В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко



Скачати 238,38 Kb.
Дата конвертації13.09.2019
Розмір238,38 Kb.

УДК 616.13/.16+616.379-008.6)-009


В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького


Омега-3 поліненасичені жирні кислоти, інсулінова резистентність, деякі про- і протизапальні чинники у хворих на цукровий діабет 2 типу з кардіоваскулярною автономною нейропатією
Вступ. Кардіоваскулярна автономна нейропатія (КАН) при цукровому діабеті 2 типу (ЦД) 2 типу характеризується ураженням нервових волокон парасимпатичного і симпатичного відділів вегетативної нервової системи і вважається незалежним чинником ризику серцево-судинної смертності [7, 10]. Отже, проблема ефективного лікування діабетичної КАН є особливо актуальною. Патогенетичне лікування КАН при ЦД включає здоровий спосіб життя, контроль глікемії, лікування дислипопротеїнемій (ДЛП), корекцію порушень метаболізму в міокарді, попередження та лікування тромбоутворення, використання інгібіторів альдозоредуктази, -ліноленової кислоти, ацетил-L-карнітину; антиоксидантів; препаратів ω-3 поліненасичених вищих жирних кислот (ω-3 ПНЖК), вазодилататорів, жиророзчинного вітаміна В1, аміногуанідину та ін. [7, 10].

Рекомендації Американської діабетологічної асоціації (2016) передбачають використання препаратів ω-3 ПНЖК в лікуванні ДЛП у хворих на ЦД і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) [8]. Однак, дослідження щодо ефективності ω-3 ПНЖК у хворих на ЦД 2 типу з КАН нечисленні, а отримані результати не завжди дозволяють стверджувати їх ефективність [11].



Мета дослідження. Провести аналіз впливу препарату ω-3 ПНЖК на показники інсулінової резистентності, вміст С-реактивного протеїну, деяких про- і протизапальних цитокінів у хворих на ЦД 2 типу з КАН.

Матеріали й методи дослідження. Дослідження здійснено на базі діабетологічного відділення Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного ендокринологічного центру.

Після отримання письмової згоди на проведення комплексного обстеження відповідно до принципів Гельсінкської декларації, Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину та відповідних законів України в рандомізований спосіб обстежено 12 хворих на ЦД 2 типу без верифікованих ССЗ, 36 хворих на ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН у віці 50-59 років, тривалістю захворювання - 1-6 років, показниками HbA1c (7,1 ± 0,6 %). Контроль: 15 практично здорових осіб аналогічного віку (p > 0,05). КАН діагностували згідно [10]. Всім хворим було проведено скринінг, що включав 5 кардіоваскулярних тестів (КВТ) по D. J. Ewing [10], що дозволяв виявити клінічні та субклінічну стадії КАН. Результати ЕКГ аналізували за допомогою 12-канального електрокардіографа “ЮКАРД-200” (UTAS, Україна); проводили аналіз показників векторкардіографії; аналізували результати добового моніторингу артеріального тиску [монітор АТ “АВРМ-04” (Meditech, Угорщина)]; добового моніторування ЕКГ [ЕКГ “ЄС-3Н” (Labtech, Угорщина)]. Концентрацію глюкози в крові визначали глюкозооксидазним методом; HbA1c -методом високочутливої іонообмінної рідинної хроматографії; імунореактивного інсуліну (ІРІ) - тест-наборів Immunotech Insulin IRMA (Чехія). Розрахунок індексу інсулінової резистентності НОМА-ІР [Homeostasis Model Assessment (HOMA) HOMA-ІP] проводили за формулою: НОМА-ІР = G0 х Іns0/22,5, де G-рівень глюкози в крові натще (ммоль/л); Іns0 - зміст ІРІ в крові натще (мкМО/мл) [14]. Рівень високочутливого С-реактивного протеїну (вчСРП) в крові визначали за допомогою імуноферментних тест-систем фірми DRG (США); вміст чинника некрозу пухлин (ФНП-α), інтерлейкіну (ІЛ)-6, ІЛ-8 та ІЛ-10 - імуноферментних тест-систем фірми Вектор-Бест (Росія).

Пацієнтів із ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН розподіляли на 2 групи, які протягом 3 міс. отримували стандартну цукрознижувальну терапію (n = 15, контроль, 1-ша група); пацієнтам 2-ї групи (n = 21), крім цього призначали 1 капсулу/добу препарату -3 ПНЖК, який містить в одній капсулі 90 % етилових ефірів ПНЖК (1000 мг), зокрема, етилових ефірів ейкозапентаєнової (ЕПК) - 460 мг, докозагексаєнової кислоти (ДГК) - 380 мг і 4 мг α-токоферолу ацетату.

Результати досліджень опрацьовували методом варіаційної статистики. Для порівняння середніх абсолютних величин використовували параметричний критерій Стьюдента і непараметричний критерій Wilcoxon, а при порівняльному аналізі відносних величин між різними групами обстежених пацієнтів - t-критерій Фішера згідно дисперсійного аналізу ANOVA (MicroCal Origin v. 8,0) [5]. Отримані показники наведені у вигляді середніх арифметичних значень із статистичною похибкою (M ± m), а відсоток змін після проведеного курсу лікування (по відношенню із вихідними) вираховували у вигляді дельти (∆ %, M ± m). Найменш статистично значущим вважали значення р < 0,05.



Результати дослідження та їх обговорення. У табл. 1 наведені відомості про вміст ІРІ, вчСРП і деяких цитокінів в крові пацієнтів досліджуваних груп.
Таблиця 1

Вміст імунореактивного інсуліну, високочутливого С-реактивного протеїну і деяких цитокінів в крові пацієнтів досліджуваних груп (M ± m)

Показники

Хворі на ЦД 2 типу без верифікованих ССЗ [1-ша група (n  12), M  m]

Хворі на ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН ССЗ [2-га група (n  36), M  m]

3-тя [контрольна група (n  15), M  m]

р

ІРІ, мкМО/мл

16,12 ± 1,15

26,6 ± 1,73

11,23 ± 0,67

р < 0,01

р1 < 0,001

р2 < 0,001

вчСРП, мг/л

0,85 ± 0,07

2,77 ± 0,24

0,51 ± 0,06

р < 0,05

р1 < 0,001

р2 < 0,001

ФНП-, пг/мл

3,76 ± 0,27

5,75 ± 0,24

2,65 ± 0,36

р < 0,05

р1 < 0,001

р2 < 0,001

ІЛ-6, пг/мл

3,2 ± 0,38

5,88 ± 0,38

2,06 ± 0,35

р < 0,05

р1 < 0,001

р2 < 0,001

ІЛ-8, пг/мл

5,3 ± 0,7

6,65 ± 0,3

3,85 ± 0,27

р < 0,05

р1 < 0,001

р2 > 0,05

ІЛ-10, пг/мл

15,13 ± 1,86

15,86±1,4

10,46 ± 1,08

р < 0,05

р1 < 0,05

р2 > 0,05

Примітка: р - значущість відмінностей між ЦД 2 типу без верифікованих ССЗ і контрольною; р1 - ЦД 2 типу ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН і контрольною; р2 – ЦД 2 типу без верифікованих ССЗ і ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН.
Як видно з отриманих результатів, у хворих на ЦД 2 типу без верифікованих ССЗ спостерігається наростання концентрації ІРІ. Крім того, встановлено збільшення показників НОМА-ІР (p < 0,001). Гіперінсулінемія і/або ІР, хронічна гіперглікемія, ожиріння, ДЛП можуть впливати на результати КВТ, показники інтервалу QTс шляхом збільшення концентрації цитозольного Ca2+ [7, 16].

Одночасно спостерігається збільшення вмісту вчСРП, прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8; протизапального цитокіну ІЛ-10. Коефіцієнт ФНП-α/ІЛ-10 в даній групі склав 29,2 ± 4,01 % (p > 0,05) (в порівнянні з контрольною групою). У хворих на ЦД 2 типу спостерігається збільшення концентрації вчСРП, що, ймовірно, сприяє посиленню реактивності на специфічні стимули, які продукують цитокіни, зокрема, ФНП-α, ІЛ-6 та ІЛ-1β і має значення в активації запальних процесів [6] . У хворих з гіпертонічною хворобою і ожирінням виявлено взаємозв’язок між показниками ІР, зростанням ФНП-α і індексом маси тіла; позитивний кореляційний взаємозв’язок між рівнем ФНП-α і концентрацією глюкози, інсуліну, HbA1c і НОМА-індексами, що підтверджує вплив цитокіну на ступінь порушень вуглеводного обміну [7, 6]. Ймовірно, єдиним представником ефекторних цитокінів, здатних безпосередньо впливати на клітину-мішень і викликати її загибель, є ІЛ-6. Рівень ІЛ-6 є прогностичним чинником у пацієнтів із серцевою недостатністю, має значення в ураженні нервової системи в умовах гіпоксії, зокрема при ЦД. ІЛ-8 може належати провідне значення в механізмах розвитку ушкодження тканин при гіпоксії з подальшою реперфузією [7, 17]. Повідомляється, що більш низькі рівні ІЛ-10 у хворих на ЦД 2 типу асоціюються з активацією ФНП-α і збільшенням коефіцієнта ФНП-α/ІЛ-10 в порівнянні з пацієнтами без ЦД. Можливо, що більш високі рівні ФНП-α при ЦД обумовлені відносним дефіцитом і, як наслідок, зменшенням стримуючого впливу ІЛ-10. Однак, не можна виключити і самостійну, незалежну від ФНП-α, негативну роль ІЛ-10 [2].

Функціональна стадія КАН у хворих на ЦД 2 типу супроводжується більш вираженими патофізіологічними змінами досліджуваних показників (табл. 1). Крім того, відзначається збільшення рівня коефіцієнта ФНП-α/ІЛ-10, який склав 44,2 ± 3,57 % (p <0,01, p1 <0,05), що може свідчити про порушення цитокінового співвідношення, а саме наявності компенсаторного типу цитокінового дисбалансу [2].

В результаті проведених досліджень встановлено, що показники концентрації HbA1c, а також показників НОМА-ІР в крові обстежених хворих на ЦД 2 типу та функціональною стадією КАН до, а також після завершення курсу лікування статистично значуще не відрізнялися (р > 0,05). Особливості динаміки концентрації циркулюючого інсуліну, вчСРП, вмісту деяких цитокінів в крові хворих на ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН по завершенню 3-міс. призначення препарату ω-3 ПНЖК наведені в табл. 2.



Таблиця 2

Динаміка концентрації імунореактивного інсуліну, високочутливого С-реактивного протеїну і деяких цитокінів в крові хворих на цукровий діабет з функціональною стадією КАН по завершенню 3-місячного призначення препарату ω-3 ПНЖК (%, M ± m)

Показники

1-ша [контрольна група (n  15), M  m]

Препарат ω-3-ПНЖК [2-га група (n  21), M  m]

р

ІРІ

-6,8±2,0

-10,3±1,1

p > 0,05

p1 > 0,05

вчСРП

-7,2±1,63

-14,8±2,91

p > 0,05

p1 < 0,05

ФНП-

-6,1±1,0

-14,1±2,15

p > 0,05

p1 < 0,01

ІЛ-6

-5,8±1,77

-13,5±2,7

p > 0,05

p1 < 0,05

ІЛ-8

-3,9±1,57

-9,8±2,13

p<0,05


p > 0,05

p1 < 0,05

ІЛ-10, пг/мл

-3,7±2,34

+7,9±6,42

p > 0,05

p1 > 0,05

Примітка : р - вірогідність зрушення порівняно з контролем (до і після лікування); р1 – препаратом ω-3-ПНЖК (до і після лікування). % зміни рівня показників в групах в порівнянні з вихідними даними (відображено у вигляді дельти).
Як видно з результатів, представлених в табл. 2, призначення препарату ω-3 ПНЖК пацієнтам із ЦД 2 типу та КАН сприяє статистично значущому зниженню концентрації чинників системного запалення, а саме вчСРП (p < 0,05), ФНП-α (p < 0,01), ІЛ-6 (р < 0,05) та ІЛ-8 (p < 0,05). Спостерігається статистично значуще зниження коефіцієнта ФНП-α/ІЛ-10 (p < 0,05) при незмінених показниках протизапального ІЛ-10 (p > 0,05), що може свідчити про зниження активності прозапальної ланки імунної відповіді.

Відомо, що раціон людини необхідно збагачувати такими біологічно активними сполуками, як ПНЖК, які активно беруть участь у багатьох фізіологічних реакціях організму [1]. Принципово новий підхід до оцінки біологічної ролі ЕПК і ДГК пов’язаний з результатами багаторічних епідеміологічних досліджень серед ескімосів, в результаті яких виявлено незначну кількість ССЗ. У гренландських аборигенів спостерігалося збільшення тривалості кровотечі; нижчий рівень загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності; значне збільшення вмісту ЕПК і ДГК, а також зниження вмісту арахідонової (АК) і лінолевої кислот в ліпідах мембран тромбоцитів [7]. Результати цих досліджень дозволили вперше припустити про захисний ефект ДГК і ЕПК від шкідливого впливу на судинну стінку ендогенних факторів, які здатні індукувати в експерименті ІХС - феномен активації тромбоцитів і високої в’язкості крові, посиленого синтезу простагландину Н2, тромбоксану А2, активації проліферації ендотелію, гіперхолестеринемії і гіпертригліцеридемії [7, 16].



Інкорпорування ЕПК і ДГК в мембрани клітин, збільшення їх ненасиченості, супроводжується збільшенням плинності мембран, що сприяє поліпшенню транспорту глюкози; збільшенню зв’язування інсуліну і експресії мітохондріальних білків, що беруть участь у міграції глюкозного транспортеру 4 [11, 12]. Інші плейотропні властивості ω-3 ПНЖК можуть сприяти зменшенню проявів метаболічного синдрому [3, 4, 11]. У контрольованому, рандомізованому дослідженні серед 10000 пацієнтів з ЦД 2 типу при відсутності верифікованих діабетичних макро- та мікроангіопатій виявлено, що призначення препарату ω-3 ПНЖК протягом 5-ти років супроводжується зменшенням ризику приєднання і частоти випадків смерті внаслідок ускладнень ССЗ [15] .

Прояви протизапальних ефектів ω-3 ПНЖК, багато в чому, опосередковані станом метаболізму ейкозаноїдів, включаючи простагландини, тромбоксани і лейкотрієни, які є ключовими медіаторами запальних реакцій. EПК здатна, на відміну від ДГК, виконувати функції субстрату для циклооксигеназного-1 (ЦОГ-1) і 5-ліпоксигеназного шляхів. Еx vivo, ω-3 ПНЖК сприяють зменшенню синтезу простагландинів (ПГ) Е2 (ПГE2), лейкотрієнів (ЛТ) B4, (ЛТB4), 5-гідроксиейкозатетраєнової кислоти, ЛТЕ4 і утворення тромбоксану В2, а ДГК пригнічує активність і експресію ЦОГ-2 в ендотеліоцитах людини іn vitro. Важливість цього відкриття полягає в з’ясуванні значення активації ЦОГ-2 в процесах запалення, росту і стабільності атеросклеротичної бляшки [7, 12, 13]. Вплив ω-3 ПНЖК на метаболізм ейкозаноїдів може здійснюватися різними шляхами. Зокрема, ω-3 ПНЖК безпосередньо впливають на активність розчинної епоксидгідролази печінки, яка регулює доступність і метаболізм епоксиейкозатрієнової кислоти, яка характеризується кардіопротекторними і протизапальними властивостями [11]. Інший підхід до верифікації особливостей протизапальних ефектів ω-3 ПНЖК ґрунтується на принципах запального “дозволу”. Відомо, що в “locus minorum” запалення спочатку проявляються ефекти прозапальних медіаторів нейтрофілів периферичної крові, зокрема ПГ і ЛТ. Однак, ПГE2 і ПГD2 сприяють поступовій елімінації лейкоцитів і детриту клітин, а також синтезу протизапальних ліпоксинів, резолвіну і протектину [11, 16], що дозволяє відновити гомеостаз, запобігає маніфестації і перехіду запального процесу в хронічну форму. Іn vitro і in vivo, резолвін, похідні ЕПК (E-серії) і ДГК (D-серії), є біологічно активними навіть в низьких концентраціях. Резолвін E1 захищає від надмірної експресії прозапальних генів і блокує трансендотеліальную міграцію поліморфноядерних лейкоцитів, невід’ємного елементу атерогенеза. Крім того, резолвін E1 зменшує рухливість лейкоцитів, пригнічує агрегацію тромбоцитів, однак ці антиaгрегантні ефекти не виявлені в тромбоцитах у відповідь на стимуляцію кров’яних пластинок колагеном або попередниками ДГК. Отже, ймовірно, ω-3 ПНЖК є агоністами окремого антитромбоцитарного ланцюга [7, 11]. Таким чином, механізми впливу ЕПК і ДГК на запальні процеси в тканинах опосередковані безпосереднім впливом на зміну синтезу ейкозаноїдів і непрямим (шляхом модифікації транскрипції генів) [9]. Передбачається, що ЕПК і/або ДГК можуть змінювати чинники транскрипції в ядрі і, таким чином, впливати на синтез цитокінів і ейкозаноїдів на рівні експресії генів. Відповідно до іншої теорії, АК, ЕПК і ДГК впливають на синтез білка медіаторів запалення за допомогою модифікації ліпідного бішару рецепторів мембрани клітини або внутрішньоклітинно шляхом пригнічення активації ядерних рецепторів [11, 9]. Додаткове регулювання здійснюється рецепторами-активаторами проліферації пероксисом (PPAR), які є ключовими ядерними рецепторами і регулюють транскрипцію генів шляхом зв'язування ліганда з різними ліпофільними метаболітами, що володіють високою спорідненістю до ПНЖК. PPAR є потужними регуляторами функції адипоцитів, а також імунних молекул, таких як лімфоцити і макрофаги, що впливають на гальмування процесів транскрипції прозапальних цитокінів [11, 9, 16].

Висновки. Результати проведеного нами дослідження свідчать про те, що призначення препарату ω-3 ПНЖК пацієнтам із ЦД 2 типу та функціональною стадією КАН сприяє статистично значущому зниженню концентрації вчСРП, ФНП-α, ІЛ-6 та ІЛ-8, коефіцієнта ФНП-α/ІЛ-10, проте істотно не впливає на вміст ІЛ-10, ІРІ, а також показники НОМА-ІР. Отримані дані можуть свідчити про зниження активності прозапальної ланки імунної відповіді і дозволяють розглядати препарат ω-3 ПНЖК в якості перспективного фармакологічного агента в комплексному лікуванні КАН у хворих на ЦД 2 типу.
Список літератури

  1. Влияние обогащения витаминдефицитного рациона крыс полиненасыщенными жирными кислотами семейства ω-3 на биомаркеры витаминного и антиоксидантного статуса / О. А. Вржесинская, Н. А. Бекетова, В. М. Коденцова [и др.] // Вопр. питания. - 2013. - Т. 82, № 1. - С. 45-52 (Effect of diet enriched with vitamin deficient rats polyunsaturated fatty acids щ-3 family on biomarkers of vitamin and antioxidant status / O. A. Vrjesinskaya, N. A. Beketova, V. M. Kodentsova [et al.] // Vopr. Pitan. - 2013. - Vol. 82, N 1. - P. 45-52).

  2. Интерлейкин-10 и про-/противовоспалительный цитокиновый баланс при сердечной недостаточности у больных сахарным диабетом 2 типа / С. А. Серик, Т. А. Ченчик, Э. Н. Сердобинская-Канивец, Т. Н. Бондарь // Укр. терапевт. журн. - 2012. - № 3-4. - С. 58-63 (Interleukin-10 and the pro-/anti-inflammatory cytokine balance in heart failure patients with type 2 diabetes mellitus / S. A. Serik, T. A. Chenchik, E. N. Serdobinskaya-Kanivets, T. N. Bondar // Ukr. Ther. J. - 2012. - N 3-4. - P. 58-63).

  3. Коркушко О. В. Применение омега-3 полиненасыщенных жирних кислот для нормализации эндотелиальной функции и реологических показателей крови при патологии сердечно-сосудистой системы / О. В. Коркушко, В.Б. Шатило, В. А. Ищук // Укр. мед. часопис. - 2010. - № 2 (76). - С. 46-49 (Korkushko O. V. The use of omega-3 polyunsaturated fatty acids for the normalization of endothelial function and blood clotting in the pathology of the cardiovascular system / O. V. Korkushko, V. B. Shatilo, V. A. Ishchuk // Ukr. Med. J. - 2010. - N 2 (76). - Р. 46-49).

  4. Крыжановский С. А. Омега-3 полиненасыщенные жирные кислоты и сердечно-сосудистая система / С. А. Крыжановский, М. Б. Вититнова // Физиология человека. - 2009. - Т. 35, № 4. - С. 110-123 (Kryzhanovsky S. A. Omega-3 polyunsaturated fatty acids and the cardiovascular system / S. A. Kryzhanovsky, M. B Vititnova // Human Physiol. - 2009. - Vol. 35, N 4. - P. 110-123).

  5. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / С. Н. Лапач. - К.: Морион, 2000. - 320 с. (Lapach S. N. Statistical methods in biomedical research using Excel / S. N. Lapach. – К : Moryon, 2000. - 320 p.).
  6. Маркеры иммунного воспаления у больных сахарным диабетом типа 2 с ожирением / И. Ю. Семенченко, Х. Х. Шарафетдинов, О. А. Плотникова [и др.] // Вопр. питания. - 2013. - Т. 82, № 5. - С. 46-50 (Markers of immune inflammation in patients with type 2 diabetes and obesity / I. Y. Semenchenko, K. K. Sharafetdinov, O. A. Plotnikova [et al.] // Vopr. Pitan. - 2013. - Vol. 82, N 5. - P. 46-50).


  7. Сергієнко В. О. Довголанцюгові -3 вищі поліненасичені жирні кислоти: серцево-судинні захворювання і цукровий діабет (огляд літератури та власних досліджень) / В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко, А. С. Єфімов // Журн. НАМН України. - 2011. - Т. 17, № 4. - С. 353-367 (Serhiyenko V. A. Long-chain ω-3 polyunsaturated fatty acids: cardiovascular diseases and type 2 diabetes mellitus (review of literature and own data) / V. A. Serhiyenko, A. A. Serhiyenko, A. S. Efimov // J. NAMS Ukraine. - 2011. - Vol. 17, N 4. - P. 353-367).

  8. American Diabetes Association. Standards of medical care in diabetes-2016 // Diabetes Care. - 2016. - Vol. 39, Suppl 1. - S. 14-80.

  9. Calder P. C. Omega-3 polyunsaturated fatty acids and inflammatory processes: nutrition or pharmacology? / P. C. Calder // Br. J. Clin. Pharmacol. - 2013. - Vol. 75, Issue 3. - P. 645-662.

  10. Cardiovascular autonomic neuropathy in diabetes: clinical impact, assessment, diagnosis, and management / V. Spallone, D. Ziegler, D. Freeman [et al.] on behalf of The Toronto Consensus panel on diabetic neuropathy // Diabetes Metab. Res. Rev. - 2011. - Vol. 27, N 7. - P. 639-653.

  11. de Roos B. Long-chain n-3 polyunsaturated fatty acids: new insights into mechanisms relating to inflammation and coronary heart disease / B. de Roos, Y. Mavrommatis, I. A. Brouwer // Br. J. Pharmacol. - 2009. - Vol. 158, N 2. - P. 413-428.

  12. Effects of eicosapentaenoic acid (EPA) treatment on insulin sensitivity in an animal model of diabetes: improvement of the inflammatory status / M. Figueiras, M. Olivan, S. Busquets [et al.] // Obesity. - 2010. - Vol. 19, N 1. - P. 362-369.

  13. Gazem R. A. A. Omega fatty acids in health and disease: A review / R. A. A. Gazem, S. A. Chandrashekariah // J. Pharmacy Res. - 2014. - Vol.8, N 8. - P. 1027-1044.

  14. Levy J. C. Correct homeostasis model assessment (HOMA) evaluation uses the computer program / J. C. Levy, D. R. Matthews, M. P. Hermans // Diabetes Care. - 1998. - Vol. 21, N 10. - P. 2191-2192.
  15. N-3 fatty acids and cardiovascular outcomes in patients with dysglycemia. The ORIGIN Trial Investigators // N. Engl. J. Med. - 2012. - Vol. 367, N 7. - P.309-318.


  16. Serhiyenko V. A. Diabetic cardiac autonomic neuropathy: Do we have any treatment perspectives? / V. A. Serhiyenko, A. A. Serhiyenko // World J. Diabetes. – 2015. – Vol. 6, N 2. – P. 245-258.
  17. Type 2-diabetes is associated with elevated levels of TNF-alpha, IL-6 and adiponectin and low levels of leptin in a population of Mexican Americans: a cross-sectional study / S. Mirza, M. Hossain, C. Mathews [et al.] // Cytokine. - 2012. - Vol. 57, N 1. - P. 136-142.



Омега-3 поліненасичені жирні кислоти, інсулінова резистентність, деякі про- і протизапальні чинники у хворих на цукровий діабет 2 типу з кардіоваскулярною автономною нейропатією

В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко
Досліджено вплив препарату ω-3 поліненасичених жирних кислот (ω-3 ПНЖК) на індекс інсулінової резистентності (НОМА-ІР), вміст високочутливого С-реактивного протеїну (вчСРП), деяких про- і протизапальних цитокінів у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД 2 типу) з кардіоваскулярною автономною нейропатією (КАН).

Обстежено 12 хворих на ЦД 2 типу без верифікованих серцево-судинних захворювань, 36 хворих на ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН. У крові визначали рівень глюкози, HbA1c, інсуліну (ІРІ), вчСРП, чинника некрозу пухлин-α (ФНП-α), інтерлейкіну (ІЛ)-6, ІЛ-8 та ІЛ-10; розраховували НОМА-ІР, коефіцієнт ФНО-α/ІЛ-10. Встановлено, що у хворих на ЦД 2 типу з функціональною стадією КАН спостерігалося збільшення концентрації ІРІ, вчСРП, ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-α/ІЛ-10 і НОMA-ІР.



Пацієнтів із ЦД 2 типу та функціональною стадією КАН розподіляли на 2 групи, які протягом 3 міс. отримували стандартну цукрознижувальну терапію (n=15, контроль, 1-ша група); пацієнтам 2-ї групи (n=21) крім цього призначали 1 капсулу/добу препарату ω-3 ПНЖК. В контрольній групі не виявлено статистично значущих змін досліджуваних показників. -3 ПНЖК сприяли статистично значущому зниженню концентрації вчСРП, ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-α/ІЛ-10; незначному зменшенню вмісту ІРІ, ІЛ-10 і НОMA-ІР. Отримані результати дозволяють розглядати ω-3 ПНЖК в якості перспективних фармакологічних агентів в комплексному лікуванні КАН у хворих на ЦД 2 типу.

Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, кардіоваскулярна автономна нейропатія, ω-3 поліненасичені жирні кислоти, інсулінова резистентність, маркери запалення.
Omega-3 polyunsaturated fatty acids, insulin resistance, some pro- and anti-inflammatory factors in patients with type 2 diabetes mellitus and cardiovascular autonomic neuropathy

V. A. Serhiyenko, A. A. Serhiyenko
Introduction. Cardiac autonomic neuropathy (CAN) is a serious complication of diabetes mellitus (DM), that is strongly associated with increased risk of cardiovascular mortality. CAN among type 2 DM (T2DM) patients, is characterized by lesion of nerve fibers in the sympathetic and parasympathetic divisions of the autonomic nervous system, is diagnosed unsatisfactorily and may be accompanied by severe postural hypotension, decreased tolerance to the physical loadings, and cause the cardiac arrhythmias, ischemia of coronary vessels, “silent” myocardial infarction (MI), sudden death syndrome. CAN manifests in a spectrum of things, ranging from resting tachycardia and fixed heard rate to development of “silent” MI. Although it is common complication, the significance of CAN has not been fully appreciated and there are no unified treatment algorithms for today. The pathogenetic treatment of CAN include lifestyle modification, intensive glycemic control, treatment of dyslipoproteinemia (DLP), correction of metabolic abnormalities in the myocardium, thrombosis prevention, prescription of α-lipoic acid, aldose reductase inhibitors; γ-linoleic acid, acetyl-L-carnitine, antioxidants, long-chain ω-3 polyunsaturated fatty acids (ω-3 PUFAs), vasodilators, vitamin B1 and some other substances. American Diabetes Association (ADA, 2016) recommend the prescription of ω-3 PUFAs in algorithms of DLP treatment among patients with T2DM and cardiovascular diseases. However, the data about the ω-3 PUFAs effectiveness are incomplete, the future investigation are needed.

Purpose of the study. The aim of this study was to investigate the effects of ω-3 PUFAs on the index of insulin resistance (HOMA-IR), high sensitivity C-reactive protein (hsCRP), some pro- and anti-inflammatory cytokines levels in patients with T2DM and CAN.

Materials and research methods. The study involved 12 patients with T2DM without verified cardiovascular disease, 36 patients with T2DM and functional stage of CAN, patients were aged between 50-59 years with disease duration 1-6 years and median HbA1c 7.1% ± 0.6%. CAN was diagnosed according to previously proposed criteria. The concentration of glucose in the blood was determined by the glucose oxidase method while HbA1c was assessed by using a highly sensitive method of ion-exchange liquid chromatography with D-10 analyzer and BIO-RAD reagents (United States). Determination of immunoreactive insulin (IRI) was performed using commercial kits from immunotech insulin immunoradiometric assay reagents (Czech Republic); tumor necrosis factor-α (TNF-α), interleukin (IL)-6, IL-8 and IL-10 - from Vector-Best (Russia); hsCRP - from diagnosis-related group (United States). The index of HOMA-IR and TNF-α/IL-10 ratio were calculated.

Patients with T2DM and functional stage of CAN were divided into 2 groups: control group (group 1, n = 15) received standard glucose lowering therapy; patients of 2nd group (n = 21) received one capsule/day of the ω-3 PUFAs in addition to standard treatment. The duration of the study was 3 months.

Results of the investigation and their discussion. According to the results of our study there can be seen the increase of IRI, hsCRP, TNF-α, IL-6, IL-8, TNF-α/IL-10 levels in patients with T2DM and functional stage of CAN. After 3 month of treatment no statistically significant changes of investigated parameters in control group were not found. The administration of ω-3 PUFAs to patients with T2DM and CAN promoted to the statistically significant decrease in hsCRP, TNF-α, IL-8 levels and TNF-α/IL-10 ratio; a slightly decrease in the content of the IRI, IL-10, HOMA-IR was found.

Conclusions. Obtained results could witness, that prescription of ω-3 PUFAs leads to decrease of the proinflammatory immune response activity and allows to consider ω-3 PUFAs as a promising medicine in the treatment of CAN in patients with T2DM.

Keywords: type 2 diabetes mellitus, cardiovascular autonomic neuropathy, ω-3 polyunsaturated fatty acids, insulin resistance, markers of inflammation.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка