання, а отже, правильність читання. Щоб побачити в словах однакові букви ( це може бути група букв, одна буква), діти повинні бути уважними. Наприклад, в словах ласка, казка треба підкреслити так, а в словах ласці, казці підкреслимо а та і.

Щоб прочитати зашифроване в таблиці речення, треба дивитися на підказку. Це можуть бути стрілочки ( початок позначений крапкою). Ідучи за стрілками від букви до букви складається речення, назва твору, прізвище автора ( напр., с.17).Може бути поданий «ключ» на таблиці поряд з шифром (с.44).Розвивають уважність вправи, коли треба точно провести очима по звивистій лінії і поселити в квадратик букву, а потім прочитати слово із розташованих таким чином букв (с. 26), знайти, який горобчик першим прилетить до годівниці (с.40); зафарбувати доріжку, якою треба пройти козеняті, що не зустрітися з вовком (с.6).

Розвивають уважність, а також точність під час висловлювання думок пошукові таблиці.

Щоб зменшити витрату часу на письмо, використовується скорочений шлях запису за допомогою цифр ( слова позначені цифрами, тому вибране слово, яким треба доповнити речення, записується цифрою ( с. 54: Як показано наближення хуртовини у вірші Анатолія Камінчука ? Баба Віхола 2, 4,5).

Завдання «Після читання» спрямовані на перевірку запам’ятовування персонажів твору і послідовності появи їх у творі; визначення речень, які є в тексті, вибір речення для підпису малюнка, визначення жанру твору, складання сюжетного малюнка з окремих предметних малюнків, характеристику персонажів, визначення настрою описаних картин, створення мультфільму і т.ін.

Завдання спонукають до уважного читання твору, усвідомленого його сприймання. Так, щоб правильно дописати слова і скласти текст про зайчика за змістом забавлянки, перед словом зайчик треба написати не сіренький ( як можуть запропонувати діти), а слово, яке передає стан: (переляканий) зайчик тікає від ловців.

Вчителю треба уважно розглянути додатки в зошиті і організувати з ними роботу: з таблицями, малюнками для складання сюжетних картин, мовним лото. Ці завдання в зошиті та інші відкривають можливості для роботи в парах, групах; для виконання завдань за вибором дитини.

Бажаємо вчителю вияву творчості для виховання в учнів любові та інтересу до читання, аналізу, переживання ними почуттів, усвідомлення ідеї творів під час спілкування з ними.

Послідовність роботи з художнім твором



Побудова уроку залежить від мети, типу й тісно пов’язана зі специфікою навчального матеріалу. Більшість уроків читання структуруються за законом триступеневого сприймання художнього тво­ру - від загального до конкретного і до нового узагальнення: «первинний синтез», аналіз, «вторинний синтез».

Сходження за етапами сприймання конкретизується під час опрацювання художнього твору таким чином.

На першому етапі «До читання твору» проводиться робота в трьох напрямах: процесуальному, змістовому, емоційному.

Процесуальний напрям має своїм завданням зняти труд­нощі техніки читання. Це вправи, які впливають на формуван­ня правильності та швидкості читання.

Завдання змістового напряму - підготувати дітей до спри­ймання змісту: актуалізувати життєвий досвід малого читача для опори на нього під час читання, дати необхідні відомості про автора, провести словникову роботу, виконати вправи, які активізують мислення.

Емоційний напрям має на меті підготувати читачів до сприймання тих почуттів, які переживають герої твору, до ро­зуміння їхнього стану; збагатити емоційний досвід дітей.

Після підготовчої проводиться робота з твором (етап «Під час читання»). Починається вона з передбачення змісту твору за заголовком, заголовком та ілюстраціями до твору, заголов­ком і опорними словами, тобто організується попереднє орієнтування учнів у тексті.

Наступний крок - первинний синтез - цілісне сприймання твору. Це може бути самостійне читання учнями, читання вчи­телем, комбіноване читання (учитель і учні), читання вголос підготовленими учнями (попередня підготовка проводиться для тих учнів, які не можуть якісно прочитати новий текст), слухання в запису. Вибір виду читання залежить від змісто­вої складності тексту, емоційності, наступних планів роботи з твором.

Під час первинного сприймання читач визначає, про що цей твір, чи близькі для нього тема, герої, що його зацікавило, хто з героїв сподобався. Тому після ознайомлення з твором учитель виявляє вплив змісту на почуття дітей, обговорює, що їх найбільше схвилювало.

У ході повторного перечитування та аналізу відбувається знайомство з персонажами, їхніми вчинками, орієнтування в структурі й мові твору. Поступово заглиблюючись у логічну (зміст), емоційно-естетичну, образну суть художнього твору, дитина-читач рухається від сприйняття його предметної сторо­ни (правильне і точне називання персонажів твору, визначення послідовності зображених у творі картин чи подій, опис місця дії, вчинків героїв твору) до проникнення в смисл (розкриття мотивів поведінки, встановлення причинно-наслідкових зв’яз­ків між персонажем твору, його вчинком, наслідком, місцем дії; спостереження за емоційним станом персонажів твору, оцінювання подій, вчинків героїв твору, визначення автор­ської оцінки описаного (на підставі його прямих вказівок), ха­рактеристика персонажа (на основі його портрета, опису по­ведінки, вчинку, розуміння його внутрішнього світу - думок, ставлення до чогось), розкриття значення художніх засобів (епітетів, метафор, порівнянь, емоційно забарвленої лексики) у створенні художнього образу.

Складний процес сприймання супроводжується і завершу­ється формуванням ставлення дитини до прочитаного, суджень про героя, події.

На етапі «Під час читання» вчитель обирає ті прийоми робо­ти з текстом, які допоможуть розкрити особливості твору, пов­ноцінно сприйняти його, організувати спілкування, включити дитину в різні види діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, у якій їй цікаво, розвивати свої здібності. Це - перечи­тування частин твору, складання карти твору, опис місця дії, випадку, який трапився з героєм твору, створення п’єси, діафільму, інсценізація, словесне малювання уявлюваних кар­тин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовжен­ня історії, різні закінчення до оповідання, творча переробка частини тексту, у яку дитина вкладає своє бачення розвитку подій, робота з рухомими ілюстраціями, слайдова презентація картин живопису,зроблена дітьми.

Закінчується робота на цьому етапі вторинним синтезом - повторним перечитуванням твору.

На етапі «Після читання твору» учні під керівництвом учи­теля порівнюють прочитані твори, відшукують їх у читанці і перечитують.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка